Ухвала

від 10.05.2024 по справі 758/12064/22

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/12064/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2024 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Будзан Л.Д.,

за участі секретаря судового засідання - Соколовської А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Журавель Валентини Іванівни про відвід головуючого судді Гребенюка В.В. від розгляду цивільної справи № № 758/12064/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «МЕРІЛЕНД» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Подільського районного суду м. Києва (головуючий суддя Гребенюк В.В.) перебуває цивільна справа № 758/12064/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «МЕРІЛЕНД» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.

08 травня 2024 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Журавель В.І. було подано заяву про відвід головуючого судді Гребенюка В.В. у вказаній справі.

В обґрунтування заяви про відвід головуючого, представником позивача зазначено, що головуючий в поза процесуальному порядку обговорював з представниками сторін обставини справи, зокрема, питання можливого зупинення провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи у складі Збройних Сил України, з якого головуючий висловив свою позицію та навів приклади розгляду ним клопотань про зупинення провадження у справі з даних підстав. На думку представника позивача, такими діями суддя Гребенюк В.В. продемонстрував свою схильність щодо можливого зупинення провадження у справі з будь-яких підстав, а тому це дало представнику позивача підстави вважати, що клопотання про зупинення провадження буде задоволене, а розгляд вказаної справи по суті спору у розумні строки об`єктивним і неупередженим судом є неможливим. Вважає це неналежним забезпеченням конкретним суддею, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 травня 2024 року вирішення питання про відвід головуючого у справі судді Гребенюка В.В. передано для розгляду судді Будзан Л.Д.

Відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Суд не вбачає необхідності повідомляти учасників справи про судове засідання, а тому, відповідно до вимог ч. 8 ст. 40 ЦПК України, розгляд даної заяви проводиться без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи № 758/12064/22, заяву про відвід судді, суд встановив.

26 лютого 2024 року згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказана цивільна справа передана на розгляд судді Гребенюка В.В.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 28 лютого 2024 року справу прийнято до провадження та постановлено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено судове засідання на 24 квітня 2024 року.

В судовому засіданні 24 квітня 2024 року судом було з`ясовано, що не всіх учасників справи було належним чином повідомлено про розгляд справи, у зв`язку з чим судом оголошено перерву в судовому засіданні до 15 травня 2024 року.

Клопотання про зупинення провадження у справі судом 24 квітня 24 року не розглядалося.

Відповідно до ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до ст. 39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. З підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 36 цього Кодексу, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу. Якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.

Отже, за умовами ч. 3 ч. 4 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді (ч. 5 ст. 36 ЦПК України).

Згідно ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з рішенням судді в інших справах не може бути підставою для відводу.

При цьому, Європейський суд з прав людини у справі «Хаушильдт проти Данії» (справа № 11/1987/134/188, скарга № 10486/83) наголошував, що суду потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому, враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Так, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Отже, ч. 1 ст. 6 Конвенції, закріплено такі елементи права на судовий захист як: 1) право на розгляд справи; 2) справедливість судового розгляду; 3) публічність розгляду справи та проголошення рішення; 4) розумний строк розгляду справи; 5) розгляд справи судом, встановленим законом; 6) незалежність і безсторонність суду.

Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

Практика ЄСПЛ засвідчує, що право на доступ до суду включає у себе й право на ухвалення рішення по справі.

До конструкції «права на розгляд справи» також включається обов`язковий та остаточний характер судового рішення, а саме: обов`язок держав-учасниць Конвенції забезпечити остаточність судових рішень розуміється як те, що права вищих судів переглядати судові рішення мають використовуватися з метою виправлення допущених помилок, а не для проведення нових слухань.

Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях ЄСПЛ трактується, як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Що стосується принципу публічності, то він є важливим елементом права на справедливий суд. У ст. 6 Конвенції передбачається право кожної людини на те, що розгляд її справи буде відбуватися публічно. Публічний характер розгляду справи спрямований на захист особи від таємного, не підконтрольного суспільству відправлення правосуддя. З іншого боку, публічність є важливим інструментом, який сприяє зміцненню довіри до діяльності судової системи. Вимога публічності поширюється як на процес розгляду справи, так і на проголошення судового рішення.

Наступним елементом права на справедливий суд, відповідно до ст. 6 Конвенції, є право на розумний строк розгляду справи. ЄСПЛ не визначає жодних конкретних строків, які можна вважати розумними або нерозумними - це питання вирішується в кожній окремій справі з урахуванням усіх особливостей та обставин, а саме, звертається увага на комплексність справи - оцінювання складності справи з урахуванням обставин та фактів, що ґрунтуються на праві та тягнуть за собою певні юридичні наслідки, належну поведінку заявника, яка не повинна становити умисного затягування розгляду справи та належну поведінку органів державної влади - зобов`язання договірних сторін організувати свої правові системи таким чином, щоб дати можливість судам реалізувати п. 1 ст. 6 Конвенції та неможливість зловживання своїми зобов`язаннями через недоліки судової системи.

У ч. 1 ст. 6 Конвенції прямо зазначено, що кожен має право на розгляд справи судом, встановленим законом. Термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом. Основними критеріями, якими керується ЄСПЛ щодо визначення органу «судом» у розумінні статті 6 Конвенції є: 1) здатність ухвалювати обов`язкові для виконання рішення; 2) обов`язкова законодавча регламентація функціонування та діяльності «суду»; 3) наявність встановленої законом функції щодо розгляду юридично значимих питань; 4)гарантованість незалежності від державної виконавчої влади та інших учасників справи.

Європейський суд з прав людини досить вимогливо підходить і до встановлення того, чи був суд, який розглядав справу, незалежним та чи забезпечена його безсторонність. Практика Європейського суду з прав людини в першу чергу виходить з презумпції незалежності судів. Незалежність розуміється як здатність суду розглядати справу та ухвалювати рішення, не перебуваючи при цьому у будь-якій залежності від волі сторін чи органів державної влади.

Принцип безсторонності передбачає відсутність у судді особистої заінтересованості у справі та спроможності виконати роль безстороннього арбітра, який вирішує справу незалежно, підпорядковуючись виключно закону.

Право на справедливий судовий розгляд є процесуальним правом кожної людини, чиї права порушені, не визнані чи оспорюються. Суть цього права полягає в тому, що, по-перше, воно є правом для захисту інших прав, а по-друге, це право має власну самодостатню цінність як складовий елемент принципу верховенства права.

Європейський суд з прав людини в п. 49 рішення у справі «Білуха проти України» вказав, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об`єктивного критерію цей суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Водночас, представник позивача у своїй заяві не наводить пояснень, в чому саме полягає небезсторонність та упередженість судді в результаті розгляду даної справи, які саме обставини викликають сумнів у неупередженості та необ`єктивності судді.

Щодо мотивів, з яких заявлений відвід головуючому судді Гребенюку В.В., зокрема щодо висловлення останнім позиції щодо зупинення провадження у справі, що дало підстави заявнику наперед вважати про можливе зупинення провадження у справі, суд дійшов до переконання, що такі доводи є безпідставними, голослівними та необґрунтованими, адже зазначені обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, і не свідчать, що головуючий суддя Гребенюк В.В., який визначений для розгляду цієї справи, може проявити упередженість та суб`єктивність при її розгляді.

Таким чином, судом не встановлено будь-яких обставин чи фактів, що можуть викликати сумнів в об`єктивності та неупередженості судді Гребенюка В.В. при розгляді вказаної справи, а доводи заявника фактично зводяться до його недовіри судді Гребенюку В.В. та наявності сумнівів щодо неупередженості судді при розгляді справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування підстав для відводу судді Гребенюка В.В., а тому у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Журавель В.І. про відвід судді Гребенюка В.В. від розгляду цивільної справи № 758/12064/22, слід відмовити.

Керуючись ст. 36, 39, 40, 259-261, 353 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Журавель Валентини Іванівни про відвід головуючого судді Гребенюка В.В. від розгляду цивільної справи № № 758/12064/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «МЕРІЛЕНД» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, відмовити.

Розгляд цивільної справи № 758/12064/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «МЕРІЛЕНД» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, проводити у тому ж складі суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя Леся БУДЗАН