Ухвала

від 14.11.2024 по справі 393/511/22

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 11-кп/4809/817/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

ЄРДР № Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

14.11.2024 м.Кропивницький

Суддя Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргамипрокурора, обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 на вирок Долинського районного суду Кіровоградської області від16.09.2024 року щодо ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України

В С Т А Н О В И Л А:

Даним вироком ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 13 років.

На вказаний вирок захисник прокурором, обвинуваченим та його захисником подані апеляційні скарги.

Перевіривши апеляційні скарги на відповідність вимогам кримінального процесуального кодексу, вважаю, що апеляційні скарги підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Так, згідно ч. 2ст. 396 КПК Українив апеляційній скарзі підлягають зазначенню зокрема вимоги особи, що подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність або необґрунтованість судового рішення.

Вимоги особи, що подає апеляційну скаргу, мають відповідати повноваженням апеляційного суду, визначенимст. 407 КПК України.

Згідно ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін; змінити вирок або ухвалу; скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок; скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу; скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження; скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В апеляційнійскарзі прокурор через істотне порушення норм кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність просить вирок Долинського районного суду Кіровоградської області від 16.09.2024 стосовно ОСОБА_3 скасувати. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 вважати засудженим за ч. 4 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років. Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту ухвалення вироку, тобто з 16.09.2024. Відповідно до ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України у строк покарання ОСОБА_3 зарахувати строк попереднього ув`язнення. Так, судом першої інстанції неправильно визначено початок строку відбування покарання та, як наслідок, безпідставно та необґрунтовано обвинуваченому ОСОБА_3 двічі зараховано один і той самий строк з дня його затримання по день набрання вироком законної сили, що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосуванням закону, що не підлягав застосуванню та неправильне тлумачення закону, що суперечить його точному змісту. В резолютивній частині вироку суд також не послався на ч. 5 ст. 72 КК України.

Водночас, з огляду на зміст апеляційної скарги поданої прокурором та матеріалів провадження апеляційний суд приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги є суперечними, оскільки, посилаючись на незаконність судового рішення та вказуючи на необхідність скасування вироку суду першої інстанції з ухваленням нового вироку внаслідок істотного порушення вимогКПК України, прокурор не наводить жодної з передбачених уст. 412 КПКУкраїни обставин, що б зумовити звернення з подібними апеляційними вимогами.

При цьому прокурор вказує про порушення судом вимогст.412 КПК України, а саме про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, які є підставою для скасування вироку з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Крім того, згідно до положеньст. 420 КПК Українисуд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції, ухвалює свій вирок у разі;

- необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення;

- необхідності застосування більш суворого покарання;

- скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції;

- неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Положення ст. 420 КПК мають імперативний характер і вичерпують собою підстави доскасування вироку суду першої інстанції і ухвалення апеляційним судом свого вироку.

Більш того, у ст. 420 КПК України чітко перелічено чотири випадки, які тягнуть за собою необхідність постановлення судом апеляційної інстанції саме вироку, а не ухвали. При цьому законодавець жодного разу не вказав у цих пунктах про «погіршення становища», а максимально чітко їх конкретизував.

Проте апелянт, взагалі в резолютивній частині не посилається наст.420 КПК Українита не наводить жодних у вище перелічених підстав для ухвалення свого вироку судом апеляційної інстанції.

Вище вказані недоліки, які полягають в істотній суперечності вимог прокурора, позбавляють можливості конкретно визначити межі апеляційної скарги, що унеможливлює її розгляд по суті та прийняття рішення судом апеляційної інстанції відповідно до визначених законом повноважень.

Крім того, захисником подана апеляційна скарга, в якійв резолютивній її частині зазначено про скасування вироку суду першої інстанції та постановлення рішення, яким виправдати обвинуваченого ОСОБА_3 у зв`язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України.

Проте, остання, в мотивувальній частині, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, недоведеністю достатньо переконливих доказів, які б доводили вину обвинуваченого, що є підставою для скасування судового рішення та закриття кримінального провадження, однак в резолютивній її частині просить винести рішення, яким виправдати обвинуваченого, що позбавлений зробити суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду, тобто мотивувальна частина не відповідає резолютивній частині апеляційної скарги.

Також апеляційна скарга подана обвинуваченим ОСОБА_3 , однак, як вбачається з апеляційної скарги, останній зазначає, що не згоден з вироком районного суду, проте ні в мотивувальній ні в резолютивній частині апеляції не вказав, яке ж саме рішення має прийняти апеляційний суд за наслідками апеляційного розгляду по суті.

Відповідно до ч.1 ст.399 КПК Українисуддя-доповідач, встановивши, що апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбаченихст.396 КПК України, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється достатній строк для їх усунення, який не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. 396, 399 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 залишити без руху та встановити десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення вищезазначених недоліків апеляційної скарги.

Копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надіслати апелянтам.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: