ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/3756/24 Справа № 426/16186/18 Суддя у 1-й інстанції - Осіпенко Л.М Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Халаджи О. В.
суддів: Космачевської Т.В., Максюти Ж.І.,
секретар Піменова М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу Боженко Ганни Валеріївни , яка діє в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Сватівського районного суду Луганської області від 14 лютого 2019 року у цивільній справі за позовом Виконавчого комітету Лисичанської міської ради як органу опіки та піклування в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - Комунальний заклад «Лисичанський центр соціально-психологічної реабілітації дітей» про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, (суддя першої інстанції Осіпенко Л.М. , повний текст рішення складено 25 лютого 2019 року),
В С Т А Н О В И В:
У 2018 році позивач Виконавчий комітет Лисичанської міської ради, як орган опіки та піклування звернулася до Сватівського районного суду Луганської області з позовом в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Комунальний заклад «Лисичанський центр соціально-психологічної реабілітації дітей» про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, в якому просив позбавити відповідачку ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання малолітнього ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
Заочним рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 14 лютого 2019 року позовні вимоги Виконавчого комітету Лисичанської міської ради як органу опіки та піклування в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - Комунальний заклад «Лисичанський центр соціально-психологічної реабілітації дітей» про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задоволено.
Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання заяви, тобто з 13.07.2018 року, і до досягнення дитиною повноліття.
Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Стягнуто з ОСОБА_2 , судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1409 гривень 60 копійок на користь держави.
Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний суд розпорядженням від 06.03.2022 № 1/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ Сватівського районного суду Луганської області на Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
24 березня 2023 року представник ОСОБА_2 Боженко Г.В. , звернулась до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області із заявою про перегляж заочного рішення Сватівського районного суду Луганської області від 14 лютого 2019 року.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від30 березня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви адвоката Боженко Ганни Валеріївни, поданої в інтересах ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.
Залишено без розгляду заяву, подану адвокатом Боженко Ганною Валеріївною в інтересах ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Сватівського районного суду Луганської області від 14 лютого 2019 року у справі № 426/16186/18 за позовом Виконавчого комітету Лисичанської міської ради як органу опіки та піклування в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - Комунальний заклад «Лисичанський центр соціально-психологічної реабілітації дітей» про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровскої області від 30 березня 2023 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2023 року зупинено провадження у справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 14 лютого 2019 року по цивільній справі № 426/16186/18 до вирішення судом питання щодо відновлення втраченого судового провадження у зазначеній справі.
Доручено Павлоградському міськрайонному суду Дніпропетровської області вирішити питання щодо відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 426/16186/18 за позовом Виконавчого комітету Лисичанської міської ради як органу опіки та піклування в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - Комунальний заклад «Лисичанський центр соціально-психологічної реабілітації дітей» про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2023 року частково відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі №426/16186/18 за позовом Виконавчого комітету Лисичанської міської ради (військова адміністрація) Сєвєродонецького району Луганської області як орган опіки та піклування в інетерсах малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Комунальний заклад "Лисичанський центр соціально-психологічної реабілітації дітей" про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, в частині судових рішень Сватівського районного суду Луганської області:
ухвали від 18 липня 2018 року про залишення позовної заяви без руху,
-ухвали від 11 вересня 2018 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі,
-ухвали від 10 жовтня 2018 року про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті,
-ухвали від 05 грудня 2018 року про визнання обов`язковою явки позивача у судове засідання,
-ухвали від 05 грудня 2018 року про залучення до участі у справі як третьої особи Комунального закладу «Лисичанський центр соціально-психологічної реабілітації дітей»,
-заочного рішення від 14 лютого 2019 року про задоволення позову.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2024 року залишено без задоволення заяву відповідачки ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Сватівського районного суду Луганської області від 14 лютого 2019 року за позовом Виконавчого комітету Лисичанської міської ради як органу опіки та піклування в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - Комунальний заклад «Лисичанський центр соціально-психологічної реабілітації дітей» про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Після залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення представник ОСОБА_2 Боженко Г.В. , подала апеляційну скаргу у загальному порядку, в якій зазначила, що воно було ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуальнгго права.
Мотивує скаргу тим, що акту про виявлення дитини, переміщеної із тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції, яка залишилась без батьківського піклування від 26.12.2017 року співробітником територіального підрозділу ДМС та заступником начальнику сектору Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області у м. Лисичанськ Луганської області, яким була виявлена дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишений без батьківського піклування не існує. Вказаний акт не був наданий Позивачем чи Третьою особою при відновленні судом матеріалів справи.
Також зазначає, що суд не дослідив той факт, що малолітню дитину ОСОБА_3 було поміщено до соціально-реабілітаційного центру "Алтуф`єво" у м. Москва російської федерації не тому, що мати (Відповідач) залишила дитину без свого нагляду, а тому, що дитина була відібрана у матері в залі суду, оскільки Відповідач була взята під варту за рішенням суду.
Не відповідають дійсності висновки суду про те, що Відповідач протягом тривалого часу не виконує батьківські обов`язки щодо своєї дитини, не цікавиться її життям, не приймає участі у вихованні, не надає матеріальної допомоги на її утримання. На підставі цих висновків суд зазначає, що Відповідач самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, тобто свідомо ухилялась від їх виконання.
Наголошує на тому, що протягом всього розгляду справи Позивачу достовірно було відомо про місцезнаходження Відповідача, при цьому Позивач жодного разу не повідомив про це суд.
Боженко Г.В. , просила заочне рішення Сватівського районного суду Луганської області від 14 лютого 2019 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У судовому засіданні ОСОБА_6 та її представник Боженко Г.В. доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.
Інші учасники справи до судового заідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , є матір`ю малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 18 вересня 2012 року, виданого Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції у Луганській області. (а.с.3).,
Згідно копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України № 00020417718 від 22 червня 2018 року, відомості про батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. (а.с. 5).,
Згідно акту про виявлення дитини, переміщеної із тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції, яка залишилася без батьківського піклування від 26.12.2017 року співробітником територіального підрозділу ДМС та заступником начальнику сектору Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області у м. Лисичанськ Луганської області була виявлена дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишений без батьківського піклування. (а.с. 7).,
Відповідно до довідки КЗ «Лисичанський центр соціально-психологічної реабілітації дітей» №477 від 06.07.2018 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 26.12.2017 року по 25.06.2018 року знаходився у КЗ «Лисичанський центр соціально-психологічної реабілітації дітей» на повному державному забезпеченні. 25.06.2016 року за дозволом Служби у справах дітей Лисичанської міської ради був тимчасово влаштований у родину громадян ОСОБА_7 та ОСОБА_5 з подальшим оформленням до дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_5. (а.с. 4).,
Як вбачається з результату психологічного обстеження від 28.02.2018 року, ОСОБА_8 має затримку психічного розвитку, загальне недорозвинення словесного мовлення ІІІ рівня, словниковий запас обмежений, мовна активність - низька, обумовлена педагогічною та мікросоціальною занедбаністю. Об`єм уваги дуже маленький, стійкість уваги 46 хвилин. В грі вміє розподіляти увагу між 1-2 предметами. Доручень дорослих не виконує, якщо воно складається з двох простих послідовних дій. Низька моторика рук, не вміє тримати олівець, слабко регулює силу натиску. Дитина не вміє взаємодіяти з однолітками, частково хаотична поведінка з неможливістю зосередитися, непосидючій, підвищена збудливість, тенденції до істерик, голосного крику та образ. В спілкуванні з дітьми грати не вміє, агресивний. На обмеження постійно проявляє істеричну реакцію, на заборони і істерики також. ОСОБА_9 має велику кількість страхів такі як купання (води), дорослих дітей, обмеження їжі (хліб). Хлопчик емоційно не урівноважений, проявляє тривогу і страх в різних ситуаціях, наляканий, не охоче реагує на прохання. Потреба дитини у ласці, любові, прив`язаності, яка була незадоволена матір`ю. Хлопчику полюбилось грати з роботами, машинками, кататися на самокаті. (а.с. 5).,
16.01.2018 року, рішенням виконавчого комітету Лисичанської міської ради №15 «Про надання ОСОБА_3 статусу дитини, позбавленої батьківського піклування», було надано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 статус дитини, позбавленої батьківського піклування у зв`язку з тим, що його батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_10 не виконують своїх батьківських обов`язків з виховання та утримання дитини у зв`язку з перебуванням на тимчасово окупованій території. (а.с. 6).,
Відповідно до рішення виконавчого комітету Лисичанської міської ради №288 від 03.07.2018 року «Про влаштування малолітньої дитини до дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_7 , ОСОБА_5 » було вирішено влаштувати з 04.07.2018 року малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_7 та ОСОБА_5 та покласти персональну відповідальність за життя, здоров`я, фізичний та психічний розвиток, право на вибір віросповідання дитини-вихованця на батьків-вихователів ОСОБА_7 та ОСОБА_5 . (а.с. 73-74).,
Як вбачається з договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу №3 від 06.12.2016 року та рішення виконавчого комітету Лисичанської міської ради №490 від 06.12.2016 року «Про створення дитячого будинку сімейного типу та влаштування до нього дітей-вихованців» 01.01.2017 року на базі прийому сім`ї ОСОБА_7 та ОСОБА_5 було створено дитячий будинок сімейного типу на їх власній житловій площі за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 97-98, 99-101).,
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вона та її чоловік ОСОБА_11 є батьками-вихователями у будинку сімейного типу, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . 04.08.2018 року до їх родини було влаштовано ОСОБА_3 , коли хлопчик до них потрапив, то він був не зовсім розвиненою дитиною, але на даний час він вже ходить до першого класу, їх називає мамою та татом, ОСОБА_9 живе в любові та турботі. У їх будинку сімейного типу на даний час проживають шестеро дітей, двоє хлопчиків та чотири дівчинки, діти дуже дружні. У ОСОБА_12 є все необхідне, окреме ліжко, стіл, іграшки. Разом з чоловіком вони піклуються здоров`ям хлопчика.
Ухвалюючі рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка протягом тривалого часу не виконує батьківські обов`язки щодо своєї дитини, не цікавиться її життям, не приймає участі у її вихованні, не надає матеріальної допомоги на її утримання, не відвідує, таке невиконання батьківських обов`язків відбувається протягом тривалого часу, що свідчить про свідоме ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків.
Апеляційний суд не погоджується з даним висновком суду першої інстанції.
Так, у постанові від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, Верховний Суд зазначив, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11 червня 2021 року у справі № 758/9706/18.
Так, згідно з частиною першою статті 18, частиною першою статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати може бути позбавлена судом батьківських прав, якщо вона, зокрема, ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені умови, як кожну окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, тобто свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз`єднання сім`ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06).
У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
При цьому позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв`язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.
Питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачкою рішення суду першої інстанції про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини.
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який тягне за собою правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини ст. 166 СК України.
За змістом пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Відповідно до частини першої статті 17 ЗУ від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що вирішення питання сімейних відносин заявника та позбавлення батьківських прав мало б ґрунтуватись на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт оскарження заявником заяви про позбавлення батьківських прав міг свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).
Судом першої інстанції встановлено, що згідно акту про виявлення дитини, переміщеної із тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції, яка залишилася без батьківського піклування від 26.12.2017 року співробітником територіального підрозділу ДМС та заступником начальнику сектору Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області у м. Лисичанськ Луганської області була виявлена дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишений без батьківського піклування. (а.с. 7).
Ухвалюючи рішення про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 суд першої інстанції зазначене залишив поза увагою та не врахував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом за виключних обставин і допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо.
З матеріалів справи вбачається, що 14.11.2017 року відповідачка була затримана та за рішенням Кузьминського районного суду м. Москви, до неї було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Під час затримання її неповнолітній син знаходився поруч, після чого за встановленою процедурою був направлений ГБУЗ ДГКБ № 9 ДЗМ (дитяча клінічна лікарня), потім в соціально-реабілітаційний центр для неповнолітніх " Алтуфьево ".
З того часу відповідачка не припиняла розшук свого сина, зверталась до різних інстанцій, про що детально викладено далі в даній заяві. У відповідь на численні звернення Відповідач протягом квітня-травня 2018 року отримувала відповіді, що її син, як громадянин України, був повернутий на територію України та поміщений у Лисичанський центр соціально-психологічної реабілітації дітей в Луганській області. Відповідач зв`язалась зі своїми родичами в Україні, які погодились взяти її сина до себе, почала збирати документи для встановлення опіки над дитиною (разом зі своєю тіткою).
03.09.2018 року директору Лисичанського дитячого центру було направлено клопотання засудженої ОСОБА_2 , 1978 р.н., з проханням надати інформацію про її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія додається). Рідна тітка Відповідача ОСОБА_14 приїжджала раніше до сина Відповідача (у квітні 2018 року) в Лисичанський центр соціально-психологічної реабілітації дітей та повідомляла центр про бажання взяти дитину до себе (підтверджується листуванням).
Відповідач зверталась до Лисичанського дитячого реабілітаційного центру, Служби у справах дітей Лисичанської міської ради, у відділ опіки та піклування Лисичанської міської ради, Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради з проханнями надати їй можливість спілкування з сином, тобто протягом всього розгляду справи Позивачу достовірно було відомо про місцезнаходження Відповідача, при цьому Позивач жодного разу не повідомив про це суд.
Згідно відповіді на запит Відповідача від 16.02.2018 року від приймальника-розподільника для дітей ГУ НП в Харківській області надійшов лист від 08.05.2018 року (отримано 16.06.2018р.) в якому її повідомили про те, що неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходився в приймальнику-розподільнику для дітей ГУ НП в Харківській області в період з 12.12.2017р. по 26.12.2017 р. Після чого дитину було направлено до КУ "Лисичанський центр соціально-психологічної реабілітації дітей" Луганської ОДА.
У відповідь на запит Відповідача відділом МВС Росії по району Кузьминки м. Москви були надані в листі від 06.02.2018 року (отримано 14.05.2018) роз`яснення, що в ході проведення перевірки було встановлено, що ОСОБА_3 забраний в залі суду та на підставі Конвенції про права дитини і у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 відбуває покарання в ФКУ СІЗО № 2 УФСИН, у зв`язку з угодою про співробітництво держав-учасників у питаннях повернення неповнолітніх в державу їх постійного проживання. У зв`язку з чим ОСОБА_3 передали представнику приймальникарозподільника для дітей ГУ НП в Харківській області з метою подальшого влаштування дитини в Україні.
Відділ соціального захисту населення району Рязанський м. Москви (отримано 28.04.2018 р.) повідомив Відповідача на її запит про місцезнаходження сина те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був переданий компетентному органу України представнику приймальника-розподільника для дітей ГУ НП в Харківській області та в теперішній час знаходиться в Лисичанському центрі соціально-психологічної реабілітації дітей.
Прокуратура м. Москви листом від 27.02.2018 року (отримано 06.03.2018 року) повідомило про розгляд звернення ОСОБА_2 стосовно її сина.
Постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 25.06.2018 року відділу МВС Росії по Рязанському району м. Москви було встановлено, шо 14.11.2017 року була доставлена ОСОБА_2 (Відповідач) по підозрі у вчиненні злочину, разом з якою був доставлений її неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Республіки Україна. Про що було складено акт виявлення та обліку безпризорного неповнолітнього, про що був повідомлений відділ СЗН Рязанського району м. Москви з метою сприяння подальшого влаштування малолітнього ОСОБА_3 , з клопотанням про заборону видачі останнього його законному представнику, тобто ОСОБА_2 , оскільки подальше проживання дитини з ОСОБА_2 створює загрозу його життю та здоров`ю.
05.12.2017 року з відділу СЗН Рязанського району м. Москви надійшло розпорядження, згідно якого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був переданий представнику приймальника-розподільника для дітей ГУ НП в Харківській області з метою подальшого влаштування дитини в Україні.
Відповідач зверталась до апарату уповноваженого по правам людини у м. Москва за допомогою у встановленні місцезнаходження свого сина (відповідь від 14.02.2018 року, отримана 19.03.2018 року).
Посольство України в російській федерації листом від 14.05.2018 року (отримано 29.05.2018 року) повідомило Відповідача про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через приймальник-розподільник ГУ НП в Харківській області було повернуто в Україну та розміщено у Лисичанському центрі соціально-психологічної реабілітації дітей в Луганській області.
Департамент праці і соціального захисту населення м. Москви листом від 01.03.2018 року (отримано 03.04.2018 року) повідомило Відповідача, що її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12.12.2017 року був переданий в приймальни-крозподільник м. Харкова Республіки Україна з метою подальшого розміщення у Лисичанський центр соціально-психологічної реабілітації дітей в Луганській області.
Соціально-реабілітаційний центр для неповнолітніх " Алтуфьево " на звернення від 01.03.2018 року листом від 19.04.2018 року повідомив, що неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повернутий на територію України та поміщений у Лисичанський центр соціально-психологічної реабілітації дітей в Луганській області.
З клопотанням від 23.05.2018 року (зареєстровано отримувачем 24.05.2018 р.) Відповідач звернулась до прокуратури російської федерації з проханням роз`яснити процедуру її екстрадиції до України, оскільки її малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був переданий органами опіки в Україну в Лисичанський дитячий центр.
Також у цьому клопотанні Відповідач повідомляє, що її родичі вже займаються оформленням документів для встановлення піклування над її сином. Відповідач хотіла бути ближче до сина та мати можливість з ним спілкуватись.
Із заявою такого ж змісту (зареєстровано отримувачем 24.05.2018 р.) Відповідач звернулась до Міністерства Юстиції російської федерації, а також в посольство України в російській федерації.
07.06.2018 року Кузьминським районним судом м. Москви надано дозвіл на видачу ОСОБА_2 копій документів.
27.06.2018 року Відповідач звернулась до начальника СІЗО № 6 (де перебувала) з проханням видати посвідчені копії її паспорту та свідоцтва про народження дитини з метою оформлення піклування над її сином родичами.
03.09.2018 року директору Лисичанського дитячого центру було направлено клопотання засудженої ОСОБА_2 , 1978 р.н., з проханням надати інформацію про її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
КЗ «Лисичанський центр соціально-психологічної реабілітації дітей» повідомили (01.2019 року), що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходився в цій установі з 26.12.2017 року по 25.06.2018 року. Про подальше місцезнаходження вони інформації не надали та рекомендували звернутись до Служби у справах дітей Лисичанської міської ради.
05.02.2019 року директору Лисичанського дитячого реабілітаційного центру був направлений лист з проханням сприяти інформуванню засудженої ОСОБА_2 , 1978 р.н., про місцезнаходження її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та про можливість підтримувати з ним соціально-корисні зв`язки.
13.02.2019 року директору Служби у справах дітей Лисичанської міської ради був направлений лист з проханням сприяти інформуванню засудженої ОСОБА_2 , 1978 р.н., про місцезнаходження її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та про можливість підтримувати з ним соціально-корисні зв`язки та надання йому матеріальної допомоги.
15.02.2019 року у відділ опіки та піклування Лисичанської міської ради був направлений лист з проханням сприяти інформуванню засудженої ОСОБА_2 , 1978 р.н., про місцезнаходження її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та про можливість підтримувати з ним соціально-корисні зв`язки.
22.04.2019 року в Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради був направлений лист з проханням сприяти інформуванню засудженої ОСОБА_2 , 1978 р.н., про місцезнаходження її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та про можливість підтримувати з ним соціально-корисні зв`язки.
Служба у справах дітей Лисичанської міської ради листом від 22.05.2019 року № 362 на запит по питанню спілкування засудженої ОСОБА_2 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомило, що рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 14.02.2019 року громадянка ОСОБА_2 позбавлена батьківських прав відносно сина ОСОБА_12 .
Також було повідомлено, що дитина влаштована та проживає в дитячому будинку 24.03.2023 сімейного типу.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Лисичанської міської ради №288 від 03.07.2018 року «Про влаштування малолітньої дитини до дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_7 , ОСОБА_5 » було вирішено влаштувати з 04.07.2018 року малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_7 та ОСОБА_5 та покласти персональну відповідальність за життя, здоров`я, фізичний та психічний розвиток, право на вибір віросповідання дитини-вихованця на батьків-вихователів ОСОБА_7 та ОСОБА_5 .
24 березня 2023 року представник ОСОБА_2 , Боженко Г.В , звернулась до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області про перегляд заочного рішення Сватівського районного суду Луганської області від 14 лютого 2019 року та приймала участь у розгляді даної заяви та питання про відновлення втраченого судового провадження за допомогою відеозв`язку, перебуваючи у ДУ «Качанівська виправлна колонія (№54)».
Також з матеріалів справи вбачається, що згідно довідки ДУ «Качанівська виправна колонія (№54)», відповідачка 17 січня 2024 року була умовно-достроково звільнена від відбуття покарання.
Апеляційний судом встановлено, що відповідачка фактично була позбавлена можливості вихованням свого сина, оскільки з 2017 року по 2024 року відбувала покарання, при цьому слід наголосити на тому, що відбуваючи покарання, відповідачка не припиняла дій, стосовно розшуку свого сина, але суд не дав належної оцінки обставинам справи.
Рішення суду не містить мотивів щодо наявності виключних обставин для застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 . оцінки балансу інтересів малолітнього ОСОБА_3 чи сприятиме наведене захисту інтересів дитини, також суд не встановив і не оцінив позитивний результат у долі дитини, який має настати при позбавлення її матері батьківських прав щодо неї.
Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про неналежне виконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо сина ОСОБА_12 та наявності підстав для позбавлення її батьківських прав є належним чином не вмотивованими та передчасними.
З огляду на вимоги закону та встановлені у справі обставини, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав до їх задоволення позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Оскільки суд, ухвалюючи рішення, допустив неправильне застосування норм матеріального права, наслідком чого стало ухвалення помилкового рішення про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову у позову.
Крім того, під час вирішення справи, апеляційний суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 06 травня 2020 року під час розгляду справи № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) від 09 листопада 2020 року під час розгляду справи № 753/9433/17 (провадження № 61-3462св20) в яких зазначено, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо і лише за наявності вини у їхніх діях. Питання щодо сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини. За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем батьківськими обов`язками, а також враховуючи те, що мати дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує, підстави для позбавлення батьківських прав відсутні. Висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітньої дочки не є обов`язковим для суду (частини 5, 6 ст. 19 СК України), від його висновку суд має право мотивовано відступити, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.
Під час апеляційного розгляду справи суду були надані також документи про укладення мирової угоди з батьками - вихователями стосовно вільного спілкування ОСОБА_6 з її сином ОСОБА_12 , опитування затьків вихователів та самого ОСОБА_12 з приводу спілкування з ОСОБА_6 , а також бажання проживати разом із матір`ю.
До того ж суду було надано документи про працевлаштування ОСОБА_15 на роботу.
Враховуючи викладене. апеляційний суд вважає, що заочне рішення Сватівського районного суду Луганської області від 14 лютого 2019 року підлягає скасуванню із постановлення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Боженко Ганни Валеріївни , яка діє в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.
Заочне рішення Сватівського районного суду Луганської області від 14 лютого 2019 року скасувати.
У задоволенні позову Виконавчого комітету Лисичанської міської ради як органу опіки та піклування в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - Комунальний заклад «Лисичанський центр соціально-психологічної реабілітації дітей» про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: О. В. Халаджи
Т.В. Космачевська
Ж.І. Максюта
Повний текст судового рішення складено 16 травня 2024 року.
Суддя-доповідач О. В. Халаджи
Суд | Дніпровський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 15.05.2024 |
Оприлюднено | 22.05.2024 |
Номер документу | 119111845 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них про позбавлення батьківських прав |
Цивільне
Дніпровський апеляційний суд
Халаджи О. В.
Цивільне
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Болдирєва У. М.
Цивільне
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Болдирєва У. М.
Цивільне
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Болдирєва У. М.
Цивільне
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Перекопський М. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні