Рішення

від 21.05.2024 по справі 733/1375/23

ІЧНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/29/24

Єдиний унікальний №733/1375/23

Рішення

Іменем України

21 травня 2024 року м. Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області

у складі головуючого - судді Овчарика В.М.,

за участю секретарів Пікуль Л.К., Ткаченко В.М.,

позивача за первісним позовом ОСОБА_1 ,

представника позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 та

представника третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ічня за правилами загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Ічнянська міська рада Чернігівської області, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Ічнянська міська рада Чернігівської області, як орган опіки та піклування, про встановлення часу участі матері у спілкуванні з дитиною,

установив:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав.В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до рішення Ічнянського районного суду від 10 жовтня 2017 року відібрано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батька ОСОБА_1 , та повернуто дитину ОСОБА_5 на виховання матері ОСОБА_6 , за місцем її проживання по АДРЕСА_1 . Однак до цього часу син ОСОБА_1 проживає разом з батьком в АДРЕСА_2 , а мати ОСОБА_4 жодним чином не приймає участі у вихованні сина, не піклується про дитину та не цікавиться успіхами, станом здоров`я, навчанням та підготовкою до самостійного життя дитини, не забезпечує матеріально та педагогічно, тому позивач просить позбавити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_5 , а також стягнути з неї судові витрати.

10жовтня 2023року відпредставника відповідачаза первіснимпозовом ОСОБА_2 до судунадійшла зустрічнапозовна заявапро встановленнячасу участіматері успілкуванні здитиною,в якійостання зазначає,що ОСОБА_1 навмисно створюєтакі умови,щоб позбавити ОСОБА_7 батьківських прав,але останнякатегорично протицього. Наявний висновок органу опіки та піклування не може бути належною обставиною доцільності позбавлення батьківських прав. Просить визначити спосіб участі матері ОСОБА_4 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без присутності батька, а саме: особисте спілкування за місцем проживання матері за адресою: АДРЕСА_1 , через вихідні - починаючи з п?ятниці 17:00 год до 17:00 години неділі, на шкільних канікулах: влітку - один місяць літніх канікул за місцем проживання матері з можливістю оздоровлення дитини в курортно-оздоровчих закладах на території України та зобов?язати батька не чинити перешкоди спілкуванню засобами телефонного зв`язку, посилаючись на те, що 27 травня 2017 року відповідач забрав сина на вихідні до себе, проте наступного дня повідомив, що сина їй не поверне, який залишиться проживати разом з ним. Добровільно сина відповідач їй не повернув, тому вона звернулась до суду з позовом про відібрання дитини від батька. Проте, відповідач рішення суду від 10 жовтня 2017 року по справі № 733/1096/17 про відібрання дитини від батька не виконав, дитину з 2017 року по даний час не повернув матері, своїми діями чинить перешкоди у побаченні та спілкуванні з сином, в разі наближення до дитини погрожує фізичною розправою матері та її рідним. Негативно налаштовує дитину проти матері. Між батьком та матір`ю дитини немає взаєморозуміння, що негативно позначається на дитині (а.с. 37-38).

Ухвалою судді від 13 вересня 2023 року провадження у справі відкрито та справу призначено до судового розгляду в порядку загального позовного провадження (а.с. 30). 24.10.2023 року ОСОБА_1 подано заяву про виклик свідків (а.с. 50); 01.11.2023 року адвокатом Сакун подане клопотання про приєднання доказів (а.с. 52); подано заяву про виклик свідків (а.с. 50); ухвалою суду від 01 листопада 2023 року зустрічний позов ОСОБА_4 прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 (а.с. 59-61); 17.11.2023 року адвокатом Сакун І.А. подано заяву про виклик свідків (а.с. 70); ухвалою суду від 17 листопада 2023 року закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті (а.с. 75); 13 грудня 2023 року від третьої особи надійшло рішення виконачого комітетут № 570 від 07.12.2023 року та висновок органу опіки та піклування (а.с. 80, 81, 82-83); 02 квітня 2024 року від представника позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 надійшла заява про зупинення провадження в справі (а.с. 107), у задоволенні якої ухвалою суду від 02.04.2024 року було відмовлено (а.с. 114); 21.05.2024 року адвокатом Сакун І.А. подано клопотання про приєднання доказів та поновлення строку їх подачі, яке було задоволено протокольною ухвалою суду від 21.05.2024 року.

Інших заяв та клопотань від учасників справи не надходило.

16 листопада 2023 року від позивача за первісним позовом ОСОБА_1 надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якій останній просить відмовити у зустрічних позовних вимогах ОСОБА_8 , так як починаючи з 25.05.2017 року і протягом двох тижнів син перебував на стаціонарному лікуванні, а необізнаність у місцезнаходженні власної дитини підтверджує те, що ОСОБА_4 жодним чином не приймала участі у вихованні дитини. 3 моменту ухвалення рішення про відібрання дитини і до початку розгляду справи про позбавлення батьківських прав ОСОБА_8 жодним чином не цікавилась дитиною, її розвитком, успіхами, станом здоров?я, не приймала участі у вихованні сина та не зверталася з вимогою виконання зазначеного рішення до нього особисто чи через виконавчі органи. Він не чинив перешкод у спілкуванні сина з матір`ю, ОСОБА_4 , не погрожував фізичною розправою останній та її рідним. Крім того, їх син ОСОБА_5 досяг шістнадцятирічного віку та згідно з приписами ст. 160 СК України вправі визначити своє місце проживання самостійно (а.с. 64-68).

Відзиву на первісний позов ОСОБА_1 від ОСОБА_4 не надійшло.

Відповіді на відзив за зустрічним позовом від ОСОБА_4 не надійшло.

Пояснень щодо первісного та зустрічного позову третьою особою не надано.

У судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 свій позов підтримав та просив його задовольнити із зазначених у ньому підстав, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити з підстав, зазначених у відзиві на зустрічний позов.

Представник позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала зустрічний позов та просила його задовольнити із зазначених у ньому підстав, при цьому у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 просила відмовити з посиланням на те, що ОСОБА_4 цікавиться долею свого сина, а причиною не спілкування її з останнім є перешкоди, які чинить ОСОБА_1 , який негативно налаштовує сина проти неї.

Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, яка згідно матеріалів справи проходить курс психо-соціальної реабілітації в ГО «Чернігівськой Центр Здорової Молоді», тому суд визнав можливим розглянути справу за її відсутності.

Представник третьої особи ОСОБА_3 не заперечувала проти задоволення первісного позову ОСОБА_1 та частково заперечувала проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 , при цьому просила врахувати рішення органу опіки та піклування Ічнянської міської ради.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні показав, що мати ніякої уваги йому не приділяла, матеріальної допомоги не надавала, при цьому з 2017 року по 2023 рік телефонувала йому не більше чотирьох разів, у більшості на день народження та намагалася спілкуватися з ним, але він категорично відмовлявся з нею спілкуватися і говорив, що бачити її не хоче. Кожен раз, коли вона телефонувала йому, розмова переростала у те, що вона починала негативно висловлюватися в адресу його батька. Він не бажає спілкуватися з матір`ю, оскільки остання погано відзивається про батька та яка зраджувала йому. Проживати разом з матір`ю він відмовився сам особисто, оскільки хоче взагалі забути її рідню.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні показала, що ОСОБА_4 доводиться їй дочкою. Остання намагалася приймати участь у вихованні свого сина, однак фізично не могла цього зробити, так як ОСОБА_1 не допускав її до сина, забороняв також спілкуватися з ним по телефону та налаштовував останнього проти ОСОБА_4 . На даний час неповнолітній ОСОБА_5 відмовляється спілкуватися як зі своєю матір`ю, так і з нею особисто, які тому причини їй не відомо.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні показала, що ОСОБА_4 доводиться їй рідною сестрою. Остання намагалася спілкуватися зі своїм сином, однак цьому перешкоджав ОСОБА_1 та його батьки, які фізично не допускали її до сина. В її присутності неодноразово ОСОБА_4 телефонувала своєму сину, однак або той не брав слухавку, або коли брав, то говорив, що не хоче спілкуватися з нею. Які причину цьому їй не відомо, однак вона вважає, що останній заляканий своїм батьком, який має негативний вплив на нього.

Дослідивши матеріали справи, та заслухавши показання свідків, суд дійшов наступного висновку.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що сторони є батьками неповнолітного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).

19 лютого 2019 року ОСОБА_11 уклала шлюб з ОСОБА_12 та відповідно змінила прізвище з « ОСОБА_13 » на « ОСОБА_14 » (а.с. 41).

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2017 року відібрано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та повернуто ОСОБА_5 на виховання матері ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем її проживання по АДРЕСА_1 (а.с. 48-49).

Відповідно до довідки Ічнянської гімназії ім. Васильченка № 115 від 17.08.2023 року, виданої ОСОБА_1 , батьку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , учня 11 класу Ічнянської гімназії імені Васильченка Ічнянської міської ради, мати останнього ОСОБА_11 контакту з гімназією не підтримує, успішністю сина не цікавиться, з вчителями та класним керівникам не спілкується, батьківські збори не відвідує. Документи до гімназії приносив батько, всіма питаннями навчання та виховання займається батько ОСОБА_1 (а.с. 11).

Відповідно до довідки-характеристики Ічнянської гімназії ім. Васильченка № 114 від 17.08.2023 року, ОСОБА_5 навчається в гімназії з 1 вересня 2022 року. За час навчання виявив середній рівень знань. Програмовий матеріал засвоює на відповідному рівні. Проявляє інтерес лише до вивчення рідної мови та літератури. Мовлення чітке, виразне. Добре розвинена пам?ять, увага, уява. Проте на уроках може бути пасивний, неуважний, часто відволікається. На уроки не запізнюється, завжди присутній, без поважних причин не пропускає. Не порушує норм та правил поведінки. ОСОБА_15 має позитивне ставлення до трудової діяльності: завжди відповідально ставиться до виконання навчально-трудових завдань. Бере активну участь у житті класу. Загальне ставлення учня до школи, навчання, трудової діяльності позитивне. ОСОБА_16 спокійний, урівноважений, в міру комунікабельний. В класі має друзів. Однокласники до нього ставляться дружелюбно, конфліктних ситуацій не спостерігалось. ОСОБА_16 інвалід дитинства, проте дуже вольовий, цілеспрямований юнак. Захоплюється волейболом. Неодноразово приймав участь у змаганнях у складі волейбольної команди. Учня виховує батько ОСОБА_1 . Він відповідально ставиться до виховання та навчання дитини. Вдома створено всі необхідні житлово-побутові умови для нормального розвитку дитини. ОСОБА_17 підтримує постійний зв?язок з класним керівником, постійно цікавиться навчанням сина, відносинами у колективі, відвідує батьківські збори, приймає участь у обговореннях у батьківській групі у Viber та анкетуваннях, які проводяться у закладі. Зі слів ОСОБА_16 взаємовідносини з батьком добрі, вони разом роблять закупки продуктів, промислових товарів та одягу, ведуть господарювання. Про матір юнак говорить сухо, неохоче, тембр голосу відразу міняється. За час навчання в гімназії мати не з?являлась, дитиною не цікавилась (а.с. 12).

Відповідно до довідки № 53 Дружбинського ліцею Ічнянської міської ради від 16.08.2023 року ОСОБА_18 навчався в Дружбинському ЗЗСО з 10.09.2018 по 09.06.2022 рр., мати останнього не приходила до школи і не цікавилася навчальними досягненнями сина в учителів, не відвідувала батьківських зборів, не брала участі у вихованні дитини (а.с. 13).

Згідно витягу № 07.2-10/1772 від 25.08.2023 року за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_19 (а.с. 14), що також підтверджується актом обстеження від 25.08.2023 року № 02-13/20/12 (а.с. 15).

У відповідності до рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 10 січня 2022 року ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_4 (а.с. 16), що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 17).

Згідно Договору № SAMDNWFD0072154516600 від 06.12.2018 року ОСОБА_1 поповнив кошти на депозитний вклад «Джуніор» (а.с. 18).

24 липня 2017 року позивачем був укладений договір добровільного медичного страхування ОСОБА_5 на суму 28000 грн строком на один рік (а.с. 19).

20.09.2019 року ОСОБА_5 було укладено Декларацію № 0001-АА8Т-5600 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 22).

ОСОБА_5 має захворювання: двобічна вроджена клишоногість (а.с. 22-25), та згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 24 грудня 2013 року він є дитиною-інвалідом, в зв`язку з чим його мати ОСОБА_11 та батько ОСОБА_1 отримують державно-соціальну допомогу (а.с. 21).

Згідно розпорядження Ічнянської районної державної адміністрації № 219 від 30 жовтня 2015 року визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з матір?ю ОСОБА_11 , 1982 року народження (а.с. 42).

Вироком Ічнянського районного суду Чернігівської області від 07 червня 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 125 КК України, та призначено йому покарання у виді 6 (шести) місяців арешту (а.с. 43-47).

ОСОБА_4 на обілку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, що підтверджується відповідними довідками (а.с. 53, 54).

Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України, Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 866 від 24 вересня 2008 року, при розгляді спорів, що виникають із сімейних відносин та стосуються, зокрема, позбавлення батьківських прав, орган опіки та піклування надає письмовий висновок.

Як вбачається з висновку органу опіки та піклування Ічнянської міської ради Чернігівської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 та про надання права матері на побачення з дитиною, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ічнянської міської ради Чернігівської області від 07 грудня 2023 року № 570 зазначено, що ОСОБА_4 не проживає разом з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не підтримує з ним зв`язок, не забезпечує матеріально, не цікавиться життям, розвитком, станом здоров`я дитини, не відвідує батьківські збори, не цікавиться успішністю сина, не зустрічається та не спілкується з ним. Питання щодо навчання та виховання дитини вирішує батько ОСОБА_1 . Мати своїх батьківських обов`язків, зокрема обов`язку виховувати та утримувати дитину до досягнення нею повноліття, не виконує взагалі та не здійснює жодних дій, спрямованих на їх виконання. ОСОБА_4 було надано термін для примирення сторін та налагодження спілкування матері з дитиною. Але відповідачка не використала в повному обсязі можливість налагодження контакту та не реалізувала своє право побачити дитину. Неповнолітній ОСОБА_5 повідомив, що його мати протягом часу, який наданий на налагодження спілкування, зателефонувала до нього лише два рази, при цьому не цікавилась здоров`ям та навчанням дитини, не проявила увагу до нього та цікавість до його життя. Крім цього зазначено, оскільки ОСОБА_4 фактично самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, керуючись частиною 5 статті 19 Сімейного кодексу України, з метою захисту прав та інтересів дитини, враховуючи вищевикладене, вважають за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відношенні до неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та надати право ОСОБА_4 на побачення з її сином, а саме: надати право на побачення з дитиною один раз на місяць, враховуючи думку та бажання дитини, якщо це не завдасть шкоди життю, здоров`ю та моральному вихованню ОСОБА_5 , за умови присутності іншої особи, з дотриманням режиму харчування, відпочинку, правил безпеки (а.с. 82-83).

Згідно ч. 1ст. 32 Конституції Україниніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбаченихКонституцією України.

Відповідно дост. 51 Конституції Українишлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до вимогст. 150 СК Українивиховання, піклування, забезпечення фізичного, духовного та морального розвитку дитини, забезпечення здобуття нею освіти є прямими обов`язками батьків.

У Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН, 20 листопада 1959 р. (принцип 6, 8), проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Дитина повинна при всіх обставинах бути серед тих, хто першим отримує захист і допомогу.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (редакція зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року) держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402-ІІІ від 21 квітня 2001 року виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 164 СК Українимати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є, з одного боку засобом захисту прав дитини, і з іншого, заходом впливу на батьків, які не виконують свої батьківські обов`язки щодо дитини, а тому є крайнім заходом впливу на цих осіб.

Відповідно до положень ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно роз`яснень, викладених у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки поведінки як для батька (матері), так і для дітей. Позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Ічнянською міською радою, як органом опіки і піклування, надано висновок, затверджений рішенням виконавчого комітету від 07 грудня 2023 року № 570, про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 стосовно її неповнолітнього сина ОСОБА_5 .

Із даного висновку вбачається, зокрема, що мати взагалі не виконує своїх батьківських обов`язків, не забезпечує її матеріально, не цікавиться її життям та розвитком, не зустрічається здитиною та не спілкується з нею.

Однак, як було встановлено у судовому засіданні ОСОБА_4 намагалася спілкуватися зі своїм сином, про що останній підтвердив особисто, а також свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , при цьому ОСОБА_5 зазначив, що він категорично відмовляється спілкуватися зі своєю матір`ю, про що їй говорив неодноразово.

Вказані дії ОСОБА_4 свідчать про те, що у неї існує інтерес до своєї дитини, з якою вона намагалася спілкуватися та підтримувати зв`язок, тому посилання ОСОБА_1 про те, що мати свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками та не виконує їх суд відхиляє, при цьому думка дитини щодо позбавлення батьківських прав своєї матері не є визначальною, враховуючи викладене вище.

Крім того, свідченням про інтерес ОСОБА_4 до свого сина є факт подання нею до суду зустрічного позову про встановлення часу участі матері у спілкуванні з дитиною та залучення нею до участі в справі адвоката.

Також суд бере до уваги показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які зазначили, що ОСОБА_1 фактично перешкоджав спілкуватися ОСОБА_4 зі своїм сином, тобто в останьої були перешкоди в такому спілкуванні.

Посилання ОСОБА_1 на те, що він не перешкоджає спілкуванню матері з дитиною судом не береться до уваги, так як вказане ним не спростовано.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5, 6 ст. 19 СК України висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду, тому останній, з урахуванням викладеного, не може його прийняти, як доказ ухилення ОСОБА_4 від виконання батьківських обов`язків, що може потягнути за собою позбавлення її батьківських прав.

Таким чином суд вважає, що ОСОБА_1 не надано переконливих доказів про те, що ОСОБА_4 не виконує батьківських обов`язків по відношенню до вихованні свого сина з урахуванням наведеного вище.

Будь-яких належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_4 за матеріальною допомогою для їх спільного сина не надано.

Разом з тим суд вважає, що постійне проживання ОСОБА_5 зі своїм батьком, у якого вже ж існують неприязні відносини з ОСОБА_4 , хоча проти цього він і заперчував, починаючи з 2017 року могло негативно вплинути на дитину у частині її ставлення до матері, що стало наслідком такої поведінки ОСОБА_5 по відношенню до ОСОБА_4 .

З урахуваннямвикладеного судвважає,що узадоволенні первісногопозову ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки під час розгляду справи наявність безпосередньої вини в діях матері у не виконанні нею батьківських обов`язківпо відношення до свого сина ОСОБА_5 не встановлено, при цьому у даній ситуації позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 не відповідатиме як найкращим інтересам її дитини.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_4 , суд враховує наступне.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод статтею 8 визначено, що держава Україна має позитивний обов`язок вжити всіх можливих заходів для сприяння контактам дитини і того з батьків, хто проживає окремо, а непорозуміння між батьками не позбавляють державу від її обов`язків.

Відповідно до Конвенції про контакт з дітьми (ратифікована Верховною Радою України 20 вересня 2006 року і набула чинності для нашої держави 1 квітня 2007 року) ч.І ст.4 встановлює право дитини та її батьків на встановлення та підтримку регулярного контакту одне з одним. Також п. с) ст.7 Конвенції про контакт з дітьми визначено, що: «Під час вирішення спорів стосовно контакту органи вживають усіх належних заходів для: забезпечення перед прийняттям рішення наявності достатньої інформації, зокрема від носіїв батьківської відповідальності, для прийняття рішення в найвищих інтересах дитини, і, коли необхідно, одержання додаткової інформації від інших відповідних органів чи осіб.»

Згідно до вимог ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства»дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано,що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно дост. 141 Сімейного кодексу Українимати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою.

Статтею 153 СК Українипередбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом. Дитина, яка розлучена з одним із батьків чи обома батьками, має право регулярно підтримувати особисті стосунки й прямі контакти з обома батьками, крім випадків, коли це суперечить найвищим інтересам дитини.

Згідно приписівст.157, ч. 1, ч. 2, ч. 3 СК Українипитання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 158 СК Українипередбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи (ч.ч. 1, 2 ст. 159СК України).

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд дійшов до висновку, що у ОСОБА_4 існують перешкоди у спілкуванні з дитиною, а тому враховуючи взаємини сторін, бажання таправо матеріспілкуватися зсином,приймаючи до уваги висновок органу опіки та піклування, з яким суд частково погоджкється, вік та інтереси дитини, її ставлення до матері, з якою вона взагалі не бажає спілкуватися, враховуючи дотримання розумного балансу на участь обох батьків у вихованні неповнолітнього сина, суд дійшов до висновку про те, що у даному випадку доцільним буде наступний спосіб участі матері у спілкуванні зі своїм сином ОСОБА_5 , а саме: надати право на побачення з дитиною один раз на місяць без присутності батька, враховуючи думку та бажання дитини, якщо це не завдасть шкоди життю, здоров`ю та моральному вихованню ОСОБА_5 .

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 слід відмовити.

Зазначене рішення не позбавляє права сторінзвернутись в подальшому до суду про зміну способу участі батьків у вихованні дитини.

Також представником позивачки ставиться питання про стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

На підтвердження понесених ОСОБА_4 витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено ордер адвоката, договір про надання правової допомоги від 03.10.2023 року додаткова угода від 10 листопада 2023 року до договору про надання правової допомоги від 03.10.2023 року, відповідно до якої загальна віртість наданих адвокатом послуг Вакух Ю.М. становить 10000 грн, акт здачі-прийняття наданих послуг від 21.05.2024 року на загальну суму 10000 грн, рекомендації щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару.

Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов наступного висновку.

Згідно положеньст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно дост. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положенняЦПКта керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи категорію справи, обсяг виконаних робіт та наданих адвокатом послуг, значення справи для сторони позивачки за зустрічним позовом, її публічним інтересом, неналежне матеріальне становище позивача за первісним позовом, з яким залишається проживати неповнолітній ОСОБА_5 , частковим задовленням позовних вимог ОСОБА_4 , наявність усного заперечення позивача за первісним позовом ОСОБА_1 проти стягнення правничої допомоги, тому суд вважає, що співмірність даних витрат є завищеними, які підлягають частковому задоволенню у розмірі 5000 грн, які слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 .

Відповідно до вимогст. 141 ЦПК з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 слід стягнути судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 137, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Ічнянська міська рада Чернігівської області, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Ічнянська міська рада Чернігівської області, як орган опіки та піклування, про встановлення часу участі матері у спілкуванні з дитиною задовольнити частково.

Визначити спосіб участі матері ОСОБА_4 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином: надати право на побачення з дитиною один раз на місяць без присутності батька, враховуючи думку та бажання дитини, якщо це не завдасть шкоди життю, здоров`ю та моральному вихованню ОСОБА_5 .

В іншій частині зустрічного позову ОСОБА_4 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 1 073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 коп судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_1 , місцереєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , місцереєстрації: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Третя особа: Ічнянська міська рада Чернігівської області, як орган опіки та піклування, місце розташування: площа Т.Шевченка, 1, м. Ічня, Прилуцький район,Чернігівська область, ЄДРПОУ: 04061748.

Повне судове рішення складено 23 травня 2024 року.

Головуючий суддя В.М. Овчарик