Рішення

від 25.04.2024 по справі 398/4970/23

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/4970/23

провадження №: 2/398/692/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"25" квітня 2024 р. м. Олександрія Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді Подоляк Я.М.

за участі секретаря Буличової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрія у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Дьорко Андрій Мирославович до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВІТАНОК СЕРВІС» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, остаточно просив поновити незаконно звільненого ОСОБА_1 на попередній роботі в ТОВАРИСТВІ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВІТАНОК СЕРВІС» та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 85 200 грн. В обґрунтування позову позивач зазначає, що 01 квітня 2019 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу до ТОВ «СВІТОНОК СЕРВІС» на посаду виконавця робіт. З 17 червня 2022 року по теперішній час ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України. 27 травня 2023 року отримав статус учасника бойових дій. 30 червня 2023 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи відповідно до наказу №7 від 30 червня 2023 року на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України, тобто за згодою сторін. Однак ОСОБА_1 своєї згоди на звільнення не давав. Про своє звільнення ОСОБА_1 довідався лише 06 вересня 2023 року із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Після цього трудову книжку ОСОБА_1 відповідач 15 вересня 2023 року видав його дружині. Копія наказу №7 від 30 червня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 ні йому, ні його дружині не вручена до тепер. Вважає, що його права були порушені, а тому змушений був звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10.10.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

07.11.2023 року від представника позивача надійшли доповнення позовних вимог.

19.12.2023 року від представника відповідача адвоката Базика О.П. до суду надійшов відзив на позовну заяв у якому зазначено про невизнання позову. Дійсно з 01 квітня 2019 року позивач працював в ТОВ «СВІТАНОК СЕРВІС». Приблизно з червня 2022 року позивач перестав з`являтися на робочому місці. Про своє зарахування до лав ЗСУ позивач не повідомив роботодавця жодним чином. Враховуючи воєнний стан в Україні і повне не розуміння роботодавця де знаходиться ОСОБА_1 , відповідач прийняв рішення не звільняти останнього. І лише в червні 2023 року, коли відповідач підшукав на його посаду іншу кандидатуру, позивача було звільнено. Саме на позивача покладається обов`язок сповістити роботодавця про свою мобілізацію, для того щоб останній мав можливість видати наказ про увільнення особи від роботи із збереженням посади і робочого місця мобілізованого. Проте позивач жодним чином не повідомив відповідача про те що його було мобілізовано, за таких обставин позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

25.12.2023 року від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що у своєму відзиві відповідач вказує, що позовні вимоги не підлягають задоволенню та обгрунтовує це тим, що позивач жодним чином не повідомив про те що його було мобілізовано. Однак, це не відповідає дійсності. ОСОБА_1 особисто повідомив директора ТОВ «СВІТАНОК СЕРВІС» ОСОБА_2 , яка також виконує обов`язки бухгалтера на цьому підприємстві, про те, що він з 17 червня 2022 року перебуває на військовій службі. Дану обставину може підтвердити ОСОБА_2 та сам позивач ОСОБА_1 ч, тому їх необхідно викликати до суду як свідків.

Крім того, ця обставина підтверджується перепискою ОСОБА_1 з ОСОБА_2 за 01.07.2022р. в застосунку Вайбер, згідно якої позивач надав відповідачу «Повідомлення керівнику підприємства (установи)», яке підтверджує те, що позивач призваний до лав ЗСУ під час загальної мобілізації. На підтвердження надає три скріншоти від 23.12.2023р. Оригінали цих доказів знаходяться в терміналі (пристрій: мобільний телефон Mi Note 10 Lite, модель M2002F4LG, версія модуля зв`язку 4.3c5-00123-1024_1544_45b1316d41), який знаходиться у ОСОБА_1

02.04.2024 року ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області за клопотанням представника позивача витребувано від ТОВ «СВІТАНОК СЕРВІС» копію наказу від 30.06.2023 року №7, який став підставою для звільнення ОСОБА_1 ; докази видачі ТОВ «СВІТАНОК СЕРВІС» позивачу (або іншим особам) трудової книжки позивача, зокрема, але не виключно, витяг з «Журналу обліку видачі трудових книжок і вкладок до них» з відповідним записом про таку видачу; оригінал заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади виконавця робіт ТОВ «СВІТАНОК СЕРВІС», яка стала підставою для його звільнення 30.06.2023 року.

25.04.2024 року від представника відповідача надійшли письмові пояснення, у яких зазначає, що незважаючи та те що представник позивача у своїй відповіді на відзив вказує, що начебто позивач повідомив керівника відповідача шляхом надсилання повідомлення в месенджері «Вайбер» і додає скріншоти переписки, такі докази не можуть бути враховані судом як належні та допустимі докази, оскільки з вказаних скріншотів переписки вбачається, що позивач можливо веде переписку з особою, яка підписана «оксана бухгалтер Інотех», в той час як відповідачем по справі і за сумісництвом колишнім роботодавцем позивача являється ТОВ «СВІТАНОК СЕРВІС». Отже, позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що ним було повідомлено роботодавця у встановленому порядку про його мобілізацію. Крім того, у своїх позовних вимогах позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Однак такі вимоги також не підлягають задоволенню оскільки позивача було звільнено у зв`язку з його неявкою на роботу протягом тривалого терміну і не повідомлення роботодавця про причини неявки. До письмових пояснень долучено копію аркушу з Книги обліку руху трудових книжок. Також вказує, що 01 липня 2022 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин», який набув чинності 19 липня 2022 року, та ним внесені зміни до ч.3 ст.119 КЗпП України, відповідно до яких з 19 липня 2022 року у відповідача відсутній обов`язок виплачувати середній заробіток позивачу, оскільки за такими працівниками зберігається лише місце роботи і посада. Враховуючи викладене, представник відповідача просив відмовити у задоволені позову.

У судовому засіданні 02.04.2024 року у якості свідка був допитаний позивач ОСОБА_1 , який суду пояснив, що з 01.04.2019 року до дати звільнення перебував у трудових відносинах з ТОВ «СВІТАНОК СЕРВІС». В колективі були робочі і водночас дружні відносини. Коли його призвали на військову службу всі працівники знали про цю подію. У військкоматі та у військовій частині йому було надано довідку «Повідомлення керівнику підприємства (установи)», яке підтверджує те, що позивач призваний на військову службу під час загальної мобілізації. Після чого він також зателефонував директору ОСОБА_2 , та повідомив про мобілізацію, і запитав, чи потрібна їй вказана довідка, на що вона відповіла, що хай буде на всякий випадок. Він надіслав вказане повідомлення директору ОСОБА_2 за допомогою застосунку «Вайбер», яка в нього підписана, як « ОСОБА_3 ». З цього приводу пояснив, що спочатку він був працевлаштований в ТОВ «ІНОТЕХ», та в подальшому було створено ТОВ «СВІТАНОК СЕРВІС» куди його було переведено, що вбачається з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Телефонний контакт ОСОБА_2 ним був збережений в його телефонній книжці ще в 2017 році під час його працевлаштування, коли ОСОБА_2 була бухгалтером ТОВ «ІНОТЕХ», а після створення ТОВ «СВІТАНОК СЕРВІС» стала його керівником. ТОВ «ІНОТЕХ» та ТОВ «СВІТАНОК СЕРВІС» фактично одна й та ж компанія, яка займається різними видами будівництва. Звільнення відбулось без його згоди, без його заяви та без будь-якого повідомлення. Про своє звільнення він довідався від дружини, яка в свою чергу про це дізналась 06 вересня 2023 року із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Трудову книжку отримала дружина. З наказом про звільнення його не ознайомили. Наказ про звільнення не отримав до сих пір.

25.04.2024 року від представника позивача - адвоката Дьорко А.М. на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі позивача, підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позові, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, ним були подані заявки про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції з приміщення Обухівського районного суду Київської області, проте у вказаному суді відсутній майданчик для бронювання відеоконференцій, про що двічі було повідомлено представника відповідача, та у зв`язку з чим відкладався розгляд справи (а.с.116).

Зважаючи на розумність строків розгляду справи судом прийнято рішення у відповідності з нормами ст.280 ЦПК України справу розглянути без участі відповідача при заочному розгляді справи.

Суд, заслухавши представника позивача, допитавши позивача у якості свідка, дослідивши письмові докази, встановив наступні фактичні обставини.

Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 , позивач 01.04.2019 прийнятий на посаду виконавця робіт в ТОВ «СВІТАНОК СЕРВІС». 30.06.2023 звільнений з роботи за згодою сторін на підставі наказу №7 згідно з п.1 ст.36КЗпП України (а. с. 11).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВІТАНОК СЕРВІС» з 26.05.2019 є ОСОБА_2 (а.с.34).

Відповідно до довідки командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 від 16.09.2023 року за №58/Д сержант ОСОБА_1 з 17.06.2022 року перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України на посаді командира управління штабу - начальника радіостанції взводу зв`язку військової частини НОМЕР_1 (а.с.8).

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 з 27.05.2023 року має статус учасника бойових дій (а.с.5).

Відповідно до долученої представником відповідача копії аркуша з Книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них під порядковим №28 від 01.04.2019 року трудову книжку на ім`я ОСОБА_1 отримано 30.06.2023 на підставі наказу№7 ОСОБА_5 (а.с.114 зв.бік)

Згідно відомостей про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування станом на 06.09.2024 року ОСОБА_1 у період з 02.01.2018 до 29.03.2019 року працював в ТОВАРИСТВІ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНОТЕХ" на посаді виконавця робіт, та у період з 01.04.2019 до 30.06.2023 працював в ТОВАРИСТВІ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СВІТАНОК СЕРВІС" на посаді виконавця робіт (а.с.9-10).

Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо правомірності звільнення позивача, який регулюється положеннями Кодексу законів про працю України (КЗпП).

У відповідності до ст.43Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.

У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (угода сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору. Пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.

Якщо роботодавець і працівник домовились про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

У постанові від 26 жовтня 2016 року у справі № 404/3049/15-ц (провадження № 6-1269цс16) Верховний Суд України вказав на те, що, розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видання наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 04 листопада 2019 року у справі № 761/19141/16-ц (провадження № 61-26651св18), від 23 грудня 2019 року у справі № 233/1563/18 (провадження № 61-47560св18), від 24 березня 2020 року у справі № 553/629/18 (провадження № 61-48739св18).

Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України можуть бути укладені як в письмовій, так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України і раніше домовлена дата звільнення.

У п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення.

Порядок звільнення - певна процедура, яка передбачає послідовність дій сторін трудового договору, спрямованих на його припинення, а тому залежить від того, хто виступає ініціатором розірвання трудових відносин.

Якщо ініціатива припинення трудового договору належить працівникові, то він подає заяву на ім`я власника або уповноваженого ним органу про своє бажання звільнитися з роботи.

Звільнення працівника з підстав порушення установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Саме такий правовий висновок, наведений у постанові Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6-33цс14.

Позивач заперечує домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою, стверджує що заяву про звільнення за згодою сторін не писав. У своїх поясненнях наданих в судовому засіданні у якості свідка зазначив, що повідомив керівника ТОВ «СВІТАНОК СЕРВІС» ОСОБА_2 , про те, що він з 17 червня 2022 року перебуває на військовій службі та за допомогою застосунку Вайбер надіслав відповідачу «Повідомлення керівнику підприємства (установи)», яке підтверджує те, що позивач призваний на військову службу під час загальної мобілізації. Про своє звільнення дізнався 06 вересня 2023 року із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. З наказом про звільнення не ознайомлений. Наказ про своє звільнення не отримав до сих пір.

Суд зазначає, що за клопотанням представника позивача ухвалою суду від 02.04.2024 року у ТОВ «СВІТАНОК СЕРВІС» було витребувано копію наказу від 30.06.2023 року №7, який став підставою для звільнення ОСОБА_1 ; докази видачі ТОВ «СВІТАНОК СЕРВІС» позивачу (або іншим особам) трудової книжки позивача, зокрема, витяг з «Журналу обліку видачі трудових книжок і вкладок до них» з відповідним записом про таку видачу; оригінал заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади виконавця робіт ТОВ «СВІТАНОК СЕРВІС» яка стала підставою для його звільнення 30.06.2023 року.

На виконання вимог ухвали суду представником відповідача надано лише копію аркуша з Книги обліку руху трудових книжок, з якої вбачається що трудову книжку ОСОБА_1 отримала ОСОБА_5 . Письмову заяву ОСОБА_1 з прохання звільнити його за угодою сторін на вимогу суду відповідачем не надано.

У своїх письмових поясненнях представник відповідача зазначає, що позивача було звільнено у зв`язку з його неявкою на роботу протягом тривалого терміну і не повідомленням роботодавця про причини його неявки.

Слід зазначити, що угоду сторін про розірвання трудового договору належить відмежовувати від інших передбачених КЗпП України підстав звільнення, оскільки вони мають самостійні відмінні підстави, умови, а також правові наслідки такого звільнення.

Отже, обставини на які вказує представник відповідача, а саме неявка ОСОБА_1 на роботу протягом тривалого терміну і не повідомлення роботодавця про причини його неявки не є підставою для звільнення позивача відповідно до п.1 ст.36КЗпП України за згодою сторін, оскільки така угода між сторонами не укладалась. Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення.

Сам факт того, що позивач звернулася до суду з даним позовом та заперечує факт подання ним та написання заяви про звільнення за згодою сторін, свідчить про те, що у позивача відсутні наміри на припинення трудових правовідносин.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження волевиявлення позивача про звільнення за згодою сторін, що стало підставою припинення трудового договору.

У відповідності до ч. 1 ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження домовленості сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою та дійсного волевиявлення ОСОБА_1 на припинення трудового договору в момент видання наказу про його звільнення. За вказаних обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання незаконним та скасування наказу ТОВ «СВІТАНОК СЕРВІС» від 30 червня 2023 №7 про звільнення ОСОБА_1 на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.

Відповідно до частин першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вирішуючи позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 85 200 грн, суд зазначає наступне.

19 липня 2022 року набрав чинності Закон України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким внесено зміни у частину третю статті 119 Кодексу законів про працю України та слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

Відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України (в редакції, чинній на момент звільнення позивача 30 червня 2023 року) за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України"Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Таким чином, з набранням даного закону чинності передбачено припинення нарахування та виплати середнього заробітку працівникам, які увільнені від роботи на підставі частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України.

Разом з тим, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» якою законодавець компенсував скасування збереження середньомісячної заробітної плати одночасним збільшенням грошового забезпечення військовослужбовцям за місцем проходження служби.

Отже, держава взяла на себе обов`язок з виплати щомісячного забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил та мобілізованим працівникам, та при цьому з 19.07.2022 зняла цей обов`язок з роботодавців.

Враховуючи, що Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №2352-ІХ не визначено особливостей застосування норм частини третьої статті 119 КЗпП України, то з дня набрання чинності Законом №2352-ІХ за працівниками, призваними (прийнятими) на військову службу слід зберігати лише місце роботи (посаду).

Отже, відповідно до змін, внесених до ч. 3 ст. 119 КЗпП Українина підставіЗакону №2352-ІХ, з 19.07.2022 відповідач має обов`язок зберігати за позивачем його місце роботи та посаду, проте обов`язок щодо збереження та виплати середньої заробітної плати у ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СВІТАНОК СЕРВІС" відсутній.

З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1 073,60 гривень.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Дьорко Андрій Мирославович до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВІТАНОК СЕРВІС» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВІТАНОК СЕРВІС» від 30.06.2023 року №7 «Про звільнення ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.36 КЗпП України».

Поновити ОСОБА_1 на посаді виконавця робіт ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВІТАНОК СЕРВІС» з 30 червня 2023 року.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВІТАНОК СЕРВІС» в дохід держави судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді виконавця робіт ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВІТАНОК СЕРВІС» звернути до негайного виконання.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Дьорко Андрій Мирославович, який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 27.01.2012 року №426, робоче місце адвоката: 28000, Кіровоградська обл., м. Олександрія, проспект Соборний, 7/60.

Відповідач: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВІТАНОК СЕРВІС», юридична адреса: 02081, м.Київ, просп. Петра Григоренка, 22/20, ЄДРПОУ: 41132673.

Представник відповідача:Базик Олексій Павлович, який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 26.07.2012 року №4942/10, робоче місце адвоката: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Суддя Я.М.Подоляк