Постанова

від 30.07.2024 по справі 906/1292/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2024 року Справа №906/1292/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Олексюк Г.Є.

суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Грінлайн" на рішення Господарського суду Житомирської області від 29.04.2024 (суддя Вельмакіна Т.М., повний текст рішення складено 08.05.2024)

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до 1) Приватного підприємства "Грінлайн"

2) ОСОБА_1

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1) Акціонерне товариство "Державний експортно - імпортний банк України"

2) Міністерство фінансів України

про стягнення 1792953,59 грн

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - не з`явився,

третьої особи-1 - не з`явився,

третьої особи-2 - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 29.04.2024, із врахуванням ухвали суду від 14.05.2024 про виправлення описки, позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Приватного підприємства "Грінлайн" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" 302750,18 грн заборгованості за тілом кредиту; 179202,71 грн заборгованості за процентами; 1211000,70 грн заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.

Стягнуто з Приватного підприємства "Грінлайн" на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" 10157,72 грн судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" 10157,72 грн судового збору.

Закрито провадження у справі в частині стягнення 10000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 40000,00 грн заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією. Відмовлено у стягненні 10000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 40000,00 грн заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.".

Аналізуючи положення кредитного договору від 19.04.2022, враховуючи встановлені обставини справи та оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, зокрема, банківські виписки, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач-1 порушив свої зобов`язання за вказаним договором, та не здійснив щомісячні платежі в строки, передбачені графіком платежів.

З огляду на вказане, із врахуванням погашення боржником заборгованості після припинення кредитного договору, суд встановив, що станом на час вирішення спору, заборгованість відповідача-1 перед позивачем складає: 302750,18 грн - за тілом кредиту, 179202,71 грн - за процентами, а тому задоволив позовні вимоги у вказаній частині.

Зважаючи на умови договору про надання державної гарантії на портфельній основі від 05.04.2022, приймаючи до уваги перерахування Міністерством фінансів України суми коштів за гарантією 01.09.2023 року, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 1211000,70 грн заборгованості з відповідача-1 перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.

Також суд першої інстанції вказав, що оскільки стягнення з відповідача-1, як позичальника, в порядку регресу сплаченої гарантії прямо передбачено умовами укладеного між сторонами кредитного договору, а відповідач-2 поручився перед кредитором (позивачем) за виконання у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і позичальник, а тому стягнення з відповідачів солідарно 302750,18 грн - за тілом кредиту, 179202,71 грн - за процентами відповідає умовам укладеного між сторонами договору поруки. За таких обставин та з урахуванням умов договору поруки позивач набув право вимоги до поручителя як солідарного боржника щодо погашення заборгованості за кредитним договором, яка передбачає і сплату суми гарантії у розмірі 1291000,70 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалите нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апелянт, зокрема, вказує, що з урахуванням абз.3 ч.3 ст.55 ГК України ПП "Грінлайн" відноситься до суб`єктів малого підприємництва, а тому визначення розміру базової процентної ставки, що відображено у п.2.1 додаткової угоди №1 не відповідає абз.4 пп.8 п.12 Порядку надання фінансової державної підтримки суб`єктам підприємництва, який затв. постановою КМУ від 24.01.2020 №28 "Про надання фінансової державної підтримки", в редакції на момент укладення кредитного договору від 19.04.2022 року. Враховуючи, що положення Порядку фінпідтримки мають перевагу над положеннями умов кредитного договору, базова процентна ставка, яка відображена у договорі та не відповідає положенням вказаного Порядку, підлягає перерахунку.

Крім того, посилаючись на п.3 розділу І договору від 09.09.2022, яким сторони виклали п.2.3. кредитного договору в новій редакції, а також абз.6 пункту 13 Порядку фінпідтримки, скаржник вважає, що ПП "Грінлайн" за одержаний кредит в розмірі 4 680 000,00 грн за кредитним договором з моменту його одержання та до 18.10.2022 року (включно) не сплачує відсотки.

При цьому, ПП "Грінлайн" самостійно сплачує відсотки за користування кредитом в розмірі 5,00% (п`ять відсотків) починаючи з 19.10.2022 року. Всі інші відсотки компенсуються у відповідності до Порядку фінпідтримки, а тому ПП "Грінлайн» не визнає їх нарахування в своє зобов`язання, як то здійснено позивачем.

У відповідності до ст.263 ГПК України Міністерство фінансів України подало відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає, апеляційну скаргу ПП "Грінлайн" безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на що просило рішення Господарського суду Житомирської області від 29.04.2024 залишити без змін.

У судове засідання, що відбулося 30.07.2024 року, учасники справи не забезпечили явку повноважних представників, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи (т.2, а.с.129-132, 139-142).

Водночас, від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якого вказує про неможливість участі в судовому засіданні у даній справі у зв`язку з сімейними обставинами.

Розглядаючи подане клопотання, колегія суддів зазначає, що за змістом ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач-1, який був заздалегідь повідомлений та обізнаний про розгляд даної справи саме 30.07.2024 року, скориставшись своїм правом, передбаченим ст.197 ГПК України, на участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, 18.06.2024 подав відповідне клопотання (т.2, а.с.133-137), яке було задоволено ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2024. При цьому, будь-яких застережень чи заперечень щодо дати та часу судового засідання у даній справі у відповідному клопотанні викладено не було.

Разом з тим, 29.07.2024 року, апелянтом подано клопотання про відкладення розгляду даної справи без будь-яких доказів в підтвердження обставин, зазначених у ньому.

Оцінюючи вчинення апелянтом вказаних процесуальних дій, суд апеляційної інстанції вважає, що така поведінка відповідача є суперечливою, непослідовною і недобросовісною, оскільки не відповідає попереднім заявам сторони та свідчить про порушення принципу добросовісності, визначеного п.6 ст.3 ЦК України, та концепції "заборони суперечливої поведінки" (venire contra factum proprium), "чесної ділової практики".

Крім того, колегія суддів також звертає увагу, що норми чинного законодавства не обмежують представництво сторін конкретними особами, відтак, у відповідача-1 була можливість забезпечити участь іншого представника, для захисту своїх прав, при розгляді даної справи.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п.35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 вказано, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

З огляду на вказане, враховуючи, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, а також приймаючи до уваги, що правова позиція відповідача-1 викладена в апеляційній скарзі і про її зміну апелянт будь-яких заяв або клопотань не подавав, зважаючи на суперечливу та непослідовну поведінку апелянта при вчиненні процесуальних дій у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи та відповідно можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1, 4 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 19.04.2022 між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (банк) та Приватним підприємством "Грінлайн" (позичальник) укладено кредитний договір №36404625-КД-1 (т.1, а.с. 15-24), згідно з п.1.1. якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п.А.1. цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п.А.2. цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п.2.1.2. цього договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.

Відповідно до п.А.1., п.А.2. договору, вид кредиту строковий кредит; ліміт цього договору: 4680000 грн, на наступні цілі посів сільськогосподарських культур, купівлі сільськогосподарської продукції (сільськогосподарських товарів), що підпадає під визначення груп 1-24 УКТЗЕД, а також добрив, засобів захисту рослин, пестицидів та агрохімікатів, пально-мастильних матеріалів, запасних частини, основних засобів та нематеріальних активів, оплати праці, оренди нерухомого та рухомого майна, інших товарів (робіт, послуг), що використовуються суб`єктами господарювання сільськогосподарськими товаровиробниками під час провадження операційної діяльності.

Кінцевий термін повернення кредиту 01.10.2022 року включно (п.А.3. договору).

За умовами п. 6.1. договору, останній вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами, та діє до терміну, що визначений в п.А.3 цього договору, або до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором, в залежності від того, яка подія настане раніше.

Кредитний договір підписано сторонами, що підтверджується протоколом перевірки кваліфікованих електронних підписів (т.1, а.с.21).

Враховуючи, що позичальник відповідає критеріям порядку на отримання фінансової державної підтримки, додатковою угодою №1 від 19.04.2022 (т.1, а.с.22-23) сторони погодили внести зміни в договір та викласти умови договору, що визначають порядок погашення кредиту та платність за його користування в редакції вказаної угоди.

Із метою забезпечення виконання зобов`язань відповідача-1 за вказаним кредитним договором, 19.05.2022 між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки №36404625-ДП-1/1 (т.1, а.с. 25-27).

09.09.2022 АТ КБ "Приватбанк" та ПП "Грінлайн" уклали договір про внесення змін до кредитного договору №36404625-КД-1 від 19.04.2022 (т.1, а.с. 29-30), зокрема, щодо кінцевого терміну повернення кредиту 01.04.2023 включно. Крім того, позичальник підтвердив свої зобовязання перед банком щодо суми неповернутого кредиту за договором в розмірі 4678150,00 грн.

09.09.2022 АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 уклали договір про внесення змін до договору поруки №36404625-ДП-1/1 від 19.04.2022 (т.1, а.с.32).

05.04.2022 між Міністром фінансів України Марченко Сергієм Михайловичем, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України на підставі Положення про Міністерство фінансів України, затв. постановою КМУ від 20.08.2014 № 375 (гарант) та АТ КБ "ПриватБанк" (банк-кредитор) укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/55 (т.1, а.с.34-44).

У зв`язку із порушенням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором щодо здійснення щомісячних платежів, які передбачені графіком платежів, 16.06.2023 року банк направив ПП "Грінлайн" повідомлення про розірвання договору №36404625-КД-1 з вимогою до 16.07.2023, здійснити погашення заборгованості в розмірі 2294953,59 грн (т.1, а.с.45-47).

08.08.2023 АТ КБ "Приватбанк" направлено Міністерству фінансів України (гаранту) та АТ "Укрексімбанк" (агенту) вимогу про сплату за гарантією №176 за договором про надання гарантії на портфельній основі №13110-05/55 від 05.04.2022 на суму 1451000,70 грн (т.1, а.с.48-51).

01.09.2023 року Міністерство фінансів України перерахувало суму сплати за гарантією у розмірі 1291000,70 грн (т.1, а.с.86).

Враховуючи неналежне виконання відповідачем-1 зобов`язань за кредитним договором в частині сплати суми кредиту та процентів, АТ КБ "Приватбанк" звернулось з даним позовом до суду про солідарне стягнення з відповідачів 1792953,59 грн, з яких: 322750,18 грн заборгованості за тілом кредиту, 179202,71 грн заборгованості за процентами та 1291000,70 грн заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом положень статей 626, 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правовідносини АТ КБ "Приватбанк" та ПП "Грінлайн" виникли на підставі кредитного договору №36404625-КД-1 від 19.04.2022, який є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до положень ст.173, 174 ГК України та ст.11, 202, 509 ЦК України.

У відповідності до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За положенями ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1, 3 ст.1049 ЦК України).

Судами встановлено, що на виконання умов кредитного договору, позивач надав відповідачу-1 кредитні кошти у розмірі 4680000,00 грн, що підтверджується копією виписки по рахунку 2063801514306 та меморіальним ордером №DN100B01OR від 20.04.2022 (т.1, а.с.56, 59), та не заперечується позичальником.

Відповідно до пп. "а" п.1 додаткової угоди №1 до кредитного договору, протягом строку кредиту, зазначеного в п.А.3. кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємства та умов цієї додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

Згідно з п.2.1. додаткової угоди, за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 13,49 річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7,00%; але не більше Індекс UIRD (3 міс) + 7% (обмеження встановлюються на дату укладання цієї Додаткової угоди). Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до п. 2.1. цієї додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень.

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеною індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національною Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.

У відповідності до п. 2.2. додаткової угоди, у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3., 2.7. цієї додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:

- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;

- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних;

- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

За умовами п. 2.7. додаткової угоди, погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в додатку №1 (Графік погашення кредиту), що є невід`ємною частиною додаткової угоди.

У випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.З. Кредитного договору позичальник зобов`язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних (п. 2.10. додаткової угоди).

Водночас, судом враховується, що відповідно до п.1, 2 договору від 09.09.2022 про внесення змін до кредитного договору №36404625-КД-1 від 19.04.2022, позичальник підтверджує свої зобов`язання перед банком щодо суми неповернутого кредиту за договором у розмірі: 4678150,00 грн, при цьому подальше надання банком кредиту (траншів кредиту) за договором позичальнику не здійснюється. Кінцевий термін повернення кредиту 01.04.2023 року (включно).

Повернення позичальником кредиту за договором (погашення заборгованості за кредитом), здійснюється в строки/терміни встановлені в Графіку погашення заборгованості за кредитом, що наведений в Додатку №1 до цього Договору про внесення змін, а саме сума кредиту до погашення - 2339075,00 грн до 01.03.2023, сума кредиту до погашення - 2339075,00 грн до 01.04.2023 (т.1, а.с.30).

Позичальник за умови належного виконання положень Порядку та умов договору за користування кредитом сплачує банку компенсаційні проценти в розмірі 0 відсотків річних протягом шести місяців кредитування", а після завершення цього періоду, починаючи з 19.10.2022 та до завершення строку кредитування - до рівня 5 відсотків річних (п. 2.3. в редакції договору від 09.09.2022 про внесення змін до кредитного договору №36404625-КД-1 від 19.04.2022).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, до 01.04.2023 відповідачем-1 погашено: 0,01 грн - 01.12.2022, 3898,46 грн - 26.12.2022, 23339075,16 грн - 01.03.2023, 48847,31 грн - 31.03.2023, 835,14 грн - 01.04.2023, внаслідок чого станом на 01.04.2023 сума боргу за тілом кредиту склала 2285493,92 грн, сума боргу за відсотками - 178313,91 грн.

Відтак, із врахуванням наявних в матеріалах справи банківських виписок, вбачається, що відповідачем-1 порушено свої зобов`язання за кредитним договором щодо сплати щомісячних платежі в строки, передбачені графіком платежів.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Згідно з "г" п. 2.3.2. кредитного договору, при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема, порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, банк має право згідно зі ст. 651 ЦК України та ст. 188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за цим договором.

23.06.2023 позивачем направлено ПП "Грінлайн" повідомлення про одностороннє розірвання договору №36404625-КД-1 з 16.07.2023 та вимогою до 16.07.2023 здійснити погашення заборгованості в розмірі 2294953,59 грн, з яких: 2115750,88 грн - за кредитом та 179202,71 грн за відсотками.

Враховуючи викладене та умови кредитного договору, а також приймаючи до уваги, що отримання вказаної вимоги відповідачем-1 не заперечується, кредитний договір припинив свою дію з 16.07.2023.

Разом з тим, судами встановлено, що після 01.04.2024 відповідач здійснював наступне погашення заборгованості за кредитом: 02.04.2023 - 60,47 грн., 06.04.2023 - 69682,57 грн, 11.04.2023 - 100000,00 грн, 23.06.2023 - 2000,00 грн, 29.06.2023 - 50000,00 грн, 04.07.2023 - 50000,00 грн, 13.07.2023 - 50000,00 грн, 19.07.2023 - 50000,00 грн, 25.07.2023 - 50000,00 грн, 01.08.2023 - 50000,00 грн, 08.08.2023 - 50000,00 грн, 17.08.2023 - 50000,00 грн, 24.08.2023 - 50000,00 грн, 28.08.2023 - 50000,00 грн, 01.09.2023 - 1291000,70 грн, внаслідок чого станом на 13.09.2023 заборгованість відповідача-1 складає 322750,18 грн.

Крім того, з 11.04.2023 позивач припинив здійснювати нарахування відсотків за користування кредитом, заборгованість по яким становить 179202,71 грн.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги списання коштів з відповідача-1 в розмірі 100000,00 грн згідно платіжних інструкцій від 14.09.2023, від 29.09.2023 (т.1, а.с.171-172), 20% від суми яких щодо кожного їх надходження, відповідно до п.10 та п.40 Договору про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/55 від 05.04.2022, підлягають зарахуванню на погашення заборгованості відповідача-1 за тілом кредиту, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заборгованість відповідача-1 перед позивачем становить 302750,18 грн - за тілом кредиту, 179202,71 грн - за процентами, а тому позовні вимоги у вказаній частині підлягають до задоволення.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією, апеляційний суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржнико (ст.560 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.563 ЦК України, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Згідно із ч.1 ст.569 ЦК України, гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Як вбачається із матеріалів справи, 05.04.2022 між Міністром фінансів України Марченко С.М. та АТ КБ "ПриватБанк" укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/55, відповідно до п.6. якого гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь банку-кредитора безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання позичальниками частини своїх грошових зобов`язань перед банком кредитором за кредитними договорами, включеними до портфелю.

Відповідно до п. 10 розділу "Загальні умови надання гарантії", ставка індивідуальної гарантії визначається на розсуд банку кредитора для кожного окремого кредиту та не може перевищувати 70 відсотків (у разі надання гарантій у період воєнного стану для забезпечення часткового виконання боргових зобов`язань за портфелем кредитів банків-кредиторів за кредитами, що надаються суб`єктам господарювання - сільськогосподарським товаровиробникам - 80 відсотків протягом строку дії цього договору) за кожним окремим кредитом.

Згідно з п.11 розділу "Загальні умови надання гарантії", ставка гарантії на портфельній основі в будь-який момент не може перевищувати 50 відсотків ( у разі надання гарантії у період воєнного стану для забезпечення часткового виконання боргових зобов`язань за портфелем кредитів банків-кредиторів за кредитами, що надаються суб`єктам господарювання сільськогосподарським товаровиробникам, - 80 відсотків протягом строку дії договору).

За п. 12 розділу "Загальні умови надання гарантії", у разі настання гарантійного випадку гарант зобов`язаний сплатити на користь банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогами розділу "Сплата за гарантією" цього договору.

У разі настання гарантійного випадку банк-кредитор надсилає гаранту вимогу, а агенту копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок (п.31 розділу "Сплата за гарантією").

Пунктом 35 розділу "Сплата за гарантією" договору гарантії, гарант на підставі вимог, отриманих від банку-кредитора, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови, що гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов цього договору та на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії.

08.08.2023 позивач направив до Міністерства фінансів України (гаранта) та АТ "Укрексімбанк" (агента) вимогу на сплату за гарантією №176 від 08.08.2023 на суму 1451000,70 грн, відповідно до п. 35 Договору

14.08.2023 позивач направив повідомлення відповідачу-1 про надсилання вимоги гаранту №128 від 08.02.2023.

01.09.2023 Міністерство фінансів України була перерахована сума сплати за гарантією у розмірі 1291000,00 грн.

Зі змісту п.2.13., 2.14. додаткової угоди до кредитного договору, вбачається, що умовами кредитного договору сторони передбачили дії та порядок, в якому здійснюється стягнення заборгованості за гарантією, наданою відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затв. постановою КМУ від 14.07.2021 №723 зі змінами, а саме що позивач має всі повноваження стягувати таку заборгованість із відповідача-1.

Відтак, зважаючи на встановлені судом обставини щодо неврахування позивачем у розрахунках 50000,00 грн списаних з відповідача коштів до звернення до суду та 50000,00 грн - після звернення до суду, а також приймаючи до уваги положення п.10, 40 договору про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/55 від 05.04.2022, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на час вирішення спору заборгованість відповідача-1 перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією становить 1211000,70 грн, та як наслідок підлягає стягненню з відповідача-1 як обґрунтована позовна вимога.

Разом з тим, апеляційний суд враховує, що відповідно до п.1.2. договору поруки №36404625-ДП-1/1 від 19.05.2022, поручитель (Романов Н.О.) відповідає перед кредитором (АТ КБ "Приватбанк") за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник (ПП "Грінлайн"), включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Крім того, 09.09.2022 позивачем та відповідачем-2 були внесені зміни до договору поруки та погоджено те, що поручитель надає згоду на внесення змін до кредитного договору №36404625-КД-1від 19.04.2022, укладеного між ПП "Грінлайн" та кредитором, та підтверджує надану поручителем поруку (солідарну в повному обсязі) згідно договору поруки №3604625-ДП-1/1 від 19.04.2022 року, в забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед кредитором з кредитним договором, з урахуванням зміни його умов, у тому числі згідно договору про внесення змін від 09.09.2022 до кредитного договору.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги положення ч.1 ст.553 ЦК України, умови договору поруки, погоджені сторонами, згідно з якими відповідач-2 поручився перед кредитором (позивачем) за виконання у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і позичальник, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за тілом кредиту в сумі 302750,18 грн, за процентами - 179202,71 грн, а також ззаборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією в сумі - 1291000,70 грн.

Водночас, із врахуванням всіх встановлених обставин справи, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі в частині стягнення 10000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 40000,00 грн заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією., а також в частині відмови відмовити у стягненні 10000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 40000,00 грн заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.

Щодо доводів апелянта про невідповідність умов кредитного договору Порядку надання фінансової державної підтримки суб`єктам підприємництва щодо розміру базової процентної ставки, що є підставою для перерахунку відповідних процентів, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст.638 ЦК України, яка кореспондується зі ст.180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.2 ст.345 ГК України, у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Враховуючи викладене, а також принцип свободи договору, який передбачений ст.6, 627 ЦК України та полягає у наданні сторонам права та можливості визначити зміст договору на власний розсуд, приймаючи до уваги підписання кредитного договору уповноваженими представниками сторін кваліфікованими електронними підписами, та аналізуючи зміст укладеного договору з урахуванням додаткової угоди №1, вбачається, що сторони погодили п.2.1. додаткової угоди базову процентну ставку за користування кредитом, а також визначення її за відповідною формулою як одну із істотних умов кредитного договору.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №916/5073/15).

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Колегія суддів, враховуючи презумпцію правомірності правочину, встановлену ст.204 ЦК України, яка не спростована жодною стороною, та відповідно відсутність обставин визнання недійсним договору у даній справі, дійшла висновку, що кредитний договір з урахуванням додаткової угоди №1 до нього є таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки сторін господарського зобов`язання, є обов`язковим для виконання сторонами в силу ст. 629 ЦК України та містить в собі погоджені ними умови, на яких сторони домовилися реалізувати свої права та обов`язки, з огляду на що відповідні доводи апелянта не заслуговують на увагу.

Крім того, посилання скаржника на п.3 розділу І договору від 09.09.2022, яким сторони виклали п.2.3. кредитного договору в новій редакції, та відповідно застосування до позичальника компенсаційних процентів в розмірі 0% річних протягом шести місяців кредитування, апеляційний суд вважає необґрунтованими та безпідставними з огляду на таке.

Згідно з п.3 розділу І договору від 09.09.2022 сторони п.2.3. кредитного договору виклали в наступній редакції: "2.3. Позичальник за умови належного виконання положень Порядку та умов Договору за користування кредитом сплачує Банку компенсаційні проценти в розмірі 0 відсотків річних протягом шести місяців кредитування, а після завершення цього періоду, починаючи з 19.10.2022 року, та до завершення строку кредитування до рівня 5 відсотків річних".

Із аналізу викладеного, вбачається, що компенсаційні проценти за користування кредитом згідно вказаного пункту позичальник сплачує лише за умови належного виконання положень Порядку та умов договору.

Стаття 526 ЦК України містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц).

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зважаючи на встановлений судами факт порушення відповідачем-1 своїх зобов`язань за кредитним договором щодо сплати щомісячних платежі в строки, передбачені графіком платежів, що підтверджується, зокрема, погашенням заборгованості за кредитом поза межами, погоджених сторонами строків, колегія суддів дійшла висновку, що п.2.3. кредитного договору в редакції договору від 09.09.2022 щодо компенсаційних процентів до спірних правовідносин не застосовується, що спростовує відповідні доводи апелянта.

У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Житомирської області від 29.04.2024 без змін, з огляду на що апеляційна скарга Приватного підприємства "Грінлайн" задоволенню не підлягає.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Житомирської області від 29.04.2024 у справі №906/1292/23 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Грінлайн" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "02" серпня 2024 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.