Постанова

від 20.05.2024 по справі 910/12927/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2024 р. Справа№ 910/12927/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пантелієнка В.О.

суддів: Остапенка О.М.

Сотнікова С.В.

секретар судового засідання Нечасний О.Л.

за участю представників:

від АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» - Драненко Я.В. дов. №01 від 10.10.2023р.;

від ТОВ "Паверсток" - не з`явився;

від ПАТ "Запоріжжяобленерго" - не з`явився;

розпорядник майна Коршун В.В. - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства (далі - АТ) «Український будівельно-інвестиційний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «УКРБУДІНВЕСТБАНК» Паламарчука Віталія Віталійовича

на ухвалу господарського суду м.Києва від 14.02.2024р.

(повний текст складено 01.03.2024)

у справі №910/12927/23 (суддя Мандичев Д.В.)

за заявою Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Запоріжжяобленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Паверсток"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м.Києва від 14.02.2024р. матеріали справи №910/12927/23, зокрема, визнано кредитором у справі №910/12927/23 по відношенню до боржника АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» з грошовими вимогами на суму 4 121 682,02 грн., з яких 5 368,00 грн. - вимоги першої черги, 4 116 314,02 грн. - вимоги четвертої черги; відмовлено АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» у визнанні кредитором боржника на суму 729 702,77 грн.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, 11.03.2024р. АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «УКРБУДІНВЕСТБАНК» Паламарчука Віталія Віталійовича подало апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду м.Києва від 14.02.2024р., в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу частково в частині відмови у визнанні кредитором боржника за нарахованими та простроченими процентами на суму 646 897,96 грн. та ухвалити нове рішення в частині визнання АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» кредитором боржника ТОВ "Паверсток" за нарахованими та простроченими процентами на суму 646 897,96 грн., а саме визнати кредитором по справі №910/12927/23 по відношенню до боржника АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» з грошовими вимогами на суму 4 768 579,98 грн., з яких 5 368,00 грн. - вимоги першої черги, 4 763 211,98 грн. - вимоги четвертої черги; судові витрати покласти на ТОВ "Паверсток".

Відзиви на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходили.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «УКРБУДІНВЕСТБАНК» Паламарчука В.В. на ухвалу господарського суду м.Києва від 14.02.2024р. по справі №910/12927/23 та призначено її до розгляду на 20.05.2024р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника АТ «Український будівельно-інвестиційний банк», дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст.2 та ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч.6 ст.12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ст. 13 ГПК України).

ПАТ "Запоріжжяобленерго" звернулося до суду першої інстанції із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Паверсток" у зв`язку із наявною та непогашеною заборгованістю.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 11.10.2023р., крім іншого, було відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Паверсток" (03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, 4, ідентифікаційний номер 43016569); визнано грошові вимоги ПАТ "Запоріжжяобленерго" до ТОВ "Паверсток" в розмірі 6 693 669,98 грн. (6 693 357,44 грн. - основна заборгованість, 312,54 грн. - пеня); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Паверсток"; здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Паверсток" за №71632 від 16.10.2023р.; призначено розпорядником майна ТОВ "Паверсток" арбітражного керуючого Коршуна Владислава Володимировича.

15.11.2023р. до господарського суду м.Києва була подана заява АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" з грошовими вимогами до боржника на суму 4 846 016,79 грн.

Ухвалою місцевого суду від 17.11.2023р. було прийнято заяву АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" про визнання кредитором боржника на суму 4 846 016,79 грн., розгляд якої призначено у попередньому засіданні на 20.12.2023р.

12.02.2024р. до місцевого суду розпорядником майна Коршуном В.В. було подано реєстр вимог кредиторів ТОВ «Паверсток» станом на 09.02.2024р.

Щодо кредиторських вимог АТ «Український будівельно-інвестиційний банк», апеляційний суд зазначає наступне.

Свою заяву про визнання кредитором боржника на суму 4 846 016,79 грн. АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» обґрунтувало тим, що 18.02.2021р. між АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» та ТОВ «Паверсток» було укладено Договір овердрафту №OV/U/03-2-0013. У зв`язку з порушенням ТОВ «Паверсток» взятих на себе зобов`язань за вказаним договором, АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» звернулося до суду із позовом про стягнення заборгованості.

Рішенням господарського суду м.Києва від 22.02.2023р. по справі №910/9277/22 було частково задоволено позов АТ «Український будівельно-інвестиційний банк»; стягнуто солідарно з ТОВ "Паверсток" та ОСОБА_1 на користь АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" заборгованість за Договором овердрафту №OV/U/03-2-0013 від 18.02.2021р. в розмірі 4 085 671,48 грн.; стягнуто з ТОВ "Паверсток" на користь АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" витрати по сплаті судового збору у розмірі 30 642,54 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" витрати по сплаті судового збору у розмірі 30 642,54 грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

23.03.2023р. господарським судом м.Києва було видано накази про примусове виконання рішення від 22.02.2023р. по справі №910/9277/22.

З урахуванням викладеного, заявлений кредитор просив суд першої інстанції визнати грошові вимоги у розмірі 4 085 671,48 грн. та 30 642,54 грн. (сума простроченого кредиту за Договором овердрафту №OV/U/03-2-0013 від 18.02.2021р. та судовий збір, встановлені рішенням господарського суду м.Києва від 22.02.2023р. по справі №910/9277/22), 646 897,96 грн. - заборгованості за простроченими процентами за Договором, 82 138,30 грн. - пені за несвоєчасно сплачений кредит та 666,51 грн. - пені за несвоєчасно сплачені проценти за користування кредитом.

Щодо заявлених 646 897,96 грн. - заборгованості за простроченими процентами станом на 22.05.2023р. за Договором, 82 138,30 грн. - пені за несвоєчасно сплачений кредит станом на 23.02.2022р. та 666,51 грн. - пені за несвоєчасно сплачені проценти за користування кредитом станом на 23.02.2022р., апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.1. Договору овердрафту, Кредитодавець на положеннях та умовах цього Договору надає Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, шляхом кредитування поточного рахунку, зазначеного у п. 2.1. цього Договору (надалі за текстом - Рахунок); тобто шляхом проведення платежів Позичальника у разі відсутності/браку коштів на Рахунку, зазначеного у п. 2.1. цього Договору у межах встановленого Кредитодавцем Ліміту Овердрафту на підставі платіжних документів Позичальника, надалі за текстом - "Овердрафт".

З моменту здійснення таких платежів вважається, що Кредитодавець надав Позичальнику кредит на суму здійснених Кредитодавцем за рахунок кредитних коштів платежів у межах Ліміту Овердрафту.

Як вбачається із матеріалів справи, до Договору овердрафту сторонами було укладено п`ять договорів про внесення змін, якими збільшувався розмір овердрафту та продовжувався строк користування поточним траншем кредиту, зокрема: Договір про внесення змін №1 від 05.04.2021р.; Договір про внесення змін №2 від 08.06.2021р.; Договір про внесення змін №3 від 08.09.2021р.; Договір про внесення змін №4 від 05.10.2021р.; Договір про внесення змін №5 від 19.10.2021р.

Згідно з п. 1.2. Договору овердрафту, в редакції Договору про внесення змін №3 від 08.09.2021р., протягом всього періоду дії цього Договору максимальна заборгованість Позичальника за Овердрафтом не може перевищувати максимальний Ліміт Овердрафту, який встановлюється у розмірі 25 000 000,00 грн. (двадцять п`ять мільйонів гривень 00 копійок).

Відповідно до п. 1.7 Договору овердрафту, кінцевий термін до якого здійснюється надання та має бути повністю погашена заборгованість за Овердрафтом за цим Договором - "17" лютого 2022 року.

У п. 1.8. Договору овердрафту сторонами визначено, що Овердрафт надається Позичальнику на поповнення обігових коштів (поточні витрати).

За користування Овердрафтом Кредитодавець нараховує, а Позичальник сплачує проценти за ставкою, яка є фіксованою та встановлюється у розмірі 20% (двадцять процентів) річних (п. 1.10 Договору овердрафту).

Відповідно до п. 1.17 Договору овердрафту, усі вимоги Кредитодавця до Позичальника, щодо виконання/належного виконання зобов`язань Позичальника по Договору, сплати нарахованих процентів, комісій, пені, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат забезпечуються порукою ОСОБА_1 .

Згідно з п. 2.1. Договору овердрафту, видача овердрафту проводиться шляхом оплати з поточного рахунку Позичальника НОМЕР_1, відкритого у Кредитодавця, розрахункових документів Позичальника у разі відсутності/браку коштів на рахунку, але в межах Ліміту Овердрафту, визначеного п. 1.2. цього Договору (з врахуванням умов перегляду Ліміту).

Днем надання Овердрафту вважається день оплати з поточного рахунку Позичальника, зазначеного у п. 2.1. цього Договору, розрахункових документів Позичальника (п. 2.3 Договору овердрафту).

За умовами п. 2.4. Договору овердрафту днем погашення Овердрафту вважається день зарахування/надходження на поточний рахунок Позичальника, зазначений у п. 2.1. цього Договору грошових коштів до досягнення на ньому кредитового, або нульового залишку.

Згідно з приписами п. 2.5. Договору овердрафту строк користування Позичальником наданими коштами Овердрафту у межах строку дії цього Договору не може перевищувати 30 (тридцять) календарних днів з дня надання Овердрафту. Позичальник зобов`язаний погашати заборгованість за Овердрафтом (обнуляти овердрафт), враховуючи всі надані кошти, кожні 20 днів, не пізніше останнього дня 30-денного строку користування та у дату кінцевого терміну погашення.

У п. 2.6. Договору овердрафту зазначено, що нарахування процентів за користування Овердрафтом здійснюється у валюті Овердрафту щоденно. Розрахунок процентів здійснюється за фактичну кількість днів користування відповідним Траншем Овердрафту в період (28-29-30-31/360). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення Траншу Овердрафту.

За умовами п. 2.7. Договору овердрафту сплата Позичальником нарахованих процентів здійснюється у валюті Овердрафту кожні 30 днів, коли має бути здійснено погашення Позичальником Овердрафту, відповідно до умов п.2.5. цього Договору та у дату кінцевого терміну погашення. У випадку відсутності кредитового залишку на поточному рахунку Позичальника, зазначеного у п.2.1. цього договору, Позичальник доручає Кредитодавцю здійснювати погашення нарахованих процентів за рахунок збільшення кредитної заборгованості в межах Ліміту Овердрафту у порядку договірного списання. Проценти не сплачені/не погашені у визначений строк визнаються простроченими.

Згідно з п. 2.10 Договору овердрафту, Кредитодавець має право безумовно, без попереднього повідомлення Позичальника та без укладення будь-якого договору про внесення змін та доповнень до цього Договору, в односторонньому порядку відмовити Позичальнику у наданні Овердрафту, призупинити/зупинити надання Позичальнику Овердрафту та/або зменшити Ліміт Овердрафту, та/або вимагати дострокового виконання Позичальником своїх грошових зобов`язань перед Кредитодавцем за цим Договором у порядку та на умовах цього Договору, у тому числі згідно з пп. 2.10.10 у разі арешту уповноваженими на те органами поточних рахунків Позичальника, відкритих у Кредитодавця. При цьому, у такому випадку для подальшого виконання Договору, Сторони згідно ст. 604, 1053 Цивільного кодексу України здійснюють новацію - замінюють Овердрафт на Кредит, з відображенням/ перенесенням наявної заборгованості за Овердрафтом, нарахованими та несплаченими процентами, комісіями, на відповідні рахунки, згідно з нормативно правовими актами НБУ. При цьому така новація не припиняє додаткові зобов`язання Позичальника щодо сплати процентів, штрафів пені, пов`язаних з первісним зобов`язанням (Овердрафтом) за цим Договором.

У п. 4.1. Договору овердрафту встановлено, що у разі невиконання чи несвоєчасного виконання Позичальником грошових зобов`язань за цим Договором Кредитодавець має право нарахувати та стягнути, а Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який сплачується пеня, від суми невчасно виконаного/невиконаного платежу за кожний день прострочення виконання з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені (несвоєчасне погашення заборгованості), до дати припинення цих обставин.

Згідно з приписами п. 4.3. Договору овердрафту Сторони, керуючись положеннями чинного законодавств України, в тому числі п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного кодексу України, за взаємною згодою встановили, що нарахування штрафних санкцій (неустойок, штрафів, пені) за прострочення виконання Позичальником зобов`язань за даним Договором не припиняється через 6 (шість) місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, або після спливу визначеного цим договором строку кредитування, і такі штрафні санкції (неустойки, пені, штрафи) Кредитодавець має право продовжувати нараховувати до дати повного виконання Позичальником відповідних прострочених зобов`язань за Договором, а Позичальник повинен сплатити такі штрафні санкції в повному обсязі.

Відповідно до п. 4.6. Договору овердрафту, сторони, керуючись п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, домовились, що у разі прострочення Позичальником термінів повернення заборгованості за цим Договором, Позичальник на вимогу Кредитодавця зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти за користування овердрафтом у розмірі процентної ставки, передбаченої п. 1.10 цього Договору, за весь час існування простроченої заборгованості та нараховані пені, штрафи.

Як зазначав заявник, 17.02.2022р. борг позичальником не був погашений, й відповідно 18.02.2022р. вся сума заборгованості була віднесена до простроченого кредиту, що відображено у виписках з рахунку позичальника.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі ст. 1048 цього Кодексу.

Водночас, за змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові від 23.05.2018р. у справі №910/1238/17, з приводу застосування приписів ст. 1048 Цивільного кодексу України у разі неправомірного, незаконного користування боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вказала, що плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі №444/9519/12).

Відтак, Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі ст. 599 та ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.

У постанові від 04.02.2020р. у справі №912/1120/16 зазначено, що у постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (подібні висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019р. у справах №703/2718/16-ц і №646/14523/15-ц).

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Тому, за період до прострочення боржника - підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту), відповідно до умов договору та ч. 1 ст.1048 Цивільного кодексу України, як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення - підлягають стягненню річні проценти, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто, як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Позицію Великої Палати Верховного Суду про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, а в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, було неодноразово підтримано Великою Палатою Верховного Суду та касаційними судами у складі Верховного Суду, зокрема у постановах від 17.11.2021р. у справі №910/22113/17, від 08.12.2021р. у справі №922/4053/20.

Тому місцевим судом законно і обгрунтовано відхилені заявлені АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» проценти за користування кредитом, що були нараховані Банком після спливу строку кредитування (після 17.02.2022р.).

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) № 1-рп/1999 від 09.02.1999р., положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Законом України "Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19" №691-IX від 16.06.2020р., були внесені зміни до розділу IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України та доповнено п. 8 таким змістом: "У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення".

Зазначені зміни також було внесено до Цивільного кодексу України (розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 15).

Закон України №691-IX від 16.06.2020р. набрав чинності 04.07.2020р.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" №211 від 11.03.2020р. установлено з 12.03.2020р. на всій території України карантин.

Оскільки, Закон України №691-IX від 16.06.2020р. набрав чинності в період дії карантину на території України і у самому Законі визначено початок перебігу строку звільнення позичальника від сплати неустойки, саме з початку дії карантину, місцевий суд дійшов висновку, що у Законі передбачено правило зворотної дії в часі положень цього Закону до відносин, що виникли до введення його в дію.

Із поданої заяви вбачається, що заявником було здійснено нарахування пені за несвоєчасно сплачений кредит за договором овердрафту за період з 18.02.2022р. по 23.02.2022р.

З огляду на приписи розділу IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", якою установлено з 12.03.2020р. на всій території України карантин та який станом на кінцеву дату нарахованої кредитором пені не завершився, місцевий суд дійшов правильного висновку про безпідставне нарахування АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» пені у розмірі 82 138,30 грн. - за несвоєчасно сплачений кредит та пені у розмірі 666,51 грн. - за несвоєчасно сплачені проценти за користування кредитом.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 08.12.2021р. у справі №922/4053/20 та від 16.12.2021р. у справі №922/4076/20.

З огляду на встановлені законом обмеження періоду нарахування штрафних санкцій, в тому числі пені, що підлягає стягненню із суб`єкта господарювання у зв`язку з порушенням ним господарського зобов`язання в період карантину, судом першої інстанції законно і обгрунтовано відхилені заявлені Банком вимоги в частині нарахування пені у розмірі 82 138,30 грн. за несвоєчасно сплачений кредит та пені у розмірі 666,51 грн. за несвоєчасно сплачені проценти за користування кредитом.

Місцевий суд правильно звернув увагу кредитора, що неправомірність нарахування АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» прострочених процентів за Договором №OV/U/03-2-0013 від 18.02.2021р. після закінчення терміну його дії, а також пені за несвоєчасно сплачений кредит і пені за несвоєчасно сплачені проценти за ідентичні періоди, була встановлена рішенням господарського суду м.Києва від 22.02.2023р. у справі № 910/9277/22, яке не оскаржувалось та набрало законної сили 21.03.2023р.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Доказів погашення заявленої заборгованості, або аргументів на її спростування боржником місцевому суду надано не було, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, заявлені Акціонерним товариством «Український будівельно-інвестиційний банк» вимоги у розмірі 4 116 314,02 грн. є безспірними, оскільки були встановлені рішенням господарського суду м.Києва від 22.02.2023р. по справі №910/9277/22.

Місцевий суд законно і обґрунтовано відмовив АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» у визнанні кредитором ТОВ "Паверсток" на суму 729 702,77 грн.

В іншій частині ухвала місцевого суду від 14.02.2024р. апелянтом не оскаржувалась.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 255, 269, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «УКРБУДІНВЕСТБАНК» Паламарчука Віталія Віталійовича залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду м.Києва від 14.02.2024р. по справі №910/12927/23 - без змін.

Матеріали оскарження ухвали від 14.02.2024р. у справі №910/12927/23 повернути до господарського суду м.Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складений та підписаний 21.05.2024р.

Головуючий суддя В.О. Пантелієнко

Судді О.М. Остапенко

С.В. Сотніков