Постанова

від 22.05.2024 по справі 398/135/24

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

22 травня 2024 року м. Кропивницький

справа № 398/135/24

провадження № 22-ц/4809/641/24

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М.,Мурашка С.І.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Олександрійського міськрайонного судуКіровоградської областівід 15 січня 2024 року у складі судді Дубровської Н.М.,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Петрівської селищної ради Кіровоградської області, Олександрійської районної державної адміністрації Кіровоградської області, ОСОБА_3 про визнання недійсним розпорядження голови районної державної адміністрації Петрівського району Кіровоградської області.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного судуКіровоградської областівід 15 січня 2024 року цивільну справу направлено за підсудністю до Петрівського районного суду Кіровоградської області.

Не погоджуючисьіз зазначеноюухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм процесуального права, просив вказану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзиву наапеляційну скаргуне надходило.

Відповідно до вимог ч.2 ст.369 ЦПК Україниапеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першоїстатті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п.1 ч.1ст.353 ЦПК України). У зв`язку із розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно з ч.ч.4, 5 ст.268 та ст.383 ЦПК України постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судом встановлено, що 12 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Петрівської селищної ради Кіровоградської області, Олександрійської районної державної адміністрації Кіровоградської області, ОСОБА_3 , в якому просив визнати недійсним розпорядження голови Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області Ганжи В.І. від 07 травня 2002 року, яким надано у приватну власність земельну частку (пай) за №212-р та на підставі якого ОСОБА_3 видано державний акт права власності на землю серії КР №005207 від 21 травня 2002 року, чим обмежено право на володіння наявною власністю померлої матері - ОСОБА_4 інших спадкоємців.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного судуКіровоградської областівід 15 січня 2024 року цивільну справу направлено за підсудністю до Петрівського районного суду Кіровоградської області.

Ухвалою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 19 лютого 2024 року задоволено заяву судді Колесник С.І. про самовідвід у даній цивільній справі та передано її до канцелярії суду для визначення іншого судді в порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.

Ухвалою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2024 року задоволено заяву судді Шаєнко Ю.В. про самовідвід у даній цивільній справі та передано її до канцелярії суду для визначення іншого судді в порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.

Відповідно до розпорядження від 27 лютого 2024 року №1 дану цивільну справу передано до територіально найближчого Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області, у зв`язку з відсутністю потрібної кількості суддів для розгляду справи.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про направлення за підсудністю до Петрівського районного суду Кіровоградської області суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки позивачем в позовній заяві заявлено вимоги лише до Петрівської селищної ради Кіровоградської області, інший відповідач - ОСОБА_3 проживає за адресою Кіровоградська область, с. Червонокостянтинівка, яка відноситься до територіальної підсудності Петрівського районного суду Кіровоградської області, а тому справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Крім того, суд, передаючи справу за підсудністю до Петрівського районного суду Кіровоградської області посилався на ст.30 ЦПК України (Виключна підсудність).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з такого.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.

Відповідно до ч.1 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Тобто, загальне правило територіальної підсудності щодо пред`явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями Цивільного процесуального кодексу України.

Статтею 30 ЦПК України встановлена виключна підсудність справ.

Виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. У цих категоріях справ не допускається також договірна підсудність.

Так, згідно з ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.

При цьому, тлумачення частини 3 статті 30 ЦПК України повинно відбуватися з урахуванням принципу правової визначеності, який, в аспекті даного спору, полягає у забезпеченні здатності вірного тлумачення закону пересічною особою. Зокрема, встановлюючи підхід до тлумачення правових норм, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.07.1995 у справі «Толстой-Милославський» (Tolstoy Miloslavsky) проти Сполученого Королівства (скарга №18139/91), визначаючи зміст терміну «передбачений законом» сформулював наступну умову: положення національного законодавства повинні бути настільки ясними, зрозумілими і визначеними, щоб будь-яка людина, за необхідності скориставшись порадою юриста, могла б повністю зрозуміти зміст закону.

З огляду на зазначений підхід Європейського суду з прав людини до тлумачення правових норм, спір має розглядатися за правилами виключної підсудності, коли нерухоме майно, право власності на таке майно або інші вимоги, що стосуються нерухомого майна, є предметом спору.

Як на тому наголошено у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Предмет позову у даній справі стосується права власності щодо земельної ділянки.

З огляду на викладене вище апеляційний суд вважає, що, оскільки спір у даній справі виник з приводу нерухомого майна, а позовні вимоги мають явний, очевидний правовий зв`язок із нерухомим майном, а саме з приватною власністю на земельну частку (пай) на підставі державного акту на права власності на землю серії КР №005207 від 21 травня 2002 року, тому позов має розглядатися за правилами виключної підсудності.

Відповідно дост.129Конституції Україниосновними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно дост.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободтаке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст.367,374,376,382 - 384 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Олександрійського міськрайонного судуКіровоградської областівід 15січня 2024року -беззмін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді C.М. Єгорова

С.І. Мурашко