Ухвала

від 09.05.2024 по справі 591/502/24

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №591/502/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-сс/816/238/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - арешт майна

УХВАЛА

Іменем України

09 травня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 591/502/24 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 16.02.2024 про арешт майна,

учасників кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_7 ,

захисника - адвоката ОСОБА_6 ,

установила:

У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на т/з, оскільки вказаний т/з належіть іншій особі, тому ухвала порушує права останньої на володіння майном.

15.02.2024 до Зарічного районного суду м. Суми з клопотанням про арешт майна, погодженим з прокурором Сумської обласної прокуратури, звернулася слідча СУ ГУНП в Сумській області, яка обґрунтувала його тим, що відносно ОСОБА_10 здійснюється досудове розслідуванні у кримінальному провадженні № 42023200000000170 від 28.08.2023 за ч. 3 ст. 368 КК.

09.02.2024 ОСОБА_10 (через дружину) повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК.

Зважаючи на те, що санкція ч. 3 ст. 368 КК передбачає можливість призначення покарання у виді конфіскації майна, тому слідча просила накласти арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 5920384000:02:001:5054, площею 0,1929 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та т/з Renault Grand Scenic 14611, д. н. з. НОМЕР_1 , 2011 р. в., кузов № НОМЕР_2 , який належав підозрюваному ОСОБА_10 шляхом заборони його розпорядження та відчуження із метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 16.02.2024 вказане клопотання слідчого задоволене частково і накладений арешт на майно ОСОБА_10 шляхом заборони відчуження земельної ділянки та т/з. Своє рішення слідчий суддя суду першої інстанції обґрунтував тим, що ОСОБА_10 як особа, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, за яке законом передбачене додаткове покарання у виді конфіскації майна може вчинити дії направлені на відчуження вищезазначеного майна.

Відповідно ч. 1 ст. 24 КПК, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому цим кодексом.

За змістом ст. 113 КПК процесуальні строки - це встановлені, зокрема законом, проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу, а згідно ст. 117 КПК пропущений із поважних причин строк, повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Відповідно п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Власник майна ОСОБА_10 не був присутній під час судового засідання 16.02.2024, копію ухвали його захисник ОСОБА_6 отримав 23.02.2024, а з апеляційною скаргою звернувся 27.02.2024, тому колегія суддів приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, який підлягає поновленню.

Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, доводи захисника ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу, доводи прокурора ОСОБА_7 про залишення рішення суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Зокрема, згідно ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, а згідно ч. 2 вказаної статті арешт майна допускається з метою забезпечення, крім іншого: конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи. При цьому у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК).

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, зокрема, повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Так, розглянувши клопотання слідчого про арешт майна та задовольнивши його, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що арешт повинен бути накладений на майно з метою забезпечення його конфіскації як виду покарання, що в повній мірі відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, вимогам кримінального процесуального закону та належним чином умотивовано, оскільки при вирішенні зазначеного вище питання були дотримані вимоги ст. 170-173 КПК, з`ясовані і досліджені всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а саме наявність правової підстави для арешту цього майна, наявність обгрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, можливості вчинення дій, пов`язаних з його відчуженням (перереєстрацією).

Слідчим СУ ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке 28.08.2023 були внесені до ЄРДР за № 42023200000000170 за ч. 3 ст. 368 КК, за фактом того, що селищний голова Кириківської селищної ради Великописарівського району ОСОБА_11 , за попередньою змовою з начальником Охтирського міськрайонного виробничого відділу Сумської районної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» ОСОБА_10 отримав від директора ТОВ «Експохім» ОСОБА_12 неправомірну вигоду у розмірі 5000 дол. США за надання земельної ділянки у приватну власність.

09.02.2024 ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, санкція якого передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді суду першої інстанції про наявність підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту т/з Renault Grand Scenic 14611, 2011 р. в., кузов № НОМЕР_2 , д. н. з. НОМЕР_1 , який належав на праві власності підозрюваному ОСОБА_10 .

Аналізуючи наведені вище обставини, колегія суддів приходить до переконання, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують втручання у права осіб, які володіють, користуються і можуть розпоряджатись певним майном, враховуючи їх приватні чи суспільні інтереси.

Зокрема, вирішуючи питання щодо законності і обґрунтованості арешту майна колегія суддів враховує і сталу судову практику ЄСПЛ щодо «відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції», згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Таким чином, втручання у вказаному вище кримінальному провадженні є виправданим, так як воно здійснено з метою задоволення «суспільного інтересу» та за наявності об`єктивної необхідності в цьому у формі публічного, загального інтересу, який включає інтерес держави, громади, а також здійснено з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства, громади), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. При цьому, оцінюючи пропорційність, колегія суддів виходить з того, що досягти легітимної мети за допомогою інших заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, ніж арешт майна, неможливо, застосовані слідчим суддею суду першої інстанції обмеження стосовно вказаного в ухвалі майна не є надмірними або ж такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

У сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на зазначене у клопотанні слідчого майно, діяв у спосіб та в межах законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Необхідно зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, правильності правової кваліфікації дій особи, на майно якої накладено арешт, переваги одних доказів над іншими тощо.

Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення ймовірною, вірогідною та достатньою певною мірою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Що ж стосується доводів захисника ОСОБА_6 про належність арештованого т/з ОСОБА_13 , то колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають, оскільки на час постановлення слідчим суддею рішення про арешт цього т/з згідно наданих органом досудового розслідування документів власником т/з був ОСОБА_10 , але останній на наступний день після вручення йому повідомлення про підозру відчужив т/з своїй донці ОСОБА_13 , про що слідчий суддя не мав інформації.

З огляду на викладене, починаючи з 10.02.2024 підозрюваний ОСОБА_10 за реєстраційними документами не є власником т/з Renault Grand Scenic 14611 і відповідно його права ніяким чином не порушуються, що унеможливлює оскарження ним рішення слідчого судді суду першої інстанції про арешт цього т/з. При цьому будь-яких доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна відносно підозрюваного ОСОБА_10 його захисником надано не було, а сама власниця т/з Renault Grand Scenic 14611, д. н. з. НОМЕР_1 , 2011 р. в., кузов № НОМЕР_2 ОСОБА_13 до суду апеляційної інстанції не зверталась і ухвалу слідчого судді суду першої інстанції не оскаржувала, що об`єктивно свідчить про те, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують тимчасове втручання у права та законні інтереси ОСОБА_10 із метою забезпечення конфіскації майна.

Оскаржена ухвала слідчого судді суду першої інстанції є законною, обгрунтованою та належним чином умотивованою, внаслідок чого вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України,

постановила:

Поновити захиснику ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 16.02.2024.

Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 16.02.2024 про арешт майна в кримінальному провадженні № 42023200000000170 від 28.08.2023 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4