Рішення

від 26.04.2024 по справі 127/12920/23

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/12920/23

Провадження № 2/127/1541/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2024 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Шаміної Ю.А.,

при секретарі судового засідання Міхеєвій Н.М.,

за участі: представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Путіліна Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4 , про визнання нерухомого майна предметом іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 , про визнання нерухомого майна предметом іпотеки. Позов мотивовано тим, що 21 липня 2020 року відповідно до результатів відкритих торгів, оформлених протоколом електронних торгів № UА-ЕА-2020-05-12-000017-b від 22.05.2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» був укладений Договір №GL48N718070_I_4 про відступлення прав вимоги. За умовами даного Договору ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів зокрема за Кредитним Договором (з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень тощо) № 24/07/2007/840-КВ/32 від 24 липня 2007 року, що укладався між ОСОБА_3 та ВАТ КБ «Надра», у тому числі за Договором іпотеки від 24 липня 2007 року, укладеним між ОСОБА_3 та ВАТ КБ «Надра». За рахунок кредитних коштів ОСОБА_3 було придбано нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_1 , яке було передано в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором відповідно до умов Договору іпотеки від 24 липня 2007 року. Так відповідно до умов Кредитному договору ОСОБА_3 отримала кредит в сумі 40 000 дол. США терміном користування до 24.07.2017 року, відповідно до п.1.2 якого цільове використання кредиту - проведення розрахунків по договору купівлі-продажу від 24.07.2007 року, що укладений між позичальником та ОСОБА_5 , згідно якого ОСОБА_3 придбає нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_1 . Пунктом 2.2.Кредитного договорупередбачено,що правовласності наземельну ділянку,на якійрозташований Предметіпотеки,не оформлене.У разі оформлення права власності на зазначену земельну ділянку ОСОБА_3 зобов`язана укласти з Банком додатковий договір до Кредитного договорущодо доповненняПредмета іпотекивказаною земельноюділянкою.Пунктом 2.5.Кредитного договорувизначено,що задомовленістю сторінзаставна вартістьжитлового будинкуразом ізземельною ділянкоюскладає 228585грн.Водночас,24.07.2007року міжБанком та ОСОБА_3 укладений Договіріпотеки,відповідно доякого предметіпотеки являєсобою об`єктнерухомого майна-цілий житловийбудинок згосподарськими будівлямита спорудамипід АДРЕСА_1 .Згідно абзацу2п.1.5якого міжсторонами досягнутоаналогічної згодип.2.2Кредитного договору,а саме:що правовласності наземельну ділянку,на якійрозташований Предметіпотеки,не оформлене.У разі оформленняправа власностіна зазначенуземельну ділянку ОСОБА_3 зобов`язанаукласти зБанком додатковийдоговір доКредитного договорущодо доповненняПредмета іпотекивказаною земельноюділянкою. Реєстрація обтяжень підтверджується записами про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 24.07.2007 року за реєстраційним номером 5359510, про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек від 24.07.2007 року за реєстраційним номером 5360327. 30.07.2008 року ОСОБА_3 було отримано акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0316 га, яка знаходиться у АДРЕСА_1 кадастровий номер земельної ділянки 0510136600:02:017:0040. Однак жодних дій щодо виконання умов кредитного та іпотечного договорів Відповідачем 2 не вчинено до теперішнього часу. Свої зобов`язання за кредитним договором Відповідач 2 фактично з серпня 2007 року належним чином не виконувала, що призвело до утворення заборгованості, яка вже станом на 21.07.2009 року склала 40578,01 дол. США, що підтверджується доданим скаржником розрахунком заборгованості. Внаслідок невиконання своїх обов`язків по Кредитному договору щодо погашення кредиту, Банк на захист своїх інтересів звернувся із позовом до суду. В 2009 році ВАТ «КБ «Надра» звернувся із позовною заявою до Ленінського районного суду м. Вінниці про стягнення заборгованості за кредитним договором. Судом першої інстанції до справі №2-5386/09 було винесено рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог. Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 15.02.2010 року позовні вимоги ВАТ «КБ -Надра» задоволено та стягнуто у тому числі з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором в розмірі 310917,10 грн., що відповідно до курсу долару США становить 40 578.01 дол. США, а також 1958,50грн. судових витрат та розірвано кредитний договір №24/07/2007/840-КВ-32, укладений між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_3 24.07.2007 року. 13.06.2010 року Вишенським ВДВС ВМУЮ відкрите виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-5386-09 від 16.04.2010 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором та судових витрат. 01.03.2012 року при примусовому виконанні виконавчого листа №2-5386/09 від 16.04.2010 року про стягнення боргу з ОСОБА_3 на користь ВАТ «БК «Надра» Ленінським ВДВС ЗМУЮ винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а саме: незакінчений будівництвом будинок та земельної ділянки площею 0,0316 га за адресою АДРЕСА_1 . 12.09.2013року за № 22796/07-31/11 Ленінський ВДВС ВМУЮ надав відповідь зокрема про те, що при проведенні огляду експертом з`ясовано, що майно, а саме: незакінчений будівництвом будинок по АДРЕСА_1 належить іншій особі - ОСОБА_4 , що підтверджується копіями наданих останнім документів - копією державного акту на право власності на земельну ділянку та копією обкладинки технічного паспорту на житловий будинок. З доданої до відповіді Ленінського ВДВС ВМУЮ копії акту на право власності на земельну ділянку, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №851010007003925 від 10.10.2012 року, Банку стало відомо про рішення Ленінського районного суду м. Вінниці по справі №212/7145/2012 від 13.06.2012 року. Так рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці по справі №212/7145/2012 від 13.06.2012 року було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 борг у сумі 150 000 грн. за рахунок іпотечного майна, а саме земельної ділянки, площею 0,0316 га, яка знаходиться у АДРЕСА_1 кадастровий номер земельної ділянки 0510136600:02:017:0040, яка належить ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 30.07.2008 року та визнано право власності за ОСОБА_4 на земельну ділянку, площею 0,0316 га, яка знаходиться у АДРЕСА_1 кадастровий номер земельної ділянки 0510136600:02:017:0040, яка належить ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 30.07.2008 року. При цьому проти даного позову ОСОБА_3 не заперечувала. Тобто, знаючи про наявність виконавчого провадження про стягнення заборгованості з неї на користь ВАТ КБ «Надра», те що земельна ділянка описана та арештована в рамках виконавчого провадження, а також про існування умов Кредитного договору та договору іпотеки, який посвідчений нотаріально, щодо обов`язку укладення додаткових договорів про доповнення Предмета іпотеки саме земельною ділянкою 0,0316 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , уклала 01 вересня 2008 року договір безпроцентної позики в довільній формі, для забезпечення якого передала земельну ділянку площею 0,0316 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 в іпотеку. Отже ОСОБА_3 вчинила дії направлені на уникнення від виконання умов кредитного договору та договору іпотеки, з метою неможливості стягнення з неї кредитної заборгованості. Тобто діяла на шкоду кредитору. 04.11.2013 рішенням Апеляційного суду Вінницької області було скасовано рішення Ленінського районного суду м. Вінниці по справі №212/7145/2012 від 13.06.2012 року, а в позові відмовлено. Після укладення Договору відступлення права вимоги, з кредитної справи стало відомо про наявність рішення Апеляційного суду Вінницької області від 04.11.2013 року про скасування рішення Ленінського районного суду м. Вінниці по справі №212/7145/2012 від 13.06.2012. У зв`язку з чим було вирішено перевірити наявна на теперішній час державна реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_4 після скасування рішення суду. Так з інформаційної довідки стало відомо про те, що дана земельна ділянка має іншу адресу. Для з`ясування інформації стосовно дійсної адреси земельної ділянки було направлено адвокатські запити до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, Вінницької міської ради, Держгеокадастру. 04.08.2021року Держгеокадастром було надано відповідь за №197/432/21 відповідно до якої стало відомо, що 11.10.2012 року ОСОБА_4 було видано державний акт на земельну ділянку, площею 0,0316 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 (старий реєстровий номер земельної ділянки 0510136600:02:017:0040) зі зміною кадастрового номеру на 10510100000:02:017:0040. 22.10.2021 року з наданої відповіді Виконавчого комітету Вінницької міської ради за №01- 00-011-70637 стало відомо, що 27.03.2016 року рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради житловому будинку розташованому на земельній ділянці, площею 0,0316 га кадастровий номер на 0510100000:02:017:0040 було присвоєно адресу - АДРЕСА_2 . Тобто на земельній ділянці площею 0,0316 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 кадастровий номер 0510100000:02:017:0040, було присвоєно нову адресу житловому будинку АДРЕСА_2 . Для встановлення підстав зміни адреси земельній ділянці Позивачем буде заявлено клопотання про витребування доказів. Отже з вищенаведеного вбачається, що боржником вчинено ряд дій направлених на уникнення від погашення кредитної заборгованості, не виконання умов кредитного та іпотечного договорів. Тим самим вчинено дії на шкоду кредитору, тим самим порушено його права та законні інтереси. Просить визнати земельну ділянку площею 0,0316 га, яка знаходиться по АДРЕСА_2 кадастровий номер 0510100000:02:017:0040 - іпотечним майном та предметом іпотеки за Договором іпотеки від 24 липня 2007 року, укладений між ОСОБА_3 та ВАТ КБ «Надра».

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в загальному позовному провадженні, залучено до участі в справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 .

05.06.2023 представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Путілін Є.В., який діє на підставі ордера серія АВ №1077441 від 01.06.2023, через електронний суд направив відзив на позовну заяву (вх.№ 43762), згідно якого вважає позов необґрунтованим та безпідставним, з наступних підстав. Позовна заява не мітить доказів на підтвердження укладення ВАТ КБ «Надра» будь-яких додаткових угод, про передачу ОСОБА_3 в іпотеку земельної ділянки площею 0,0316га, кадастровий номер 0510100000:02:017:0040, що розташовані в АДРЕСА_2 . Відповідно до договору іпотеки від 24 липня 2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та ВАТ КБ «Надра», в іпотеку надано нерухоме майно, а саме: цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_3 , яке належало ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. П. 1.5. договору іпотеки визначає, що право власності на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки не оформлено. У разі оформлення права власності на зазначену земельну ділянку іпотекодавець зобов`язаний укласти з іпотекодержателем додатковий договір до даного договору щодо доповнення предмета іпотеки вказаною земельною ділянкою. Так ОСОБА_2 набула права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,0316га кадастровий номер 051010000:02:0170040 на підставі договорів дарування від 30.01.2018р. (тобто понад 5 років назад). Земельна ділянка була набута дарувальником ОСОБА_4 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 07.06.2012 по справі №212/7145/2012 Вінницької міської ради від 15.12.2016р. №3007 (понад 6 років назад). Із вказаного судового рішення вбачається, що земельна ділянка перебувала у власності відповідача на підставі державного акту від 30.07.2008. З технічного паспорту на будинковолодіння виготовленого КП ВМБТІ від 09.12.2015 вбачається, що будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 побудований в 2015 році. загальна площа будинку складає 139,9 кв.м. тоді як предметом іпотеки був житловий будинок площею 40,8 кв.м. Так, предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим законом (частина перша статті 5 Закону України «Про іпотеку»). Якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов`язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею). Якщо в іпотеку передається земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди), які належать іпотекодавцю на праві власності, така земельна ділянка підлягає передачі в іпотеку разом з будівлями (спорудами), на якій вони розташовані. Після звернення стягнення на передану в іпотеку земельну ділянку, на якій розташовані будівлі (споруди), що належать іншій, ніж іпотекодавець, особі, новий власник земельної ділянки зобов`язаний надати власнику будівлі (споруди) такі ж умови користування земельною ділянкою, які мав іпотекодавець (частина четверта та п`ята статті 6 Закону України «Про іпотеку»). Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (частина друга статті 23 Закону України «Про іпотеку»). Крім того, пославшись на ст. 261 ЦК України зазначив, що Договір іпотеки між ОСОБА_3 та ВАТ КБ «Надра» був укладений в 24 липня 2007 року. 30.08.2008 року було отримано акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0316 га, а звернення до суду про визнання нерухомого майна предметом іпотеки подано лише 2023 році, тобто через 15 років після оформлення земельної ділянки у власність. Отже, позивачем пропущено строки звернення до суду, що є самостійною підставою для відмови в позові. Вказана правова позиція притримується і суд касаційної інстанції, що вбачається із постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 серпня 2021 року справа № 725/2206/19 провадження № 61-1362св20, в зв`язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с.74-76).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.11.2023 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача ОСОБА_6 15.01.2024 через електронний суд направив додаткові пояснення по справі (вх. №3381) згідно яких позов підтримав, та просив задовольнити з наступних підстав. 24 липня 2007 року між ОСОБА_3 та ВАТ КБ «Надра» було укладено Кредитний договір № 24/07/2007/840-КВ/32. Відповідно до умов Кредитному договору ОСОБА_3 отримала кредит в сумі 40 000 дол. США терміном користування до 24.07.2017 року, відповідно до п.1.2 якого цільове використання кредиту - проведення розрахунків по договору купівлі-продажу від 24.07.2007 року, що укладений між позичальником та ОСОБА_5 , згідно якого ОСОБА_3 придбає нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_1 . Водночас, 24.07.2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 укладений Договір іпотеки, відповідно до якого предмет іпотеки являє собою об`єкт нерухомого майна - цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 . Тобто саме за рахунок кредитних коштів ОСОБА_3 було придбано нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_1 , яке було передано в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором відповідно до умов Договору іпотеки від 24 липня 2007 року. Реєстрація обтяжень підтверджується записами про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 24.07.2007 року за реєстраційним номером 5359510, про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек від 24.07.2007 року за реєстраційним номером 5360327. Як вбачається з витребуваних документів, предмет іпотеки було реконструйовано, присвоєно нову адресу - АДРЕСА_2 , а право власності перейшло до ГамОСОБА_7 .. а в подальшому до ОСОБА_2 . З матеріалівсправи,зокрема зтехнічного паспортувбачається,що данийбудинок булоне побудовано,а реконструйовано,а рікбудування будинкузазначено як1963.А отжеце спростовуєтвердження ОСОБА_2 ,що будинокбуло побудованов 2015році.Крім того ОСОБА_2 зазначається,що неюбудуть поданідодатково документищо данийбудинок реконструйовано.Тобто цеще разпідтверджує тойфакт,що самепредмет іпотекибуло реконструйованота присвоєнойому новуадресу.Враховуючи тойфакт,що предметіпотеки небуло знесенота побудованозамість ньогоінший,то іпотекарозповсюджується нажитловий будинокщодо якогобуло здійсненореконструкцію.Жодних обмеженьДоговір іпотекине містить.Особа,до якоїперейшло правовласності (правогосподарського відання,спеціальне майновеправо)на предметіпотеки,набуває статусіпотекодавця імає всійого правата несевсі йогообов`язкиза іпотечнимдоговором вобсязі тана умовах,що існувалидо набуттятакою особоюправа власностіна предметіпотеки.Іпотека залишаєтьсядійсною незалежновід змінивласника майна.Вказана правовапозиція закріпленав постановахКасаційного господарськогосуду ускладі ВерховногоСуду від24.06.2020р.у справі№904/9896/17,від 07.05.2019р.у справі№926/3371/17,від 23.01.2020р.у справі№916/2558/18,від 18.04.2019р.у справі№15/5009/1800/11,від 05.05.2020р.у справі№161/6253/15-ц.Отже виходячиз положеньЗакону України«Про іпотеку»та Договоруіпотеки натеперішній часіпотека нажитловий будинок,що розташованийпо АДРЕСА_2 ,перейшла до ОСОБА_2 ,яка набулавсі йогоправа таобов`язки заДоговором іпотекиі єІпотекодавцем.На теперішнійчас Договіріпотеки неприпинений тане визнаний недійсний в судовому порядку. Як вбачається з інформаційної довідки записи про реєстрацію обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 24.07.2007 року за реєстраційним номером 5359510, про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек від 24.07.2007 року за реєстраційним номером 5360327 на предмет іпотеки не скасовані. Крім того при укладенні договору дарування не було отримано згоду Іпотекодержателя на відчуження предмету іпотеки. Також не можна погодитись з твердженнями ОСОБА_2 щодо пропуску позовної давності. Матеріалами справи підтверджено, що як Банк так і Позивач не були обізнані про те, що перереєстрація права власності на предмет іпотеки та земельну ділянку відбулись шляхом зміни поштової адреси та зміни власника шляхом реконструкції предмету іпотеки. Як вбачається з наданих Інформаційних довідок, на теперішній час в Державному реєстрі наявна інформація про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за старою адресою. Жодної інформації про те, що право власності перейшло до третьої особи не вбачається. Отже після витребування додаткових доказів Позивач дізнався про те, що предмет іпотеки змінив адресу, а право власності перейшло до ОСОБА_2 . А отже позивач звернувся у межах трирічного строку з моменту порушення своїх прав передбаченого ст. 261 ЦК України, у зв`язку з чим строк позовної давності пропущено з поважних причин та може бути поновлений.

17.01.2024 представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Путілін Є.В., який діє на підставі ордера серія АВ №1077441 від 01.06.2023, через електронний суд направив вступне слово по даній справі (вх. №4182), згідно якого представник посилається на те, що позовна заяване міститьдоказів напідтвердження укладенняВАТ КБ«Надра» будь-яких додатковихугод,про передачу ОСОБА_3 в іпотекуземельної ділянкиплощею 0,0316га,кадастровий номер:0510100000:02:017:0040,що розташованів АДРЕСА_2 .Відповідно додоговору іпотекивід 24липня 2007року,укладеного між ОСОБА_3 та ВАТКБ «Надра»,в іпотекунадано нерухомемайно,а саме:цілий житловийбудинок згосподарськими будівлямита спорудамипід АДРЕСА_3 ,яке належало ОСОБА_3 на правівласності напідставі договорукупівлі-продажу.П.1.5.договору іпотекивизначає,що правовласності наземельну ділянку,на якійрозташований предметіпотеки неоформлено.У разіоформлення прававласності назазначену земельнуділянку іпотекодавецьзобов`язанийукласти зіпотекодержателем додатковийдоговір доданого договорущодо доповненняпредмета іпотекивказаною земельноюділянкою.Так ОСОБА_2 набула прававласності нажитловий будинокз господарськимибудівлями таспорудами заадресою АДРЕСА_2 та земельнуділянку площею0,0316гакадастровий номер051010000:02:0170040на підставідоговорів даруваннявід 30.01.2018р.(тобтопонад 5років назад)Земельна ділянкабула набутадарувальником ОСОБА_4 на підставірішення Ленінськогорайонного судум.Вінниці від07.06.2012р.по справі№212/7145/2012Вінницької міськоїради від15.12.2016№3007(понад6років назад).З технічногопаспорту набудинковолодіння виготовленогоКП ВМБТІвід 09.12.2015р.вбачається,що будинокз господарськимибудівлями таспорудами по АДРЕСА_2 побудований в2015році.загальна площабудинку складає139,9кв.м.тоді якпредметом іпотекибув житловийбудинок площею40,8кв.м.В даній цивільній справі позивач просить визнати земельну ділянку площею 0,0316 га, яка знаходиться по АДРЕСА_2 кадастровий номер 0510100000:02:017:0040 - іпотечним майном та предметом іпотеки за Договором іпотеки від 24 липня 2007 року, укладеним між ОСОБА_3 та ВАТ КБ «Надра» не заявляв клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертиз, отже не надав судові доказів, що саме вся земельна ділянка площею 0,0316 га, яка знаходиться по АДРЕСА_2 кадастровий номер на 0510100000:02:017:0040 необхідна для обслуговування іпотечного майна. Договір іпотеки між ОСОБА_3 та ВАТ КБ «Надра» був укладений в 24 липня 2007 року. 30.08.2008 року було отримано акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0316 га, а звернення до суду про визнання нерухомого майна предметом іпотеки подано лише 2023 році, тобто через 15 років після оформлення земельної ділянки у власність, а тому позивачем пропущено строк звернення до суду.

Усудовому засіданні представник позивача адвокат Ковальчук Є.М., який діє на підставі ордера серія АВ №1067516 від 19.06.2023, позовні вимоги підтримав за обставин викладених в позові, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Путілін Є.В., який діє на підставі ордера серія АВ №1077441 від 01.06.2023, позовні вимоги не визнав з підстав викладених у відзиві, просив відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась з невідомих суду причин, про день, час та місце судового засідання повідомлялась в порядку, визначеному чинним законодавством, шляхом направлення судових повісток про виклик до суду на адресу реєстрації, про причини неявки суд не повідомила, відзиву не надала.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про день, час та місце судового засідання повідомлявся в порядку, визначеному чинним законодавством, шляхом направлення судових повісток про виклик до суду на адресу реєстрації, про причини неявки суд не повідомив, пояснень не надав.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 24.07.2007 між ОСОБА_3 та ВАТ КБ «Надра» укладено кредитний договір № 24/07/2007/840-КВ/32, згідно умов якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 40000доларів США в порядку у на умовах, визначених цим договором (а.с.21-24 т. №1).

Пунктом 2.2. кредитного договору передбачено, що право власності на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки, не оформлене. У разі оформлення права власності на зазначену земельну ділянку Іпотекодавець зобов`язаний укласти з Іпотекодержателем додатковий договір до даного договору щодо доповнення предмета іпотеки вказаною земельною ділянкою.

24.07.2007 між Банком та ОСОБА_3 укладений Договір іпотеки, відповідно до якого предмет іпотеки являє собою об`єкт нерухомого майна - цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 . Згідно абзацу 2 п. 1.5 якого між сторонами досягнуто аналогічної згоди п.2.2 Кредитного договору, а саме: що право власності на земельну ділянку, на якій розташований Предмет іпотеки, не оформлене. У разі оформлення права власності на зазначену земельну ділянку ОСОБА_3 зобов`язана укласти з Банком додатковий договір до Кредитного договору щодо доповнення Предмета іпотеки вказаною земельною ділянкою. Реєстрація обтяжень підтверджується записами про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 24.07.2007 року за реєстраційним номером 5359510, про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек від 24.07.2007 року за реєстраційним номером 5360327. 30.07.2008 року ОСОБА_3 було отримано акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0316 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 кадастровий номер земельної ділянки 0510136600:02:017:0040 (а.с. 17-20 т. №1).

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 15.02.2010 рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 08.12.2009 року скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги ВАТ КБ «Надра» задоволено та стягнуто на його користь з ОСОБА_3 та ОСОБА_8 солідарно заборгованість за кредитним договором в розмірі 310917,10грн., що відповідно до курсу долару США становить 40 578,01 доларів США, а також 1958,50грн. судових витрат та розірвано кредитний договір № 24/07/2007/840-КВ-32, укладений між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 24.07.2007р. В позові ОСОБА_3 відмовити (а.с. 31-33 т. №1).

04.11.2013 рішенням апеляційного суду Вінницької області рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 13.06.2012 року скасовано (а.с. 34-39 т. №1).

Даним рішенням суду встановлено, що «пунктом 2.2. Кредитного договору передбачено, що право власності на земельну ділянку, на якій розташований Предмет іпотеки, не оформлене. У разі оформлення права власності на зазначену земельну ділянку ОСОБА_2 зобов`язана укласти з Банком додатковий договір до Кредитного договору щодо доповнення Предмета іпотеки вказаною земельною ділянкою.

Пунктом 2.5. Кредитного договору визначено, що за домовленістю сторін заставна вартість житлового будинку разом із земельною ділянкою складає 228585 грн.

Водночас, 24.07.2007 між Банком та ОСОБА_3 укладений Договір іпотеки згідно абзацу 2 п. 1.5 якого між сторонами досягнуто аналогічної згоди п.2.2 Кредитного договору, а саме: що право власності на земельну ділянку, на якій розташований Предмет іпотеки, не оформлене. У разі оформлення права власності на зазначену земельну ділянку ОСОБА_3 зобов`язана укласти з Банком додатковий договір до Кредитного договору щодо доповнення Предмета іпотеки вказаною земельною ділянкою.

Реєстрація обмежень підтверджується записами про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 24.07.2007 за реєстраційним номером 5359510, про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек від 24.07.2007 за реєстраційним номером 5360327.

З метою укладення договору іпотеки ОСОБА_3 надала до Банку копію довідки-характеристики, видану КП «ВОО БТІ» від 24.07.2007 №9556.

Фактично з серпня 2007 року ОСОБА_3 не належним чином виконувала своє зобов`язання по погашенню кредиту та сплаті відсотків, що призвело до утворення заборгованості, яка вже станом на 21.07.2009 року склало 40578,01 дол. США, що підтверджується доданим скаржником розрахунком заборгованості.

Внаслідок невиконання ОСОБА_3 своїх обов`язків по Кредитному договору щодо погашення кредиту, Банк на захист своїх інтересів звернувся із позовом до суду.

30.10.2009 Ленінським районним судом м. Вінниці відкрито провадження по справі №2-5386/09 за позовом ВАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_3 , ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 15.02.2010 року позовні вимоги ВАТ «КБ «Надра» задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_8 солідарно заборгованість за кредитним договором в розмірі 310917,10 грн., що відповідно до курсу долару США становить 40 578.01 дол. США, а також 1958,50грн. судових витрат та розірвано кредитний договір №24/07/2007/840-КВ-32, укладений між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_3 24.07.2007 року.

29.04.2010 року за №36-02-01/01-3216 до Ленінського ВДВС ВМУЮ для примусового виконання направлений виконавчий лист №2-5386-09 від 16.04.2010 року про стягнення солідарно боргу з ОСОБА_3 та ОСОБА_8

13.06.2010 року Вишенським ВДВС ВМУЮ відкрите виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-5386-09 від 16.04.2010 року про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , солідарно на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

01.03.2012 року при примусовому виконанні виконавчого листа №2-5386/09 від 16.04.2010 року про стягнення боргу з ОСОБА_3 на користь ВАТ «БК «Надра» Ленінським ВДВС ВМУЮ проведено опис та арешт майна, а саме: незакінчений будівництвом будинок та земельної ділянки площею 0,0316 га за адресою АДРЕСА_1 .

12.11.2012 року по виконавчому провадженні №23797043 старшим державним виконавцем Слободяном О.В. Ленінського ВДВС ВМУЮ винесено постанову про призначення експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою доручено ОСОБА_9 надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна з питань визначення ринкової вартості майна боржника.

11.09.2013 року до Ленінського ВДВС ВМУЮ направлено запит про проведення оцінки описаного майна ОСОБА_3 по виконавчому провадженню №23797043.

12.09.2013 року за № 22796/07-31/11 Ленінський ВДВС ВМУЮ надав відповідь, що оцінка майна, яке описане 01.03.2012 року експертом не проводилась, оскільки при проведенні огляду експертом з`ясовано, що майно, а саме: незакінчений будівництвом будинок по АДРЕСА_1 належить іншій особі ОСОБА_4 , що підтверджується копіями наданих останнім документів - копією державного акту на право власності на земельну ділянку та копією обкладинки технічного паспорту на житловий будинок.

З доданої до відповіді Ленінського ВДВС ВМУЮ копії акту на право власності на земельну ділянку, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №851010007003925 від 10.10.2012 року, Банку стало відомо про рішення Ленінського районного суду м. Вінниці по справі №212/7145/2012 від 13.06.2012 року.

Крім того, 16.01.2012 Вишенським ВДВС ВМУЮ по виконавчому провадженню №30702545 з примусового виконання виконавчого листа №2-447-2011, виданого 09.12.2011 року Ленінським районним судом м. Вінниці про солідарне стягнення з ОСОБА_3 на користь ВАТ КБ «Надра» боргу на загальну суму 1015457,46 грн, винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

За вказаною постановою накладений арешт на все рухоме і нерухоме майно ОСОБА_3 та заборонено здійснення відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

Таким чином ОСОБА_3 при не запереченні проти позову ОСОБА_4 приховала від суду наявність принаймні двох виконавчих проваджень про стягнення заборгованості з неї на користь ВАТ КБ «Надра», те що земельна ділянка описана та арештована в рамках виконавчого провадження, а також про існування умов Кредитного договору та договору іпотеки, який посвідчений нотаріально, щодо обов`язку укладення додаткових договорів про доповнення Предмета іпотеки саме земельною ділянкою 0,0316 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .».

Згідно витягу з рішення № 581 від 27.03.2016р. про присвоєння адрес об`єктам нерухомого майна, присвоїти адресу житловому будинку по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_4 , розташовану на земельній ділянці площею 0,0316 га кадастровий №0510100000:02:017:0040 АДРЕСА_1 (а.с.42 т. №1).

Відповідно до договору дарування земельної ділянки від 30.01.2018року, ОСОБА_4 передав безоплатно (подарував) ОСОБА_2 , а остання прийняла у дарунок: земельну ділянку площею 0,0316 га, кадастровий номер 0510100000:02:017:0040, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , в межах згідно з планом (а.с. 80-81 т. №1).

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 3007 від 15.12.2016 «Про часткові зміни в рішенні виконкому міської ради від 17.03.2016р. №581» внести зміни в п. 13 рішення виконкому міської ради «Про присвоєння адрес об`єктам нерухомого майна» від 17.03.2016р. № 581 та викласти його в новій редакції: «13. Присвоїти адресу житловому будинку по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_4 , розташованому на земельній ділянці площею 0,0316 га кадастровий номер № 0510100000:02:017:0040 АДРЕСА_2 » (а.с. 95 т. №1).

Згідно договору дарування від 30.01.2018 ОСОБА_4 передав безоплатно (подарував) ОСОБА_2 , а Обдаровувана прийняла у дарунок житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 141-142 т. №1).

21.07.2020 відповідно до результату відкритих торгів, оформлених протоколом електронних торгів № UА-ЕА-2020-05-12-000017-b від 22.05.2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» був укладений Договір №GL48N718070_I_4 про відступлення прав вимоги. За умовами даного Договору ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів зокрема за Кредитним Договором (з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень тощо) № 24/07/2007/840-КВ/32 від 24 липня 2007 року, що укладався між ОСОБА_3 та ВАТ КБ «Надра», у тому числі за Договором іпотеки від 24 липня 2007 року, укладенний між ОСОБА_3 та ВАТ КБ «Надра» (а.с. 11-16 т. №1).

За рахунок кредитних коштів ОСОБА_3 було придбано нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_1 , яке було передано в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором відповідно до умов Договору іпотеки від 24 липня 2007 року.

За змістом статті 1Закону України"Проіпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Нерухоме майно (нерухомість) - це земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці і невід`ємно пов`язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до частини першої статті 3Закону України"Проіпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1 та частиною першою статті 5Закону України"Проіпотеку" визначено, що предметом іпотеки є об`єкти нерухомого майна та об`єкти, які прирівнюються до таких цим законом, до них, зокрема, віднесено: земельні ділянки, будівлі, споруди, підприємство як майновий комплекс, житлові будинки, квартири, дачі, садові будинки, гаражі, об`єкт незавершеного будівництва, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому, право оренди чи користування нерухомим майном, яке надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об`єкт нерухомого майна.

Об`єкти нерухомого майна можуть бути предметом іпотеки лише за таких умов:

- майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

- нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

- воно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Підстави та умови передачі в іпотеку земельної ділянки при передачі в іпотеку будівлі чи споруди визначені частинами четвертою та п`ятою статті 6 Закону України "Про іпотеку", якщо: будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо в іпотеку передається земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди), які належать іпотекодавцю на праві власності, така земельна ділянка підлягає передачі в іпотеку разом з будівлями (спорудами), які на ній розташовані.

Це положення Закону України"Проіпотеку" узгоджується із визначеним у статті 377ЦК України і статті 120ЗК України загальним принципом, за яким визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на житловий будинок, будівлю чи споруду.

За змістом статті 377ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно зі статтею 120ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю чи споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

При переході права власності на будівлю чи споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі чи споруди, якщо інше не передбачене у договорі відчуження будівлі або споруди.

При переході права власності на будівлю чи споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Аналізуючи зазначені положення норм матеріального права, Верховний Суд України у постановах від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16 дійшов таких висновків: "положення статті 377 ЦК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість"; "при цьому при застосуванні положень статті 120ЗК України у поєднанні з нормою статті 125ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 466/1875/14-ц (провадження №61-37171 св18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №689/26/17 (провадження № 14-47цс20) не встановлено правових підстав для відступу від наведених висновків.

Згідно з пункту 18постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від16квітня 2004року №7"Пропрактику застосуваннясудами земельногозаконодавства прирозгляді цивільнихсправ" при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 01 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30ЗК України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001 року в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частину могло переходити відповідно до статті 120ЗК України2001року на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених, відповідно, відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 року, згідно зі статтею 377 ЦК України, а з часу внесення змін до статті 120ЗК України Законом Українивід 27квітня 2007року №997-У і згідно зі статтею 120 ЗК України, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. При переході права власності на будинок або його частину за договором довічного утримання до набувача переходило право на земельну ділянку, де вони розташовані, на умовах, на яких ця ділянка належала відчужувачу. В разі переходу права власності на будівлі та споруди до кількох осіб право на земельну ділянку визначалось пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено в договорі відчуження останніх, а при переході права власності на будівлі та споруди до фізичних або юридичних осіб, які не могли мати у власності земельні ділянки, до них переходило право користування земельною ділянкою. З 01 січня 2010 року до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах. встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377ЦК України і статті 120ЗК України в редакції Закону України від 05 листопада 2009 року № 1702-VІ.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року викладено такі правові висновки про тлумачення статей 5 та 6Закону України"Проіпотеку" :

- іпотека як право на чужу річ поширюється на конкретну індивідуально визначену річ, що визначена в договорі;

- існують такі окремі об`єкти цивільних прав, як земельна ділянка і об`єкт незавершеного будівництва, який зведений на цій ділянці. Унаслідок цього відбувається окреме регулювання іпотеки земельної ділянки та визначення, за яких випадків об`єкт незавершеного будівництва, який зведений на цій ділянці, буде предметом іпотеки;

- частина п`ята та шоста статті 6Закону України"Проіпотеку" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулювали правовідносини щодо передачі в іпотеку земельної ділянки, на якій вже були розташовані будівлі чи об`єкт незавершеного будівництва на момент укладення договору іпотеки. У такому разі предметом іпотеки були і будівлі (споруди) чи об`єкт незавершеного будівництва;

- учасники цивільних відносин за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин, як договір могли встановити в договорі іпотеки, що іпотека поширюватиметься й на будівлю (споруду) чи об`єкт незавершеного будівництва, що будуть збудовані після укладення договору іпотеки. У випадку відсутності такої вказівки в договорі іпотеки, що іпотека поширюватиметься й на будівлю (споруду) чи об`єкт незавершеного будівництва, що будуть збудовані після укладення договору іпотеки, підстави для поширення іпотеки на такі об`єкти відсутні.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі N° 520/258/16 зазначено, що аналіз приписів частини четвертої статті 6 Закону України «Про іпотеку» дає підстави для висновку про те, що земельна ділянка та будівля (споруда), яка на ній розташована, нерозривно пов`язані між собою, а отже, іпотека щодо будівлі (споруди) повинна поширюватися і на земельну ділянку.

Крім того, у постанові від 20 січня 2021 року в справі № 318/1274/18 Верховний Суд звернув увагу на принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою (стаття 120 Земельного кодексу України) визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

Аналізуючи зазначені положення норм матеріального права, Верховний Суд України у постановах від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та від 12 жовтня 2016 року у справі N° 6-2225цс16 дійшов таких висновків: «положення статті 377 ЦК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість»; «при цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості».

Подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 466/1875/14-ц (провадження № 61-37171св18). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20) не встановлено правових підстав для відступу від наведених висновків.

Договором іпотеки від 24.07.2007 року визначено, що предмет іпотеки являє собою об`єкт нерухомого майна цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 . На земельній ділянці розташовано: цілий житловий будинок з прибудовами, цегляний, 1963 року побудови, означений на плані літерою «А», сарай «Б», огорожа №1, загальною площею 40,8 кв.м.. Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями.

Пунктом 1.5 договору іпотеки визначено, що право власності на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки, не оформлено. У разі оформлення права власності на зазначену земельну ділянку іпотекодавцем зобов`язаний укласти з іпотекодержателем додатковий договір до даного договору щодо доповнення предмета іпотеки вказаною земельною ділянкою.

З викладеного вбачається, що іпотека за цим договором поширюється й на земельну ділянку, на якій розташоване домоволодіння, яке є предметом цього договору.

Таким чином, за змістом положень договору сторони визначили предметом іпотеки не тільки домоволодіння, а і земельну ділянку, на якій воно розташоване.

Такі положення договору узгоджуються з вимогами статей 1,5 та 6Закону України"Проіпотеку" та не суперечать змісту поняття "домоволодіння".

Крім цього, суд також зважає на принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку (споруди, будівлі) дотримання якого послідовно та незмінно прослідковується у практиці Верховного Суду (постанова ВП ВС від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17, постанова ВС від 20 січня 2021 року у справі № 318/1274/18, постанова ВП ВС від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19).

Так, відповідно до пункту 1.1 Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 18 квітня 2005 року № 95, домоволодіння - це житловий будинок з прилеглою до нього земельною ділянкою та належними йому господарськими спорудами та будівлями.

У договорі іпотеки надано характеристику (здійснено опис) предмета іпотеки - домоволодіння, яке належить іпотекодавцям на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Зазначено, що на земельній ділянці розташований цілий житловий будинок літ."А", сарай «Б», огорожа №1.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.02.2021року № 244737492 цільове призначення земельної ділянки, площею 0,0316 га., 0510100000:02:017:0040, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

З викладеного вбачається, що відповідач отримавши державний акт на право власності на вказану земельну ділянку та зареєструвавши право приватної власності на неї, не повідомив про це банк та не передав земельну ділянку у іпотеку банку, відтак діяв приховано та недобросовісно.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що земельна ділянка, площею 0,0316 га. кадастровий номер: 0510100000:02:017:0040, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , є предметом іпотеки згідно договору іпотеки від 24.07.2007року.

Як встановлено судом укладеним між сторонами договором іпотеки передбачено, що після оформлення права власності на зазначену земельну ділянку Іпотекодавець зобов`язаний укласти з іпотекодержателем додатковий договір до даного договору щодо доповнення предмета іпотеки вказаною земельною ділянкою.

Таким чином суд встановив, що ОСОБА_3 порушила умови договору іпотеки від 24.07.2007 р., однак представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Путілін Є.В. заявив про застосування строку позовної давності.

Стаття 256ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

На підставі частин другої-четвертої статті 267ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно зі статтею 81ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Виходячи з вимог статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Зазначені загальні правові висновки щодо порядку застосування позовної давності є усталеними у судовій практиці Верховного Суду, правові висновки якого мають враховуватися судами при виборі і застосуванні норми права відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України.

Отже, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267Цивільного кодексуУкраїни та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто, або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Подібний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цc18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 80), від 05 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18, пункт 61), № 522/2201/15-ц (провадження № 14-179цс18, пункт 62) та № 522/2110/15-ц (провадження № 14-247цс18, пункт 61), від 07 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (провадження № 14-194цс19, пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-27-цс19, пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс-19, пункт 51), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17-ц (провадження № 14-448цс19, пункт 28).

Представник позивача зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що як Банк так і Позивач не були обізнані про те, що перереєстрація права власності на предмет іпотеки та земельну ділянку відбулись шляхом зміни поштової адреси та зміни власника шляхом реконструкції предмету іпотеки. Як вбачається з наданих Інформаційних довідок, на теперішній час в Державному реєстрі наявна інформація про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за старою адресою. Жодної інформації про те, що право власності перейшло до третьої особи не вбачається. Отже після витребування додаткових доказів Позивач дізнався про те, що предмет іпотеки змінив адресу, а право власності перейшло до ОСОБА_2 . А отже позивач звернувся у межах трирічного строку з моменту порушення своїх прав передбаченого ст.261 ЦК України, у зв`язку з чим строк позовної давності пропущено з поважних причин та може бути поновлений.

Однак, як вбачається із позовної заяви позивач вказує, що з відповіді Ленінського ВДВС ВМУЮ № 22796/07-31/11 від 12.09.2013р. позивач дізнався про наявність рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 13.06.2012р. (справа № 212/7145/2012), яким встановлено, що земельна ділянка площею 0,0316га належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 30.07.2008р. та на підставі вказаного рішення за ОСОБА_4 визнано право власності на вказану земельну ділянку.

Таким чином, ВАТ КБ «Надра» в рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-5386/09, стягувач достовірно знав про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0316га та визнання права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_4 .

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст. 262 ЦК України).

Позивач в своїх запереченнях вказує, що строки позовної давності не пропущені, так як він дізнався про те, що предмет іпотеки змінив адресу, а право власності перейшло до ОСОБА_2 після витребування додаткових доказів, однак суд не погоджується з даним твердженням, оскільки про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку та визнання права власності за ОСОБА_4 банк дізнався ще 2013 році з відповіді Ленінського ВДВС ВМУЮ, що є достатньою підставою для висновку про обізнаність стягувача, як ВАТ КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».

А тому, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що на час укладення договору відступлення права вимоги 21.07.2020 року між ПАТ КБ «Надра» до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» строки позовної давності вже були пропущені ПАТ КБ «Надра», а тому позивач набувши права первісного кредитора на підставі ст. 262 ЦК України також пропустив строк позовної давності, а тому позов поданий з порушенням трирічного строку позовної давності. Поважних причин пропущення строку позовної давності, які підтверджені будь-якими доказами, позовна заява не містить. Обставини зупинення та переривання перебігу строку позовної давності не встановлено. Представником відповідача у відзиві заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Дані правовідносини повинні розглядатися станом на 2013 року, на час, коли кредитором був ВАТ КБ «Надра», який і мав право на позов та за відсутності позовної заяви з боку кредитора, який мав право на позов та з плином часу ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладаючи договір про відступлення права вимоги від 21.07.2020 року, несло власні ризики та не набуло права на позов про визнання земельної ділянки предметом іпотеки, тим більше, як фраудаторного правочину.

Відповідно до вимог частини другої статті 55ЦПК України усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про встановлення факту порушення права позивача та обґрунтованості заяви відповідачів про застосування позовної давності, оскільки дії, вчинені первісним кредитором, є обов`язковими для його правонаступника, яким є ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», в зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно ч.ч. 1-4 ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст.81ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ч. 6 ст.81ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на зазначене, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».

За приписами частини першої, другої статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, те, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 19, 78-81, 89, 141, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 , про визнання нерухомого майна предметом іпотеки відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», код ЄДРПОУ 40696815, місцезнаходження: вул. Автотранспортна, буд. 2, оф. 205, м. Дніпро, Дніпропетровська область;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ;

третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .

Повний текст судового рішення складено 09 травня 2024 року.

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна