Постанова

від 14.05.2024 по справі 911/1681/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2024 р. Справа№ 911/1681/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Блохіна В.Ю. - адвокат, посвідчення № 21/927;

від відповідача 4: Варес М.О. - адвокат, посвідчення № 21/1212;

від відповідача 1, 2, 3, 5, 6, 7: не з`явились;

від третіх осіб: не з`явились;

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2023 (повний текст - 17.11.2023)

у справі № 911/1681/22 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом ОСОБА_1

до відповідач 1- ОСОБА_2

відповідач 2- ОСОБА_3

відповідач 3- Товариство з обмеженою відповідальністю "Будіндастрі Лтд"

відповідач 4- ОСОБА_4

відповідач 5- ОСОБА_5

відповідач 6- ОСОБА_6

відповідач 7- Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональні ресурси"

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1- ОСОБА_7

2- ОСОБА_8

3- ОСОБА_9

про визнання недійсним правочину, витребування часток у статутному капіталі товариства, визначення розмірів часток у такому товаристві

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог

ОСОБА_1 подано позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права спільної сумісної власності та визначення розміру часток у статутному капіталі товариства.

Зокрема, позивачка у позові просила: визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» від 12.09.2019 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будіндастрі ЛТД», що діє в інтересах ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 ; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 частки у розмірі 25 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси», що у грошовому еквіваленті складає 8 300,00 грн.;

- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 частки у розмірі 25% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси», що у грошовому еквіваленті складає 8 300,00 грн.; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 частки у розмірі 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси», що у грошовому еквіваленті складає 16 600,00 грн.; визнати частку у розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси», що у грошовому еквіваленті складає 33 200 грн., спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визначити розмір часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» наступним чином: частка ОСОБА_1 становить 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси», що у грошовому еквіваленті складає 16 600,00 грн.; частка ОСОБА_2 становить 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси», що у грошовому еквіваленті складає - 16 600,00 грн. Всього статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» (100%) складає 32 200,00 грн.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.09.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачкою не обґрунтовано та не доведено ознак недобросовісності в діях набувачів майна, оскільки виходячи з відкритих даних ЄДР у них не було підстав сумніватись в правомірності правочинів. Набувачі майна, навіть при наявності окремих сумнівів, не можуть і не повинні бути достовірно обізнаними з особливостями подружнього життя позивачки з відповідачем-1, тому аргументи позивачки не доводять недобросовісності набувачів майна.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 05.12.2023 (через канцелярію суду) звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Північний апеляційний господарський суд відкрити апеляційне провадження. Рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Також стягнути з відповідачів на користь позивача сплачений судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

20.12.2023 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2023 у справі № 911/1681/22, розгляд справи було призначено на 06.02.2024.

25.12.2023 від відповідача 4 надійшов відзив на апеляційну скаргу у даній справі, який було прийнято в порядку ст. 263 ГПК України.

06.02.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою відклав розгляд справи на 05.03.2024.

29.02.2024 (через Електронний суд) від позивача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

05.03.2024 (через електронну пошту) від відповідача 4 надійшли письмові пояснення. Розгляд справи відкладався, зокрема через особливість повідомлення фізичних осіб - відповідачів у справі, здійснення витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також здійснення запитів до АТ «Укрпошта» з метою з`ясування обставин вручення/невручення судової кореспонденції.

У судовому засіданні 02.04.2024 скаржницею було підтримано раніше подане клопотання від 06.02.2024 про витребування у ОСОБА_5 оригіналу заяви ОСОБА_1 від 09.06.2017. Суд апеляційної інстанції залишив подане клопотання без розгляду з мотивів, викладених у відповідній ухвалі.

Також, при дослідженні матеріалів справи, у судовому засіданні 02.04.2024 судом апеляційної інстанції було встановлено, а присутніми представниками сторін підтверджено, що в матеріалах справи відсутня копія оскаржуваного договору купівлі-продажу корпоративних прав від 12.09.2019. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 було витребувано у сторін оригінали для огляду (а належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи): договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Регіональні ресурси» від 12.09.2019, укладений між ТОВ «Будіндастрі ЛТД» (що діяв в інтересах ОСОБА_2 ) та ОСОБА_3 ; заяви ОСОБА_1 щодо надання згоди на відчуження частки в статутному капіталі ТОВ «Регіональні ресурси». Витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Жукової Ю.В. інформацію, чи стосується нотаріальна дія (зареєстрована в реєстрі за № 2318) обставин надання ОСОБА_1 згоди на розпорядження (управлення, тощо) корпоративними правами подружжя. Якщо так - надати довідку про вчинену нотаріальну дію (зареєстровану в реєстрі за № 2318) та копії документів, що зберігаються у нотаріуса відносно такої вчиненої нотаріальної дії.

На виконання ухвали суду від 02.04.2024 було приватним нотаріусом було надано відповідь № 59/01-16 від 26.04.2024. В якій нотаріус повідомив, що ним 09.06.2017 було засвідчено справжність підпису ОСОБА_1 на заяві про згоду на укладення договорів про передання в управління корпоративних прав, набутих за час шлюбу з ОСОБА_2 , на умовах та його розсуд та зареєстровано в реєстрі за р.№ 2318. Відповідно до Типової номенклатури справ державної нотаріальної контори та приватного нотаріуса № 3253/5 від 22.12.2010 - копії документів відносно такої вчиненої нотаріальної дії у нотаріуса не зберігаються.

В судове засідання 14.05.2024 з`явились представники апелянта та відповідача 4. Представниця апелянта в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про відмову в позові. Представниця відповідача 4 проти доводів апеляційної скарги заперечила, просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Окрім цього в судовому засіданні 14.05.2024 представником відповідача 4 було надано копію договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Регіональні ресурси» від 12.09.2019. Водночас, представниця зазначила, що вказаний примірник договору не містить посвідчення «з оригіналом згідно», оскільки оригінал такого договору у відповідача 4 відсутній. Вказана копія була долучена до матеріалів справи.

Інші представники учасників апеляційного провадження у судове засідання 14.05.2024 не з`явились, про час та місце якого повідомлені належним чином.

Щодо повідомлення сторін, щодо дати (14.05.2024) засідання, на якому було ухвалено постанову, за результатом розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2023 у справі № 911/1681/22.

Так, відповідач 1 отримав ухвалу від 02.04.2024 (про відкладення розгляду справи на 14.05.2024), яку було доставлено до електронного кабінету сторони 04.04.2024 о 17:49. Довідка про доставку електронного документа від 08.04.2024 долучена до матеріалів справи.

Відповідач 2 отримав ухвалу від 02.04.2024, в порядку передбаченим ст. 242 ГПК України: судом апеляційної інстанції було здійснено відправку засобами поштового зв`язку за двома адресами відповідачу 2: АДРЕСА_1 (вказана адреса містилась на процесуальних документах сторін), за трекінгномером: 0600259467540, поштове повідомлення повернулося з відміткою : «адресат відсутній за вказаною адресою» та за адресою: АДРЕСА_2 (підтверджується витягом з Єдиного демографічного реєстру, здійсненого судом), за трекінгномером: 0600259467591, поштове повідомлення повернулося з відміткою : «адресат відсутній за вказаною адресою». Суд апеляційної інстанції здійснив всі можливі заходи для з`ясування адреси відповідача 2 та належного його повідомлення.

Щодо відповідача 3, Північний апеляційний господарський суд звертає увагу сторін, що судом апеляційної інстанції було встановлено актуальну адресу місця реєстрації відповідача 3, а саме головуючою суддею було здійснено запит та отримано відповідь № 480369 від 06.03.2024 (т. 3, а.с. 248-251), з якої вбачається, що відповідач 3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , куди було здійснено судом апеляційної інстанції відправку ухвали суду за трекінгномером: 0600259467532, який повернувся на адресу суду з відміткою «ТОВ не з`явилось». Водночас, суд апеляційної інстанції ухвалою від 05.03.2024 зобов`язав невідкладно УДППЗ «Укрпошта» (Київську міську дирекцію), вручити дану ухвалу відповідачу 3 (Товариству з обмеженою відповідальністю "Будіндастрі Лтд" за адресою : 01103, м. Київ, вул. Драгомирова 2-А) та надати докази вручення даної ухвали суду протягом п`яти днів. 19.03.2024 (засобами поштового зв`язку) від УДППЗ «Укрпошта» надійшов лист (який було зареєстровано 21.03.2024), в даному листі УДППЗ «Укрпошта» зазначила, що за місцем реєстрації відповідача 3 розташований багатоповерховий будинок, в якому знаходиться велика кількість фірм та офісів, а тому УДППЗ «Укрпошта» не змогла розшукати адресата та повернула ухвалу від 05.03.2024 до суду апеляційної інстанції. Інші адреси відсутні. Тобто щодо відповідача 3 суд апеляційної інстанції здійснив всі можливі заходи з метою належного повідомлення сторони.

Відповідач 5 отримав ухвалу від 02.04.2024, яку було доставлено до електронного кабінету 04.04.2024 о 17:49. Довідка про доставку електронного документа від 08.04.2024 долучена до матеріалів справи.

Судом апеляційної інстанції було здійснено відправку засобами поштового зв`язку відповідачу 6 за адресою: АДРЕСА_4 , за трекінг номером : 0600259467516, поштове повідомлення повернулося з відміткою : «за закінченням терміну зберігання». Суд апеляційної інстанції здійснив всіх можливих заходів для з`ясування адреси відповідача 6. Адреса наявна в матеріалах справи, та також адреса була додатково з`ясована головуючою суддею, про що отримано відповідь № 480382 від 06.03.2024 (т. 3, а.с. 257- 258), з якої вбачається, що відповідач 6 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 . Водночас, суд апеляційної інстанції зобов`язував невідкладно УДППЗ «Укрпошта» (Київську міську дирекцію), вручити дану ухвалу відповідачу 6 (за адресою: АДРЕСА_4 ) та надати докази вручення даної ухвали суду протягом п`яти днів. Листами від УДППЗ «Укрпошта» надійшли відповіді, в яких зазначено про неможливість вручення ухвали.

Відповідач 7 отримав ухвалу від 02.04.2024, яку було доставлено до електронного кабінету 04.04.2024 о 17:49. Довідка про доставку електронного документа від 08.04.2024 долучена до матеріалів справи.

Щодо вручення ухвали третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_7 . Суд апеляційної інстанції зазначає, що УДППЗ «Укрпошта» не може здійснювати відправку поштових повідомлень ОСОБА_7 , оскільки з матеріалів справи та з отриманою головуючою суддею відповіді № 362694 від 13.12.2023 (т.3 а.с. 252-254) чітко вбачається, що ОСОБА_7 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 . Водночас, дане місто є окупованим, що є відомою обставиною та не підлягає додатковому доведенню.

Щодо вручення ухвали третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_8 . ОСОБА_8 ухвалу отримала особисто, поштове повідомлення повернулося до суду апеляційної інстанції та долучено до матеріалів справи.

Щодо вручення ухвали третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_9 . Північний апеляційний господарський суд зазначає, що їй було здійснено відправку за адресою: АДРЕСА_6 . Поштове повідомлення повернулося до суду апеляційної інстанції з відміткою: «за закінченням терміну зберігання». Головуючою суддею було здійснено запит щодо місця реєстрації та перебування ОСОБА_9 та отримано відповідь № 480516 від 06.03.2024, в якій зазначено, що за вказаними параметрами інформації не знайдено. Суд апеляційної інстанції перевіривши матеріали справи, зробивши запит, перевіривши онлайн ресурси не знайшов іншої адреси місці перебування та реєстрації ОСОБА_9 . Водночас, судом апеляційної інстанції також було зобов`язано до УДППЗ «Укрпошта» вручити ухвалу ОСОБА_9 . Від УДППЗ «Укрпошта» надійшла відповідь, в якій зазначено про неможливість вручення ухвали.

Також, Північний апеляційний господарський суд неодноразово робив публікації на сайті судової влади з датами судових засідань.

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин, враховуючи поведінку сторін: подання клопотань про відкладення розглялу справи, узгодження продовження строку розгляду справи, з метою належного повідомлення усіх учасників апеляційного провадження), враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" та інші чинники.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів

У поданій апеляційній скарзі позивачка зазначила, що суд першої інстанції у ухвалив рішення із невірним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права та просила його скасувати з наступних підстав.

Так, апелянтка стверджує про неправомірність дій відповідача-1 з розпорядження - продажу відповідачу-2 частки 100% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси», яка належала позивачці на праві спільної сумісної власності подружжя з відповідачем-1, за договором купівлі-продажу від 12.09.2019, який вчинено без згоди позивачки, як одного з подружжя та співвласника.

Як зазначає скаржниця, при вирішенні даного спору суду необхідно врахувати правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 916/2813/18, згідно якої наголошено на «презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Окрім цього, апелянтка вказала, що зазначення у п. 9.4. договору управління майном (корпоративними правами) від 03.10.2017, що ОСОБА_1 погодила укладання ОСОБА_2 цього договору з ТОВ «Будіндастрі Лтд», не підтверджує надання такої згоди ОСОБА_2 через відсутність підпису ОСОБА_1 на цьому договорі або наявність іншого письмового документу, який би міг підтвердити надання згоди саме на укладання договору на управління корпоративними правами ТОВ «Регіональні ресурси» (Спірною часткою). А навпаки, підтверджує те, що ОСОБА_2 разом з ТОВ «Будіндастрі Лтд» та ОСОБА_3 сплановано незаконно, з метою позбавлення власності ОСОБА_1 , відчужили спірну частку ОСОБА_3 («проміжне звено»), а через 12 (дванадцять) днів - двоюрідному брату ОСОБА_2 ОСОБА_10 . По-трете, згода на укладення договорів на передання в управління корпоративних прав не є згодою співласника майна на його відчуження.

Отже, заява ОСОБА_1 від 09.06.2017 не є згодою співвласника на відчуження спільного майна, відсутність якої і є правовою підставою позовних вимог. По-четверте, згідно імперативних норм права управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління (ст. 1037 ЦК України).

Також скаржниця зазначила про недобросовісність дій, зокрема ОСОБА_3 . Оскільки останньому було відомо про перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі на момент придбання спірної частки, а також про розповсюдження на таку режиму спільної сумісної власності ОСОБА_3 при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу спірної частки, як покупцю, було відомо.

Отже, обставини укладення оспорюваного договору купівлі-продажу від 12.09.2019 свідчать про те, що ОСОБА_3 знав (міг та повинен був знати), що спірна частка належить не тільки ОСОБА_11 , але і ОСОБА_1 , відповідно, повинен був зажадати від управителя надання також і згоди останньої на укладення договору купівлі-продажу, а не підписувати такий договір, заздалегідь знаючи та розуміючи, що такий вчиняється без згоди дружини ОСОБА_2 .

Щодо решти відповідачів, зокрема, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_6 , то на момент придбання ними спірної частки, така вже вибула з власності ОСОБА_1 , а відтак, її попередній режим не мав значення для таких правочинів. Не дивлячись на зазначене, апелянтка зазначила, що добросовісність набувачів ОСОБА_5 , ОСОБА_13 та ОСОБА_6 не є недоведеною.

А тому скаржниця просила задовольнити апеляційну скаргу у даній справі та скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове - про задоволення позову в повному обсязі.

5. Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, який було прийнято судом апеляційної інстанції в порядку ст. 263 ГПК України відповідач 4 заперечував проти доводів апеляційної скарги.

В обґрунтування заперечень проти апеляційної скарги відповідач 4 зазначив, що твердження позивачки про наявність підстав для витребування частки у статутному капіталі ТОВ «Регіональні ресурси» безпідставні та не обґрунтовані.

Хоча спірна частка придбана відповідачем-1 в період їх шлюбу з позивачкою, що породжує право спільної сумісною власності на цю частку, однак, позивачка погодила укладення відповідачем договору управління майном (корпоративними правами) від 03.10.2017 року з ТОВ «Будіндастрі Лтд» (про що вказано в п. 9.4 договору управління), надавши йому право на власний розсуд визначати умови таких договорів. Вказане підтверджується самою копією договору, наданого позивачкою, а також копією заяви про згоду від 09.06.2017 року. А тому відповідач 4 просив апеляційну скаргу у даній справі залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, 26.11.2005 між позивачкою - ОСОБА_1 та відповідачем-1 - ОСОБА_2 укладено шлюб, який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції м. Києва, про що складено відповідний актовий запис за № 927.

27.10.2021 року Дарницьким районним судом м. Києва шлюб між позивачкою - ОСОБА_1 та відповідачем 1 - ОСОБА_2 розірвано.

За час шлюбу позивачка з відповідачем 1 набули у 2017 році у спільну сумісну власність, серед іншого, частку у розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» (Товариство, відповідач 7), номінальна вартість частки складає 33 200 грн.

Так, договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» (надалі - договір купівлі-продажу 1), укладеним 12.09.2019 року між відповідачем-3 (Товариством з обмеженою відповідальністю «Будіндастрі Лтд», Продавець), який діяв в інтересах відповідача-1 (на підставі договору управління майном (корпоративними правами), укладеним 03.10.2017 року між відповідачем-1 (установник управління) та відповідачем-3 (управитель) (надалі - договору управління), та відповідачем-2 (покупець).

Разом з цим, актом приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» (надалі - акт-1), складеним 12.09.2019 на виконання договору купівлі-продажу-1, відповідачем-3, який діє в інтересах відповідача-1 на підставі договору управління, та відповідачем-2, згідно з умовами якого відповідач-3 передав, а відповідач-2 прийняв частку в розмірі 100% статутного капіталу Товариства, номінальною вартістю 33 200 грн.

13.09.2019 року на підставі акту-1 державним реєстратором Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області Іванютою І.В. у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (надалі «ЄДР») вчинено реєстраційну дію № 13271070034001067 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», згідно якої внесено наступні відомості про учасників (власників) Товариства, а саме відповідача-2 з часткою у статутному капіталі Товариства у розмірі 100%, що у грошовому еквіваленті складає 32 000,00 грн.

Ппісля відчуження відповідачем-1 частки в розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» відповідачу-2, відбулись наступні переходи права власності на спірну частку у статутному капіталі Товариства та відповідно зміни у складі учасників Товариства, які, на думку апелянтки, є неправомірними і порушують її права та інтереси.

Так, через 12 днів після укладання відповідачем-3, який діяв в інтересах відповідача-1, та відповідачем-2 договору купівлі-продажу-1, останнім 24.09.2019 року відчужено спірну частку у статутному капіталі Товариства ОСОБА_10 (третій особі-1), який являється двоюрідним братом відповідача-1, шляхом укладання з ним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» (надалі - договір купівлі-продажу - 2) та, відповідно, складання того ж дня акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» (надалі - акт-2). 25.09.2019 року на підставі акта-2 державним реєстратором Броварської районної державної адміністрації Київської області Василенко Л.В. у ЄДР вчинено реєстраційну дію №13271070034001067 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи», згідно якої внесено наступні відомості про учасників (власників) Товариства, а саме ОСОБА_10 з часткою у статутному капіталі Товариства у розмірі 100%, що у грошовому еквіваленті складає 32 000,00 грн.

В подальшому 10.03.2020 року ОСОБА_10 відчужив спірну частку у статутному капіталі Товариства ОСОБА_8 шляхом укладання з нею договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» (надалі - договір купівлі-продажу-3) та, відповідно, складання того ж дня акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» (надалі - акт-3). 13.03.2020 року на підставі акта-3 державним реєстратором Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області Рудик Ю.І. у ЄДР вчинено реєстраційну дію №13271070039001067 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», згідно якої внесено наступні відомості про учасників (власників) Товариства, а саме ОСОБА_8 з часткою у статутному капіталі Товариства у розмірі 100%, що у грошовому еквіваленті складає 32 000,00 грн.

18.08.2020 року ОСОБА_8 відчужила спірну частку у статутному капіталі Товариства ОСОБА_4 (відповідач-4) в розмірі 12,5%, ОСОБА_5 (відповідач-5) - 12,5%, ОСОБА_6 (відповідачу-6) - 25 % та ОСОБА_9 - (50%) шляхом укладання з ними договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» (надалі - Ддоговори купівлі-продажу - (4 - 7)) та, відповідно, складанням того ж дня актів приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» (надалі - акти (4-7)). 14.09.2020 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дереберою Т.О. у ЄДР вчинено реєстраційну дію № 1003271070051001067 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, згідно якої внесено наступні відомості про учасників (власників) Товариства, а саме відповідачі 4 та 5 - по 12,5%, що у грошовому еквіваленті складає по 4 150,00 грн., відповідач-6 - 25%, що у грошовому еквіваленті складає 8300,00 грн. та ОСОБА_9 - 50%, що у грошовому еквіваленті складає 16 600,00 грн.

01.08.2022 року державним реєстратором Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області Захарченко Л.М. на підставі постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 року у справі №911/2780/20 у ЄДР вчинено реєстраційну дію №1003271070059001067 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», згідно якої внесено наступні відомості про учасників (власників) Товариства, а саме відповідачі 4 та 5 по 25%, що у грошовому еквіваленті складає по 8 300,00 грн., відповідач-6 - 50%, що у грошовому еквіваленті складає по 16 600,00 грн.

Таким чином, спірна частка в розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» належить відповідачам 4-6 (відповідачам 4 та 5 - по 25%, а відповідачу-6 - 50%).

Оскільки, спірна частка в розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» вибула поза волею позивачки та договір купівлі-продажу-1 підлягає визнанню недійсним, позивач просить витребувати частку з чужого незаконного володіння відповідачів 4-6. При цьому, вважає, що не є необхідним визнання недійсним послідуючих за договором купівлі-продажу-1 правочинів та скасування реєстраційних дій.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставами апеляційного оскарження, зокрема, було визначено незгоду із висновком суду першої інстанції про те, що заява ОСОБА_1 від 09.06.2017 є згодою співвласника на відчуження спільного майна, зокрема, спірної частки в статутному капіталі ТОВ «Регіональні ресурси».

Так, за доводами позивачки, договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 12.09.2019, який було укладено між ОСОБА_2 (від імені якого діяло ТОВ «Будіндастрі ЛТД» на підставі договору управління майном (корпоративними правами) від 03.10.2017) та ОСОБА_3 було неправомірно відчужено частку в розмірі 100% статутного капіталу ТОВ «Регіональні ресурси».

Скаржниця не погоджується з висновком суду першої інстанції, що відчуження частки в статутному капіталі правомірно відбулось 12.09.2019 року у відповідності до вказаного пункту договору управління за наявності заяви установника управління - ОСОБА_2 , адресованої приватному нотаріусу Жуковій Ю.В., якою цей підпис посвідчено. Таке волевиявлення ОСОБА_2 підтверджено ним його ж заявою, адресованою «Компетентним органам, всім, кого це стосується», підписаною 16.09.2019 року (посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковою Ю.В., зареєстровану в реєстрі за № 1963), якою він підтвердив надання згоди на продаж частки ОСОБА_3 . Надавши згоду своєму чоловікові на визначення умов договорів управління корпоративними правами на його розсуд, позивачка погодила тим самим і визначення його як установника управління, за згодою якого відбувається відчуження частки управителем.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в судових засіданнях адвокатесою позивачки було зазначено, що обставини підписання 09.06.2017 заяви (посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковою Ю.В., зареєстровану в реєстрі за № 2318) позивачка не може ані спростувати, ані підтвердити обставини, щодо її складання. Також в судових засіданнях адвокатесою позивачки та відповідача 4 було підтверджено відсутність у матеріалах справи копії оскаржуваного договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Регіональні ресурси» від 12.09.2019, оригіналу якого немає в цих сторін.

Судом апеляційної інстанції було вчинено всі можливі дії з метою встановлення обставин підписання позивачкою нотаріальної заяви від 09.06.2017 та отримання копії (а оригіналу - для огляду спірного договору від 12.09.2019. Однак, ані нотаріусом, ані сторонами не було надано ні договору (відповідачем 4 було надано лише незасвідчену копію такого договору), ні заяви (що підтверджується відповіддю нотаріуса від 26.04.2024 та відповідними поясненнями сторін).

Водночас, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянтки про відсутність її згоди на укладення спірного правочину відчуження частки, як підставу для задоволення її позову з урахуванням наступного.

За змістом пункту 4 частини першої статті 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом.

Відповідно до пунктів «а» та «д» частини першої статті 10 Закону учасники товариства мають право: а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

За вимогами ч.ч. 1, 2 та 4 ст. 369 Цивільного кодексу України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Аналіз наведених положень закону, які визначають порядок розпорядження майном, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, зокрема, часткою в статутному капіталі господарського товариства, дозволяє дійти висновку, що чоловік та дружина розпоряджаються цим майном за взаємною згодою, наявність якої презюмується при укладенні договорів одним з подружжя.

Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України права володіння, користування та розпоряджання своїм майном належать власнику. Якщо майно належить особі не на праві особистої приватної власності, а разом з іншим співвласником на праві спільної сумісної власності, то розпорядження майном здійснюється за згодою останнього. Відсутність такої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення правочину щодо спільного майна свідчить про відсутність у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення такого правочину. У таких випадках відсутня воля власника спільного майна, на боці якого виступають обидва співвласники (подружжя), на вчинення правочину.

Водночас пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18, яку правомірно врахував суд першої інстанції при розгляді даної справи

Відповідно до ст. 1037 ЦК України управитель управляє майном відповідно до умов договору. Управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління.

Таким чином, з аналізу вказаної норми, цивільним законодавством вимагається згода установника управління, тобто ОСОБА_2 , який таку надав. Натомість, як вбачається з матеріалів справи згода ОСОБА_1 на укладення договору управління майном (корпоративними правами) була отримана, що підтверджується п. 9.4. укладеного договору (в якому зазначено, що укладення цього договору відбувається за згодою ОСОБА_1 , дружини установника управління, підпис якої на відповідній заяві засвідчено 09.06.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жукової Ю.В.).

А тому суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржниці в цій частині як безпідставні.

В цій частині суд апеляційної інстанції враховує також правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18, відповідно до якої розпорядження учасником товариства його часткою в статутному капіталі, зважаючи на положення статей 116, 147 ЦК України, є суб`єктивним корпоративним правом такого учасника й відчуження ним на власний розсуд частки в статутному фонді не може вважатися використанням (відчуженням) спільного майна подружжя проти волі іншого з подружжя та не в інтересах сім`ї.

Доказів зворотного (що відповідач 1 дія не в інтересах сім`ї) позивачкою ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції доведено в розумінні ст. 74, 76-79, 80, 86, 269 ГПК України не було. А тому такі доводи скаржниці відхиляються судом апеляційної інстанції як окрема підстава для задоволення позовних вимог у даній справі.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказане вище не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог з посиланням на наявність згоди позивачки на укладення спірного договору про відчуження частки, наявності доказів дії відповідача-1 в інтересах сім`ї (посилаючись на подану відповідачем-1 декларацію за 2019 рік) з урахуванням наступного.

Як вбачається, зокрема із відзиву на позовну заяву та на апеляційну скаргу, відповідач 4 вказував про недобросовісність поведінки позивача в частині того, що позивачка не оспорювала договір купівлі-продажу протягом трьох років, при цьому в 2019 році частку в статутному капіталі ТОВ «Регіональні ресурси» придбав двоюрідний брат (як вона сама вказує) її чоловіка ОСОБА_10 , у якого в 2020 році вказану частку придбала її подруга ОСОБА_8 , в якої в свою чергу 50 % статутного капіталу придбала її мати ОСОБА_9 , яка протягом 2020-2022 років була стороною судового процесу по справі № 911/2780/20. Тоді як вся процесуальна кореспонденція по якій надходила на адресу спільного з позивачкою проживання, а всі рішення публікувались в Єдиному державному реєстрі судових рішень протягом цих років.

Таким чином, з поданих відзивів на позовну заяву та апеляційну скаргу, судом апеляційної інстанції було встановлено, що між відповідачами наявні корпоративні спори, які розглядались в судах України. Так, в провадженні господарських судів перебувала справа №911/2780/20.

Так, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси», ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_14 про:

визнання недійсним рішення єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» №28/08-20 від 04.09.2020, підписаного ОСОБА_8 ; скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1003271070041001067 про Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси», внесеного 04.09.2020 об 11:51:08 державним реєстратором Фастівської районної державної адміністрації Загоруйко Я.О.;

скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про виправлення помилок №1003277770042001067, внесеного 04.09.2020 об 11:59:10 державним реєстратором Фастівської районної державної адміністрації Загоруйко Я.О.;

визнання недійсним правочину з передачі ОСОБА_8 частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» на користь ОСОБА_9 в розмірі 100% статутного капіталу, про що складено акт приймання-передачі частки в статутному капіталі від 04.09.2020;

скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1003271070043001067 про ТОВ «Регіональні ресурси», внесеного 05.09.2020 о 12:45:05 приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Іщук І.В.;

визнання недійсним рішення учасника ТОВ «Регіональні ресурси» №07/09-20 від 07.09.2020, підписаного ОСОБА_9 , щодо збільшення розміру статутного капіталу, затвердження розміру частки та статуту в новій редакції;

визнання недійсним статуту ТОВ «Регіональні ресурси», затвердженого рішенням учасника ТОВ «Регіональні ресурси» №є07/09-20 від 07.09.2020;

скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про ТОВ «Регіональні ресурси», внесеного приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Іщук І.В. 08.09.2020 о 12:31:42 (внесення зміни до відомостей про юридичну особу);

скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1003271070044001067 про ТОВ «Регіональні ресурси», внесеного приватним нотаріусом ірпінського міського нотаріального округу Іщук І.В. 08.09.2020 о 13:33:21 (внесення зміни до відомостей про юридичну особу);

скасування запису в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1003277770045001067 про ТОВ «Регіональні ресурси», внесеного приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу І щук І.В. 08.09.2020 о 13:59:16 (виправлення помилок); - визначення розміру статутного капіталу ТОВ «Регіональні ресурси» - 33 200,00 грн;

скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1003271070046001067 про 10В «Регіональні ресурси», внесеного приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Іщук І.В. 12.09.2020 о 15:08:57 про учасника товариства;

витребування від ОСОБА_14 на користь ОСОБА_13 частку в розмірі 12,5% статутного капіталу ТОВ «Регіональні ресурси»;

витребування від ОСОБА_14 на користь ОСОБА_15 частку в розмірі 12,5% статутного капіталу ТОВ «Регіональні ресурси»; - витребування від ОСОБА_14 на користь ОСОБА_6 частку в розмірі 25% статутного капіталу ТОВ «Регіональні ресурси»;

переведення на ОСОБА_13 прав покупця частки в статутному капіталі ТОВ «Регіональні ресурси» за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі, укладеним між ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , в розмірі 12,5% статутного капіталу;

переведення на ОСОБА_5 прав покупця частки в статутному капіталі ТОВ «Регіональні ресурси» за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі, укладеним між ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , в розмірі 12,5% статутного капіталу;

переведення на ОСОБА_6 прав покупця частки в статутному капіталі ТОВ «Регіональні ресурси» за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі, укладеним між ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , в розмірі 25% статутного капіталу;

визначення розміру часток в статутному капіталі ТОВ «Регіональні ресурси» наступним чином: 1) частка ОСОБА_4 - 25% статутного капіталу, що становить 8 300,00 грн; 2) частка ОСОБА_15 - 25% статутного капіталу, що становить 8 300,00 грн; 3) частка ОСОБА_6 - 50% статутного капіталу, що становить 16 600,00 грн, всього статутний капітал (100%) - 33 200,00 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.09.2021 у справі №911/2780/20 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Водночас, під час розгляду вказаної справи судами було встановлено наступні обставини.

18 серпня 2020 року ОСОБА_8 , як власником частки в розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси», укладено договори купівлі-продажу часток у статутному капіталі цього товариства з позивачами - ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Умовами зазначених договорів передбачено, що ОСОБА_8 продала, а ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 придбали частки в статутному капіталі ТОВ «Регіональні ресурси» у наступних розмірах: ОСОБА_6 - 25% статутного капіталу, що в грошовому еквіваленті складає 8 300,00 грн; ОСОБА_4 - 12,5% статутного капіталу, що в грошовому еквіваленті складає 4 150,00 грн; ОСОБА_5 - 12,5% статутного капіталу, що в грошовому еквіваленті складає 4 150,00 грн.

18 серпня 2020 року ОСОБА_8 решту 50% розміру частки в статутному капіталі товариства, що в грошовому еквіваленті складає 16 600,00 грн, відчужила на користь ОСОБА_9 шляхом укладення договору купівлі-продажу від 18.08.2020.

Судами встановлено, що всі укладені правочини від 18.08.2020 є аналогічними за своїми умовами та передбачають перехід всіх прав та обов`язків учасника товариства в день їх укладення, що визначено пунктами 4 договорів.

18 серпня 2020 року між ОСОБА_8 , позивачами та ОСОБА_9 підписано акти приймання-передачі часток в статутному капіталі, відповідно до яких ОСОБА_8 передала, а позивачі і ОСОБА_9 прийняли відповідні частки в статутному капіталі товариства у передбачених договорами розмірах. Справжність підписів ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 на актах приймання-передачі засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г.

18 серпня 2020 року ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 підписано рішення загальних зборів (єдиного учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» №1 від 18.08.2020, відповідно до якого у зв`язку з відчуженням ОСОБА_8 часток в статутному капіталі на користь ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 вказані особи були включені до складу учасників товариства, а відповідно ОСОБА_8 виключена зі складу його учасників. Цим же рішенням розподілено частки в статутному капіталі товариства наступним чином: ОСОБА_9 - 50%, ОСОБА_6 - 25%, ОСОБА_4 - 12,5%, ОСОБА_5 - 12,5%. Справжність підписів осіб на рішенні №1 від 18.08.2020 засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г.

ОСОБА_8 04.09.2020 підписала рішення єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» №28/08-20 про зміну керівника. Відповідні відомості на підставі вказаного рішення від 04.09.2020 внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державним реєстратором Фастівської районної державної адміністрації Загоруйко Я.О. (записи №№1003271070041001067 та 1003277770042001067 від 04.09.2020).

04 вересня 2020 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підписано акт приймання-передачі частки в статутному капіталі, відповідно до якого ОСОБА_8 передала, а ОСОБА_9 прийняла частку в розмірі 100% статутного капіталу ТОВ «Регіональні ресурси». На підставі вказаного акта приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Іщук І.В. 05.09.2020 внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру за №1003271070043001067.

Зазначений акт складено на виконання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 05.05.2020, копію якого долучено до матеріалів справи. Відповідно до п. 3.1 вказаного договору купівлі-продажу від 05.05.2020 право власності на частку, яка є предметом договору у відповідності до його умов, переходить від продавця ( ОСОБА_8 ) до покупця ( ОСОБА_9 ) після підписання акта приймання-передачі частки.

07 вересня 2020 року ОСОБА_9 підписано рішення учасника ТОВ «Регіональні ресурси» №07/09-20, відповідно до змісту якого вона, діючи як єдиний учасник товариства, вирішила збільшити розмір статутного капіталу з 33 200,00 грн до 175 000,00 грн. У рішенні зазначено, що розмір частки єдиного учасника товариства ОСОБА_9 у статутному капіталі після сплати нею додаткового вкладу до статутного капіталу товариства становить 175 000,00 грн, що складає 100% статутного капіталу товариства. Також, зазначеним рішенням затверджено статут ТОВ «Регіональні ресурси» у новій редакції. На підставі рішення №07/09-20 приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Іщук І.В. 08.09.2020 внесено записи про зміни до відомостей Єдиного державного реєстру про юридичну особу №№1003271070044001067 та 1003277770045001067.

12 вересня 2020 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_14 підписано акт приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «Регіональні ресурси», відповідно до змісту якого ОСОБА_9 передала, а ОСОБА_14 прийняла частку товариства в розмірі 100% статутного капіталу. Зазначений акт складено на виконання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 10.09.2020, копію якого долучено до матеріалів справи.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору право власності на частку, яка є предметом договору у відповідності до його умов, переходить від продавця до покупця після підписання акта приймання-передачі частки. Пунктом 2.1 вказаного договору купівлі-продажу визначено, що частка в розмірі 100% статутного капіталу товариства продається за ціною 175 000,00 грн.

На підставі вказаного акта від 12.09.2020 приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Іщук І.В. внесено запис до Єдиного державного реєстру за №1003271070046001067 про учасника ТОВ «Регіональні ресурси» ОСОБА_14 .

У вересні 2020 року ОСОБА_9 зверталася до Господарського суду Київської області з позовними заявами до ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 18.08.2020. Рішенням Господарського суду Київської області від 28.12.2020 у справі №911/2797/20 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_9 до ОСОБА_8 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 18.08.2020. Рішенням Господарського суду Київської області від 03.02.2021 у справі №911/2787/20 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_9 до ОСОБА_8 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 18.08.2020. Рішенням Господарського суду Київської області від 24.02.2021 у справі №911/2796/20 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_9 до ОСОБА_8 та ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 18.08.2020.

Разом з цим, постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 частково скасовано рішення місцевого господарського суду та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково та викладено резолютивну частину рішення у наступній редакції: «Позов задоволено частково: визначено розмір статутного капіталу ТОВ «Регіональні ресурси» - 33 200,00 грн;

витребувано від ОСОБА_14 на користь ОСОБА_4 частку в розмірі 12,5% статутного капіталу ТОВ «Регіональні ресурси»;

витребувано від ОСОБА_14 на користь Дячка 1.0. частку в розмірі 12,5% статутного капіталу ТОВ «Регіональні ресурси»;

витребувано від ОСОБА_14 на користь ОСОБА_6 частку в розмірі 25%) статутного капіталу ТОВ «Регіональні ресурси»;

переведено на ОСОБА_13 права покупця частки в статутному капіталі ТОВ «Регіональні ресурси» за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі, укладеним між ОСОБА_9 та ОСОБА_14 в розмірі 12,5% статутного капіталу;

переведено на ОСОБА_5 права покупця частки в статутному капіталі ТОВ «Регіональні ресурси» за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі, укладеним між ОСОБА_9 та ОСОБА_14 в розмірі 12,5% статутного капіталу;

переведено на ОСОБА_6 права покупця частки в статутному капіталі ТОВ «Регіональні ресурси» за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі, укладеним між ОСОБА_9 та ОСОБА_14 в розмірі 25 % статутного капіталу;

визначено розмір часток у статутному капіталі ТОВ «Регіональні ресурси» наступним чином:

- частка ОСОБА_13 - 25 % статутного капіталу, що становить 8 300,00 грн;

- частка ОСОБА_5 - 25 % статутного капіталу, що становить 8 300,00 грн;

- частка ОСОБА_6 - 50 % статутного капіталу, щосиановить 16 600,00 грн, всього статутний капітал (100%) - 33 200,00 грн.»

Постановою Верховного Суду від 08.08.2022 у справі № 911/2780/20 залишено без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022.

Суд апеляційної інстанції на підстав ч. 4 ст. 75 ГПК України (обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом) враховує зазначені вище обставини справи як преюдиційні обставини. Так, судом апеляційної інстанції враховуються обставини, встановлені рішеннями суду у справі № 911/2780/20 відносно сторін, які не спростували встановлені обставини.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з частиною першою статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України верховенство права є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Як зазначив Конституційний Суд України в абзаці 3 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 та в абзаці 1 підпункту 2.1. пункту 2 мотивувальної частини рішення від 31 березня 2015 року № 1-рп/2015, складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях (legitimate expectations), зокрема у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване (рішення Конституційного Суду України від 05 червня 2019 року № 3-р(І)/2019).

Отже, правова визначеність гарантує, що однакові відносини, які склались в один і той же проміжок часу, не будуть врегульовані у різний спосіб.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц зазначила про те, що правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2004 року у справі "Світлана Науменко проти України" (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, §53).

Наразі саме на суди покладено значний обсяг відповідальності за дотримання принципу правової визначеності.

Крім того, в основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Принцип правової визначеності серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Брумареску проти Румунії" від 28 жовтня 1999 року (заява №28342/95).

Поняття "перегляд" охоплює не лише перегляд рішення суду нижчої інстанції судом вищої інстанції в межах однієї справи чи перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Європейський суд з прав людини у рішенні від 25 листопада 2021 року у справі "ЦЕНТР "УКРАСА" проти України" (заява № 2836/10) констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що судові рішення у провадженні № 15/140 фактично нівелювали результати провадження № 12/254, що призвело до порушення принципу юридичної визначеності. Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 14 березня 2023 року у cправі № 917/1746/20, Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів від 22 грудня 2022 року у справі № 921/83/19.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що суть позову у даній справі фактично зводиться до перегляду обставин, які були встановлені судами, зокрема, у справі № 911/2780/20. Даний позов та апеляційна скарга ставлять під сумнів остаточні судові рішення у вказаній справі, що набрали законної сили. Водночас, при розгляді даної справи скаржниця не спростувала висновки судів, викладені у наведених справах, а намагається довести неправомірність дій відповідачів, що передували встановленим у рішеннях обставин у справі № 911/2780/20 та доводи скаржника направлені на перегляд остаточних судових рішень, ухвалених в інших господарських справах, правовідносини в яких є пов?язаними з правовідносинами у цій справі, що є недопустимим.

Щодо оцінки відповідності дій, зокрема, позивачки, критерію добросовісності, суд апеляційної інстанції в цій частині на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України враховує наступні правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03 квітня 2024 року у справі № 917/1212/21.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), а отже, і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальноприйнятих уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться.

Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (стаття 13 ЦК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України, та вказано, що «оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 ЦК України, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 ЦК України, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення ЦК України або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними.

У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 ЦК України мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».

В цій частині, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачка, перебуваючи (до 2021 року) у зареєстрованому шлюбі із відповідачем 1 мала бути обізнана про наявність корпоративних спорів між відповідачами щодо відчуження та розподілу часток у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси». В цій частині суд апеляційної інстанції також зазначає, що позивачка, звертаючись за захистом ніби-то лише своїх прав, фактично просить визначити розмір часток у статутному капіталі відносно колишнього чоловіка - ОСОБА_2 . А тому з урахуванням вказаного вище, апеляційна скарга не підлягає задоволенню через вищенаведене. Інші доводи скаржниці не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки спрямовані на переоцінку у наведених судових рішеннях обставин.

Разом з цим, з урахуванням тієї обставини, що судом першої інстанції було відмовлено в задоволенні позову, однак з інших підстав - рішення суду першої інстанції з урахуванням викладеного вище - слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Таким чином, рішення (мотивувальна частина) суду першої інстанції підлягає зміні на підставі ст. 277 ГПК України з урахуванням викладеного у даній постанові.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосування наведених норм матеріального права, а також нез`ясування обставин, що мають значення для справи (зокрема, щодо нотаріальної згоди позивачки на відчуження спірної частки, так і обставини щодо надання такої згоди).

Отже, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що суд першої інстанції, ухваливши по суті правильне рішення, помилково, зокрема, відмовив з посиланням на погодження позивачкою відчуження спірної частки та через відсутність в діях відповідача-1 наміру вчинити правочин з метою, яка суперечить інтересам сім`ї, тоді як відмовити слід було через вказане вище в мотивувальній частині цієї постанови. Водночас, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, як і позовні вимоги через встановлене вище.

Таким чином, на підставі ст. 2, 4, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції, шляхом викладення її мотивувальної частини в редакції даної постанови.

9. Судові витрати

Згідно з положеннями ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд справи покладається на скаржницю як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанцій.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, ст. 275, 277, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2023 у справі № 911/1681/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2023 у справі № 911/1681/22 - змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції даної постанови.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржницю.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 22.05.2024.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич