Постанова

від 22.11.2007 по справі 24/108

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

24/108

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.11.2007 р.                                                                           справа №24/108

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дзюби  О.М.

суддів Гези  Т.Д. , М'ясищева  А.М.

за участю представників сторін:

від позивача:Виноградов Г.А. – по Дов. б/н від 03.01.07р.,

від відповідача:Писін С.О. – по Дов. б/н від 20.11.07р.Миргородський Г.К. - директор,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційнафірма "Технік" м.Донецьк

на рішення  господарського суду

Донецької області

від10.09.2007 року

по справі№24/108 (Ломовцева Н.В.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Донецьке регіональне виробниче об`єднання "Центр" м.Донецьк

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційнафірма "Технік" м.Донецьк

простягнення 5 236 грн. 76 коп.

В С Т А Н О В И В:

У липні 2007 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Донецьке регіональне виробниче об'єднання "Центр" м.Донецьк (далі –ТОВ "ДРВО "Центр"), звернувся  до господарського суду  Донецької області з позовом про стягнення з відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційна фірма "Технік" м.Донецьк (далі –ТОВ НВКФ "Технік"), заборгованості по договору оренди в розмірі 5236грн.76коп., в тому числі 3500грн. –боргу з орендної плати за період з серпня-жовтня 2005року, 1092грн.76коп. –пені, 644грн.00коп. –індексу інфляції.

Рішенням від 10.09.07року у справі №24/108 господарський суд Донецької області  позовні вимоги задовольнив частково. Стягнув з ТОВ НВКФ "Технік" на користь ТОВ"ДРВО "Центр" 3500грн.00коп.- борг за орендну плату, 644грн.00коп. –індексу інфляції, 425грн.59коп. – пені, 89грн.00коп. –державного мита, 103грн.00коп. –плати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволені вимог щодо стягнення пені в розмірі 667грн.17коп. відмовив у зв'язку з безпідставністю заявлення.

Не погодившись з прийнятим рішенням від 10.09.07р. у справі №24/108, відповідач, ТОВ "НВКФ "Технік", звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначений судовий акт, провадження у справі припинити.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог посилається на те, що є рішення господарського суду у справі №17/330пд, який в межах своєї компетенції вирішив спір між сторонами про той же предмет і з тих же підстав.

ТОВ "ДРВО "Центр"  надало відзив б/н за вхідним номером канцелярії Донецького апеляційного господарського суду 01-18/7417 на апеляційну скаргу ТОВ "НВКФ "Технік", в якому доводи викладені в скарзі вважає необґрунтованими, так як  предметом розгляду спору по справі №17/330пд були збитки, а предметом спору по  даній справі є заборгованість по орендній платі.

В судовому засіданні повноважні представники сторін висловилися на підтримку своїх доводів викладених в апеляційній скарзі та запереченнях на неї.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія  вважає, що апеляційна скарга  підлягає частковому задоволенню з наступного:

          Як вбачається із матеріалів справи, спірні правовідносини виникли  з договору оренди №14, укладеного 01.01.2005року між ТОВ "ДРВО "Центр" (позивач)  та  ТОВ "НВУФ "Технік"( відповідач). Відповідно до умов даного договору  позивач взяв на себе зобов'язання  надати відповідачу у тимчасове користування будівлю, розташовану за адресою: м.Донецьк, вул. Кірова,115, а  відповідач –сплачувати орендну плату.

          01.01.2005 року позивач передав відповідачу, а останній прийняв від позивача об'єкт нерухомості –будівлю загальною площею 419,8м2, розташовану за адресою: м.Донецьк, вул. Кірова,115, що підтверджується актом прийому-передачі ( а.с.11,оборот).

          Відповідно до п.5.1 договору  сторони обумовили орендну плату за  переданий в оренду об'єкт у розмірі 1500грн.00коп. щомісячно.

          За умовами п.5.2 вищенаведеного договору зазначена орендна плата мала сплачуватись відповідачем авансом не пізніше 5 числа кожного місяця. (а.с.9-11).

          Відповідно до п.6.2 орендодавець вправі розірвати  договір у випадку невиконання орендарем зобов'язань.

          Даний договір був розірваний за ініціативою позивача  у відповідності до вимог ст.782 Цивільного кодексу України з 26.10.2005року в зв'язку з не оплатою відповідачем орендної плати протягом трьох місяців підряд за період з серпня по жовтень 2005року. Факт розірвання договору встановлений рішенням господарського суду Донецької області від 22.11.05р. по справі №17/330пд.

          Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду ( іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Отже, рішенням господарського суду від 22.11.2005 року  у справі №17/330пд було встановлено саме факт розірвання договору оренди №14 від 01.01.05р. з 26.10.2005року, тобто, з моменту отримання відповідачем повідомлення позивача про відмову від договору оренди згідно зі ст.782 Цивільного кодексу України через не сплату орендної плати за серпень –жовтень 2005 року.

          Як видно з матеріалів справи, докази здійснення розрахунків в строки  передбачені п.5 договору відсутні.

          Відтак, як правомірно зазначив господарський суд першої інстанції, з чим погоджується судова колегія, у  відповідача виникла заборгованість по орендній платі за орендований об'єкт за період серпень –жовтень 2005 року в розмірі 4500грн.00коп.

          Водночас,  в матеріалах справи є платіжні документи, які підтверджують часткову сплату відповідачем  боргу по орендній платі в розмірі 1000грн.00коп. у лютому 2006року по рахунку №121 від 25.07.2005року ( а.с.45).

          Отже з наведеного випливає, що   заборгованість ТОВ "НВКФ "Технік" перед  ТОВ "ДРВО "Центр" по договору №14 від 01.01.05р. з лютого 2006 року складає 3500грн.00коп.

Майнові зобов'язання,    які    виникають    між   учасниками господарських відносин,  регулюються  Цивільним кодексом  України   з урахуванням особливостей,  передбачених Господарським кодексом України,  що визначено ст. 175 Господарського кодексу України.

              Відповідно до п.  1 ст.  193 Господарського кодексу України,  суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно  до закону,   інших   правових   актів,  договору,  а  за  відсутності конкретних вимог  щодо  виконання  зобов'язання  -  відповідно  до вимог,  що  у  певних  умовах звичайно ставляться.  При цьому,  до виконання  господарських   договорів   застосовуються   відповідні положення  Цивільного кодексу України   з  урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

              Так, в силу ст.  526 Цивільного кодексу України,  зобов'язання має виконуватися  належним  чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких  умов  та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

         Згідно п.  1  ст.  530  Цивільного кодексу   України,   якщо   у зобов'язанні  встановлений строк його виконання,  то воно підлягає виконанню  у  цей  строк ;  зобов'язання,  строк  виконання  якого  визначений  вказівкою  на  подію,  яка неминуче має настати,  підлягає виконанню з настанням цієї  події. Якщо  строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги,  кредитор  має  право вимагати його виконання у будь-який час.  Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення  вимоги, якщо  обов'язок  негайного  виконання  не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

        Таким чином,  суд апеляційної інстанції, дослідивши обставини неналежного    виконання   відповідачем  зобов'язань по оплаті вказаного  договору,  в  порушення  положень Цивільного кодексу  України,  Господарського кодексу України,  та з урахуванням вказаних норм  законодавства дійшов  висновку, що сума боргу доведена позивачем, шляхом направлення рахунків відповідачу ( а.с.32-33).

          Згідно частини 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарського-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

          В силу статті 216 названого Кодексу, учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до  правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовується такий вид господарських санкцій як штрафні санкції (ст.217 ГК України).

Згідно ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді  грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України також передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

          З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 644грн.00коп.  індексу інфляції за період листопад-грудень 2005року, січень –грудень 2006 року, січень –березень 2007року, травень, червень 2007року.

Таким чином,  рішення суду першої інстанції в частині стягнення  суми основного боргу та інфляційних витрат відповідає  фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, а тому в цій частині підстав для його скасування не вбачається.

          Разом з тим, п. 9 договору передбачена  відповідальність сторін за недодержання строків оплати, яка обмежена подвійною обліковою ставкою НБУ за весь час прострочення.

Приймаючи рішення у справі, господарський суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача стосовно стягнення пені, нарахованої на кожний  день прострочення заборгованості  за період з 06.08.2005року по 10.06.2006року в розмірі 425грн.59коп.

Проте, судова колегія апеляційної інстанції такий висновком господарського суду вважає неправомірним з такого.

Строк, в межах якого нараховуються штрафні санкції –це проміжок часу, протягом якого триває відповідне порушення, за яке ці санкції встановлені законом або договором.

Відповідно до  п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяць від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тобто, спеціальним  законодавством встановлено присікальний строк нарахування штрафних санкцій в межах строку позовної давності.

Згідно статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.258 Кодексу , щодо вимог  про стягнення штрафу, пені передбачена спеціальна позовна давність в один рік. Це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Таким чином, пеня  нараховується з дня, наступного за днем, коли зобов'язання повинно було бути виконано, за період шість місяців. Після закінчення цього строку  їх нарахування припиняється, і у межах одного року суб'єкт господарювання має право  звернутися до суду з вимогою про примусове стягнення штрафних санкцій за прострочку виконання договірного зобов'язання. Тобто  позивач мав  звернутися до суду з вимогою про стягнення пені нарахованої на суму заборгованості до 06.08.2006року, так як прострочка виконання зобов'язання настала з 06.08.05року, а з позовом по даній справі  ТОВ "ДРВО "Центр" звернулося  лише 10.07.2007року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем пропущений річний строк позовної давності встановлений статтею 258 Цивільного кодексу України, для можливості звернення до суду з позовом про стягнення пені.

За таких обставин, судова колегія, враховуючи викладене, вважає, що позовні вимоги щодо стягнення пені за період з 06.08.2005року по 10.06.2006року у розмірі 425грн.59коп., заявлені відповідно до п. 9.1 договору №14 від 01.01.05р., задоволенню не підлягають, оскільки пред'явлені з пропуском строку позовної давності.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що у решті частини  заявлених позовних вимог щодо стягнення пені, господарський суд  відмовив. Не зважаючи на мотиви, по яким господарський суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову щодо стягнення пені в сумі 667грн.17коп., рішення господарського суду Донецької області в цій частині залишається без змін.

Не приймаються до уваги судовою колегією посилання скаржника в апеляційній скарзі на необхідність  припинення провадження у справі в зв'язку з існуванням рішення господарського суду по справі №17/330пд від 22.11.2005року  між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, оскільки предметом справи №17/330пд були збитки, а предметом даної справи є заборгованість з орендної плати.

За наведених обставин, з урахуванням зазначеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду Донецької області від  10.09.2007року у справі №24/108 - частковому скасуванню в частині стягнення пені.

Керуючись ст.ст.99,101,103,104,105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

                                                  П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційна фірма "Технік" м.Донецьк  на рішення  господарського суду Донецької області   від  10.09.2007року  у справі №24/108 –задовольнити частково.

Рішення  господарського суду Донецької області   від 10.09.2007року  у справі №24/108   скасувати в частині стягнення пені у розмірі 425грн.59коп.

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Донецьке регіональне виробниче об'єднання "Центр" м.Донецьк у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені.

          В іншій частині рішення  господарського суду Донецької області   від 10.09.2007року  у справі №24/108   залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича комерційна фірма „Технік” (83012, м. Донецьк, вул. Попова, 26, р/р 26009051701519 в ДРУ КБ „Приватбанк” м. Донецьк, МФО 335496, ЄДРПОУ 32857618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецьке регіональне виробниче об'єднання „Центр” (83037, м. Донецьк, вул. Газети „Комсомолець Донбасу”, 43а, р/р 26006005798001 в ВАТ „АКБ „Капітал”, МФО 334828, ЄДРПОУ 13479754) 3500грн.00коп. –боргу за орендну плату, 644грн.00коп. –індексу інфляції,  80грн.71коп. - державного мита, 93грн.37коп. –плати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Господарському суду Донецької області видати наказ.

Головуючий          О.М.  Дзюба

Судді:          Т.Д.  Геза

          А.М.  М'ясищев

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС