Ухвала

від 08.05.2024 по справі 420/13235/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/13235/24

УХВАЛА

08 травня 2024 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стефанов С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з публічної служби,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 29 квітня 2024 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Херсонській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Херсонській області № 415 від 29.03.2024 р. «Про застосування дисциплінарного стягнення» відносно ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ № 116 о/с від 01.04.2024 р. «Про особовий склад» в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора-чергового відділення поліції № 1 Херсонського районного управління поліції у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби;

- поновити капітана поліції ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора-чергового відділення поліції № 1 Херсонського районного управління поліції. 4. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Херсонській області (код ЄДРПОУ 40108782) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Херсонській області (код ЄДРПОУ 40108782) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 18000.00 (вісімнадцять тисяч) грн.;

- рішення суду в частині поновлення капітана поліції ОСОБА_1 на службі в поліції та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах стягнення суми за один місяць - допустити до негайного виконання.

Ухвалою суду від 02 травня 2024 року, перевіряючи обґрунтованість вказаної заяви, дослідивши матеріали справи, судом встановлені підстави для залишення позову без руху з огляду на таке.

Відповідно до ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

При цьому, служба в поліції має особливий характер та всі правовідносини побудовані на спеціальних нормах законодавства України, таких як Дисциплінарний статут Національної поліції України, Закон України «Про Національну поліцію» інші відомчі нормативно-правові акти.

Згідно з ч. 2 ст.19 ЗУ «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VІІІ підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується Законом.

Дисциплінарний статут Національної поліції України затверджений Законом України від 15.03.2018 року № 2337-VIII визначено сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Розділом V Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначені особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану.

Спірні правовідносини, розглядаються під кутом норм права, які визначені у зазначеному розгляді Дисциплінарного статуту НПУ, на час воєнного стану в державі.

Так, у зв`язку з триваючою збройною агресією російської федерації проти України та з метою вжиття ряду заходів, спрямованих на її відбиття, Верховною Радою ухвалено, а Президентом підписано Закон від 06.02.2024 року № 3564-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб до 13.05.2024 року.

Згідно ч. 4 ст. 31 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» у період дії воєнного стану поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

В мирний час встановлювалась інша норма права, щодо строків оскарження, поліцейським застосованого до нього дисциплінарного стягнення, так частиною 1 статті 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, визначено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення протягом місяця з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку.

Як зазначив позивач особисто у своєму позові: «…За порушення службової дисципліни, вчинення дій, які підривають авторитет поліції, недотримання вимог пунктів 1,2 ч.1 ст.18 ЗУ «Про Національну поліцію», грубе порушення вимог пунктів 1,2,5,6,13 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзаців 2,3 ч.5 ст.14,абзаців 2,3 ч.2 ст.16 ЗУ «Про дорожній рух», підпунктів а) та б) пункту 2.1, пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306, Присяги працівника поліції, вимог керівництва з питань дотримання транспортної дисципліни застосувати до старшого інспектора-чергового чергової частини відділення поліції № 1 Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції в Херсонській області № 116 о/с від 01.04.2024 р. «Про особовий склад» звільнено капітана поліції ОСОБА_2 , старшого інспектора-чергового чергової частини відділення поліції № 1 Херсонського РУП, згідно з пунктом 6 ч.1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, застосованого відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, з 01.04.2024 р. Підстава: наказ ГУНП в Херсонській області від 29.03.2024 р.№ 6.

Вказані накази Позивач отримав 01.04.2024 р.».

Тобто, саме з 01.04.2024 позивач ознайомився із оскаржуваними наказами та фактично дізнався про своє звільнення, та можливе порушення своїх прав.

У відповідності до реєстраційної печатки Одеського окружного адміністративного суду, котра наявна на першому аркуші позову, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою 29.04.2024 року, тобто на 28 день з початку перебігу процесуального строку.

Враховуючи наведене вище вбачається, що позивач порушив строки звернення до суду, які передбачені статтею 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Таким чином позивачем подано адміністративний позов з пропуском строку звернення до суду з даною позовною заявою.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху та встановлення позивачу строку на усунення недоліків позову, а саме для надання до суду заяви про поновлення строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

Ухвалою суду від 02 травня 2024 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

На виконання вищезазначеної ухвали суду представником позивача 03 травня 2024 року надано до суду заяву про поновлення процесуального строку (вхід. № ЕС/1817/24).

Вказана заява обґрунтована тим, що позивач постійно проживає на території смт. Білозерка Херсонської області, що є зоною бойових дій. Враховуючи, що в межах області, де проживає Позивач, у зв`язку з активними бойовими діями, Херсонський окружний адміністративний суд змінив свою підсудність на Одеський окружний адміністративний суд, що знаходиться на значній відстані від місця проживання Позивача, він не мав можливість в межах 15 денного строку звернутись за правничою допомогою та подати позов в межах 15 денного строку.

Окрім цього, суду надано відповідь на адвокатський запит від КНП «Білозерський центр первинної медико-санітарної допомоги» Білозерської селищної ради Херсонського району Херсонської області, з якої вбачається, що у період часу з 12.04.2024 р. по 22.04.2024 р. Позивач проходив лікування з діагнозом R74- Гостра інфекція верхніх дихальних шляхів. Зазначене, в свою чергу, ускладнило звернення позивача до суду в межах 15-денного строку.

07 травня 2024 року від Головного управління національної поліції в Херсонській області до суду надійшла заява (вхід. № ЕС/18633/24) про залишення позову без розгляду, у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Оцінюючи доводи та пояснення позивача, наведені у заяві про поновлення процесуального строку, а також в клопотанні про поновлення строку звернення до суду, суд виходить з наступного.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Як судом зазначалось вище, згідно ч. 4 ст. 31 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» у період дії воєнного стану поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

Наказом ГУНП в Херсонській області №415 від 29.03.2024 року «Про застосування дисциплінарного стягнення» за результатами службового розслідування вирішено застосувати до старшого інспектора-чергового чергової частини відділення поліції № 1 Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Наказом ГУНП в Херсонській області №116 від 01.04.2024 року «Про особовий склад» звільнено капітана поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора чергового чергової частини відділення поліції № 1 Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Вказані накази позивач отримав 01.04.2024 р., що останній не заперечує та підтверджую у позовній заяві.

Тобто, саме з 01.04.2024 року позивач ознайомився із оскаржуваними наказами та фактично дізнався про своє звільнення, та можливе порушення своїх прав.

До Одеського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою 29.04.2024 року, тобто на 28 день з початку перебігу процесуального строку.

Враховуючи наведене вище вбачається, що позивач порушив строки звернення до суду, які передбачені статтею 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Отже, 01.04.2024 року позивачу достеменно було відомо про наявність оспорюваного наказу.

В заяві про поновлення строку звернення до суду, представник позивача зазначив, що у період часу з 12.04.2024 р. по 22.04.2024 р. ОСОБА_1 проходив лікування з діагнозом R74-Гостра інфекція верхніх дихальних шляхів. Згідно відповіді від КНП «Білозерський центр первинної медико-санітарної допомоги» Білозерської селищної ради Херсонського району Херсонської області ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні з 12.04.2024 р. по 22.04.2024, однак у період з 01.04.2024 по 12.04.2024 рік він у стані тимчасової непрацездатності не перебував.

Разом з тим, у постанові від 31.08.2023 року по справі № 340/6025/22 Верховний Суд зазначає, що відповідно до офіційного визначення амбулаторне лікування - організація медичної допомоги в медичному закладі хворим, що приходять у медичний заклад. Амбулаторне лікування - лікування, проведене на дому або при відвідуванні самими хворими лікувального закладу (на відміну від стаціонарного лікування, здійснюваного з поміщенням пацієнта в лікарню).

Виписка із медичної карти амбулаторного хворого, а в даному випадку відповідь КНП «Білозерський центр первинної медико-санітарної допомоги», носить інформаційний характер щодо діагнозу основного захворювання, супутніх захворювань, короткий анамнез, діагностичні дослідження, перебіг хвороби, проведене лікування, лікувальні і трудові рекомендації та не засвідчує тимчасову непрацездатність особи.

Договір про надання правової допомоги позивачем укладено з адвокатом 22.04.2024 року, при цьому, останній не перебував на стаціонарному лікуванні, тобто не знаходився у стані, який дійсно не дозволяв йому звернутися за правовою допомогою та до суду з позовом у встановлені процесуальним законом строки.

Разом з тим, суд вважає, що ніщо не перешкоджало позивачу з моменту ознайомлення з наказами у період з 01.04.2024 року по 12.04.2024 року укласти договір про надання професійної правничої допомоги з адвокатом та, як наслідок, здійснити реалізацію своїх прав та обов`язків, з дотриманням вимог КАС України.

Аналогічна правова позиція міститься а постанові Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі №160/14919/22.

Таким чином вказані доводи, на думку суду, не є об`єктивними перешкодами чи труднощами пропуску строку звернення до суду, оскільки амбулаторне лікування, або знаходження на лікарняному не перешкоджало позивачу звернутися до суду в установлений законом строк.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.06.2019, Верховного Суду у постановах від 17.07.2019 у справі № 815/1175/17, від 20.02.2020 у справі №560/3070/19, від 26.03.2020 у справі № 805/2688/18-а, від 27.08.2021 у справі № 520/17941/2020 щодо критеріїв оцінки поважності пропуску звернення до суду у зв`язку із перебуванням особи на амбулаторному лікуванні.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі № 640/16276/21.

Крім того представник позивача послався на дію воєнного стану, та враховуючи місце проживання позивача та той факт, що Херсонський окружний адміністративний суд змінив свою підсудність на Одеський окружний адміністративний суд, що знаходиться на значній відстані від місця проживання позивача, він не мав можливість в межах 15 денного строку звернутись за правничою допомогою та подати позов в межах 15 денного строку.

Суд вважає, що позивач не навів достатніх обґрунтувань, та не довів належними доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.11.2022 року у справі № 990/115/22, зазначила, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Обставина введення на території України воєнного стану могла унеможливити дотримання такого строку позивачем за умови надання ним до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду з позовом, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку.

В той же час, триваюча пасивна поведінка не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Верховний Суд в постанові від 31 жовтня 2023 року по справі № 400/5692/22 зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Враховуючи наведене вище вбачається, що позивач порушив строки звернення до суду, які передбачені статтею 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати пропуск позивача строку на звернення до суду таким, що було пропущений з поважних причин.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Постановою Верховного Суду від 28 березня 2024 року по справі № 420/22052/23 сформовано правовий висновок за подібних правовідносин та в обґрунтування зазначено наступне: «Вирішуючи питання застосування строків звернення до суду з позовами про оскарження застосованих до поліцейських дисциплінарних стягнень, Верховний Суд зазначає таке.

Так, відповідно до частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

Верховний Суд зазначає, що у випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Дисциплінарний статут Національної поліції України.

При цьому при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для цієї справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.

У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постанові від 29 січня 2019 року у справі №807/257/14. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (п. 69 рішення у справі "Ніколова проти Болгарії" № 7888/03 тощо).

У свою чергу, під темпоральними (часовими) колізіями слід розуміти такі колізії, що виникають внаслідок видання в різний час з того ж самого питання принаймні двох норм права.

Правила конкуренції, крім вищезазначеного, можуть випливати з часової послідовності прийняття норм. За загальним правилом, нова норма припиняє дію старої норми, якщо вони суперечать одна одній (lex posterior derogat legi priori). V співвідношенні між звичайними законами, які суперечать один одному, "молодша норма" припиняє суперечливу до неї "старшу": цей підхід виходить з того, що існуюче право при виданні нової норми може бути змінене без особливих проблем.

Тобто у контексті цього судового спору застосуванню підлягає Дисциплінарний статут Національної поліції України, що затверджений Законом України і яким передбачені порядок та строки оскарження дисциплінарного стягнення.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 08 лютого 2023 року у справі № 120/7567/22 від 31 жовтня 2023 року у справі № 400/5692/22, від 31 жовтня 2023 року у справі №340/4394/22, від 30 листопада 2023 року у справі №500/1224/23.

Отже, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що до правовідносин, які склались у цій справі потрібно застосовувати положення частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту, які передбачають оскарження наказу про звільнення у 15-ти денний термін з дня ознайомлення з відповідним наказом.».

З урахуванням наведеного, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Отже, зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач подав адміністративний позов з пропуском строку звернення до суду та у суду відсутні підстави вважати пропуск позивача строку на звернення до суду таким, що було пропущений з поважних причин.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (п.п. 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, заявник зобов`язаний демонструвати свою готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи та утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у її розгляді, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури судового розгляду.

При цьому, позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.

Жодних об`єктивних причин пропущення строку на звернення до суду позивачем у заяві про поновлення процесуального строку не наведено.

Натомість сторона позивача просить нівелювати взагалі інститут строку на звернення до суду з позовом, надавши перевагу в такий спосіб позивачу.

Таке правозастосування не є порушенням права особи на доступ до правосуддя, а є дотриманням принципу «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує, в світлі якого і запроваджено обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем суб`єктом владних повноважень права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача, вчинених на звернення позивача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного:

1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Так, суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

До того ж, суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Частиною 1 статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

При викладених вище обставинах, суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

На підставі викладеного та керуючись ст. 123 КАС України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання про поновлення строку на звернення до суду ОСОБА_1 - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з публічної служби - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя С.О. Стефанов