Рішення

від 03.12.2007 по справі 12/278

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/278

03.12.07  

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000,м.Чернігів                                                                             телефон канцелярії

проспект Миру, 20                                                                                         7-99-18

Іменем України

РІШЕННЯ

"28"  листопада 2007 р.                                    Справа № 12/278

За позовом  Військового прокурора Чернігівського гарнізону,  

14030, м. Чернігів, вул. Шевченка, 57 в інтересах держави

В особі: Міністерства оборони України,  

Повітрофлотський проспект 6, м. Київ, 03168

Відповідач:           Підприємство Чернігівська виправна колонія №44 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Чернігівській області,,    вул. Промислова, 38, м. Чернігів, 14014

Предмет спору: про стягнення штрафу 198084,85 грн.

Суддя                     Л.М.Лавриненко

Представники сторін:

позивач: Гордієнко  В.І. довіреність № 220/449/д від 25.12.2006 представник

відповідач: Набок Т.В. довіреність № 5 від 05.10.2007 представник

відповідач: Ткаченко О.М. довіреність № 6 від 15.10.2007 представник

присутній: Ананко І.І.   посвідчення № 623 від 11.09.2006 року, представник    

прокуратури –був присутній в судовому засіданні 20.11.2007 року.

Вторих Р.І. –представник прокуратури, посвідчення № 596 від 10.05.2006 року, був присутній в судовому засіданні 28.11.2007 року.

Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні перерви з 20.11.2007 року по 28.11.2007 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ  СПОРУ:

          Військовим прокурором Чернігівського гарнізону подано позов в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про стягнення з відповідача штрафних санкцій, а саме: 88 575 грн. 73 коп. пені та 109 509 грн. 12 коп. штрафу, за неналежне виконання умов договору  № 251/4/3/06/22/7 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 14.04.2006 року щодо поставки  продукції в третьому кварталі 2006р.

          Представники сторін  в судовому засіданні  надали клопотання  про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволено судом.

          Представник прокуратури  підтримав позовні вимоги.

          В поданому відзиві на позов відповідач з позовними  вимогами не погоджується, посилаючись на добросовісне виконання  відповідачем умов договору поставки, а також на те,  що  у зв"язку з скороченням основної робочої сили у відповідача виникла необхідність перенесення строків поставки. Відповідач неодноразово звертався до позивача  про зміну обсягів та строків поставки, але лише в  вересні було  укладено сторонами додаткову угоду  про розмежування обсягів та строків  поставки.  Також відповідач  вказує на те, що факт повернення  позивачем  банківської гарантії свідчить  про виконання  договору  відповідачем в повному обсязі.

В судовому засіданні 20.11.2007 року представником прокуратури, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, було подано письмове уточнення позовних вимог, відповідно до яких прокурор просить суд стягнути з відповідача 81 654 грн. 594 коп. пені та 108 042 грн. 48 коп. штрафу, а також зазначає, що відповідач не сплачуючи вищевказану заборгованість підриває боєготовність Збройних Сил України, чим спричиняє шкоду інтересам держави, що у відповідності до рішення Конституційного суду № 3-РП (99) є підставою для порушення справи господарським судом.

Подану позивачем  заяву суд розцінює  як зменшення позивачем розміру позовних вимог .

Прокурор проти поданої  позивачем заяви не заперечував.

Дана заява була  прийнята судом, оскільки вона не  протирічить діючому законодавству та не порушує нічиї права  та  охоронювані законом інтереси.

                 Також  відповідач надав доповнення  до відзиву на позовну заяву, в якому просить суд відмовити прокуратурі в задоволенні його позовних вимог, посилаючись на ту обставину, що даний позов подано не в інтересах держави, а присутній в судовому засіданні представник прокуратури не зміг пояснити суду в чому саме полягають порушення  інтересів держави.

          Представник відповідача в судовому засіданні 28.11.2007 року надав письмове клопотання про продовження строку розгляду спору для отримання відповіді на лист-прохання  направленого на адресу позивача.

          Представники прокуратури та позивача проти продовження  строку розгляду  справи заперечували.

          Суд відхилив клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду справи, оскільки відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, строк вирішення  спору може бути продовжений за   клопотанням обох сторін  або за клопотанням однієї сторони,   погодженим з  другою стороною.

          Прокурор та позивач  проти продовження строку вирішення спору заперечували.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, вислухавши пояснення повноважних представників  сторін,  дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору,  господарський суд  встановив:

14.04.2006 року між Міністерством Оборони України та відповідачем було укладено договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України)  № 251/4/3/06/22/7.

Відповідно до  п. 1.1. зазначеного договору постачальник  (відповідач)  взяв на себе зобов'язання поставити речове майно для потреб Міністерства Оборони України, а замовник (Міністерство Оборони України) забезпечити приймання та оплату продукції в асортименті, кількості, у строки (терміни) і за цінами згідно положень цього Договору.

Пунктами  9.1. та 10.1. договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами. Договір діє з дати набрання ним чинності до 31.12.2006 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Пунктом 1.2 договору  сторонами визначено найменування продукції, по квартально визначено  терміни поставки ,кількість  та вартість продукції, яка підлягала поставці.

У відповідності до пункту  1.2. договору , відповідач повинен був поставити продукцію згідно з рознарядкою (додаток до Договору від 14.04.2006 року № 251/4/3/06/22/7) Міністерства Оборони України, яка є невід'ємною частиною Договору, з обов'язковим дотриманням передбачених нею вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів Замовника та строків поставки.

Сторонами була  підписана  Рознарядка  на поставку продукції, в якій сторони визначили  отримувачів продукції , їх адреси

Додатковою угодою № 1 від 19.07.06р.  до Договору від 13.04.2006 року № 251/4/3/06/22/7 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби підпункти 4, 5, 6, 7, 8 специфікації (пункт 1.2.) Договору  сторонами викладені  в новій редакції. У зв'язку з цим також внесені зміни до Рознарядки Міністерства Оборони України (Додаток до Договору та Додаткової угоди від 13.04.2007 року № 251/4/3/06/22/7).

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 19.07.06р.  до Договору від 13.04.2006 року № 251/4/3/06/22/7, відповідач зобов”язаний був  поставити    позивачу в третьому кварталі 2006р.  кітель і штани з тканини камвольної костюмної напіввовняної полинового кольору  з малиновим кантом  в кількості 4000 шт  на загальну суму 931200 грн.; кітель і штани з тканини камвольної костюмної напіввовняної полинового кольору  з блакитним кантом  в кількості 1000 шт  на загальну суму 232800 грн; кітель і штани з тканини камвольної костюмної напіввовняної синього   з  блакитним кантом  в кількості 2500  шт  на загальну суму 582000 грн; кітель і штани з тканини камвольної костюмної напіввовняної полинового кольору  без канта  в кількості  1000 шт  на загальну суму 232800 грн.

Пунктом 2.3 договору сторони визначили , що постачальним ( здавальним) періодом за договором є квартал.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки  продавець  (постачальник), який здійснює  підприємницьку діяльність  зобов'язується  передати у  встановлений  строк ( строки)  товар у власність  покупця  для використання  його у підприємницькій діяльності  або в інших цілях, не пов'язаних з  особистим, сімейним, домашнім  або іншим подібним  використанням, а  покупець  зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову  суму.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб»єкти господарювання  та інші учасники господарських відносин  повинні виконувати  господарські зобов»язання належним чином  відповідно  до закону, інших правових  актів, договору, а за відсутності  конкретних вимог  щодо виконання зобов»язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона  має вжити усіх  заходів, необхідних  для належного  виконання нею зобов»язання, враховуючи інтереси  другої сторони  та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні  положення  Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей передбачених  цим Кодексом.

Так відповідно до  ст.  526 Цивільного кодексу України,  зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших  актів цивільного законодавства, а за відсутності  таких умов  та вимог –відповідно до звичаїв ділового обігу  або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до розділу 3 та 4 договору, сторони визначили , що  фактом підтвердження поставки продукції є підписані між сторонами  акт приймання-передачі.

Пунктом 4.4 договору  сторонами визначено, що розрахунок за фактично  поставлену продукцію  здійснюється протягом 45  банківських днів ( за умови надходження  бюджетних коштів  на рахунок Міністерства оборони  України за даним  кодом видатків)  з дати надання  Постачальником Замовнику   ( до департаменту  постачання матеріальних ресурсів  Міністерства оборони України)  належним чином  оформлених документів, передбачених  п.4.5 договору.

Як вбачається із матеріалів справи  відповідач взяті на себе зобов”язання не виконав і продукцію в установлений строк в повному обсязі не поставив.

 Згідно  актів приймання  № 410 від 15.07.06р, № 427 від 01.08.06р., № 440 від 09.08.06р., № 474 від 22.08.06р.. № 538 від 19.09.06р. відповідач постави позивачеві в третьому кварталі  1569 комплектів кітелів і штанів з тканини камвольної костюмної напіввовняної полинового кольору  з малиновим кантом . Недопоставка  становить  2431 шт на суму  565936 грн,80 коп. Решта продукції, вказаного найменування ,  була поставлена   відповідачем в листопаді 2006р.. що підтверджується  актами приймання  № 714 від 02.11.06р., № 725 від 09.11.06р., 1346  від 13.11.06р.

Позивачем було повністю проведено оплату за поставку продукції, що підтверджується рахунками-фактурами з відмітками Держказначейства про оплату № 19  від 25.07.06р., № 21 від 01.08.06р., № 22   від 08.08.06р., 23а від 22.08.06р., № 26 від 19.09.06р., № 27  від 01.11.2006 року, № 28 від 09.11.2007 року, № 29 від 10.11.2006 року.

Поставка кітелів і штанів з тканини камвольної костюмної напіввовняної полинового кольору  з  блакитним кантом  в кількості 1000 шт.  була здійснена відповідачем лише в 4 кварталі  2006р., що підтверджується актами приймання  №  745 від 17.11.06р., № 752 від 21.11.06р, №762 від 23.11.06р.

Оплата поставленої відповідачем продукції була здійснена позивачем  також своєчасно, що підтверджується рахунками-фактурами з відмітками Держказначейства про  оплату  № 32 від 17.11.2006 року та № 33 від 21.11.2006 року.

Згідно  актів приймання  № 473 від 22.08.06р, № 537 від 19.09.06р., № 409 від 26.07.06р. відповідач постави позивачеві в третьому кварталі  736 комплектів кітелів і штанів з тканини камвольної костюмної напіввовняної синього кольору  з блакитним кантом . Недопоставка  становить   1764 шт. на суму   410659 грн. 20 коп. Решта продукції, вказаного найменування ,  була поставлена   відповідачем в  грудні 2006р.. що підтверджується  актами приймання  № 793 від 07.12.06р., № 799 від 08.12.06р.,  № 802  від 11.12.06р., № 808 від 12.12.06р.

Позивач здійснив оплату відповідно до рахунків-фактур з відміткою Держказначейства про оплату  №  24 від 22.08.06р., № 25 від 19.09.06р., № 20  від 25.07.06р.,  № 41 від 06.12.2006 року, № 42 від 07.12.2006 року,  № 43 від 11.12.2006 року, № 44 від 12.12.2006 року.

Поставку  кітелів і штанів  з тканини камвольної костюмної  напіввовняної  полинового  кольору без канта  в кількості 1000 штук, відповідач здійснив   лише в 4 кварталі 2006р, що підтверджується  актами приймання продукції  № 761 від 23.11.06р.. № 778 від 29.11.06р., № 786  від 04.12.06р.

В  свою чергу відповідач здійснив оплату своєчасно , що підтверджується відмітками Держказначейства про оплату  на рахунках фактурах  № 34 від 22.11.06р., № 35 від 29.11.06р, № 39  від 04.12.2006 року.

З урахуванням вищезазначеного, суд доходить висновку, що відповідачем  було допущено порушення умов договору  від 13.04.06р. № 251\4\3\06\22\7 про поставку  для державних  потреб  матеріально - технічних засобів речової служби  ( за кошти Державного бюджету України), та поставка продукції  в третьому кварталі 2006р. була здійснена з порушення встановлених сторонами в договорі строків.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбачено сторонами у договорі.

Пунктом 6.4. договору  № 251/4/3/06/22/7 від 14.04.2006 року про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби   сторони встановили, що за недопоставку або несвоєчасну (понад дві доби) поставку продукції постачальник сплачує неустойку в розмірі 0,1 відсотка від вартості недопоставленої продукції за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

          Приймаючи до уваги, що судом встановлена   факт  порушення відповідачем взятих на себе зобов”язань щодо поставки  продукції в третьому кварталі 2006р., але оскільки при розрахунку пені  та штрафу  позивачем  допущена помилка щодо  визначення вартості несвоєчасно  поставленої продукції , а тому розмір пені  за прострочку  поставки  становить  74803 грн 29 коп., а штраф  - 100953,72грн (нарахований на суму 1442196 грн. –вартість  продукції, прострочка поставки якої  перевищує   30 днів).

У відповідності до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини.

Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

          Приймаючи до уваги, що відповідач є державним підприємством , яке  входить до структури  Державного департаменту  України з питань  виконання  покарань , та фінансування якого здійснюється за рахунок  бюджетних коштів , пошив продукції здійснюється засудженими , які відбувають  покарання за вчинені злочини, а  також враховуючи незначний термін прострочки поставки та  ту обставину, що  сума штрафних санкцій  є надмірно великою  порівняно із збитками  кредитора , суд, відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе зменшити розмір пені  та штрафу на п”ятдесят відсотків.

          Відповідно пеня підлягає стягненню в сумі 37401 грн 65 коп та  штраф в сумі 50476,85 грн.

          Заперечення   відповідача є безпідставні і судом до уваги не можуть бути прийняті з наступних підстав,

          Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

          Статтею 36-1 Закону України "Про Прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

          Господарський суд, відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України порушує справи за заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту.

        Конституційний суд у рішенні від 8 квітня 1999 року у справі N 3-рп/99 вказав, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з  частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.    В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Цей орган фактично є позивачем у справі, порушеній за заявою прокурора.

Прокурором подано   позов в інтересах Міністерства оборони України , яке є  центральним органом виконавчої влади, і стороною  договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України)  № 251/4/3/06/22/7, укладеного з  відповідачем.

          У відповідності до ст.1 Закону України „ Про оборону України” –Збройні  Сили України це військова державна структура , що призначена для збройного захисту  суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і неподільності України.

          Міністерством оборони України  було укладено договір з відповідачем саме на постачання  речового  майна  за рахунок коштів  державного бюджету, а  тому  недотримання відповідачем  строків поставки є  порушення інтересів держави щодо забезпечення  військовослужбовців речовим майном.

          Не може бути  прийнято судом до уваги і  твердження відповідача про те, що факт повернення  позивачем  банківської гарантії свідчить  про виконання  договору  відповідачем в повному обсязі, оскільки відповідно до ч.3  ст.568 Цивільного кодексу України  повернення гарантії гарантові  є відмовою  кредитора  від своїх  прав за гарантією, а не підтвердженням факту  належного  виконання  зобов”язань.

          Як встановлено судом, і проти чого відповідач не заперечував в судовому засіданні, відповідачем дійсно  була допущена прострочка щодо поставки продукції в третьому кварталі 2006р.

          Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню в доход державного бюджету    878 грн. 78 коп.    держмита  та   118 грн.  витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549,614  Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд  

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства Чернігівська виправна колонія № 44 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Чернігівській області,  вул. Промислова 38, м. Чернігів, 14000 (р/р 2600630404600 в ЧОФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 353014, код 08681086) на користь Міністерства оборони України, Повітрофлотський проспект 6, м. Київ, 03168 (р/р  35223110003192 в ОПЕРУ ДКУ м. Києва, МФО 820172 код 00034022)    50 476 грн. 85 коп. штрафу, 37 401, 65 грн.   пені.

Наказ видати після  набранням  судовим рішенням законної сили.

3. Стягнути з Підприємства Чернігівська виправна колонія № 44 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Чернігівській області,  вул. Промислова 38, м. Чернігів, 14000 (р/р 2600630404600 в ЧОФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 353014, код 08681086) в доход державного бюджету: отримувач - Державний бюджет м. Чернігова, код ЄДРПОУ 22825965, рахунок 31111095700002, банк –ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, код платежу 22090200, символ звітності 095, 878 грн. 78 коп.    держмита.

Наказ видати після  набранням  судовим рішенням законної сили.

4. Стягнути з Підприємства Чернігівська виправна колонія № 44 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Чернігівській області,  вул. Промислова 38, м. Чернігів, 14000 (р/р 2600630404600 в ЧОФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 353014, код 08681086) в доход державного бюджету: отримувач - Державний бюджет м. Чернігова, код ЄДРПОУ 22825965, рахунок 31214259700002, банк –ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, код бюджетної класифікації –22050000, призначення платежу –оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду в судах,  118 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після  набранням  судовим рішенням законної сили.

5. В решті позову відмовити.

               Суддя                                                      Л.М. Лавриненко

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України  та підписано 03.12.2007р.

               Суддя                                                      Л.М. Лавриненко