Постанова

від 01.05.2024 по справі 738/858/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

01 травня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 738/858/23

Головуючий у першій інстанції - Волошина Н. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/430/24

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.

секретар: Мальцева І.В.

учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро"

відповідачі: ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бімекс-Агро"

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Менського районного суду Чернігівської області у складі судді Волошиної Н.В. від 08 грудня 2023 року, місце ухвалення рішення - м.Мена, дата складання повного тексту рішення - 18 грудня 2023 року, у справі за позовом Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання фраудаторних правочинів недійсними, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бімекс-Агро",

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року АТ "Банк Кредит Дніпро" звернулось до суду з даним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , зазначивши третьою особою Товариство з обмеженою відповідальністю "Бімекс-Агро", про визнання фраудаторних правочинів недійсними, в якому, із посиланням на положення статей: 202, 203, 215, 234 ЦК України, позивач просив: визнати недійсними договори купівлі-продажу від 05.06.2020 року, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , згідно з якими продані житловий будинок та земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Також позивач просив стягнути з відповідачів понесені судові витрати. В обґрунтування вимог заявленого позову АТ "Банк Кредит Дніпро" зазначало, що 14.12.2018 року між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ТОВ "Бімекс-Агро" було укладено кредитний договір №141218-А, а 13.02.2019 року між цими ж сторонами укладено кредитний договір №130219-АЕ. Відповідно до п.п.1.1, 1.2 вказаних кредитних договорів, банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування, що дорівнює 1 000 000,00 грн., на строк до 25.03.2020 року, включно, в межах якої зобов`язується надати позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язується отримати кредит, використати кредит за цільовим призначенням, сплатити плату за користування кредитом, повернути кредит у повному обсязі у строки та в порядку, передбаченому договором, а також належно та у повному обсязі виконати всі інші умови, передбачені цим договором. Вищевказані договори були підписані директором ТОВ "Бімекс-Агро" - відповідачем ОСОБА_1 . В якості забезпечення зобов`язань за вказаними кредитними договорами, між банком та ОСОБА_1 були укладені договори поруки №141218-П від 14.12.2018 року та №130219-П від 13.02.2019 року, відповідно до яких ОСОБА_1 зобов`язується солідарно відповідати перед банком за невиконання зобов`язань ТОВ "Бімекс-Агро" за вказаними кредитними договорами. Отже, відповідач ОСОБА_1 , будучи підписантом кредитних договорів та поручителем за зобов`язаннями, що виникли із кредитних договорів, чітко знав, що кредитні кошти необхідно повернути не пізніше 25.03.2020 року. Оскільки зобов`язання за кредитними договорами та договорами поруки не були виконані ні позичальником, ні поручителем, 25.05.2020 року банк звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом про солідарне стягнення заборгованості з ТОВ "Бімекс-Агро" та ОСОБА_1 , і в той же день направив ОСОБА_1 копію позовної заяви із додатками. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.12.2020 року та постановою Північного апеляційного господарського суду було стягнуто солідарно з ТОВ "Бімекс-Агро" та ОСОБА_1 на користь АТ "Банк Кредит Дніпро" заборгованість за кредитним договором №141218-А від 14.12.2018 року: 740 793,06 грн. - заборгованості по кредиту, 40 227,15 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів, 2 239,74 грн. - пені за несвоєчасне погашення відсотків; заборгованість за кредитним договором №130219-АЕ від 13.02.2019 року: 549 137,14 грн. - заборгованості по кредиту, 63 658,75 грн. - за простроченими відсотками, 46 337,74 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів, 2 844,40 грн. - пені за несвоєчасне погашення відсотків. На виконання вищевказаного рішення 23.06.2021 року було видано накази, які було пред`явлено до виконання приватному виконавцю Палігіну О.П. 06.01.2023 року приватний виконавець Палігін О.П. повернув накази, у зв`язку із відсутністю майна боржника. В процесі виконання наказів було встановлено, що 05.06.2020 року ОСОБА_1 здійснив відчуження свого нерухомого майна, а саме, будинку та двох земельних ділянок, уклавши три договори купівлі-продажу із відповідачем ОСОБА_2 . На думку позивача, після того, як 25.05.2020 року банк звернувся із позовною заявою про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , останній, достовірно знаючи про факт існування невиконаного зобов`язання перед банком, із очевидною метою приховати своє нерухоме майно від звернення на нього стягнення, вчинив фраудаторні правочини щодо відчуження свого житлового будинку та двох земельних ділянок. Позивач стверджує, що ОСОБА_1 діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно, як боржника. Здійснивши відчуження будинку та двох земельних ділянок, отримавши за це кошти, ОСОБА_1 не сплатив жодних коштів на погашення заборгованості. Позивач вказував, що ОСОБА_1 , відчужуючи належне йому на праві власності нерухоме майно, усвідомлював про наявність своїх зобов`язань фінансового характеру перед АТ "Банк Кредит Дніпро", та заздалегідь передбачав існування негативних наслідків для себе, у випадку виконання судового рішення про стягнення з нього заборгованості, шляхом звернення стягнення на це нерухоме майно. За доводами позивача, є наявність умислу у діях ОСОБА_1 , для досягнення мети, а саме, приховати майно від звернення стягнення на нього. Позивач зазначає, що дані обставини вказують та доводять той факт, що правочини щодо відчуження будинку та земельних ділянок є фраудаторними (укладеними на шкоду кредитору), та підлягають визнанню недійсними для захисту прав позивача. Посилаючись на положення статей: 202, 203, 215, 234 ЦК України, позивач просив визнати недійсними договори купівлі-продажу від 05.06.2020 року, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , згідно з якими продані житловий будинок та земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Також позивач ставив питання про стягнення з відповідачів на свою користь понесених судових витрат.

07.08.2023 року від позивача до суду першої інстанції надійшла письмова заява про зміну предмета позову, яка викладена в уточнених позовних вимогах від 26.07.2023 року №17-6022 (а.с.158-171, том 1), у якій позивач просив:

1. Визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку від 05.06.2020 року, реєстровий номер 578, укладений між ОСОБА_1 (продавець - РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (покупець - РНОКПП НОМЕР_2 ), за яким продано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Менського районного нотаріального округу Ніколаєнком С.В.;

2. Припинити право власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), номер запису про право власності 36781713, на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2095004974230);

3. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №52549103, прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Менського нотаріального округу Чернігівської області Ніколаєнком С.В., від 05.06.2020 року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності/довірчої власності номер 36781713 за ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2095004974230);

4. Відновити становище, яке існувало до порушення, а саме: відновити державну реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2095004974230) за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), для чого вчинити реєстраційну дію шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яке існувало до 05.06.2020 року;

5. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 05.06.2020 року, реєстровий номер 579, укладений між ОСОБА_1 (продавець - РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (покупець - РНОКПП НОМЕР_2 ), за яким продано земельну ділянку, кадастровий номер 7423087601:01:001:0078, за адресою: АДРЕСА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Менського районного нотаріального округу Ніколаєнком С.В.;

6. Припинити право власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), номер запису про право власності 36782614, на земельну ділянку, кадастровий номер 7423087601:01:001:0078, за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 531993874230);

7. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №52550250, прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Менського нотаріального округу Чернігівської області Ніколаєнком С.В. від 05.06.2020 року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності/довірчої власності номер 36782614 за ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 7423087601:01:001:0078, за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 531993874230);

8. Відновити становище, яке існувало до порушення, а саме: відновити державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 7423087601:01:001:0078, за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 531993874230) за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), для чого вчинити реєстраційну дію шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яке існувало до 05.06.2020 року;

9. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 05.06.2020 року, реєстровий номер 580, укладений між ОСОБА_1 (продавець - РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (покупець - РНОКПП НОМЕР_2 ), за яким продано земельну ділянку, кадастровий номер 7423087601:01:001:0154, за адресою: АДРЕСА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Менського районного нотаріального округу Ніколаєнком С.В.;

10. Припинити право власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), номер запису про право власності 36783114, на земельну ділянку, кадастровий номер 7423087601:01:001:0154, за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 532101874230);

11. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №52550775, прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Менського нотаріального округу Чернігівської області Ніколаєнком С.В. від 05.06.2020 року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності/довірчої власності номер 36783114 за ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 7423087601:01:001:0154, за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 532101874230);

12. Відновити становище, яке існувало до порушення, а саме відновити державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 7423087601:01:001:0154, за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 532101874230) за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), для чого вчинити реєстраційну дію шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яке існувало до 05.06.2020 року.

Позивач також ставив питання про стягнення з відповідачів на його користь понесених ним судових витрат.

Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 08.12.2023 року позов Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання фраудаторних правочинів недійсними - задоволено частково. Судом визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку від 05.06.2020 року, реєстровий номер 578, укладений між ОСОБА_1 (продавець - РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (покупець - РНОКПП НОМЕР_2 ), за яким продано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Менського районного нотаріального округу Ніколаєнком С.В. Припинено право власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), номер запису про право власності 36781713, на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2095004974230). Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №52549103, прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Менського нотаріального округу Чернігівської області Ніколаєнком С.В. від 05.06.2020 року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності/довірчої власності номер 36781713 за ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2095004974230). Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 05.06.2020 року, реєстровий номер 579, укладений між ОСОБА_1 (продавець - РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (покупець - РНОКПП НОМЕР_2 ), за яким продано земельну ділянку, кадастровий номер 7423087601:01:001:0078, за адресою: АДРЕСА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Менського районного нотаріального округу Ніколаєнком С.В. Припинено право власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), номер запису про право власності 36782614, на земельну ділянку, кадастровий номер 7423087601:01:001:0078, за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 531993874230). Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №52550250, прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Менського нотаріального округу Чернігівської області Ніколаєнком С.В. від 05.06.2020 року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності/довірчої власності номер 36782614 за ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 7423087601:01:001:0078, за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 531993874230). Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 05.06.2020 року, реєстровий номер 580, укладений між ОСОБА_1 (продавець - РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (покупець - РНОКПП НОМЕР_2 ), за яким продано земельну ділянку, кадастровий номер 7423087601:01:001:0154, за адресою: АДРЕСА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Менського районного нотаріального округу Ніколаєнком С.В. Припинено право власності ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), номер запису про право власності 36783114, на земельну ділянку, кадастровий номер 7423087601:01:001:0154, за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 532101874230). Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №52550775, прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Менського нотаріального округу Чернігівської області Ніколаєнком С.В. від 05.06.2020 року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності/довірчої власності номер 36783114 за ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 7423087601:01:001:0154, за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 532101874230). В іншій частині позовних вимог, судом відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", з кожного по 12 078 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Менського районного суду Чернігівської області від 08.12.2023 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро". Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 вказують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 08.12.2023 року є незаконним та необґрунтованим, з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, через неправильне тлумачення закону та застосування закону, який не підлягає застосуванню. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що між ОСОБА_1 та АТ "Банк Кредит Дніпро" 14.12.2018 року було укладено договір застави рухомого майна №141218-ЗАЕ, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 передав в заставу рухоме майно: чотири зернозбиральних комбайна загальною вартістю 2 008 671,00 грн., яка значно перевищує вартість спірного відчуженого майна. За цим договором АТ "Банк Кредит Дніпро" набув право одержати задоволення всіх своїх вимог за рахунок предмета застави. Позивач вже реалізував своє право на звернення стягнення на предмет застави, подавши відповідні позови, але внаслідок своїх неналежних дій отримав негативний результат. При цьому, позивач не звернувся до суду із позовом про визнання недійсними договорів відчуження заставленого майна, а подав до суду позовну заяву, яка має наслідком позбавлення права власності на нерухоме майно добросовісного набувача, що є неприпустимим. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 стверджують, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обізнаність ОСОБА_1 щодо наявності відкритого судового провадження про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Апелянт зазначає, що позивач посилається на те, що із позовом до суду він звернувся 25.05.2020 року, тобто, до посвідчення договорів відчуження спірного майна. Проте, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.12.2020 року встановлено, що позовна заява АТ "Банк Кредит Дніпро" надійшла до суду 15.06.2020 року, тобто, після посвідчення оспорюваних договорів. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 року встановлено, що АТ "Банк Кредит Дніпро" звернувся з позовною заявою до суду 10.06.2020 року, тобто, після посвідчення оспорюваних договорів. За доводами апелянта, додані позивачем докази на підтвердження направлення копії позовної заяви ОСОБА_1 25.05.2020 року, є недостовірними, і не підтверджують факту отримання ОСОБА_1 цього відправлення. Апелянт вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на те, що ОСОБА_1 , отримавши кошти за відчужене ОСОБА_2 майно, не сплатив жодної копійки на погашення заборгованості за кредитними договорами. Апелянт звертає увагу суду, що ОСОБА_1 не мав прямого обов`язку здійснювати платежі на користь АТ "Банк Кредит Дніпро", виконання зобов`язань за цими кредитними договорами було забезпечене заставою, і жодних інших обмежень у розпорядженні нерухомим або рухомим майном у ОСОБА_1 не було. Апелянт зазначає, що ТОВ "Бімекс-Агро" 27.05.2020 року почало сплачувати кошти в рахунок погашення заборгованості, але після початку розгляду справи про стягнення заборгованості, добровільна сплата втратила сенс. Доводи апеляційної скарги стверджують, що судом першої інстанції не були застосовані до спірних відносин положення статті 388 ЦК України, на чому наполягала ОСОБА_2 , і суд не навів підстави для незастосування цієї норми, внаслідок чого ухвалив рішення із порушенням норм матеріального права, та без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України, майно не може бути витребуване в нього. Апелянт стверджує, що вона є добросовісним набувачем спірного майна, жодним чином не пов`язана ні з ОСОБА_1 ні з ТОВ "Бімекс-Агро", їй не було відомо про наявність боргових зобов`язань ТОВ "Бімекс-Агро" перед АТ "Банк Кредит Дніпро", і тому позбавлення її добросовісно набутого майна є несправедливим і надмірним тягарем.

У відзиві на апеляційну скаргу (а.с.151-157, том 2) Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, як безпідставну, а обгрунтоване рішення Менського районного суду Чернігівської області від 08.12.2023 року - залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Сокол Н.М. підтримала вимоги та доводи поданої апеляційної скарги.

В судовому засіданні апеляційного суду, в режимі відео конференції, представник позивача Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" - адвокат Левченко Ю.В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, у зв`язку із її необґрунтованістю, а обгрунтоване рішення Менського районного суду Чернігівської області від 08.12.2023 року - залишити без змін.

В судове засідання апеляційного суду відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представник третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімекс-Агро", належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду даної справи (а.с.174-177, том 2), не з`явилися.

Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 14.12.2018 року та 13.02.2019 року між Акціонерним товариством АТ "Банк Кредит Дніпро" та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "Бімекс-Агро" були укладені кредитні договори №141218-А та №130219-АЕ (а.с.9-21, том 1). Вищевказані договори підписані директором ТОВ "Бімекс-Агро" - ОСОБА_1

Відповідно до п.п.1.1,1.2 вказаних кредитних договорів, банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування, що дорівнює 1 000 000,00 грн. на строк до 25.03.2020 року включно, в межах якої зобов`язується надати позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язується отримати кредит, використати кредит за цільовим призначенням, сплатити плату за користування кредитом, повернути кредит у повному обсязі у строки та в порядку, передбаченому договором, а також належно та у повному обсязі виконати всі інші умови, передбачені цим договором.

В якості забезпечення зобов`язань за кредитними договорами між Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" та ОСОБА_1 були укладені договори поруки №141218-П від 14.12.2018 року та №130219-П від 13.02.2019 року, відповідно до яких ОСОБА_1 зобов`язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання боржником - ТОВ "Бімекс-Агро", у повному обсязі своїх зобов`язань за вказаними кредитними договорами по сплаті суми кредиту, процентів за користування кредитами, пені, комісії, штрафних санкцій (а.с.22-25, том 1).

Відповідно до пункту 6.2. договорів поруки, ця порука діє з дати підписання цих Договорів і до повного виконання основного зобов`язання; у разі невиконання або неповного/неналежного виконання основного зобов`язання у строки, визначені Кредитними договорами, ця порука діє додатково 5 (п`ять) календарних років з моменту настання строку виконання основного зобов`язання; в разі виконання основного зобов`язання, яке забезпечене цією порукою, така порука припиняється. Отже, порука ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не припинена.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.12.2020 року, зміненим постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 року, стягнуто солідарно з ТОВ "Бімекс-Агро" та ОСОБА_1 на користь АТ "Банк Кредит Дніпро" заборгованість за кредитним договором №141218-А від 14.12.2018 року: 740 793,06 грн. заборгованості по кредиту, 40 227,15 грн. пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів, 2 239,74 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків; заборгованість за кредитним договором №130219-АЕ від 13.02.2019 року: 549 137,14 грн. заборгованості по кредиту, 63 658,75 грн. за простроченими відсотками, 46 337,74 грн. пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів, 2 844,40 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків (а.с.35-52, том 1).

На виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 року, було видано 23.06.2021 року накази про примусове виконання постанови, які було пред`явлено до виконання приватному виконавцю Палігіну О.П. (с.55-58, том 1).

Постановами про повернення виконавчого документа стягувачу від 06.01.2023 року приватний виконавець Палігін О.П. повернув накази стягувачу, у зв`язку з відсутністю майна у боржника (а.с.59-64, том 1).

05.06.2020 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Менського районного нотаріального округу Ніколаєнком С.В. Продаж вчинено за 40 000 (сорок тисяч) грн. (а.с.65-66, том 1).

05.06.2020 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 7423087601:01:001:0078, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Менського районного нотаріального округу Ніколаєнком С.В. За домовленістю між сторонами, продаж земельної ділянки вчиняється за 40 000 (сорок тисяч) грн. (а.с.67-68, том 1).

05.06.2020 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 7423087601:01:001:0154, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Менського районного нотаріального округу Ніколаєнком С.В. За домовленістю сторін, продаж земельної ділянки вчиняється за 26 000 (двадцять шість тисяч) грн. (а.с.69-70, том 1).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №339548223, власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2095004974230 на підставі договору купівлі-продажу від 05.06.2020 року, серія та номер: 578, є ОСОБА_2 (а.с.175-177, том 1).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №339724257, власником земельної ділянки кадастровий номер 7423087601:01:001:0078, площею 0,25 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 531993874230, на підставі договору купівлі-продажу від 05.06.2020 року, серія та номер: 579, є ОСОБА_2 (а.с.178-179, том 1).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №339724375, власником земельної ділянки кадастровий номер 7423087601:01:001:0154, площею 0,25 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 532101874230, на підставі договору купівлі-продажу від 05.06.2020 року, серія та номер: 580, є ОСОБА_2 (а.с.180-181, том 1).

Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 08.12.2023 року, частково задовольняючи позовні вимоги АТ "Банк Кредит Дніпро", суд першої інстанції визнав доведеним факт того, що ОСОБА_1 , відчужуючи належне йому на праві власності нерухоме майно, усвідомлював про наявність своїх зобов`язань фінансового характеру перед АТ "Банк Кредит Дніпро", та заздалегідь передбачав існування негативних наслідків для себе, у випадку виконання судового рішення про стягнення з нього заборгованості шляхом звернення стягнення на це нерухоме майно; у діях ОСОБА_1 наявний умисел на досягнення мети, а саме, приховати майно від звернення стягнення на нього. За даних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні правочини щодо відчуження будинку та земельних ділянок є фраудаторними (укладеними на шкоду кредитору), та підлягають визнанню недійсними, для захисту прав позивача. Оскільки права власності на спірне майно у ОСОБА_2 набуто за фраудаторними правочинами із ОСОБА_1 , рішення про державну реєстрацію цих прав, прийняті державним реєстратором - приватним нотаріусом Менського нотаріального округу Чернігівської області Ніколаєнком С.В., та записи про право власності/довірчої власності на це майно за ОСОБА_2 , внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі цих рішень, підлягають скасуванню за рішенням суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ "Банк Кредит Дніпро" в частині відновлення становища, яке існувало до порушення, суд першої інстанції зазначив, що задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу, припинення права власності ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі яких до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені записи про право власності/довірчої власності за ОСОБА_2 на це майно, фактично відновлює становище, яке існувало до порушення, оскільки за наслідками виконання такого рішення відновлюється державна реєстрація права власності на спірне майно за ОСОБА_1 .

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 відносно того, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 08.12.2023 року є незаконним та необґрунтованим, із підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також таким, що ухвалено із неправильним застосуванням норм матеріального права, через неправильне тлумачення закону та застосування закону, який не підлягає застосуванню, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 08.12.2023 року, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 12.04.2023 року у справі №754/18852/21, провадження №61-3711св23, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив наступне:

"... Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року №2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що "оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)."

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

особа (особи) "використовувала/використовували право на зло";

наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);

враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі №747/306/19 (провадження № 61-1272св20).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі №759/24061/19 (провадження №61-8593св21).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або "вражати" договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті "нівелювання" правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, рецисорний позов).

Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним".

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу / набуття/ зміни / встановлення / припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від08 лютого 2023 у справі №359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21).

Необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорювання фраудаторних правочинів. Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) "через можливість доступу до майна боржника", навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі №523/17429/20 (провадження №61-2612св23).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що:

"позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України".

Тобто, Велика Палата Верховного Суду у справі №369/11268/16-ц (провадження №14-260цс19) сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як:

фіктивного (стаття 234 ЦК України);

такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України);

такого, що порушує публічний порядок (частини перша та друга статті 228 ЦК України).

Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення фраудаторного договору) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили (див. подібний висновок в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року в справі №569/6427/16 (провадження №61-39814 св18)."

Для позаконкурсного оспорювання характерне застосування основоположних засад приватного права, таких як добросовісність, заборона зловживання правами тощо, з точки зору того, чи завдає той чи інший правочин або навіть конструкція шкоду кредиторам.

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір.

До обставин, які дозволяють кваліфікувати безоплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору зокрема, відноситься: безоплатність договору; момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, дружина чи колишня дружина боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа).

Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, дружина чи колишня дружина боржника, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі №755/17944/18 (провадження №61-17511св19).

Цивільно-правовий договір (в тому числі, і договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку). Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь своєї матері після пред`явлення до нього позову банку про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року в справі №405/1820/17 (провадження № 61-2761св19).

У постанові від 06.10.2022 року у справі №904/624/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив:

"... Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною (така правова позиція викладена у постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 року у справі №905/2030/19 (905/2445/19)."

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що між ОСОБА_1 та АТ "Банк Кредит Дніпро" 14.12.2018 року було укладено договір застави рухомого майна №141218-ЗАЕ, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 передав в заставу рухоме майно: чотири зернозбиральних комбайна загальною вартістю 2 008 671,00 грн., яка значно перевищує вартість спірного відчуженого майна. За цим договором АТ "Банк Кредит Дніпро" набув право одержати задоволення всіх своїх вимог за рахунок предмета застави. Позивач вже реалізував своє право на звернення стягнення на предмет застави, подавши відповідні позови, але внаслідок своїх неналежних дій отримав негативний результат. При цьому, позивач не звернувся до суду із позовом про визнання недійсними договорів відчуження заставленого майна, а подав до суду позовну заяву, яка має наслідком позбавлення права власності на нерухоме майно добросовісного набувача, що є неприпустимим.

Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 08.12.2023 року, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Як вбачається із матеріалів справи, укладений 14.12.2018 року між ОСОБА_1 та АТ "Банк Кредит Дніпро" договір застави рухомого майна №141218-ЗАЕ, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав в заставу рухоме майно: чотири зернозбиральних комбайна загальною вартістю 2 008 671,00 грн., був предметом дослідження суду першої інстанції.

В поданих до суду першої інстанції поясненнях представник позивача зазначав, що дійсно 14.12.2018 року між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ОСОБА_1 було укладено договір застави №141218-ЗАЕ, відповідно до умов якого передано у заставу чотири комбайни, проте, ОСОБА_1 замовчує той факт, що без згоди АТ "Банк Кредит Дніпро" він здійснив відчуження всіх чотирьох комбайнів, які були передані у заставу. За фактом незаконного відчуження заставного майна, яке було здійснено ОСОБА_1 , відкрито кримінальне провадження, і тому є безпідставним посилання відповідача ОСОБА_1 на те, що АТ "Банк Кредит Дніпро" реалізував своє право на звернення стягнення на предмети застави, оскільки факт незаконного відчуження заставного майна відповідачем ОСОБА_1 було встановлено та підтверджено судовими справами №927/9/22, №920/93/23, №951/216/22. На даний час заборгованість є непогашеною, місцезнаходження заставних комбайнів невідоме, а отже вести мову про задоволення вимог за рахунок предметів забезпечення немає жодних підстав. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що про недобросовісність відповідача ОСОБА_1 , як сторони у зобов`язанні, також свідчать обставини, встановлені рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.04.2023 року у справі №915/216/22, рішенням Господарського суду Сумської області від 13.02.2023 року та постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 року у справі № 920/93/22, постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 року у справі № 927/9/22, якими встановлено, що ОСОБА_1 , діючи недобросовісно, не маючи згоди банку, здійснив відчуження предметів застави, що призвело до необхідності ініціації банком даного судового спору, задля захисту свого порушеного права.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 стверджують, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обізнаність ОСОБА_1 щодо наявності відкритого судового провадження про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Апелянт зазначає, що позивач посилається на те, що із позовом до суду він звернувся 25.05.2020 року, тобто, до посвідчення договорів відчуження спірного майна. Проте, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.12.2020 року встановлено, що позовна заява АТ "Банк Кредит Дніпро" надійшла до суду 15.06.2020 року, тобто, після посвідчення оспорюваних договорів. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 року встановлено, що АТ "Банк Кредит Дніпро" звернувся з позовною заявою до суду 10.06.2020 року, тобто, після посвідчення оспорюваних договорів. За доводами апелянта, додані позивачем докази на підтвердження направлення копії позовної заяви ОСОБА_1 25.05.2020 року, є недостовірними, і не підтверджують факту отримання ОСОБА_1 цього відправлення.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 08.12.2023 року, оскільки дані доводи апелянта спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи копії першої сторінки позову, зі штампом вхідної кореспонденції суду (а.с.108, том 1), Господарський суд Чернігівської області отримав позовну заяву АТ "Банк Кредит Дніпро" 28.05.2020 року, що узгоджується із твердженнями позивача про те, що позовна заява була направлена до суду 25.05.2020 року. Копією опису вкладення у цінний лист, копією накладної та копією поштового чеку підтверджується направлення банком копії позовної заяви ОСОБА_1 того ж дня - 25.05.2020 року. Доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що докази направлення копії позовної заяви 25.05.2020 року на адресу ОСОБА_1 є недостовірними, оскільки відомості про це відправлення відсутні на сайті Укрпошти, не спростовують доводи позивача про дату направлення кореспонденції ОСОБА_1 . Відповідно до вимог п.п.121-124 Правил надання послуг поштового зв`язку, заяви про розшук реєстрового поштового відправлення, отримання інформації про вручення реєстрового поштового відправлення приймаються протягом шести місяців з дня прийняття їх до пересилання. Таким чином, інформацію про відправлення за травень 2020 року у 2023 році отримати не можна, оскільки така інформація зберігається на сайті лише 6 місяців.

Посилання апелянта на рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.12.2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 року, якими встановлено, що позовна заява АТ "Банк Кредит Дніпро" подана до суду після посвідчення оспорюваних договорів, спростовуються матеріалами справи. В матеріалах справи міститься копія ухвали судді Господарського суду Чернігівської області від 01.06.2020 року, якою позовну заяву №17-3323 від 25.05.2020 року та додані до неї документи було повернуто АТ "Банк Кредит Дніпро" (а.с.31-33, том 2). Повернення позивачу поданої ним позовної заяви не спростовує факту отримання її копії відповідачем ОСОБА_1 , та його обізнаності із намірами позивача про звернення із позовом про стягнення з нього, як із поручителя, заборгованості за кредитними договорами. Посилання апелянта на те, що відносини між продавцем і покупцем щодо укладення оспорюваних правочинів почалися до звернення позивача до суду із позовом про солідарне стягнення заборгованості із ТОВ "Бімекс-Агро" та ОСОБА_1 , намір укладення оспорюваних договорів виник у травні 2020 року, на підтвердження чого було надано довідку нотаріуса від 22.05.2020 року та розписку про передачу ОСОБА_2 . ОСОБА_1 частини грошових коштів - авансу, не спростовують того факту, що ОСОБА_1 , як заставодавець, поручитель, директор ТОВ "Бімекс-Агро" та підписант кредитних договорів №141218-А від 14.12.2018 року та №130219-АЕ від 13.02.2019 року, задовго до укладення оспорюваних правочинів знав про умови кредитних договорів, строки їх виконання, наявність невиконаного зобов`язання перед позивачем. Крім того, той факт, що передане ОСОБА_1 за укладеним 14.12.2018 року між ним та АТ "Банк Кредит Дніпро" договором застави рухомого майна №141218-ЗАЕ в заставу рухоме майно: чотири зернозбиральних комбайна, було незаконно ним відчужене без згоди банка, очевидно свідчить про його наміри відчужити належне йому майно, з метою недопущення звернення стягнення на нього, і така поведінка не може вважатися добросовісною.

Апелянт в доводах апеляційної скарги вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на те, що ОСОБА_1 , отримавши кошти за відчужене ОСОБА_2 майно, не сплатив жодної копійки на погашення заборгованості за кредитними договорами. Апелянт звертає увагу суду, що ОСОБА_1 не мав прямого обов`язку здійснювати платежі на користь АТ "Банк Кредит Дніпро", виконання зобов`язань за цими кредитними договорами було забезпечене заставою, і жодних інших обмежень у розпорядженні нерухомим або рухомим майном у ОСОБА_1 не було. Апелянт зазначає, що ТОВ "Бімекс-Агро" 27.05.2020 року почало сплачувати кошти в рахунок погашення заборгованості, але після початку розгляду справи про стягнення заборгованості, добровільна сплата втратила сенс.

Апеляційний суд вважає вказані доводи апеляційної скарги такими, що не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 08.12.2023 року, виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в якості забезпечення зобов`язань ТОВ "Бімекс-Агро" за кредитними договорами, між Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" та ОСОБА_1 , були укладені договори поруки №141218-П від 14.12.2018 року та №130219-П від 13.02.2019 року, відповідно до яких ОСОБА_1 зобов`язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання боржником - ТОВ "Бімекс-Агро", у повному обсязі своїх зобов`язань за вказаними кредитними договорами по сплаті суми кредиту, процентів за користування кредитами, пені, комісії, штрафних санкцій. Зазначене спростовує доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не мав прямого обов`язку здійснювати платежі на користь АТ "Банк Кредит Дніпро".

Той факт, що виконання зобов`язань за спірними кредитними договорами було забезпечене заставою, не свідчить про відсутність у ОСОБА_1 обов`язку здійснювати платежі на користь кредитора, тим більше, що передане ОСОБА_1 за укладеним 14.12.2018 року між ним та АТ "Банк Кредит Дніпро" договором застави рухомого майна №141218-ЗАЕ в заставу рухоме майно: чотири зернозбиральних комбайна, було незаконно відчужене ОСОБА_1 , без згоди банка, що було встановлено під час розгляду справи, його місцезнаходження невідоме, а отже, відсутні підстави вести мову про задоволення вимог за рахунок предметів забезпечення, про що достеменно було відомо ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги стверджують, що судом першої інстанції не були застосовані до спірних відносин положення статті 388 ЦК України, на чому наполягала ОСОБА_2 , і суд не навів підстави для незастосування цієї норми, внаслідок чого ухвалив рішення із порушенням норм матеріального права, та без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України, майно не може бути витребуване в нього. Апелянт стверджує, що вона є добросовісним набувачем спірного майна, жодним чином не пов`язана ні з ОСОБА_1 ні з ТОВ "Бімекс-Агро", їй не було відомо про наявність боргових зобов`язань ТОВ "Бімекс-Агро" перед АТ "Банк Кредит Дніпро", і тому позбавлення її добросовісно набутого майна є несправедливим і надмірним тягарем.

Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не спростовують висновків оскаржуваного апелянтом рішення суду першої інстанції, виходячи із наступного. Стаття 388 ЦК України, яку на думку апелянта, мав застосувати до спірних відносин суд першої інстанції, зокрема, частина перша цієї статті, зазначає, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто, вказана норма закону регулює наслідки відчуження майна добросовісному набувачу особою, яка не мала права його відчужувати.

У даній справі ОСОБА_1 на момент відчуження ОСОБА_2 спірного майна був його власником, і мав правомочність на його відчуження, тому до даних правовідносин положення статті 388 ЦК України застосовані бути не можуть. У випадку, якщо майно вибуло із володіння власника на підставі вчиненого правочину, перевірці судом при вирішенні справи підлягає чинність правочину.

Оскільки під час розгляду справи знайшов підтвердження факт того, що спірні правочини із розпорядження належним ОСОБА_1 майном були вчинені з метою унеможливлення задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна власника, це може бути кваліфіковане, як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора. За даних обставин, не виключається визнання недійсним цих договорів як таких, що направлені на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України), та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 необґрунтовано посилається на ті обставини, що позбавлення її добросовісно набутого майна є несправедливим і надмірним тягарем. Оскільки апелянт не позбавлена можливості звернутися із відповідним позовом до ОСОБА_1 про повернення сплачених за це майно коштів. Натомість, у разі залишення цього майна у власності ОСОБА_2 , кредитор - АТ "Банк Кредит Дніпро" втратить можливість задовольнити свої вимоги до ТОВ "Бімекс-Агро" та ОСОБА_1 , який є поручителем та заставодавцем, хоча б частково, оскільки інше майно, за рахунок якого можна вчинити дані дії, відсутнє, що ставить позивача АТ "Банк Кредит Дніпро" у більш невигідне становище, ніж ОСОБА_2 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ "Банк Кредит Дніпро" в частині відновлення становища, яке існувало до порушення, суд першої інстанції зазначив, що задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу, припинення права власності ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі яких до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені записи про право власності/довірчої власності за ОСОБА_2 на це майно, фактично відновлює становище, яке існувало до порушення, оскільки за наслідками виконання такого рішення відновлюється державна реєстрація права власності на спірне майно за ОСОБА_1 .

Зважаючи на викладене вище, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку рішення суду першої інстанції від 08.12.2023 року про необхідність часткового задоволення вимог заявленого АТ ''Банк Кредит Дніпро'' позову, оскільки даний висновок суду першої інстанції узгоджується із фактичними, документально підтвердженими обставинами справи та нормами Закону, які регламентують спірні правовідносини.

За даних обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 - підлягає залишенню без задоволення, а рішення Менського районного суду Чернігівської області від 08.12.2023 року, підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 08 грудня 2023 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Судді: