Ухвала

від 12.08.2024 по справі 393/511/22

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Кропивницький апеляційнийсуд

№ провадження 11-кп/4809/603/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2024 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати у кримінальних справах у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 на ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 22.07.2024, якою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Долинського районного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022121040000500 від 29 серпня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.

В судовому засіданні, яке відбулось 22 липня 2024 року суд, за клопотанням прокурора продовжив дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 до 19 вересня 2024 року, включно, без визначення розміру застави.

Приймаючи рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, суд першої інстанції врахував наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема можливість ОСОБА_6 переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальне покарання, незаконно впливати на свідків, потерпілу, вчинити нові кримінальні правопорушення. Зважаючи на суворість покарання, що загрожує обвинуваченому за діяння в якого обвинувачується, існує обґрунтоване переконання у можливості його переховування від суду, тому, жоден із більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не зможе їм запобігти.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою обрати останньому більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем його реєстрації.

В обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що продовження запобіжного заходу тримання під вартою обвинуваченому порушує його права як людини і громадянина та є незаконним. Адже судове провадження у справі триває вже другий рік, а стороною обвинувачення все ще не доведено вину обвинуваченого та не оголошено вирок суду. Увесь цей час обвинувачений ОСОБА_6 перебуває під вартою, що негативно впливає на його фізичний та емоційний стан.

Станом на час подання цієї апеляційної скарги всі докази по справі вже зібрані, речі докази з місця пригоди та особисті речі підозрюваного вилучені, свідки та потерпілі допитані. Отже, спотворити будь-які речі та/або документи обвинувачений не може. Відтак такий ризик, зазначений у клопотання прокурора, є необґрунтованим і не підтверджений фактичними даними. Перешкоджання обвинуваченого судовому провадженню «іншим чином» нічим не обґрунтоване та не наведено, яким саме чином обвинувачений зможе чини таке перешкоджання. Жодний ризик у клопотанні про продовження строку тримання під вартою, передбачений ст. 177 КПК України стороною обвинувачення не доведений.

Весь цей час ОСОБА_6 перебуває у ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор», що завдає йому моральної та фізичної шкоди, скаржиться на погіршення стану його здоров`я в слідчому ізоляторі, на неналежні умови утримання протягом всього періоду перебування під вартою.

Захисник вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали, суд порушив вимоги ст.178 КПК України і не може вважатися законною та обґрунтованою.

В судове засідання учасники процесу, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не з`явились.

В апеляційній скарзі захисник просить провести апеляційний розгляд за її відсутності та відсутності обвинуваченого.

Від прокурора надійшла заява про розгляд апеляційної скарги захисника за його відсутності.

Виходячи з наведеного, колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.422-1 КПК України, вважає за можливе розглянути дану апеляційну скаргу захисника у письмовому провадженні.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали надані районним судом, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До закінчення продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд першої інстанції повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що зазначені вимоги закону місцевим судом дотримані в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції під час перегляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ст. 422-1 КПК України не здійснює перевірку правильності пред`явленої підозри та не перевіряє докази, що підтверджують або спростовують винуватість особи.

Висновок суду першої інстанції відносно того, що ризики, наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 на більш м`який, є правильним.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, ч.4 ст.152 КК України, який є особливо тяжким, санкція якого передбачає покарання волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років. Злочин у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 вчинений проти статевої свободи та статеї недоторканості малолітньої особи.

Враховуючи викладене, на даний час продовжують існувати ризики передбачені ч. 1 ст.177 КПК України, які були на час обрання та продовження запобіжного заходу обвинуваченому, тому відсутні підстави для застосування щодо ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Судом першої інстанції правильно враховано суспільну небезпечність злочину, який інкримінується обвинуваченому, суворість можливого покарання ОСОБА_6 .

Наведені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що виправдовують потребу у триманні обвинуваченого під вартою та є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, зазначених у ст. 176 КПК України не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України та забезпечити виконання покладених на обвинувачених процесуальних обов`язків.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою як досудового так і судового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні Європейського суду за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії».

Як під час розгляду клопотання районним судом, так і під час апеляційного розгляду не встановлено відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_6 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані стосовно того, що відпали або зменшились ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу обвинуваченому, отже підстави для зміни запобіжного заходу відсутні.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, та вважає, що інший, більш м`який запобіжний захід, не зможе запобігти вказаним ризикам.

Рішення суду першої інстанції щодо необхідності задоволення клопотання прокурора є правильним, оскільки доведено об`єктивне існування обставин, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_6 перебувати на волі.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Доводи, на які посилається у своїй апеляційній скарзі захисник не є суттєвими та не впливають на правильність прийнятого судового рішення і не можуть слугувати підставою для його скасування, а тому підстав для застосування судом до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.

Будь-яких інших переконливих доводів щодо незаконності рішення суду в апеляційній скарзі не наведено та не надано під час апеляційного розгляду справи.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення, колегією суддів не встановлено.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом.

За таких обставин апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, а тому ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись статтями 177, 178, 376, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 22.07.2024, якою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4