Постанова

від 06.11.2024 по справі 920/257/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2024 р. Справа№ 920/257/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Агрикової О.В.

Михальської Ю.Б.

розглянувши у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Жукова Валерія Володимировича

на рішення Господарського суду Сумської області

від 01.02.2024 (повний текст підписано 15.05.2024)

у справі № 920/257/23 (суддя Джепа Ю.А.)

за позовом Сумської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Жукова Валерія Володимировича

про стягнення 125 358, 27 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року Сумська міська рада звернулась до Господарського суду Сумської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Жукова Валерія Володимировича про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 125 358, 27 грн за використання земельної ділянки без оформлення договору оренди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у період з 05.12.2019 по 04.12.2022 користувався земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташоване належне йому майно, без достатньої правової підстави та не сплачував за користування нею оренду плату у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти, у сумі 125 358, 27 грн, які відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати позивачу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду Сумської області від 01.02.2024 у справі № 920/257/23 позовні вимоги задоволено. Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Жукова Валерія Володимировича на користь Сумської міської ради 125 358, 27 грн. за використання земельної ділянки без оформлення договору оренди за період з 05.12.2019 по 04.12.2022 та витрати на сплату судового збору в сумі 2 684, 00 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з встановлених обставин справи стосовно того, що Фізична особа-підприємець Жуков Валерій Володимирович користувався спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, а відтак за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за орендне користування нею протягом 05.12.2019 по 04.12.2022, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким у позові відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, при цьому суд не повно з`ясував усім фактичні обставини справи а висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказує, що останньому належить лише частина приміщення, яка знаходиться на спірній земельній ділянці, проте судом першої інстанції не враховано той факт, що кількість власників впливає на розрахунок наданий позивачем.

Крім того, апелянт зазначає, що розмір орендної ставки 6% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки не відповідає цільовому призначенню землі.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано відзиву на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №920/257/23 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Жукова Валерія Володимировича на рішення Господарського суду Сумської області від 01.02.2024. Постановлено розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Жукова Валерія Володимировича на рішення Господарського суду Сумської області від 01.02.2024 у справі № 920/257/23 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 заяву суддів Кропивної Л.В., Барсук М.А., Руденко М.А. про самовідвід від розгляду справи № 920/257/23 - задоволено. Матеріали справи №920/257/23 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Керівника апарату від 02.09.2024 №09.1-07/364/24 у зв`язку з задоволенням заяви суддів Північного апеляційного господарського суду Кропивної Л.В., Барсук М.А., Руденко М.А. про самовідвід від розгляду справи №920/257/23 справу передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями, справу №910/257/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Тищенко А.І., суддів: Михальської Ю.Б., Агрикової О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Жукова Валерія Володимировича на рішення Господарського суду Сумської області від 01.02.2024 у справі №920/257/23. Роз`яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору купівлі-продажу від 20.04.2010, декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 29.05.2020 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Фізична особа - підприємець Жуков Валерій Володимирович 20.04.2010 набув право власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлове приміщення загальною площею 477, 3 кв.м.), розташований за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Соборна, 27.

Зазначене майно відповідача розташовується на земельній ділянці площею 0,0341 га комунальної форми власності, кадастровий номер 5910136300:02:002:0040, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, цільове призначення - 03.08 для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, власником якої є Сумська міська рада.

05.09.2013 між Сумською міською радою (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Жуковим Валерієм Володимировичем (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець надав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Соборна, 27, кадастровий номер 5910136300:02:002:0040.

Згідно з пунктом 2.2. цього договору він був укладений до 31.10.2017. У подальшому цей договір не продовжувався.

Розділом 3 договору оренди земельної ділянки від 05.09.2013 регулюється орендна плата, та яким передбачено, що орендна плата на рік становить 6,0% від нормативної грошової оцінки землі.

Складовими частинами розрахунку орендної плати є: розмір відсотку від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - постійна величина, що застосовується для проведення розрахунку орендної плати; нормативна грошова оцінка землі станом на момент укладання договору.

Розмір річної орендної плати за 2013 рік становить 26 270, 03 грн., що складає 2 189, 17 грн. за місяць.

За наступні роки, починаючи з 2014 року, орендна плата справляється з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки земель відповідно до Податкового кодексу України.

Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки (відповідно до ст. 18 Закону України «Про оцінку земель») та її індексації проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору, в порядку та у випадках, передбачених законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, як уповноважений орган позивача, направив на адресу відповідача лист №06.01-16/923 від 05.10.2022 про усунення порушень земельного законодавства, в якому зазначено, що припинення договору оренди землі не тягне за собою припинення користування земельною ділянкою орендарем. Відповідачу було запропоновано усунути порушення вимог земельного законодавства шляхом укладення з Сумською міською радою договору оренди земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. Соборна, 27, кадастровий номер 5910136300:02:002:0040.

Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Сумській області, що зазначена в листі від 01.12.2022, відповідач земельний податок та/або орендну плату за 2019, 2020, 2021 та 2022 роки сплачував не в повному обсязі.

05.12.2022 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, як уповноважений орган позивача, направив на адресу відповідача лист №06.01-16/1200 про визначення недоотриманого доходу, в якому зазначено, що за користування земельною ділянкою, площею 0,0341 га з кадастровим номером 5910136300:02:002:0040, орендна плата за 2019 - 2022 роки Жуковим В.В. не сплачувалась, а оскільки він використовує спірну земельну ділянку без оформленого права на неї та не сплачує плату за землю, розмір втрат міського бюджету Сумської міської територіальної громади склав 125 358,27 грн. Вказано, що у разі визнання розміру недоотриманих доходів запропоновано звернутися до департаменту для укладення договору про добровільне відшкодування недоотриманих коштів, у вигляді орендної плати за землю Сумській міській територіальній громаді.

Звертаючись з даним позовом до суду Сумська міська рада вказує, що оскільки з 05.12.2019 по 04.12.2022 відповідач без достатніх правових підстав та не сплачуючи орендну плату використовував земельну ділянку комунальної власності площею 0,0341 га з кадастровим номером 5910136300:02:002:0040, у останнього виник обов`язок сплатити позивачу безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою на підставі статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, з огляду на таке.

Згідно зі статтею статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

За приписами статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 цього Кодексу власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом вказаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Тобто, незалежно від наявності вини, сам факт несплати за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під визначення Європейського суду з прав людини «виправдане очікування» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

При цьому, суд зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які мали бути сплачені за звичайних умов землекористувачем.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин саме приписів статей 1212-1214 Цивільного кодексу України. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає що є не одним власником майна, яке знаходиться на спірній земельній ділянці, а тому відсутні правові підстави для покладення на нього всього розміру заявлених позивачем до стягнення коштів.

В підтвердження своїх доводів Фізичною особою-підприємцем Жуковим Валерієм Володимировичем подано висновок експертів №32, складений на його замовлення 23.10.2023 за результатами проведеної земельно-технічної експертизи, та рішення Господарського суду Сумської області від 21.08.2018 у справі №920/162/18.

Так, відповідно до вищевказаного висновку за результатами візуально-інструментального обстеження на місцевості об`єктів та відповідно до проведеного аналізу документів, у межах наданих матеріалів, дослідженням встановлено на земельній ділянці площею 0.0341 га, кадастровий номер 5910136300:02:002:0040, за адресою: м. Суми, вул. Соборна, 27, визначені об`єкти нерухомості, які знаходяться в межах даної ділянки:

- будівля під літерою «В» одноповерхова з підвалом:

І поверх (відомості про право власності невідомі);

Підвал (реєстраційний номер об`єкта - 21107783559101, власник Жуков Валерій Володимирович на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, серія та номер: 503, виданий 20.04.2010;

- відкрита веранда під літерою «В1»:

І поверх, ІІ поверх (реєстраційний номер об`єкта - 2107783559101, власник Жуков Валерій Володимирович на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: СМ141201500926, виданий 29.05.2020, видавник: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради).

Таким чином, вказаний висновок свідчить, що нерухоме майно відповідача знаходиться на земельній ділянці площею 0.0341 га, кадастровий номер 5910136300:02:002:0040.

При цьому, вищевказаний висновок експертів не містить інформації про інших власників нерухомого майна або землекористувачів.

Крім того, рішенням Господарського суду Сумської області від 21.08.2018 у справі №920/162/18, обставини на які посилається відповідач не було встановлено.

Відтак, твердження відповідача про те, що відповідачу належить лише частина приміщення, яка знаходиться на спірній земельній ділянці є необґрунтованим оскільки не підтверджується належними доказами.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, розмір земельної ділянки, якою користується відповідач, доведений, обґрунтований і підтверджений достатніми доказами, зокрема, договором купівлі-продажу від 20.04.2010, декларацією про готовність до експлуатації об`єкта від 29.05.2020 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна, користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено, за відсутності оформленого у спірному періоді (з 05.12.2019 по 04.12.2022) відповідно до вимог чинного законодавства права користування цією земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату.

Отже, відповідач, як фактичний користувач земельною ділянкою, без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто орендну плату, тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки - позивачу на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частина 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно зі статтею 14 Податкового кодексу України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 284.1 ст. 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

Статтею 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

В апеляційні скарзі, відповідач зазначає, що розмір орендної ставки 6% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки не відповідає цільовому призначенню землі.

Проте, як вбачається з рішень Сумської міської ради «Про встановлення плати за землю» №3576-МР від 20.06.2018, №5298-МР від 19.06.2019, №7000-МР від 24.06.2000, №1231-МР від 30.06.2021, доданих до позовної заяви, розмір орендної ставки за рахунок земель громадської забудови з функціональним призначенням: будівництво та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування становить 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Доказів зміни функціонального призначення землі суду не надано.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо застосування відсоткової ставки саме 6%, з огляду на функціональне призначення земельної ділянки.

При цьому судом встановлено, що нарахована позивачем сума безпідставно збережених коштів у розмірі 125 358, 27 грн. є арифметично правильною. Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Сумської області від 01.02.2024 у справі №920/257/23 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Жукова Валерія Володимировича на рішення Господарського суду Сумської області від 01.02.2024 у справі №920/257/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 01.02.2024 у справі №920/257/23 залишити без змін.

Матеріали справи №920/257/23 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді О.В. Агрикова

Ю.Б. Михальська