Постанова

від 23.10.2024 по справі 914/3503/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/3503/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників:

позивача - Горбунова С.О.,

відповідача - Богомазової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 (головуючий суддя - Кравчук Н.М., судді: Плотніцький Б.Д., Скрипчук О.С.), рішення від 30.04.2024 та додаткове рішення від 14.05.2024 Господарського суду Львівської області (суддя Яворський Б.І.)

у справі №914/3503/23

за позовом Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок"

про стягнення 1 411 492,74 грн збитків,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1.Приватне акціонерне товариство "Львівобленерго" (далі також - ПрАТ "Львівобленерго") звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій для дітей з батьками Пролісок" (далі також - ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок") про стягнення 1 411 492,74 грн збитків.

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що (1) відповідач впродовж 10 років не визнавав заборгованості, всіляко заперечував та ухилявся від її сплати, у зв`язку з цим позивач поніс збитки, так як у процесі господарської діяльності за власні кошти закупив електричну енергію, передав її власними мережами споживачеві, проте не отримав жодної оплати і, таким чином, не зміг компенсувати фактичні обсяги переданої відповідачу електричної енергії; (2) у листопаді-грудні 2013 відповідач отримав 221 824 кВтг електричної енергії за тарифом 1,0324 грн/кВтг на загальну суму 274 813,31 грн з ПДВ, але оплату здійснив лише у жовтні 2023 року. Вартість отриманої відповідачем у 2013 електричної енергії в обсязі 221 824 кВтг на жовтень 2023 року уже становила 1 686 306,05 грн з ПДВ, але відповідач у жовтні 2023 року за вказаний обсяг електроенергії сплатив лише 274 813,31 грн (вартість 2013 року); (3) внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов`язань позивач поніс збитки у розмірі 1 411 492,74 грн.

1.3.Заперечення проти позову мотивовані тим, що (1) у період з 06.06.2013 по 25.11.2013 у відповідача існували форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зокрема, мали місце протиправні дії третіх осіб. Інша юридична особа - ТОВ "Моршинський санаторій "Пролісок" для дітей з батьками" здійснювала господарську діяльність у період з 01.06.2013 до 31.12.2013 у захоплених корпусах відповідача і саме вона здійснила оплату за електроенергію за відповідним рахунком позивача, але згодом останній повернув сплачені кошти; (2) відповідач у червні 2013 повідомляв позивача про виникнення непередбачуваної ситуації, яка викликана діями сторони, що не є стороною договору, а саме ТОВ "Моршинський санаторій "Пролісок" для дітей з батьками", але позивач не припинив подачу електричної енергії; (3) позивач не довів у чому полягає шкода, адже суму, стягнуту судовим рішенням, відповідач сплатив; (4) також позивач не довів протиправність дій та причинно-наслідковий зв`язок, а тому позовні вимоги є безпідставними.

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1.14.05.2007 ПрАТ "Львівобленерго" (на той час - ВАТ "Львівобленерго") (постачальник) та ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" (споживач) уклали договір про постачання електричної енергії №42340, за умовами якого (підпункти 2.2.2, 2.3.3 пункту 2) постачальник зобов`язується постачати споживачу електроенергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з врахуванням умов, встановлених у розділі 6 договору, а споживач зобов`язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 "Порядок розрахунків" та №9 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

2.2.Позивач у позовній заяві зазначає, що у листопаді-грудні 2013 року відповідач спожив 221 824 кВтг електричної енергії (54 577 кВтг у листопаді і 167 247 кВтг у грудні), що за тарифом на електричну енергію 1,0324 грн/кВтг, який діяв на той час, та з врахуванням ПДВ 20% становить 221 824 * 1,0324 * 1,2 = 274 813,31 грн.

2.3.У зв`язку із несплатою відповідачем коштів за спожиту електричну енергію ПрАТ "Львівобленерго" подано позов до суду.

2.4.Постановою Західного апеляційного господарського суду від 31.08.2023 у справі №914/290/14 позов ПрАТ "Львівобленерго" до ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 277 350,35 грн заборгованості, у тому числі 274 813,31 грн за активну електричну енергію, спожиту в листопаді-грудні 2013 року. Ухвалою Верховного Суду від 17.10.2023 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача відмовлено.

2.5.Між сторонами існували договірні відносини з постачання електричної енергії. У період листопад-грудень 2013 року відповідач спожив електричну енергію в обсягах, зафіксованих приладом обліку, однак, в порушення умов договору відповідач не сплатив позивачу заборгованість за електричну енергію за вказаний період, в тому числі за активну електричну енергію, що стало підставою для стягнення 274 813,31 грн.

2.6.Відповідач виконав рішення суду і сплатив заборгованість 31.10.2023.

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Господарський суд Львівської області рішенням від 30.04.2024 у справі №914/3503/23 у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

3.2.Господарський суд Львівської області додатковим рішенням від 14.05.2024 у справі №914/3503/23 клопотання представника ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнив. Стягнув з ПрАТ "Львівобленерго" на користь ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" 19 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3.3.Західний апеляційний господарський суд постановою від 30.07.2024 рішення від 30.04.2024 та додаткове рішення від 14.05.2024 Господарського суду Львівської області у справі №914/3503/23 залишив без змін.

3.4.Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що (1) позивач у позовній заяві та інших документах по суті справи чітко не зазначив з урахуванням статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статей 224-225 Господарського кодексу України (далі - ГК), які саме збитки йому заподіяно, що входить в суму збитків, обмежившись розрахунком, виходячи з різниці у вартості тарифу; (2) позивач не довів наявність збитків від несвоєчасної оплати за поставлену відповідачу електроенергію, вину відповідача, як елемента складової збитків, а також, що упущена вигода становить розмір, заявлений в позовній заяві.

3.5.Ухвалюючи додаткове рішення, місцевий господарський суд дослідив та оцінив докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, врахував пов`язаність витрат із розглядом справи, її складністю, матеріально-правовою складовою, відтак вважав, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 19 500 грн є обґрунтованими та відповідають обсягу виконаних адвокатом послуг.

3.5.Погодившись з такими висновками суду першої інстанції, апеляційний суд відхилив доводи скаржника стосовно (1) ненадання доказів підписання електронних документів керівником відповідача, (2) відсутності доказів досягнення згоди з усіх істотних умов договору про надання правової допомоги, (3) незрозумілості правової природи договірних відносин між відповідачем та Адвокатським об`єднанням "АЛІТІС".

4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

4.1.ПрАТ "Львівобленерго" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.07.2024, рішення від 30.04.2024 та додаткове рішення від 14.05.2024 Господарського суду Львівської області скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, а саме стягнути з ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" на користь ПрАТ "Львівобленерго" 1 411 492,74 грн збитків.

4.2.Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування статті 22 ЦК у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК).

4.3.Доводи скаржника зводяться до того, що

(1) позивач у позовній заяві та в усіх наступних документах, включаючи апеляційну скаргу, наголошував, які саме збитки йому завдані і якими нормами права вони передбачені, зокрема вказував, що це реальні збитки за визначенням статті 22 ЦК;

(2) висновок судів про правову природу збитків, як просту різницю тарифів, є передчасним і помилковим, так як різниця у цінах є не збитками, а одним з елементів їх розрахунку для встановлення грошового виразу збитків. Самі ж збитки виникли внаслідок безоплатного відчуження електричної енергії, її втратою для позивача і неможливістю повернення в результаті повного використання електричної енергії відповідачем для власних потреб;

(3) виконання відповідачем основного зобов`язання з відстрочкою у 10 років компенсувало лише 15% реальної вартості електричної енергії. Некомпенсована частина і є майновим збитком, який призводить до дисбалансу і неможливості відновлення товарних втрат позивача, та, відповідно, до визначення статті 22 ЦК є реальними збитками, а саме витратами, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права;

(4) відповідно до науково-експертного висновку, наданого на запит позивача, якщо за умовами господарської (підприємницької) діяльності, з метою виконання своїх зобов`язань перед іншими контрагентами, постачальник товару (електроенергії) повинен (мусить) постійно закуповувати відповідний товар у виробників за затвердженими тарифами, що діють на момент кожної закупівлі, такі грошові відрахування постачальника треба вважати витратами, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК вважаються різновидом реальних збитків;

(5) в оскаржуваному додатковому рішенні суд безпідставно врахував постанови Верховного Суду у справах №205/5252/19 та №226/1863/18, а також надав посилання на неіснуючі нормативні акти, а саме Закон України "Про електронний цифровий підпис", який втратив чинність у 2018 році, Закон України "Про електронні довірчі послуги", який відсутній у законодавстві з 2022 року;

(6) договір-доручення не був укладений сторонами, а тому не тягне жодних правових наслідків для позивача. Договір-доручення, додаток до нього та акти виконаних робіт не були належним чином підписані сторонами - підпис замовника (позивача) відсутній як на паперовій, так і на електронній формі;

(7) вимога позивача витребувати у відповідача оригінали електронних документів для підтвердження їх відповідності наданим копіям, а також для встановлення факту належного підписання вказаних документів відповідними особами, та надати можливість позивачу самостійно ознайомитись з цими оригіналами, була повністю проігнорована як судом першої інстанції, так і апеляційним судом, що є грубим порушенням норм процесуального права.

4.4.В касаційній скарзі скаржник зазначає, що можливі судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції складають 10 000 грн.

4.5.ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувані рішення судів - без змін.

4.6.За твердженням відповідача:

(1) у період з 06.06.2013 по 25.11.2013 у відповідача існували форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зокрема протиправні дії третіх осіб. Інша юридична особа - ТОВ "Моршинський санаторій "Пролісок" для дітей з батьками" здійснювала господарську діяльність у період з 01.06.2013 до 31.12.2013 у захоплених корпусах відповідача і саме вона здійснила оплату за електроенергію за відповідним рахунком позивача, але згодом останній повернув сплачені кошти;

(2) відповідач повідомляв позивача про виникнення непередбачуваної ситуації, яка викликана діями сторони, що не є стороною договору, а саме ТОВ "Моршинський санаторій "Пролісок" для дітей з батьками", проте позивач не відреагував на звернення відповідача та не припинив подачу електричної енергії, що підтверджує відсутність вини відповідача;

(3) для правильного вирішення спору, пов`язаного з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. Зокрема позивач повинен довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками;

(4) матеріали справи не містять доказів того, що позивач зазнав як реальних збитків, так і упущеної вигоди, відсутня протиправність зі сторони відповідача та причинно-наслідковий зв`язок, що свідчить про відсутність усіх елементів складу цивільного правопорушення;

(5) науково-експертний висновок, на який посилається скаржник, не може братись до уваги, оскільки такий висновок не був долучений до матеріалів справи у суді першої інстанції, а також з огляду на те, що згідно з частиною першою статті 109 ГПК висновок експерта у галузі права не є доказом і не є обов`язковим для суду.

(6) позиція скаржника про неукладеність договору-доручення між ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" та Адвокатським об`єднанням "АЛІТІС" чи про те, що керівник відповідача не підписував документів, є безпідставною, так як у зв`язку з відсутністю керівника ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" на території України договір-доручення про надання правової допомоги від 23.12.2023 №1123 та акти виконаних робіт підписані кваліфікованим електронним підписом зі сторони ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок". Сторони цього договору погодили істотні умови договору, замовник прийняв виконані роботи та належно оплатив їх.

4.7.У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що орієнтовний розмір витрат, які можуть бути понесені відповідачем у суді касаційної інстанції становитимуть 12 000 грн, з яких станом на день подання відзиву на касаційну скаргу відповідач уже поніс витрати у розмірі 9 000 грн.

5.Позиція Верховного Суду

Щодо касаційної скарги на постанову апеляційного суду за результатом перегляду рішення суду першої інстанції по суті спору

5.1.Як зазначалось, підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 3 частини другої статті 287 ГПК, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування в подібних правовідносинах статті 22 ЦК в частині визначення збитків як витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

5.2.Зокрема скаржник зазначає, що втрата активів на 85% вартості товару внаслідок тривалого невиконання боржником грошового зобов`язання і зміни ринкових цін, і, як наслідок, неможливість закупити цей же обсяг електроенергії для відновлення балансу у власній господарській діяльності, є збитками.

5.3.Скаржник вважає, що якщо для забезпечення своєї господарської діяльності та з метою виконання своїх зобов`язань перед іншими контрагентами постачальник товару повинен постійно закуповувати відповідний товар у виробників за ринковими цінами на момент купівлі, такі грошові відрахування варто вважати витратами, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, що згідно з пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК є різновидом реальних збитків.

5.4.Відповідно до статті 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша). Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

5.5.Визначення поняття збитків наводяться також у частині другій статті 224 ГК, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

5.6.До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (частина перша статті 225 ГК).

5.7.Верховний Суд наголошує, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (постанова Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №916/1466/21).

5.8.Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо).

5.9.Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №908/2261/17).

5.10.Вирішуючи спори стосовно стягнення збитків, судам необхідно враховувати таке: - для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: (1) протиправної поведінки особи; (2) шкоди (збитків); (3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; (4) вини особи, яка заподіяла збитки; - протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №904/1448/20 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.06.2023 у справі №911/682/21.

5.11.Так, відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

5.12.Таким чином, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, яка заподіяна.

5.13.Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

5.14.Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій справі, позивач стверджує, що внаслідок тривалого невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання електричної енергії від 14.05.2007 №42340 в частині оплати отриманої відповідачем у 2013 електричної енергії вартістю 274 813,31 грн, вартість якої станом на жовтень 2023 року вже становила 1 686 306,05 грн, позивачу було завдано збитків в розмірі 1 411 492,74 грн.

5.15.Скаржник вважає, що втрата активів на 85% вартості товару у зв`язку з тривалим невиконанням боржником грошових зобов`язань та зміною ринкових цін мала наслідком неможливість закупити цей же обсяг товару (електричної енергії) за ринковими цінами на момент купівлі, що є необхідним для відновлення балансу та забезпечення позивачем своєї господарської діяльності, та з метою виконання своїх зобов`язань перед іншими контрагентами.

5.16.Верховний Суд вважає такі доводи скаржника помилковими, так як останній не доводить, що поставивши відповідачу на підставі укладеного між сторонами договору у 2013 році електричну енергію вартістю 274 813,31 грн (станом на 2013 рік), позивач в подальшому постійно здійснював (здійснює) закупівлю електричної енергії за ринковими цінами на момент купівлі для забезпечення своєї господарської діяльності та з метою виконання своїх зобов`язань перед контрагентами саме у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленої йому в 2013 електричної енергії вартістю 274 813,31 грн.

5.17.Тобто, позивач не доводить, що постійна закупівля ним електричної енергії за ринковими цінами на момент купівлі для забезпечення своєї господарської діяльності та з метою виконання своїх зобов`язань перед контрагентами перебуває у причинно-наслідковому зв`язку саме з тривалим невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо оплати отриманої у 2013 електричної енергії вартістю 274 813,31 грн (станом на 2013 рік), вартість якої на жовтень 2023 року уже становила 1 686 306,05 грн, а не зі здійсненням позивачем господарської діяльності (на власний ризик), яка й передбачає постійну закупівлю електричної енергії, зокрема з метою виконання зобов`язань перед контрагентами.

5.18.Відповідно, заявлені позивачем до стягнення грошові кошти в сумі 1 411 492, 74 грн (1 686 306,05 грн (вартість електричної енергії станом на жовтень 2023) - 274 813,31 грн (вартість електричної енергії станом на 2013, коли вона була поставлена позивачем та повинна була бути оплачена відповідачем)) не можуть вважатись в розумінні пункту 1 частини другої статті 22 ЦК витратами, які особа (позивач у цьому випадку) зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного прав у зв`язку з тривалим невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленої у 2013 електричної енергії вартістю 274 813,31 грн (станом на 2013 рік).

5.19.Вибуття в 2013 році з власності позивача електричної енергії вартістю 274 813, 31 грн, яку, як стверджує позивач, він у процесі своєї господарської діяльності закупив за власні кошти та передав споживачеві (відповідачеві), не можна розцінювати як втрату активів (85% вартості товару у зв`язку із виконанням відповідачем свого обов`язку щодо його оплати лише у 2023), внаслідок якої позивачу було завдано збитків у заявленій до стягнення сумі.

5.20.Закупівля позивачем та постачання відповідачеві у 2013 році електричної енергії вартістю 274 813, 31 грн була здійснена на виконання умов укладеного між сторонами договору.

5.21.Водночас, договірні відносини сторін щодо постачання та оплати електричної енергії за вказаним договором не передбачають, що у випадку неналежного (несвоєчасного) виконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати поставленої електричної енергії, останній повинен оплатити її вартість з урахуванням ціни (тарифу) станом на дату здійснення відповідної оплати або компенсувати позивачу різницю такої вартості у разі істотної зміни ціни (тарифу) на електричну енергію станом на дату здійснення оплати.

5.22.При цьому Верховний Суд звертає увагу, що знецінення грошових коштів, які позивач розраховував отримати внаслідок належного виконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати поставленої у 2013 році електричної енергії вартістю 274 813,31 грн, позивач може компенсувати за рахунок відповідача в порядку статті 625 ЦК, а не шляхом стягнення збитків, які по суті є різницею вартості поставленого позивачем відповідачу товару станом на 2013 рік, коли відповідна електрична енергія була поставлена позивачем відповідачу та підлягала оплаті останнім, та станом на 2023, коли відповідач фактично її сплатив за рішенням суду.

5.23.Наведене свідчить про недоведення позивачем як наявності збитків (шкоди) у вигляді витрат, які він зробив або мусить зробити для відновлення свого порушеного прав у зв`язку з тривалим невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленої у 2013 електричної енергії вартістю 274 813,31 грн (станом на 2013 рік), а саме витрат в сумі 1 411 492, 74 грн, які по суті є різницею вартості поставленого позивачем відповідачу товару станом на 2013 рік та на 2023 рік, так й причинно-наслідкового зв`язку між тривалим невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором та завданими позивачу збитками, як він зазначає, у вигляді витрат на постійну закупівлю електричної енергії за ринковими цінами на момент купівлі, які позивач здійснює для забезпечення своєї господарської діяльності та з метою виконання своїх обов`язків перед контрагентами.

5.24.З огляду на викладене та недоведення позивачем наявності у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для покладання відповідальності у вигляді відшкодування збитків, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виснували про відсутність підстав для стягнення з відповідача збитків у розмірі 1 411 492,74 грн.

Щодо касаційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині стягнення з позивача витрат на правничу допомогу

5.25.Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

5.26.Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване, що убачається зі статті 131-2 Конституції України, статті 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідних норм Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

5.27.Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

5.28.Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

5.29.Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК).

5.30.Згідно із статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

5.31.Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

5.32.Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК).

5.33.Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

5.34.Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.

5.35.За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

5.36.Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

5.37.Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами стаття 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

5.38.Як встановили суди попередніх інстанцій, на підтвердження витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 19 500 грн відповідач надав копії: договору-доручення про надання правової допомоги від 23.12.2023 №1123 з додатком до нього і протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису; акта виконаних робіт від 01.04.2024 №1 на суму 10 500 грн та акта виконаних робіт від 30.04.2024 №2 на суму 9 000 грн згідно з договором-доручення від 23.12.2023 №1123 і протоколів створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису; платіжних документів про оплату виконаних робіт.

5.39.Так, 23.12.2023 між Адвокатським об`єднанням "АЛІТІС" (виконавець) та ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" (клієнт) укладено договір-доручення про надання правової допомоги №1123, за умовами якого Адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво, та надати іншу правову допомогу Клієнту за певну винагороду (гонорар) та з відшкодуванням певних витрат, необхідних для виконання договору.

5.40.Правова допомога (адвокатські послуги), що підлягає наданню клієнту, визначена сторонами у пункті 2.2 договору, підпунктом 2.2.2 якого погоджено здійснення представництва та правового забезпечення захисту прав та законних інтересів клієнта під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства в будь-яких судах України.

5.41.Вартість послуг, які надаються виконавцем вказана у додатку №1 до договору. Сторони погодили, що розрахунки за виконання обумовлених договором послуг здійснюються замовником згідно акта виконаних робіт (пункти 5.1, 5.4 та 5.5 договору). Договір вважається чинним з моменту його підписання до його повного виконання.

5.42.23.12.2023 сторони підписали додаток №1 до договору-доручення про надання правової допомоги №1123, яким погодили вартість правових послуг в господарській справі №914/3503/23, а саме: вартість однієї години роботи адвоката становить 3 000 грн.

5.43.Згідно з актами виконаних робіт від 01.04.2024 №1 та від 30.04.2024 №2 адвокат надав наступну правову допомогу: підготовка та подання заперечення на відповідь на відзив (1 год); підготовка та подання пояснень у справі (1 год); участь у судових засіданнях (05.02.2024 - 1 год, 19.03.2024 - 0,5 год, 16.04.2024 - 1,5 год, 30.04.2024 - 1,5 год). Загальна вартість наданих послуг складає 19 500 грн. Претензії щодо обсягу робіт відсутні, такі оплачені відповідачем, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії платіжних інструкцій від 15.04.2024 №215, від 16.04.2024 №216 та від 02.05.2024 №219.

5.44.Заперечуючи проти стягнення витрат на правничу допомогу, позивач акцентує увагу на тому, що договір-доручення не був укладений сторонами, договір-доручення, додаток до нього та акти виконаних робіт не були належним чином підписані сторонами - підпис замовника (позивача) відсутній як на паперовій, так і на електронній формі.

5.45.Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги укладається в письмовій формі.

5.46.До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина третя вказаної статті Закону).

5.47.Частиною першою статті 205 ЦК визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

5.48.Відповідно до статті 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншим актами цивільного законодавства.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

5.49.Відповідно до статті 6 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК).

5.50.За змістом статей 626, 628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

5.51.Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК).

5.52.Стаття 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" визначає, що автентифікація - електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних;

- електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи;

- електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.

5.53.Згідно зі статтею 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних.

5.54.Відповідно до статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

5.55.Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" (частина перша статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

5.56.Як встановили суди попередніх інстанцій, договір-доручення про надання правової допомоги від 23.12.2023 №1123 з додатком до нього та акти виконаних робіт від 01.04.2024 №1, від 30.04.2024 №2 підписані електронним підписом керівника відповідача, що підтверджується долученими до клопотання протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

5.57.У контексті цього, Верховний Суд зауважує, що підписання цих документів за згодою сторін у змішаній формі, а саме фізичне проставлення на них зі сторони Адвокатського об`єднання "АЛІТІС" підпису керівника та печатки об`єднання та зі сторони ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" - кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису керівника, що підтверджується протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, не може свідчити про неукладення сторонами відповідного договору-доручення про надання правової допомоги з додатком та/або про недосягнення згоди з усіх істотних умов договору про надання правової допомоги, а також про непідписання на виконання цього правочину актів виконаних робіт.

5.58.Водночас Суд враховує, що жодна зі сторін цього правочину не заперечує ні досягнення згоди щодо такої форми підписання (укладення) договору, ні факт укладення відповідного правочину, ні умови, щодо яких сторони досягли згоди, укладаючи цей договір.

5.59.Наведене в сукупності свідчить про те, що (1) укладений між сторонами договір в силу норм статті 6 ЦК відповідає загальним засадам цивільного законодавства та породжує для його сторін взаємні права та обов`язки, (2) сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору про надання правової допомоги, погодили їх, що також підтверджується підписанням актів виконаних робіт та здійсненням їх оплати, про що цілком обґрунтовано зазначили суди попередніх інстанцій.

5.60.Помилкове посилання суду першої інстанції на Закони України "Про електронний цифровий підпис" та "Про електронні довірчі послуги", на що вказує скаржник у своїй касаційній скарзі, не спростовує правильність вказаних висновків, зокрема, стосовно визнання договору-доручення про надання правової допомоги від 23.12.2023 №1123 з додатком до нього укладеним, відповідно таким, що породжує для його сторін взаємні права та обов`язки.

5.61.Отже, надані представником відповідача на підтвердження витрат на правничу допомогу договір-доручення про надання правової допомоги з додатком до нього та акти виконаних робіт є належними доказами в розумінні норм чинного ГПК, відповідно, можуть бути підставою для відшкодування цих витрат за рахунок іншої сторони - в цьому випадку позивача.

5.62.При цьому за умов, що скалися у цій справі, а саме з огляду на підписання відповідних документів за згодою сторін у змішаній формі, на підтвердження чого представник відповідача надав паперові роздруківки цих документів з протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, у судів попередніх інстанцій не було підстав сумніватись в достовірності цих документів, а отже й для витребування їх електронних оригіналів, зокрема, з огляду на те, що скаржник не доводить фальсифікацію чи підробку як вказаних документів, так й протоколів створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису керівника відповідача.

5.63.При цьому, Верховний Суд наголошує, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

5.64.Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі "East / West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

5.65.Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

5.66.За змістом частини четвертої статті 126 ГПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5.67.У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК).

5.68.Водночас, за нормами частини шостої статті 126 ГПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

5.69.У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

5.70.Отже, процесуальне законодавства надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.

5.71.Як вбачається з матеріалів справи, позивач не заперечував розмір заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу, зокрема з підстав їх непропорційності (неспівмірності) до предмета спору.

5.72.Дослідивши матеріали справи та враховуючи пов`язаність витрат із розглядом справи, її складністю, матеріально-правовою складовою, а також зважаючи на те, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з розглядом справи є обґрунтованими та відповідають обсягу виконаних адвокатом послуг, суд першої інстанції обґрунтовано виснував про стягнення з позивача понесених відповідачем витрати на правову допомогу у розмірі 19 500 грн, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і ці витрати є співрозмірними з виконаною роботою.

6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2.Згідно із статтею 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3.За результатами касаційного перегляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржувані рішення судів ухвалені за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи скасування, за мотивів наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд не вбачає.

7. Розподіл судових витрат

7.1.За загальним правилом статті 129 ГПК у зв`язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги, судовий збір за її подання покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" залишити без задоволення.

2.Постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.07.2024, рішення від 30.04.2024 та додаткове рішення від 14.05.2024 Господарського суду Львівської області у справі №914/3503/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

О.А. Кролевець