Постанова

від 11.04.2024 по справі 369/328/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/4098/2024

справа №369/328/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Мережко М.В., Соколової В.В.

за участю секретарів судового засідання ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою адвоката Богоноса Андрія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_3 , на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Дубас Т.В.,

у справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РТ ТРЕЙДЕР», ОСОБА_3 , Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Михайла Костянтиновича, третя особа: Київський державний нотаріальний архів, про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок, -

встановив:

У січні 2019 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про визнання недійсним договорів купівлі-продажу земельних ділянок та витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок.

Позовні вимоги мотивує тим, що 22 грудня 2015 року позивачка уклала з ПСП «Амарант Агро» договори оренди належних їй земельних ділянок, кадастровий номер 3222488200:07:003:0064, площею 1,91 га, та кадастровий номер 3222488200:07:003:0052, площею 0,9698 га, що розташовані на території Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Підставою для укладення таких договорів оренди є її право на володіння земельними ділянками, визначене державним актом серії ЯД № 688902, виданим 07 листопада 2007 року на підставі договору купівлі продажу земельної ділянки № 5483 від 28 грудня 2006 року, та державним актом серії ЯД № 688901, виданим 07 листопада 2007 року на підставі договорів купівлі продажу земельних ділянок № № 5483, 5076, 5480 від 29 грудня 2006 року і № 5127 від 29 грудня 2006 року.

Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222488200:07:003:0064, площею 1,91 га, зареєстрований належним чином державним реєстратором Шостак В. М. 24 лютого 2016 року.

У реєстрації договору оренди іншої належної їй земельної ділянки з кадастровим номером 3222488200:07:003:0052, площею 0,9698 га, позивачці відмовлено, оскільки у базі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є відомості про те, що право власності на цю земельну ділянку належить невідомій юридичній особі - ТОВ «РТ Трейдер».

Як стало відомо з отриманої 19 жовтня 2016 року інформації Державного земельного кадастру про право власності на належні позивачці земельні ділянки, дані про їх належність ТОВ «РТ Трейдер» внесені в базу даних Держгеокадастру 25 вересня 2014 року нотаріусом Щелковим М. К.

Позивачці стало відомо, що нотаріусом Щелковим М.К. дійсно 25 вересня 2014 року оформлені договори купівлі-продажу обох належних позивачці земельних ділянок з кадастровим номером 3222488200:07:003:0064 площею 1,91 га та кадастровим номеро 3222488200:07:003:0052 площею 0,9698 га, що розташовані на території Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Договори купівлі-продажу оформлені нотаріусом від імені позивачки на підставі нібито наданої нею та оформленої в іншій державі довіреності на ім`я ОСОБА_5 . Стверджує, що нікому своїх земельних ділянок не продавала і довіреностей на їх продаж нікому не надавала.

Враховуючи те, що позивачці стали відомі і інші факти протиправного заволодіння земельними ділянками інших власників, які також розташовані на території Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області з використанням нотаріуса Щелкова М.К., 12 листопада 2016 року позивачкою оформлена та подана в Управління Національної поліції Святошинського району м. Києва заява про вчинення злочину, яка була належним чином зареєстрована.

Мотивуючи наведеним, просить суд визнати недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок кадастровий номер 3222488200:07:003:0064, площею 1,91 га та кадастровий номер 3222488200:07:003:0052, площею 0,9698 га від 25 вересня 2014 року, нібито укладені між невідомою їй особою та ТОВ «РТ Трейдер», посвідчені приватним нотаріусом Київського територіального округу Щелковим М. К., номери нотаріальних справ № 858 та № 861, про що внести відповідні відомості до нотаріальної системи.

Під час розгляду справи позивачкою подано клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_3 , оскільки під час розгляду справи остання стала власницею спірних земельних діянок.

Окрім цього, позивачка подала заяву про доповнення позовних вимог, з урахування якої просить суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,9698 га, кадастровий номер 3222488200:07:003:0052, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим М. К. від 25 вересня 2014 року за реєстровим № 858;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,91 га, кадастровий номер 3222488200:07:003:0064, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим М. К. від 25 вересня 2014 року за реєстровим № 861;

- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,9698 га, кадастровий номер 3222488200:07:003:0052, та земельну ділянку площею 1,91 га, кадастровий номер 3222488200:07:003:0064.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2023 року позов задоволено частково.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,9698 га, кадастровий номер 3222488200:07:003:0052, та земельну ділянку площею 1,91 га, кадастровий номер 3222488200:07:003:0064, що розташовані на території Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Стягнуто з ТОВ «РТ Трейдер» на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 1 932,35 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 1 932,35 грн.

В решті позовні вимоги ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Не погодившись з ухваленим рішенням в частині задоволених позовних вимог, адвокатом Богонос А.В., який діє в інтересах ОСОБА_3 , подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неправильне дослідження та оцінку доказів.

Вказує, що в основу оскаржуваного рішення покладено висновок експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи, а також відповідь нотаріуса м. Москви Сухової Е.В. від 24 березня 2023 року.

Вказує, що висновок експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи суперечить пункту 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.

Крім того, згідно пункту 1.2 Інструкції почеркознавча експертиза є підвидом криміналістичної експертизи, яка згідно положень частини 3 статті 7 Закону України "Про судову експертизу" здійснюється виключно державними спеціалізованими установами.

Всупереч частини 4 статі 100 ЦПК України адвокат позивачки не зазначив у своєму клопотанні про долучення доказів про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу, а саме відповіді нотаріуса м. Москви Сухової Е.В. від 24 березня 2023 року, що ставить під сумнів наявність вказаної відповіді в цілому.

Посилається на Закон України «Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах» №240/94 ВР від 10 дистопада 1994 року.

Уважає, що висновок експерта та відповідь нотаріуса не є належними та допустимими доказами.

Вказує, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем, а у справі відсутні належні та допустимі докази факту укладення спірних договорів купівлі-продажу без волевиявлення власника нерухомого майна ОСОБА_4 .

Вказує, що не може відповідати за порушення інших осіб, допущених в рамках укладення договору купівлі-продажу попереднім власником при вчиненні правочинів з земельними ділянками. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

Зазначає, що всупереч статті 215 ЦК України, ані договір купівлі-продажу спірних земельних ділянок, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «РТ ТРЕЙДЕР», ані договір купівлі-продажу земельних ділянок, укладений між ТОВ «РТ ТРЕЙДЕР» та ОСОБА_3 не було визнано судом недійсним.

Уважає, що при розгляді цієї справи мав бути враховані правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 та постанові від 16 серпня 2023 року №201/1669/21.

Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2023 року в частині задоволених позовних вимог скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

06 листопада 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив адвоката Здоренко В.Є., який діє в інтересах ОСОБА_4 , на апеляційну скаргу.

В обґрунтування відзиву посилається на безпідставність та необґрунтованість апеляційної скарги. Вказує, що дійсно зразки підпису ОСОБА_4 , наявні у матеріалах справи та у довіреності, нібито посвідченої нотаріусом м. Москви Суховою Е.В., відрізняються, що підтверджено висновком судового експерта Фраймович Л.В. від 27 березня 2023 року.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині відповіді нотаріуса м. Москви Сухової Е.В. вказує, що на стадії дослідження доказів у справі стороною відповідача не ставилось питання щодо огляду оригіналу доказу або ж його недопустимості та виключення його з числа доказів.

Вказує на помилковість посилання скаржника на Закон України «Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах» №240/94 ВР від 10 дистопада 1994 року, оскільки 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року».

Вказує на неспроможність доводів апеляційної скарги в тій частині, що отримання в якості доказу відповіді нотаріуса м. Москви Сухової Е.В. засобами електронної пошти суперечить чинному законодавству.

Ураховуючи неможливість отримання документа поштовим зв`язком або ж дипломатичним шляхом, в тому числі через неможливість виконання судового доручення, прийнято рішення про направлення запиту на офіційну електронну пошту нотаріуса м. Москви Сухової Е.В., яка розглянула запит і надала відповідь, згідно якої нею не посвідчувалась довіреність від імені громадянки України ОСОБА_4 .

Щодо інших доводів апеляційної скарги вказує, що оскільки земельні ділянки вибули з володіння ОСОБА_4 незаконно та не з її волі, а договори, спрямовані на відчуження об`єкту нерухомості, є неукладеними, належним способом захисту прав та інтересів ОСОБА_4 являється витребування земельних ділянок з володіння останнього набувача.

Стверджує, що посилання ОСОБА_3 на постанови Верховного Суду у справах №925/1351/19 від 02 листопада 2021 року та у справі №201/1669/21 від 16 серпня 2023 року є нерелеватними обставинам цієї справи.

Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_8 - адвокат Богонос А.В. доводи апеляційної скарги підтримав із викладених в ній підстав.

Представник позивачки ОСОБА_4 - адвокат Здоренко В.Є. проти доводів апеляційної скарги заперечував з мотивів, викладених у відзиві.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольнивши частково позов, суд першої інстанції вказав, що спірні земельні ділянки можуть бути витребувані від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову до добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України без визнання недійсними договорів, на підставі яких відбулося відчуження спірного майна.

При цьому, суд першої інстанції установив, що ОСОБА_4 не наділяла ОСОБА_5 повноваженнями щодо відчуження належного їй на праві власності майна, тобто договори купівлі-продажу укладено без волевиявлення власника нерухомого майна.

Рішення суду оскаржується в частині задоволених позовних вимог, відтак в іншій частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається.

З матеріалів справи убачається, що позивачка на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 688901, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010732900485, є власницею земельної ділянка площею 1,9100 га з кадастровим номером 3222488200:07:003:0064, яка розташована на території Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (том 1 а.с.6, том 2 а.с. 4, 34).

ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 688902, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010732900484, належить земельна ділянка площею 0,9698 га з кадастровим номером 3222488200:07:003:0052, яка розташована на території Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (том 1 а.с.8, 76).

Згідно даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 3222488200:07:003:0064 перебуває в оренді ПСП «Амарант Агро» на підставі договору оренди, укладеного між ОСОБА_4 та ПСП «Амарант Агро» 22 грудня 2015 року (том 1 а.с.10).

Згідно даних довіреності від 16 лютого 2013 року, посвідченої нотаріусом міста Москви російської федерації 16 лютого 2013 року за № 1-1346, ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_5 користуватися і розпоряджатися (з правом здійснення продажу, міни, передачі в іпотеку, надання в оренду, і тощо) належними їй на праві власності земельними ділянками площею 1,9100, кадастровий номер 3222488200:07:003:0052, та площею 0,9698, кадастровий номер 3222488200:07:003:0064 (а.с. 11, 87).

25 вересня 2014 року між ОСОБА_4 , від імені якої на підставі довіреності від 16 лютого 2013 року діє громадянин російської федерації ОСОБА_5 , та ТОВ «РТ «Трейдер» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,9698 га, кадастровий номер 3222488200:07:003:0052, що розташована на території Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим М. К. та зареєстрований в реєстрі за № 858 (том 1 а.с.13-14, 73, 77, том 2 а.с.74).

25 вересня 2014 року між ОСОБА_4 , від імені якої на підставі довіреності діє громадянин російської федерації ОСОБА_5 , та ТОВ «РТ «Трейдер» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,9100 га, кадастровий номер 3222488200:07:003:0064, що розташована на території Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим М. К. та зареєстрований в реєстрі за № 861 (том 1 а.с. 12, том 2 а.с. 1).

Згідно даних відповіді Державної податкової служби України №6296/6/10-36-24-13 від 21 лютого 2023 року за період 2014 року по 2021 рік ОСОБА_4 сплачено 1341,81 гривень до бюджету по земельному податку (том 3 а.с. 61, 75-76).

Згідно даних витягу з ЄРДР №12016100010011743 установлено, що 09 грудня 2016 року до ЄРДР внесено відомості за заявою ОСОБА_4 за фактом того, що 25 вересня 2014 року невстановлена особа з використанням підробленого доручення оформила договір продажу земельних ділянок, внаслідок чого шахрайським шляхом заволоділа земельними ділянками, які належали ОСОБА_4 (том 3 а.с. 63, 77).

Згідно відповіді нотаруса м. Москви Сухової Е.Я. №27 від 24 березня 2023 року убачається, що довіреність від імені громадянки України ОСОБА_4 16 лютого 2013 року нотаріусом не посвідчувалась, інших нотаріальних дій не вчинялось, бланк 77 АА 9091210 нотаріусом не видавався, підпис на документі не належить нотаріусу, відтиск печаті не відповідає оригіналу печаті нотаріуса (том 3 а.с.86)

Згідно з даними висновку експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи від 27 березня 2023 року № 24/23, складеного ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива» на замовлення ОСОБА_4 , підпис від імені ОСОБА_4 , зображення якого міститься зліва від зображення рукописного запису « ОСОБА_4 » у технічній копії довіреності від 16 лютого 2013 року, що посвідчена нотаріусом м. Москва Суховою Е. В. та зареєстрована у реєстрі за № 1-1346, виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_4 (том 3 а.с. 87-100).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником спірних земельних ділянок з 15 листопада 2021 року є ОСОБА_3 (том 2 а.с. 88-91).

Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із частиною 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Така дія повинна були правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.

Згідно з частиною 3 статті 244 ЦК України довіреність є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Отже, односторонній правочин є дією однієї сторони, яка створює обов`язки лише для особи, яка видала довіреність. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє (частини 1, 2 статті 238 ЦК України).

Відповідно до статті 240 ЦК України представник зобов`язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє. Представник, який передав своє повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника). Невиконання цього обов`язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні. Правочин, вчинений замісником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Згідно з частиною 5 статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Частинами 1, 3 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 посилалась на те, що належні їй на праві власності земельні ділянки з кадастровими номерами 3222488200:07:003:0064, 3222488200:07:003:0052 були відчужені усупереч її волі на підставі довіреності, яку вона не вчиняла.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доводи апеляційної скарги щодо неналежності поданих позивачкою доказів, а саме висновку експерта №24/23, складеного ТОВ "Центр судових експертиз "Альтернатива", та відповіді нотаріуса м. Москва Сухової Е.В., апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року № 53/5 призначення судових експертиз та експертних досліджень (далі - експертизи та дослідження) судовим експертам державних спеціалізованих науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - експертні установи) та атестованим судовим експертам, які не є працівниками державних спеціалізованих установ (далі - експерти), їх обов`язки, права та відповідальність, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів здійснюються у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним, Цивільним процесуальним, Господарським процесуальним кодексами України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України, Митним кодексом України, Законами України "Про судову експертизу", "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з питань судово-експертної діяльності та цією Інструкцією.

Поряд з цим, відповідно до частини 1 статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи ( крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відтак, висновок №24/23, складений ТОВ "Центр судових експертиз "Альтернатива" не є належним доказом як висновок експерта в розумінні статті 102 ЦПК України, проте є належним письмовим доказом відповідно до статті 95 ЦПК України, оскільки містить дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, натомість стороною скаржника цей письмовий доказ не спростовано, хоча у разі сумніву щодо доказу у іншої сторони саме ця сторона відповідно до статей 12, 81 ЦПК України має його спростувати.

Заперечення апеляційної скарги в частині даних, які містяться у відповіді нотаріуса м.Москва Сухової Е.В. , апеляцінйий суд відхиляє з огляду на таке.

З матеріалів справи убачається, що суду першої інстанції надано інформацію про те, що така відповідь отримана засобами електронної пошти на адвокатський запит від 23 березня 2023 року (том 3 а.с. 79-86). Паперова копія цього доказу посвідчена адвокатом Здоренком В.Є.

Згідно частини 5 статті 100 ЦПК України якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить доказ під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Проте в суді першої інстанції стороною відповідачки (або іншими учасниками справи) не заявлялось клопотань про витребування оригіналу цього доказу з мотивів сумніву відповідності копії оригіналу, на стадії апеляційного перегляду відповідних клопотань також не заявлено.

Посилання скаржника на Закон України «Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах» №240/94 ВР від 10 дистопада 1994 року апеляційний суд уважає помилковим, оскільки 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року».

Доводи скражника про необхідність врахувати при розгляді цієї справи правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 та постанові від 16 серпня 2023 року №201/1669/21, апеляційний суд відхиляє, оскільки у цих справах установлено інші обставини, ніж у справі, що переглядається апеляційним судом.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Богоноса Андрія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2023 року в оскарженій частині залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 06 травня 2024 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді М.В. Мережко

В.В. Соколова