Рішення

від 17.05.2024 по справі 753/20116/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/20116/23

провадження № 2/753/808/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва складі:

головуючого судді - Лужецької О.Р.,

при секретарі - Григораш Н.М.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Кузьміна Д.Л.,

представника відповідача-1, ОСОБА_2 - адвоката Баховського М.М.,

відповідача 2 - ОСОБА_3.,

представника відповідача-2, ОСОБА_3 - адвоката Карнаух-Голодняк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: обслуговуючий кооператив «Магнолія», обслуговуючий кооператив «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» про скасування рішення про державну реєстрацію та визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач-1, ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі - Відповідач -2, ОСОБА_3 ) про скасування рішення про державну реєстрацію прав та визнання недійсним правочину.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що з 2004 року є членом обслуговуючого кооперативу «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» як користувач земельної ділянки АДРЕСА_1 . У 2017 році за рішенням Київської міської ради ОК СДК «Ентузіаст» передано в оренду на 10 років 11 земельних ділянок загальною площею 14,8108 га, в тому числі і ділянку, якою користується позивач.

На ділянці у позивача наявний садовий будинок для якого він отримує електроенергію від іншого кооперативу, ОК «Магнолія».

В жовтні 2023 року позивачу стало відомо, що на його ділянці 30.09.2021 року вперше зареєстровано право власності на садовий будинок в ОК «Магнолія» за ОСОБА_2 , а 18.10.2023 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_2 відчужив садовий будинок ОСОБА_3 .

Позивач, захищаючи своє право користування земельною ділянкою, вважає що здійснена реєстрація садового будинку в ОК «Магнолія» за ОСОБА_2 є незаконною, оскільки здійснена з порушенням порядку встановленого законом, а також тому, що у ОСОБА_2 , який ніколи не був членом ОК «Магнолія» та не має відношення ні до садового будинку, ні до земельної ділянки на якій такий будинок побудовано, не могло виникнути право власності на садовий будинок.

Правочин щодо продажу садового будинку ОСОБА_3 позивач вважає таким, що підлягає визнанню недійсним, оскільки первинне право власності на садовий будинок набуто ОСОБА_2 всупереч установленому законодавством порядку.

Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на садовий будинок.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 03 листопада 2023 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на садовий будинок загальною площею 13,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 06.11.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

28.11.2023 року від представника відповідача, ОСОБА_2 , надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що реєстрація права власності за ним на садовий будинок проведена у відповідності до норм чинного законодавства, питання присвоєння адреси нерухомому майну не було врегульовано законодавством з достатньою читкістю, а тому довідка кооперативу є тим документом, що міг встановлювати такі обставини, крім того позивачем невірно обрано спосіб судового захисту.

Протокольною ухвалою суду від 30.11.2023 року залучено до участі у справі третіх осіб, обслуговуючий кооператив «Магнолія» та обслуговуючий кооператив «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст».

21.12.2023 року від представника відповідача, ОСОБА_3 , надійшов відзив на позов, в якому відповідач просила відмовити у задоволенні позову. Зазначила, що ОСОБА_1 не є належним позивачем, оскільки у нього відсутні документи, що підтверджують його право на користування земельною ділянкою під будинком, а єдиним та законним користувачем такої ділянки є ОК СДК «Ентузіаст». Обраний позивачем спосіб судового захисту не відповідає закону за даних обставин, а також не є ефективним, оскільки не призведе до набуття ОСОБА_1 права власності на садовий будинок. ОСОБА_3 є добросовісним набувачем садового будинку.

22.12.2023 Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація надала належним чином завірені копії документів реєстраційної справи третьої особи, обслуговуючого кооперативу «Магнолія».

03.01.2024 року від Департаменту з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) надійшла копія реєстраційної справи №2471894980000 на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

20.02.2024 року від третьої особи ОК СДК «Ентузіаст» надійшли пояснення, в яких кооператив просив задовольнити позов ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 07.03.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та його представник позовну заяву підтримали та просили суд її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Позивач додатково повідомив, що спірна земельна ділянка на праві оренди належить ОК СДК «Ентузіаст», а він користується нею з 1989 року, є членом ОК СДК «Ентузіаст», сплачує членські внески. Дуже давно привіз з заводу на ділянку готовий бетонний блочний будинок, в якому зберігає садовий інвентар. Оплату за користування електроенергією здійснює в ОК «Магнолія». ОСОБА_4 не знає та ніколи не бачив.

В судових дебатах представником позивача також надано письмові пояснення.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник, а також представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечували з підстав викладених у їх відзивах.

Третя особа, ОК СДК «Ентузіаст», просила провести розгляд справи за відсутності її представників, про що зазначено у письмових поясненнях.

Третя особа, ОК «Магнолія» повідомлена належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, правом на подання письмових пояснень не скористалась.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомив, що є сусідом позивача по дачному масиву з 1989 року, його дружина є членом ОК СДК «Ентузіаст» та працює бухгалтером в кооперативі. Вказав, що позивачу неодноразово змінювали замок на калітці, а в жовтні 2023 року він зустрів ОСОБА_3 з її чоловіком, що відчиняли калітку на ділянку позивача, які повідомили його, що придбали дачу у ОСОБА_6 та мають відповідні документи. В той самий день було викликано поліцію. Також зазначив, що у ОСОБА_3 був лише ключ від калітки та не було ключів від будинку, оскільки в будинку складний замок, який неможливо просто замінити. Щодо садового будинку, свідок повідомив, що готовий блочний бетонний будинок позивач на початку 1990х років привіз на свою ділянку та поставив на фундамент. ОСОБА_2 не знає та ніколи не чув про такого. Повідомив, що нумерація ділянок та будинків здійснена ще з часу об`єднання користувачів ділянок у кооператив.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 2004 року є членом ОК СДК «Ентузіаст» як користувач земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою кооперативу №68 від 27.01.2023 року, членським квитком та членською книжкою (т.1, а.с. 38-40).

Квитанцією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №9252-4447-3000-4953 від 29.11.2021 року підтверджується, що ОСОБА_1 сплачував за електроенергію на займану ним ділянку іншому кооперативу ОК «МАГНОЛІЯ» (т.1, а.с. 41).

Листом Департаменту земельних ресурсів КМДА №0570202/3-12881 від 25.10.2022 представника позивача адвоката Кузьміна Дениса Леонідовича повідомлено, що за наявною в Департаменті інформацією розроблені у 2004, 2005 роках проекти землеустрою про передачу обслуговуючому кооперативу садово - дачному кооперативу «Ентузіаст» (справа № А-7971) та про передачу обслуговуючому кооперативу «Магнолія» (справа № А-10657) земельних ділянок в мікрорайоні Осокорки Дарницького району м. Києва стосувались однієї і тієї ж території. Проект землеустрою стосовно відведення земельних ділянок ОК «Магнолія» у Дарницькому районі м.Києва (кадастрова справа №А-10657) листом від 22.01.2013 року №057022-987 повернуто через державного адміністратора дозвільного центру на доопрацювання. Повторно на розгляд вказаний проект землеустрою до Департаменту не надходив.

Рішенням Київської міської ради від 06 липня 2017 року №759/2921 «Про передачу обслуговуючому кооперативу «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» земельних ділянок у мікрорайоні Осокорки, Дарницького району м. Києва для ведення колективного садівництва», затверджено проект землеустрою ОК СДК «Ентузіаст» (кадастрова справа №А-7971) та передано в оренду на 10 років земельні ділянки у мікрорайоні Осокорки, Дарницького району м. Києва для ведення колективного садівництва, зокрема і ділянку з кадастровим номером 8000000000:96:447:0101.

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.11.2023 року підтверджується, що відомості про зареєстровані речові права за юридичною особою із кодом ЄДРПОУ 33343942 - ОК «Магнолія», відсутні (т.1, а.с. 81).

Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 31 січня 2023 року у справі №761/31809/18 у позові ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 до Київської міської ради, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: Обслуговуючий кооператив «Магнолія», Обслуговуючий кооператив «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст», ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 про визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради від 06 липня 2017 року №759/2921 відмовлено.

03.11.2021 року Державне підприємство «Національні інформаційні системи» листом №5459/13.2-16 (т.1, а.с.62) повідомило адвоката Кузьміна Д.Л., що 20.04.2016 року до Словника іменованих об`єктів та Словника вулиць населених пунктів та вулиць іменованих об`єктів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі листа Дарницької районної у м.Києві державної адміністрації №101-2221/02 від 14.03.2016 року, внесено відомості про «Магнолія» обслуговуючий кооператив (Дарницький р-н) (код ЄДРПОУ 33343942) з внесеними вулицями Ентузіастів 1, Ентузіастів 10, Ентузіастів 11, Ентузіастів 2, Ентузіастів 3, Ентузіастів 4, Ентузіастів 5, Ентузіастів 6, Ентузіастів 7, Ентузіастів 8, Ентузіастів 9.

Згідно нотаріально засвідченого листа-погодження від 26.01.2023 року ОК СДК «Ентузіаст» надано згоду позивачу на приватизацію ділянки 8000000000:96:447:0017 площею 0,0624 га, місце розташування АДРЕСА_2 , яка утворена в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:96:447:0101 загальною площею 1,3388 га.

Відповідно до реєстраційної справи об`єкта нерухомого майна №2471894980000, 30.09.2021 року за ОСОБА_2 вперше зареєстровано право власності на садовий будинок за адресою АДРЕСА_2 на підставі довідки ОК «Магнолія» №27 від 10.09.2021 року та технічного паспорту на садовий будинок №ТІ01:1846-5750-2988-0332 від 27.09.2021 року. В подальшому, 18.10.2023 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_2 відчужив садовий будинок ОСОБА_3 .

Частиною 1 статті 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України та обтяжень таких прав регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV.

Так, відповідно до пункту першого частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 20.08.2021 року, що діяла на момент оспорюваної реєстраційної дії) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (пункт другий частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

За частиною 8 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Відповідно положень п. 3 ч. 1 ст. 24 вказаного Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 18 вказаного Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі - Порядок).

Пунктом 42 вказаного Порядку (в редакції від 02.07.2021 року, чинній на момент державної реєстрації прав на спірний садовий будинок), визначено, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Отже, для реєстрації права власності на садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 надав технічний паспорт, виданий ТОВ «Б-Т-І» від 27.09.2021 та довідку, видану ОК «Магнолія» №27 від 10.09.2021 року.

Відповідно до норм діючого законодавства для державної реєстрації права власності на садовий будинок, збудований до 05.08.1992 заявнику необхідно було надати: технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси або відомості про кадастровий номер земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об`єкт.

Положенням про реєстр адрес у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 №337/9394 визначено, що присвоєння поштових адрес об`єктам нерухомого майна здійснюється шляхом видання розпорядчих документів Департаментом містобудування та архітектури або районними в місті Києві державними адміністраціями з подальшим їх внесенням до Реєстру адрес (п. 4.1.). Присвоєння поштових адрес багатоквартирним житловим будинкам, домоволодінням, житловим будинкам садибного типу, індивідуальним дачним та садовим будинкам здійснюється розпорядженням відповідної районної в місті Києві державної адміністрації. Заявники подають заяву про присвоєння поштової адреси до дозвільного центру відповідної районної в місті Києві державної адміністрації (п. 4.16.).

Постановою Кабінету Міністрів України №690 від 07.07.2021 року затверджено Порядок присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна, за п.1 якого органи, уповноважені на присвоєння, зміну, коригування, анулювання адрес об`єктів будівництва, об`єктів нерухомого майна, визначаються відповідно до частини п`ятої статті 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до частини 5 статті 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», адреса (крім реквізиту, визначеного пунктом 10 частини четвертої цієї статті) присвоюється, змінюється, коригується, анулюється: виконавчим органом сільської, селищної, міської ради - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради; місцевою державною адміністрацією - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку не поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради, а також у разі неприйняття органом з присвоєння адреси рішення про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адреси у строк, визначений цією статтею. У містах з районним поділом за рішенням міських рад повноваження щодо присвоєння, зміни, коригування, анулювання адрес можуть делегуватися виконавчим органам районних в місті рад. За рішенням Київської міської ради повноваження щодо присвоєння, зміни, коригування, анулювання адрес можуть делегуватися органам, визначеним частиною другою статті 11 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ».

Частиною 2 статті 11 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», передбачено, що у районах міста Києва діють районні в місті Києві державні адміністрації, які підпорядковуються Київській міській державній адміністрації, а в разі утворення районних у місті Києві рад також є підзвітними і підконтрольними відповідним радам як виконавчі органи таких рад.

З вказаного слідує, що єдиним документом, що може підтверджувати присвоєння адреси садовому будинку розташованого в Дарницькому районі міста Києва є розпорядження Дарницької районної у м.Києві державної адміністрації.

Будь-яких належних документів, що свідчать про присвоєння садовому будинку адреси у встановленому законом порядку, а саме розпорядження Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації або документів із зазначенням відомостей про кадастровий номер земельної ділянки під садовим будинком матеріали справи не містять.

Відповідаючи на заперечення представника відповідача ОСОБА_2 з приводу того, що за умов законодавчої невизначеності питання присвоєння адреси нерухомому майну, довідка кооперативу могла підтверджувати присвоєння адреси спірному садовому будинку, суд звертається до висновків Верховного Суду.

У постанові від 08.08.2019 року Верховний Суд у справі №826/11281/15 за позовом члена ОК «МАГНОЛІЯ», яка стосувалась реєстрації права власності на садовий будинок, прийшов до висновку, що на час виникнення спірних правовідносин в м. Києві було визначено компетентні органи, до функцій яких належить повноваження присвоєння поштових адрес об`єктам нерухомого майна - Департамент містобудування та архітектури або районні в місті Києві державні адміністрації. Таким чином, на думку колегії суддів, підтвердити присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна можливо шляхом подання відповідного документа, виданого й іншим підприємством, установою та організацією, проте лише за умови її попереднього присвоєння компетентним органом.

Таким чином, оскільки на момент вчинення оспорюваної реєстраційної дії було чинне Положення про реєстр адрес у місті Києві, а також Порядок присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна, що визначали компетентні органи, зокрема у м.Києві, з присвоєння адреси нерухомому майну, довідка кооперативу не могла підтверджувати присвоєння спірному об`єкту нерухомого майна адреси без попереднього присвоєння її компетентним органом, а тому заперечення відповідача з даного приводу є неспроможними.

Також не ґрунтується на вимогах чинного на момент вчинення реєстраційної дії законодавства пояснення представника відповідача, що внесення інформації про ОК «Магнолія» до словників Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є достатньою підставою для визначення адреси садового будинку та здійснення оспорюваної реєстраційної дії, оскільки відповідно до Порядку ведення словників Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 06.07.2012 № 1014/5, до словників вноситься інформація лише щодо місця розташування іменованого об`єкта, у даному випадку кооперативу, та його власних вулиць, а не індивідуально визначеного нерухомого майна, яким у даному випадку є садовий будинок. Крім того, інформація до словників вноситься на підставі лише повідомлення органу місцевого самоврядування, а не розпорядчого документа, що може підтверджувати присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права (постанови від 23.06.2020 у справі №680/214/16 (п. 55), від 29.09.2021 у справі №910/15989/16, від 07.04.2020 у справі №916/2791/13).

Отже, реєстрація права власності на садовий будинок за ОСОБА_2 проведена з порушенням вимог Порядку, затвердженого Постановою КМУ №1127 та вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки довідка кооперативу та технічний паспорт не є достатніми та вичерпними документами, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності, а також такі документи не підтверджують сукупність юридичних фактів, за наявності яких у ОСОБА_2 могло виникнути право власності на спірний будинок.

Твердження відповідача у відзиві щодо законності проведеної реєстраційної дії із посиланням на п.63 Порядку, оскільки реєстратору надано довідку кооперативу про членство ОСОБА_2 в кооперативі та внесення ним пайового внеску в повному обсязі суд вважає необґрунтованими, оскільки вказаний пункт Порядку не стосується спірних правовідносин.

Пунктом 81 Порядку передбачено, що для державної реєстрації права власності на окремо розташоване індивідуально визначене нерухоме майно (дача, гараж тощо), будівництво яких здійснювалося у результаті діяльності дачного, гаражного чи іншого кооперативу, крім документів, передбачених пунктами 41 і 42 цього Порядку, також подається довідка відповідного кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі.

Як встановлено судом, ОК «Магнолія» зареєстровано як юридичну особу лише 07.02.2005 року, тобто після побудови спірного садового будинку у 1991 році, тому у даному випадку будівництво садового будинку не може пов`язуватися із результатами діяльності ОК «Магнолія», а надана відповідачем для реєстрації довідка ОК «Магнолія» №27 від 10.09.2021 року не може підтверджувати обставини, що визначені пунктом 81 Порядку.

Крім того, як вбачається зі змісту довідки ОК «Магнолія» №27 від 10.09.2021 року (т.1, а.с. 51) ОСОБА_2 є членом кооперативу та власником садового будинку АДРЕСА_1 , який побудований господарчим способом та введений в експлуатацію в 1991 році. Також зазначено, що внесення пайового внеску не передбачено Статутом.

Представником відповідача на підтвердження інформації про членство ОСОБА_2 в ОК «Магнолія» надано копію протоколу №4 загальних зборів ОК «Магнолія» від 15.08.2020 року (т.3, а.с. 93), що підписаний головою правління ОСОБА_28 , відповідно до якого ОСОБА_2 прийнято в члени кооперативу із виділенням йому ділянки АДРЕСА_1 .

З додатку до клопотання ОК «Магнолія» №1 від 26.02.2016 року до Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації щодо внесення інформації про кооператив до словників Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме витягу з проєкту землеустрою ПП «Смерічка» щодо відведення ОК «Магнолія» земельних ділянок для експлуатації та обслуговування проїздів спільного користування та громадянам, членам ОК «Магнолія», для ведення колективного садівництва у мкр.Осокорки у Дарницькому районі м.Києва (проєкт №ТПВ-10255 від 29.06.2011 до справи А-10657), вбачається, що у переліку громадян, членів ОК «МАГНОЛІЯ», яким передаються у приватну власність земельні ділянки наявні відомості про осіб, що претендують на ділянки по АДРЕСА_3 , проте у даному переліку відсутня ділянка із номером 16, а також інформація про особу, що на неї претендує (т.1, а.с.73-74).

Крім того, за змістом п.6.1 Статуту ОК «Магнолія» в останній редакції, що затверджена Протоколом №3 від 26.05.2018 року, що була чинною як на момент прийняття ОСОБА_2 в члени кооперативу, так і на момент вчинення оспорюваної реєстраційної дії, членами кооперативу можуть бути громадяни, які зокрема є власниками земельних ділянок на території дачного містечка, їх прямі родичі, які проживають на території дачного містечка, громадяни, які мають право користування та розпорядження дачним будинком та земельною ділянкою на території дачного містечка, оформлене належним чином.

За вказаних обставин, формулювання протоколу №4 загальних зборів ОК «Магнолія» від 15.08.2020 року щодо прийняття ОСОБА_2 у члени із виділенням йому конкретної ділянки, по-перше свідчить про те, що до набуття членства ОСОБА_2 не мав відношення до такої ділянки, а також до побудованого на ній у 1991 році садового будинку, а по-друге суперечить положенню Статуту ОК «Магнолія» за яким членство може набути лише особа, що вже має право користування/власності на земельну ділянку та садовий будинок, що оформлене належним чином.

Отже, відомості наведені у довідці ОК «Магнолія» №27 від 10.09.2021 року, що подана державному реєстратору, з приводу того, що ОСОБА_2 є власником спірного садового будинку не відповідають дійсності, оскільки факт побудови спірного будинку саме ОСОБА_2 у 1991 році не підтверджується матеріалами справи, а отже ОСОБА_2 не може вважатися особою, яка побудувала спірний будинок та у якої виникло право власності на такий будинок.

До того ж, пунктом 6.3 Статуту ОК «Магнолія» передбачено, що вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених загальними Зборами.

Абзацом 2 пункту 18.1 Статуту ОК «Магнолія» визначено розмір паю, який складає 500 грн 00 коп., та зазначено, що порядок внесення паю встановлюється Статутом кооперативу. Такі обставини спростовують інформацію, що наведена у довідці ОК «Магнолія» №27 від 10.09.2021 року, про те, що внесення пайового внеску не передбачено Статутом.

Отже, суд приходить до висновку, що проведена державна реєстрація прав за ОСОБА_2 на садовий будинок здійснена на підставі документів, які не лише не дають змогу встановити законну підставу виникнення права власності, а і містять недостовірні дані.

Статтями 215, 216 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою та шостою статті 203 цього кодексу. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правих наслідків, що обумовлені ним.

За змістом статей 215, 216ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

З матеріалів справи вбачається, що 18 жовтня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу №1153, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховим Артемом Сергійовичем, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого ОСОБА_2 зобов`язався передати, а ОСОБА_3 прийняти у власність садовий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 13,5 кв.м., який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:96:447:0101.

Набуття права власності за договором купівлі-продажу є похідним (вторинним) способом набуття права власності. При похідних способах набуття права власності право набувача ґрунтується на праві відчужувача. За таких умов фактично діє правило: «ніхто не може передати іншому більше прав на річ, ніж має сам» (Nemo plus iures transferre potest quam ipse habet»). Вказане відповідає узагальненням Верховного Суду України в листі «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ».

Оцінюючи докази, зібрані під час розгляду справи, у їхній сукупності та взаємозв`язку, суд доходить висновку, що відповідач ОСОБА_2 , не набувши право власності на спірний садовий будинок в порядку, передбаченому законом, вчинив правочин у формі договору купівлі-продажу з відповідачкою ОСОБА_3 . Вказаний договір став підставою для проведення державної реєстрації права власності на садовий будинок за ОСОБА_3 , тому вчинений відповідачами двосторонній правочин у вигляді договору купівлі-продажу підлягає визнанню недійсними, як такий, що вчинений без дотримання вимог ч.1 ст.203 ЦК України та суперечить вимогам ст.41 Конституції України та ст. 328 ЦК України, оскільки відповідач ОСОБА_2 , продавець садового будинку, не набув право власності на нього у встановлений законом спосіб та відповідно не мав право розпорядження вказаним нерухомим майном.

За таких обставин, суд вважає, що спосіб захисту права шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав за ОСОБА_2 та визнання недійсним оспорюваного договору таким, що дає об`єктивні підстави позивачу відновити становище, яке існувало до порушення його прав.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Виходячи з положень ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України та принципу слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, у випадку набуття права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникне одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності на будівлі, з усіма притаманними для власності складовими-володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні.

За принципом «superficies solo cedit» (збудоване на землі слідує за нею), перехід права власності на земельну ділянку відбувається одночасно з переходом права на об`єкт нерухомості (постанови Верховного Суду від 15.01.2020, справа №204/9373/14-ц; від 20.11.2019, справа №307/3902/14-ц; від 27.11.2019, справа №461/2328/16-ц).

Частиною 2 ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач з 2004 року як користувач земельної ділянки АДРЕСА_1 є членом ОК СДК «ЕНТУЗІАСТ» та отримує електроенергію на ділянку від іншого кооперативу ОК «Магнолія».

Як встановлено судом, з часу свого заснування і ОК СДК «ЕНТУЗІАСТ», і ОК «МАГНОЛІЯ» претендували на оформлення речових прав на одну й ту саму територію земельних ділянок в мікрорайоні Осокорки Дарницького району м. Києва.

В той же час, лише ОК «СДК «ЕНТУЗІАСТ» на підставі рішення Київської міської ради від 06 липня 2017 року №759/2921 є законним користувачем земельних ділянок у мікрорайоні Осокорки, Дарницького району м. Києва, в тому числі і ділянки, що знаходиться у користуванні позивача як члена ОК СДК «ЕНТУЗІАСТ», а відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОК «МАГНОЛІЯ» не має будь-яких зареєстрованих речових прав на нерухоме майно.

Всупереч вказаним обставинам, а саме відсутності у розпорядженні ОК «Магнолія» будь-яких земель у власності/користуванні, кооператив прийняв в члени ОСОБА_2 із виділенням йому ділянки АДРЕСА_1 , ділянки, яка вже перебувала у законному користуванні іншого кооперативу - ОК СДК «Ентузіаст».

На адвокатський запит Кузьміна Д.Л. , інженер з технічної інвентаризації ОСОБА_30 , що у 2021 році здійснювала складання технічного паспорта, на підставі якого ОСОБА_2 зареєстрував своє право власності на спірний будинок, у листі від 20.11.2023 року повідомила, що заміри будинку здійснювалися за адресою: АДРЕСА_2 , а приналежність будинку до ОК «Магнолія» вказано лише на підставі довідки ОСОБА_2 (т.3, а.с. 119).

За повідомленням ГУ НП у м.Києві УОАЗОР від 09.11.2023 року на запит адвоката Кузьміна Д.Л. при виникненні спірної ситуації 21.10.2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , виклик патрульних здійснено саме на ділянку АДРЕСА_1 , що також підтверджено показами допитаного в судовому засіданні свідка(т.3, а.с.117-118).

Відповідно до заяви ОСОБА_3 від 06.03.2024 року адресованої ОК СДК «Ентузіаст», відповідачка вказує про те, що оскільки вона є власником будинку АДРЕСА_1 , який розташований на частині площею 0,0621 га, земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:96:447:0101, просить кооператив вчинити ряд дій у випадку проведення будівельних робіт пов`язаних з будинком, що перебуває у її власності, та/або із ділянкою, що знаходиться під таким будинком.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що реєстрація спірного будинку за відповідачами в ОК «Магнолія», фактично здійснена на ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , що перебуває у користуванні ОК СДК «Ентузіаст» та його члена ОСОБА_1 .

Протиправна реєстрація нерухомого майна встановлює правовий зв`язок між майном, державна реєстрація якого є предметом спору у справі та землею комунальної власності, яка перебуває в оренді ОК СДК «ЕНТУЗІАСТ» та користуванні його члена - ОСОБА_1 , на якій це майно розміщено, відтак безпосередньо впливає на обсяг прав та обов`язків останнього та стосується його інтересів, як користувача земельної ділянки, на якій це майно розташоване.

Щодо заперечень представника відповідача ОСОБА_3 з приводу того, що позивач не підтвердив своє право користування земельною ділянкою, оскільки належним користувачем ділянки є юридична особа ОК СДК «Ентузіаст» необхідно зазначити про наступне.

У статті 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об`єднані всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. На відміну від традиційного розуміння інституту права власності, характерного для України, як і в цілому для держав континентальної системи права, ЄСПЛ тлумачить поняття «майно» (possessions) набагато ширше й у контексті статті 1 Першого протоколу під «майном» розуміє не тільки «наявне майно» (existingpossessions), а й цілу низку інтересів економічного характеру (активи (assets)).

Розумними очікуваннями особи вважаються легітимні (або законні) і виправдані очікування набути майно або майнове право, які в практиці ЄСПЛ дістають правову охорону як майно. Поняття «законні очікування» (legitimateexpectations) слід розглядати як елементи верховенства права та «юридичної визначеності» (legalcertainty). Практика Суду ЄС і ЄСПЛ розглядає законні очікування як елемент правової визначеності в умовах відсутності єдиної теорії легітимних (законних) очікувань, придатних для всіх національних правопорядків.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово робила висновки, що корпоративні права характеризуються, зокрема, тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами. Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними. Аналогічні за змістом висновки у відповідних правовідносинах викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №509/577/18, від 01.10.2019 у справі №910/7554/18, від 17.12.2019 у справі № 904/4887/18.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.7. Статуту ОК СДК «Ентузіаст» (т.1, а.с.202-212) обслуговуючий кооператив створено на добровільних засадах користувачами земельних ділянок для задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування, а основною діяльністю кооперативу є вирішення земельних, архітектурно - планувальних, правових та інших питань, пов`язаних з використанням і забудовою території кооперативу, а також використання членами Кооперативу своїх ділянок, у тому числі і забудовою згідно з будівельними нормами і стандартами.

Земля кооперативу складається із земельних ділянок членів кооперативу, земельних ділянок загального користування, наданих згідно рішення Міськради (п.14.1. Статуту ОК СДК «Ентузіаст»).

Отже, ОСОБА_1 як член обслуговуючого кооперативу, що є одним з його засновників, що на момент створення кооперативу вже був користувачем ділянки, в порядку реалізації корпоративних прав уповноважив кооператив на отримання земельних ділянок в оренду, в тому числі для задоволення власних потреб - оформлення свого права користування ділянкою у встановленому законом порядку, а в подальшому оформлення права власності на ділянку, що в тому числі підтверджується листом-погодження ОК СДК «Ентузіаст» від 26.01.2023 року, яким кооператив надав згоду ОСОБА_1 на приватизацію ділянки.

Таким чином, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 є особою, який як користувач земельної ділянки та член ОК СДК «ЕНТУЗІАСТ», має право на безперешкодне користування зайнятою ним земельною ділянкою, а отже і на захист свого права обраним ним способом.

Посилання представника відповідача ОСОБА_3 на те, що ділянка 8000000000:96:447:0017 на даний час не зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не спростовує право позивача захищати свої права як користувача ділянки під спірним садовим будинком, в тому числі як користувача частини основної ділянки з кадастровим номером 8000000000:96:447:0101, право оренди на яку у встановленому законом порядку зареєстровано за ОК СДК «Ентузіаст» з 2018 року.

Заперечуючи проти обраного позивачем способу захисту, представник відповідачки ОСОБА_3 із посиланням на практику Верховного Суду вказала на необхідність заявлення у даному випадку вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння, оскільки задоволення судом вимог позивача не призведе до поновлення його майнових інтересів, зокрема до набуття ним права власності на спірний садовий будинок.

Представник відповідача ОСОБА_2 у відзиві навів подібні заперечення, вказуючи на необхідність саме звернення із віндикаційним позовом, з приводу чого слід зазначити про наступне.

У постанові від 21.12.2022 року по справі №914/2350/18 Велика Палата Верховного Суду вкотре зазначає, що надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог (за яким позивач у позовній заяві повинен вказати спосіб захисту, визначений приписами ЦК України та ГК України) суперечить завданню господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. 118. Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті.

Як вбачається із предмету та підстав позову, позов ОСОБА_1 спрямований на захист права користування земельною ділянкою, а задоволення вимог позивача призведе до втрати відповідачами прав на садовий будинок, а отже і на ділянку, на якій такий будинок побудований. В свою чергу виконання рішення суду про задоволення позову відновить становище позивача, яке існувало до порушення його прав.

Крім того, ефективним є спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні) (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 листопада 2023 року у справі № 910/12832/21).

Відповідно до пунктів 1.14, 1.15 Порядку ведення словників Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджено Наказом Міністерства юстиції України 06.07.2012 №1014/5, (в редакції на час оспорюваної реєстраційної дії) Словник іменованих об`єктів містить інформацію про іменовані об`єкти, які є ідентифікаторами місцезнаходження об`єктів нерухомого майна на певній території: найменування юридичних осіб/об`єднань громадян, у разі якщо юридичні особи не були утворені(гаражних кооперативів, садових товариств тощо), автомобільних доріг, урочищ, полонин, лісництв,масивів, залізниць (перегонів, станцій, роз`їздів, пікетів, дільниць, їх кілометрів), комплексів будівель та споруд, заповідників, парків тощо. Словник вулиць населених пунктів та вулиць іменованих об`єктів (далі - словник вулиць) містить назви вулиць, провулків, площ, бульварів, проспектів, проїздів тощо кожного населеного пункту України (далі - вулиці) та назви вулиць іменованих об`єктів.

Матеріалами справи підтверджується, що ОК «Магнолія» з 2016 року внесено до Словників Державного реєстру речових прав на нерухоме майно як іменований об`єкт з наявними власними вулицями з першої по одинадцяту вулиці Ентузіастів, що відповідно до обставин справи, а також за повідомленням ОК «Магнолія» в клопотанні №1 від 26.02.2016 року до Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації, фактично відповідають вулицям з першої по одинадцяту Ентузіастів в Дарницькому районі міста Києва(т.1, а.с. 68).

За таких обставин, коли спірний садовий будинок, що фактично знаходиться на території ОК СДК «Ентузіаст», зареєстровано в іменованому об`єкті ОК «Магнолія», такий спосіб захисту як витребування садового будинку на користь позивача лише призведе до правової невизначеності, перебування садового будинку в ОК «Магнолія», а земельної ділянки в ОК СДК «Ентузіаст», що потребуватиме від позивача додаткових дій для захисту свого права, що суперечить поняттю ефективності способу судового захисту.

Крім того, стаття 387 ЦК України передбачає лише право власника заявляти позов про витребування майна. Проте, ОСОБА_1 не є членом ОК «Магнолія» та не був власником садового будинку в іменованому об`єкті/кооперативі ОК «Магнолія», а отже і не може витребовувати будинок на свою користь.

З матеріалів справи висновується, що спірний будинок не міг бути зареєстрований в іменованому об`єкті ОК «Магнолія», оскільки ні кооператив, ні його члени ніколи не мали відношення до ділянки АДРЕСА_1 та побудованого на ній садового будинку.

Отже, ефективним способом захисту ОСОБА_1 як користувача земельної ділянки буде саме скасування оспорюваної реєстраційної дії та визнання недійсним похідного правочину, оскілки таке рішення суду призведе до втрати відповідачами прав на земельну ділянку як власниками садового будинку, а отже і до відновлення попереднього стану ОСОБА_1 - безперешкодне мирне користування ним своєю ділянкою як член ОК СДК «Ентузіаст».

Відповідно до висновку ВС у постанові від 22.09.2021 року у справі №301/123/15-ц вбачається, що не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року, якщо їх відповідність вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил підтверджується технічним паспортом, складеним за результатами технічної інвентаризації.

Сторонами визнається, що спірний садовий будинок побудований до 1992 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи технічним паспортом, а тому спірний об`єкт не може відноситись до самочинного будівництва, що також не потребує заявлення вимог про знесення об`єкта або про визнання права власності на нього у порядку ст. 376 ЦК України.

За таких обставин, суд вважає, що спосіб захисту права шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав за ОСОБА_2 та визнання недійсним спірного правочину є ефективним та дає об`єктивні підстави позивачу відновити становище, яке існувало до порушення його прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 1, 2 ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Зазначений підхід також узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах законне вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Пріоритет у доказуванні надається не тому хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Надаючи оцінку поданим позивачем доказам в їх сукупності, суд визнає їх достатніми та достовірними. Вказані докази у своєму взаємозв`язку згідно з практикою ЄСПЛ щодо урахуванням принципу «балансу вірогідностей» підтверджують правдивість обставин, на які посилався ОСОБА_1 в обґрунтування своїх позовних вимог, зокрема ним доведено, що він користується ділянкою АДРЕСА_1 як член ОК СДК «Ентузіаст» на якій протиправно зареєстровано право власності на садовий будинок в іншому кооперативі ОК «Магнолія» за ОСОБА_2 , який згодом відчужив будинок ОСОБА_3 .

В свою чергу, заперечення відповідачів стосувались законності проведеної державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 , не підтвердження ОСОБА_1 своїх прав на земельну ділянку та невірно обраного позивачем способу захисту, на які судом надано вичерпну відповідь. При цьому, відповідачами не надано належних та допустимих доказів на спростування фактів та обставин, на які посилався ОСОБА_1 у своєму позові, що враховано судом при застосуванні принципу змагальності сторін та наданні оцінки їх позиціям.

Щодо посилань відповідачки ОСОБА_3 на свою добросовісність при укладенні оспорюваного правочину суд зазначає про наступне.

Верховний Суд у постанові від 06.09.2023 року у справі №910/21329/17 зазначив, що добросовісність набувача передбачає не лише звіряння відомостей про права на нерухоме майно з інформацією, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також розумну обачність набувача. Така розумна обачність включає перевірку, виявлення та докладання інших зусиль для визначення наявності прав інших осіб стосовно нерухомого майна. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на важливості встановлення розумної обачності як критерію добросовісного набувача, зокрема, у постановах від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19, пункт 116), 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 4-473 цс 18, пункт 125.4), від 30.01.2019 у справі № 357/9328/15-ц (провадження № 14-460цс18), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 108), від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18, пункт 90), від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц (провадження № 14-71цс18), від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18), від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц (провадження № 14-76цс18). 49. Тому набувач нерухомого майна може вважатися добросовісним лише тоді, коли він не просто покладався на відомості з Державного реєстру, а робив це добросовісно. Якщо перевірка нерухомого майна дає підстави для сумнівів щодо наявності прав інших осіб на нерухоме майно, у тому числі незареєстрованих, то набувач такого майна має вчинити дії, спрямовані на усунення таких сумнівів, або відмовитися від набуття нерухомого майна; в іншому разі набувач не буде вважатися добросовісним.

Як вбачається із тексту оспорюваного правочину, в п.1.2 Договору сторони вказали, що спірний садовий будинок знаходиться на ділянці із кадастровим номером 8000000000:96:447:0101, право власності та право користування на яку відповідно до матеріалів справи, зокрема інформаційної довідки з ДРРП від 07.11.2023 року, зареєстровано 11.04.2018 року за Київської міською радою та ОК СДК «Ентузіаст» відповідно.

Отже, з огляду на те, що ОСОБА_3 знала про набуття нею у власність садового будинку саме в іменованому об`єкті, кооперативі ОК «Магнолія», та знала, що такий будинок знаходиться на ділянці з кадастровим номером 8000000000:96:447:0101, яка перебуває у користуванні іншого кооперативу - ОК СДК «Ентузіаст» з 2018 року, при тому, що за ОК «Магнолія» не зареєстровано жодних прав на нерухоме майно, а також повинна була знати, що ОСОБА_2 лише у 2020 році прийнято в члени ОК «Магнолія» з виділенням йому ділянки під садовим будинком, - такі обставини давали ОСОБА_3 достатні підстави сумніватись в законності реєстрації ОСОБА_2 права власності на садовий будинок у 2021 році, або принаймні в існуванні спірних правовідносин між названими вище особами, їх членами.

Матеріалами справи не підтверджується, що ОСОБА_3 перед вчиненням оспорюваного правочину проявила розумну обачність та будь-яким чином намагалась з`ясувати вказані обставини.

Заперечення відповідачки про юридичну необізнаність та/або покладення на достовірність даних Державного реєстру є неспроможними, оскільки суперечать вказаній вище практиці Верховного Суду щодо обґрунтування поняття добросовісного набувача. При визначенні добросовісності набувача, вказуючи про розумну обачність, Верховний Суд у своїй практиці зазначає, що обачність в тому числі передбачає, за необхідності, отримання правової допомоги перед укладенням того чи іншого правочину щодо набуття майна у власність.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти та обставини, належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12,76,77,78,79,80,81,263,265 ЦПК, суд -

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: обслуговуючий кооператив «Магнолія», обслуговуючий кооператив «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» про скасування рішення про державну реєстрацію та визнання правочину недійсним - задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Бєлломі Олени Віталіївни № 60764766 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2471894980000) від 05.10.2021 щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на садовий будинок загальною площею 13,5 кв.м., який розташований в АДРЕСА_2 .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу садового будинку від 18 жовтня 2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховим Артемом Сергійовичем та зареєстрований в реєстрі за номером 1153,укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 ) судовий збір в сумі 1 073,60 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_6 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 ) судовий збір в сумі 1 073,60 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 24.05.2024.

СУДДЯ О.Р.ЛУЖЕЦЬКА