Рішення

від 17.04.2024 по справі 753/4604/21

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/4604/21

провадження № 2/753/1648/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шаповалової К.В.

за участі: секретаря судового засідання Москаленко А.П.

представник позивача Зайцева І.Є.

розглянувши в судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 5-а, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Хмарочос №9" про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-

В С Т А Н О В И В:

3 березня 2021 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ТОВ "Рада 2" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

В обґрунтування позовної заяви позивач ТОВ "Рада 2" зазначає, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 . Позивач надає послуги з утримання будинку та прибудинкової території за вказаною адресою. У результаті несплати відповідачем коштів за надані житлово-комунальні послуги у останньої утворилася заборгованість за період з 1 лютого 2018 року по 31 грудня 2020 року у розмірі 16039,74 грн. та яку позивач просить стягнути на свою користь у судовому порядку. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних, інфляційні втрати та пеню у загальному розмірі 2044,65 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 березня 2021 року цивільну справу № 753/4604/21 передано судді Шаповаловій К.В. Фактично справу було передано судді 16 березня 2021 року.

26 березня 2021 року до суду від Маріупольської міської ради надійшла інформація про зареєстроване місце проживання відповідача у справі.

Ухвалою суду від 26 березня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи на 26 квітня 2021 року.

26 квітня 2021 року відкладено розгляд справи на 16 червня 2021 року.

14 червня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначила, що у провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває цивільна справа № 753/13210/19 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Рада 2" про захист прав споживачів, визнання договорів недійсними, відшкодування шкоди та зобов`язання вчинити дії. Предметом зазначеного позову є визнання недійсними договорів УЖ/Р2-1/12/04/16 та К/Р2-2/12/04/16 від 12 квітня 2016 року, на підставі яких ТОВ "Рада 2" здійснювалося нарахування заборгованості за даним позовом. Відповідач зазначає, що вказані договори були розірвані ще у 2016 році. Також у відзиві відповідач просить суд витребувати у позивача копії договорів, протоколів загальних зборів, актів виконаних робіт, тощо. Загалом відповідач зазначає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Ухвалою суду, занесеної до протоколу судового засідання від 16 червня 2021 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, у зв`язку з відсутністю відповідного обґрунтування щодо підстав залишення позову без розгляду.

Ухвалою суду від 16 червня 2021 року було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення судових витрат у справі.

16 червня 2021 року розгляд справи було відкладено на 29 липня 2021 року та надано можливість представнику позивача ознайомитись із відзивом на позовну заяву.

30 червня 2021 року відповідачем до суду було подано клопотання про зупинення провадження у справі, а також клопотання про витребування доказів та про забезпечення судових витрат.

09 липня 2021 року до суду від позивача надійшли заперечення на відзив, у яких представник позивача просив суд відмовити у прийнятті відзиву ОСОБА_2

29 липня 2021 року від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження та про залучення до участі у справі як третьої особи ОСББ «Хмарочос № 9».

Ухвалою суду від 29 липня 2021 року задоволено клопотання представника відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, а також клопотання про залучення до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Хмарочос № 9". Призначено підготовче судове засідання на 12 жовтня 2021 року.

12 жовтня 2021 року від відповідача надійшли письмові пояснення щодо предмету спору, в яких відповідач просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2021 року було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про забезпечення судових витрат.

Крім того, ухвалою суду від 12 жовтня 2021 року було частково задоволено клопотання відповідача про витребування доказів у справі.

Також ухвалою суду від 12 жовтня 2021 року провадження у цивільній справі № 753/4604/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Хмарочос №9" про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Дарницького районного суду м. Києва у цивільній справі № 753/13210/19 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 2 " про захист прав споживачів, визнання договорів недійсними, відшкодування шкоди та зобов`язання вчинити дії.

11 листопада 2021 року від відповідача надійшла заява про порушення норм процесуального права позивачем та про виправлення помилок.

29 листопада 2021 року від представника позивача надійшла заява про отримання копії ухвали суду про витребування доказів лише 22 листопада 2021 року та прохання надати додатковий строк для подання витребуваних доказів.

31 травня 2022 року від представника позивача до суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи витребуваних ухвалою суду доказів.

15 грудня 2023 року до суду від ТОВ "Рада 2" надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, яке обґрунтовано тим, що 18 жовтня 2023 року Київським апеляційним судом було винесено постанову у справі № 753/13210/19, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2021 року.

Ухвалою суду від 18 грудня 2023 року провадження у справі було поновлено та призначено справу до розгляду на 06 лютого 2024 року на 10:00 год.

25 грудня 2023 року до суду від відповідачки надійшла заява про зміну адреси, способу отримання процесуальних документів та про відсутність представника у справі, у якій зазначено, що з незалежних від позивачки об`єктивних причин вона немає можливості отримувати будь-які процесуальні документи засобами поштового зв`язку або у інший спосіб, окрім електронного листування, а тому просить надсилати всі процесуальні документи, як з боку суду, так і з боку позивача, виключно засобами електронного листування, на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1

27 грудня 2023 року до суду від відповідачки надійшло клопотання про витребування судом доказів, а саме - належним чином завіреної копії ліцензії на провадження охоронної діяльності, діючої зокрема в період 2018-2020 років, у разі відсутності ліцензії - довідку про прийняття заяви про переоформлення ліцензії або прийняття заяви про видачу дубліката ліцензії.

27 грудня 2023 року до суду також надійшли письмові пояснення відповідачки, у яких зазначено, що квартира, у якій вона проживала у м. Маріуполі, повністю знищена, а позивач наразі продовжує чинити перешкоди у користуванні відповідачкою квартирою, яка розташована у АДРЕСА_2 , оскільки у неї немає доступу до квартири, то і жодну житлово-комунальну послугу вона отримати не могла.

27 грудня 2023 року відповідачка надіслала до суду заяву про невиконання позивачем ухвали суду від 12 жовтня 2021 року щодо витребування доказів, оскільки станом на 29 листопада 2021 року витребувані судом документи не надходили до суду. Разом з тим, відповідач просить суд застосувати до позивача заходи процесуального примусу щодо примусового виконання ухвали суду від 12 жовтня 2021 року.

Також до суду надійшло клопотання відповідачки, якою вона просить зобов`язати позивача надіслати ОСББ "Хмарочос № 9", яке до участі у справі було залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на підставі ухвали суду від 29 липня 2021 року, копії позовної заяви та додатків до неї.

06 лютого 2024 року до суду від відповідача надійшла заява про вчинення судом процесуальних дій, а саме - розгляду вищезаявлених заяв та клопотань під час підготовчого засідання 06 лютого 2024 року.

В підготовче засідання 06 лютого 2024 року з`явився представник позивача - адвокат Фоменко Д.А., відповідач та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору до суду не з`явилися.

Ухвалою суду від 06 лютого 2024 року були задоволені клопотання відповідача про повторне витребування доказів, які без будь-якого пояснення не були надані позивачем на виконання вимог ухвали суду від 12 жовтня 2021 року. Крім того, зобов`язано позивача всі докази, які будуть ним подаватись до суду на виконання вимог цієї ухвали суду надсилати їх на електронну адресу відповідача: tr10@i.ua (частини дев`ята статті 83 ЦПК України); в дводенний строк з дня отримання цієї ухвали, надіслати третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Хмарочос № 9" копію позовної заяви з додатками, а суду надати підтвердження такого надсилання до 14 березня 2024 року;

Підготовче засідання у справі було відкладено на 14 березня 2024 року на 11:00 год.

14 березня 2024 року до суду від відповідача надійшли письмові пояснення щодо неналежності та недостовірності як доказу розрахунку заборгованості, у яких відповідач зазначила, що розрахунок є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків ТОВ "Рада 2" і не є правовою підставою для стягнення сум, у розрахунку невірно зазначена загальна площа квартири. Відповідач зазначає, що ТОВ "Рада 2" не зверталося до неї з будь-якими пропозиціями щодо переукладання або підписання нових договорів. Відповідач зазначає, що матеріали справи не містять доказів про існування будь-яких договірних відносин з ОСББ "Хмарочос № 9" про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, за якими ТОВ "Рада 2" приймає управління багатоквартирним будинком за адресою" м. Київ, вул. Ревуцького, 9, а ОСББ "Хмарочос 9" передає зазначений будинок. Також відповідач наполягала на застосуванні наслідків спливу позовної давності, щодо стягнення відповідних сум, зазначених у розрахунку.

У підготовчому засіданні 14 березня 2024 року представником позивача було подано суду заяву на виконання вимог ухвали суду від 6 лютого 2024 року, до якої були долучені копії частини витребуваних повторно судом документів та знову не надано пояснень та обґрунтування причини неможливості подання всіх витребуваних судом документів.

Ухвалою суду від 14 березня 2024 року було застосовано до ТОВ «Рада 2» захід процесуального примусу у вигляді штрафу та стягнуто з ТОВ «Рада 2» в дохід державного бюджету України штраф в розмірі 3028 грн.

Окрім того, ухвалою суду від 14 березня 2024 року було втретє витребувано у ТОВ «Рада 2» документи, що не були надані у повному обсязі суду без пояснень причин неможливості їх подання: відомості про нарахування споживачам вартості отриманих послуг контрольно-пропускного режиму будинку за адресою: АДРЕСА_2 за період з 2018 по 2020 роки включно; копії сертифікатів на ліфти, технічні журнали огляду ліфтів будинку за адресою: АДРЕСА_2 за період з 2018 по 2020 роки включно; протоколи зборів мешканців будинку щодо встановлення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

14 березня 2024 року до суду від відповідача надійшли письмові пояснення та заява про залишення позову без розгляду, оскільки позивачем не було подано витребуваних судом документів.

14 березня 2024 року від відповідача надійшла заява про врахування висновків Верховного Суду під час розгляду справи.

01 квітня 2024 року до суду від відповідача надійшла заява про вчинення судом процесуальних дій, у якій ОСОБА_2 зазначила, що позивачем так і не було належно виконано ухвали суду про витребування доказів, та просила задовольнити заяву про залишення позовної заяви без розгляду.

15 квітня 2024 року до суду від позивача надійшла заява про долучення доказів.

17 квітня 2024 року до суду від відповідача надійшла заява про систематичне невиконання процесуальних обов`язків з боку ТОВ "Рада 2" та додаткові письмові пояснення.

У підготовче засідання призначене на 17 квітня 2024 року з`явився представник позивача, відповідач та представник третьої особи у судове засідання не з`явились, про день та час проведення засідання повідомлялись належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи зворотними повідомленнями та письмовими заява відповідача. Враховуючи письмові заяви відповідача щодо місця проживання (окупована територія), з огляду на тривалість знаходження справи у провадженні суду, суд ухвалив проводити підготовче засідання у справі у відсутність осіб, які не з`явились.

У підготовчому засіданні судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, зважаючи на те, що ухвалою суду від 14 березня 2024 року до позивача був застосований захід процесуального примусу за повторне невиконання ухвали суду про витребування доказів.

Ухвалою суду від 17 квітня 2024 року було закрито підготовче провадження у справі та перейдено до розгляду справи по суті.

У судовому засідання представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, вказав, що суду були надані всі належні та достатні докази на підтвердження заявлених вимог, відповідач не надала суду належних доказів того, що послуг позивачем у будинку за адресою: АДРЕСА_2 за період з 2018 по 2020 рік не надавались, або надавались не у повному обсязі. Просив врахувати, що судом було відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору УЖ/Р2-1/12/04/016,укладеного між позивачем та відповідачкою 12 квітня 2016 року. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши доводи сторін, викладені у заявах по суті, заперечення відповідачки, суд дійшов наступного висновку.

ТОВ «Рада 2» є експлуатуючою організацією, яка обслуговує будинок АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 є власником квартири № 382 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.6).

12 квітня 2016 року між ТОВ "Рада 2" та ОСОБА_2 було укладено договір №УЖ/Р2-1/12/04/016 надання житлово-комунальних послуг (а.с.9-10).

Пунктом 1.1. договору передбачено, що предметом договору є забезпечення надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій, а саме: прибирання прибудинкової території, прибирання сходових клітинок, вивезення побутових відходів, прибирання підвалу, технічних поверхів та покрівлі, технічне обслуговування ліфтів, обслуговування систем диспетчеризації, технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем, та надання інших послуг та здійснення функцій управління будинком АДРЕСА_2 . При цьому споживач уповноважує підприємство здійснювати управління будинком та надає йому право укладати необхідні договори з виконавцями та постачальниками послуг на користування відповідними будинковими мережами і зобов`язується здійснювати своєчасну оплату послуг за встановленими, у порядку визначеному законодавством та договором тарифами у строки та на умовах передбачених цим договором.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що розмір щомісячної плати за надання послуг на дату укладення цього договору становить 405,55 грн.

Розділом 2 договору передбачена оплата спожитих послуг, зокрема. передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі по авансовій системі вносяться не менш ніж на один місяць до 20 числа місяця, що передує розрахунковому.

Пунктом 7.1 передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом одного року. Договір вважається продовженим на кожен наступний термін, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.

Відповідач ОСОБА_2 оскаржувала договір №УЖ/Р2-1/12/04/016 від 12 квітня 2016 року, проте рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2021 року в задоволенні вимоги про визнання цього договору недійсним ОСОБА_2 було відмовлено. Київський апеляційний суд у своїй постанові від 18 жовтня 2023 року рішення суду першої інстанції в цій частині змінив щодо мотивації підстав відмови.

Отже, вказаний договір на період виникнення заборгованості у відповідачки був чинним та недійсним повністю або частково у встановленому законом порядку не визнавався.

Згідно положень п. 1.2. договору №УЖ/Р2-1/12/04/16 від 12.04.2016 у випадку відсутності затвердженого тарифу органом місцевого самоврядування, сторони за взаємною згодою застосовують тариф, розрахований сторонами, згідно постанови КМУ №869 від 01.06.2011.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між виробниками, виконавцями і споживачами, а також їх права та обов`язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004 (далі - Закон № 1875-IV).

Частинами першою та другою статті 32 Закону № 1875-IV передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Частиною першою статті 7 Закону № 1875-IV визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, в тому числі, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Згідно статті 13 Закону № 1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з у тримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відході тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: 1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади; 2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/ тарифи на які затверджують органи місцевого самовряднування для надання на відповідній території; 3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/ тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін). Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються та затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Відповідно до підпункту 2 пункту «а» частини першої статті 28 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» зі змінами, внесеними Законом № 1198-VII від 10 квітня 2014 року, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Таким чином, тарифи на житлово-комунальні послуги встановлюються в межах повноважень, наданих законами України (зокрема, «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про житлово-комунальні послуги», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг»), Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановлює тарифи на електропостачання, а також для ліцензіатів комісії тарифи на послуги з теплопостачання, водопостачання, водовідведення, захоронення та перероблення побутових відходів.

Органами місцевого самоврядування встановлюються тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та з вивезення побутових відходів, а також для ліцензіатів облдержадміністрацій та КМДА тарифи на послуги з теплопостачання, водопостачання, водовідведення, захоронення та перероблення побутових відходів.

При цьому, тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку, який налічує 17 послуг.

Розрахунок (формування) тарифів на житлово-комунальні послуги здійснюється суб`єктами господарювання згідно з вимогами Порядків, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги».

Судом апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги у справі № 753/13210/19 було встановлено, що положення договору №УЖ/Р2-1/12/04/16 щодо встановлення тарифів, зокрема п. 1.2, 2.9 відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно частини першої статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, статтею 10 ЖК України встановлено, що громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію, а статті 66 ЖК України передбачено, що плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири.

Статтею 151 Житлового кодексу України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з пунктом 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків», затверджених Постановою КМУ № 45 від 24 січня 2006 року «Про внесення змін до постанови Кабміну від 8 жовтня 1992 року № 572», власник та наймач квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Звертаючись із позовом, позивач зазначає, що у відповідача виник борг зі сплати коштів за житлово-комунальні послуги за період з 01 лютого 2018 року по 31 грудня 2020 року у сумі 16 039,74 грн.

Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог серед іншого зазначила, що не отримувала комунальні послуги від позивача, оскільки у вказаній квартирі не проживає, крім того, зазначала, що комунальні послуги позивачем не надаються, на підтвердження чого долучила до пояснень акти-претензії за період за 19 серпня 2016 року, 29 березня 2017 року та 28 березня 2019 року.

Суд не бере до уваги акти-претензії, складені за 19 серпня 2016 року та 29 березня 2017 року, оскільки вони не стосуються періоду заявлених позивачем до стягнення позовних вимог.

Стосовно актів- претензій за 28 березня 2019 року суд зазначає, що акт про ненадання інформації про тарифи та структуру тарифів, не надання ключів від шафи електролічильника, поштової скриньки, тощо, встановлення камер відеоспостереження без згоди власників та про проведення ремонту у квартирі відповідача- не стосуються надання конкретних комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

Крім того, постановою Київського апеляційного суду м. Києва від 18 жовтня 2023 року у справі № 753/13210/19 було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та зобов`язати ТОВ «Рада2» надати ОСОБА_2 ключі від електролічильника, технічний паспорт на електролічильник, ключі від поштової скриньки, ключі від домофону та ключі від пристрою пропуску за адресою: АДРЕСА_2 .

Щодо розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги, суд зазначає, що з долученого до позовної заяви розрахунку вбачається про нарахування відповідачці до сплати окрім суми за вивезення ТПВ з червня 2019 року, виставляється також сума за забезпечення пропускного режиму у розмірі 55,60 грн.

Поряд з цим, до позовної заяви та протягом підготовчого засідання у справі позивачем не було долучено жодних доказів на підтвердження наявності будь-якого документу (договору) щодо надання такої послуги у будинку по АДРЕСА_2 та встановлений тариф і порядок його сплати.

Долучений позивачем договір, укладений між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_3 (виконавець) від 1 січня 2020 року про надання послуг із забезпечення контрольно-пропускного режиму не визначає тариф, який має сплачувати саме споживач/власник квартири у багатоквартирному будинку, а визначає лише відсоток який сплачується замовником виконавцю цього договору.

Отже, враховуючи те, що жодних доказів представником позивача про визначення тарифу та порядку сплати коштів за пропускний режим за період з 1 лютого 2018 року по 31 грудня 2020 року суду надано не було, така вимога не підлягає задоволенню, а тому судом здійснено перерахунок основної суми заборгованості за вказаний період.

За підрахунком суду до стягнення із відповідача на користь позивача за період з 1 лютого 2018 року по 31 грудня 2020 року підлягає основна сума боргу у розмірі 14 093,74 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 338,89 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1023,73 грн, що утворилися в період з березня 2018 року по березень 2020 року.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом було здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням частково задоволення вимоги про стягнення суми основного боргу, а також із врахуванням того, що не підлягає нарахуванню інфляційна складова та 3% річних на суму боргу за лютий 2020 року, оскільки позивачем було визначено період нарахування до 17 березня 2020 року. Тож за підрахунками суду до стягнення підлягає 3% річних у розмірі 300,91 грн, а інфляційна складова боргу у розмірі 447,43 грн.

Поряд з цим, відповідач подала заяву про застосування позовної давності.

Відповідно до положень статей 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 2 квітня 2020 року.

Постановами КМУ від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року. Враховуючи постанову КМУ від 22 липня 2020 року № 641, постанову КМУ від 9 грудня 2020 року № 1236, карантин на території України, установлений 12 березня 2020 року, неодноразово продовжувався та діяв станом на час звернення із цим позовом до суду.

Статтею 58 Конституції України, статтею 3 ЦПК України закріплено принцип права, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Таким чином, з 2 квітня 2020 року визначена статтею 257 ЦК України позовна давність продовжена, а вимоги позивача можуть бути задоволені у період з 3 квітня 2017 року.

Отже, враховуючи те, що позивачем заявлено вимоги про стягнення боргу, 3% річних та інфляційних втрат за період з 1 лютого 2018 року, до таких вимог позовна давність не застосовується.

Поряд з цим, позивачем ставилася вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 682,03 грн.

Як передбачено пунктом 4.1.2 договору споживач несе відповідальність згідно із законодавством і цим договором за несвоєчасне внесення платежів за послуги шляхом сплати пені у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, яка нараховується на кожен день прострочення, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

В той же час, як вбачається із розрахунку позивача для вирахування розміру пені ним враховувалась ставка пені - 2% річних за наступною формулою: сума боргу 16039,74 грн *2%/100%/365* кількість днів прострочення за визначений позивачем період.

При цьому позивач суму боргу у розмірі 16039,74 грн застосовував у розрахунку, зокрема за період з 1 лютого 2018 року по 1 березня 2018 року, коли такої суми боргу на той період не існувало, оскільки борг у розмірі 16039,74 грн виник у сукупності за період з 1 лютого 2018 року по 31 грудня 2020 року.

Враховуючи, що 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення становить більшу суму ніж 2% річних, суд застосовує саме той розмір пені, що визначений позивачем, з урахуванням приписів статті 13 ЦПК України

Згідно із статтею 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивач із позовом до суду звернувся 3 березня 2021 року та просив стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з 1 лютого 2018 року по 17 березня 2020 року.

Отже, враховуючи заяву відповідача про застосування позовної давності, з урахуванням вірних сум боргу, що мають враховуватись при нарахуванні пені, з огляду на вірний період нарахування та застосування пені у розмірі 2% річних, як визначено позивачем, за підрахунком суду до стягнення підлягає пеня у більшому розмірі, ніж нараховано позивачем, а тому суд задовольняє в цій частині вимогу у розмірі 682,03 грн, як визначено позивачем.

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, зважаючи на встановлені обставини та наведені положення Закону, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість і доведеність позовних вимог ТОВ "Рада 2" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг у загальному розмірі 15524,11 грн.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1948,63 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Хмарочос №9" про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 15524,11 грн, з яких: 14093,74 - сума основного боргу, 447,43 грн - інфляційна складова боргу, 300,91 грн - 3% річних, 682,03 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язання, а також судовий збір у розмірі 1948,63 грн.

В іншій частині вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 2», код ЄДРПОУ 32070519, місцезнаходження: м. Київ, вул. А. Ахматової, 3,

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4

Повний текст судового рішення складено 10 травня 2024 року.

Суддя К.В. Шаповалова