Рішення

від 14.05.2024 по справі 914/3503/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2024 Справа № 914/3503/23

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», м.Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок», м.Моршин Львівської області,

про стягнення 1'411'492,74 грн збитків.

Суддя Б. Яворський,

при секретарі О. Муравець.

Представники сторін:

від позивача: С. Горбунов,

від відповідача: І. Богомазова.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу vkz.court.gov.ua.

Суть спору. У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа за позовом Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» про стягнення 1'411'492,74 грн збитків у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договору № 42340 про постачання електричної енергії від 14.05.2007.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.04.2024 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат становить 30'000,00 грн.

Під час судового розгляду представник відповідача зазначив, що докази судових витрат будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

03.05.2024 представник відповідача на електронну адресу суду подав клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 19'500,00 грн (вх.№1750/24). До заяви долучено копію договору-доручення про надання правової допомоги №1123 від 23.12.2023 з додатком до нього і протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису; акту виконаних робіт №1 від 01.04.2024 на суму 10'500,00 грн. та акту №2 від 30.04.2024 на суму 9?000,00 грн і протоколів створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису; платіжних документів про оплату виконаних робіт та докази відправлення клопотання позивачу. Крім того, до позовної заяви було долучено копію ордеру та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.05.2024 клопотання передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.05.2024 клопотання про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду на 14.05.2024. Явка сторін обов`язковою не визнавалась.

14.05.2024 позивач подав додаткові пояснення, заперечив вимоги клопотання, з підстав, викладених у ньому, просив у задоволенні клопотання відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.

Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Представники сторін у судове засідання з`явились, висловили позицію щодо заявлених вимог.

Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ст.126 ГПК України).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України).

Судові витрати, крім судового збору, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.4 ст.129 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 ГПК України).

Вказані норми є імперативними та передбачають порядок подання відповідних доказів.

Згідно зі ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано копію договору-доручення про надання правової допомоги №1112 від 23.12.2023, укладений адвокатським об`єднанням «АЛІТІС» (виконавець) та ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок»» (клієнт), відповідно до умов якого адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво, та надати іншу правову допомогу клієнту за певну винагороду (гонорар) та з відшкодуванням певних витрат, необхідних для виконання договору.

Правова допомога (адвокатські послуги), що підлягає наданню клієнту визначена сторонами у п.2.2 договору. Так, п.2.2.2 погоджено здійснення представництва та правового забезпечення захисту прав та законних інтересів клієнта під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства в будь-яких судах України.

Вартість послуг, які надаються виконавцем вказана у додатку №1 до договору. Сторони погодили, що розрахунки за виконання обумовлених договором послуг здійснюються замовником згідно акту виконаних робіт (п.5.1, 5.4 та 5.5 договору). Договір вважається чинним з моменту його підписання до його повного виконання.

23.12.2023 сторони підписали додаток №1 до договору-доручення про надання правової допомоги №1123, яким погодили вартість правових послуг в господарській справі №914/3503/23, а саме: вартість однієї години роботи адвоката становить 3'000,00 грн.

Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на предмет договору про надання правової допомоги об`єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги санаторію.

Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19). Підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 09.12.2021 у справі №922/3812/19).

Крім того, Великою Палатою Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 викладено правову позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

На підставі зазначеного, під час вирішення питання про розподіл судових витрат у цій справі суд враховує, що згідно актів виконаних робіт №1 від 01.04.2024 та №2 від 30.04.2024 адвокатом надано наступну правову допомогу: підготовка та подання заперечення на відповідь на відзив (1 год); підготовка та подання пояснень у справі (1 год); участь у судових засіданнях (05.02.2024 1 год, 19.03.2024 - 0,5 год, 16.04.2024 - 1,5 год, 30.04.2024 - 1.5 год). Загальна вартість наданих послуг складає 19'500,00 грн. Претензії щодо обсягу робіт відсутні; такі оплачені відповідачем, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії платіжних інструкцій №215 від 15.04.2024, №216 від 16.04.2024 та №219 від 02.05.2024.

Разом з тим, суд відзначає, що документи, які подавались до суду від імені відповідача (відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив та пояснення), підписані адвокатом І. Богомазовою та надсилались нею особисто до суду та відповідачу.

Суд відзначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова ВП ВС від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При цьому, відповідно до висновку Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Позивач, заперечуючи заявлені відповідачем до стягнення витрати, зазначає, зокрема, що з поданих документів є незрозумілою правова природа договірних відносин між відповідачем та адвокатським об?єднанням; договір та додатки до нього підписані лише виконавцем, адже об`єднанням не надано доказів підписання електронних документів керівником відповідача, протокол створення і перевірки електронного підпису не є електронним документом і не свідчить про жодні обставини. Також позивач наголошує, що матеріали справи не містять доказів досягнення згоди з усіх істотних умов щодо надання послуг у господарській справі №914/3503/23, оскільки погоджено лише вартість години роботи адвоката, без надання відповідачем конкретних повноважень об`єднанню.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч.3 ст.207 ЦК України).

Відповідно до ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних. Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис (ст.6 наведеного Закону).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про електронні довірчі послуги":

- автентифікація - це електронна процедура, яка дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної особи, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних;

- електронна ідентифікація - це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають, фізичну особу, юридичну особу або представника юридичної особи;

- електронний підпис - це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Частиною 1, 2 ст. 6, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Пунктом 12 статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Норма частини 4 статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» передбачає, що саме кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Вказаний Закон визначає кваліфікований електронний підпис як удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, який видається кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг, засвідчувальним центром або центральним засвідчувальним органом і відповідає вимогам цього Закону.

Водночас, суди зобов`язані перевіряти документи, скріплені електронним цифровим підписом та обґрунтувати свої висновки з посиланням на протокол створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису (КЕП). Такі висновки зробив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 03.05.2022 у справі №205/5252/19.

Крім того, відповідно до статті 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Як уже відзначалося, договір-доручення про надання правової допомоги №1123 від 23.12.2023 з додатком до нього та акти виконаних робіт №1 від 01.04.2024, №2 від 30.04.2024 підписані електронним підписом, що підтверджується долученими до клопотання протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису. Вказане спростовує твердження позивача, що означені документи не є належними доказами.

Суд також враховує правову позицію, викладену Верховним Судом за тотожних обставин в ухвалі від 25.05.2018 у справі № 826/4872/16, відповідно до якої звернення до суду передбачає, зокрема, надання суду належних доказів дійсної волі учасника справи, на уповноваження певної особи на представництво. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути надані в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень, делегованих представнику.

Отже, суд дійшов висновку, що представник відповідача надав належні докази на підтвердження у нього повноважень за договором-доручення про надання правової допомоги №1123 від 23.12.2023.

Щодо тверджень позивача про відсутність доказів досягнення згоди з усіх істотних умов договору про надання правової допомоги, то суд відзначає, що такі є погодженими, адже акти виконаних робіт підписані, виконані роботи адвоката оплачені. Твердження позивача щодо незрозумілості правової природи договірних відносин між відповідачем та адвокатським об?єднанням не знайшли свого правового обгрунтування, адже, як встановлено статтею 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Укладений між сторонами договір в силу норм ст. 6 ЦК України відповідає загальним засадам цивільного законодавства та породжує для сторін взаємні права та обов?язки.

Дослідивши матеріали справи та враховуючи пов`язаність витрат із розглядом справи, її складністю, матеріально-правовою складовою, а також зважаючи на те, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з розглядом справи є обґрунтованими та відповідають обсягу виконаних адвокатом послуг, суд дійшов висновку про стягнення з позивача понесені відповідачем витрати на правову допомогу у розмірі 19'500,00 грн. При цьому, суд звертає увагу позивача, що ним заявлялися витрати на правову допомогу у розмірі 100'000,00 грн. що є значно більше, ніж просить відповідач.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

У відповідності до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16, у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 86, 126, 129, 130, 221, 244, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3, код ЄДРПОУ 00131587) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» (82482, Львівська область, м.Моршин, вул.Проліскова, 10, ідентифікаційний код 20772638) 19'500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено 16.05.2024.

Додаткове рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Б. Яворський.