Постанова

від 17.05.2024 по справі 128/1113/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2024 року

м. Київ

справа № 128/1113/23

провадження № 61-14240св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В.,

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Концерн «ІНФОРМАЦІЯ_1»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 червня 2023 року у складі судді Сичука М. М. та постанову Вінницького апеляційного суду від 22 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В., Матківської М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

1. У березні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Головко Ю. А., звернулася до суду з позовом до Філії «ІНФОРМАЦІЯ_2» Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1» про скасування наказу про звільнення № 18

від 04 квітня 2022 року, поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу.

2. Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 23 липня 2018 року наказом № 88-а від 20 липня 2018 року вона була прийнята на посаду головного бухгалтера до Вінницької філії Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1».

3. Наказом директора Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 24 січня 2022 року № 11 ліквідовано філію «ІНФОРМАЦІЯ_2» Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Визначено філію «ІНФОРМАЦІЯ_3» Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташовану за адресою: АДРЕСА_2, правонаступником усіх майнових прав та зобов`язань філії «ІНФОРМАЦІЯ_2» Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1». Всі активи та зобов`язання філії «ІНФОРМАЦІЯ_2» Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташовані на території Тернопільської, Хмельницької та Чернівецької областей, передано на баланс філії «ІНФОРМАЦІЯ_3» Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1». Всі активи та зобов`язання філії «ІНФОРМАЦІЯ_2» Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташовані на території Вінницької області, передано на баланс філії «Південна»» Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1».

4. Позивачка зазначала, що у зв`язку з можливою ліквідацією Філії та війною в країні роботи була невелика кількість, через що усним рішенням її безпосередній керівник надав їй дозвіл на від`їзд до Закарпаття.

5. Знаходячись у повній впевненості, що у разі ліквідації підприємства її викличуть особисто до Філії «ІНФОРМАЦІЯ_2» Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1» для ознайомлення з наказом та пропозицією щодо роботи, вона проживала у Закарпатській області за адресою: АДРЕСА_3.

6. Після чисельних ракетних обстрілів вона покинула територію України у напрямку Туреччини, де перебувала до 05 грудня 2022 року. Після повернення до України вона проживала на території Закарпатської області у період до 07 січня 2023 року.

7. По поверненню до м. Вінниці вона звернулась до Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1» із заявою про повернення трудової книжки.

8. 02 березня 2023 року вона отримала трудову книжку, в якій і було зазначено, що її звільнили наказом № 18 від 04 квітня 2022 року за прогул 01 квітня 2022 року.

9. Позивачка вважає, що винесенням оскаржуваного наказу відповідач позбавив її можливості отримати як працівника, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника, оскільки вона була ознайомлена з наказами про ліквідацію Філії «ІНФОРМАЦІЯ_2» Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1» та з повідомленням про можливе звільнення з підприємства. При цьому, жодного повідомлення про необхідність з`явитись на роботу, або взагалі будь-якої комунікації (як поштовими засобами, так і будь-якими іншими засобами зв`язку, месенджерами, тощо) від керівництва Філії «ІНФОРМАЦІЯ_2» Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1» не було.

10. З огляду на вказане просила:

- визнати наказ № 18 від 04 квітня 2022 року незаконним, скасувати його;

- поновити її на роботі на посаді головного бухгалтера у Філії «ІНФОРМАЦІЯ_2» Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1»;

- стягнути оплату за час вимушеного прогулу з 04 квітня 2022 року по дату ухвалення рішення суду, а також витрати, пов`язані з розглядом справи, у тому числі витрати на правову допомогу.

11. Ухвалою Вінницького міського суду від 09 травня 2023 року замінено первісного відповідача Філію «ІНФОРМАЦІЯ_2» Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1» на належного відповідача Концерн «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

12. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 червня

2023 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду

від 22 серпня 2023 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу відмовлено.

13. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій встановили, що з 24 лютого 2022 року відповідачем було забезпечено можливість працівникам виконувати свої посадові обов`язки в дистанційному режимі. Відтак позивачка, виїхавши за межі м. Вінниці, а в подальшому за межі України, мала можливість працювати дистанційно, також вона могла звернутися до відповідача із заявою про надання відпустки без збереження заробітної плати без обмеження строку, або із заявою про призупинення дії трудового договору тощо, однак такими своїми правами не скористалася.

14. З огляду на наведене суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ОСОБА_1 не надано об`єктивних доказів щодо неможливості завчасного погодження з роботодавцем терміну відпустки, наявності перешкод, які вплинули на процес погодження відпустки без збереження заробітної плати, в той час, як виходячи зі змісту статті 84 КЗпП України, статті 26 Закону України «Про відпустки» та частини третьої статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відпустка без збереження заробітної плати надається за погодженням сторін (працівника і роботодавця).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15. У жовтні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 червня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 22 серпня 2023 року.

16. Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О., відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

17. Відповідно до розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2024 року № 584/0/226-24, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 квітня 2024 року, справу призначено судді-доповідачеві Сакарі Н. Ю.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

18. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

19. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 760/7225/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі

№ 484/2962/17, від 20 лютого 2019 року у справі № 757/28453/14-ц, від 27 червня 2018 року у справі № 664/2820/15-ц, від 28 квітня 2022 року у справі

№ 761/48981/19, від 01 червня 2023 року у справі № 723/4239/21, від 29 січня

2021 року у справі № 922/51/20, від 02 лютого 2023 року у справі № 505/1452/19, від 06 березня 2018 року у справі № 235/2284/17, від 26 червня 2019 року у справі № 572/2944/16-ц, від 15 листопада 2021 року у справі № 212/9516/19,

від 09 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20, від 08 травня 2019 року у справі № 489/1609/17, від 27 серпня 2020 року у справі № 161/14225/19,

від 05 грудня 2018 року у справі № 754/16137/15-ц, від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 та постановах Верховного Суду України від 01 квітня

2015 року у справі № 6-40цс15, від 07 листопада 2011 року у справі № 6-45цс11 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

20. Касаційна скарга мотивована тим, що в оскаржуваній постанові суду не було взято до уваги повне ігнорування роботодавцем існуючої процедури звільнення працівника, відсутність вжитих дій щодо встановлення місцезнаходження працівника, отримання від працівника пояснень щодо відсутності на робочому місці.

21. ОСОБА_1 вважає, що судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено причину її нез`явлення на роботі, враховуючи усну домовленість з керівником Філії «ІНФОРМАЦІЯ_2» про можливість бути відсутньою 01 квітня

2022 року для здійснення переїзду до Закарпатської області. Водночас визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.

22. Відповідачем не доведено факту невиконання працівником своїх посадових обов`язків при віддаленій праці, не доведено систематичного порушення з боку позивачки, не доведено відсутності усного дозволу (хоча відповідно до пункту 2 частини сьомої Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» сторони можуть погодити усно питання надання можливості працювати віддалено).

23. Крім того, звільнення працівника за прогул без отримання від нього письмових пояснень або складання акту про відмову надати такі пояснення є неправомірним.

24. Також вказує, що їй не було запропоновано нову роботу у зв`язку із відсутністю посад головного бухгалтера філії, не було надано вихідної допомоги, а просто звільнено за прогул, незважаючи на те, що 08 квітня 2022 року відповідно до розпорядження генерального директора Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1» і так мали бути звільнені всі працівники.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

25. У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1» на касаційну скаргу, в якому він просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, проте відсутні докази направлення відзиву позивачці, у зв`язку із чим відповідно до частини четвертої статті 183 ЦПК України відзив підлягає поверненню без розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26. Наказом начальника Філії «ІНФОРМАЦІЯ_2» Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1»

від 04 квітня 2022 року № 18 звільнено головного бухгалтера ОСОБА_1 за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України

27. Згідно з доповідною запискою від 01 квітня 2022 року, яка адресована т.в.о. начальника Філії «ІНФОРМАЦІЯ_2» Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1», інспектор з кадрів ОСОБА_2 доповідає, що 01 квітня 2022 року станом на 10:00 головний бухгалтер філії ОСОБА_1 не з`явилась на робоче місце.

28. Відповідно до акта про відсутність працівника на робочому місці

від 01 квітня 2022 року встановлено, що 01 квітня 2022 року головний бухгалтер філії ОСОБА_1 не з`явилась на робочому місці, про причини своєї відсутності нікого з працівників філії не повідомила. О 9:16 год. начальник філії ОСОБА_3 , в присутності ОСОБА_2 , зателефонував ОСОБА_1 з метою з`ясування причини її відсутності на роботі. ОСОБА_1 на виклик не відповіла. О 11:44 год. інспектор з кадрів ОСОБА_2 написала в месенджері (Вайбер)

ОСОБА_1 та повідомила про те, що якщо остання не з`явиться на робочому місці, то це буде вважатися прогулом без поважної причини, так як та не вийшла на роботу без відповідного попередження начальника філії. Відповіді на вказане повідомлення від ОСОБА_1 отримано не було. О 15 год. 20 хв. начальник філії ОСОБА_3 , в присутності ОСОБА_2 , ще раз зателефонував

ОСОБА_1 , однак вона на виклик не відповіла. Станом на 16 год. 30 хв. ОСОБА_1 на робочому місці так і не з`явилась, на зв`язок не вийшла, причини свої відсутності не повідомила.

29. У судовому засіданні позивачка надала пояснення, що 30 березня 2022 року у неї з керівником була бесіда, що через відкриту війну, розв`язану російською федерацією проти України, для збереження життя та здоров`я, вона має можливість поїхати до Закарпатської області та працювати віддалено. Після чисельних ракетних обстрілів території України ОСОБА_1 покинула територію України у напрямку Туреччини, де і пробула до 05 грудня 2022 року, після повернення до України вона проживала на території Закарпатської області у період до 07 січня 2023 року. Позивачка стверджувала, що саме з цієї причини не приступила до виконання своїх трудових обов`язків, оскільки намагалася зберегти життя і здоров`я.

30. Позивачка не заперечує той факт, що вона виїхала за межі України, де перебувала тривалий час.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

31. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених упункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

32. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

33. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

34. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

35. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

36. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

37. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

38. Колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

39. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

40. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

41. При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

42. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. До поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, як: стихійні лиха, хвороба працівника або членів його сім`ї, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна, відмова від незаконного переведення та невихід у зв`язку з цим на нову роботу. Не вважаються прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці; відмова від незаконного переведення; відмова від роботи, протипоказаної за станом здоров`я, не обумовленої трудовим договором або в умовах, небезпечних для життя і здоров`я; невихід на роботу після закінчення строку попередження при розірвання трудового договору з ініціативи працівника».

43. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17 (провадження № 61-47902св18) вказано, що: «визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі. Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин. Відповідно до сталої судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я. Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази».

44. Таким чином, у пункті 4 статті 40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

45. Згідно зі статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

46. Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

47. Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом із тим, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

48. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами.

49. Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 01 квітня 2022 року, про що роботодавцем складено відповідний акт, і остання не заперечувала факт відсутності її на робочому місці в зазначену дату, мотивуючи поважність такої відсутності тим, що за усною домовленістю з безпосереднім керівником вона виїхала до Закарпаття, а після чисельних ракетних обстрілів території України вона покинула територію України у напрямку Туреччини, де перебувала до 05 грудня 2022 року, після повернення до України проживала на території Закарпатської області у період до 07 січня 2023 року.

50. Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що вказані обставини ставлять під сумнів доводи позивачки про поважність причин її відсутності на робочому місці 01 квітня 2022 року.

51. Водночас відповідно до положень частини третьої статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про відпустки».

52. Статтею 13 вказаного Закону також передбачено право працівника та роботодавця призупинити дію трудового договору.

53. Судами установлено, що з 24 лютого 2022 року відповідачем було забезпечено можливість працівникам виконувати свої посадові обов`язки в дистанційному режимі, тому позивачка, виїхавши за межі м. Вінниці, а в подальшому за межі України, мала можливість працювати дистанційно, також вона могла звернутися до відповідача із заявою про надання відпустки без збереження заробітної плати без обмеження строку, або із заявою про призупинення дії трудового договору тощо, однак такими своїми правами не скористалася.

54. З огляду на наведене суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не надано об`єктивних доказів на підтвердження неможливості завчасного погодження з роботодавцем терміну відпустки, наявності перешкод, які вплинули на процес погодження відпустки без збереження заробітної плати, в той час, як виходячи зі змісту положень статті 84 КЗпП України, статті 26 Закону України «Про відпустки» та частини третьої статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відпустка без збереження заробітної плати надається за погодженням сторін (працівника і роботодавця).

55. Доводи касаційної скарги про порушення відповідачем трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 є необґрунтованими та спростовані матеріалами справи.

56. Безпідставними є й доводи касаційної скарги про те, що відповідачем не доведено факту невиконання позивачкою своїх посадових обов`язків при віддаленій праці, не доведено систематичного порушення з її боку, не доведено відсутності усного дозволу на віддалену працю, оскільки ОСОБА_1 звільнено за прогул.

57. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до неправильного тлумачення заявницею вищенаведених правових норм і необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це входить до його повноважень.

58. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження

№ 14-446цс18).

59. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

60. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 760/7225/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 484/2962/17, від 20 лютого 2019 року у справі

№ 757/28453/14-ц, від 27 червня 2018 року у справі № 664/2820/15-ц, від 28 квітня 2022 року у справі № 761/48981/19, від 01 червня 2023 року у справі

№ 723/4239/21, від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 02 лютого

2023 року у справі № 505/1452/19, від 06 березня 2018 року у справі

№ 235/2284/17, від 26 червня 2019 року у справі № 572/2944/16-ц, від 15 листопада 2021 року у справі № 212/9516/19, від 09 листопада 2021 року у справі

№ 235/5659/20, від 08 травня 2019 року у справі № 489/1609/17, від 27 серпня

2020 року у справі № 161/14225/19, від 05 грудня 2018 року у справі

№ 754/16137/15-ц, від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 та постановах Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15,

від 07 листопада 2011 року у справі № 6-45цс11, на які посилалась заявниця в касаційній скарзі.

61. Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

62. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 червня

2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 22 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:Н. Ю. Сакара Є. В. Синельников В. В. Шипович