Ухвала

від 19.11.2024 по справі 368/1525/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 368/1525/23

провадження № 61-15192ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Кагарлицького районного споживчого товариства на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 09 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кагарлицького районного споживчого товариства про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила суд стягнути з Кагарлицького районного споживчого товариства на свою користь кошти у розмірі 98 320,65 грн, що складаються з: компенсації за 46 днів невикористаної відпустки у розмірі 17 883,42 грн, вихідної допомоги у двократному розмірі середньомісячної заробітної плати у розмірі 23 000,00 грн, матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 11 500,00 грн, заробітку за 38 днів затримки виплати у розмірі 19 863,63 грн, моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що у період з 22 вересня 1982 року до 31 серпня 2023 року ОСОБА_1 знаходилася у трудових відносинах з відповідачем, Кагарлицьким районним споживчим товариством. Зазначене підтверджується записом у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 .

31 серпня 2023 року позивачку звільнено у зв`язку зі скороченням штату.

Оскільки в день звільнення ОСОБА_1 працювала, що підтверджується табелем обліку робочого часу за серпень 2023 року, видачу належно оформленої трудової книги та розрахунок передбачений при звільненні відповідач зобов`язаний провести в день звільнення та в повному обсязі.

Однак, в день звільнення позивачки 31 серпня 2023 року, відповідач письмово не повідомив ОСОБА_1 про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Також відповідно до пункту 3.5 колективного договору між правлінням Кагарлицького районного споживчого товариства та Кагарлицьким об`єднанням профспілковим комітетом працівників споживчої кооперації на 2021-2023 роки, передбачено, що при звільненні з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП, працівнику виплачують вихідну допомогу у двократному розмірі середньомісячного заробітку.

Відповідно до чинного законодавства України та вищезазначеного колективного договору, у зв`язку зі звільненням позивач ОСОБА_1 повинно бути нараховано до виплати 52 383,42 грн: компенсація за 46 днів невикористаної відпустки у розмірі 17 883,42 грн, вихідна допомога у двократному розмірі середньомісячного заробітку у розмірі 23 000,00 грн, матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі 11 500,00 грн.

Відповідно до зарплатної відомості за липень та серпень 2023 року середньомісячна заробітна плата за два календарні місяці роботи ОСОБА_1 склала 23 000,00 грн. За таких обставин, середньоденна заробітна плата позивачки складає 522,72 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні, та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту звернення до суду пройшло 38 робочих днів (31 серпня 2023 року - 24 жовтня 2023 року), з нього підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, який на момент звернення до суду складає 19 863,63 грн.

Також позивачка посилалася на те, що у зв`язку зі скороченням та порушенням прав останньої на повний розрахунок з боку відповідача в час війни, ігнорування часу роботи на даному підприємстві, відсутність доган та зауважень, сприяло хвилюванню позивача, вона втратила нормальні життєві зв`язки, тим самим їм було заподіяно моральну шкоду, яку позивачка оцінила у розмірі 20 000,00 грн.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 09 травня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Кагарлицького районного споживчого товариства вихідну допомогу у двократному розмірі середньомісячної заробітної плати в розмірі 23 000,00 грн з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнуто з Кагарлицького районного споживчого товариства компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1 943,85 грн.

Стягнуто з Кагарлицького районного споживчого товариства середній заробіток за період затримки розрахунку з 31 серпня 2023 року до 11 жовтня 2023 року у розмірі 15 681,90 грн, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнуто з Кагарлицького районного споживчого товариства моральну шкоду в сумі 15 000,00 грн. Стягнуто з Кагарлицького районного споживчого товариства витрати по сплаті судового збору в сумі 805,20 грн.

Стягнуто з Кагарлицького районного споживчого товариства витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Стягнуто з Кагарлицького районного споживчого товариства на користь держави судовий збір у розмірі 2 413,88 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Кагарлицького районного споживчого товариства задоволено частково.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 09 травня 2024 року в частині визначення розміру моральної шкоди та витрат на правничу допомогу, змінено.

Стягнуто з Кагарлицького районного споживчого товариства на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3 000,00 грн.

Стягнуто з Кагарлицького районного споживчого товариства на користь ОСОБА_1 на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У листопаді 2024 року Кагарлицьке районне споживче товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 09 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати оскаржувані судові рішення.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому, незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Ціна позову у даній справі становить 98 320,65 грн, що станом на 01 січня 2024 року не перевищує вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 х 80 = 242 240,00 грн).

Зазначена справа є малозначною справою відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та судову практику у цій категорії справ.

Касаційна скарга не містить обґрунтування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Посилання заявника на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження не заслуговують на увагу, оскільки з указаних підстав підлягають оскарженню рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, зокрема, у малозначних справах. Тобто такі доводи є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначних справах, підлягають касаційному оскарженню.

Верховний Суд зауважує, що обґрунтування касаційної скарги підставами, передбаченими частиною другою статті 389 ЦПК України, не звільняє заявника від обов`язку, у відповідності до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, обґрунтувати підстави перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023)

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

З урахуванням наведеного, оскільки представник Кагарлицького районного споживчого товариства подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Кагарлицького районного споживчого товариствана рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 09 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кагарлицького районного споживчого товариства про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник