Ухвала

від 15.05.2024 по справі 752/21544/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-з/813/231/24

Справа № 752/21544/18

Головуючий у першій інстанції

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

15.05.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,

розглянув заяву ОСОБА_1 про визнання зловживанням процесуальними правами по справі за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація, про визнання нечинним рішення органу опіки та піклування, визначення місця проживання дитини з батьком, визначення способів участі батька у особистому вихованні дитини та спілкуванні з дитиною, а також зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Одеського апеляційного суду знаходяться апеляційні скарги ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Голосов Юрій Валерійович, та ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2023 року.

22 квітня 2024 року ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Каращенко Ю.В. звернулась до апеляційного суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця при складенні повідомлення від 12.04.2024 та акту від 14.04.2024 у виконавчому провадженні №74391622.

24 квітня 2024 року ОСОБА_1 подав до заяву, в якій просив визнати дії адвоката Каращенко Ю.В., яка діє в інтересах ОСОБА_3 щодо подання скарги на дії та рішення державного виконавця, до двох судів одночасно з однаковими обставинами предмета скарги та вимогами у скарзі, зловживанням процесуальними правами.

29 квітня 2024 року ОСОБА_1 подав до суду доповнення до заяву про визнання зловживанням процесуальними правами, в якій просив врахувати зміст ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2024 року про витребування доказів в рамках скарги (справа №523/6852/24).

Відповідно до ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (п.п. 2, 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.

У частинах третій - четвертій статті 44 ЦПК України визначено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Отже на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 13 березня 2019 року у справі №199/6713/14-ц (пункт 22), від 14 березня 2019 року у справі №9901/34/19, від 07 листопада 2019 року у справі №9901/324/19, роз`яснила, що зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.

Апеляційний суд звертає увагу, що саме з метою виконання завдання цивільного судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Отож, якщо особа здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (зокрема, образити, принизити учасників судового процесу, їхніх представників, суд, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції), така особа виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами.

Дії учасників судового процесу та їхніх представників мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню цивільного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом учасником судового процесу чи його представником неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, представника, суду тощо. Тому суди не повинні розглядати справи, в яких особа, яка ініціювала судовий процес, використовує її процесуальні права на шкоду іншим учасникам судового процесу й інтересам правосуддя.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Каращенко Ю.В. дійсно звернулась зі скаргами на дії та рішення державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тріфонова Олександра Юрійовича, при складенні повідомлення від 12.04.2024 та акту від 14.04.2024 у виконавчому провадженні №74391622, до Одеського апеляційного суду та Суворовського районного суду м. Одеси, однак на думку колегії суддів зазначене жодним чином не є зловживанням процесуальними правами.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. і саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Право на доступ до суду, передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру».

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Жоффер де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

В діях ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Каращенко Ю.В. не вбачається ознак неповаги до суду й інших учасників процесу, її дії спрямовані на захист своїх прав, свобод та інтересів, а тому не суперечать завданню цивільного судочинства та не є зловживанням процесуальними правами.

Твердження ОСОБА_1 ґрунтуються на власному тлумаченні норм процесуального законодавства, яке не відповідає дійсності.

Згідно ч. 2 ст. 381 ЦПК України, процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 44, 381 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання зловживанням процесуальними правами - відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

С.М. Сегеда