Постанова
від 21.05.2024 по справі 766/13562/20
ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/13562/20 Головуючий вІ інстанції:Рядча Т.І. Номер провадження: 22-ц/819/103/24 Доповідач:Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складіколегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Майданіка В.В.,

суддів: Воронцової Л.П.,

Пузанової Л.В.

секретар Доброва К.О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі ОСОБА_2 ,правонаступником якогоє ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміум авто люкс";

розглянувши увідкритому судовомузасіданні ум.Херсоніцивільну справуза апеляційноюскаргою адвокатаЛукіна ОлегаОлександровича,діючого відімені ОСОБА_2 , правонаступникомякого є ОСОБА_3 , нарішення Херсонськогоміського судуХерсонської областівід 25жовтня 2021року, ухваленеу складісудді РядчоїТ.І.в м.Херсоні, дата складенняповного текстурішення не зазначено,у справіза позовомадвоката ПлемениченкаГеннадія Вячеславовича,діючого відімені ОСОБА_1 ,до ОСОБА_2 ,правонаступником якогоє ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміум авто люкс", про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги

03 вересня 2020 року адвокат ПлемениченкоГеннадій Вячеславович,діючий відімені ОСОБА_1 ,звернувсядо суду з вказаним позовом, в якому просив:

--- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 14.07.2020 року транспортного засобу TOYOTA CAMRY, 2007 року випуску, вин код НОМЕР_1 , який укладений в ТСЦ 4841 між ТОВ "Преміум авто люкс", яке діяло на підставі договору комісії №6547/20/008615 від 10.06.2020 року від імені ОСОБА_1 ,та ОСОБА_4 ;

--- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 транспортний засіб TOYOTA CAMRY, 2007 року випуску, вин код НОМЕР_1 , тип ТЗ: загальний легковий седан-В, колір чорний, номерний знак НОМЕР_2 , який був зареєстрований за ОСОБА_1 до 14.07.2020 року на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 4841 16.03.2019 року.

Позов обґрунтований наступним.

Позивачка є власником спірного транспортного засобу.

08.03.2019 року нею була видана генеральна довіреність на ім`я ОСОБА_2 на право користування та розпорядження вказаним транспортним засобом.

06.07.2020 року вказана довіреність позивачкою була скасована, про що було повідомлено ОСОБА_2 , що підтверджується його особистим підписом на повідомленні про скасування довіреності від 07.07.2020 року.

Проте, 14.07.2020 року спірний автомобіль було перереєстровано на нового власника ОСОБА_4 , що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 23.07.2020 року.

28.07.2020 року листом на адвокатський запит Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Одеській області надав відповідь, що новим власником вказаного автомобіля став ОСОБА_4 , який є вітчимом / дядьком (близьким родичем) безпосередньо ОСОБА_2

31.07.2020 року листом Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Миколаївській області повідомив, що дійсно спірний автомобіль був перереєстрований на іншу особу на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу та договору комісії №6547/20/008615 від 10.06.2020 року. Було надано копію договору комісії, а в наданні інших документів було відмовлено, посилаючись на конфіденційність інформації.

Відповідного до вказаного договору комісії від 10.06.2020 року ТОВ "Преміум авто люкс" взяло на себе обов`язок укласти від свого імені в інтересах продавця ОСОБА_2 договір купівлі-продажу транспортного засобу. Від імені власника ТЗ виступав ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 28.03.2019 року.

Знаючи про те, що ОСОБА_2 добре спілкується з керівником ТОВ "Преміум авто люкс", з метою захисту своїх прав, ОСОБА_1 направила лист до вказаного ТОВ "Преміум авто люкс" від 12.06.2020 року про розірвання будь-яких договорів комісій, які можуть бути укладені щодо вказаного спірного транспортного засобу TOYOTA CAMRY.

Даний лист був відправлений кур`єрською поштою 12.06.2020 року за адресою підприємства, а саме: АДРЕСА_1 .

Однак, 13.06.2020 року ТОВ "Преміум авто люкс" відмовилося від отримання вказаної кореспонденції.

А тому, у зв`язку з подальшим погіршенням відносин, 06.07.2020 року вказана генеральна довіреність була скасована.

Таким чином, позивачка вважає, що коли ОСОБА_2 стало відомо про скасування нотаріально посвідченої довіреності 07.07.2020 року (про що свідчить його особистий підпис), то він звернувся до свого знайомого в ТОВ "Преміум авто люкс", де вони уклали заднім числом договір комісії. Після цього право власності було 14.07.2020 року перереєстровано з позивачки на ОСОБА_4 .

З приводу правового обґрунтування вимоги про визнання недійними договору купівлі-продажу зазначив таке.

Позивачка хоча і не знала про укладення будь-яких договорів комісії від її імені ОСОБА_2 щодо спірного транспортного засобу, однак, знаючи про тісне спілкування ОСОБА_2 з посадовими особами ТОВ "Преміум авто люкс", завчасно направила комісіонеру заяву про відмову від усіх договорів комісії, які могли бути укладені від її імені.

Дана заява була відправлена, як було зазначено вище, 12.06.2020 року, а 13.06.2020 року комісіонер відмовився від її отримання.

Таким чином, договір комісії №6547/20/008615 від 10.06.2020 року, який укладений між ТОВ "Преміум авто люкс" та ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі нотаріальної довіреності від 28.03.2019 року, розірвався після спливу 30-денного строку з моменту відмови в отриманні заяви, а саме 13.07.2020 року.

В той же час, договір купівлі-продажу транспортного засобу був укладений 14.07.2020 року, тобто вже після розірвання договору комісії №6547/20/008615 від 10.06.2020 року.

Оте, волевиявлення ОСОБА_1 як власника не відповідало її внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України), що відповідно до ст.215 ЦК України є підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним.

З приводуправового обґрунтуваннявимоги провитребування майназ чужогонезаконного володіння послався на положення ч.1 ст.216 ЦК України та ст.ст.387 і 388 ЦК України, вказавши на правовий висновок Верховного Суду, викладений Великою Палатою у постанові від 28.11.2018р у справі №504/2864/13-ц. Також вказав, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.

Отже, вважає, що наявні правові підстави для витребування від теперішнього власника ОСОБА_4 вказаного транспортного засобу на користь позивачки.

Щодо ціни позову зазначив, що вартість спірного автомобіля визначена на офіційному сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і вона становить 184159,31 грн, що підтверджується відповідною роздруківкою.

Ухвалою суду від 19.11.2020 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження (а.с.79 т.1).

14.01.2021 року адвокат Ошурко Микола Миколайович, діючий від імені відповідача ОСОБА_2 , подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, зазначивши таке.

Відповідач, укладаючи договір комісії №6547/20/008615 від 10.06.2020 року, діяв в межах наданих йому позивачкою повноважень на підставі довіреності, зареєстрованої в реєстрі за №400.

Жодною інформацією про скасування довіреності ОСОБА_2 не володів, на момент зняття з обліку спірного автомобіля уповноважені особи сервісного центру МВС не повідомили про будь-які обмеження чи заборони на відчуження транспортного засобу.

Відповідач ОСОБА_2 не визнає факт повідомлення про скасування довіреності саме 07.07.2020 року. Вказує, що він з позивачкою разом проживав без укладання шлюбу та довіряли один одному, ОСОБА_1 надала документ, який він підписав не ознайомлюючись з його змістом.

Вважає необхідним зазначити, що спірний автомобіль позивачка не вимагала повернути і він залишався у користуванні відповідача ОСОБА_2 .

Враховуючи, що скасована довіреність втрачає чинність для представника та третіх осіб з моменту коли представник або третя особа довідався або міг довідатись про скасування довіреності, на момент укладення договору комісії №6547/20/008615 від 10.06.2020 року з ТОВ "Преміум Авто люкс" діяв добросовісно та в межах повноважень, наданих йому довірителем (а.с.132-134 т.1).

26.05.2021 року позивачка ОСОБА_1 подала до суду письмові пояснення, в яких вказала, що грошові кошти на купівлю спірного транспортного засобу вона сплатила особисто, не проживала сумісно з ОСОБА_2 , спільний бюджет не вела. Крім того, вказала, що автомобіль було переоформлено на ОСОБА_4 , який є вітчимом ОСОБА_2 і до теперішнього часту фактичним користувачем автомобіля є відповідач ОСОБА_2 (а.с.175-176 т.1).

Ухвалою суду від 26.05.2021 року підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду (а.с.194 т.1).

Ухвалою від 28.05.2021 року було задоволено частково заяву позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову, було забезпечено позов шляхом накладення арешту на транспортний засіб TOYOTA CAMRY, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 . В задоволенні інших вимог було відмовлено (а.с.205-206 т.1).

Оскаржуваним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 25 жовтня 2021 року позов було задоволено. Суди вирішив:

--- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 14.07.2020 року транспортного засобу TOYOTA CAMRY, 2007 року випуску, вин код НОМЕР_1 , який укладений в ТСЦ 4841 між ТОВ "Преміум авто люкс", яке діяло на підставі договору комісії №6547/20/008615 від 10.06.2020 року від імені ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 ;

--- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 транспортний засіб TOYOTA CAMRY, 2007 року випуску, вин код НОМЕР_1 , який був зареєстрований за ОСОБА_1 до 14.07.2020 року на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 4841 16.03.2019 року;

--- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1341,19 грн;

--- стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1341,19 грн (а.с.232-234 т.1).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою виконані вимоги ст.249 ЦК України, відповідач ОСОБА_2 був повідомлений про скасування довіреності, що підтверджується його особистою розпискою від 07.07.2020 року, відтак відповідачі ОСОБА_2 та ТОВ "Преміум авто люкс" були належним чином повідомлені про скасування довіреності, якою позивачка уповноважила відповідача ОСОБА_2 представляти її інтереси перед усіма третіми особами, а також розпоряджатися належним їй спірним автомобілем Седан-В марки TOYOTA CAMRY, 2007 року випуску, вин код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_4 . Як наслідок, як зазначив суд, договір купівлі-продажу автомобіля від 14.07.2020 року є недійсним, оскільки не відповідає волевиявленню власника.

Також суд виходив з того, що виходячи з викладеного та враховуючи положення ст.41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.317, 319, 321 ЦК України власник майна має право на захист свого права власності в разі порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

На вказанерішення адвокатомЛукіним ОлегомОлександровичем,діючим відімені відповідача ОСОБА_2 , правонаступникомякого є ОСОБА_3 , подана апеляційна скарга, в якій він просить його скасувати й ухвалити нове рішення про залишення позову без задоволення. При цьому він послався на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема, зазначив, що суд не прийняв до уваги того, що справу було розглянуто за відсутності відповідача ОСОБА_4 , який в судове засідання не викликався та не був повідомлений належним чином про тату та час і місце розгляду справи.

Також вказав, що поза увагою суду залишилось те, що справу було розглянуто за відсутності представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Лукіна О.О., який своєчасно, 22.10.2021 року, електронною поштою повідомив суд про свою неможливість бути присутнім у судовому засіданні та заявляв клопотання про перенесення судового засідання.

Також зазначив, що суд не взяв до уваги того, що не відповідає дійсності вказані позивачкою факти, а саме: що грошові кошти на купівлю спірного автомобіля вона сплатила особисто; що вона не проживала сумісно з ОСОБА_2 та спільний бюджет з ним не вела; що автомобіль було переоформлено на ОСОБА_4 , який є вітчимом ОСОБА_2 ; що до теперішнього часу фактичним користувачем автомобіля є ОСОБА_2 .

При цьому вказав, що позивачка та відповідач ОСОБА_2 спільно проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2015 року та повністю довіряли один одному; вони вели спільний бюджет, разом відпочивали, спільно проживали в сфері логістики, в них були спільні грошові кошти та доходи; вони спільно купували, продавали та обслуговували свої транспортні засоби.

Також зазначив, що поза увагою суду залишилось те, що ОСОБА_2 не визнається факт повідомлення його про скасування довіреності 07.07.2020 року, адже позивачка ОСОБА_1 надала йому документ, який він підписав, не ознайомлюючись з його змістом. При цьому позивачка не вимагала від нього повернути спірний автомобіль і останній залишався у користуванні ОСОБА_2 .

Крім того, вказав, що суд не прийняв до уваги того, що на момент укладення договору комісії з ТОВ "Преміум авто люкс" 10.06.2020 року останній діяв добросовісно та в межах наданих йому довірителем повноважень. А під час зняття з обліку спірного автомобіля уповноважені особи сервісного центру МВС не повідомили про будь-які обмеження чи заборони на відчуження транспортного засобу.

У своєму відзиві адвокат Племениченко Геннадій Вячеславович, діючий від імені ОСОБА_1 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Справу було призначено до апеляційного розгляду на 21.05.2024 року о 09-30 годині, однак сторона позивача та відповідач ОСОБА_4 , які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з`явилися. Від адвоката Племениченка ГеннадіяВячеславовича,діючого відімені ОСОБА_1 ,надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності та залишення скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач ОСОБА_4 про причини неявки суд не повідомив. У зв`язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

28.03.2019 року ОСОБА_1 видала довіреність ННТ 890566, посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Місік Оленою Володимирівною, зареєстровану в реєстрі за №400, якою уповноважила ОСОБА_2 представляти її інтереси перед усіма третіми особами, а також розпоряджатися належним їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 4841 16.03.2019 року транспортним засобом легковим автомобілем Седан-В марки TOYOTA CAMRY, 2007 року випуску, вин код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_4 (а.с.8-9; 63-64, 169 т.1).

10.06.2020 року між ТОВ "Преміум Авто Люкс" (Комісіонер) та ОСОБА_1 (Комітент), в особі ОСОБА_2 , який діє на підставі документу ННТ 890566, посвідченого приватним нотаріусом Місік Оленою Володимирівною, укладено договір комісії №6547/20/008615, згідно умов якого комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок Комітента від свого імені один/або декілька правочинів продажу транспортного засобу марки TOYOTA CAMRY, 2007 року випуску, чорний вин код НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_4 (а.с.18-19; 73-74; 171 т.1).

За актом приймання-передачі від 10.06.2020 року ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 передала, а ТОВ "Преміум Авто Люкс" прийняв спірний транспортний засіб (а.с.172; 187 т.1).

В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 від 12.06.2020 року про відмову від усіх договорів комісії, адресована ТОВ "Преміум авто люкс", що підтверджується поштовим повідомленням №7473 від 13.06.2020 року з відміткою "відмовились отримувати" (а.с.10-11; 65-66; 149-150 т.1).

Згідно повідомленню про скасування довіреності від 06.07.2020 року, ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_2 про скасування довіреності на розпорядження транспортним засобом TOYOTA CAMRY, 2007 року випуску, чорний вин код НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_4 , що підтверджується особистим підписом ОСОБА_2 від 07.07.2020 року (а.с.12; 67 т.1).

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей від 27.01.2022 року приватним нотаріусом Місік О.В. були внесені відомості про припинення дії довіреності на підставі заяви ОСОБА_1 , дата заяви 06.07.2020 року, номер заяви 224/02-18 (а.с.73 т.2).

Отже, позивачка ОСОБА_1 підготовила повідомлення про скасування довіреності, яка була особисто вручена відповідачу ОСОБА_2 на наступний день після скасування довіреності, тобто 07.07.2020 року.

Згідно договору купівлі продажу від 14.07.2020 року №6547/20/008894, укладеним між продавцем ТОВ "Преміум авто люкс" та покупцем ОСОБА_4 , продавець зобов`язується передати у власність покупцеві транспортний засіб марки TOYOTA CAMRY, 2007 року випуску, чорний вин код НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_4 . За іншими умовами вказаного договору: ціна транспортного засобу складає 242000,00 грн (п.3.1.); передача транспортного засобу продавцем та прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна в момент підписання цього договору (п.2.1.); покупець набуває право власності на автомобіль з моменту підписання договору (п.2.2.) (а.с.170 т.1).

За актом огляду реалізованого транспортного засобу від 14.07.2020 року вартість спірного автомобіля складає 242000,00 грн (а.с.168 т.1).

Відповідно до роздруківки розрахунку вартості спірного автомобіля, яка міститься на офіційному сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, вона становить 184159,31 грн (а.с.20 т.1).

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 26 березня 2024 року до участі у справі правонаступником відповідача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Херсоні Херсонської області, було залучено ОСОБА_5 .

У своїй заяві ОСОБА_3 вказала, що не є правонаступником ОСОБА_6 , оскільки не успадкувала жодного його майна, спадщину не приймала через відсутність в нього майна, квартира за адресою: АДРЕСА_2 належить їй на праві власності, нотаріально справа не відкривалась.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції адвокат Беженар Євгенія Олександрівна, діюча від імені ОСОБА_3 , вказала, що остання є дочкою померлого відповідача ОСОБА_2 , її теперішнє прізвище саме "ОСОБА_7 ".

Нормативно-правове обґрунтування

Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 (далі Порядок № 1200) та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Згідно з пунктами 12, 16, 17 Порядку № 1200 оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у територіальному органі з надання сервісних послуг Міністерством внутрішніх справ (далі - МВС) і Держсільгоспінспекції бланків біржових угод. Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС. У разі продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, філією суб`єкта господарювання або уповноваженим дилером, крім акта приймання-передачі підприємства-виробника, покупцеві видається акт приймання-передачі, що укладається між суб`єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером. Під час продажу транспортних засобів, що перебувають (перебували) на обліку в уповноваженому органі МВС або Держсільгоспінспекції, покупцеві територіальним органом з надання сервісних послуг МВС видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) або Держсільгоспінспекцією - свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про зняття машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів) з обліку чи акт технічного стану. У разі зняття з обліку транспортного засобу покупцеві видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі.

Отже, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта).

Сутність та правова природа загальноцивільного представництва регулюються положеннями глави 17 ЦК України.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (ч.1 ст.237 ЦК України).

Відповідно до ч.1 та 3 ст.244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (ч.1 ст.245 ЦК України).

Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.

Такий висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 16 грудня 2015 року в справі № 6-688цс15.

Згідно з п.1 постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань реєстрації транспортних засобів" від 18 листопада 2015 року № 941, документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є зокрема укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Пунктом 2 ч.1 ст.248 ЦК України визначено, що представництво за довіреністю припиняється у разі скасування довіреності особою, яка її видала.

Згідно з ч.ч.2 і 3 ст.249 ЦК України особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

Відповідно до пп.6.1, 6.2, 6.4 п.6 глави 4 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 22 лютого 2012 року № 296/5, особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної, може у будь-який час скасувати довіреність або довіреність, видану в порядку передоручення. Нотаріус, завідувач державного нотаріального архіву при одержанні заяви про скасування довіреності або передоручення робить про це відмітку на примірнику довіреності, що зберігається у справах нотаріуса, у державному нотаріальному архіві, і відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій. Повідомлення особи, яка видала довіреність, представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність, про скасування довіреності може бути оформлено нотаріусом згідно з цим Порядком шляхом передавання відповідної заяви.

Згідно з ч.3 ст.249 ЦК України права та обов`язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя сторона знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

Отже, момент скасування довіреності та момент втрати нею чинності для представника та третіх осіб не збігаються. Скасована довіреність втрачає чинність для представника та третіх осіб з моменту настання першої із подій: або коли представник довідався або міг довідатися про скасування довіреності; або коли третя особа дізналась або могла дізнатись, що дія довіреності припинилася.

До настання такої події скасована довіреність є чинною для представника та третіх осіб, перед якими представник представляє інтереси довірителя. Відповідно, всі вчинені представником в цей час правочини є чинними і для довірителя.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року в справі № 331/5517/17 (провадження № 61-9474св18), від 09 вересня 2020 року в справі № 522/3746/19-ц (провадження № 61-7230св20), від 04.11.2020 року у справі № 573/476/19 (провадження №61-17254св19).

Згідно ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.ч.1, 2 і 3 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути біти вільним та відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Згідно зі ст.330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст.388 вказаного Кодексу, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння (п.1); було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння (п.2); вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (п.3); майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень; якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Добросовісне придбання згідно зі ст.388 ЦК України можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

За змістом ч.5 ст.12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (див. пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18).

Отже, аналіз зазначених норм свідчить про те, що права власника майна можуть бути захищені шляхом задоволення віндикаційного позову до добросовісного набувача, який набув право на майно за відплатним договором (у відповідних випадках) або за безвідплатним договором (у всіх випадках), тобто якщо є підстави, передбачені ст.388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. В даному випадку право на витребування майна з чужого володіння обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, поза їхньою волею, що й повинно бути доведено в суді.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула його у власність. Для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуто у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

У постанові Верховного Суду України від 29 червня 2016 року у справі № 6-1376цс16 викладено правовий висновок про те, що статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на майно, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу його не можна витребувати в нього; одним із чинників дотримання принципу пропорційності при втручанні у право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації, тому покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України.

Отже, у разі якщо позов власника про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено, покупець цього майна має право відповідно до статті 661 ЦК України звернутися до суду з вимогою до продавця про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу.

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд вважає, що в силу положень ч.3 ст.89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, оскільки до нього він дійшов при повному та всебічному дослідженні обставин справи та давши належну оцінку зібраним у справі доказам. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення в цій частині, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував до цих правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють.

Як вже зазначалось, ухвалою Херсонського апеляційного суду від 26 березня 2024 року до участі у справі правонаступником відповідача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Херсоні Херсонської області, було залучено ОСОБА_8 , яка, як дочка померлого, не спростувала факту того, що вона згідно зі ст.1261 та ч.3 ст.1268 ЦК України є спадкоємицею першої черги спадкоємців за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_2 .

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи ОСОБА_3 про те, що вона не прийняла спадщину після смерті свого батька відповідача ОСОБА_2 . При цьому апеляційний суд виходить з того, що вона прийняла вказану спадщину, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України не заявила про відмову від неї.

Під час розгляду справи судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивачкою виконані вимоги ст.249 ЦК України, відповідач ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_5 , був повідомлений про скасування довіреності, що підтверджується його особистою розпискою від 07.07.2020 року, відтак відповідачі ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_5 , та ТОВ "Преміум авто люкс" були належним чином повідомлені про скасування довіреності, якою позивачка уповноважила відповідача ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_5 , представляти її інтереси перед усіма третіми особами, а також розпоряджатися належним їй спірним автомобілем Седан-В марки TOYOTA CAMRY, 2007 року випуску, вин код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_4 . Як наслідок, як правильно зазначив суд, договір купівлі-продажу автомобіля від 14.07.2020 року, відповідно до ч.3 ст.203 та ст.215 ЦК України є недійсним, оскільки не відповідає волевиявленню власника (позивачки).

Також суд правильно виходив з того, що, виходячи з викладеного та враховуючи положення ст.41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.317, 319, 321 ЦК України власник майна має право на захист свого права власності в разі порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Адже установлено, що спірне майно (транспортний засіб) вийшло з володіння позивачки поза її волею шляхом незаконного вчинення договору купівлі-продажу вказаного автомобіля. Про незаконність же вказаного договору від 14.07.2020р свідчить скасування позивачкою 06.07.2020р відповідної довіреності, про що відповідачі ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_5 , та ТОВ "Преміум авто люкс" були належним чином повідомлені, зокрема ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_5 , підтвердив цей факт особистим підписом від 07.07.2020 року.

У практиці Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, наприклад, рішення Європейського суду з прав людини у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 07 липня 2011 року, "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" Європейського суду з прав людини, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула його у власність. Для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуто у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Про це також зазначено у постанові Верховного Суду від 09.06.2021 року у справі № 664/2596/19.

У даній справі, за відсутності доказів зворотнього, відповідно до ч.5 ст.12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто відповідач ОСОБА_4 вважається добросовісним, оскільки не доведено протилежне.

Проте, ураховуючи обставини зазначеної справи та принципи, які є складовими верховенства права, відсутні підстави для висновку про невідповідність заходу втручання у право власності відповідача ОСОБА_4 , який купив спірний автомобіль, критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці Європейського суду з прав людини. Витребування майна, яке належить позивачці, що вибуло з її власності поза її волею, не свідчить про порушення справедливої рівноваги (балансу) між її інтересами та інтересами відповідача ОСОБА_4 , як особи, яка страждає від такого втручання, та яка не позбавлена можливості відновити своє право у спосіб звернення до відповідної особи з вимогою про відшкодування збитків, з підстав передбачених ст.661 ЦК України, а тому втручання у право власності відповідачки не може вважатися непропорційним та таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим й підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційноїскарги необґрунтовані вимогамизакону,не підтвердженіналежними доказамиі єтакі,що висновкисуду неспростовують.

Зокрема,неможуть бути прийняті до уваги посилання на неврахування судом того, що ОСОБА_2 не визнається факт повідомлення його про скасування довіреності 07.07.2020 року, адже позивачка ОСОБА_1 надала йому документ, який він підписав, не ознайомлюючись з його змістом. При цьому позивачка не вимагала від нього повернути спірний автомобіль і останній залишався у користуванні ОСОБА_2 .

При цьому суд апеляційної інстанції виходить з того, що відповідач ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_9 , був повідомлений про скасування довіреності, що підтверджується його особистою розпискою від 07.07.2020 року. Посилання ж на підписання ним документу, не ознайомлюючись з його змістом, з огляду на дієздатність ОСОБА_2 , на думку апеляційного суду, свідчить про намагання уникнути негативних для себе наслідків.

Також,слід залишити поза увагою й посилання скаржника на неврахування судом того, що на момент укладення договору комісії з ТОВ "Преміум авто люкс" 10.06.2020 року останній діяв добросовісно та в межах наданих йому довірителем повноважень; а під час зняття з обліку спірного автомобіля уповноважені особи сервісного центру МВС не повідомили про будь-які обмеження чи заборони на відчуження транспортного засобу.

При цьомуапеляційний судвраховує те,що завстановлених обставинсправи,як правильно зазначив суд, договір купівлі-продажу автомобіля від 14.07.2020 року, відповідно до ч.3 ст.203 та ст.215 ЦК України, є недійсним, оскільки не відповідає волевиявленню власника (позивачки).

Також,підлягають відхиленню й посилання скаржника на неврахування судом того, що не відповідає дійсності вказані позивачкою факти, а саме: що грошові кошти на купівлю спірного автомобіля вона сплатила особисто; що вона не проживала сумісно з ОСОБА_2 та спільний бюджет з ним не вела; що автомобіль було переоформлено на ОСОБА_4 , який є вітчимом ОСОБА_2 ; що до теперішнього часу фактичним користувачем автомобіля є ОСОБА_2 .

При цьому суд апеляційної інстанції виходить з того, що власність позивачки на спірний автомобіль презюмується, адже транспортний засіб належить їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 4841 16.03.2019 року. При цьому оспорювання ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_5 , вказаного факту не впливає на його дійсність. Однак ОСОБА_2 не позбавлений права, за наявності підстав, оспорювати в судовому порядку повністю чи частково це право позивачки, доводити проживання сумісно з позивачкою однією сім`єю без реєстрації шлюбу та придбання в цей час спільного майна.

Також неможуть бути прийняті до уваги посилання скаржника на те, що справу було розглянуто за відсутності представника відповідача ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , адвоката Лукіна О.О., який своєчасно, 22.10.2021 року, електронною поштою повідомив суд про свою неможливість бути присутнім у судовому засіданні та заявляв клопотання про перенесення судового засідання.

При цьому апеляційний суд виходить з того, що після закриття 26.05.2021 року підготовчого провадження справу було призначено до судового розгляду на 25.08.2021р в 11-00 год. (а.с.194 т.1), однак сторона відповідача ОСОБА_2 , яка була повідомлена про час та місце розгляду справи, до суду не з`явились, адвокат Лукін О.О. (представник відповідача ОСОБА_2 ) подав клопотання про перенесення розгляду справи (а.с.219 т.1). Щодо відповідача ОСОБА_4 надійшло повідомлення про його відсутність за відповідною адресою (а.с.218 т.1). Відтак судове засідання було відкладено і розгляд справи було повторно призначено на 25.10.2021р об 11-10 год. (а.с.224 т.1). Сторона позивачки подала заяву про розгляд справи за їх відсутності (а.с.230 т.1), однак представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Лукін О.О. подав повторне клопотання про перенесення розгляду справи, посилаючись на термінове засідання в іншій справі, однак жодних підтверджуючих доказів про це він не надав. Тобто, вважається, що відповідач ОСОБА_4 та його представник були повідомлені належним чином про розгляд справи 25.10.2021 року. Таким чином, відповідно до ст.223 ЦПК України суд першої інстанції, враховуючи повторну неявку відповідача ОСОБА_2 чи/та його представника, правомірно розглянув справу на підставі наявних у ній доказів.

Крім того, як такі, що не впливають на правильність прийнятого рішення та не містять в собі підстав для його скасування підлягають відхиленню й інші доводи апеляційної скарги, зокрема, посилання на те, що справу було розглянуто за відсутності відповідача ОСОБА_4 , який в судове засідання не викликався та не був повідомлений належним чином про тату та час і місце розгляду справи. Адже, як вже було зазначено, відносно відповідача ОСОБА_4 надійшло повідомлення про його відсутність за відповідною адресою (а.с.218 т.1). З іншого боку, суд апеляційної інстанції враховує те, що доводи апеляційної скарги в цій частині виходять за межі повноважень скаржника, оскільки заявлені в інтересах ОСОБА_4 , який є співвідповідачем в даному спорі, рішення суду не оскаржує та не уповноважував скаржника на захист своїх прав.

Висновки суду апеляційної інстанції

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України це є підставою для того, щоб апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргуадвоката ЛукінаОлега Олександровича,діючого відімені ОСОБА_2 , правонаступникомякого є ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови 21 травня 2024 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.В. Пузанова

СудХерсонський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення21.05.2024
Оприлюднено23.05.2024
Номер документу119167059
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них купівлі-продажу

Судовий реєстр по справі —766/13562/20

Рішення від 28.06.2024

Цивільне

Херсонський апеляційний суд

Майданік В. В.

Постанова від 21.05.2024

Цивільне

Херсонський апеляційний суд

Майданік В. В.

Постанова від 21.05.2024

Цивільне

Херсонський апеляційний суд

Майданік В. В.

Ухвала від 20.05.2024

Цивільне

Херсонський апеляційний суд

Майданік В. В.

Ухвала від 26.03.2024

Цивільне

Херсонський апеляційний суд

Майданік В. В.

Ухвала від 21.11.2023

Цивільне

Херсонський апеляційний суд

Майданік В. В.

Ухвала від 21.11.2023

Цивільне

Херсонський апеляційний суд

Майданік В. В.

Ухвала від 05.09.2023

Цивільне

Херсонський апеляційний суд

Майданік В. В.

Ухвала від 31.01.2022

Цивільне

Херсонський апеляційний суд

Ігнатенко П. Я.

Ухвала від 17.01.2022

Цивільне

Херсонський апеляційний суд

Ігнатенко П. Я.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні