Ухвала

від 16.05.2024 по справі 1-32/12

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 1-32/12

Провадження №1-в/524/116/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2024 року Автозаводський районний суд м.Кременчука в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

заявника(засудженого) ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кременчуці клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_4 про скасування арешту,

встановив:

До Автозаводського районного суду м.Кременчука звернувся адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 з клопотанням про зняття арешту з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 .

Клопотання обґрунтовує тим, що постановою слідчого СВ Автозаводського РВ КМУ УМВС України в Полтавській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_6 від 21.10.2011 року в рамках кримінальної справи № 113310610, порушеної відносно ОСОБА_4 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 289, ч.2 ст. 185 КК України, накладено арешт на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 .

Кримінальна справа № 1-32/12 розглянута в Автозаводському районному суді з постановленням 27.01.2012 року вироку, відповідно до якого ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 289, ч.1 ст. 70 КК України та призначено покарання 5 років 6 місяців без конфіскації майна. Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 залишено попередню взяття під варту. Строк відбування покарання рахувати з 01.10.2011 року. Вирок Автозаводського районного суду м.Кременчука від 22.12.2010 року виконувати окремо. Стягнено з засудженого ОСОБА_4 на користь Управління праці та соціального захисту населення матеріальну шкоду в сумі 10000грн. Стягнено з засудженого ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 9475грн та моральну шкоду в сумі 1000грн. Стягнено з засудженого ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду в сумі 1080грн та моральну шкоду в сумі 1000грн. Вирішено питання речових доказів.

Під час постановлення вироку судом не було вирішено питання про зняття арешту з майна ОСОБА_4 .

Заявник ОСОБА_4 заявлену вимогу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених у клопотанні.

Прокурор у судовому засіданні не заперечувала проти скасування арешту, оскільки по даній кримінальній справі постановлено вирок та необхідність у такому арешті відпала.

Потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Потерпілі Управління соціального захисту населення до суду надіслано лист, в якому повідомлено, що ОСОБА_4 сплачено матеріальні збитки за вироком суду від 27.01.2012 року по справі № 1-32/12.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши клопотання та наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що подане клопотання про зняття арешту з майна підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п.9розділу ХІ «Перехідні Положення» КПК України, який набрав чинності з 20 листопада 2012 року, запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст. 174 КПК Українипідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Відповідно до ч. 4ст. 21 КПК Україниздійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час його здійснення порушуються права і свободи людини, гарантованіКонституцієюі міжнародними договорами України.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року передбачає право особи на ефективний засіб правового захисту на національному рівні від порушень прав і свобод, гарантованих цією Конвенцією.

Наявність арешту майна грубо порушує права власника, створює перешкоди у здійсненні права володіти користуватися та розпоряджатися майном до теперішнього часу.

Статтею 174 КПК Українипередбачено право підозрюваних, обвинувачених, їх захисника, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, заявити клопотання про скасування арешту повністю або частково.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

При цьому, при розгляді клопотання, поданого в порядкуст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.

Відповідно достатті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Згідно ч 1ст. 9 КПК Українипід час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимогКонституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

В судовому засіданні встановлено, що постановою слідчого СВ Автозаводського РВ КМУ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_6 від 02.10.2011 року кримінальні справи № 113310610, № 113310610/2 об1єднано в одне провадження та присвоєно основний номер № 113310610.

Постановою слідчого СВ Автозаводського РВ КМУ УМВС України в Полтавській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_6 від 21.10.2011 року в рамках кримінальної справи № 113310610, порушеної відносно ОСОБА_4 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 289, ч.2 ст. 185 КК України, накладено арешт на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 .

Вироком Автозаводського районного суду м.Кременчука ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 289, ч.1 ст. 70 КК України, та засуджено до покарання 5 років 6 місяців без конфіскації майна. Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 залишено попередню взяття під варту. Строк відбування покарання рахувати з 01.10.2011 року. Вирок Автозаводського районного суду м.Кременчука від 22.12.2010 року виконувати окремо. Стягнено з засудженого ОСОБА_4 на користь Управління праці та соціального захисту населення матеріальну шкоду в сумі 10000грн. Стягнено з засудженого ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 9475грн та моральну шкоду в сумі 1000грн. Стягнено з засудженого ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду в сумі 1080грн та моральну шкоду в сумі 1000грн. Вирішено питання речових доказів.

Відповідно до довідки про звільнення ОСОБА_11 звільнений за відбуттям строку покарання 04.11.2016 року.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, за реєстраційним номером обтяження 11752393 зазначено арешт майна, що накладений постановою слідчого СВ Автозаводського РВ КМУ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_6 від 21.10.2011 року, б/н.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 23.06.2001 року, ОСОБА_12 на праві спільної сумісної власності та членам його сім`ї ОСОБА_13 та ОСОБА_4 належить квартира АДРЕСА_2 .

Таким чином, не скасована постанова слідчого про накладення арешту на 1/3 частину квартири, що належить ОСОБА_4 суттєво обмежує його права.

Арешт на майно ОСОБА_4 накладений на підставі постанови слідчого СВ Автозаводського РВ КМУ УМВС України в Полтавській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_6 від 21.10.2011 року.

Тобто, процесуальне рішення слідчого стосовно арешту майна прийняте під час діїКримінально-процесуального кодексу Українив редакції 1960 року.

Під час постановлення вироку по кримінальній справі відносно ОСОБА_4 рішення про скасування накладеного арешту судом не прийняте.

На теперішній часКПК України 1960 рокувтратив чинність, натомість 20 листопада 2012 року набрав чинності новийКПК України від 13 квітня 2012 року.

Відповідно до п. 9Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України 2012 року, питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно з ч. 1ст .409КПК України 1960 року, питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, вирішуються судом, який постановив вирок.

У п. 8 ч.1ст.324 КПК України(1960 року) зазначено, що постановляючи вирок суд повинен вирішити, що зробити з майном, описаним для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.

Згідно п.1 Постанови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» - за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями174,539 Кримінального процесуального кодексу Українидо суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Слід враховувати, що в застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна ОСОБА_4 , потреба відпала, конфіскація майна до особи за вироком суду не застосовано, шкода, завдана злочином обвинуваченим добровільно частково відшкодована, тому суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.409,411 КПК України (1960 року), ст.ст.100,170,174, п.9 розділуXI «Перехідні положення» КПК України(2012 року) суд, -

ухвалив:

Клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_4 про скасування арешту задовольнити.

Скасувати арешт, накладений постановою слідчого СВ Автозаводського РВ КМУ УМВС України в Полтавській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_6 від 21.10.2011 року на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 (реєстраційний номер обтяження 11752393).

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м.Кременчука шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя Ліна ОБРЕВКО