Рішення

від 28.11.2007 по справі 33/293

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/293

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

28.11.07 р.                                                                               Справа № 33/293                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Новікової Р.Г., при секретарі судового засідання Ващенко О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ісіда” м. Донецьк

до Комунального підприємства „Донвуглевторресурси” м. Добропілля

про стягнення штрафних санкцій за договором оренди №01/04/2АР від 01.04.2007р. у розмірі 161952грн.83коп., у тому числі інфляційну складову у сумі 5788грн.65коп., 3% річних у сумі 1518грн.68коп., неустойка у розмірі 154645грн.50коп.

за участю представників:

від позивача: Страшнова С.В. – за дов. №2708/01 від 27.08.2007р.

від відповідача: Дитиненко Р.Г. – за дов. від 19.11.2007р.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „Ісіда” м. Донецьк звернулось до Комунального підприємства „Донвуглевторресурси” м. Добропілля із позовом про стягнення штрафних санкцій за договором оренди №01/04/2АР від 01.04.2007р. у розмірі 161952грн.83коп., у тому числі, інфляційну складову у сумі 5788грн.65коп., 3% річних у сумі 1518грн.68коп., неустойку у розмірі 154645грн.50коп.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на порушення відповідачем умов договору №01/04/2АР від 01.04.2007р., укладеного між позивачем та відповідачем, внаслідок чого, позивачем на підставі п. 6.1 договору та ст. 625 Цивільного кодексу України заявлені вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 161952грн.83коп., у тому числі, інфляційна складова у сумі 5788грн.65коп., 3% річних у сумі 1518грн.68коп., неустойка у розмірі 154645грн.50коп.

В засідання суду 14.11.2007р. представники сторін не з'явились, витребувані судом документи не представили, що є підставами для відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні від 28.11.2007р. представник позивача надав пояснення щодо механізму нарахування пені.

В судовому засіданні від 28.11.2007р. представник відповідача надав відзив №307 від 26.11.2007р., в якому позовні вимоги визнані у повному обсязі. Також зазначено, що несплата орендної плати обумовлена нестачею коштів.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією сторін, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд встановив:

Між ТОВ „Ісіда” (далі – орендодавець) та Комунальним підприємством „Донвуглевторресурси” (далі – орендар) був підписаний договір оренди №01/04/2 АР від 01.04.2007р., згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс об'єктів нерухомості (автоколону №1) (далі – об'єкт оренди), розташований за адресою м. Добропілля, вул. Чехова, 1, згідно Додатку №1, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 1.2 договору оренди №01/04/2 АР від 01.04.2007р. об'єкт оренди вважається переданим в оренду орендодавцем та прийнятим орендарем з моменту підписання акту приймання-передачі. Дата підписання акту приймання-передачі є датою початку користування об'єктом оренди.

Відповідно до статті 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Матеріалами, наявними в справі підтверджена наявність у позивача права виступати орендодавцем майна.

В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі до договору оренди №01/04/2 АР від 01.04.2007р. (Додаток №1) підписаний без зауважень та заперечень представниками обох сторін. В цьому акті визначений перелік будівель та споруд, що передається орендодавцем орендареві.

Згідно наданого до суду договору купівлі-продажу від 05.04.2006р., нотаріально посвідченого та зареєстрованого в реєстрі за №5937, вказане майно було придбане ТОВ „Ісіда” на підставі договору, укладеного із ТОВ „Вуглепродукт”.

Розділом 2 договору оренди №01/04/2 АР від 01.04.2007р. визначено, що на момент укладення договору орендна плата становить 42000грн. (з ПДВ) за місяць.

Орендна плата вноситься орендарем щомісяця не пізніше 10 числа поточного місяця, за який сплачується орендна плата. Оплата за договором здійснюється на підставі виставлених орендодавцем рахунків за орендну плату.

До матеріалів справи долучені копії рахунків №04302 від 30.04.2007р., №05312 від 31.05.2007р., №06304 від 30.06.2007р., №07314 від 31.07.2007р., №08314 від 31.08.2007р., які були отримані представником відповідача.

Пунктом 2.3 договору оренди №01/04/2 АР від 01.04.2007р. встановлено, що орендну плату орендар вносить незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до положень пункту 7.1 договору оренди №01/04/2 АР від 01.04.2007р. термін договору визначений сторонами з 01.04.2007р. по 31.03.2008р.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як вбачається зі змісту акту звіряння розрахунків між сторонами, складеного та підписаного обома представниками сторін за період з 01.04.2007р. по 01.09.2007р. за договором оренди №01/04/2 АР від 01.04.2007р. відповідачем було перераховано на адресу відповідача 22903грн. Несплаченою залишилась сума боргу зі сплати орендної плати в розмірі 187097грн.

Факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань підтверджений матеріалами справи, не спростований відповідачем.

В розділі 6 договору оренди №01/04/2 АР від 01.04.2007р. сторони узгодили, що за порушення строків перерахування платежів за цим договором, орендар сплачує орендодавцю неустойку в розмірі 1% від простроченої суми платежів за кожен день прострочення без обмеження суми.

Відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею) договором може бути встановлений інший вид забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

На підставі наведених норм позивачем була правомірно нарахована неустойка в розмірі 154645грн.50коп. за прострочення платежів за період з квітня 2007р. по серпень 2007р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому позивачем обґрунтовано пред'явлені до стягнення суми інфляційної складової в розмірі 5788грн.65коп., 3% річних у сумі 1518грн.68коп.

Згідно із положенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав доказів належного виконання умов договору оренди №01/04/2 АР від 01.04.2007р. щодо оплати орендної плати.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ „Ісіда” м. Донецьк до Комунального підприємства „Донвуглевторресурси” м. Добропілля про стягнення інфляційної складової у сумі 5788грн.65коп., 3% річних у сумі 1518грн.68коп., неустойки у розмірі 154645грн.50коп. є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями Господарського кодексу та нормами Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 4№, 4І, 4і, 44, 45, 46, 21, 22, 33, 34, 36, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРIШИВ:

Позовні вимоги ТОВ „Ісіда” м. Донецьк до Комунального підприємства „Донвуглевторресурси” м. Добропілля про стягнення інфляційної складової у сумі 5788грн.65коп., 3% річних у сумі 1518грн.68коп., неустойки у розмірі 154645грн.50коп. – задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства „Донвуглевторресурси” м. Добропілля (85000, м. Добропілля, вул. Чехова, буд. 1, ЄДРПОУ 32680910) на користь ТОВ „Ісіда” м. Донецьк (83028, м. Донецьк, вул. Майська, буд. 66, ЄДРПОУ 30277521) суму інфляційної складової у розмірі 5788грн.65коп., 3% річних у сумі 1518грн.68коп., неустойку у розмірі 154645грн.50коп., державне мито в розмірі 1619грн.52коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118грн.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні від 28.11.2007р. за згодою сторін проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його підписання до Донецького апеляційного господарського суду.

Дата підписання повного тексту рішення: 03.12.2007р.

Суддя                                                                         Новікова Р.Г.