Рішення

від 29.04.2024 по справі 906/1292/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1292/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Бондарчук А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Ляхов О.В. - ордер серія АМ № 1018498 від 01.12.2021;

від відповідача: від відповідача1: Савчук Ю.М. - ордер серія ВХ №1056290 від 31.10.2023;

від відповідача2: не прибув;

від третіх осіб: не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

до 1. ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ГРІНЛАЙН";

2. ОСОБА_1

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

- Акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України"

- Міністерства фінансів України

про стягнення 1792953,59 грн.,

Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулося до суду з позовом, згідно якого просить стягнути солідарно з Приватного підприємства "Грінлайн" та ОСОБА_1 1792953,59 грн, з яких: 322750,18 грн заборгованості за тілом кредиту, 179202,71 грн заборгованості за процентами та 1291000,70 грн заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.

Ухвалою від 02.10.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучив до участі у справі Міністерство фінансів України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, підготовче засідання призначив на 01.11.2023.

Ухвалою від 01.11.2023, враховуючи клопотання відповідача1, суд продовжив останньому процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву та відклав підготовче засідання на 27.11.2023.

01.11.2023 від Міністерства фінансів України, надійшли пояснення (а.с. 136-141, т.1), у яких останнє підтвердило, що 01.09.2023 перерахувало на рахунок позивача суму сплати за гарантією №176 у розмірі 1291000,70 грн. Також Міністерство фінансів України просило залучити його до участі у справі як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, здійснювати розгляд справи без його участі, позовні вимоги задовільнити у повному обсязі.

13.11.2023 від відповідача1 надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 144-149, 162-181, т.1).

Ухвалою від 27.11.2023 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Державний експортно - імпортний банк України" та відклав підготовче засідання на 21.12.2023.

У судовому засіданні 21.12.2023 представник позивача заявив усне клопотання про долучення до матеріалів справи виписки по рахунку 29094001804073 за період з 19.04.22 по 16.11.23, якою підтверджуються оплати, зазначені відповідачем1 у відзиві на позов (а.с. 215-218, т.1).

Ухвалою від 21.12.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 24.01.2024.

Судове засідання, яке було призначено на 24.01.2024 о 12:00, не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення засідання по даній справі (у період з 11:41 по 13:57) у Житомирській області тривала повітряна тривога. Ухвалою від 24.01.2024 суд призначив судове засідання на 22.02.2024.

Ухвалою від 22.02.2024, враховуючи клопотання відповідача1, суд відклав розгляд справи на 25.03.2024, з урахуванням ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997.

Ухвалою від 25.03.2024, оскільки в судовому засіданні було з`ясовано, що відповідач2 не був належним чином повідомлений про розгляд справи 25.03.2024, суд відклав розгляд справи по суті на 11.04.2024.

У судовому засіданні 11.04.2024, при розгляді справи по суті, суд постановив ухвалу про перерву у судовому засіданні до 12:00 год. 29.04.2024.

У судовому засіданні 29.04.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача1 позовні вимоги заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 144-149, 162-181т.1). Наголосив, що позивачем не відображено у позовній заяві списані ним кошти з рахунку ПП "Грінлайн" у розмірі 50000,00 грн, згідно платіжної інструкції №921 від 14.09.2023 та 50000,00 грн, згідно платіжної інструкції №929 від 29.09.2023.

Представник позивача пояснив, що про списання вищевказаних коштів не повідомив, оскільки за умовами пп. 2 п. 39 Розділу "Відшкодування Гаранту суми сплати за гарантією" Договору про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/55 від 05.04.2022, банк-кредитор зобов`язався здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої Гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу, крім, зокрема, права підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог.

Водночас повідомив, що сплачені 50000,00 грн, згідно платіжної інструкції №921 від 14.09.2023, та 50000,00 грн, згідно платіжної інструкції №929 від 29.09.2023, зараховані, відповідно до п.10 та п.40 зазначеного Договору на погашення заборгованості за тілом кредиту та заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у співвідношення 20% та 80%, відповідно. Підтвердив, що врезультаті зазначеного зарахування, на дату судового засідання суми заборгованості за тілом кредиту та заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією становлять, відповідно, 302750,18 грн та 1211000,70 грн.

Відповідач2 в судове засідання не з`явився. 18.04.2024 на адресу суду повернулася направлена йому ухвала суду від 11.04.2024 з відміткою відділення поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання".

Згідно витягу з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с. 106-107, т.1), адреса відповідача2 відповідає вказаній у позовній заяві.

Відповідно до ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи вищевикладені обставини та те, що поштова кореспонденція направлялася відповідачу2 за місцем його реєстрації, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення останнього про час і місце розгляду справи та забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Також суд враховує, що всі процесуальні документи по справі направлялися до Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого має загальний доступ, крім того інформація про призначені судові засідання розміщувалася і на офіційному веб-порталі Судова влада України.

Водночас судом взято до уваги, що саме відповідач2 наділений правом отримувати вчасно адресовану йому поштову кореспонденцію і несе відповідні ризики неналежної реалізації цього права та не повідомлення про зміну свого місцезнаходження, якщо таке має місце.

Представник третьої особи (Міністерство фінансів України) в судове засідання не з`явився. У поясненнях від 06.10.2023 (а.с. 136-141, т.1) просив суд позов задовольнити та розглядати справу без участі його представника. Представник третьої особи - АТ"Державний експортно-імпортний банк України" в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, що вбачається з довідки про доставку електронного листа (ухвали суду) до електронного кабінету останнього.

Оскільки явка відповідача2 та третіх осіб в судове засідання обов`язковою не визнавалася, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи без участі останніх за наявними в матеріалах справи документами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача1, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19.04.2022 між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (банк, позивач) та Приватним підприємством "Грінлайн" (позичальник, відповаідач1) укладено кредитний договір № 36404625-КД-1 (далі (Договір, Кредитний договір (а.с. 15-24)).

Згідно з п. 6.1. Договору, останній вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами, та діє до терміну, що визначений в п. А.3 цього Договору, або до повного виконання зобов`язань сторонами за цим Договором, в залежності від того, яка подія настане раніше.

Кредитний договір підписано сторонами, що підтверджується протоколом перевірки кваліфікованих електронних підписів (а.с. 21, т.1).

З метою забезпечення виконання зобов`язань відповідача1 за вказаним кредитним договором, 19.05.2022 між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_1 (поручитель, відповідач2) укладено договір поруки №36404625-ДП-1/1 (далі - договір поруки (а.с. 25-27, т.1)).

09.09.2022 позивач та відповідач1 уклали Договір про внесення змін до Кредитного договору №36404625-КД-1 від 19.04.2022 (а.с. 29-30, т.1).

09.09.2022 позивач та відповідач2 уклали Договір про внесення змін до договору поруки №36404625-ДП-1/1 від 19.04.2022 (а.с. 32, т.1).

Також, 05.04.2022 між Міністром фінансів України Марченко Сергієм Михайловичем, який діє від імені держави за дорученням Кабінету міністрів України на підставі Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 20 серпня 2014 № 375 (далі - Гарант) та АТ КБ "ПриватБанк" укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/55, відповідно до п.6. Загальних умов якого Гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь банку-кредитора безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання позичальниками частини своїх грошових зобов`язань перед банком кредитором за кредитними договорами, включеними до портфелю.

Як вказує позивач, відповідач 1 порушив свої зобов`язання за Кредитним договором припинивши здійснювати щомісячні платежі, які передбачені Графіком платежів, у зв`язку з чим, керуючись пп. "г" п. 2.3.2. Кредитного договору, 23.06.2023 позивач направив ПП "Грінлайн" повідомлення про розірвання договору № 36404625-КД-1 з вимогою до 16.07.2023, здійснити погашення заборгованості в розмірі 2294953,59 грн (а.с.45-47, т.1).

Також зазначив, що:

- 08.08.2023 направив до Міністерства фінансів України (Гаранта) та АТ "Укрексімбанк" (Агента) вимогу від 08.08.2023 про сплату за гарантією №176 від 08.08.2023 за Договором про надання гарантії на портфельній основі №13110-05/55 від 05.04.2022 на суму 1451000,70грн (а.с. 48-51, т.1);

- 14.08.2023 направив повідомлення ПП "Грінлайн" про надсилання вимоги гаранту №176 від 08.08.2023 (а.с. 52-53, т.1);

- 08.08.2023 Міністерство фінансів України перерахувало суму сплати за гарантією у розмірі 1291000,70 грн (а.с. 86, т.1).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем1 зобов`язань за кредитним договором в частині сплати суми кредиту та процентів, позивач звернувся з вказаним позовом до суду про солідарне стягнення з відповідача1 та відповідача 1792953,59 грн, з яких: 322750,18 грн заборгованості за тілом кредиту, 179202,71 грн заборгованості за процентами та 1291000,70 грн заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.

Міністерство фінансів України (третя особа на стороні позивача) у поясненнях від 06.10.2023 (а.с. 136-141, т.1) підтвердило, що 01.09.2023 перерахувало на рахунок позивача суму сплати за гарантією №176 у розмірі 1291000,70 грн.

Відповідач1 у відзиві на позовну заяву (а.с. 144-149, 162-181т.1) просив у задоволенні позову відмовити. Вважає що враховуючи інформацію, яка надана банку щодо кількості працівників (23 працівника), ПП "Грінлайн" відноситься до суб`єктів малого підприємництва, тому визначення розміру базової процентної ставки, що відображено у п. 2.1. Додаткової угоди №1 не відповідає абз. 4 п.п. 8 п. 12 Порядку надання фінансової державної підтримки суб`єктам підприємництва, затвердженого постановою КМУ від 24.01.2020 №28 в редакції, на момент укладення кредитного договору. Як вказує відповідач1, пунктом 2.1. Додаткової угоди №1 визначено індекс UIRD (три місяці) плюс сім процентів, однак, вказаний індекс, визначено для суб`єктів мікро підприємництва, що відповідає абз. 3 п.п. 8 п. 12 Порядку фінпідтримки. За вказаного, відповідач1 вважає, що базова процентна ставка, яка відображена у Кредитному договорі, не відповідає положенням Порядку фінпідтримки, а тому підлягає перерахунку.

Також вважає, що згідно з умовами пп. "б" п. 1, п. 2.3. Додаткової угоди №1, п. 1-3 розділу І Кредитного договору (в редакції Договору від 09.09.2022 про внесення змін до Кредитного договору), за одержаний кредит у розмірі 4680000,00 грн, з моменту його одержання та до 18.10.2022 (включно) не сплачує відсотки, а з 19.10.2023 самостійно сплачує відсотки за користування кредитом в розмірі 5,00%. Всі інші відсотки, як вказав відповідач, компенсуються у відповідності до Порядку фінпідтримки, а тому ним не визнаються їх нарахування у своє зобов`язання. На обгрунтування вказаного, відповідач подав власний контррозрахунок, з якого вбачається, що зобов`язання ПП "Грінлайн" по відсоткам та тілу кредиту - відсутня.

Звернув увагу, що позивачем не відображено у позовній заяві списані ним кошти з рахунку ПП "Грінлайн" у розмірі 50000,00 грн, згідно платіжної інструкції №921 від 14.09.2023 та 50000,00 грн, згідно платіжної інструкції №929 від 29.09.2023.

Відповідач2 позов не оспорив. Відзиву на позовну заяву не подав.

Оцінивши в сукупності надані до справи документи, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є невиконання відповідачем1 зобов`язань в частині повернення кредиту та сплати відсотків за кредитним договором № 36404625-КД-1 від 19.04.2022 (далі (Договір, Кредитний договір (а.с. 15-24)).

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно із частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частини 1, 3 статті 1049 ЦК України).

Суд встановив, що на виконання умов Кредитного Договору, позивач надав відповідачу1 кредитні кошти у розмірі 4680000,00 грн, що підтверджується копією виписки по рахунку 2063801514306 та меморіальним ордером №DN100B01OR від 20.04.2022 (а.с. 56, 59, т.1), на поточний рахунок ПП "Грінлайн" та не заперечувалося останнім.

Згідно з п. А.3, А.6 Кредитного Договору, кінцевий термін повернення кредиту 01.10.2022 (включно). Тип процентної ставки за Кредитним договором - фіксована.

Відповідно до п. А.6.1. Договору, за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 13,49 (тринадцять цілих сорок дев`ять сотих) % річних від суми непогашеної заборгованості за кредитом.

За п. А. 6.2. Договору, у випадку порушення позичальником будь якого із зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 цього Договору, банк за користування кредитом встановлює позичальнику проценти у розмірі 16,49 (шістнадцять цілих сорок дев`ять сотих) % річних від суми непогашеної заборгованості за кредитом. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 цього Договору та дати початку нарахування підвищених процентів, без внесення змін до цього Договору. За умови відновлення виконання позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 цього Договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі зазначеному в п. А.6.1. цього Договору. При цьому, банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, визначеному в п. А. 6.1. цього Договору та дати початку її нарахування.

У випадку порушення позичальником термінів/ строків погашення заборгованості за кредитом, встановлених п.п. 2.2.3. цього Договору позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 26,98 (двадцять шість цілих дев`яносто вісім сотих) % річних від суми простроченої заборгованості за кредитом (п. А.7 Договору).

Проценти за користування кредитними коштами нараховуються та сплачуються щомісячно, датою сплати процентів є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачене п. 7.2. цього Договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими (п. А.8 Договору).

У п.4.1. Кредитого договору сторони погодили, що за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2., 2.2.3., 2.3.2., 2.4.1. цього договору, позичальник сплачує проценти, у розмірі, зазначеному у п.п. А.6.1., А. 6.2. цього Договору.

У випадку встановлення банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього Договору зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.

Згідно з п. 4.2. Договору, в разі порушення строків повернення кредиту позичальник сплачує банку проценти у розмірі, встановленому у п. 5.10 цього Договору.

Розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту (п. 4.9. Кредитного договору).

Згідно з п. 5.10. Договору, у разі неповернення позичальником кредиту в строк, зазначений в п. А.3, п. 2.3.2. цього Договору, позичальник зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, встановлюються за домовленістю сторін, в розмірі подвійних процентів за користування кредитом, базовий розмір яких передбачений пунктом А.7 цього Договору. При цьому проценти за користування кредитом банком не нараховуються та не підлягають сплаті позичальником.

Суд встановив, що 19.04.2022 позивач та відповідач1 уклали додаткову угоду №1 від 19.04.2022 (а.с. 22-23, т.1), згідно якої, враховуючи, що позичальник відповідає критеріям порядку на отримання фінансової державної підтримки, сторони, зокрема, узгодили внести зміни в Договір та викласти умови Договору, що визначають порядок погашення кредиту та платність за його користування в наступній редакції:

2.1. За користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 13,49 річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7,00%;

але не більше Індекс UIRD (3 міс) + 7% (обмеження встановлюються на дату укладання цієї Додаткової угоди). Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до п. 2.1. цієї Додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень.

де Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї Додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.

Дані про величину UIRD є загальнодоступними в мережі інтернет на офіційному сайті Національного Банку України.

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеною індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національною Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.

Відповідно до п. 2.2. Додаткової угоди, у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3., 2.7. цієї Додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:

- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;

- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних;

- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Згідно з п. 2.7. Додаткової угоди, погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в Додатку №1 (Графік погашення кредиту), що є невід`ємною частиною Додаткової угоди.

Згідно з п. 2.10. Додаткової угоди, у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.З. Кредитного договору позичальник зобов`язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних.

Також суд встановив, що 09.09.2022 позивач та відповідач1 уклали Договір про внесення змін до Кредитного договору №36404625-КД-1 від 19.04.2022 (а.с. 29-30, т.1) на наступних умовах:

1) Позичальник підтверджує свої зобов`язання перед Банком щодо суми неповернутого кредиту за Договором у розмірі: 4678150 (чотири мільона шістсот сімдесят вісім тисяч сто п`ятдесят гривень 0 копійок), при цьому подальше надання банком кредиту (траншів кредиту) за Договором позичальнику не здійснюється.

Повернення позичальником кредиту за Договором (погашення заборгованості за кредитом), здійснюється в строки/терміни встановлені в Графіку погашення заборгованості за кредитом, що наведений в Додатку №1 до цього Договору про внесення змін.

2) Викласти пункт А.3. Договору в наступній редакції:

"А.3. Кінцевий термін повернення кредиту 01.04.2023 року (включно).".

3) Змінити умови Договору, що визначають платність за користування кредитними коштами за Договором, які викладені в п.п. 2.3. Додаткової угоди №1 від 19.04.2022 до Договору, шляхом викладення п.п. 2.3. Додаткової угоди №1 від 19.04.2022 до Договору в наступній редакції:

"2.3. Позичальник за умови належного виконання положень Порядку та умов Договору за користування кредитом сплачує Банку компенсаційні проценти в розмірі 0 відсотків річних протягом шести місяців кредитування", а після завершення цього періоду, починаючи з 19.10.2022 та до завершення строку кредитування - до рівня 5 відсотків річних.".

Згідно з графіком погашення заборгованості (Додаток №1 до Договору про внесення змін від 09.09.2022), сума кредиту до погашення - 2339075,00 грн до 01.03.2023, сума кредиту до погашення - 2339075,00 грн до 01.04.2023 (а.с. 30, т.1).

Наявними в матеріалах справи банківськими виписками підтверджено, що відповідач1 порушив свої зобов`язання за Кредитним договором, та не здійснив щомісячні платежі в строки, передбачені Графіком платежів.

Як встановлено судом та вбачається з розрахунку заборгованості за договором №36404625-Кд-1 від 19.04.2022, до 01.04.2023 відповідачем1 погашено: 0,01 грн 01.12.2022, 3898,46 грн - 26.12.2022, 23339075,16 грн - 01.03.2023, 48847,31 грн - 31.03.2023, 835,14 грн - 01.04.2023, внаслідок чого станом на 01.04.2023 сума боргу за тілом кредиту склала 2285493,92 грн, сума боргу за відсотками - 178313,91 грн (а.с. 87, т.1).

Відповідно до ч. 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Згідно з "г" п. 2.3.2. Кредитного договору, при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема, порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, банк має право згідно зі ст. 651 ЦК України та ст. 188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останні день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за цим договором.

Суд встановив, що 23.06.2023 позивачем було направлено ПП "Грінлайн" повідомлення про одностороннє розірвання договору № 36404625-КД-1 з 16.07.2023 та вимогою до 16.07.2023 здійснити погашення заборгованості в розмірі 2294953,59 грн, з яких: 2115750,88 грн - за кредитом та 179202,71 грн за відсотками (а.с.45-47, т.1).

Отримання вказаної вимоги відповідач1 не заперечував.

З огляду на вказане та умови Кредитного договору, останній є припиненим з 16.07.2023.

Разом з тим, суд встановив, що після 01.04.2024 відповідач здійснював наступне погашення заборгованості за кредитом: 02.04.2023 - 60,47 грн., 06.04.2023 - 69682,57 грн, 11.04.2023 - 100000,00 грн, 23.06.2023 - 2000,00 грн, 29.06.2023 - 50000,00 грн, 04.07.2023 - 50000,00 грн, 13.07.2023 - 50000,00 грн, 19.07.2023 - 50000,00 грн, 25.07.2023 - 50000,00 грн, 01.08.2023 - 50000,00 грн, 08.08.2023 - 50000,00 грн, 17.08.2023 - 50000,00 грн, 24.08.2023 - 50000,00 грн, 28.08.2023 - 50000,00 грн, 01.09.2023 - 1291000,70 грн, внаслідок чого станом на 13.09.2023 заборгованість відповідача1 станом на 13.09.2023 склала 322750,18 грн.

Також суд встановив, що з 11.04.2023 позивач припинив здійснювати нарахування відсотків за користування кредитом, заборгованість по яким склала 179202,71 грн.

Водночас, суд встановив, що позивач, при здійсненні розрахунків, не врахував списані з відповідача1 кошти в розмірі 100000,00 грн, а саме: 50000,00 грн, згідно платіжної інструкції №921 від 14.09.2023 та 50000,00 грн, згідно платіжної інструкції №929 від 29.09.2023, 20% від суми яких щодо кожного їх надходження, відповідно до п. 10 та п.40 Договору про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/55 від 05.04.2022, підлягають зарахуванню на погашення заборгованості відповідача1 за тілом кредиту.

З огляду на вказане, як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечувалось сторонами, станом на час вирішення спору, заборгованість відповідача1 перед позивачем склала: 302750,18 грн - за тілом кредиту, 179202,71 грн - за процентами.

Оскільки позивач звернувся з позовом до суду 25.09.2023, провадження у справі в частині погашених відповідачем кредитних коштів в сумі 10000,00 грн згідно платіжної інструкції №929 від 29.09.2023 слід закрити на підставі на підставі п.2 ч.1ст.231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору. В частині стягнення 10000,00 грн кредитних коштів слід відмовити, оскільки останні сплачені до звернення з позовом до суду.

Також суд враховує, що зідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

Відповідно до ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У ч. 1 ст. 563 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Згідно із ч. 1 ст. 569 ЦК України, гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Порядок надання державних гарантій на портфельній основі затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 723 (далі Порядок 723). Цей Порядок визначає механізм відбору банків-кредиторів, умови надання державних гарантій для забезпечення часткового виконання боргових зобов`язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, що надаються суб`єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентам України (далі - державні гарантії на портфельній основі), що визначені у додатку, розмір та вид забезпечення, що надається такими суб`єктами господарювання, процедуру виконання гарантом гарантійних зобов`язань, а також врегулювання простроченої заборгованості позичальника за кредитом, за яким гарантом здійснено виплати на вимогу банку-кредитора.

Матеріали справи підтверджують факт укладання 05.04.2022 Міністром фінансів України Марченко Сергієм Михайловичем з АТ КБ "ПриватБанк" договору про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/55, відповідно до п.6. якого Гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь банку-кредитора безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання позичальниками частини своїх грошових зобов`язань перед банком кредитором за кредитними договорами, включеними до портфелю.

Як було зазначено вище, відповідач1 порушив свої зобов`язання за кредитним договором, а саме щомісячні платежі, які передбачені графіком платежів, не здійснював належним чином.

Відповідно до п. 10 розділу "Загальні умови надання гарантії", ставка індивідуальної гарантії визначається на розсуд банку кредитора для кожного окремого кредиту та не може перевищувати 70 відсотків (у разі надання гарантій у період воєнного стану для забезпечення часткового виконання боргових зобов`язань за портфелем кредитів банків-кредиторів за кредитами, що надаються суб`єктам господарювання - сільськогосподарським товаровиробникам - 80 відсотків протягом строку дії цього договору) за кожним окремим кредитом.

Згідно з п.11 розділу "Загальні умови надання гарантії", ставка гарантії на портфельній основі в будь-який момент не може перевищувати 50 відсотків ( у разі надання гарантії у період воєнного стану для забезпечення часткового виконання боргових зобов`язань за портфелем кредитів банків-кредиторів за кредитами, що надаються суб`єктам господарювання сільськогосподарським товаровиробникам, - 80 відсотків протягом строку дії договору).

За п. 12 розділу "Загальні умови надання гарантії", у разі настання гарантійного випадку Гарант зобов`язаний сплатити на користь банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогами розділу "Сплата за гарантією" цього договору.

Відповідно до п. 31. розділу "Сплата за гарантією" Договору гарантії, у разі настання гарантійного випадку банк-кредитор надсилає гаранту вимогу, а агенту копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.

За п. 35 розділу "Сплата за гарантією" Договору гарантії гарант на підставі вимог, отриманих від банку-кредитора, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови, що гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов цього договору та на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії.

Згідно із п. 38 розділу "Відшкодування Гаранту суми сплати за гарантією" Договору гарантії, у разі здійснення гарантом виплати суми сплати за гарантією за будь-яким проблемним кредитом банк-кредитор зобов`язується відобразити в обліку виникнення суми сплати за гарантією та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено банком-кредитором у найкоротші строки.

Відповідно до п. 39 розділу "Відшкодування Гаранту суми сплати за гарантією" Договору гарантії з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) гаранта до позичальника та на виконання статті 17 Бюджетного кодексу Країни та вимог, передбачених пунктами 38 і 40 цього договору, банк-кредитор виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов`язується:

- застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 45 цього договору за таким проблемним кредитом;

- здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (крім права підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.

Суд встановив, що у п. 2.13. Додаткової угоди сторони вказали, що позичальник визнає та підтверджує, що банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11. цієї Додаткової угоди).

За п. 2.14. Додаткової угоди грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом та нарахованої пені (відповідно до п. 2.11. цієї Додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.

Тобто, умовами кредитного договору сторони передбачили дії та порядок, в якому здійснюється стягнення заборгованості за гарантією, наданою відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07. 2021 № 723 зі змінами, а саме що позивач має всі повноваження стягувати таку заборгованість із відповідача-1.

Суд встановив, що:

- 08.08.2023 позивач направив до Міністерства фінансів України (Гаранта) та АТ "УКРЕКСІМБАНК" (Агента) вимогу на сплату за гарантією №176 від 08.08.2023 на суму 1451000,70 грн, відповідно до п. 35 Договору (а.с. 48-51, т.1);

- 14.08.2023 позивач направив повідомлення відповідачу-1 про надсилання вимоги гаранту №128 від 08.02.2023 (а.с. 52-55, т.1);

- 01.09.2023 Міністерство фінансів України була перерахована сума сплати за гарантією у розмірі 1291000,00 грн (а.с. 86, т.1).

Водночас, зважаючи на встановлені судом обставини щодо неврахування позивачем у розрахунках 50000,00 грн списаних з відповідача коштів до звернення до суду та 50000,00 грн - після звернення до суду, 80% від суми яких щодо кожного їх надходження, відповідно до п. 10 та п.40 Договору про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/55 від 05.04.2022, підлягають зарахуванню на погашення заборгованості відповідача1 перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією, суд дійшов висновку, що на час вирішення спору заборгованість відповідача1 перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією становить 1211000,70 грн, що підтверджено матеріалами справи та не заперечувалось сторонами. Тобто позовні вимоги в частині стягнення 1211000,70 грн заборгованості відповідача1 перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією №176 від 08.08.2023 є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звернувся з позовом до суду 25.09.2023, провадження у справі в частині погашених відповідачем 40000,00 грн заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією, згідно платіжної інструкції №929 від 29.09.2023, слід закрити на підставі на підставі п.2 ч.1ст.231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору. В частині стягнення 40000,00 грн заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією слід відмовити,оскільки останні сплачені до звернення з позовом до суду.

Також суд враховує, що 19.05.2022 між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_1 (поручитель, відповідач2) було укладено договір поруки №36404625-ДП-1/1 (далі - договір поруки (а.с. 25-27, т.1)), предметом якого є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов`язань відповідача-1, які випливають з Кредитного договору №36404625-КД-1 від 19.04.2022 (п. 1.1. Договору поруки).

Згідно з п. 1.2. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Також, як встановлено судом, 09.09.2022 позивачем та відповідачем2 були внесені зміни до Договору поруки №36404625-ДП-1/1 від 19.04.2022 (а.с. 32, т.1) та погоджено те, що поручитель надає згоду на внесення змін до Кредитного договору №36404625-КД-1від 19.04.2022, укладеного між ПП "Грінлайн" та Кредитором, та підтверджує надану поручителем поруку (солідарну в повному обсязі) згідно Договору поруки №3604625-ДП-1/1 від 19.04.2022 року, в забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед Кредитором з Кредитним договором, з урахуванням зміни його умов, у тому числі згідно договору про внесення змін від 09.09.2022 до Кредитного договору (а.с. 32, т.1).

Відповідно до частини 1 статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно п. 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Оскільки стягнення з відповідача-1, як позичальника, в порядку регресу сплаченої гарантії прямо передбачено умовами укладеного між сторонами кредитного договору, а відповідач-2 поручився перед кредитором (позивачем) за виконання у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і позичальник, а тому стягнення з відповідачів солідарно 302750,18 грн - за тілом кредиту, 179202,71 грн - за процентами. відповідає умовам укладеного між сторонами договору поруки.

За таких обставин та з урахуванням умов договору поруки позивач набув право вимоги до поручителя як солідарного боржника щодо погашення заборгованості за кредитним договором, яка передбачає і сплату суми гарантії у розмірі 1291000,70 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд із цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином суд зазначає, що решта долучених до справи доказів та доводів сторін ретельно досліджена і наведених висновків суду не спростовує.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню у розмірі 1692953,59 грн, з яких: 302750,18 грн заборгованості за тілом кредиту, 179202,71 грн заборгованості за процентами, 1211000,70 грн заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією. У стягненні 10000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 40000,00 грн заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією слід відмовити. Провадження у справі в частині стягнення 10000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 40000,00 грн заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією слід закрити на підставі п.2 ч.1ст.231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Судовий збір покладається на відповідачів порівну пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд враховує, що п. 2 ч.1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суд також вказує, що солідарне стягнення судового збору нормами Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір" не передбачено. У разі, коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну.

Оскільки провадження у справі в частині стягнення з відповідачів 50000,00 грн (10000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 40000,00 грн заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією) підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю предмета спору, суд враховує, що відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З огляду на відсутність клопотання позивача про повернення судового збору, сплаченого за розгляд позовних вимог в частині стягнення 50000,00 грн заборгованості, щодо яких провадження у справі закрито, питання щодо повернення судового збору в цій частині судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 231, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Приватного Підприємства "Грінлайн" (10029, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Бандери Степана, буд. 7, ід. код 36404625) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ):

- 302750,18 грн заборгованості за тілом кредиту;

- 179202,71 грн заборгованості за процентами;

- 1211000,70 грн заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією;

- 20315,44грн судового збору.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 10000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 40000,00 грн заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.

4. Відмовити у стягненні 10000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 40000,00 грн заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 08.05.24

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи;

2 - відповідачу2 - рек. з пов.;

- АТ "Державний експортно - імпортний банк України" - через електронний кабінет;

3 - Міністерству фінансів України - рек. з пов.