Постанова

від 22.05.2024 по справі 280/429/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року

м. Київ

справа № 280/429/19

адміністративне провадження № К/9901/30376/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий Стародуб О.П.,

судді Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Розівський елеватор» на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.04.2021 (суддя Артоуз О.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.07.2021 (судді Божко Л.А., Лукманова О.М., Дурасова Ю.В.)

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Розівський елеватор» до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Нікітенко Людмили Олександрівни, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Бойка Олексія Анатолійовича, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Коротича Максима Миколайовича, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Скурідіна Юрія Геннадійовича, Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, за участю Прокуратури Запорізької області, треті особи: Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області, Оріхівська міська рада Запорізької області, Таврійьска сільська рада Оріхівського району Запорізької області, про визнання рішень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

30.01.2019 ПрАТ «Розівський елеватор» звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати Рішення відповідача 1 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №44975101 від 08.01.2019;

- зобов`язати відповідача 1 провести державну реєстрацію іншого речового права, права постійного користування земельною ділянкою на земельну ділянку кадастровий номер 2323983700:01:001:0211 за заявою позивача за реєстраційним номером 32066834;

- визнати протиправним та скасувати Рішення відповідача 1 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №44980206 від 08.01.2019;

- зобов`язати відповідача 1 провести державну реєстрацію іншого речового права, права постійного користування земельною ділянкою на земельну ділянку кадастровий номер 2323984000:01:001:0080 за заявою позивача за реєстраційним номером 32066177;

- визнати протиправним та скасувати Рішення відповідача 2 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №44974213 від 08.01.2019;

- зобов`язати відповідача 2 провести державну реєстрацію іншого речового права, права постійного користування земельною ділянкою на земельну ділянку кадастровий номер 2323910100:01:033:0029 за заявою позивача за реєстраційним номером 32065017;

- визнати протиправним та скасувати Рішення відповідача 3 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №44984228 від 09.01.2019;

- зобов`язати відповідача 3 провести державну реєстрацію іншого речового права, права постійного користування земельною ділянкою на земельну ділянку кадастровий помер 2323984000:01:001:0078 за заявою позивача за реєстраційним номером 32069428;

- визнати протиправним та скасувати Рішення відповідача 3 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №44985446 від 09.01.2019;

- зобов`язати відповідача 3 провести державну реєстрацію іншого речового права, права постійного користування земельною ділянкою на земельну ділянку кадастровий номер 2323984000:01:001:0079 за заявою позивача за реєстраційним номером 32070004;

- визнати протиправним та скасувати Рішення відповідача 4 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №44986360 від 09.01.2019;

- зобов`язати відповідача 4 провести державну реєстрацію іншого речового права, права постійного користування земельною ділянкою на земельну ділянку кадастровий номер 2323988000:02:001:0002 за заявою позивача за реєстраційним номером 32069233;

- зобов`язати відповідачів подати до Запорізького окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення у строк не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 31.10.2019 закрито провадження в частині позовних вимог про:

- зобов`язання відповідача 1 провести державну реєстрацію іншого речового права, права постійного користування земельною ділянкою на земельну ділянку кадастровий номер 2323983700:01:001:0211 за заявою позивача за реєстраційним номером 32066834;

- зобов`язання відповідача 1 провести державну реєстрацію іншого речового права, права постійного користування земельною ділянкою на земельну ділянку кадастровий номер 2323984000:01:001:0080 за заявою позивача за реєстраційним номером 32066177;

- зобов`язання відповідача 3 провести державну реєстрацію іншого речового права, права постійного користування земельною ділянкою на земельну ділянку кадастровий помер 2323984000:01:001:0078 за заявою позивача за реєстраційним номером 32069428;

- зобов`язання відповідача 3 провести державну реєстрацію іншого речового права, права постійного користування земельною ділянкою на земельну ділянку кадастровий номер 2323984000:01:001:0079 за заявою позивача за реєстраційним номером 32070004;

- зобов`язання відповідача 4 провести державну реєстрацію іншого речового права, права постійного користування земельною ділянкою на земельну ділянку кадастровий номер 2323988000:02:001:0002 за заявою позивача за реєстраційним номером 32069233.

До позовної заяви долучено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.

23.07.2019 представник позивача адвокат Савенко О.О. подав заяву про розмір судових витрат.

13.11.2019 представник позивача адвокат Савенко О.О. подав заяву про розмір судових витрат.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.11.2019 позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_1 Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №44975101 та №44980206 від 08.01.2019;

- визнано протиправним та скасовано Рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №44974213 від 08.01.2019;

- визнано протиправним та скасовано Рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_3 Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №44984228 та №44985446 від 09.01.2019;

- визнано протиправним та скасовано Рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_4 Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №44986360 від 09.01.2019.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

19.11.2019 представник позивача адвокат Савенко О.О. подав заяву про розмір судових витрат та акт про надання послуг.

Додатковим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.11.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.05.2020, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради на користь ПрАТ «Розівський елеватор» судові витрати в розмірі 9605 грн. судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.11.2019 повернуто з Державного бюджету України ПрАТ «Розівський елеватор» судовий збір в розмірі 9605 грн.

Постановою Верховного Суду від 04.03.2021 додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.11.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.05.2020 скасовано, а справу в частині вирішення питання про розподіл судових витрат направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Додатковим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09.04.2021, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.07.2021, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради на користь ПрАТ «Розівський елеватор» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 11 526 грн, а в іншій частині заяви відмовлено.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем заявлено адміністративний позов з дванадцятю самостійними вимогами немайнового характеру та додано дванадцять платіжних доручень про сплату судового збору на загальну суму 23052, 00 грн.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду суду від 31.10.2019 закрито провадження у справі №280/429/19 в частині 6 позовних вимог, а ухвалою суду від 27.11.2019, у зв`язку з закриттям провадження у справі щодо 5 позовних вимог у зв`язку із належністю цих вимог до компетенції господарського суду, повернуто з Державного бюджету України ПАТ «Розівський елеватор» судовий збір у розмірі 9605,00 грн., сплачений ним відповідно до платіжних доручень від 23.01.2019 №№ 010104, 010105, 010106, 010107, 010108.

Враховуючи, що постановою суду від 13.11.2019 задоволено 6 позовних вимог немайнового характеру, з урахуванням пропорційності, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача судового збору у розмірі 11526 грн. (6х 1921 грн.).

Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн., суд, серед іншого, виходив з того, що станом на 06.04.2021 представником позивача не надано доказів фактичної сплати наданих адвокатських послуг в порядку, передбаченому Договором про надання правничої допомоги.

Враховуючи, що заявлені витрати на правничу допомогу не підверджені належними доказами їх фактичної сплати, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу зазначивши, що надані представником позивача платіжні доручення від 20.11.2019 та від 20.05.2021 про оплату гонорару адвокату не можуть слугувати належним доказом понесення позивачем зазначених витрат, оскільки такі викликають сумніви у їх достовірності. Зокрема суд виходив з того, що платіжне доручення від 20.11.2019 не завірене належним чином банком, в ньому не зазначено номер справи, по якій сплачується гонорар за надання правничої допомоги; в платіжному дорученні від 20.05.2021 не зазначено по якій справі сплачена зазначена в ньому сума 15000 грн. та за які саме послуги.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги позивач покликається на те, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини справи, внаслідок чого суди дійшли помилкового висновку щодо відсутності підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу.

Зокрема покликається на те, що законодавцем не встановлено вичерпного переліку документів, що мають бути подані на підтвердження розміру судових витрат на правничу допомогу; для встановлення розміру судових витрат на правничу допомогу подається договір про надання правової допомоги та докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість; законодавець прямо використав у ч. 3 ст. 134 та у ч. 7 ст. 139 КАС України по відношенню до суми витрат на правничу допомогу словосполучення «сплачена або підлягає сплаті».

Покликається на те, що судами попередніх інстанцій не враховано, що відповідно до висновку, що міститься у постанові від 03.10.2019 Верховного Суду у справі №922/445/19, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Покликається на те, що оскаржуючи в апеляційному порядку додаткове рішення суду першої інстанції, Товариство подало до суду апеляційної інстанції платіжні доручення про оплату послуг адвоката та наголосило на тому, що розгляд заяви Товариства відбувся в письмовому провадженні без виклику сторін та без належного попередження шляхом направлення повістки та/або ухвали. Відтак, Товариство з причин, що не залежали від нього, не подало суду додатковий доказ платіжне доручення №110092 від 20.11.2019. Крім того, 20.05.2021 платіжним дорученням №050086 Товариство оплатило послуги з надання правової допомоги згідно пункту 4.2 Додаткової угоди №3 від 16.01.2019 до Договору про надання правової допомоги №4 від 03.01.2018 в сумі 15000 грн.

Також покликається на відсутність клопотання Департаменту реєстраційнийх послуг Запорізької міської ради про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, поданого в порядку ст. 134 КАС України.

Крім того покликається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду щодо сплати гонорару успіху, викладені у постанові від 12.05.2020 у справа №904/4507/18.

Просить скасувати додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.04.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду 14.07.2021 в частині відмови у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради на користь ПрАТ «Розівський елеватор» судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30000 грн.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив у її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Наголошував на неспівмірності заявленої до відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, законодавцем включено витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону №5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом наведених норм для усіх судових витрат встановлено однакові правила щодо їх доведення відповідними доказами.

Частина 1 ст. 143 КАС України визначає, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч. 3 ст. 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу від 07.07.2023 у справі №340/2823/21, в якій сформував такі загальні підходи до стягнення витрат у суді касаційної інстанції:

«Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України».

У постанові від 25.07.2023 у справі №340/4492/22 у розвиток зазначеної вище позиції Об`єднаної палати Верховний Суд дійшов висновку, що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.

Вирішуючи питання наявності підстав для ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат Верховний Суд в ухвалі від 23.01.2024 у справі №380/12348/22 сформував наступні висновки:

« 42. Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача у відзиві на касаційну скаргу просив покласти на виконком Львівської міськради судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу за підготовку та подання відзиву на касаційну скаргу.

43. Разом з тим, застосовуючи зазначені вище висновки Об`єднаної палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25 липня 2023 року у справі № 340/4492/22, та правові норми до правовідносин, що виникли у цій справі, колегія суддів звертає увагу, що у відзиві на касаційну скаргу від 7 вересня 2023 року позивач: зазначив загальне прохання про необхідність стягнення судових витрат; до ухвалення у справі постанови Верховного Суду не надав доказів на підтвердження понесення таких витрат, як і не вказав будь-яких причин, які унеможливлюють подання ним вчасно відповідних доказів; не повідомив про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення постанови за касаційною скаргою. Не наведені обставини поважності причин неподання відповідних доказів щодо правничої допомоги й у поданій представником позивача заяві від 21 грудня 2023 року про ухвалення додаткового судового рішення.

44. Наведене вище дає підстави вважати, що представник позивача не подав заяви, яка б у розумінні положень частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України давала суду касаційної інстанції правові передумови для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.

45. Відповідно до частини другої статті 167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

46. Відтак, оскільки представник позивача не дотримався процесуальних норм закону, після того, як за касаційною скаргою ухвалена постанова, у суду касаційної інстанції відсутні процесуальні підстави для вирішення питання про розподіл витрат відповідно до статті 252 КАС України.

47. Аналогічний підхід застосовний в ухвалі Верховного Суду від 8 січня 2024 року у справі № 580/3758/19.»

Наведені висновки підлягають застосуванню і до справи, що розглядається.

Як встановлено судами, позивач неодноразово подавав до суду заяви про розмір судових витрат, однак доказів на підтвердження понесення таких витрат не надавав, як і не вказував будь-яких причин, які б унеможливлювали подання ним вчасно відповідних доказів, чи свідчили б про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі.

Покликання позивача в обґрунтування доводів касаційної скарги на неможливість складення акту про надання послуг до завершення розгляду справи є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки за загальними правилами відшкодуванню підлягають лише реально понесені та належним чином підтверджені судові витрати, а саме по собі продовження судового розгляду не є тією обставиною, що перешкоджає надати докази уже понесених судових витрат.

Крім того, у постанові від 28.07.2023 у справі №640/583/20 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність в платіжному дорученні номеру справи виключає можливість врахування його як доказ понесення витрат на правову допомогу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що надані позивачем, на підтвердження понесення судових витрат, платіжні доручення не містять необхідних реквізитів, в тому числі щодо номеру справи, по якій сплачено відповідні кошти, які б дозволяли в сукупності ідентифікувати відповідний платіж. Позивачем такі обставини не спростовано.

За таких обставин, зважаючи на сформовану практику Верховного Суду, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку щодо недоведеності факту понесення в цій частині судових витрат та відмовили в цій частині в задоволенні заяви позивача.

Покликання позивача на відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та на висновки Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, відповідно до яких розподілу підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, також є безпідставним, оскільки суди попередніх інстанцій відмовили у відшкодуванні таких витрат з підстав недоведеності їх понесення.

Також безпідставним є покликання позивача в обґрунтування доводів касаційної скарги на висновки Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, оскільки суди попередніх інстанцій відмовили у відшкодуванні судових витрат з підстав недоведеності доказами факту їх понесення, а зазначена постанова Верховного Суду не містить висновків про те, що гонорар адвокату, відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», підлягає сплаті незалежно від попереднього понесення таких витрат та незалежно від наявності доказів понесення таких витрат.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки при ухваленні рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України,

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Розівський елеватор» залишити без задоволення, а додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.04.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.07.2021 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук