Ухвала

від 30.04.2024 по справі 591/1815/23

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №591/1815/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-сс/816/290/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - домашній арешт

УХВАЛА

Іменем України

30 квітня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 591/1815/23 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 18.03.2024 про обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту,

установила:

В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді, оскільки підозра є необґрунтованою, всі договори купівлі-продажу необробленої деревини укладені ДП «Тростянецький агролісгосп» в. о. директора ОСОБА_8 до набрання чинності постанови КМУ від 26.07.2022 № 834, якою зобов`язаний продаж деревини здійснювати виключно на організованих товарних ринках. Окрім цього, листом в. о. генерального директора СОКАП «Сумиоблагроліс» від 17.06.2022 наданий дозвіл на укладення прямих договорів поставок лісопродукції до закінчення воєнного стану за умови дотримання беззбитковості діяльності підприємства, тому ОСОБА_8 діяв у межах наданих йому повноважень і ризики є недоведеними. При цьому всі документи, які мають значення, вже вилучені слідчими під час проведення слідчих дій, а ОСОБА_8 не має доступу до жодного документу, має міцні соціальні зв`язки, батьків, які хворіють та потребують його постійного догляду, постійне місце роботи, раніше не судимий, активно допомагає військовим.

15.03.2024 до Зарічного районного суду м. Суми з клопотанням, погодженим із прокурором Сумської обласної прокуратури, звернувся слідчий 4-го СВ ТУ ДБР у м. Полтаві, яке обґрунтував тим, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, а саме, що він з використанням службового становища всупереч вимогам діючого закону з метою одержання неправомірної вигоди для іншої особи, використовував службове становище при укладені договорів з продажу деревини, чим завдав тяжкі наслідки державним інтересам.

14.03.2024 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК.

Зважаючи на те, що існують ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, для запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин справи, незаконно впливати на свідків, експертів у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, тому слідчий просив застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 18.03.2024 клопотання слідчого задоволене частково і підозрюваному ОСОБА_8 застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого в період доби з 21-00 до 07-00 до 13.05.2024 і покладені обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; повідомляти слідчого про зміну місця проживання, місця роботи та засобів зв`язку; утримуватися від спілкування із працівниками ДП «Тростянецький агролісгосп» та працівниками і засновниками суб`єктів господарювання, які придбали деревину у ДП «Тростянецький агролісгосп» у 2022 році, з приводу обставин кримінального провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Своє рішення слідчий суддя суду першої інстанції умотивував тим, що підозра та ризики, передбачені п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК є обґрунтованими, однак не доведено, що вказаним ризикам неможливо запобігти шляхом застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту в певний час доби.

Будучи належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду, учасники кримінального провадження в судове засідання не з`явились, від прокурора ОСОБА_9 , підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_10 надійшли письмові клопотання про розгляд апеляційної скарги у їх відсутність, тому колегія суддів вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд у відсутність сторін провадження, що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.

Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Зокрема, здійснивши розгляд клопотання, слідчий суддя дійшов правильного висновку про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу саме у виді домашнього арешту в певний час доби, а не обрання будь-якого іншого, більш м`якого запобіжного заходу, передбаченого ч. 1 ст. 176 КПК, та дотримався вимог ст. 176, 177, 178, 183 і 194 КПК, з`ясував і дослідив всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов`язує можливість застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, а саме наявність у органу досудового розслідування щодо ОСОБА_8 обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому правопорушення за ч. 2 ст. 364 КК, існування ризиків, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, на які вказував слідчий у своєму клопотанні, та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам.

Так, ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, за яке законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років, існують реальні ризики того, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнути відповідальності за скоєне; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, експертів у вказаному кримінальному провадженні, і застосування до нього іншого запобіжного заходу є недостатнім для запобігання визначеним в ухвалі слідчого судді ризикам.

Наявність обґрунтованої підозри підтверджується сукупністю наданих стороною обвинувачення доказів відповідно п. 1 ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК, а будь-які інші докази, які б викликали сумніви в обґрунтованості оголошеної підозри на цій стадії процесу у кримінальному провадженні відсутні. При встановленні факту наявності обґрунтованої підозри колегія суддів також враховує і усталену судову практику з цього питання ЄСПЛ, який у своїх численних рішеннях (зокрема від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine, п. 175) і від 20.03.1997 у справі «Луканов проти Болгарії» (Lukanov v. Bulgaria) визначив, що слідчий суддя, оцінюючи докази на предмет доведеності обставин, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо «існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення». У справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. the United Kingdom), рішення від 28.10.1994, заява № 14310/88) ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу».

Таким чином, наявні докази для визнання підозри обґрунтованою є достатніми, а доведення факту вчинення кримінального правопорушення є завданням подальшого досудового розслідування.

Незважаючи на те, що на стадії застосування запобіжного заходу, слідчий суддя суду першої інстанції зобов`язаний дослідити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК, а також встановити, чи доводять надані стороною обвинувачення докази наявність обставин, зазначених в ч. 1 ст. 194 КПК, але в той же час цей же слідчий суддя позбавлений процесуальної можливості встановлювати будь-які фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та давати безпосередньо оцінку доказам його вчинення.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті та під час винесення вироку, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, тому слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів, а тому доводи захисника ОСОБА_10 щодо необгрунтованості підозри на цій стадії досудового розслідування є непереконливими.

Висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу фактичних обставин кримінального правопорушення та обвинуваченої особи (характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців тощо), її поведінки під час досудового розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади, способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків тощо).

З огляду на це, мають місце і заявлені у клопотанні слідчого ризики того, що ОСОБА_8 із-за тяжкості покарання, що йому загрожує в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, може переховуватися від органів досудового розслідування. Врахування тяжкості кримінального правопорушення при цьому має свій раціональний зміст, оскільки тяжкість свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинене кримінальне правопорушення підвищує ризик того, що ОСОБА_8 може іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, так як небезпека ризику переховування від органів досудового розслідування і суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та інше.

Ризик того, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК) також є цілком виправданим, враховуючи, що статусу підозрюваного ОСОБА_8 набув лише 14.03.2024 і значна частина документів у кримінальному провадженні ще не вилучена, а тому можливість вчинення ним певних дій на перешкоджання здійсненню кримінального провадження збільшилася, незважаючи на те, що він на даний час і не обіймає посаду виконуючого обов`язки директора, так як останній продовжує працювати в ДП «Тростянецький агролісгосп».

Обґрунтованим також є і ризик того, що ОСОБА_8 може незаконно впливати на свідків, більшість з яких є працівниками ДП «Тростянецький агролісгосп» і перебували у нього в підпорядкування, що з урахуванням всіх фактичних обставин провадження, на думку колегії суддів, і свідчить про наявність передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу саме у виді домашнього арешту.

Отже, доводи апеляційної скарги захисника щодо недоведеності ризиків, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки при розгляді клопотання стороною обвинувачення доведено об`єктивне існування обставин, які вказують на наявність цих ризиків.

Не заслуговують на увагу колегії суддів і твердження захисника про безпідставне покладення на підозрюваного обов`язку не відлучатися із м. Суми, який зареєстрований та проживає в м. Тростянець, оскільки такі не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду.

Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_8 має міцні соціальні зв`язки, батьків, які хворіють та потребують його постійного догляду, постійне місце роботи, раніше не судимий, активно допомагає військовим, хоча і мають місце, але не мінімізують на даному етапі досудового розслідування наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку можливо лише із застосуванням такого запобіжного заходу як домашній арешт.

Відтак, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких сторона захисту просить частково скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Колегією суддів не встановлено істотних порушень положень КПК при розгляді слідчим суддею суду першої інстанції питання про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту із забороною залишати житло у певний час доби, які б були безумовною підставою для скасування оскарженої ухвали (п. 3 ч. 1 ст. 409, ч. 2 ст. 412 КПК).

На підставі викладеного, ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, внаслідок чого вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника без задоволення.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України,

постановила:

Ухвалу слідчої судді Зарічного районного суду м. Суми від 18.03.2024 відносно ОСОБА_11 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника ОСОБА_6 на цю ухвалу без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4