Ухвала

від 20.05.2024 по справі 393/511/22

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Кропивницький апеляційнийсуд

№ провадження 11-кп/4809/435/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2024 року. м. Кропивницький

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 13 травня 2024 року, якою стосовно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоандріївка Новгородківського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, з повною загальною освітою, не одружений, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1

обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України

продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 11.07.2024 включно без визначення розміру застави.

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Долинського районного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України.

Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 31 серпня 2022 року щодо ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 28 жовтня 2022 року без визначення розміру застави.

Останньою ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області від 28 березня 2024 року щодо обвинуваченого ОСОБА_6 продовжено застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів до 11 липня 2024 року без визначення розміру застави.

В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 просила ухвалу суду скасувати, та ухвалити рішення, яким обрати обвинуваченому більш м`який запобіжний захід, а саме у вигляді цілодобового домашнього арешту або нічного домашнього арешту.

Зазначає, що судове провадження триває другий рік, стороною захисту вину обвинуваченого не доведено.

Вважає, що ризики є недоведеними.

Обвинувачний ОСОБА_6 скаржиться на погіршення стану здоров`я в СІЗО, на неналежні умови утримання протягом всього періоду перебування під вартою.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

В апеляційній скарзі питання про участь особисто стороною захисту та обвинуваченим ОСОБА_6 не ставиться, у зв`язку з чим колегія суддів, згідно до ч.4 ст.422-1 КПК України, вважає за можливе розглянути дану апеляційну скаргу у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До закінчення продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. ст.177,178,183 КПК України.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд першої інстанції повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що зазначені вимоги закону місцевим судом дотримані в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції під час перегляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ст. 422-1 КПК України не здійснює перевірку правильності пред`явленої підозри та не перевіряє докази, що підтверджують або спростовують винуватість особи.

Висновок суду першої інстанції відносно того, що ризики, наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 на більш м`який, є правильним.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, що обвинувачений ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України, який є умисним, особливо тяжким, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років. Цей злочин проти статевої свободи та статевої недоторканості, вчинений щодо малолітньої особи.

Крім того, враховано дані про особу обвинуваченого, який обвинувачений неодноразово вчиняв кримінальні правопорушення, зокрема умисні та тяжкі злочини, а також корисливі злочини, відбував покарання у виді позбавлення волі. Судимості за ці злочини тепер погашені, однак зазначене дає переконання про його можливість вчинити нові кримінальні правопорушення.

Враховуючи викладене, на даний час продовжують існувати ризики передбачені ч. 1 ст.177 КПК України, які були на час обрання запобіжного заходу обвинуваченому, тому відсутні підстави для застосування щодо ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Судом першої інстанції правильно враховано суспільну небезпечність злочину, який інкримінується обвинуваченому, суворість можливого покарання ОСОБА_6 та визнано за реальну небезпеку можливість його переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінального покарання, незаконно впливати на свідків, потерпілу, вчинити нові кримінальні правопорушення.

Наведені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що виправдовують потребу у триманні обвинуваченого під вартою та є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, зазначених у ст. 176 КПК України не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України та забезпечити виконання покладених на обвинувачених процесуальних обов`язків.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою як досудового так і судового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні Європейського суду за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії».

Як під час розгляду клопотання місцевим судом, так і під час апеляційного розгляду не встановлено відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_6 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбаченіст. 177 КПК України.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані стосовно того, що відпали або зменшились ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу обвинуваченому, отже підстави для зміни запобіжного заходу відсутні.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, та вважає, що інший, більш м`який запобіжний захід, не зможе запобігти вказаним ризикам.

Рішення суду першої інстанції щодо необхідності задоволення клопотання прокурора є правильним, оскільки доведено об`єктивне існування обставин, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_6 перебувати на волі.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Доводи, на які посилається усвоїй апеляційній скаргі сторона захисту не є суттєвими та не впливають на правильність прийнятого судового рішення і не можуть слугувати підставою для його скасування, а тому підстав для застосування судом до обвинуваченогобільш м`якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.

Підтверджуючих доказів неможливості утримання обвинуваченого в СІЗО за станом здоров`я не надано.

Будь-яких інших переконливих доводів щодо незаконності рішення суду в апеляційних скаргах не наведено та не надано під час апеляційного розгляду справи.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення, колегією суддів не встановлено.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом.

За таких обставин апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, а ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 331, 376, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу Долинськогорайонного судуКіровоградської областівід 13травня 2024року,якоюстосовно ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 11 липня 2024 року включно без визначення розміру застави залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: ( підписи )

Згідно з оригіналом:

Суддя Кропивницького

апеляційного суду ОСОБА_2