Постанова

від 15.05.2024 по справі 368/1525/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77

e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617

Унікальний номер справи № 368/1525/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/8686/2024Головуючий у суді першої інстанції - Шевченко І.І. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2024 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.

судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,

секретар Цуран С.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Кагарлицького районного споживчого товариства на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 11 січня 2024 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Кагарлицького районного споживчого товариства про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Кагарлицького районного споживчого товариства, у якому просила стягнути з відповідача на її користь 98 320,50 грн, що складається з компенсації за 46 днів невикористаної відпустки - 17 883,42 грн, вихідна допомога у двократному розмірі середньомісячної заробітної плати - 23 000,00 грн, матеріальна допомога на оздоровлення - 11 500,00 грн, заробіток за 38 днів затримки виплати - 19 863,63 грн, моральна шкода - 20 000,00 грн, витрати на сплату адвокатських послуг - 5 000,00 грн, та судового збору - 1 073,60 грн (а.с. 1-7).

У січні 2024 року ОСОБА_1 було подано заяву про забезпечення позову, у якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту, заборонити Кагарлицькому районному споживчому товариству приймати рішення або вчиняти дії спрямовані на укладання договорів (угод) про продаж єдиних майнових комплексів та/або корпоративного права на підприємства (об`єднання), інших утворених споживчим товариством суб`єктів господарювання, об`єктів основних засобів споживчого товариства, його підприємств (об`єднань), інших утворених споживчим товариством суб`єктів господарювання, міни, дарування, списання, передачу в заставу, тимчасову передачу, у тому числі надання позики, позички, здачу в оренду основних засобів споживчого товариства, його підприємств (об`єднань), інших утворених споживчим товариством суб`єктів господарювання членам споживчих товариств, підприємствам, організаціям, іншим фізичним і юридичним особам

Подана заява обґрунтовувалась тим, що 31.08.2023 позивач була звільнена у зв`язку зі скороченням штату, згідно постанови від 16.06.2023, відповідно до записів в трудовій книжці, Розпорядження №4 від 31.08.2023. У грудні ОСОБА_1 стало відомо із усної розмови з іншими членами товариства, що одним із питань порядку денного буде стояти розподіл майна або його продаж. На час подачі позовної заяви відповідачі будь-яких дій по відшкодуванню заподіяної нам шкоди не здійснили. Виходячи з бездіяльності відповідача, розміру матеріального збитку позивач вважає, що відповідач може в любий час відчужити своє нерухоме майно, що ускладнить виконання майбутнього рішення суду (а.с. 76-78).

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 11.01.2024 заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Воропая Р.М. про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на майно, а саме: на нерухоме майно (магазин), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3222210100:01:435:0025, що належить Кагарлицькому районному споживчому товариству та заборонити державним реєстраторам, нотаріусам не приймати рішення або вчиняти дії спрямовані на укладання договорів (угод) про поділ, продаж, обмін, дарування чи безоплатну передачу у власність вище зазначеного об`єкту (а.с. 90-93).

В апеляційній скарзі, Кагарлицьке районне споживче товариство, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Вказує, що ані позивачем, ані її представником не було надано документального підтвердження того, що відповідач дійсно бажає розпорядитись своїм майном, тобто, зазначена обставина не підтверджується жодними доказами. Крім того, позивач та її представник не довели, що відповідач дійсно вчиняє дії, спрямовані на відчуження свого майна та що у разі такого відчуження виконання рішення суду про задоволення позову опиниться під загрозою невиконання (а.с. 94-97).

Відзиву від учасників справи не надходило.

У судовому засіданні представник Кагарлицького районного споживчого товариства - Клапчук Ф.П. заперечував проти поданої апеляційної скарги та просив її відхилити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, тобто, у даній справі між сторонами існує спір щодо існування у відповідача обов`язку сплатити грошові кошти при звільненні з роботи у розмірі близько 100 000,00 грн, тому накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.

Але погодитись із такими висновками у повній мірі не можливо з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до положень пунктів 1, 2 частини 1 статті 150 ЦПК України серед переліку видів забезпечення позову є накладення арешту та заборона вчиняти певні дії.

Згідно із ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також убезпечення від спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами існує спір у зв`язку з непроведенням повного розрахунку товариства зі звільненим працівником.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач зазначає, що їй стало відомо, що відповідач на чергових загальних зборах може ставити на вирішення питання щодо розподілу майна товариства або його продаж, тобто, позивач ставить під сумнів можливість відповідача виконати свій обов`язок щодо сплати позивачу грошових коштів при звільненні з роботи у розмірі близько 100 000,00 грн.

Тобто, на думку позивача, при реалізації відповідачем свого права на розпорядження майном (рухомим/нерухомим), позивач не зможе задовольнити свої вимоги, у разі задоволення позовних вимог у майбутньому. На підтвердження своїх доводів, зазначених у заяві про забезпечення позову, позивачем надано витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

Однак, із витягу вбачається, що відповідач користується лише земельною ділянкою з кадастровим номером 3222210100:01:040:0003, на підставі укладеного договору оренди від 01.03.2019 з Кагарлицькою міською радою Київської області.

Інформації щодо власника інших земельних ділянок, зазначених у наданому витягу, матеріали справи не містять, як і не містять інформації щодо власника земельної ділянки з кадастровим номером 3222210100:01:435:0025, на яку суд наклав арешт.

Окрім того, в матеріалах справи відсутня інформація щодо оцінки вартості земельної ділянки, на яку було накладено арешт, що позбавляє суд перевірити співмірність забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Таким чином, на зазначені обставини суд першої інстанції не звернув уваги та дійшов помилкового висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Окрім зазначеного, слід звернути увагу на те, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона вчиняти певні дії відносно об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона вчиняти певні дії відносно такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Таким чином, арешт майна і заборона вчиняти певні дії є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому відсутня необхідність у одночасному застосуванню двох зазначених способів забезпечення позову, за наявності підстав для такого застосування.

До того, варто зауважити на ту обставину, що у даному випадку, на розгляді суду першої інстанції перебуває трудовий спір між ОСОБА_1 та Кагарлицьким районним споживчим товариством. Предметом позову є стягнення невиплачених сум заробітної плати при звільненні позивача. Отже, задля врахування співвідношення між негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття заходів забезпечення позову, та з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом якого звернулась позивач, доцільним буде, в першу чергу, накладення арешту на грошові кошти відповідача, що розміщені на рахунках банківських установ.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Таким чином, апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Кагарлицького районного споживчого товариства задовольнити.

Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 11 січня 2024 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст виготовлено 20 травня 2024 року.

Суддя-доповідач

Судді