Рішення

від 03.05.2024 по справі 902/1052/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2024 р.Cправа № 902/1052/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Макогін О.І.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Заступника Генерального прокурора, 01011, місто Київ, вулиця Різницька, будинок 13/15

в інтересах держави в особі:

позивача 1 - Вінницької обласної військової адміністрація, 21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Соборна, будинок 70, ідентифікаційний код юридичної особи 20089290

позивача 2 - Міністерства оборони України, 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 00034022

до відповідача 1 - Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України, 21027, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця 600-річчя, будинок 68, ідентифікаційний код юридичної особи 24980188

до відповідача 2 - Приватного підприємства "Особняк Центр" 21007, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вулиця Стрілецька, будинок 51, ідентифікаційний код юридичної особи 34325353

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів, Квартирно-експуатаційний відділ м. Вінниця (21015, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вулиця Стрілецька, будинок 87, ідентифікаційний код юридичної особи 08320218)

про визнання недійсним договору

за участю:

прокурора Конончук В.В., згідно посвідчення

представника позивача 1 Страшок О.В., у порядку самопредставництва

представника позивача 2 Григорчук С.А., у порядку самопредставництва

представник відповідача 1- Лук`янчук С.М., у порядку самопредставництва

представник відповідача 2 керівник Коцага С.О., адвокат Чубенко С.В., згідно ордеру

представника третьої особи Єзерська О.С., у порядку самопредставництва

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Вінницької області 08.08.2023 року надійшла позовна заява Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації та Міністерства оборони України до Подільського управління капітального будівницва Міністерства оборони України та до Приватного підприємства "Особняк Центр" про визнання недійсним з моменту укладення договору № 16/19 від 02.10.2019 про будівництво багатоповерхових житлових будинків по вул. Чехова, 8 у м. Вінниця, укладений між Подільським управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України та Приватним підприємством "Особняк Центр".

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2023 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 14.08.2023 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/1052/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 14.09.2023 року о 10:00 год.

31.08.2023 на електронну адресу суду від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 27.08.2023 (вх. № 01-34/8078/23 від 31.08.2023) у якому останній проти позову заперечив з підстав зазначених у відзиві, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

01.09.2023 на електронну адресу суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву №160/ДУ-23 від 31.08.2023 (вх. № 01-34/8113/23 від 01.09.2023) у якому останній проти позову заперечив з підстав зазначених у відзиві, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

01.09.2023 від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 27.08.2023 (вх. № 01-34/8121/23 від 01.09.2023) у паперовому вигляді.

07.09.2023 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзиви на позовну заяву №11/3/1-44799-23 від 05.09.2023 (вх. № 01-34/8285/23 від 07.09.2023) із запереченнями щодо викладеного відповідачами у відзивах.

14.09.2023 від представника відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № б/н від 14.09.2023 (вх. № 01-34/8549/23 від 14.09.2023).

У судовому засіданні 17.08.2023 року суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засіданні у справі № 902/1052/23 на 05.10.2023 о 15:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

25.09.2023 до суду від представника позивача-1 надійшли додаткові пояснення у справі № б/н від 25.09.2023 (вх. № 01-34/8926/23 від 25.09.2023).

28.09.2023 до суду від представника позивача-2 надійшли пояснення по справі № 1387 від 28.09.2023 (вх. № 01-34/9118/23 від 28.09.2023).

02.10.2023 до суду від третьої особи надійшли пояснення по справі № 1387 від 28.09.2023 (вх. № 01-34/9118/23 від 28.09.2023).

05.10.2023 до суду від представника відповідача-2 надійшло клопотання № б/н від 27.08.2023 (вх. № 01-34/9426/23 від 05.10.2023) про призначення по справі будівельно-технічної, оціночно-будівельної, оціночно-земельної експертизи.

У судовому засіданні 05.10.2023 року суд постановив ухвали про задоволення клопотання представників сторін про надання часу для висловлення правової позиції щодо клопотання про призначення експертиз, продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі № 902/1052/23 до 07.11.2023 о 16:00 год., які занесено до протоколу судового засідання.

16.10.2023 до суду від прокурора надійшли заперечення на клопотання про призначення судової експертизи № 11/3/1-44799-23 від 12.10.2023 (вх. № 01-34/9744/23 від 16.10.2023).

18.10.2023 до суду від позивача-1 надійшли пояснення № б/н від 17.10.2023 року (вх.№ 01-34/9824/23 від 18.10.2023) щодо клопотання про призначення судової експертизи.

31.10.2023 до суду від позивача-2 надійшли пояснення № 1525 від 30.10.2023 року (вх.№ 01-34/10270/23 від 31.10.2023) щодо клопотання про призначення судової експертизи.

06.11.2023 до суду від третьої особи надійшли пояснення № б/н від 03.11.2023 року (вх.№ 01-34/10412/23 від 06.11.2023) щодо клопотання про призначення судової експертизи.

07.11.2023 року від відповідача-1 Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України надійшли пояснення від 31.10.2023 року № 194/ДУ-23 (вх.№ 01-34/10533/23 від 07.11.2023).

07.11.2023 року від третьої особи Квартирно-експуатаційного відділу м. Вінниця надійшла заява від 07.11.2023 року (вх.01-34/10529/23 від 07.11.2023) про розгляд справи у судовому засіданні 07.11.20223 року без участі КЕВ м. Вінниця.

07.11.2023 року від відповідача-2 ПП "Особняк Центр" надійшли письмові пояснення (вх. № 01-34/10531/23 від 07.11.2023) щодо стану виконання спірного договору.

У судовому засіданні 07.11.2023 року судом розглянуто клопотання представника ПП Особняк Центр про призначення судової експертизи у справі, за результатами розгляду якого після виходу з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частину ухвали, якою у задоволенні клопотання ПП "Особняк Центр" (вх.01-34/9426/23 від 05.10.2023) про призначення судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи було відмовлено.

Ухвалою від 07.11.2023 року судом закрито підготовче провадження у справі № 902/1052/23, призначено справу № 902/1052/23 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 07.12.2023 року о 10:00 год..

01.12.2023 до суду від представника відповідача-2 надійшло клопотання № б/н від 30.11.2023 (вх. № 01-34/11513/23) про долучення доказів.

06.12.2023 до суду від представника відповідача-2 надійшло клопотання № б/н від 06.12.2023 (вх. № 01-34/11675/23) про долучення доказів.

За результатами судового засідання 07.12.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/1052/23 по суті на 10:00 28.12.2023, яку занесено до протоколу судового засідання.

25.12.2023 до суду від прокурора надійшли письмові пояснення № 11/3/1-44799-23 від 18.12.2023 (вх. № 01-34/12338/23) щодо клопотання ПП "Особняк Центр" про долучення доказів.

27.12.2023 до суду від третьої особи надійшла заява № б/н від 27.12.2023 (вх. № 01-34/12450/23) про розгляд справи у судовому засіданні 27.12.2023 без участі КЕВ м. Вінниця.

У судовому засіданні 28.12.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/1052/23 по суті на 12.01.2024 на 14:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

12.01.2024 до суду від третьої особи надійшла заява № б/н від 11.01.2024 (вх. № 01-34/382/24) про проведення судового засідання без участі представника третьої особи.

За результатами судового засідання 12.01.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/1052/23 по суті на 10:00 02.02.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

31.01.2024 до суду від представника відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № б/н від 31.01.2024 (вх. № 01-34/1104/24).

У судовому засіданні 02.02.2024 суд постановив ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи № 902/1052/23 по суті на 10:00 01.03.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

За результатами судового засідання 01.03.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/1052/23 по суті на 14:00 22.03.2024 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 22.03.2024 суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/1052/23 по суті на 10:00 12.04.2024 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

26.03.2024 до суду від представника відповідача-2 надійшло клопотання № б/н від 26.03.2024 (вх. № 01-34/3288/24) про долучення доказів.

У судовому засіданні 12.04.2024 суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/1052/23 по суті на 14:00 03.05.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

На визначену судом дату у судове засідання з`явилися прокурор, представники позивачів, представники відповідачів та представник третьої особи.

У судовому засіданні прокурор, представники позивачів, представник третьої особи підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити. Представники відповідачів проти позову заперечили, у задоволенні позову просили відмовити.

За наслідками розгляду справи, суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення по справі та орієнтовний час повернення.

Після виходу з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрація та Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України та до Приватного підприємства "Особняк Центр" у якому просив визнати недійсним з моменту укладення договір № 16/19 від 02.10.2019 про будівництво багатоповерхових житлових будинків по вул. Чехова, 8 у м. Вінниця, укладений між Подільським управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України та Приватним підприємством "Особняк Центр".

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що укладений між Подільським управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України та Приватним підприємством "Особняк Центр" договір від 02.10.2019 про будівництво багатоповерхових житлових будинків по вул. Чехова. 8 у м. Вінниця на земельній ділянці площею 4,0725 га, яка входить до складу земель оборони, укладено з перевищенням повноважень Подільського УКБ всупереч вимогам законодавства, що регламентує порядок використання земель оборони, порядок організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, порядок укладення державними підприємствами установами організаціями, а також господарськими товариствами договорів про спільну діяльність, зокрема без погодження, проведення конкурсу Міністерством оборони України та отримання дозволу Вінницькою обласною військовою адміністрацією, а також усупереч інтересам держави і суспільства, у зв`язку з чим вказаний договір підлягає визнанню недійсним.

Позивач-1 (Вінницька обласна військова адміністрація) у поданих до суду 25.09.2023 поясненнях позовні вимоги підтримала, зазначила, що Подільське УКБ не є землекористувачем земельної ділянки по вул. Чехова, 8 у м. Вінниця, тому речового права щодо останньої не мало, водночас Вінницька обласна військова адміністрація як розпорядник земельної ділянки дозволів на здійснення забудови спірної земельної ділянки не надавала та договорів про надання права користування вказаною ділянкою з відповідачами не укладала.

Позивач-1 зазначив, що Подільське УКБ під час підписання вказаного договору діяло на підставі власного Положення, затвердженого наказом Міністра оборони України від 17.06.2003 № 24 та без довіреності на право укладення від імені Міністерства оборони України договору на здійснення будівництва, а тому у Подільського УКБ відсутні повноваження, відповідно до яких воно мало право бути замовником будівництва на земельній ділянці по вул. Чехова, 8 у м. Вінниця.

З урахуванням наведеного позивач-1 зазначив, що вважає доводи прокурора обґрунтованими.

Позивач-2 (Міністерство оборони України) у поданих до суду 28.09.2023 поясненнях зазначило про підтримання ним заявлених позовних вимог.

Відповідач-1 (Подільське управління капітального будівництва Міністерства оборони України) у відзиві проти позову заперечив, зазначив, що Подільське УКБ при оголошенні конкурсу та укладанні договору виконувало покладені на нього Міністерством оборони України обов`язки та користувалося визначеними ним повноваженнями.

Станом на день укладання договору права на спірну земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 у встановленому діючим законодавством порядку ні за Міністерством оборони України ні за КЕВ м. Вінниця чи будь яким іншим органом не були зареєстровані як землі оборони, що унеможливлює застосування порядку Постанови № 715.

Подільське УКБ зауважило, що на момент вчинення правочину було наділене компетенцією та володіло достатнім обсягом повноважень для проведення конкурсу із наступним укладанням договору, сторони укладеного договору володіли достатнім обсягом цивільної дієздатності, а тому процедуру укладення договору не було порушено та відсутні підстави визнання його недійсним. Спірна земельна ділянка станом на 31.08.2023 входить до земель оборони, перебуває у державній власності та у постійному користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця і Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління цієї земельної ділянки.

На переконання позивача прокурором не надано доказів настання негативних наслідків для держави та понесення державою збитків, з огляду на те, що метою укладеного сторонами договору, є зокрема, надання квартир військовослужбовцям; визнання договору недійсним є економічно недоцільним та призведе до неможливості забудови вказаної земельної ділянки у відповідності до Постанови № 715 в існуючій редакції, яка не передбачає будівництво соціальних об`єктів (дитячого садочка) на землях оборони, а тому на думку відповідача-1 у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідач-2 (Приватне підприємство "Особняк Центр") у відзиві проти позову заперечив, зазначив, що Міністерство оборони України і Вінницька обласна військова адміністрація наділені повноваженнями самостійно представляти свої інтереси в суді та прокурором не надано належного обґрунтування, що підтверджене достатніми доказами щодо неможливості самостійного представництва своїх інтересів у суді Міністерством оборони України та Вінницькою обласною військовою адміністрацією.

Також у відзиві відповідач-2 зазначив, що станом на день укладання спірного договору, наказ Міністерства оборони України від 03 листопада 2015 року N 610 втратив чинність та не підлягав застосуванню, тому посилання прокурора на те, що спірним договором були порушенні норми Положення № 610 - є безпідставними.

На переконання відповідача-2 Подільське УКБ відповідно до Положення про Подільське управління капітального будівництва Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 17.06.2003р. №24 при оголошенні конкурсу та укладанні оскаржуваного договору виконувало покладені на нього Міністерством оборони України - обов`язки та користувалося визначеними Міністерством оборони України - повноваженнями.

Згідно пункту 1 Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 р. № 715 Порядок визначає процедуру організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони. Водночас, станом на день укладання оскаржуваного договору права на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 у встановленому діючим законодавством порядку ні за Міністерством оборони України, ні за КЕВ м. Вінниця чи будь яким іншим органом - зареєстровані не були. Вказана земельна ділянка у встановленому законом порядку не була зареєстрована як земля оборони, та лише після укладання спірного договору і за сприяння ПП "Особняк Центр" було виготовлено технічну документацію із землеустрою на вказану земельну ділянку та було внесено її до відповідних державних реєстрів. Таким чином, на переконання відповідача-2 у Подільське УКБ на момент вчинення оскаржуваного правочину було наділене компетенцією та володіло достатнім обсягом повноважень для проведення конкурсу із наступним укладанням оскаржуваного договору.

Також відповідачем-2 зазначено, що Міністерство оборони України, Департамент будівництва Міністерства оборони України, Вінницька обласна державна адміністрація, Вінницька міська рада, Головне управління капітальних вкладень, Головне управління майна та ресурсів, Головне квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, КЕВ м. Вінниця, з огляду на наведене відповідачем-2 листування, заяви, звернення, окремі доручення, плани були обізнані щодо реалізації Подільським УКБ плану будівництво ІІ-ої черги забудови на території бази КЕВ м. Вінниця по вул. Чехова, 8 з метою чого і було на підставі результатів відповідного конкурсу укладено між Подільським УКБ МО України та ПП "Особняк Центр" спірний договір від 02.10.2019 р. № 16\19 про будівництво багатоповерхових житлових будинків по вул. Чехова, 8 у м. Вінниця. Вказані державні органи влади, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та Міністерство оборони України вживали усіх заходів з метою прискорення реалізації державної програми по забезпеченню військовослужбовців ЗС України житлом, в тому числі, шляхом виконання вимог спірного договору зі сторони Подільського УКБ по приведенню вказаної земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства України та передачі зазначеної земельної ділянки в якості будівельного майданчика під забудову. ПП "Особняк Центр" не мало і не має жодних підстав сумніватися у повноваженнях Подільського УКБ, доказів настання негативних наслідків для держави та понесення державою збитків, з огляду на те, що метою укладеного сторонами договору, є зокрема, надання квартир військовослужбовцям суду не надано, визнання оскаржуваного договору недійсним є економічно недоцільним та призведе до невиправданих збитків держави та відсутності можливості забезпечити житлом військовослужбовців та членів їх сімей, тому на переконання відповідача-2 у задоволені позову прокурора слід відмовити в повному обсязі.

Прокурором у відповіді на відзиви відповідачів зазначено, що доводи ПП "Особняк Центр" про відсутність наявності підстав для здійснення представництва прокурором інтересів держави у цій справі є помилковими. Оборонним відомством та військовою адміністрацією належних заходів з усунення перешкод у користуванні землями оборони, шляхом оскарження спірного договору не було вжито, відтак прокурор звернувся до суду у виключному випадку, з метою захисту реальних інтересів держави, зокрема щодо порушення вимог земельного законодавства при розпорядженні землями оборони, що в свою чергу і призводить до порушень інтересів держави.

Щодо правомірності участі Вінницької обласної військової адміністрації у справі як позивача прокурором зазначено, що Вінницька обласна військова адміністрація є власником та розпорядником земель державної форми власності у межах міста Вінниці, зокрема земель оборони відтак прокурором вірно визначено позивача, зокрема особу, інтереси якої порушено при укладенні спірного договору.

Також у відповіді на відзив прокурором зауважено, що замовником будівництва житла є не Міністерство оборони України, а Подільське УКБ, що є порушенням норм Порядку № 715 та у Подільського УКБ відсутні повноваження, відповідно до яких воно мало право бути замовником будівництва на земельній ділянці по вул. Чехова, 8 у м. Вінниця. Подільське УКБ не є та не було землекористувачем земельної ділянки по вул. Чехова, 8 у м. Вінниця, тому не мало речового права щодо останньої та відповідачами не спростовано належними та допустимими доказами, що Міністерством оборони України погоджено або надано дозвіл на проведення конкурсу, укладання Подільським УКБ (в особі його начальника) договору про будівництво житла на землях оборони із залученням небюджетних коштів, а також діяти від імені Міністерства оборони України під час укладення такого договору.

Крім того прокурором зазначено, що право постійного користування на спірну земельну ділянку у Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця виникло на підставі державного акту на право постійного користування землею від 01.01.1977 серії Б000014 про що зазначено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тобто перед укладанням спірного договору, а тому доводи відповідачів, що на момент укладення спірного договору земельна ділянка, яка відповідно до його умов передбачена для забудови, не відносилась до категорії земель оборони, що унеможливлює поширення на дані правовідносини дії Порядку №715 на переконання прокурора є безпідставними.

Щодо недобросовісної поведінки відповідачів прокурор посилається на те, що наслідками недобросовісної поведінки комерційного товариства є створення на землях оборони нового об`єкта невійськового призначення (житлового комплексу, можливо лише 10 % як житла для військовослужбовців, використання земель оборони не за визначеними законом цілями та подальшого вибуття земельної ділянки з державної власності, а отже завдання шкоди державі та зазначає, що з урахуванням поданих доказів, висновок про недобросовісність видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Щодо доводів відповідача-2, що прокурором не надано доказів настання негативних наслідків для держави при укладенні спірного договору прокурором зазначено, що останній (договір) укладений під час дії в державі особливого періоду, який діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 "Про часткову мобілізацію", забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, земельними ділянками, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони Держави, а тому доводи відповідача є безпідставними.

Щодо відзивів відповідачів позивач-1 у поданих до суду 25.09.2023 поясненнях зазначив, що вважає що вони не спростовують доводів позовної заяви, посилаючись на Положення про організацію капітального будівництва (реконструкції) об`єктів Збройних Сил України військового, спеціального, житлового та соціально-культурно-побутового призначення, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03.11.2015 № 610 на час проведення конкурсу та Положення № 284 на час укладення договору зазначає, що замовником капітального будівництва (реконструкції) є Міністерство оборони України, тому у Подільського УКБ були відсутні повноваження на проведення такого конкурсу, укладення договору. Також позивач-1 зазначив, що обласна військова адміністрація є розпорядником земельної ділянки по вул. Чехова, 8 та укладення договорів щодо забудови вищевказаної земельної ділянки без надання відповідних дозволів порушує її права щодо розпорядження цією земельною ділянкою.

Третя особа, у наданих поясненнях зазначила, що на її переконання у Подільського УКБ Міністерства обороті України були відсутні повноваження на укладення договору, який є предметом спору у даній справі, а доводи позовної зави Заступника Генерального прокурора є обґрунтованими.

Щодо відзивів відповідачів на позовну заву третя особа зазначила, що вважає що вони жодним чином не спростовують доводів позовної заяви, при укладенні договору про будівництво багатоповерхових житлових будинків по АДРЕСА_1 від 02.10.2019 року №16/19 на переконання третьої особи було порушено права квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця як правокористувача, оскільки Подільське УКБ Міністерства оборони України фактично розпорядилося земельної ділянкою наданою установі для користування.

З огляду на викладене третя особа просила позовні вимоги задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

На підставі рішення виконавчого комітету Вінницької районної ради депутатів трудящих від 28.12.1948 № 116-024 Військовому містечку № 2 1977 року видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 360,8 га Б№000014, про що у книзі записів державних актів зроблено запис під № 14 (т. 1 а.с. 44-48).

Згідно спільного рішення Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства оборони України № 34/203 від 08.12.1992, розпорядження виконкому міської Ради народних депутатів № 293-р від 01.04.1993 створено комісію з інвентаризації земель оборонного відомства в межах м. Вінниця та здійснено інвентаризацію земель Міністерства оборони України на території міста Вінниці, зокрема земельної ділянки Квартирно-експлуатаційної частини м. Вінниця по вул. Чехова за результатами якої встановлено, що Вінницькою КЕЧ району використовується 6 га, за результатами чого складено відповідний акт з експлікацією земель Міністерства оборони України (т. 1 а.с. 49-51).

Відповідно до пояснювальної записки начальника відділу землекористування обчислення загальної площі при інвентаризації земель Вінницької КЕЧ району по вул. Чехова виконано графічно по матеріалах аерофотозйомки, по фактичному користуванню площа земельних ділянок складає 6,37 га згідно з додатком № 3 (т. 1 а.с. 52).

Як вбачається із затвердженого Міністром оборони України 15.11.2004 рішення Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України від 15.11.2004 про надання права замовнику капітального будівництва Міністерства оборони України на проектування та забудову територій військових містечок Міністерства оборони України та реконструкцію фондів під житло у Житомирській, Хмельницькій, Вінницькій та Рівненській областях замовнику - Подільському управлінню капітального будівництва МО України, зокрема надано право на проектування та забудову територій військових містечок Міністерства оборони України та реконструкцію фондів під житло у Вінницькій області: п. 16 в\м № 2, вул. Чехова, м. Вінниця (база Вінницької КЕЧ району) (т. 1 а.с. 215, 216).

23.01.2008 створеною у відповідності до рішення Вінницької міської ради від 18.06.2004 р. № 700, від 17.02.2006 р. № 1683, від 04.07.2006 р. № 206, від 28.04.2007 р. № 1001 комісією, за клопотанням та за участю замовника - Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України, проведено обстеження земельної ділянки по вул. Чехова пров. К.Маркса, передбаченої для розміщення другої черги комплексної житлової забудови. За результатом вказаного обстеження складено акт вибору та обстеження земельної ділянки, передбаченої для розміщення другої черги комплексної житлової забудови по вул. Чехова пров. Маркса від 23.01.2008 згідно якого комісією зроблено висновки, що обстежена ділянка придатна для розміщення другої черги комплексної житлової забудови (т. 1 а.с. 218, 219).

18.11.2008 директор Департаменту будівництва Міністерства оборони України звернулася до Вінницького міського голови із листом № 227/8/4335 у якому з метою забезпечення житлом військовослужбовців Збройних Сил України просила надати дозвіл Подільському управлінню капітального будівництва МО України на проектування житлових будинків на 2000 квартир на земельній ділянці першого, другого та третього кварталів проекту детального планування району «Східний» по вул. Чехова-Немирівське шосе в м. Вінниця орієнтовною площею 15,0 га під будівництво, а також просила погодити місця розташування об`єктів комплексної забудови (ІІ черги бази КЕВ) по АДРЕСА_2 та надати дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки та зміну цільового призначення зазначеної земельної ділянки із земель оборони на землі житлового будівництва (т. 1 а.с. 221).

У грудні 2008 року (реєстрація в адміністративному департаменті МОУ № 14028/з від 09.12.2008) замовником-забудовником - Міністерством оборони України в особі Департаменту будівництва Міністерства оборони України та Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України згідно рішення наради з питань комплексної забудови житла для сімей військовослужбовців Міністерства оборони України, спільного виконання Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки, затвердженої Указом Президента України від 27.12.2005 р. № 186-25т/2005 на землях військових містечок м. Вінниці на 2008-2011 роки було ухвалено перспективний план комплексної забудови житла для сімей військовослужбовців Міністерства оборони України на землях військових містечок м. Вінниці на 2008-2011 роки.

Вказане рішення спільно підписано заступником міністра оборони України, директором департаменту будівництва Міністерства оборони України, начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України та затверджено Міністром оборони України, Головою Вінницької обласної державної адміністрації, Вінницьким міським головою.

Згідно зазначеного рішення єдиним замовником будівництва на територіях військових містечок м. Вінниці визначено Міністерство оборони в особі Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України. Для виконання поставлених завдань вирішено Міністерству оборони України надати пропозиції Вінницькій міській раді щодо зміни цільового призначення зокрема земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 (ІІ черга бази КЕВ, м. Вінниці).

Як убачається із додатку до цього рішення до переліку військових містечок частин, підприємств та установ Міністерства оборони України, які розташовані на території м. Вінниця (по яких прийнято рішення про виділення під житлову забудову) віднесено виробничо-складську базу КЕВ м. Вінниці, військове містечко № 2 (ІІ черга) (4,9 га) (т. 1 а.с. 222-225).

З метою виконання завдань покладених на Подільське управління капітального будівництва Міністерства оборони України щодо здійснення проектування, залучення: коштів інвесторів у будівництво та придбання житла, у спорудження інженерних комунікацій та об`єктів іншого призначення; пайових внесків інвесторів у будівництво разом з житлом, споруд соціально-побутового, торговельного та інших призначень; кредитних позик від інвесторів на житлове будівництво та інших джерел інвестування у встановленому чинним законодавством порядку останнім (Подільським УКБ) прийнято наказ № 41 від 31.12.2015 "Про затвердження складу конкурсної комісії Подільського УКБ МО України у 2016 р." (т. 1 а.с. 85).

18.11.2016 року Подільське УКБ звернулося до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України із листом в якому, зазначило про будівництво Подільським УКБ у 2004-2008 роках 1-ї черги забудови бази КЕВ м. Вінниця по вул. Чехова, 8 та серед іншого, просило дозвіл по залученню небюджетних коштів на будівництво житла у Вінницькому гарнізоні (т. 1 а.с. 227, 228).

Листом від 16.12.2016 Головне квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України повідомило про підтримання ініціативи щодо залучення небюджетних джерел фінансування на будівництво житла на усіх земельних ділянках (зокрема і по вул. Чехова) (т. 1 а.с. 230).

Також у вказаному листі Головне квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України зазначило, що з метою прискорення отримання Міністерством оборони України квартир, при укладенні угод необхідно по мірі можливості передбачати передачу частки інвестиційного внеску наперед, до завершення будівництва, а також про те, що зважаючи на значний обсяг інвестицій та підготовчих робіт, доцільно першочергово розпочати будівництво по вул. Чехова з оформленням земельних ділянок під будівництво житла (у т.ч. друга черга забудови бази КЕВ м. Вінниці та мкр. «Східний»).

У 2016 році розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці для розміщення та постійної діяльності інших, створених відповідно до законів України, військових формувань м. Вінниця, вул. Чехова, 8 (т. 3 а.с. 73-120).

Як вбачається із протоколу оцінки конкурсних пропозицій по будівництву багатоповерхових будинків на земельній ділянці по АДРЕСА_3 за результатами проведеного конкурсу визначено конкурсну пропозицію ПП "Особняк Центр" з будівництва багатоповерхових житлових будинків на земельній ділянці по АДРЕСА_1 найкращою (т. 1 а.с. 86).

22.02.2017 Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України видано окреме доручення ТВО начальника управління будівництва та придбання житла ГКЕУ ЗСУ, начальнику КЕВ м. Вінниця, ТВО начальника Подільського УКБ МО України (т. 1 а.с. 231).

Вказаним окремим дорученням, з метою забезпечення житлом військовослужбовців Вінницького гарнізону, здійснення заходів щодо подальшого будівництва на земельній ділянці по вул. Чехова, 8 (база КЕВ) та визначення можливості та умов передислокації виробничої бази ДП МОУ 55 УНР, поставлено вимогу начальнику КЕВ м. Вінниця видати наказ, яким створити робочу групу з перевірки технічного стану та придатності щодо подальшої експлуатації інженерних мереж існуючих будівель та споруд на території виробничої бази ДП МОУ 55 УНР по вул. Чехова, м. Вінниця (далі робоча група). До складу робочої групи включити головного інженера спеціалістів відділів, бухгалтерії, а також Подільського УКБ та ДП МОУ 55 УНР (за погодженням). У період з 27.02.2017 по 10.03.2017 організувати роботу перевірки технічного стану будівель, умов розміщення підрозділів КЕВ, повести розрахунки кількості матеріально-технічних та фінансових ресурсів необхідних для передислокації та терміни її проведення.

У свою чергу Рішенням Вінницької міської ради від 29.03.2019 № 1697 Квартирно- експлуатаційному відділу м. Вінниця (додаток 3) надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель орієнтовною площею 6 га по вул. Чехова, 8 для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України (т. 1 а.с. 58-63).

02 жовтня 2019 року між Подільським управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (далі - сторона 1) на підставі Положення про Подільське управління капітального будівництва Міністерства оборони України, затвердженого наказом Державного секретаря Міністерства оборони України № 24 від 17.06.2003 року (зі змінами), з однієї сторони та Приватним підприємством "Особняк Центр" (далі - сторона 2), з метою будівництва багатоповерхових житлових будинків по АДРЕСА_1 (далі об`єкт) укладено договір № 16/19 про будівництво багатоповерхових житлових будинків по АДРЕСА_1 (далі - спірний договір) (т. 1 а.с. 40-43).

Згідно з пунктом 1.1. договору предметом цього договору є співпраця і участь сторін у будівництві багатоповерхових житлових будинків по вул. Чехова, 8 у м. Вінниці, надалі "об`єкт", передача стороною 1 стороні 2 передбачених цим договором частини функцій замовника щодо проектування, будівництва, реалізації майнових прав на об`єкти нерухомого майна, що будуть створені в майбутньому, введення в експлуатацію, оформлення права власності.

Для цього стороні 2 надається право укладати договори купівлі-продажу нерухомого майна (квартири та ін.), яке буде створено в майбутньому, із юридичними та фізичними особами, приймати від них оплату, виконувати будівельно-монтажні роботи та інші зобов`язання, оформлення права власності згідно умов укладених договорів.

Вартість частини об`єкта (право власності сторони 2 на частину об`єкта) вважатиметься оплаченою стороною 2 у повному обсязі через інвестування стороною 2 у будівництво об`єкта і виконання стороною 2 частини функцій замовника.

Відповідно до пункту 1.2. договорусторона 2, здійснюючи функції замовника, діє від свого імені, чинить у межах цього договору всі необхідні юридичні дії та укладає на власний розсуд будь-які правочини, спрямовані на проектування та будівництво об`єкта, реалізації майнових прав на нерухомість, що буде створена в майбутньому, та несе за них повну відповідальність відповідно до законодавства України.

Пунктом 1.5. договору визначено, що відповідно до цього договору сторона 1 передає, а сторона 2 бере на себе зобов`язання здійснювати частину функції замовника щодо проектування, будівництва, реалізації майнових прав на нерухомість, що буде створена в майбутньому, введення в експлуатацію, оформлення права власності на об`єкт будівництва та його частини, визначені виключно цим договором, зокрема, але не обмежуючись, а саме:

-отримання дозвільних документів, необхідних для будівельно-монтажних (будівельних) робіт, користування під час проведення робіт з будівництва об`єкта будівництва електроенергією, газом, водою від існуючих джерел відповідно до проектно-кошторисної документації на підставі укладених договорів та передачі цих дозвільних документів підрядникам (пункт 1.5.1. договору);

- укладання будь-яких угод на виконання цього договору з підрядниками, субпідрядниками, проектними організаціями, міськими службами, постачальниками будівельних матеріалів, обладнання та комплектуючих на умовах, визначених Стороною 2 на власний розсуд (пункт 1.5.2. договору);

- забезпечення організації та управління будівництвом об`єкта (пункт 1.5.3. договору);

- здійснення розрахунків за виконання будівельно-монтажних (будівельних) та спеціальних робіт (пункт 1.5.4. договору);

- забезпечення фінансування для здійснення авторського та технічного нагляду за будівництвом об`єкта будівництва, а також контролю за якістю будівельних матеріалів, будівельно-монтажних (будівельних) та спеціальних робіт на об`єкті будівництва відповідно до затвердженої проектно-кошторисної (проектної) документації (пункт 1.5.5. договору);

- здійснення контролю вартості та обліку робіт, які виконуються залученими організаціями, через підписання актів приймання виконаних будівельних робіт за типовою формою № КБ-2в та довідок виконаних будівельних робіт за типовою формою № КБ-3 (пункт 1.5.6. договору);

- підготовка виконавчої та іншої документації для прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію (пункт 1.5.7. договору);

- забезпечення введення об`єкта будівництва в експлуатацію та отримання документів, що засвідчують відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам законодавства України (пункт 1.5.8. договору);

- отримання сертифікату відповідності (або іншого, передбаченого законодавством документа), що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта (пункт 1.5.9. договору);

- укладення будь-якого виду правочинів в порядку встановленому законодавством, спрямованих на реалізацію об`єктів нерухомого майна в об`єкті будівництва або майнових прав на ці об`єкти в межах частини об`єкту будівництва, що належить стороні 2 (пункт 1.5.10. договору).

За умовами пункту 2.1. договору проектна загальна площа житла об`єкта будівництва орієнтовно складає 31473,0 кв. м. Фактична площа об`єкта буде встановлена на підставі обмірів, виконаних сертифікованим спеціалістом з технічної інвентаризації (виготовлення технічної, документації на нерухомість) після завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію. Обов`язок виготовлення технічної документації на об`єкт покладається на сторону 2.

Згідно з пунктом 2.2. договору плановий термін введення об`єкта будівництва в експлуатацію почергово IV квартал 2023 року.

Відповідно до пункту 2.3. договору об`єкт буде розміщено на земельній ділянці орієнтовною площею 4,0725 та, що розташована по вул. Чехова,8, (виробнича база КЕВ м. Вінниця).

Пунктом 3.1. договору сторонами погоджено, що обсяг інвестицій визначає сторона 2 після коригування проектної документації, виконання договору підряду з капітального будівництва об`єкта, інших витрат сторони 2, що безпосередньо або опосередковано пов`язані з будівництвом, та повинен бути достатнім для спорудження і введення в експлуатацію запроектованого об`єкта будівництва.

Сторона 1, за довіреністю Міністерства оборони України, має пріоритетне право участі у фінансуванні будівництва об`єкту за умови передбачення та виділення фінансового ресурсу на будівництво цього об`єкту у відповідному бюджетному році за рахунок державних капітальних вкладень за бюджетною програмою КПКВ 2101190 "Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Збройних Сил України.

При цьому кількість квадратних метрів загальної площі цього житла, що підлягає отриманню стороною 1 після завершення будівництва, визначається за опосередкованою вартістю новозбудованого житла для Вінницької області, яка встановленим порядком визначена Мінрегіоном на момент здійснення фінансування (пайового внеску).

За умовами пункту 3.2. договору об`єкт будівництва в частках визначених цим договором передається у власність впродовж 30-ти робочих днів після дня введення об`єкта будівництва в експлуатацію, у встановленому законодавством України порядку.

Згідно з пунктом 3.4. договору після завершення будівництва, введення об`єкта в експлуатацію та підписання акта приймання-передачі та розподілу об`єкту стороні 1 підлягає безумовному отриманню 10% загальної площі житла (квартир) для заселення військовослужбовцями Збройних Сил України, що складає 3147,3 кв. м. житла, за ціною визначеною опосередкованою вартістю новозбудованого житла у Вінницькій області, конкретний перелік квартир, що передаються, буде визначено після проходження експертизи проекту, як додаток №1 до цього договору. При цьому якісний стан зазначеного житла (квартир) повинен відповідати встановленим санітарно-технічним вимогам (під "ключ").

Номера квартир, їх площі, кількість кімнат, поверхи, на яких вони розташовані, оформляється додатком до даного договору та уточнюються за даними обмірів згідно технічної документації на об`єкт додатковим договором, які є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.5. договору сторонами погоджено, що у якості компенсації витрат пов`язаних з організацією та супроводженням будівництва багатоквартирних житлових будинків по вул. Чехова 8 сторона 2 зобов`язується перерахувати стороні1 кошти в сумі 250 тис. грн. Перший внесок сторона 2 сплачує стороні 1, у розмірі 50 тис. грн. на протязі 10-ти банківських днів з дня підписання вказаного договору за письмовим (електронною поштою) зверненням сторони 1. Залишок компенсаційних виплат здійснюється стороною 2 в терміни та обсягах за погодженням сторін.

За умовами пункту 3.7. договору за домовленістю сторін по окремому договору сторона 2 зобов`язується перераховувати стороні 1 кошти за здійснення технічного нагляду за будівництвом в обсязі 0,5 % від вартості будівельних робіт по гл. 1-9 зведеного кошторисного розрахунку.

Відповідно до пункту 3.8. договору після завершення будівництва, введення об`єкта в експлуатацію та підписання акта приймання-передачі та розподілу об`єкту сторона 2 набуває право власності на весь об`єкт без врахування тієї частини, яка за умовами цього договору передається стороні 1.

Акт приймання-передачі та розподілу, які стосуватимуться переходу права власності на об`єкт до сторони 2, повинні містити відмітку про те, що вартість об`єкта оплачена стороною 2 у повному обсязі через інвестування стороною 2 у будівництво об`єкта за рахунок своїх інвестицій і виконання нею функцій замовника.

Пунктом 4.1. договору визначено, що сторона 2 має право зокрема:

- самостійно укладати договори підряду, субпідряду, та інші договори з контрагентами (пункт 4.1.1. договору);

- залучати співінвесторів до фінансування об`єкта будівництва в порядку визначеному законодавством (пункт 4.1.2. договору);

- контролювати силами власної технічної служби хід будівництва, у тому числі дотримання під час будівництва субпідрядними організаціями вимог Державних будівельних норм, умов підрядних договорів, проектної документації (пункт 4.1.3. договору);

- вимагати від сторони 1 підписання документів, передбачених законодавством України по будівництву об`єкта, що стосуються початку, завершення будівництва, а також безпосередньо самого процесу будівництва (пункт 4.1.4.договору);

- за власний рахунок за погодженням сторони-1 на підставі отриманих містобудівних умов і обмежень та технічних умов розробити проектно-кошторисну документацію об`єкту, провести її експертизу та отримати відповідні дозвільні документи на початок будівельних робіт (пункт 4.1.8. договору).

Згідно з пунктом 4.3. договору сторона 2 не має права без згоди сторони 1 переоформити право землекористування.

За умовами пункту 4.4. договору сторона 2 зокрема зобов`язана:

- повідомляти сторону 1 на її вимогу про хід виконання умов договору (пункт 4.4.2. договору);

- здійснювати інвестування за договором в обсягах, строки та на умовах, визначених цим договором (пункт 4.4.4. договору);

- при потребі укласти договір на проектування з ліцензованою організацією, забезпечити за власний рахунок коригування проектної документації на об`єкт, проведення її експертизи та затвердження, а також належним чином оформити дозвіл (декларацію) на виконання будівельних робіт (пункт 4.4.5. договору);.

- забезпечити погашення витрат замовника, а також провести інші розрахунки щодо оплати проектних робіт, експертизи проекту, технічного обстеження, технічних умов, тощо (пункт 4.4.9. договору).

Відповідно до пунктів 4.5., 4.5.2. договору сторона 1 має право на оплату попередньо письмово узгоджених зі стороною 2 витрат, пов`язаних з виконанням функцій замовника на умовах, встановлених цим договором.

За умовами пункту 4.6. договору сторона 1 зокрема зобов`язана:

- передати після набрання чинності цим договором протягом десяти робочих днів стороні 2 за актом будівельний майданчик, всю наявну у замовника документацію для будівництва об`єкта (земельну, технічну, дозвільну) (пункт 4.6.1. договору);

- передавати стороні 2 будь-які документи, необхідні для виконання функцій замовника за цим договором не пізніше ніж через 5 робочих днів з моменту отримання письмового запиту сторони 2 (пункт 4.6.3. договору);

- виконувати всі обов`язки, передбачені цим договором, додатками до нього, а також ті, що ними не передбачені, але випливають зі змісту відносин між сторонами, які необхідні для проектування, будівництва та введення в експлуатацію об`єкта будівництва (пункт 4.6.4. договору).

Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що сторона 2 повністю несе ризик втрати чи пошкодження об`єкта з дати набрання чинності цим договором і до повного його виконання у межах внесених нею інвестицій.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами зобов`язань за договором або його дострокового припинення відповідно до умов договору (пункт 6.1. договору).

Відповідно до пункту 6.5. договору сторони підтверджують, що вони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору і жодна з них не буде посилатися після укладення договору не недосягнення згоди з істотних умов договору як на підставу для визнання його неукладеним або недійсним.

Пунктами 6.6., 6.7. договору сторонами погоджено, що договір підпорядковується та тлумачиться згідно з правом України. Сторони підтверджують наявність у них такого обсягу правосуб`єктності, який необхідний для укладення та виконання договору, включаючи наявність у представників сторін достатніх повноважень.

Рішенням Вінницької міської ради від 22.05.2020 № 2267 (додаток 4) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель по вул. Чехова, 8 у м. Вінниця та віднесено земельну ділянку площею 4,0725 га з кадастровим номером 0510100000:01:052:0013 до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення з цільовим призначенням "для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України" (т. 1 а.с. 64-74).

10 липня 2020 року між Подільським управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (далі - сторона 1) на підставі Положення про Подільське управління капітального будівництва Міністерства оборони України, затвердженого наказом Державного секретаря Міністерства оборони України № 24 від 17.06.2003 року (зі змінами), з однієї сторони та Приватним підприємством "Особняк Центр" (далі - сторона 2) укладено додатковий договір № 1 до договору № 16/19 від 02.10.2019 про будівництво багатоповерхових житлових будинків по вул. Чехова,8 у м. Вінниця (далі додатковий договір) (т. 2 а.с. 277 (зворотна сторона), 278).

Згідно з пунктами 1, 1.2. додаткового договору сторони погодили внести наступні зміни до договору: доповнити розділ 2 договору пунктом 2.4 наступного змісту:

2.4. Обов`язок приведення земельної ділянки для будівництва у відповідність вимогам чинного законодавства покладено на сторону 1, а саме:

2.4.1 Оформлення державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі в термін до 30 грудня 2020 року з цільовим призначенням земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови.

2.4.2 Земельна ділянка має бути внесена в термін до 30 березня 2021 року до переліку земельних ділянок, що належать до земель оборони, на яких планується будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей із залученням небюджетних коштів, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 травня 2013 року № 666.

Відповідно до пункту 1.3. додаткового договору погоджено пункт 3.4. договору викласти в наступній редакції: «Після завершення будівництва, введення об`єкта в експлуатацію та підписання акту приймання-передачі та розподілу об`єкту стороні 1 підлягає безумовному отриманню 10% квартир від загальної житлової площі квартир у об`єкті для заселення військовослужбовцями Збройних Сил України, за ціною визначеною опосередкованою вартістю новозбудованого житла у Вінницькій області. Номера квартир, їх площі, кількість кімнат поверхи оформлюються додатком до даного договору та уточняються за даними обмірів згідно технічної документації на об`єкт додатковим договором.

За умовами пункту 1.4. додаткового договору сторонами погоджено пункт 4.6.1. договору викласти в наступній редакції: «Передати після набрання чинності цим договором протягом десяти робочих днів стороні 2 за актом будівельний майданчик з затвердженими актами на списання будівель і споруд, всю наявну у замовника документацію для будівництва об`єкта (земельну, технічну, дозвільну).

Пунктами 1.5., 1.6. додаткового договору визначено пункт 5.3. розділу 5 договору викласти у наступній редакції: «Одностороння відмова від виконання договору, зміна його умов та розірвання в односторонньому порядку не допускається».; пункти 5.4.,; 5.5. розділу 5 вважати недійсними.

24.07.2020 Подільське УКБ МО України звернулося із листом до Вінницької обласної державної адміністрації, яким повідомлено про планування Подільським УКБ МО України здійснення будівництва ІІ-ої черги забудови на території бази КЕВ м. Вінниця по вул. Чехова, 8 та у зв`язку з цим клопотало про прийняття розпорядження про зміну цільового призначення вказаної землі та закріплення цієї земельної ділянка за Подільським УКБ МО України (т. 1 а.с. 232).

27.08.2020 Подільським УКБ МО України на лист Головного управління майна та ресурсів щодо надання інформації за договорами з будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей за небюджетні було надано інформацію про стан виконання укладених інвестиційних договорів з будівництва житлових об`єктів із залученням небюджетних коштів по Подільському УКБ МО України та зокрема інформацію по договору про будівництво багатоповерхових житлових будинків від 02.10.2019 № 16/19 (т. 1 а.с. 233-241).

Листом №130/ДУ-20 від 13.10.2020 Подільське УКБ звернулось до КЕВ м. Вінниця у якому зазначено про здійснення Подільським УКБ у 2004-2008 роках будівництва І черги забудови бази КЕВ м. Вінниці по вул. Чехова, 8, планування ним здійснення будівництва ІІ черги забудови на території КЕВ м. Вінниця по вул. Чехова, 8 та зазначено, що Подільське УКБ звернулось до Вінницької обласної державної адміністрації стосовно вирішення питання щодо зміни цільового призначення земельної ділянки згідно з попередніми домовленостями по вул. Чехова, 8 у м. Вінниці та закріплення цієї ділянки за Подільським УКБ. На вказане звернення Вінницькою ОДА повідомлено про можливість вирішення цього питання виключно за ініціативою землекористувача чи власника земельної ділянки, а саме КЕВ м. Вінниці, а тому Подільське УКБ для максимального прискорення забезпечення житлом військовослужбовців ЗС Вінницького гарнізону просило КЕВ м. Вінниці порушити клопотання перед Вінницькою ОДА щодо зміни цільового призначення земельної ділянки в/м № 2 по вул. Чехова, 8 у м. Вінниці (т. 1 а.с. 242, 243).

З огляду на вказаний лист КЕВ м. Вінниця звернулося до Центрального управління інженерно-інфраструкційного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України з листами за № 3565 від 20.10.2020 р. та № 3802 від 09.11.2020 з посиланням на окреме доручення начальника Головного КЕУ Збройних сил України від 22.02.2017 № 303/8/32/126 у яких зазначило, що з метою забезпечення житлом військовослужбовців Вінницького гарнізону, здійснення заходів щодо подальшого будівництва на земельній ділянці по вул. Чехова, 8, було визначено можливості та умови передислокації виробничої бази КЕВ м. Вінниця на фонди ДП МОУ 55 УНР. Відповідно до наказу Міністра оборони України від 09.11.2018 № 564, фонди ДП МОУ 55 УНР закріпили на праві оперативного управління за квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниця. На протязі 2019-2020 років ведеться переміщення майна з території виробничої бази вул. Чехова, 8 на фонди та територію Чехова, 7Б (т. 1 а.с. 244-247).

З огляду на викладене, з метою максимального прискорення забезпечення житлом військовослужбовців ЗС України Вінницького гарнізону (2620 чоловік), КЕВ м. Вінниця просив надати розпорядження щодо вирішення питань, що стосуються будівництва житла (ІІ черги забудови) на земельній ділянці загальною площею 4,0725, кадастровий номер 0510100000:01:052:0013 в/м №2, вул. Чехова, 8, м. Вінниця та передачі земельної ділянки в утримання та експлуатацію Подільському УКБ без зміни землекористувача / надання суперфіцію на земельну ділянку загальною площею 4,0725, кадастровий номер 0510100000:01:052:0013 в/м №2, вул. Чехова, 8, м. Вінниця для (ІІ черги забудови) житловими будинками для безквартирних військовослужбовців ЗС України (згідно листа № 3802 від 09.11.2020).

Також КЕВ м. Вінниця та Подільське УКБ 09.12.2021 звернулись до Вінницького міського голови зі спільним листом № 573/5071 у якому, з метою виконання доручення Ради Національної безпеки та оборони щодо відбору земельних ділянок для будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей просили у найкоротший термін видати містобудівні умови та обмеження на забудову зокрема земельної ділянки кадастровий номер 0510100000:01:052:0013 м. Вінниця, Чехова, 8 із зазначенням про те, що отримання містобудівних умов та обмежень дозволить Міністерству оборони України максимально підготувати проектні рішення визначити кошторисну вартість забудови та включити зазначені земельні ділянки до Стратегічного оборонного бюлетеня України (т. 1 а.с. 248).

Як вбачається із листа № 05-00-010-58888 від 03.09.2021 Департаментом архітектури та містобудування Вінницької міської ради на звернення КЕВ м. Вінниця № 05-09-51163 від 19.08.2019 надано витяг з плану зонування міста Вінниці до складу зони багатоквартирної житлової забудови якого включено земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:01:052:0013 (т. 2 а.с. 180, 181).

Як вбачається із матеріалів справи листом № 96/ДУ-22 від 02.08.2022 Подільським управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України на лист Головного управління майна та ресурсів № 503/5044 від 26.07.2022 та на виконання наказу начальника Головного управління майна та ресурсів від 20.07.2022 № 114/нагп, направлено на адресу Головного управління майна та ресурсів матеріали проведеної інвентаризації укладених договорів з будівництва житла для військовослужбовців Збройних Сил України за небюджетні кошти по замовнику - Подільське УКБ МО України (т. 1 а.с. 107).

Згідно протоколу інвентаризації договорів та додаткових угод до них з будівництва житла для військовослужбовців Збройних Сил України за небюджетні кошти від 02 серпня 2022 року станом на 01.07.2022 за результатами проведеної інвентаризації встановлено, що договір № 16/19 від 02.10.2019 з ПП "Особняк Центр" на будівництво багатоповерхових будинків по вулиці Чехова, 8 у м. Вінниця є діючим (т. 1 а.с. 109, 110).

За результатами проведеної інвентаризації інвентаризаційною комісією внесено пропозицію - прискорити оформлення довіреності для реєстрації права власності на квартири за МОУ та сприяти у роботі із місцевими органами самоврядування щодо оформлення землевпорядної документації.

Листом № 503/5552 від 11.08.2022 Головне управління майна та ресурсів повідомило Подільське УКБ про опрацювання ним затвердженого заступником Міністра оборони України від 04.07.2022 Плану усунення недоліків і порушень за підсумками аудиту ефективності використання бюджетних коштів, виділених Міністерству оборони України на будівництво та (придбання) житла для військовослужбовців Збройних Сил України (т. 2 а.с. 182-184).

Як вбачається із затвердженого заступником Міністра оборони України 04.07.2022 Плану усунення недоліків і порушень за підсумками аудиту ефективності використання бюджетних коштів, виділених Міністерству оборони України на будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Збройних Сил України у 2020-2021 роках, проведеного Рахунковою палатою Подільському УКБ доручено вжити заходів щодо опрацювання питання про внесення та підписання змін до діючих укладених договорів, зокрема щодо укладеного договору з ПП "Особняк" від 02.10.2019 № 16/19 з будівництва багатоквартирних житлових будинків в частині визначення замовником будівництва Міноборони; внесення змін до укладених договорів в частині зазначення кадастрових номерів земельних ділянок, опрацювати питання щодо включення земель оборони, на яких здійснюється будівництво до Переліку затвердженого розпорядженням КМУ від 22.03.2013 № 666-р.

Згідно рішення Вінницької міської ради від 30.09.2022 № 1231 "Про перейменування вулиць, провулків, проїздів, тупиків, площ у місті Вінниці" вулицю Чехова перейменовано у вулицю Гетьмана Мазепи (т. 1 а.с. 75-81).

Листом № 503/6239 від 05.09.2022 Головним управлінням майна та ресурсів на виконання Плану усунення порушень і недоліків за підсумками аудиту ефективності використання бюджетних коштів, виділених Міністерству оборони України на будівництво (придбання) житла для військовослужбовців ЗС України у 2020 2022 рр, проведеного Рахунковою палатою, затвердженого 04.07.2022 р. заступником Міністра оборони України, в частині, що стосується будівництва за небюджетні кошти на землях оборони доручено Подільському УКБ МО України:

- опрацювати питання з забудовниками по укладеним договорам з будівництва для військовослужбовців та членів їх сімей за небюджетні кошти на землях оборони щодо залучення Міністерства оборони України стороною договорів в якості замовника будівництва. За результатами опрацювання порушеного питання до 20.09.2022 надати до Головного управління майна та ресурсів доповідь з копіями підтверджуючих документів (копії листів до забудовників, відповідей забудовників тощо);

- по укладеним договорам з будівництва для військовослужбовців та членів їх сімей за небюджетні кошти на землях оборони, опрацювати питання внесення змін в частині їх доповнення календарним графіком виконання робіт (копії додаткових угод та календарних графіків надати до Головного управління майна та ресурсів до 10.10.2022);

- провести оцінку ринкової вартості земельних ділянок та нерухомого майна, що на них розташовано на яких по укладеним договорам здійснюється будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей за небюджетні кошти. У разі якщо частка оборонного відомства є меншою від оціночної ринкової вартості земельної ділянки та нерухомого майна, внести відповідні зміни до договорів в частині збільшення належної до отримання частки (квартир) для Міноборони (т. 2 а.с. 5).

02.03.2023 начальником Головного управління капітальних вкладень було затверджено план організації будівництва для військовослужбовців ЗС України та членів їх сімей за небюджетні кошти. До вказано плану Подільському УКБ МО України (пункт 7 плану) було доручено до кінця 2023 року опрацювати (з урахуванням воєнного стану) із забудовниками питання продовження (припинення) договірних зобов`язань з будівництва житлових комплексів зокрема, за адресою по АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 5-11).

Листом № 1786/1345 від 28.04.2023 Головне управління капітальних вкладень Міністерства оборони України на запит прокуратури № 11/3/1-7 вих-23 від 31.03.2023 щодо надання інформації та належним чином завірених копій документів з приводу укладених Подільським управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (далі - Подільське УКБ) договорів про будівництво багатоповерхових житлових будинків повідомило прокуратуру, що Подільським УКБ укладено договір про будівництво багатоповерхових житлових будинків зокрема з приватним підприємством "Особняк Центр" від 02.10.2019 № 16/19 за адресою АДРЕСА_1 з наданням копії вказаного договору (т. 1 а.с. 97-99).

У цьому листі також зауважено, що відповідно до Положення про Подільське управління капітального будівництва Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міноборони від 17.06.2003 № 24 Подільське УКБ є самостійним господарюючим суб`єктом, може від свого імені набувати майнових і особисто немайнових прав і нести обов`язки та отримує прибуток від здійснення госпрозрахункової діяльності.

Щодо проведення конкурсу передбаченого порядком організації будівництва житла військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 715 при укладені зазначеного договору управління повідомило, що договір укладався Подільським УКБ як розрахунковою установою, конкурси відповідно до Порядку № 715 Міноборони не проводились, разом з тим, Подільським УКБ на підставі своїх керівних документів (наказів) проведені конкурси з будівництва багатоповерхових житлових будинків на земельних ділянка у м. Вінниці та м. Хмельницький (копії надано до листа).

Також у листі № 1786/1345 від 28.04.2023 Головним управлінням капітальних вкладень Міністерства оборони України щодо погодження зі структурними підрозділами Міноборони умов укладених договорів зазначило, що в період укладання договору від 02.10.2019 № 16/19 функціональне управління Подільським УКБ здійснювалось Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України (далі - Головне КЕУ ЗСУ, яке відповідно до директив Міноборони та Генерального штабу Збройних Сил України від 05.11.2019 № Д-322/1/10дск та від 01.04.2020 № Д-322/1/6дск було розформовано у 2020 році, а його правонаступник - Головне управління майна та ресурсів припинило свою діяльність з 01.02.2023. Управлінням було повідомлено, що відповідно до керівних документів Міноборони термін зберігання запитуваної інформації становить 3 роки, відповідно до Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію" від 19.10.2016 № 736 та наказу Міністерства оборони України "Про затвердження інструкції з діловодства та документування управлінської інформації в електронній формі в Міністерстві оборони України та Генеральному штабі Збройних Сил України" від 26.07.2018 № 370 (зі змінами) та у зв`язку з загрозою захоплення документів збройними силами російської федерації та диверсійно-розвідувальними групами експертною комісією було вилучено та знищено справи та листування термін зберігання яких становить до десяти років.

З урахуванням наведеного управлінням зазначено, що у Головному управлінні відсутня інформація щодо погодження договорів структурними підрозділами Міноборони, разом з тим, Подільським УКБ надано копію листа Головного КЕУ ЗСУ стосовно договору укладеного з Приватним підприємством "Особняк Центр" від 02.10.2019 № 16/19 за адресою м. Вінниця, вул. Чехова, 8 (копію додано до листа).

Також у вказаному листі управлінням було повідомлено прокурора, що за інформацією наданою Подільським УКБ, будівництво багатоповерхових житлових будинків по вул. Чехова, 8 у м. Вінниця час не здійснюється (призупинено виготовлення проектно-кошторисної документації), заходи щодо оскарження договорів у судовому порядку не вживались, оскільки у 2022 році Рахунковою палатою здійснювалась перевірка ефективності використання бюджетних коштів, виділених Міноборони на будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Збройних Сил України у 2020-2021 роках, за підсумками проведеної перевірки, 04.07.2022 заступником Міністра оборони України затверджено План усунень порушень і недоліків відповідно до якого Подільському УКБ спільно з Головним управлінням визначено опрацювати питання щодо внесення змін до договору стосовно визначення замовником будівництва Міноборони.

Листом № 1786/1994 від 09.06.2023 Головне управління капітальних вкладень Міністерства оборони України на запит Офісу Генеральної прокуратури № 11/3/1-56 вих-23 від 29.05.2023 про надання інформації щодо укладеного Подільським УКБ договору про будівництво багатоповерхового житлового будинку по вул. Чехова, 8 у м. Вінниця повідомило що наказ Міноборони від 17.06.2003 № 24, яким затверджено Положення про Подільське управління капітального будівництва Міністерства оборони України є чинним, інформація про його скасування у Головному управлінні відсутня (т. 1 а.с. 100-103).

Щодо видання оборонним відомством довіреності стосовно уповноваження Подільського УКБ (в особі його начальника) на укладання з приватним підприємством "Особняк Центр" договору про будівництво багатоповерхових житлових будинків від 02.10.2019 № 16/19 за адресою АДРЕСА_1 управлінням зазначено, що Подільське УКБ відповідно до свого положення є самостійним господарюючим суб`єктом, може від свого імені набувати майнових і особисто немайнових прав і нести обов`язки господарської діяльності; оскільки договір укладено Подільським УКБ як самостійною юридичною особою (розрахунковою організацією), довіреність на укладення договору останньому не видавалась.

Щодо надання переліку підприємств, установ та організацій оборонного відомства, які наділені функціями замовника будівництва житла для військовослужбовців на дату укладення договору управлінням поінформовано , що пунктом 1.3. розділу 1 Положення про організацію будівництва об`єктів у Міноборони та Збройних Силах України, затвердженого наказом Міноборони від 05.06.2019 № 284 (далі - Положення № 284), визначено, що об`єктом будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси або частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Відповідно до пункту 1.6. розділу 1 Положення № 284 виконання функцій замовника будівництва об`єктів Збройних Сил України покладаються на органи військового управління, територіальні управління капітального будівництва, територіальні квартирно-експлуатаційні управління, Київське квартирно-експлуатаційне управління, квартирно-експлуатаційні відділи міст, квартирно-експлуатаційні частини районів, командування видів,родів військ та сил Збройних Сил України, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації Збройних Сил України, Державну спеціальну службу транспорту та відповідний структурний підрозділ Головного управління розвідки Міністерства оборони України з будівництва об`єктів для функціонування Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

Щодо обізнаності Міноборони про укладення договору Головним управлінням капітальних вкладень Міністерства оборони України зазначено, що на час укладення договору функціональне управління Подільським УКБ здійснювалось Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України (далі - Головне КЕУ ЗСУ, яке було розформовано у 2020 році, а його правонаступник - Головне управління майна та ресурсів припинило свою діяльність з 01.02.2023. Також управлінням було повідомлено, що у зв`язку з загрозою захоплення документів збройними силами російської федерації та диверсійно-розвідувальними групами експертною комісією було вилучено та знищено справи та листування термін зберігання яких становить до десяти років, а тому у Головному управлінні відсутня інформація стосовно часу обізнаності Міноборони про укладення Подільським УКБ Договору; в матеріалах інвентаризації укладених договорів з будівництва житла для військовослужбовців Збройних Сил України за небюджетні кошти, проведеної Подільським УКБ (супровідний лист від 02.08.2022 № 96/ДУ-22) наявний договір (копія додано до листа).

Листом № 1786/2447 від 11.07.2023 Головне управління капітальних вкладень Міністерства оборони України на запит Офісу Генеральної прокуратури № 11/3/1-97 вих-23 від 23.06.2023 повідомило, що договір № 16/19 від 02.10.2019 про будівництво багатоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1 укладався Подільським управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України як державною госпрозрахунковою установою для здійснення власної господарської діяльності, а також відповідно до рішення Міністерства оборони України від 15.11.2004 про надання права замовнику капітального будівництва Міноборони на проектування та забудову територій військових містечок Міноборони та реконструкцію фондів під житло у Житомирській, Хмельницькій, Вінницькій та Рівненській областях (т. 1 а.с. 136, 137).

У поданих до суду 07.11.2023 поясненнях ПП «Особняк Центр» зазначило, що з моменту укладання договору ПП «Особняк Центр» спільно з Подільським УКБ МОУ та КЕВ м. Вінниці здійснили наступне:

- за участі МКП «Вінницького муніципального центру містобудування та архітектури» Вінницької міської Ради виготовили технічну документацію та сформували земельну ділянку з присвоєнням кадастрового номеру та внесенням ділянки до кадастрової мапи України;

- сприяли усуненню помилки, яку допустив реєстратор під час реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі;

- за участі МКП «Вінницького муніципального центру містобудування та архітектури» Вінницької міської Ради виготовили топографічну зйомку масштабу 1 до 500 з відповідними погодженнями в комунальних та державних установах;

- спільно з Департаментом архітектури та містобудування Вінницької міської Ради підготували та провели зміни до плану зонування геопросторової частини генерального плану м. Вінниці з метою приведення до відповідності намірам забудови та вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

- проектний відділ ПП «Особняк Центр» розробив містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками «Будівництва житлового комплексу з багатоквартирних житлових будинків з нежитловими приміщеннями громадського призначення по вул. Чехова, 8 в м. Вінниця» з врахуванням вимог ДБН та Вінницької міської Ради щодо обов`язково проектування будівництва дитячого садка.

Зазначено також, що ведеться робота щодо адаптації проектно-кошторисної документації до нових та змінених ДБН; внесення ділянки до «Переліку земельних ділянок, що належить до земель оборони, на яких планується будівництво житла (розпорядження КМУ від 22.05.2013 року №666-р»), приведення у відповідність цільового призначення земельної ділянки до намірів забудови на вимогу Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (т.2.а.с. 175-176).

За твердженням прокурора договір № 16/19 від 02.10.2019 про будівництво багатоповерхових житлових будинків по АДРЕСА_1 , укладений між Подільським управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України та Приватним підприємством "Особняк Центр" не відповідає вимогам ст. ст. 21, 77, 84, 102-1, 122 ЗК України, ст. ст. 92, 203, 237, 238 ЦК України, Закону України «Про використання земель оборони», Порядкам № 715 та № 296, що є підставою для визнання його недійним на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників учасників справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави у цій справі судом встановлено таке.

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з абзацами 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Здійснивши аналіз абзацу 1 частини 3 статті 23 названого Закону, Велика Палата Верховного Суду у пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Прокурор здійснює представництво держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Процедура, передбачена абзацами 3 та 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Тобто залишення позову прокурора без розгляду після відкриття провадження у справі стосується виключно випадків, коли прокурор правильно визначив орган, уповноважений на захист інтересів держави у спірних правовідносинах в обраний прокурором спосіб, проте не підтвердив наявності підстав для представництва інтересів держави в особі цього органу в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". Аналогічний висновок Верховного Суду міститься у постанові від 05.10.2021 у справі № 925/1214/19.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі позивачів Міністерства оборони України та Вінницької обласної військової адміністрації.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» на базі обласних державних адміністрацій утворено військові адміністрації, зокрема і Вінницьку обласну військову адміністрацію та встановлено, що у в`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

Пунктом 2 частини 1 статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Положеннями статті 17 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 5 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відповідно до приписів Законів України «Про оборону України» та «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про оборону України» передбачено, що Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань.

Відповідно до Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671, Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Цим Положенням встановлено, що Міністерство оборони України здійснює в межах повноважень, передбачених законом, функції з управління об`єктами державної власності, які належать до сфери управління Міноборони.

Отже, Вінницька обласна військова адміністрація та Міністерство оборони України є уповноваженими органами, наділеним державою відповідними функціями розпорядження землями державної власності та щодо управління військовим майном.

Положеннями частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Вирішуючи питання, чи було дотримано прокурором порядку, встановленого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а саме чи було надано позивачам розумного строку для самостійного звернення за захистом порушеного права, суд також звертається до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 07.07.2021 у справі 914/1577/19 під час вирішення аналогічного питання. У наведеній постанові зазначено, що: "суд, встановлюючи підстави представництва прокурора, повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази, щодо обставин, які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер.

Зокрема, такі документи (незалежно від їх назви) можуть бути спрямовані на:

- отримання інформації з метою встановлення наявності або відсутності порушення інтересів держави у випадку виявлення прокурором ознак такого порушення на підставі абзацу 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру";

- інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення інтересів держави та отримання інформації щодо обізнаності такого органу про вказане порушення та вжиття або невжиття відповідних заходів;

- отримання від відповідного органу інформації (матеріалів та копій) необхідних для здійснення представництва в суді.

При цьому, якщо в процесі такої оцінки буде встановлено, що листування було спрямовано на отримання документів та/або інформації щодо можливого порушення і пов`язано саме зі з`ясуванням факту наявності або відсутності порушення, то обов`язковим є подальше інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення та надання відповідному органу можливості відреагувати протягом розумного строку на повідомлення при поданні відповідного позову прокурором, що відповідає змісту приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", усталеній практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.

Водночас, якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом".

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 927/172/21, від 28.06.2022 у справі № 916/1283/20, від 13.09.2022 у справі № 910/14844/21.

Судом взято до уваги, що зверненню прокурора до суду з позовом у цій справі передувало листування з Вінницькою обласною військовою адміністрацію та Міністерством оборони України щодо захисту порушених інтересів держави.

Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації та Міністерства оборони України прокурор зазначив, що Офісом Генерального прокурора з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах поінформовано листами від 31.05.2023 № 11/3/1-59вих-23 та від 22.06.2023 № 11/3/1-96вих-23 Вінницьку обласну військову адміністрацію та листом від 23.06.2023 № 11/3/1-97вих-23 Міністерство оборони України про виявлені порушення вимог законодавства щодо незаконності розпорядження та користування землями оборони, однак ні Вінницька обласна державна адміністрація, ні Міністерство оборони України до суду з позовом про визнання недійсним договору від 02.10.2019 про будівництво багатоповерхових житлових будинків по вул. Чекова, 8 у м. Вінниця не звернулись, що свідчить про нездійснення останніми захисту інтересів держави.

Прокурор зазначив, що невжиття Вінницькою обласною військовою адміністрацією та Міністерством оборони України впродовж розумного строку після отримання повідомлення про наявність порушень інтересів держави, заходів щодо їх поновлення є підставою для звернення прокурора до суду. Такі дії оцінені прокурором як бездіяльність компетентних органів.

Листами від 28.07.2023 року № 11/3/1-144 вих-23, № 11/3/1-145вих-23 у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Офіс Генерального прокурора повідомив Вінницьку обласну військову адміністрацію та Міністерство оборони України про намір звернутися до суду з позовом в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації та Міністерства оборони України до Подільського УКБ та ПП «Особняк Центр» про визнання недійсним договору від 02.10.2019 № 16/19 про будівництво багатоповерхових житлових будинків.

Зважаючи на докази подані прокурором щодо підстав звернення з позовом в інтересах держави в особі визначеного прокурором позивачів, суд дійшов висновку про обґрунтованість підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Вінницької обласної державної/військової адміністрації та Міністерства оборони України у цій справі.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин та розгляду спору по суті судом враховано таке.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога прокурора про визнання недійсним договору № 16/19 від 02.10.2019 року про будівництво багатоповерхових житлових будинків по АДРЕСА_1 , укладеного між Подільським управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України та Приватним підприємством "Особняк Центр".

Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Положеннями частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 2 статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів.

Положеннями статті 5 ГПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Реалізуючи визначене право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У зв`язку з цим суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин, обставини щодо наявності у позивача відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем/відповідачами з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Положеннями статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена , зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15).

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Згідно частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Отже, прокурором, позивачами при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсними, а також доведено, що внаслідок укладення оспорюваного договору права та інтереси кожного з позивачів є порушеними та в чому проявляється таке порушення (зміст такого порушення).

Вирішуючи спір про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2020 року у справі № 177/1942/16-ц зазначено, що наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним.

На обгрунтування позовних вимог про визнання недійсним договору прокурор зазначив, що спірний договір було укладено відповідачем-1 Подільським Управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (далі - Подільським УКБ) з порушенням Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 р. № 715.

За твердженням прокурора проведення конкурсу та укладення договору про будівництво багатоповерхових будинків вчинені Подільським УКБ з перевищенням наданих йому повноважень, оскільки вони належать виключно до повноважень Міністерства оборони України.

Прокурор зазначив, що згідно з пунктами 1.4, 1.7. Положення про організацію капітального будівництва (реконструкції) об`єктів Збройних Сил України військового, спеціального, житлового та соціально-культурно-побутового призначення, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03.11.2015 № 610 (далі - Положення № 610), замовником капітального будівництва (реконструкції) є Міністерство оборони України. Функції замовника капітального будівництва (реконструкції) всіх об`єктів Збройних Сил України можуть бути покладені, в тому числі, на територіальні управління капітального будівництва на підставі довіреності на право укладання від імені Міністерства оборони України договорів для здійснення будівництва об`єктів за відповідною бюджетною програмою Міністерства оборони України.

Прокурор стверджує, що у Подільського УКБ відсутні повноваження, відповідно до яких воно б мало право бути замовником будівництва на земельній ділянці по вул. Чехова, 8 у м. Вінниця, оскільки під час підписання спірного договору Подільське УКБ діяло лише на підставі Положення, затвердженого наказом Міністра оборони України від 17.06.2003 № 24 без довіреності на право укладення від імені Міністерства оборони України договору на здійснення будівництва.

Надаючи оцінку наведеним твердженням судом враховано таке.

Відповідно до пункту 1 Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 р. № 715 "Деякі питання будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони" цей Порядок визначає процедуру організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони (далі - будівництво житла).

Згідно пункту 3 Порядку будівництво житла здійснюється на конкурсних засадах.

Замовником будівництва житла та організатором конкурсу є Міноборони, інший центральний орган виконавчої влади, що здійснює керівництво військовим формуванням, СБУ, розвідувальний орган, Управління державної охорони та Держспецтрансслужба.

Приписами пункту 5 Порядку визначено, що на підставі погодженого з Кабінетом Міністрів України переліку земельних ділянок, на яких планується будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей, Міністр оборони або інший керівник центрального органу виконавчої влади, що здійснює керівництво військовим формуванням, Голова СБУ, керівник розвідувального органу, Голова Адміністрації Держспецтрансслужби, Начальник Управління державної охорони, утворює конкурсну комісію, затверджує її склад та голову.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 травня 2013 р. № 666-р

погоджено розроблений Міністерством оборони Перелік земельних ділянок, що належать до земель оборони, на яких планується будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей із залученням небюджетних коштів.

Вказаний Перелік містить відомості щодо місця розташування земельної ділянки площі земельної ділянки, запланованої під забудову та кадастрового номера земельної ділянки.

Із сукупного аналізу наведених нормативних актів слідує, що Порядок організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони № 715 в частині утворення конкурсної комісії та проведення конкурсу підлягає застосуванню лише щодо земельних ділянок, які включені до Переліку земельних ділянок, що належать до земель оборони, на яких планується будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей № 666-р.

Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 р. № 715 не врегульовано питання щодо поширення дії Порядку на будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей із залученням небюджетних коштів на землях оборони у разі, якщо земельна ділянка не включена до Переліку № 666-р.

Суд звертає увагу, що положеннями статті 4 Закону України "Про використання земель оборони", яка регулює використання земель оборони в господарських цілях передбачено, що землі оборони можуть використовуватися для будівництва об`єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.

Вказана норма є нормою прямої дії, оскільки не містить припису щодо необхідності додаткового врегулювання порядку такого використання.

Положеннями пункту 2.3 спірного договору передбачено, що об`єкт буде розміщено на земельній ділянці орієнтовною площею 4,0725 та, що розташована по вул. Чехова, 8 (виробнича база КЕВ м. Вінниця).

Із матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, на якій планувалося здійснення будівництва на момент укладення спірного договору не була сформованою із присвоєнням їй кадастрового номера, щодо неї не було проведено експертно-грошової оцінки та така земельна ділянка не була включена до переліку № 666-р, що фактично унеможливлювало застосування положень Порядку КМУ № 715 до спірного договору.

З урахуванням наведеного суд відхиляє доводи прокурора, що договір підлягає визнанню недійсним у зв`язку із недотримання вимог Порядку КМУ від 6 липня 2011 р. № 715.

Щодо відсутності у Подільського УКБ довіреності на укладення договору відповідно до приписів Положення про організацію капітального будівництва (реконструкції) об`єктів Збройних Сил України військового, спеціального, житлового та соціально-культурно-побутового призначення, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03.11.2015 № 610 судом враховано, що наказ Міністерства оборони України від 03 листопада 2015 року № 610 "Про затвердження Положення про організацію капітального будівництва (реконструкції) об`єктів Збройних Сил України військового, спеціального, житлового та соціально-культурно-побутового призначення" (із змінами) на підставі пункту 2 Наказу Міністерства оборони України Про затвердження Положення про організацію будівництва об`єктів у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України від 5 червня 2019 року № 284 визнано таким, що втратив чинність.

Приписами статті 5 Цивільного кодексу України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Приймаючи до уваги, що на дату укладення спірного договору (02.10.2019) положення наказу Міністерства оборони України від 03.11.2015 № 610 втратили чинність, твердження прокурора щодо невідповідності обсягу повноважень Подільського УКБ є безпідставними та судом відхиляються.

Водночас, згідно пунктів 1.5., 1.6. Положення про організацію будівництва об`єктів у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 5 червня 2019 року № 284 (у редакції чинній на час укладення спірного договору) замовником будівництва об`єктів ЗС України, які споруджуються за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством, є Міністерство оборони України (далі - МО України). Виконання функцій замовника будівництва об`єктів ЗС України покладаються на:

органи військового управління - на підставі довіреності МО України на право укладання договорів на будівництво, проектування об`єктів ЗС України та інших визначених довіреністю договорів за відповідною бюджетною програмою (підпрограмою) МО України;

територіальні квартирно-експлуатаційні управління, Київське квартирно-експлуатаційне управління, квартирно-експлуатаційні відділи міст, квартирно-експлуатаційні частини районів, командування видів, родів військ та сил ЗС України, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації Збройних Сил України, Державну спеціальну службу транспорту, відповідно до своїх Положень (Статутів), якими передбачається виконання таких функцій - на підставі затверджених у встановленому порядку Переліку об`єктів будівництва (придбання) житла та Плану будівництва об`єктів ЗС України на відповідний рік, за наявності відповідної функції;

відповідний структурний підрозділ Головного управління розвідки Міністерства оборони України з будівництва об`єктів для функціонування Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Подільське управління капітального будівництва Міністерства оборони України зареєстроване як юридична особа 17.06.2003 року. Організаційно-правова форма державна організація (установа, заклад). Засновником є Міністерство оборони України. До видів діяльності якого віднесено зокрема, будівництво житлових і нежитлових будівель, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Відомості щодо обмежень повноважень керівника Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні (т.1 а.с.160).. І

Докази, що такі обмеження були зареєстровані станом на дату укладення спірного договору у матеріалах справи відсутні.

Положеннями частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України (у редакції чинній на час укладення спірного договору) передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Як вбачається із матеріалів справи під час укладення спірного договору Подільське УКБ діяло на підставі Положення про Подільське управління капітального будівництва Міністерства оборони України, затвердженого наказом Державного секретаря Міністерства оборони України № 24 від 17.06.2003 року (далі - положення) (т. 1 а.с. 118-126).

Відповідно до пункту 1 Положення, Подільське управління капітального будівництва Міністерства оборони України (далі - Управління) є державною госпрозрахунковою установою Міністерства оборони України та призначене для забезпечення виконання завдань капітального будівництва житла для військовослужбовців і членів їх сімей, об`єктів військового призначення для потреб Збройних Сил України з метою підтримання їх у стані бойової та мобілізаційної готовності.

Управління підпорядковане начальнику управління капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України.

Управління виконує функції замовника будівництва Міністерства оборони України (далі - орган управління) на будівництво об`єктів житлово-комунального, соціального, загальновійськового призначення, а також у порядку, встановленому чинним законодавством України та цим Положенням залучається до вирішення інших питань придбання та обміну житла у Вінницькій, Рівненській, Житомирській та Хмельницькій областях.

За умовами пункту 4 Положення у своїй діяльності управління керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Державного комітету України з будівництва та архітектури, наказами і директивами Міністерства оборони України, начальника Генерального штабу Збройних Сил України, наказами і розпорядженнями Державного секретаря Міністерства оборони України, начальника управління капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України, а також цим Положенням.

Згідно з пунктом 5 Положення управління є самостійним господарюючим суб`єктом, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов`язки, бути позивачем і відповідачем у судах загальної юрисдикції, отримує прибуток від здійснення госпрозрахункової діяльності і розподіляє його згідно з чинним законодавством.

Відповідно до пункту 6 Положення основними завданнями управління є зокрема:

- забезпечення в межах наданих повноважень реалізації державної політики в галузі будівництва;

- участь у вирішенні питань придбання та обміну житла для військовослужбовців Збройних Сил України у встановленому порядку;

- залучення: коштів інвесторів у будівництво та придбання жилих будинків, у спорудження інженерних комунікацій та об`єктів іншого призначення (далі - будівництво об`єктів); пайових внесків інвесторів у будівництво разом з житлом, споруд соціально-побутового, торгівельного та інших призначень; кредитних позик від інвесторів на житлове будівництво; внесків або благодійних пожертвувань приватних осіб, організацій на житлове будівництво та інших джерел інвестування у встановленому чинним законодавством України порядку.

Згідно пункту 7 Положення управління відповідно до покладених на нього завдань:

- вишукує та залучає кошти інвесторів у будівництво об`єктів у визначеному чинним законодавством України та цим Положенням порядку та укладає договори (контракти), які узгоджуються в управлінні капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України;

- укладає договори на придбання житла для військовослужбовців в обсягах затверджених лімітів, здійснює оплату, отримання та передачу цього житла згідно з діючим законодавством;

- укладає договори підряду на виконання робіт з будівництва об`єктів та здійснює контроль за їх виконанням згідно з чинним законодавством;

- розміщує замовлення на капітальне будівництво, разом з підрядними організаціями визначає та погоджує ціни на будівництво об`єктів відповідно до діючих нормативних актів;

- передає будівельній організації будівельний майданчик, устаткування, що підлягає монтажу, матеріали, забезпечення якими покладено на замовника;

- передає будівельній організації документи про дозвіл відповідних органів на: виконання будівельно-монтажних робіт; відведення земельної ділянки під будівництво; вирубування лісу та пересадження дерев; перенесення з будівельного майданчика магістральних ліній електропередач, залізничних колій, мереж водопроводів, каналізацій, газо і нафтопроводів, ліній зв`язку та інших споруд, що перешкоджають будівництву на відведеному майданчику, в терміни, передбачені в особливих умовах до договору; користування під час проведення будівельних робіт у населених пунктах електроенергією, газом, водою, парою, від існуючих джерел відповідно до проекту організації робіт; забезпечує відповідно до вимог чинного законодавства переселення громадян, які проживають у будинках, що підлягають знесенню, перенесенню або реконструкції; відшкодовує громадянам у разі знесення вартість житлових будинків, господарських будівель, що перебувають у їх власності, а також вартість вилучених плодово-ягідних насаджень;

- здійснює технічний нагляд за будівництвом, контроль за відповідністю обсягів та якості виконаних робіт проектам, технічним умовам і стандартам;

- виконує інші функції, пов`язані з реалізацією покладених на управління завдань у сфері будівництва.

Згідно з пунктом 8 Положення управління має право залучати на договірних засадах кошти юридичних і фізичних осіб для формування програм будівництва.

Пунктом 16 Положення визначено, що управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах Державного Казначейства, розрахункові рахунки в банківських установах, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Листом № 1786/1994 від 09.06.2023 Головне управління капітальних вкладень Міністерства оборони України про надання інформації щодо укладеного Подільським УКБ договору про будівництво багатоповерхового житлового будинку по вул. Чехова, 8 у м. Вінниця повідомило, що наказ Міноборони від 17.06.2003 № 24, яким затверджено Положення про Подільське управління капітального будівництва Міністерства оборони України є чинним, інформація про його скасування у Головному управлінні відсутня (т. 1 а.с. 100-103).

У листі № 1786/1345 від 28.04.2023 Головне управління капітальних вкладень Міністерства оборони України у відповідь за запит прокурора щодо видання оборонним відомством довіреності на Подільському УКБ (в особі його начальника) на укладання з приватним підприємством "Особняк Центр" договору про будівництво багатоповерхових житлових будинків від 02.10.2019 № 16/19 за адресою м. Вінниця, вул. Чехова, 8 повідомило, що Подільське УКБ відповідно до свого положення є самостійним господарюючим суб`єктом, може від свого імені набувати майнових і особисто немайнових прав і нести обов`язки господарської діяльності; оскільки договір укладено Подільським УКБ як самостійною юридичною особою (розрахунковою організацією), довіреність на укладення договору останньому не видавалась (т. 1 а.с.97-99).

Листом № 1786/2447 від 11.07.2023 Головне управління капітальних вкладень Міністерства оборони України на запит офісу генеральної прокуратури № 11/3/1-97 вих-23 від 23.06.2023 повідомило, що договір № 16/19 від 02.10.2019 про будівництво багатоповерхового житлового будинку по вул. Чехова, 8 у м. Вінниця укладався Подільським управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України як державною госпрозрахунковою установою для здійснення власної господарської діяльності, а також відповідно до рішення Міністерства оборони України від 15.11.2004 про надання права замовнику капітального будівництва Міноборони на проектування та забудову територій військових містечок Міноборони та реконструкцію фондів під житло у Житомирській, Хмельницькій, Вінницькій та Рівненській областях (т. 1 а.с. 136, 137).

Судом встановлено, що рішенням Міністерства оборони України від 15.11.2004 про надання права замовнику капітального будівництва Міноборони на проектування та забудову територій військових містечок Міноборони та реконструкцію фондів під житло у Житомирській, Хмельницькій, Вінницькій та Рівненській областях замовнику - Подільському управлінню капітального будівництва МО України надано право на проектування та забудову територій військових містечок Міністерства оборони України та реконструкцію фондів під житло та зокрема у Вінницькій області: п. 16 в\м № 2, вул. Чехова, м. Вінниця (база Вінницької КЕЧ району) (т. 1 а.с. 215, 216).

Відповідно до спільно ухваленого рішення, яке підписано 02.-03.12.2008 року заступником міністра оборони України, директором департаменту будівництва Міністерства оборони України, начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України та затвердженого 03.12.2008 року Міністром оборони України, Головою Вінницької обласної державної адміністрації, Вінницьким міським головою єдиним замовником будівництва на територіях військових містечок м. Вінниці визначено Міністерство оборони в особі Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України. Для виконання поставлених завдань вирішено Міністерству оборони України надати пропозиції Вінницькій міській раді щодо зміни цільового призначення зокрема земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 (ІІ черга бази КЕВ, м. Вінниці) (т. 1 а.с. 221-225).

Доказів скасування вказаних рішень або їх повного виконання, внаслідок яких вони втратили чинність учасниками справи суду не надано.

Отже, зі змісту Положення та зазначених рішень вбачається, що Подільське УКБ укладаючи спірний договір діяло у межах наданих йому повноважень та функцій замовника будівництва покладених на нього Міноборони, що спростовує доводи прокурора про перевищення Подільським УКБ повноважень під час укладення спірного договору.

У позовній заяві прокурором також зазначено, що спірний договір підлягає визнанню недійсним у зв`язку із недотриманням Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 р. № 296.

Надаючи оцінку наведеним твердженням судом враховано таке.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно приписів статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).

Принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України полягає у наданні сторонам права на власний розсуд реалізувати: 1) можливість укласти договір або утриматися від укладення договору, 2) можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Сторони не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини, лише у випадках якщо: 1) існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства; 2) заборона випливає із змісту акта законодавства; 3) така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.

Положеннями частин 1-3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно приписів частини 2 статті 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Специфіка змішаних договорів полягає в тому, що вони включають в договірну конструкцію елементи різних договорів, оскільки до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до частин 3-4 статті 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Права та обов`язки відповідачів у цій справі виникли на підставі договору від 02.10.2019 року № 16/19 про будівництво багатоповерхових житлових будинків по АДРЕСА_1 .

Проаналізувавши зміст укладеного сторонами договору суд дійшов висновку, що спірний договір за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить елементи інвестиційного договору, будівельного підряду (договір підряду, договір на капітальне будівництво) та елементи інших зустрічних зобов`язальних правовідносин, виникнення та існування яких не входить в суперечність з актами цивільного та господарського законодавства в частині не врегульованій інвестиційним договором та договором будівельного підряду.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності.

Згідно статті 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права.

За змістом частини 1 статті 5 Закону України "Про інвестиційну діяльність" суб`єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Положеннями частин 2, 3 статті 5 Закону України "Про інвестиційну діяльність" передбачено, що інвестори - суб`єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об`єкти інвестування.

Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

Згідно частин 2, 3 статті 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестор у випадках і порядку, встановлених законодавством України, зобов`язаний, зокрема одержати дозвіл на виконання будівельних робіт у випадках та порядку, встановлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Положеннями частин 1, 2 статті 14 Закону України "Про інвестиційну діяльність" визначено, що однією із форм реалізації державних інвестицій є державне замовлення на виконання робіт у капітальному будівництві. Державне замовлення розміщується, як правило, на конкурсній основі з урахуванням економічної вигідності цих замовлень для підприємств та організацій.

У свою чергу, загальні положення про договір підряду містить глава 61 ЦК України, а особливості підряду на капітальне будівництво додатково регулюються главою 33 ГК України.

Згідно статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

За змістом частини 1 статті 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Приписами статті 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 5 статті 318 ГК України регламентовано, що договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об`єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов`язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об`єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об`єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.

Відповідно до частини 2 статті 319 ГК України та частини 1 статті 838 ЦК України підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

Згідно частини 1 статті 843 ЦК України, частини 1 статті 321 ГК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

За умовами частини 1 статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до частини 1 статті 849 ЦК України, частини 1 статті 320 ГК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Положеннями частини 1 статті 853 ЦК України визначено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Згідно частини 1 статті 876 ЦК України власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до частин 1, 2 статті 877 ЦК України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов`язана надати відповідну документацію.

За змістом частини 1 статті 879 ЦК України, частини 3 статті 318 ГК України матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Положеннями частини 4 статті 879 ЦК України, частини 5 статті 321 ГК України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно пункту 14 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 р. № 668 предметом договору підряду є роботи, пов`язані з будівництвом об`єкта, обов`язок щодо виконання яких покладається на підрядника. Власником результату виконаних робіт (об`єкта будівництва) є замовник, якщо інше не передбачено договором.

У позовній заяві прокурор зазначив, що оспорюваний договір є змішаним договором з окремими елементами (умовами) характерними для договору про спільну діяльність та всупереч наведеним вище положенням не був погоджений із Міністерством оборони України, у зв`язку із чим наявні підстави для визнання його недійсним.

Положеннями підпункту "л" пункту 18 частини 2 статті 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" передбачено, що здійснюючи управління об`єктами державної власності, Кабінет Міністрів України визначає порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року № 296 затверджено Порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном (далі Порядок № 296), який визначає механізм і процедуру укладення такими підприємствами договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном.

Згідно пункту 1 Порядку (у редакції чинній на час укладення спірного договору) цей Порядок визначає механізм укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків (далі - суб`єкт господарювання), договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном.

Пунктами 2, 3 Порядку № 296 встановлено, що суб`єкт господарювання, який виявив намір укласти договір, подає центральному органові виконавчої влади, до сфери управління якого він належить, іншому суб`єкту управління об`єктами державної власності, зокрема Національній або галузевій академії наук (далі - орган управління) звернення щодо погодження укладення договору разом з відповідним пакетом документів, а орган управління готує протягом місяця з дня надходження від суб`єкта господарювання звернення щодо погодження укладення договору за погодженням з Мінекономрозвитку, Мінфіном, Фондом державного майна та Мін`юстом відповідний проект рішення Кабінету Міністрів України, до якого додаються:

- звернення суб`єкта господарювання до органу управління щодо погодження укладення договору разом з документами, що передбачені підпунктами 2-6 пункту 2 цього Порядку, а також погоджений органом управління проект договору;

- висновок органу управління щодо відсутності встановлених законодавством заборон та обмежень на використання майна суб`єкта господарювання, якщо таке використання передбачається договором;

- висновок органу управління про відповідність галузевим концепціям і програмам розвитку пропозицій суб`єкта господарювання, який планує укласти договір.

Згідно пунктів 4, 5 Порядку № 296 орган управління подає в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України узгоджений проект рішення щодо погодження укладення договору разом з документами, зазначеними в абзацах четвертому - шостому пункту 3 Порядку. У разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про погодження укладення договору орган управління здійснює заходи щодо забезпечення його укладення суб`єктом господарювання відповідно до вимог законодавства.

Положеннями статті 1130 ЦК України визначено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Відповідно до частини 2 статті 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

За змістом статті 1132 ЦК України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Згідно частини 1 статті 1133 ЦК України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки.

Відповідно до приписів статті 1134 ЦК України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

Ведення бухгалтерського обліку спільного майна учасників може бути доручено ними одному з учасників.

Користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди - у порядку, що встановлюється за рішенням суду. Обов`язки учасників щодо утримання спільного майна та порядок відшкодування витрат, пов`язаних із виконанням цих обов`язків, встановлюються договором простого товариства.

За своєю правовою природою договір простого товариства (договір про спільну діяльність) є консенсуальним, безвідплатним, взаємним, багатостороннім та заснованим на особливих, особисто-довірчих відносинах сторін (фідуціарний правочин).

Судом враховано, що спірний договір укладено між сторонами за результатами проведеного відповідачем-1 конкурсу, за яким ПП "Особняк Центр" було визнано переможцем.

Водночас, укладення договору простого товариства (договору про спільну діяльність) на основі особисто-довірчих відносин між сторонами, виключає підставу його укладення за результатами комерційного конкурсу, адже переможець конкурсу заздалегідь невідомий, і фактично конкурують не особи, а надані ними пропозиції з наступним обранням того з учасників, чия пропозиція виявилася найбільш вигідною для організатора конкурсу з огляду на мету його проведення.

Проаналізувавши зміст спірного договору в аспекті правового регулювання договору про спільну діяльність суд дійшов висновку, що укладений між сторонами договір з огляду на його предмет, розподіл прав та обов`язків між сторонами неможливо кваліфікувати як договір про спільну діяльність, оскільки обов`язок щодо здійснення конкретних дій, обумовлених предметом договору, зокрема будівництво багатоповерхових житлових будинків фактично покладено на одну сторону - Приватне підприємство "Особняк Центр", договір не містить кваліфікуючих ознак спільної діяльності зокрема, спільності внесків, набуття здійснених вкладів у спільну часткову власність кожного з учасників договору та спільної (однакової) мети учасників договору, що стала підставою для його укладення.

Також у спірному договорі сторони не обумовили спільне покриття витрат або збитків від будівництва та порядок вчинення цих дій.

Натомість у пункті 5.2. договору сторони погодили, що сторона 2 повністю несе ризик втрати чи пошкодження об`єкта з дати набрання чинності цим договором і до повного його виконання у межах внесених нею інвестицій.

У пунктах 3.5., 3.7. договору сторони погодили, що у якості компенсації витрат пов`язаних з організацією та супроводженням будівництва багатоквартирних житлових будинків по вул. Чехова 8 сторона 2 зобов`язується перерахувати стороні 1 кошти в сумі 250 тис. грн. Перший внесок сторона 2 сплачує стороні 1 у розмірі 50 тис. грн. на протязі 10-ти банківських днів з дня підписання вказаного договору за письмовим (електронною поштою) зверненням сторони 1. Залишок компенсаційних виплат здійснюється стороною 2 в терміни та обсягах за погодженням сторін. Крім того, за домовленістю сторін по окремому договору сторона 2 зобов`язується перераховувати стороні 1 кошти за здійснення технічного нагляду за будівництвом в обсязі 0,5 % від вартості будівельних робіт по гл. 1-9 зведеного кошторисного розрахунку, що не відповідає суті спільних витрат учасників та безвідплатної природи договору про спільну діяльність.

Умовами пункту1.5.4. передбачено, що здійснення розрахунків за виконання будівельно-монтажних (будівельних) та спеціальних робіт покладено на сторону 2.

Окрім того, за змістом пункту 4.4.4. договору здійснення інвестування за договором в обсягах, строки та на умовах, визначених цим договором покладено на сторону 2, яка згідно з пунктом 4.1.2 договору має право залучати співінвесторів до фінансування об`єкта будівництва в порядку визначеному законодавством.

Забезпечення погашення витрат замовника, а також проведення інших розрахунків щодо оплати проектних робіт, експертизи проекту, технічного обстеження, технічних умов, тощо також покладено на сторону 2 (пункт 4.4.9. договору).

Судом також враховано, що відповідно до вимог статті 1134 ЦК України здійснення спільної діяльності передбачає покладення ведення бухгалтерського обліку спільного майна учасників (внесків учасників договору) та спільних результатів такої діяльності на одного з учасників.

Згідно з підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності. Облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податків.

За змістом пункту 64.6 статті 64 Податкового кодексу України договір про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб повинен перебувати на обліку у контролюючих органах. Взяття на облік договору здійснюється шляхом додаткового взяття на облік учасника договору про спільну діяльність як платника податків - відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору.

Натомість у спірному договорі умова щодо покладення на одну із сторін обов`язку з ведення бухгалтерського обліку та податкового обліку не передбачена та у матеріалах справи відсутні належні докази взяття на облік у контролюючому органі учасника договору про спільну діяльність як платника податків відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання цього договору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірний договір не містить істотних умов договору про спільну діяльність, що виключає його кваліфікацію у якості договору про спільну діяльність та необхідність застосування до його регулювання Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном № 296.

З урахуванням встановлених обставин та досліджених доказів суд дійшов висновку, що Подільське УКБ під час укладення спірного договору діяло у межах своїх повноважень.

Судом також враховано, що положеннями частини 3 статті 92 ЦК України (у редакції чинній на час укладення спірного договору) передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Положеннями частини 3 статті 237 ЦК України визначено, що представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Юридична особа вчиняє правочини через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

У постанові Верховного Суду від 16 лютого 2023 року у справі № 910/2958/20 Верховним судом зазначено, що при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.

Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

У постанові від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 Верховний Суд виснував, що зі змісту норми частини першої статті 241 ЦК України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, здійснення чи прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу). Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №910/18812/17, від 08.07.2019 №910/19776/17, від 04.03.2021 у справі №905/1132/20.

При цьому при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення (така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 зі справи № 910/8794/16).

Послідовна та стала правова позиція щодо застосування цих норм права у їх взаємозв`язку викладена у низці постановах Верховного Суду, зокрема: від 10.04.2018 у справі №910/11079/17, від 02.04.2019 у справі №904/2178/18, від 19.06.2019 у справі №904/9795/16, від 01.10.2019 у справі №910/8287/18, від 24.02.2021 у справі № 926/2308/19, від 04.03.2021 у справі №905/1132/20, від 18.02.2021 у справі №924/658/20, в ухвалі від 11.06.2020 у справі 915/1602/19 тощо.

У постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №904/2178/18 Верховний Суд виснував, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц виклала висновок, що "для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання".

Наразі прокурором не доведено належними та допустимими доказами, що сторона договору Приватне підприємство "Особняк-Центр" під час укладення договору діяло недобросовісно або нерозумно, а також ту обставину, що Міністерство оборони України не було обізнане та не схвалило укладення спірного договору.

У позовній заяві прокурор з посиланням на статті 21 Земельного кодексу України також зазначає, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Прокурор стверджує, що виконання спірного договору призведе до вибуття з державної власності земельної ділянки та подальшої зміни її цільового призначення.

Щодо доводів прокурора про те, що у договорі визначені умови щодо підстав вибуття земельної ділянки з державної власності та іншого рухомого та нерухомого майна, а також позбавлення речового права (права постійного користування земельною ділянкою) суд враховує таке.

Відповідно до вимог статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу та інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно частин 1, 2 статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Згідно з частинами 3, 4 статті 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Суд вважає безпідставним твердження прокурора, що унаслідок укладення спірного договору правовий режим майна (земельної ділянки), на якій планується будівництво зазнає відповідних змін, оскільки за змістом пункту 4.3. договору сторона 2 не має права без згоди сторони 1 переоформити право землекористування. Умовами договору не передбачено передачі стороні 2 прав на земельну ділянку та припинення прав землекористувача та зміну власника земельної ділянки внаслідок укладення цього договору.

Із матеріалів справи вбачається, що внаслідок укладення спірного договору власник та користувач земельної ділянки не змінилися та земельна ділянка не вибула із державної власності.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 332775679 від 18.05.2023 державним реєстратором 16.12.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості (за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2252578905101, номер відомостей про речове право 39781536) про право власності Вінницької обласної державної адміністрації на земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:01:052:0013 площею 4,0725 га та запис про інше речове право: 39781724 -право постійного користування земельною ділянкою за Квартирно - експлуатаційним відділом м. Вінниця, опис об`єкта іншого речового права земельна ділянка для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України (т. 1 а.с. 53, 54).

При цьому, як вбачається із пояснень третьої особи, що є користувачем земельної ділянки, після реєстрації земельної ділянки, з метою забезпечення належного будівництва на вказаній земельній ділянці, вчиняються дії щодо включення земельної ділянки до Переліку № 666-р, отримання містобудівних умов та обмежень, погодження зміни цільового призначення, списання та передислокацію майна та передачі земельної ділянки під забудову Подільському УКБ (т. 1 а.с. 244-248).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №5023/10655/11 від 20.11.2018, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №915/478/18).

Згідно з положеннями статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику ЄСПЛ як джерело права. Зазначені рішення ЄСПЛ застосовуються у цій справі як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04, пункт 70) Суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він зазначив, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

З урахуванням встановлених обставин справи, пояснень учасників справи, суд дійшов висновку, що дії Міністерства оборони України в контексті обставин, які передували виникненню спірних правовідносин та обставин, які покладенні в основу оспорювання договору не відповідають попереднім рішенням та дорученням Міністерства оборони України, що свідчить про порушення принципу належного урядування, непослідовність та суперечливу поведінку.

Відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Дослідження питання про здійснення особою належного їй суб`єктивного матеріального права відповідно до його мети тісно пов`язане з аналізом фактичних дій суб`єкта на предмет дотримання вимоги добросовісності та розумності.

Одним із аспектів змісту добросовісності є заборона суперечливої поведінки.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. (Пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №461/9578/15-ц, постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 30.11.2021 у справі №910/4224/21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16 зазначено, що в праві України доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи, та базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої - принцип добросовісності.

Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку.

Конституційний Суд України зазначив, що тлумачення та застосування судами джерел цивільного права у будь-якому разі має ґрунтуватися на таких засадах цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність і розумність (абзац третій підпункту 3.5 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 23 квітня 2020 року № 2-р(ІІ)/2021).

Враховуючи встановлені судом обставини справи суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин принцип заборони суперечливої поведінки, яка базується на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці, з огляду на те, що у матеріалах справи містяться докази з яких вбачається, що до укладення спірного договору Міністерство оборони України поклало на Подільське УКБ функції замовника щодо забудови земельної ділянки у місті Вінниця, вул. Чехова, 8 (теперішня Мазепи, база КЕВ), Міністерство оборони України було обізнане про укладення спірного договору, заперечень щодо укладення цього договору не висувало та наступні дії щодо контролю за виконанням цього договору та доручення про внесення змін до цього договору свідчать про схвалення цього договору з боку Міністерства оборони України.

Твердження Міністерства оборони України, які викладалися у відповідях на запити прокуратури про знищення документів не можуть доводити обставину відсутності погоджень та спростовувати обставину його обізнаності та схвалення спірного договору.

Судом також враховується попередня поведінка сторін, яка передувала укладенню спірного договору.

Так, із матеріалів справи вбачається, що за подібних обставин між сторонами було укладено аналогічні договори на будівництво житлових будинків від 28.11.2017 № 5/17, № 6/17.

Згідно актів прийому - передачі квартир від 03.05.2022, 06.05.2022, 09.11.2022 за наслідками виконання договору Приватним підприємством "Особняк-Центр" було передано, а Подільським УКБ прийнято квартири побудовані для військовослужбовців, які надалі було зареєстровано за Міністерством оборони України на праві власності, що підтверджують витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.2 а.с. 12-46).

Доказів пред`явлення претензій щодо неналежного виконання цих договорів, або доказів здійснення претензійно-позовної роботи щодо захисту прав та інтересів Міністерства оборони України відносно вказаних договорів з підстав зазначених у позові, що є предметом розгляду у цій справі суду не надано.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що прокурором та позивачами не доведено, що спірний договір укладено з перевищенням Подільським УКБ повноважень, з порушенням чинного законодавства, а також з порушенням інтересів держави та суспільства. Інших належних доказів на підтвердження того, що договір не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, прокурором та позивачами не надано.

При оцінці спірних правовідносин, судом враховано, що спірний договір укладено Подільським УКБ на виконання покладених на нього функцій замовника будівництва житла для військовослужбовців.

Як вбачається із затвердженого заступником Міністра оборони України 04.07.2022 Плану усунення недоліків і порушень за підсумками аудиту ефективності використання бюджетних коштів, виділених Міністерству оборони України на будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Збройних Сил України у 2020-2021 роках, проведеного Рахунковою палатою Подільському УКБ доручено вжити заходів щодо опрацювання питання щодо внесення та підписання змін до діючих укладених договорів, зокрема договору укладеного з ПП "Особняк-Центр" від 02.10.2019 № 16/19 з будівництва багатоквартирних житлових будинків в частині визначення замовником будівництва Міноборони; зазначення кадастрового номеру земельної ділянки; опрацювати питання щодо включення земель оборони, на яких здійснюється будівництво до Переліку затвердженого розпорядженням КМУ від 22.03.2013 № 666-р (т.2 а.с. 182-184).

Із змісту вказаного плану вбачається, що Міністерство оборони України обізнане щодо спірного договору, схвалює його укладення та розглядає цей договір, як такий, що підлягає виконанню з урахуванням запропонованих Міністерством змін до цього договору.

За наведених обставин, суд вважає, що вимога про визнання недійсним спірного договору в умовах повномасштабної військової агресії російської федерації проти України не є ефективним способом захисту інтересів держави в частині забезпечення швидкого та належного будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей.

Згідно правової позиції викладеній у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи та досліджені докази, суд не вбачає правових та фактичних підстав для визнання недійсним договору від 02 жовтня 2019 року № 16/19 про будівництво багатоповерхових житлових будинків по АДРЕСА_1 укладеного між Подільським управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України та Приватним підприємством "Особняк Центр", що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що позов заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації та Міністерства оборони України про визнання недійсним договору від 02 жовтня 2019 року № 16/19 про будівництво багатоповерхових житлових будинків по вул. Чехова, 8 у м. Вінниця укладеного між Подільським управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України та Приватним підприємством "Особняк Центр" задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду Офісом Генерального прокурора згідно платіжної інструкції № 2932 від 25.07.2023 сплачено судовий збір у розмірі 2 684,00 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, витрати по сплаті судового збору у сумі 2 684,00 гривень покладаються на прокурора.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви залишити за прокурором.

3. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник судового рішення направити учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Повний текст рішення складено 14 травня 2024 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - Офісу Генерального прокурора, до електронного кабінету у системі ЄСІТС; office@gp.gov.ua;

3 - Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Південного регіону, до електронного кабінету у системі ЄСІТС; public_vppru@vppdr.gp.gov.ua;

4 - позивачу 1, до електронного кабінету у системі ЄСІТС;

5 - позивачу 2, до електронного кабінету у системі ЄСІТС;

6 - відповідачу 1, 21027, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця 600-Річчя, будинок 68;

7 - відповідачу 2, до електронного кабінету у системі ЄСІТС;

8 - третій особі, до електронного кабінету у системі ЄСІТС.