Постанова

від 15.07.2024 по справі 420/13235/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/13235/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Димерлія О.О.,

суддів Шляхтицького О.І., Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 року про повернення позовної заяви у справі №420/13235/24

У С Т А Н О В И В:

28 квітня 2024 року ОСОБА_1 (далі позивач, скаржник) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, якій просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Херсонській області №415 від 29.03.2024 року «Про застосування дисциплінарного стягнення» відносно ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Херсонській області № 116 о/с від 01.04.2024 року «Про особовий склад» в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора-чергового відділення поліції № 1 Херсонського районного управління поліції у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби;

- поновити капітана поліції ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора-чергового відділення поліції № 1 Херсонського районного управління поліції;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Херсонській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Херсонській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 18000 грн.;

- рішення суду в частині поновлення капітана поліції ОСОБА_1 на службі в поліції та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах стягнення суми за один місяць - допустити до негайного виконання.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.05.2024 року у справі №420/13235/24 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху на підставі вимог ч.1 ст.123 КАС України у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Як наслідок, суд попередньої інстанції запропоновав позивачу надати заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин пропуску такого строку.

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, 03 травня 2024 року на адресу окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду вказано про те, що у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк звернення до суду, визначений частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

На думку представника позивача, саме цією процесуальною нормою необхідно керуватися при дослідженні питання щодо строку звернення до суду у спірних правовідносинах, а не нормою матеріального права, яка передбачена частиною 4 статті 31 Дисциплінарного статуту.

При цьому, представник ОСОБА_1 зазначав, що позивач постійно проживає на території смт. Білозерка Херсонської області, яка є зоною бойових дій. Враховуючи, що у зв`язку з активними бойовими діями Херсонський окружний адміністративний суд змінив свою підсудність на Одеський окружний адміністративний суд, який знаходиться на значній відстані від місця проживання позивача, останній не мав можливість вчасно звернутись за правничою допомогою та подати позов в межах 15 денного строку.

Окрім цього, до суду надано відповідь на адвокатський запит від КНП «Білозерський центр первинної медико-санітарної допомоги» Білозерської селищної ради Херсонського району Херсонської області, з якої слідує, що у період часу з 12.04.2024 року по 22.04.2024 року позивач перебував на амбулаторному лікування. Зазначені обставини, на думку представника ОСОБА_1 , перешкоджали позивачу звернутись до суду в межах 15-денного строку, є поважними і мають бути враховані судом.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 року у справі №420/13235/24 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення до суду відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 повернуто, на підставі ч.2 ст.123 КАС України, у зв`язку з неповажністю пропуску строку звернення до суду.

Ухвалюючи судове рішення про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі строки мають перевагу в застосуванні порівняно із строком звернення до адміністративного суду, визначеним, зокрема, частиною п`ятою статті 122 КАС України.

У даному випадку, суд попередньої інстанції керувався вимогами частини 4 статті 31 Дисциплінарного статуту, яка передбачає оскарження дисциплінарного стягнення, застосованого у період дії воєнного стану у 15-ти денний термін з дня ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Як зауважено окружним адміністративним судом, зі спірними наказами про застосування дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби ОСОБА_1 ознайомлений 01.04.2024 року, а з позовом звернувся до суду лише 28 квітня 2024 року, тобто з пропуском строку звернення, передбаченого приписами частини 4 статті 31 Дисциплінарного статуту.

Ураховуючи, що позивачем не наведено та не надано доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд попередньої інстанції дійшов висновку щодо наявності підстав для застосування приписів ч.2 ст.123 КАС України.

Не погоджуючись із означеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій зазначено, що окружним адміністративним судом порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання щодо можливості відкриття провадження по справі.

Як слідує зі змісту апеляційної скарги, обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник уважає, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для повернення позовної заяви у даній справі є помилковим. Скаржник звертає увагу апеляційного суду на те, що строк, протягом якого особа може звернутися до суду у відносинах публічної служби, становить один місяць і такий строк передбачений частиною 5 статті 122 КАС України.

При цьому, на думку скаржника, частина 5 статті 122 КАС України є процесуальною нормою, у той час як частина 4 статті 31 Дисциплінарного статуту щодо строку оскарження дисциплінарного стягнення є нормою матеріального права.

Разом з цим, скаржник, як приклад, наводить постанову Верховного Суду складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року по справі №580/3469/19, у якій судом касаційної інстанції зроблено правовий висновок з питання щодо застосування строку звернення до суду, визначеного нормою процесуального права, який відрізняється від такого строку, встановленого нормою матеріального права.

У свою чергу, в якості поважності причин пропуску строку звернення до суду представник позивача посилався на перебування ОСОБА_1 на лікарняному у період з 12.04.2024 року по 22.04.2024 року, а також на факт запровадження воєнного стану та проживання на території смт. Білозерка Херсонської області, яка є зоною бойових дій, що, на його погляд, є об`єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджали своєчасно звернутися до суду із позовом.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Головного управління Національної поліції в Херсонській області спростовує доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , вказуючи на законність ухваленого судового рішення та просить його залишити без змін.

В силу приписів частини 2 статті 312 КАС України розгляд справи здійснюється судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту установлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як установлено апеляційний судом, що за порушення службової дисципліни, вчинення дій, які підривають авторитет поліції, недотримання вимог пунктів 1, 2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», грубе порушення вимог пунктів 1, 2, 5, 6, 13 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзаців 2, 3 ч.5 ст.14, абзаців 2, 3 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», підпунктів «а», «б» пункту 2.1, пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001року №1306, Присяги працівника поліції, вимог керівництва з питань дотримання транспортної дисципліни, наказом ГУНП в Херсонській області №415 від 29.03.2024 року до старшого інспектора-чергового чергової частини відділення поліції №1 Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області капітана поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

У зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, 01.04.2024 року ГУНП в Херсонській області прийнято наказ №116 «Про особовий склад», яким капітана поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора чергового чергової частини відділення поліції №1 Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області, на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції.

Як з`ясовано судом першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 ознайомлено з означеними вище наказами - 01.04.2024 року.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України.

У відповідності із частиною першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Умовою прийнятності позовної заяви до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 160, 161 КАС України, а також дотриманні строків звернення до суду, а у разі пропуску строку звернення до суду, подання відповідного клопотання про його поновлення та доказів поважності причин його пропуску.

Тож право на судовий захист не є абсолютним. Законодавством установлені вимоги, зокрема щодо необхідності дотримання особою, яка звертається до суду за захистом прав, свобод та інтересів, відповідних строків.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У силу частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору за захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, зокрема у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Так, відповідно до встановлених у справі обставин підставою для повернення позовної заяви слугував висновок суду попередньої інстанції про пропуск позивачем строку для звернення до адміністративного суду з цим позовом.

Суд першої інстанції зазначив про відсутність об`єктивних обставин, тобто таких, що не залежали від волі позивача, які б зумовили поважність пропуску установленого процесуальним законом строку звернення до суду у цій категорії спорів.

При цьому, окружний адміністративний суд дійшов висновку про те, що до правовідносин, які склались у цій справі потрібно застосовувати положення частини 4 статті 31 Дисциплінарного статуту, яка передбачає оскарження дисциплінарного стягнення, застосованого у період дії воєнного стану у 15-ти денний термін з дня ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

В свою чергу, на думку скаржника, до спірних правовідносин підлягає застосування частина 5 статті 122 КАС України, яка встановлює місячний строк звернення до суду в відносинах публічної служби.

Вирішуючи питання застосування строків звернення до суду із позовами про оскарження застосованих до поліцейських дисциплінарних стягнень, Верховний Суд у постанові від 31.10.2023 року по справі 400/5692/22 зазначив про таке:

«Так, частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

У випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Дисциплінарний статут Національної поліції України.

Більше того, при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом «Lex specialis» (з лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом «Lex specialis derogat generali», суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для цієї справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.

У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постанові від 29 січня 2019 року у справі №807/257/14. Крім того, про перевагу норм «lex specialis» над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (п. 69 рішення у справі "Ніколова проти Болгарії" № 7888/03 тощо).

У свою чергу, під темпоральними (часовими) колізіями слід розуміти такі колізії, що виникають внаслідок видання в різний час з того ж самого питання принаймні двох норм права.

Правила конкуренції, крім вище зазначеного, можуть випливати з часової послідовності прийняття норм. За загальним правилом, нова норма припиняє дію старої норми, якщо вони суперечать одна одній (lex posterior derogat legi priori). У співвідношенні між звичайними законами, які суперечать один одному, "молодша норма" припиняє суперечливу до неї "старшу": цей підхід виходить з того, що існуюче право при виданні нової норми може бути змінене без особливих проблем.

Тобто, у контексті цього судового спору застосуванню підлягає Дисциплінарний статут, що затверджений Законом України і яким передбачені порядок та строки оскарження дисциплінарного стягнення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 08 лютого 2023 року у справі №120/7567/22 при вирішення питання щодо строку звернення до адміністративного суду. Вказаний підхід підтримано Верховним Судом в постанові від 31 травня 2023 року у справі № 160/9356/22.».

Беручи до уваги наведені вище висновки суду касаційної інстанції, доводи представника ОСОБА_1 про те, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати місячний строк звернення до суду, установлений частиною 5 статті 122 КАС України, не відповідають правовому висновку Верховного Суду, який, відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України, повинен бути врахований судом.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що до правовідносин, які склались у цій справі потрібно застосовувати положення частини 4 статті 31 Дисциплінарного статуту, яка передбачає оскарження дисциплінарного стягнення, застосованого у період дії воєнного стану у 15-ти денний термін з дня ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Повертаючись до обставин цієї справи необхідно зазначити про таке.

Не є спірним те, що зі змістом оскаржуваних наказів Головного управління Національної поліції в Херсонській області №415 від 29.03.2024 року «Про застосування дисциплінарного стягнення», №116 о/с від 01.04.2024 року «Про особовий склад», позивач ознайомлений 01 квітня 2024 року, проте з цим позовом звернувся до суду лише 28 квітня 2024 року, тобто з пропуском строку, визначеного положеннями частини 4 статті 31 Дисциплінарного статуту.

З огляду на пропуск позивачем строку для звернення до адміністративного суду, ОСОБА_1 необхідно було навести поважні причини такого пропуску, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин.

Так, позивач обґрунтовував поважність причин пропуску такого строку:

- перебуванням ОСОБА_1 на лікарняному у період з 12.04.2024 року по 22.04.2024 року;

- запровадженням на всій території України воєнного стану, місце місцезнаходження заявника, проведення на відповідній території бойових дій, що перешкоджало у реалізації своєчасного звернення до суду.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк;

2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Велика Палата Верховного Суду аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19 вказала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду.

Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає.

Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Враховуючи наведене, судова колегія наголошує, що КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Так, згідно до відповіді від КНП «Білозерський центр первинної медико-санітарної допомоги» Білозерської селищної ради Херсонського району Херсонської області, ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні з 12.04.2024 року по 22.04.2024 року.

Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №560/3070/19 зазначив, що амбулаторне лікування розуміє під собою лікувально-профілактичні дії, які надаються особі (основні види медичної допомоги), як в самій амбулаторії (без залишення в лікарні на стаціонар), так і вдома.

Хвороба, перебування на амбулаторному лікуванні не є перешкодою для звернення до суду з позовом та не є об`єктивно непереборними обставинами, оскільки залежать виключно від волевиявлення самого позивача та належного використання ним своїх прав, визначених нормами закону.

Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 листопада 2019 року у справі № 120/4137/18-а, відповідно до якої перебування особи на амбулаторному лікуванні, на відміну від стаціонарного, не позбавляє можливості такої особи реалізувати своє право на захист порушених прав, як самому, так і через представника.

Відтак, на переконання апеляційного суду, обставини перебування ОСОБА_1 на амбулаторному лікарняному у період з 12.04.2024 року по 22.04.2024 року не є перешкодою для звернення до суду з позовною заявою у 15-ти денний термін з дня ознайомлення зі спірними наказами, оскільки позивач не був позбавлений можливості звернутися з позовом до суду у передбачені чинним законодавством строки, особисто (фізично та/або за допомогою засобів поштового зв`язку) або через представника.

Більше того, колегія судів звертає увагу, що неможливості звернутися до суду до початку лікування позивачем не обґрунтовано.

Щодо доводів скаржника про введення на всій території України воєнного стану, місце місцезнаходження заявника, та проведення на відповідній території бойових дій, як обставини, що перешкоджали у реалізації своєчасного звернення до суду

Відповідно до правової позиції наведеної Верховним Судом в ухвалі від 13 вересня 2022 року у справі № 990/102/22, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2022 року, обставина повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України могла унеможливити дотримання встановленого законом процесуального строку, однак поважними такі причини можна визнати лише за умови надання до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку.

Так, суд апеляційної інстанції вказує, що дійсно, введений в країні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) реалізацію особами права на звернення до суду. Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативної (в конкретних умовах) реалізації таких прав, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем не указано на обставини, які зумовлені воєнним станом та пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, що не залежали від волі особи та унеможливили своєчасне, у встановлений процесуальним законом строк, звернення до суду, як і не додано жодних належних доказів на підтвердження наявності непереборних обставин, які у взаємозв`язку із введенням воєнного стану перешкоджали особі вчасно звернутись до суду.

Враховуючи викладене, доводи скаржника не виправдовують безпідставність порушення позивачем процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на звернення до суду, та не свідчать про поважність причин пропуску цього строку.

Інших доказів поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду до апеляційної скарги не додано/зазначено.

Підсумовуючи вище наведене, перевіривши наведені скаржником обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд апеляційної інстанції зауважує, що останні ґрунтуються на суб`єктивному ставленні позивача до наведених ним обставин.

Водночас, зазначені доводи жодним чином не можуть сприйматись як об`єктивні перешкоди, які не залежали від волі позивача та дійсно унеможливили звернення до суду у 15-ти денний термін з дня ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності, на що правильно вказано окружним адміністративним судом в оскаржуваній ухвалі.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підтвердження поважності причин пропуску строку на звернення до адміністративного суду та погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для застосування частини 2 статті 123 КАС України.

Також, судова колегія апеляційного суду уважає за необхідне зауважити, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

У відповідності до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.308, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 року про повернення позовної заяви у справі №420/13235/24 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. ДимерлійСудді О.І. Шляхтицький Ю.В. Осіпов