Рішення

від 01.02.2024 по справі 920/257/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.02.2024м. СумиСправа № 920/257/23Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., за участю секретаря судового засідання Саленко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/257/23 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Сумської міської ради (майдан Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40000, ідентифікаційний код 23823253)

до відповідача: фізичної особи-підприємця Жукова Валерія Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 125 358, 27 грн,

за участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):

представника позивача - Титаренко В.В.,

представника відповідача - Панченко М.О.,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до відповідача, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у сумі 125 358,27 грн за використання земельної ділянки без оформлення договору оренди за період з 05.12.2019 по 04.12.2022, а також стягнути з відповідача судовий збір.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 13.03.2023 справу № 920/257/23 розподілено для розгляду судді Джепі Ю.А.

Ухвалою від 15.03.2023 відкрито провадження у справі № 920/257/23 та призначено підготовче судове засідання на 20.04.2023.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву (Вх. №2133 від 06.04.2023), в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позивач який посилається на те, що позбавлений можливості отримати дохід у відповідному розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, повинен надати суду докази на підтвердження таких обставин. При цьому, докази, що подаються до суду, мають відповідати, зокрема положенням статей 76 і 77 ГПК України щодо їх належності та допустимості.

Отже, позивач у даній справі має надати докази реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі" у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів)).

Зазначає, що наданий позивачем розрахунок не містить належного обгрунтування використання 6% від нормативно грошової оцінки, адже даний відсоток передбачений для земельних ділянок під ресторанами, кафе, барами, нічними клубами (натомість для розміщення інших об`єктів передбачені різні відсотки, наприклад їдальні - 3%.). Стверджує, що відповідач не здійснює господарську діяльність за адресою: м. Суми, вулиця Соборна, 27, зокрема в належних йому приміщеннях за вказаною адресою відсутні ресторани, кафе, бари, нічні клуби, а в матеріалах справи відсутні докази, які надають можливість встановити, що він здійснює вказаний вид діяльності на спірній земельній ділянці.

Відповідач стверджує, що є власником нежитлових приміщень 278,5 кв.м. та надбудови 198, 8 кв. м. за адресою м. Суми, вулиця Соборна, 27. Зазначає, що згідно з відомостями, які містяться в публічній кадастровій карті України за адресою: м. Суми, вулиця Соборна, 27 розташовано кілька сформованих земельних ділянок (5910136300:02:002:0028, 5910136300:02:002:0040) та несформовані землі, а будівля, яка розташована на земельній ділянці 5910136300:02:002:0040 має кілька поверхів та різні адреси, включаючи будинок № 2 по провулку Сурогінський (9 Травня), м. Суми (Департамент соціального захисту населення Сумської ОДА).

Однак із наданих позивачем доказів не вбачається, на якій саме підставі та з яких обставин він дійшов висновку, що позивачем на даний час використовується земельна ділянка 5910136300:02:002:0040, площею 0.0341 га. Подані позивачем докази не доводять фактичного користування відповідачем земельною ділянкою саме в розмірі 0.0341 га, який був взятий за основу при розрахунку збитків.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних в повному обсязі.

14.04.2023 від представника відповідача надіслано до суду через систему «Електронний суд» клопотання від 13.04.2023 б/н (вх № 1307 від 14.04.2023) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 14.04.2023 постановлено задовольнити клопотання представника відповідача - фізичної особи-підприємця Жукова Валерія Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 13.04.2023 б/н (вх. № 1307 від 14.04.2023) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 920/257/23; провести підготовче засідання, призначене на 20.04.2023, 10:00 за участі представника відповідача - фізичної особи-підприємця Жукова Валерія Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - адвоката Панченко М.О. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Сумською міською радою було подано відповідь на відзив від 19.04.2023 №158/23юр (Вх. №1388 від 20.04.2023), в якому позивач заперечує проти доводів відповідача та просить поновити позивачу строк для надання відповіді на відзив з додатками та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У підготовчому судовому засіданні 20.04.2023 протокольною ухвалою продовжено строк підготовчого провадження в справі № 920/257/23 на тридцять днів та оголошено перерву до 25.05.2023.

25.05.2023 оголошено перерву до 20.06.2023.

У підготовчому судовому засіданні 20.06.2023 протокольною ухвалою оголошено перерву до 27.07.2023.

Сумською міською радою подано письмові пояснення по справі від 26.07.2023 №260/23юр (Вх. 4715/23 від 27.07.2023), в яких позивач зазначає, що твердження відповідача про те, що спірною земельною ділянкою користується не тільки він, а й інші особи, є безпідставними, а тому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У підготовчому судовому засіданні 27.07.2023 протокольною ухвалою письмові пояснення Сумської міської ради від 26.07.2023 №260/23юр (Вх. 4715/23 від 27.07.2023) долучені до матеріалів справи та оголошено перерву до 09.08.2023.

У підготовчому судовому засіданні 09.08.2023 оголошено перерву до 24.08.2023.

24.08.2023 від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 10.08.2023 (вх.№ 5340/23 від 24.08.2023) про відкладення розгляду справи.

Також 24.08.2023 від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 24.08.2023 (вх.№ 3223 від 24.08.2023) про витребування доказів.

Ухвалою від 24.08.2023 постановлено задовольнити клопотання представника відповідача б/н від 24.08.2023 (вх.№ 3223 від 24.08.2023) про витребування доказів. Ухвалено витребувати, за наявності, у Департамента забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Садова, 33) та КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» (40009, м. Суми, вул. Садова, 33) належним чином завірені копії всіх наявних інвентарних справ на будинок за адресою: м. Суми, вулиця Соборна, 27, та будинок за адресою: м. Суми, провулок Сурогінський (раніше: провулок 9 Травня), 2; витребувати у Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40022, м. Суми, вул. Революції Гідності, 32) копії обмінних файлів (електронного документу) (у форматі ХМL або іншому доступному форматі) щодо земельних ділянок з кадастровим номером: 5910136300:02:002:0028 та 5910136300:02:002:0040, що розташовані за адресою: м. Суми, вулиця Соборна, 27; задовольнити клопотання представника відповідача б/н від 10.08.2023 (вх.№ 5340/23 від 24.08.2023) про відкладення розгляду справи; відкласти розгляд справи у підготовче судове засідання на 05.10.2023, 12:45.

Водночас підготовче засідання, призначене на 05.10.2023, 12:45, не відбулось у зв`язку з оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України.

Представником відповідача подано до суду розгляду клопотання про витребування доказів від 04.10.2023 б/н (Вх. №3828 від 05.10.2023)

Ухвалою суду від 16.10.2023 постановлено залишити без розгляду клопотання представника відповідача про витребування доказів від 04.10.2023 б/н (Вх. №3828 від 05.10.2023); призначено підготовче судове засідання на 16.11.2023, 10:00.

У судовому засіданні 16.11.2023 судом оголошено перерву до 19.12.2023, 14:30.

Ухвалою суду від 19.12.2023 судом постановлено закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті в судове засідання на 01.02.2024, 11:00.

У судовому засіданні по суті 01.02.2024 приймали участь представники позивача та відповідача.

Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 01.02.2024 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно договору купівлі-продажу від 20.04.2010, декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 29.05.2020 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, фізична особа - підприємець Жуков В.В. 20.04.2010 набув право власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлове приміщення загальною площею 477, 3кв.м.), розташованого за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Соборна, 27.

Зазначене майно відповідача розташовується на земельній ділянці площею 0,0341 га комунальної форми власності, кадастровий номер 5910136300:02:002:0040, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, цільове призначення - 03.08 для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, власником якої є Сумська міська рада.

05.09.2013 між Сумською міською радою та Жуковим Валерієм Володимировичем був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до пункту 1.1. якого позивач, орендодавець, надав, а відповідач, орендар, прийняв в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5910136300:02:002:0040.

Згідно з пунктом 2.2. цього договору він був укладений до 31.10.2017. У подальшому цей договір не продовжувався.

Розділом 3 Договору оренди земельної ділянки від 05.09.2013 регулюється орендна плата, та яким передбачено, що орендна на рік становить 6,0% від нормативної грошової оцінки землі.

Складовими частинами розрахунку орендної плати є: розмір відсотку від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - постійна величина, що застосовується для проведення розрахунку орендної плати; нормативна грошова оцінка землі станом на момент укладання договору.

Розмір річної орендної плати за 2013 рік становить 26 270, 03 грн, що складає 2189, 17 грн за місяць.

За наступні роки, починаючи з 2014 року, орендна плата справляється з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки земель відповідно до Податкового кодексу України.

Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки (відповідно до ст. 18 Закону України «Про оцінку земель») та її індексації проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору, в порядку та у випадках, передбачених законодавством України.

05.10.2022 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, як уповноважений орган позивача, направив на адресу відповідача лист № 06.01-16/923 про усунення порушень земельного законодавства, в якому зазначено, що припинення договору оренди землі не тягне за собою припинення користування земельною ділянкою орендарем. Жукову В.В. було запропоновано усунути порушення вимог земельного законодавства шляхом укладення з Сумською міською радою договору оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5910136300:02:002:0040.

Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Сумській області, що зазначена в листі від 01.12.2022, відповідач земельний податок та/або орендну плату за 2019, 2020, 2021 та 2022 роки сплачував не в повному обсязі.

05.12.2022 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, як уповноважений орган позивача, направив на адресу відповідача лист № 06.01-16/1200 про визначення недоотриманого доходу, в якому зазначено, що за користування земельною ділянкою, площею 0,0341 га з кадастровим номером 5910136300:02:002:0040, орендна плата за 2019 - 2022 роки Жуковим В.В. не сплачувалась, а оскільки він використовує спірну земельну ділянку без оформленого права на неї та не сплачує плату за землю, розмір втрат міського бюджету Сумської міської територіальної громади склав 125 358,27 грн. Вказано, що у разі визнання розміру недоотриманих доходів запропоновано звернутися до департаменту для укладення договору про добровільне відшкодування недоотриманих коштів, у вигляді орендної плати за землю Сумській міській територіальній громаді.

Доказів, які підтверджують сплату відповідачем безпідставно збережених коштів в розмірі 125 358,27 грн за користування земельної ділянки без оформлення договору оренди суду не надано.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1,2 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Згідно п. «в» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Щодо посилання відповідача на те, що позивачем не надано належних доказів того, що ним використовується земельна ділянка 5910136300:02:002:0040, площею 0,0341 га, а тому і розрахунок суми в розмірі 125 358, 27 грн є необгрунтованим, суд вважає їх безпідставинми та керується при ухваленні рішення наступним.

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 5910136300:02:002:0040 має площу 0, 0341 га, а тому саме ця площа має бути використана при проведенні розрахунку безпідставно збережених коштів.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, а саме з Договору оренди земельної ділянки від 05.09.2013, укладеного між Сумською міською радою та Жуковим В.В. , що в оренду відповідача передається земельна ділянка 0, 0341 га, кадастровий номер 5910136300:02:002:0040, а тому твердження про те, що при нарахування суми безпідставно збережених коштів, позивач не має брати площу земельної ділянки 0, 0341 га є необгрунтованими, оскільки між учасниками справи були договірні відносини щодо земельної ділянки саме із такою площею.

Згідно із частинами 1-4, 9 статті 791 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проєктами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проєктами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проєктами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проєктами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій, сьомій цієї статті) здійснюється за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

При цьому судом враховано наданий представником відповідача висновок експертів № 32, складений на його замовлення 23.10.2023 за результатами проведеної земельно-технічної експертизи.

Відповідно до нього за результатами візуально-інструментального обстеження на місцевості об`єктів та відповідно до проведеного аналізу документів, у межах наданих матеріалів, дослідженням встановлено на земельній ділянці площею 0.0341 га, кадастровий номер 5910136300:02:002:0040, за адресою: АДРЕСА_2 , визначені об`єкти нерухомості, які знаходяться в межах даної ділянки:

- будівля під літерою "В" одноповерхова з підвалом:

І поверх (відомості про право власності невідомі);

Підвал (реєстраційний номер об`єкта - 21107783559101, власник Жуков Валерій Володимирович на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, серія та номер: 503, виданий 20.04.2010;

- відкрита веранда під літерою "В1":

І поверх, ІІ поверх (реєстраційний номер об`єкта - 2107783559101, власник Жуков Валерій Володимирович на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: СМ141201500926, виданий 29.05.2020, видавник: Управління державного архітектурно-будівельного контролю СМР).

Отже, вказаний висновок свідчить, що нерухоме майно відповідача знаходиться на земельній ділянці площею 0.0341 га, кадастровий номер 5910136300:02:002:0040. Інформації про інших власників нерухомого майна або землекористувачів він не містить.

При цьому, твердження відповідача про користування меншою площею земельної ділянки, а саме лише тією, на якій розташована нежитлова будівля, суд не покладає в основу висновків в даній справі, оскільки, по-перше, спір стосується користування вже сформованою земельною ділянкою, по-друге, позивач не надав доказів на підтвердження формування за спірною адресою земельної ділянки меншої чи більшої площі для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі. Отже, розмір земельної ділянки, якою користується відповідач, доведений, обґрунтований і підтверджений достатніми доказами.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив правовий висновок, що у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 ЦК України (постанови від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до рішення від 31.10.2012 № 1839-МР "Про надання в оренду земельних ділянок підприємствам, установам, організаціям і підприємцям" відповідачу була надана в оренду земельна ділянка площею 0.0341 га, кадастровий номер 5910136300:02:002:0040, за рахунок земель громадської та житлової забудови з функціональним призначенням: під розміщеною їдальнею-кафе, з розміром орендної ставки 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Враховуючи зазначене, з огляду на функціональне призначення земельної ділянки, позивачем здійснено розрахунок саме виходячи з вказаної відсоткової ставки. Доказів зміни функціонального призначення землі відповідачем суду не надано.

Беручи до уваги обгрунтованість стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки без оформлення договору оренди за період з 05.12.2019 по 04.12.2022 та надані докази у справі щодо стягнення їх саме у розмірі у сумі 125 358,27 грн, арифметично перевіривши правильність відповідного нарахування, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Сумської міської ради підлягають задоволенню. Контрозрахунок відповідачем суду не надавався.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір в загальній сумі 2684 грн згідно із платіжною інструкцією №83 від 03.03.2023, який підлягає стягненню на його користь з відповідача.

Судові витрати відповідача не підлягають стягненню з позивача з огляду на задоволення позову у повному розмірі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Жукова Валерія Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Сумської міської ради (майдан Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40000, ідентифікаційний код 23823253) 125 358,27 грн (сто двадцять п`ять тисяч триста п`ятдесят вісім гривень двадцять сім копійок) за використання земельної ділянки без оформлення договору оренди за період з 05.12.2019 по 04.12.2022 та витрати на сплату судового збору в сумі 2 684, 00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний суддею 15.05.2024 у зв`язку із перебуванням судді Джепи Ю.А. на лікарняному з 05.02.2024 по 14.05.2024.

Суддя Ю.А. Джепа