Ухвала

від 18.09.2018 по справі 1-32/12

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

18 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 1/752/3/14

провадження № 51-471км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

засудженого ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

представника потерпілої

ОСОБА_8 та цивільного

позивача ТОВ «Фіко» адвоката ОСОБА_9

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 3 листопада 2014 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 9березня 2017 року щодо ОСОБА_5 .

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 3 листопада 2014 року

ОСОБА_5 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зубарі Фастівського району Київської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , такого, що відповідно до ст. 89 Кримінального кодексу України (далі КК) судимості не має,

засуджено:

за ч. 3 ст. 28, п.п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк тринадцять років з конфіскацією майна, яке є його власністю;

за ч. 3 ст. 146 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк дев`ять років;

за ч. 3 cт. 15, ч. 4 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією майна, яке є його власністю;

за ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки;

за ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК до покарання у виді обмеження волі на строк два роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено за сукупністю злочинів остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк тринадцять років з конфіскацією майна, яке є його власністю.

ОСОБА_10 , громадянина Російської Федерації, ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Барабінськ, Новосибірської області Російської Федерації, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

засуджено:

за ч. 3 ст. 28, п.п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк тринадцять років з конфіскацією майна, яке є його власністю;

за ч. 3 ст. 146 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк дев`ять років;

за ч. 3 cт. 15, ч. 4 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією майна, яке є його власністю;

за ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки;

за ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК до покарання у виді обмеження волі на строк два роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_10 визначено за сукупністю злочинів остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк тринадцять років з конфіскацією майна, яке є його власністю.

ОСОБА_11 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Сурсько-Литовське Дніпропетровського району Дніпропетровської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 146 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

ОСОБА_12 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Хмельницького Хмельницької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 146 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

ОСОБА_13 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Києва, який проживає за адресою: АДРЕСА_5 , такого, що відповідно до ст. 89 КК судимості не має,

засуджено за ч. 2 ст. 146 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

Цим же вироком ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 у пред`явленому їм обвинуваченні за ч. 3 ст. 28, п.п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 cт. 15, ч. 4 ст. 190 КК визнано невинуватими та на підставі п. 2 ст. 213 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі КПК 1960 року) виправдано за недоведеністю їх участі у вчиненні вказаних злочинів.

Також зазначеним вироком постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_5 і ОСОБА_10 на користь: потерпілого ОСОБА_14 200000 грн на відшкодування моральної шкоди; потерпілої ОСОБА_8 300000 грн на відшкодування моральної шкоди; на користь ТОВ «Фіко» 42703 грн на відшкодування матеріальної шкоди, а в решті позовних вимог відмовлено. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_15 залишено без розгляду.

Питання про долю речових доказів та про відшкодування судових витрат судом вирішено відповідно до положень ст. ст. 81, 93 КПК 1960 року.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 9 березня 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 змінено в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 та стягнуто на її користь солідарно з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 50000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано засудженим ОСОБА_5 і ОСОБА_10 в строк покарання строк їх попереднього ув`язнення з 8 квітня 2009 року по 21 січня 2016 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, та визнано їх такими, що повністю відбули покарання, призначене вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 3 листопада 2014 року.

В решті вирок залишено без змін.

ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 визнано винними і засуджено за злочини, які вони вчинили за обставин, встановлених судом та наведених у вироку.

У лютому 2009 року ОСОБА_5 , ОСОБА_10 і особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на збагачення злочинним шляхом, діючи з корисливих мотивів, з метою власного збагачення шляхом вчинення умисних злочинів, в тому числі й особливо тяжких, організували стійке об`єднання групи осіб, яке очолив ОСОБА_5 .

Ця організована група характеризувалася попередньою зорганізованістю у єдине об`єднання для вчинення злочинів, стабільністю, згуртованістю та стійкістю свого складу, наявністю загальних правил поведінки, тривалістю злочинної діяльності, розробкою та узгодженістю планів та способів злочинної діяльності й вчинення кожного злочину, а також мала у своєму розпорядженні та використовувала автомобіль марки «Шевроле Лачетті», номерний знак НОМЕР_1 , орендовані автомобілі та мобільні телефони для забезпечення зв`язку.

Згідно з розробленим планом злочинної діяльності, що був відомий всім учасникам організованої групи, функції та завдання кожного з них були розподілені наступним чином.

ОСОБА_5 разом з ОСОБА_10 організували і керували підготовкою та вчиненням злочинів, об`єднавши дії з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, який був учасником організованої групи, та направили їх на вчинення злочинів.

Розроблений ОСОБА_5 разом з ОСОБА_10 план злочинної діяльності організованої групи полягав в укладенні фіктивних договорів та складанні завідомо неправдивих документів про наявність неіснуючої кредиторської заборгованості ТОВ «Фіко» перед ДАК «Укрресурси», що утворилась нібито за несплату поставленої продукції у виді титанового сплаву; переоформленні права власності ТОВ «Фіко» з ОСОБА_16 на підставних осіб; підробці документів про зміну керівництва ТОВ «Фіко» та їх реєстрацію у відповідних органах; викраденні та вбивстві ОСОБА_16 з метою полегшення вчинення заволодіння майном цього товариства; захопленні на підставі підроблених документів та сфальсифікованих довідок органів управління ТОВ «Фіко».

При цьому ОСОБА_5 безпосередньо брав участь у підробці та використанні підроблених документів та в закінченому замаху на заволодіння корпоративними правами та майном ТОВ «Фіко», а ОСОБА_10 , окрім того, безпосередньо брав участь у викраденні та умисному вбивстві ОСОБА_16 .

Особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, котрий був учасником організованої групи, яку організували та очолили ОСОБА_5 і ОСОБА_10 , безспірно підкорювався та виконував їх вказівки, брав безпосередню участь в підробці документів та умисному вбивстві ОСОБА_16 .

Таким чином, ОСОБА_5 , ОСОБА_10 і особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, котрий був учасником організованої групи, в період з лютого 2009 року по 5 квітня 2009 року, будучи учасниками організованої групи, вчинили ряд тяжких та особливо тяжких злочинів, за викладених у вироку обставин.

Так, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння корпоративними правами та майном ТОВ «Фіко», для створення документальної сфальсифікованої заборгованості в лютому 2009 року ОСОБА_5 і ОСОБА_10 було вирішено укласти господарські договори між ДАК «Укрресурси» і ТОВ «Фіко». З цією метою ОСОБА_10 , видаючи себе за представника ДАК «Укрресурси», розташованого по провулку Музейному, 12 в м. Києві, повідомив директору ТОВ «Фіко» ОСОБА_16 неправдиву інформацію про те, що ДАК «Укрресурси» має можливість поставити титановий прокат за меншу суму, а саме за 39,16 грн за кілограм, з чим той погодився та підписав договір № 12/02-09 від 12 лютого 2009 року з ДАК «Укрресурси» та специфікацію до нього на загальну суму 594848,23грн, будучи впевненим, що така поставка титанового прокату можлива.

Разом з тим, ОСОБА_10 , повідомляючи неправдиві відомості ОСОБА_16 та іншим працівникам ТОВ «Фіко» про можливість великих поставок титанового прокату, отримав протокол зборів засновників цього товариства про надання дозволу ОСОБА_16 підписувати договори на суму більше 1 млн грн, статут ТОВ «Фіко» та інші документи з метою використання їх під час шахрайства.

Продовжуючи злочинний план організованої групи, спрямований на заволодіння корпоративними правами та майном ТОВ «Фіко», ОСОБА_10 домовився про покупку титанового прокату з ПП «Науково-промислове підприємство «Синкліт» за ціною 212,50 грн за кілограм, потім підшукав ТОВ «Компанія «Терра ПП Плюс», що мала ознаки фіктивного підприємства, та домовився з її керівниками про укладення фіктивної господарської угоди та складання сфальсифікованих первинних бухгалтерських документів про поставку титанового прокату ДАК «Укрресурси» на суму 139 080427,15 грн.

Після підготовки вказаних угод, а саме договору поставки титанового прокату між ДАК «Укрресурси» і ТОВ «Фіко», ДАК «Укрресурси» і ТОВ «Торговий дім «Санлайн», ДАК «Укрресурси» і ТОВ «Компанія «Терра ПП Плюс», що були підписані відповідно ОСОБА_16 та постачальниками, ОСОБА_10 передав ці договори ОСОБА_5 , який належним чином оформив їх та надав на підпис директору ДАК «Укрресурси».

Також ОСОБА_10 , задіявши невстановлених осіб, за невстановлених обставин, у невстановлений день та час, склав договір №112/09-09 від 12 лютого 2009 року, специфікацію до нього та накладні про поставку титанового прокату між ТОВ «Фіко» і ДАК «Укрресурси», виконав в них підпис від імені ОСОБА_16 і проставив підроблений відбиток печатки ТОВ «Фіко» з неправдивою інформацією про поставку ДАК «Укрресурси» ТОВ «Фіко» титанового прокату на суму 140570412,32 грн та 32810872,86 грн, а також про отримання продукції ОСОБА_16 .

Таким чином, було підготовлено документи, з яких слідувало, що має місце факт поставки титанового прокату ТОВ «Фіко» і це товариство не розрахувалось за поставлену продукцію.

Далі, ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, котрий був учасником організованої групи, за місцем роботи ОСОБА_5 в приміщенні ДАК «Укрресурси», використовуючи службовий ноутбук ОСОБА_5 , склали текст протоколу № 3 Загальних зборів учасників ТОВ «Фіко» від 26 лютого 2009 року з неправдивими відомостями про те, що на цих зборах було прийнято рішення про звільнення з посади директора ОСОБА_16 та обрання на цю посаду ОСОБА_17 , після чого виконали в цьому протоколі підроблені підписи директора ТОВ «Фіко» та головного бухгалтера, а також проставили відбиток підробленої печатки вказаного товариства.

На початку березня 2009 року ОСОБА_10 , видаючи себе за представника ТОВ «Фіко» та діючи узгоджено з ОСОБА_5 і особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, котрий був учасником організованої групи, надав юридичній компанії ТОВ «ДЛЛ ТОП Консалтінг» підроблені зазначений протокол № 3 та довіреності від імені директора ТОВ «Фіко» ОСОБА_17 . Після чого юристами цієї компанії було проведено реєстрацію зміни керівництва ТОВ «Фіко» з ОСОБА_16 на ОСОБА_17 .

У лютому 2009 року ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, котрий був учасником організованої групи, повторно виготовили підроблений документ, а саме договір купівлі-продажу ОСОБА_16 корпоративних прав ОСОБА_17 на частку в статутному капіталі ТОВ «Фіко», яка складала 99,995 %.

Підготувавши необхідні документи, наприкінці лютого 2009 року ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, котрий був учасником організованої групи, з корисливих мотивів, з метою заволодіння майном ТОВ «Фіко», розуміючи та передбачаючи, що директор зазначеного товариства ОСОБА_16 здатен їм завадити в цьому, прийняли рішення про фізичне його усунення шляхом викрадення та вбивства.

Для реалізації умислу, спрямованого на вбивство ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 і особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, котрий був учасником організованої групи, планувалось спочатку викрасти ОСОБА_16 , для чого ними було залучено ОСОБА_12 , якому за викрадення потерпілого була обіцяна посада директора у новоствореному ОСОБА_10 товаристві, та ОСОБА_11 , якому пропонувалось за 8000 доларів США сприяти викрасти ОСОБА_16 . Для викрадення потерпілого ОСОБА_11 за винагороду в розмірі 7000 доларів США залучив ОСОБА_13 , а той інших осіб, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження.

Готуючись до вчинення вбивства ОСОБА_16 , приблизно в середині березня 2009року, ОСОБА_10 і особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, орендували базу спортивно-любительської ловлі риби, яка знаходилась в урочищі «Біле озеро» Переяслав-Хмельницького району Київської області, а особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, котрий був учасником організованої групи, та інші особи, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, з метою приховання трупа придбали спальний мішок камуфляжного кольору, мотузку, гирю, клейку стрічку «скотч» та поліетиленовий пакет.

25 березня 2009 року для перевезення ОСОБА_16 після його викрадення за вказівкою ОСОБА_10 , який надав гроші в сумі 1300 євро, ОСОБА_12 орендував в ТОВ «Рент Карз» автомобіль «Порше Кайен», номерний знак НОМЕР_2 .

25 березня 2009 року приблизно о 21-ій годині 30 хвилин поблизу воріт домоволодіння ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_6 ОСОБА_13 і невстановлені особи із застосуванням фізичної сили посадили ОСОБА_16 до автомобіля марки «Шкода», доставили його до місця, де чекали ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження. Потім пересадили ОСОБА_16 в автомобіль «Порше Кайен», за кермом якого був ОСОБА_12 , та поїхали в напрямку міста Переяслав-Хмельницького, про що ОСОБА_10 по телефону повідомив ОСОБА_5 та ОСОБА_11 .

ОСОБА_5 на власному автомобілі «Шевроле Лачетті», номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого був ОСОБА_18 , який не був обізнаний щодо дійсної мети поїздки, наказав останньому прослідувати з міста Києва в напрямку міста Переяслав-Хмельницького.

В ході поїздки ОСОБА_5 підтримував зв`язок з ОСОБА_10 та ОСОБА_12 з мобільних телефонів, координував їх дії та маршрут пересування. Не доїжджаючи до м. Переяслав-Хмельницького, ОСОБА_5 обігнав автомобіль «Порше Кайен», в якому перевозили ОСОБА_16 , під`їхав до поста ДАІ, де зупинився та відволік співробітників ДАІ, забезпечуючи безперешкодний рух автомобіля «Порше Кайен» через пост.

Таким чином, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і особи, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, та невстановлені особи, а також ОСОБА_5 , ОСОБА_10 і особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, котрий був учасником організованої групи, діючи узгоджено, в складі організованої групи, виконуючи відведені ним функції в реалізації єдиного злочинного умислу, перевезли ОСОБА_16 в лісисту місцевість, розташовану неподалік зазначеної бази спортивно-любительської ловлі риби, тим самим його викрали.

У той же день приблизно через годину на території бази спортивно-любительської ловлі риби ОСОБА_10 та особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, котрий був учасником організованої групи, діючи в складі організованої групи та діючи згідно з планом, відомому іншому учаснику групи ОСОБА_5 , а також особи, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, узгоджено завдали ОСОБА_16 не менше 14 сильних ударів руками та ногами в голову, внаслідок чого наступила його смерть. Після чого особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, котрий був учасником організованої групи, та особи, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, поклавши труп потерпілого у спальний мішок, до якого прив`язали гирю, втопили його в водоймі.

Потім ОСОБА_5 , ОСОБА_10 і особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, котрий був учасником організованої групи, продовжуючи реалізацію єдиного злочинного плану на заволодіння шляхом шахрайства ТОВ «Фіко» та придбання права на вказане товариство, залучили до вчинення злочину особу, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, яка повинна була видавати себе за представника керівництва ТОВ «Фіко».

3 квітня 2009 року ОСОБА_10 звернувся до юристів юридичної компанії «Феміда», що по вул. Ревуцького, 32 в м. Києві, які не будучи обізнаними про його злочинні наміри, склали довіреність № 03/04-2009, згідно з якою ТОВ «Фіко» в особі директора ОСОБА_17 уповноважує юристів цієї компанії бути представниками у відповідному уповноваженому органі державної реєстрації, після чого ОСОБА_10 з невстановленою слідством особою виконав в цій довіреності підпис від імені ОСОБА_17 та поставив відбиток підробленої печатки.

Вважаючи довіреність справжньою, юрист компанії «Феміда» пред`явив її до Шевченківської РДА та отримав Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ «Фіко».

Крім того, ОСОБА_5 , ОСОБА_10 і особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, котрий був учасником організованої групи, з метою використання при вчиненні шахрайства виготовили підроблений документ, а саме довіреність про те, що ТОВ «Фіко» в особі директора ОСОБА_17 уповноважує особу, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, представляти інтереси вказаного товариства.

5 квітня 2009 року в офісі приватного нотаріуса за адресою: м. Київ, вул. Тарасівська, 16, ОСОБА_10 надав нотаріусу вказані довідки з Єдиного державного реєстру, довідки про взяття на облік як платника податків, протокол № 3 Загальних зборів учасників ТОВ «Фіко», після чого нотаріус, не здогадуючись, що надана йому інформація є неправдивою, склав довіреність ВНС № 285879, яку підписав ОСОБА_17 , та нотаріально її завірив.

Продовжуючи злочинні дії, ОСОБА_5 , ОСОБА_10 і особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, котрий був учасником організованої групи, вирішили потрапити на ТОВ «Фіко» в вихідний день, 5 квітня 2009 року, розраховуючи, що нікого крім охорони на території не буде, про що повідомили невстановленим особам, яких залучили для цієї мети.

5 квітня 2009 року приблизно о 17-ій годині особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, разом з юристами юридичної фірми «Гарантія» та аудитором, які не були обізнаними щодо злочинних намірів, прибули на територію ТОВ «Фіко» по вул. Новій, 1 у м. Києві.

Використовуючи підтримку задіяних для проходу на територію ТОВ «Фіко» осіб, особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, видаючи себе законним представником ТОВ «Фіко», потрапивши в середину будівлі товариства намагалась отримати документи ТОВ «Фіко», аби виключити можливість встановити істину щодо наявності чи відсутності боргу, законності зміни керівництва та вчинити дії згідно з планом по заволодінню майном ТОВ «Фіко» та правами на майно.

Своїми умисними діями ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, котрий був учасником організованої групи, діючи в складі організованої групи, шляхом обману, намагались заволодіти титановим прокатом ТОВ «Фіко», що зберігався на складі вказаного товариства, на загальну суму 48017198,18 грн, що становить особливо великий розмір, і тим самим способом переоформити на свою користь право власності на це товариство, балансова вартість якого становила 67505000 грн.

Однак, учасники організованої групи, виконавши всі злочинні дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, не закінчили його з причин, що не залежали від їх волі, оскільки були затримані працівниками міліції.

Вимоги касаційних скарг і узагальненні доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить судові рішення щодо нього скасувати та закрити справу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК 1960 року за відсутністю в його діях складу злочину. Стверджує, що в ході досудового та судового слідства доказів його вини у вчиненні злочинів, за які його засуджено, не здобуто. На його думку, на початку розслідування органами досудового слідства та дізнання було сфальсифіковано докази, істотно порушено вимоги КПК, що призвело до одержання неналежних доказів та неправдивих показань від осіб, яких було засуджено в цій справі. Стверджує, що після затримання до нього застосовувалось фізичне насильство. Вважає безпідставним покладення в основу вироку показань засудженого ОСОБА_10 про те, що організатором вчинення злочинів був ОСОБА_5 , зазначаючи, що ці показання спростовуються зібраними в справі доказами. Крім того, вказує на порушення органами досудового слідства вимог ст.22 КПК 1960 та невжиття ними належних заходів та слідчих дій для встановлення інших осіб, які причетні до вчинення злочинів у цій справі. Вважає, що протокол огляду та вилучення від 8 квітня 2009 року є неналежним доказом. Посилається на те, що ОСОБА_10 не було допитано в суді першої та апеляційної інстанцій та зазначає, що апеляційний суд неповно перевірив всі обставини справи.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , вказуючи на неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, просить судові рішення щодо ОСОБА_5 скасувати та закрити справу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК 1960 року за відсутністю в його діях складу злочину. На обґрунтування наводить доводи, аналогічні доводам засудженого ОСОБА_5 . Вказує на відсутність у справі належних та допустимих доказів винуватості його підзахисного, неправильне встановлення осіб, причетних до вчинення злочинів. Зазначає, що суд не перевірив клопотання сторони захисту про отримання працівниками правоохоронних органів показань свідка ОСОБА_18 із застосуванням до нього фізичного насильства.

Представник ТОВ «Фіко» адвокат ОСОБА_19 подав заперечення на касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 , у якому вказує на безпідставність наведених у них доводів та просить касаційні скарги залишити без задоволення.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_4 вважала касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 необґрунтованими, просила в порядку ст. 395 КПК 1960 року судові рішення змінити, звільнити від покарання засуджених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 146 КК, ОСОБА_5 та ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК у зв`язку із закінченням строків давності, а в решті судові рішення залишити без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 , які просили касаційні скарги задовольнити, захисника ОСОБА_7 , який не заперечував проти застосування до ОСОБА_10 ст. 49 КК, але зауважив, що позиція з цього питання не узгоджена з його підзахисним, представника потерпілої ОСОБА_8 та цивільного позивача ТОВ «Фіко» ОСОБА_9 , який вважав касаційні скарги необґрунтованими та просив їх залишити без задоволення, прокурора ОСОБА_4 , перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, в порядку ст. 395 КПК 1960 року судові рішення змінити, звільнитиОСОБА_5 та ОСОБА_10 від покарання, призначеного за ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст.358, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 від покарання за ч. 2 ст. 146 КК у зв`язку із закінченням строків давності.

У ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року передбачено, що підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.

Обставини щодо неповноти і однобічності досудового та судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК 1960 року та на які є посилання в касаційних скаргах засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 , відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року не є предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Згідно зі ст. 67 КПК 1960 року оцінка доказів є компетенцією суду, який постановив вирок.

Як встановлено перевіркою матеріалів кримінальної справи, досудове слідство і судовий розгляд у ній проведені з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, спрямованих на всебічне, повне і об`єктивне дослідження обставин справи.

Викладені у вироку висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні вказаних вище злочинів відповідають фактичним обставинам справи тапідтверджуються наявними у ній доказами, які з дотриманням вимог кримінально-процесуального законусудом досліджено всебічно, повно і об`єктивно, в тому числі з точки зору їх належності, допустимості та достатності для вирішення питань, визначених ст. 324 КПК 1960 року, про що у вироку суду наведено докладні мотиви.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_5 заперечив свою причетність до вчинення злочинів, в яких обвинувачувався. Разом з тим, ОСОБА_5 показав, що спілкувався з ОСОБА_10 з приводу поставки титанової продукції, для цього їздив з останнім на ТОВ «Фіко». Договори поставки було надано ним на підпис директору ДАК «Укрресурси» ОСОБА_20 . Крім того, ОСОБА_5 підтвердив, що 25 березня 2009 року на прохання ОСОБА_10 надати консультацію з приводу передачі бізнесу на своєму автомобілі «Шевроле Лачетті», за кермом якого був ОСОБА_18 , поїхав на зустріч з ним, яка мала відбутися поблизу м. Переяслав-Хмельницького. Коли приїхав на місце, ОСОБА_10 повідомив, що зустріч не відбудеться і він повернувся додому.

Суд першої інстанції ретельно перевіряв в судовому засіданні доводи ОСОБА_5 , аналогічні тим, що викладені у касаційних скаргах, про те, що він не причетний до вчинення злочинів, за які обвинувачувався, зокрема, до організації викрадення та умисного вбивства потерпілого ОСОБА_16 , замаху на заволодіння майном ТОВ «Фіко» шляхом шахрайства.

Викладені у вироку мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів розцінює аргументованими, такими, що відповідають матеріалам справи та ґрунтуються на аналізі зібраних у ній доказів в їх сукупності.

Обґрунтовуючи висновки про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні зазначених у вироку злочинів, суд правильно послався на його показання та показання ОСОБА_10 на досудовому слідстві, в яких вони давали показання про обставини скоєння ними злочинів та розкривали роль кожного з них, оскільки ці показання узгоджуються між собою та підтверджуються й іншими дослідженими судом доказами.

Так, на досудовому слідстві ОСОБА_5 показував, зокрема, що підписував у ОСОБА_20 договір, укладений між ДАК «Укрресурси» та ТОВ «Фіко», про поставку титанового продукції, який передав йому ОСОБА_10 . Згодом надійшов лист до ДАК «Укрресурси» від директора ТОВ «Фіко» ОСОБА_16 , в якому зазначалось, що титанова продукція, яка мала б постачатися, не належить ДАК «Укрресурси». А через деякий час ОСОБА_10 йому розповів, що хоче розорити ТОВ «Фіко», підготувати документи про зміну керівника зазначеного товариства в статуті, податковій та банку, а також про те, що ОСОБА_16 необхідно доставити насильно на зустріч з бізнесменами, оскільки той не повертає гроші, які йому дали для введення бізнесу. 25 березня 2009 року подзвонив йому ОСОБА_10 та повідомив, що він їде з ОСОБА_12 та ОСОБА_16 і потрібна його допомога. Виїхав на автомобілі з ОСОБА_18 у напрямку м. Переяслав-Хмельницького. Наздогнавши автомобілі ОСОБА_10 та інших, обігнав їх та зупинився на посту ДАІ, відволікаючи увагу співробітників ДАІ для надання можливості проїхати автомобілю, в якому везли ОСОБА_16 . Доїхавши до повороту до бази всі зупинилися, ОСОБА_10 сказав йому, щоб повертався. Після цього зустрічався з ОСОБА_10 , який йому повідомив, що директором ТОВ «Фіко» є ОСОБА_17 , вже час «зайти» на підприємство та попросив порадити для цього юриста.

Із показань на досудовому слідстві ОСОБА_10 вбачається, що з метою отримання корпоративних прав та майна ТОВ «Фіко» ним спільно з ОСОБА_5 та особою, відносно якої матеріали справи виділено в окреме провадження, був розроблений план. Діючи відповідно до нього, спочатку був укладений договір між ТОВ «Фіко» та ДАК «Укрресурси» про поставку титанової продукції, який потрібен був не для поставки продукції, а для створення уявної заборгованості цього товариства перед ДАК «Укрресурси». Далі, використовуючи підроблені документи, які було виготовлено ОСОБА_5 , зокрема, протокол загальних зборів учасників ТОВ «Фіко», було змінено керівництво ТОВ «Фіко» і директором став ОСОБА_17 та проведено державну реєстрацію зміни керівництва. Оскільки ОСОБА_16 міг перешкодити здійсненню їх намірів, ними було вирішено викрасти потерпілого та його вбити. План викрадення та маршрут, яким ввезли ОСОБА_16 , розробляв ОСОБА_5 і для здійснення викрадення було задіяно ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , якого підшукав ОСОБА_11 , також інших осіб.

При цьому ОСОБА_10 вказував, що після того, як ОСОБА_16 було викрадено, він повідомив ОСОБА_5 і той, діючи згідно з розробленим планом, на своєму автомобілі приєднався до них та поблизу м. Переяслав-Хмельницького зупинився на посту ДАІ, тим самим надавши їм можливість безперешкодно проїхати. Приїхавши на місце, ОСОБА_10 з особою, відносно якої матеріали справи виділено в окреме провадження, та іншими особами умисно вбили потерпілого, а тіло втопили в водоймі. На початку квітня 2009 року на зустрічі з ОСОБА_5 було вирішено найближчим часом потрапити на підприємство ТОВ «Фіко». Реалізовуючи спільний план, спрямований на захоплення ТОВ «Фіко», ОСОБА_10 організував приїзд в Україну особи, яка мала представляти за довіреністю вказане товариство, та домовився з юристами та аудитором, які не були обізнані про справжні його наміри. Однак, коли зазначені особи 5 квітня 2009 року потрапили в будівлю ТОВ «Фіко», охорона викликала міліцію, в зв`язку з чим довести до кінця переоформлення права власності ТОВ «Фіко» не вдалось.

Про обставини вчинення злочинів ОСОБА_10 показав та детально розповів в ході проведення відтворення обстановки та обставин події, вказавши при цьому про обставини викрадення та вбивства ОСОБА_16 , маршрут руху автомобілів тощо.

Показання ОСОБА_5 та ОСОБА_10 про те, що під час викрадення та перевезення потерпілого ОСОБА_5 давав вказівки про маршрут руху та забезпечував безперешкодний проїзд автомобіля, для чого зупинявся на посту ДАІ, підтверджуються показаннями на досудовому слідстві ОСОБА_12 та ОСОБА_11 .

Так, ОСОБА_12 показував, що після того, як ОСОБА_16 було викрадено, потерпілого посадили до автомобіля «Порше Кайен», який він орендував напередодні. Далі на цьому автомобілі разом з ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та двома невідомими за вказівкою ОСОБА_10 виїхав у напрямку м. Переяслав-Хмельницького, при цьому ОСОБА_10 сказав, що потрібно їхати за певним та визначеним заздалегідь маршрутом, вказував про контрольні пункти цього маршруту. Під час руху, не доїжджаючи до м.Борисполя, розмовляв по мобільному телефону з ОСОБА_5 , який висловлював незадоволення тим, що він їде не тією дорогою. Крім того, ОСОБА_12 підтвердив, що автомобіль «Шевроле Лачетті» ОСОБА_5 зупинявся поблизу поста ДАІ.

Із показань ОСОБА_11 вбачається, що беручи участь у викраденні потерпілого та слідуючи розпорядженням по мобільному телефону ОСОБА_10 , він на автомобілі «Мітсубіси Паджеро» приїхав до «Лісництва», обігнавши між Києвом та Борисполем автомобіль «Порше Кайен». Також до місця, де вони зупинились, під`їхав автомобіль «Шевроле Лачетті», а ОСОБА_10 підходив до цього автомобіля, пояснивши йому, що особи в зазначеному автомобілі забезпечували безпечний проїзд.

Об`єктивних даних, які б давали підставу вважати, що даючи зазначені показання ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 обмовили ОСОБА_5 , або які б свідчили про одержання цих показань обманним чи будь-яким іншим протиправним способом, матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного, суд, належно перевіривши показання ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , давши відповідну оцінку їх показанням в судовому засіданні, в яких вони не визнавали вину в пред`явленому обвинуваченні, правильно обґрунтував свої висновки у вироку їхніми показаннями, даними на досудовому слідстві.

Крім того, з показань свідка ОСОБА_18 , оголошених в судовому засіданні в порядку ст.306 КПК 1960 року, слідує, що на початку березня 2009 року за вказівкою ОСОБА_5 їздив разом з ОСОБА_10 на автомобілі «Фольксваген», за кермом якого був ОСОБА_21 , до бази відпочинку неподалік с. Циблі Переяслав-Хмельницького району. Після повернення до Києва ОСОБА_5 докладно його розпитав про маршрут до цієї бази. А 25 березня 2009 року приблизно о 17-ій год ОСОБА_5 сказав, щоб він відвіз його на зустріч, яка мала відбутися в районі м. Переяслав-Хмельницького. Ввечері цього дня вони виїхали. По дорозі ОСОБА_5 неодноразово розмовляв по мобільному телефону, як зі свого, так і ОСОБА_18 , повідомляв, де вони знаходяться. Доїхавши до КП м. Переяслав-Хмельницького, за вказівкою ОСОБА_5 зупинився, останній вийшов з автомобіля та зайшов на декілька хвилин до КП ДАІ. Потім ОСОБА_5 наказав їхати далі і він відвіз його до в`їзду на базу «Циблі». Там ОСОБА_5 вийшов з автомобіля, з кимось поговорив, після чого вони повернулися до Києва.

Зазначені показання свідок ОСОБА_18 підтвердив в ході очної ставки з ОСОБА_5 .

Наведені вище показання свідка ОСОБА_18 узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_21 , який показував, в тому числі при проведенні очної ставки з ОСОБА_10 , що разом з останнім та ОСОБА_18 їздив до бази відпочинку неподалік с. Циблі Переяслав-Хмельницького району.

У зв`язку з тим, що показання свідка ОСОБА_18 підтверджуються іншими доказами, наявними у справі, суд правильно визнав їх правдивими та поклав в основу вироку, а тому посилання в касаційній скарзі захисника ОСОБА_6 про сумнівність цих показань, є безпідставними.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, з метою перевірки показань свідка ОСОБА_18 суд неодноразово ухвалював рішення про його привід, а також вживав відповідні процесуальні заходи для встановлення місця проживання свідка шляхом надання ГСУ МВС України судового доручення в порядку ст. 315-1 КПК 1960року.

Водночас в ході судового розгляду суд задовольнив клопотання захисника ОСОБА_6 про надання часу стороні захисту для забезпечення явки свідка ОСОБА_18 . У судовому засіданні, яке відбулось 20 жовтня 2014 року, захисник ОСОБА_6 заявив, що стороні захисту не вдалося встановити місцезнаходження свідка ОСОБА_18 , та подав клопотання, яке підтримав ОСОБА_5 , про оголошення показань цього свідка в судовому засіданні. Оскільки учасники судового процесу не заперечували проти задоволення клопотання, суд це клопотання задовольнив та оголосив в судовому засіданні показання свідка ОСОБА_18 , які той давав на досудовому та судовому слідстві (т. 60, арк. 79-80, т. 61, арк. 55, 63).

За таких обставин, посилання в касаційній скарзі захисника ОСОБА_6 про те, що суд не перевірив його доводи про надання свідком ОСОБА_18 показань на досудовому слідстві під фізичним та психологічним тиском з боку працівників правоохоронних органів, є безпідставними.

Також даними роздруківок вхідних та вихідних дзвінків ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_18 , довідок-аналізів цих дзвінків підтверджуються встановлені судом першої інстанції обставини щодо викрадення та умисного вбивства ОСОБА_16 , а саме факт спілкування між цими абонентами 25 березня 2009 року, маршрут їх пересування, знаходження абонентів в одних і тих самих місцях.

За даними зазначених письмових доказів вбачається, що 25 березня 2009 року з21-ої годині 00 хвилин, тобто з часу викрадення ОСОБА_16 , до 23-ої години номер ОСОБА_5 мав більше 10 з`єднань з телефонним номером ОСОБА_10 , як вхідних, так і вихідних. За цей час місцезнаходження телефонного номера ОСОБА_5 змінювалось від АДРЕСА_7 до с. Циблі Переяслав-Хмельницького району.

Водночас у цей же проміжок часу мало місце з`єднання абонентів ОСОБА_18 і ОСОБА_10 , місцезнаходження абонентів постійно змінювалося, але о 22-ій годині 03хвилин 25 березня 2009 року вони знаходилися в АДРЕСА_8 .

Крім того, за даними роздруківок телефонного номера, що належав ОСОБА_12 , 25 березня 2009 року о 21-ій годині 51 хвилина цей абонент знаходився поблизу с.Петрівське Бориспільського району, неподалік с. Мартусівки, де йому подзвонив номер, що належав ОСОБА_18 .

За даними роздруківок телефонного номера, яким користувався ОСОБА_10 , упродовж дня, 25 березня 2009 року цим абонентом здійснено більше 110 телефонних дзвінків, переважно на номера телефонів ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , при цьому з 21-ої години абонент контактував переважно з абонентами телефонних номерів, що належали ОСОБА_5 та ОСОБА_18 .

Отже, указані письмові докази, що були належно досліджені судом першої інстанції, підтверджують показання на досудовому слідстві ОСОБА_10 та ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_5 по телефону координував рух їх автомобіля, а коли вони знаходились неподалік с. Мартусівки о 21-ій годині 51 хвилина ОСОБА_12 дзвонив ОСОБА_5 , висловлюючи незадоволення тим, що ОСОБА_12 їде не тією дорогою. А вже о 22-ій годині 03 хвилин ОСОБА_5 на своєму автомобілі наздогнав в с. Вороньків Бориспільського району автомобіль «Порше Кайен», в якому везли ОСОБА_16 , після чого їхав попереду з метою забезпечення безперешкодного проїзду.

Доводи касаційних скарг засудженого та захисника ОСОБА_6 про те, що інформація довідки-аналізу телефонних дзвінків з телефону ОСОБА_5 не відповідає дійсності, є безпідставними.

Як зазначалось у постанові старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України від 16 вересня 2010 року про відмову в задоволенні клопотання захисника про закриття справи щодо ОСОБА_5 , вказані захисником дзвінки присутні в роздруківках телефонних розмов, отриманих на підставі постанови Апеляційного суду м. Києва в компанії «Київстар», і помічені як «нульові» дзвінки, тобто дзвінки, які були здійсненні на мобільний телефон абонента, який ці дзвінки не прийняв і розмова з цим абонентом не відбулася. А тому в роздруківках, наданих родичами ОСОБА_5 , ці дзвінки відсутні, так як в них «нульові» дзвінки не відмічаються (т. 42, арк. 170173).

Також висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, ґрунтуються на показаннях потерпілих ОСОБА_14 і ОСОБА_15 , з яких вбачається, що в лютому 2009 року між ТОВ «Фіко» та ДАК «Укрресурсами», за представника якого видавав себе ОСОБА_10 , було підписано договір про поставку титанового прокату за цінами нижче ринкових. У зв`язку з цим, ОСОБА_16 запідозрив шахрайство і угода не відбулась. Після зникнення ОСОБА_16 їм стало відомо, що він начебто відмовився від посади директора, а на його місце призначено нового директора. З метою запобігти захоплення ТОВ «Фіко» повідомили правоохоронні органи, внаслідок чого 5 квітня 2009 року вдалось запобігти рейдерському захопленню підприємства.

Свідок ОСОБА_20 , показання якого були оголошені в судовому засіданні в порядку ст. 306 КПК 1960 року, підтвердивши їх в ході очної ставки з ОСОБА_5 , показував, що саме ОСОБА_5 звернувся до нього з пропозицією укласти договори поставки титанового прокату між ДАК «Укрресурси» і ТОВ «Фіко» та ДАК «Укрресурси» і ТОВ «Терра ПП.Плюс», відповідно до яких ДАК «Укрресурси» було посередником, а ТОВ «Фіко» покупцем. При цьому, на його питання, чи існує фірма, в якій вони будуть купувати титановий прокат для поставки на ТОВ «Фіко», ОСОБА_5 відповів ствердно.

За даними протоколу обшуку в службовому кабінеті начальника юридичного управління ДАК «Укрресурси» ОСОБА_5 було виявлено та вилучено договори поставки № 12/02-09 від 12 лютого 2009 року, накладні, специфікація до договорів, які відповідно до даних висновку експерта № 630-ВКД, є підробленими, на них нанесено відбиток печатки ТОВ «Фіко» за допомогою кліше для високого друку, а не печаткою ТОВ «Фіко».

Крім того, згідно з даними протоколу огляду та вилучення в ОСОБА_10 було виявлено та вилучено договір купівлі-продажу корпоративних прав на долю в статутному капіталі ТОВ «Фіко» від 14 березня 2009 року, серія ВЕВ № 736422, укладений між покупцем ОСОБА_17 та продавцем ОСОБА_16 , а також копія протоколу № 3 Загальних зборів ТОВ «Фіко», які за даними висновків експерта є підробленими.

Водночас свідок ОСОБА_22 показувала, що працюючи в управлінні з правової роботи ДАК «Укрресурси», ОСОБА_5 дав їй для реєстрації два договори поставки між ДАК «Укрресурси» і ТОВ «Фіко» та ДАК «Укрресурси» і ТОВ «Терра ПП.Плюс», які були підписані в.о. директором ДАК «Укрресурси» ОСОБА_20 . Після чого ОСОБА_5 поклав їх в сейф. Крім того, свідок ОСОБА_22 підтвердила, що ОСОБА_5 в присутності ОСОБА_10 надав їй флешку з записом протоколу про зміну власників та наказав його редагувати. На її питання, що це за протокол, ОСОБА_10 відповів, що ОСОБА_20 заборгували певну суму грошей, в зв`язку з чим буде здійснюватися зміна власників підприємства.

Виходячи з цих та інших наведених у вироку доказів, суд дійшов правильного висновку, що з метою заволодіння корпоративними правами та майном ТОВ «Фіко», ОСОБА_5 і ОСОБА_10 ініціювали укладення договору поставки титанової продукції між ДАК «Укрресурси» і ТОВ «Фіко», що дало їм можливість отримати протокол зборів засновників цього підприємства, статут ТОВ «Фіко» й інші документи, потім на підставі підробки цих документів провести реєстрацію зміни керівництва ТОВ «Фіко», переоформити право власності ТОВ «Фіко» з ОСОБА_16 на підставних осіб, підготувати фіктивні господарські договори, які б свідчили про нібито існуючу кредиторську заборгованість ТОВ «Фіко» перед ДАК «Укрресурси» та використати підроблені документи для досягнення свого злочинного умислу.

Також суд правильно визначив функції та завдання, які виконував ОСОБА_5 як організатор та керівник організованої групи, зазначивши, що він безпосередньо брав участь у підробці та використанні підроблених документів та в закінченому замаху на заволодіння корпоративними правами та майном ТОВ «Фіко».

Відтак твердження в касаційній скарзі ОСОБА_5 про те, що його з ОСОБА_10 пов`язували лише ділові стосунки, спрямовані на налагодження господарської діяльності ДАК «Укрресурси», а тому суд неправильно визначив його дії у вчиненні злочинів, є безпідставними.

Цим та іншим зібраним у справі доказам суд дав належну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, повно, всебічно та об`єктивно дослідив обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні в складі організованої групи: умисного вбивства з корисливих мотивів, з метою полегшити вчинення іншого злочину, за попередньою змовою групою осіб, викрадення людини, вчиненого з корисливих мотивів, що спричинило тяжкі наслідки, замаху на шахрайство, вчиненого в особливо великих розмірах, підробці та використанні завідомо підробленого документа, вчинених повторно.

Дії ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 3 cт. 15, ч. 4 ст.190, ч. 3 ст. 146, ч. 3, ст. 28, п.п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК кваліфіковано правильно, а призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК і з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, конкретних обставин справи та даних про його особу є справедливим.

Перевіркою матеріалів справи процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, про що зазначають у касаційних скаргах засуджений та його захисник, які б ставили під сумнів висновки суду про доведеність вини ОСОБА_5 та правильність кваліфікації його дій, не встановлено.

Посилання засудженого ОСОБА_5 про необхідність визнання неналежним доказом протоколу огляду та вилучення особистих речей у ОСОБА_10 є безпідставними.

Постановою від 27 березня 2009 року слідчим СВ Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області порушено кримінальну справу за фактом викрадення ОСОБА_16 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК. При проведенні досудового слідства за підозрою у вчиненні вказаного злочину 8 квітня 2009 року був затриманий на підставі ст. 106 КПК 1960 року ОСОБА_10 .

Згідно з протоколом огляду та вилучення особистих речей у ОСОБА_10 вказана слідча дія була проведена 8 квітня 2009 року в присутності понятих; зауважень та доповнень до протоколу ОСОБА_10 не подавав, що підтверджується його підписом (т. 17, арк. 159).

Отже, порушень вимог КПК при огляді та вилученні речей, що проводився при затриманні ОСОБА_10 в ході слідчих дій, не встановлено.

Доводи касаційних скарг засудженого та захисника про незаконність затримання ОСОБА_5 , порушення органами досудового слідства та дізнання при проведенні першочергових слідчих дій вимог КПК є безпідставними.

Відповідно до ст. 106 КПК 1960 року орган дізнання вправі затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, лише при наявності однієї з таких підстав: 1) коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення; 2) коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин; 3) коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.

Із матеріалів справи вбачається, що підставою для затримання ОСОБА_5 відповідно до ст. 106 КПК 1960 року слугувало звернення ОСОБА_10 з явкою з повинною, в якій той повідомив про участь ОСОБА_5 у вчиненні викрадення потерпілого.

Водночас, згідно з даних протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, при затриманні ОСОБА_5 роз`яснювались його процесуальні права, в тому числі право мати захисника і побачення з ним з моменту затримання, а також йому було надано копію протоколу з переліком письмових роз`яснень статей Конституції України, прав та обов`язків затриманого (т. 20, арк. 16).

А при зверненні ОСОБА_5 із завою про призначення йому захисника ОСОБА_23 , постановою слідчого цей захисник був допущений до участі в справі.

Також доводи засудженого ОСОБА_5 про застосування до нього недозволених методів слідства є необґрунтованими, оскільки вони належно перевірялись судом першої інстанції та свого підтвердження не знайшли.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної перевірки заяви захисника ОСОБА_23 в інтересах ОСОБА_5 про застосування до нього недозволенних методів слідства наведені факти не підтвердились, у зв`язку з чим постановою прокурора від 6 серпня 2009 року відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо співробітників правоохоронних органів, що здійснювали досудове слідство. Даних про скасування цієї постанови стороною захисту надано не було.

Крім того, згідно з даними висновку судово-психологічної експертизи № 4879/28 від 5листопада 2009 року під час проведення допиту ОСОБА_5 , зафіксованого на відеозапису, стосовно викрадення ОСОБА_16 , психологічного тиску на ОСОБА_5 не здійснювалось.

Також суд першої інстанції в ході перевірки не знайшов доказів, які б підтверджували застосування до ОСОБА_10 недозволених методів слідства, внаслідок чого він, як вказує засуджений ОСОБА_5 , давав щодо останнього неправдиві свідчення.

Так, постановою прокурора від 5 лютого 2010 року відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо співробітників правоохоронних органів за наслідками перевірки заяви про застосування до ОСОБА_10 недозволених методів слідства.

Відповідно до даних висновку судово-психологічної експертизи № 781 від 23листопада 2009 року під час проведення 8 квітня 2009 року допиту підозрюваного ОСОБА_10 , зафіксованого на відеозапису, психологічного тиску на нього з боку осіб, котрі брали участь у проведенні цієї слідчої дії, не встановлено.

Що стосується доводів засудженого ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_10 не було допитано в суді першої та апеляційної інстанцій, то також вони є безпідставними.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 28 листопада 2013 року, суд надавав ОСОБА_10 можливість давати показання по суті пред`явленого йому обвинувачення. Таке право ОСОБА_10 реалізував, даючи показання під час допиту його учасниками судового процесу, а в подальшому відмовився від подальшого допиту, вказавши на погіршення самопочуття (т. 56, арк. 5657). Отже, виходячи з положень ст. 63 Конституції України, судом порушення не допущено.

Також у судовому засіданні апеляційного суду засуджений ОСОБА_10 надавав пояснення щодо поданої ним та його захисником апеляційних скарг та обставин справи (т. 65, арк. 225).

Переглядаючи вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції провів часткове судове слідство в частині допиту засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , дослідив дані протоколу відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_10 , протоколів допиту ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , належним чином перевірив доводи апеляційних скарг засудженогоОСОБА_5 і його захисника та з наведенням мотивів обґрунтовано відмовив у їх задоволенні, зазначивши підстави, з яких апеляційні скарги визнав необґрунтованими. А тому ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 377 КПК 1960 року.

Разом з тим, судові рішення щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 необхідно змінити в порядку ст.395 КПК 1960 року, виходячи з наступного.

Вироком місцевого суду встановлено, що злочин, за який ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 засуджено за ч. 2 ст. 146 КК, вчинено ними 25 березня 2009 року; 5 квітня 2009 року вчинено ОСОБА_5 та ОСОБА_10 злочини, за які їх засуджено за ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 та ч. 3 ст. 28, ч.4 ст. 358 КК.

Відповідно до ст. 12 КК злочини, передбачені ч. 2 ст. 146 та ч. 3 ст. 358 КК віднесено до злочинів середньої тяжкості, а злочин, передбачений ч. 4 ст. 358 КК, до злочинів невеликої тяжкості.

Згідно з п. 2 і п. 3 ч. 1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі; п`ять років у разі вчинення злочину середньої тяжкості.

Отже, в цій справі з урахуванням дня вчинення злочинів та дня набрання вироком законної сили (9 березня 2017 року) строки давності відповідно до п. 2 і п. 3 ч. 1 ст.49 КК становлять за ч. 2 ст. 146 та ч. 3 ст. 358 КК п`ять років і закінчилися відповідно 25березня 2014року та 5 квітня 2014 року, а за ч. 4 ст. 358 КК три роки та закінчилися 5 квітня 2012 року. Таким чином, у апеляційного суду були підстави, передбачені п. 2 і п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК, для звільнення ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 від покарання за цими злочинами в зв`язку із закінченням строків давності.

На день постановлення ухвали Апеляційного суду міста Києва від 9березня 2017року засуджені ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 повністю відбули призначене їм покарання і були звільнені у зв`язку з його відбуттям.

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 88 КК особи, засуджені за вироком суду із звільненням від покарання, визнаються такими, що не мають судимості.

Отже, виходячи з положень ст. 88 КК, застосування до особи положень ч. 5 ст. 74 та ст. 49 КК із звільненням її від відбування покарання у зв`язку із спливом строків давності є більш сприятливим, ніж звільнення за відбуттям покарання.

Враховуючи зазначене, з огляду на дію таких загальних засад кримінального провадження, як принцип верховенства права і законність, та на підставі ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК апеляційний суд повинен був звільнити ОСОБА_5 та ОСОБА_10 від покарання, призначеного за ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК, а ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 від покарання, призначеного за ч.2 ст. 146 КК, у зв`язку із закінченням строків давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 395 КПК 1960 року, якщо задоволення скарги дає підстави для прийняття рішення на користь інших засуджених, від яких не надійшли скарги, касаційний суд зобов`язаний прийняти таке рішення.

А тому судові рішення у цій кримінальній справі підлягають зміні і стосовно засуджених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , від яких касаційні скарги не надходили.

Керуючись статтями 394396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК 2012 року в редакції Закону України № 2147- VIII від 3жовтня 2017 року, Суд

у х в а л и в:

касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.

В порядку, передбаченому ст. 395 КПК України 1960 року, вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 3 листопада 2014 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 9березня 2017 року щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 змінити.

На підставі ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_5 та ОСОБА_10 від покарання, призначеного за ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, звільнити ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 від покарання, призначеного за ч. 2 ст. 146 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

У решті судові рішення залишити без зміни.

Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3