Постанова
від 23.04.2024 по справі 924/1022/22
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року Справа № 924/1022/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Василишин А.Р. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Мельников О.О.

за участю представників сторін:

прокурор: Безпалов А.

від позивача: представник не з`явився

від відповідача: представник не з`явився

від третіх осіб: представники не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Фермерського господарства "Еко-Земля" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 01 червня 2023 року у справі №924/1022/22

за позовом Заступника керівника Кам`янець - Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Жванецької сільської ради

до відповідача Фермерського господарства "Еко-Земля"

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

про витребування з незаконного володіння у Фермерського господарства "Еко-Земля" у комунальну власність Жванецької сільської ради земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Жванецької сільської ради звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом, у якому просить витребувати з незаконного володіння Фермерського господарства "Еко-Земля" у комунальну власність Жванецької сільської ради земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6822487900:03:002:0011, яка розташована за адресою: с. Межигір Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Позов аргументовано тим, що перевіркою протоколу 46 позачергової сесії VІ скликання Сокільської сільської ради (правонаступником якої є позивач) від 29 серпня 2014 року з усіма рішеннями сесії, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822487900:03:002:0011 площею 2,0 га вибула з володіння територіальної громади поза її волею без прийняття рішення Сокільської сільської ради.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 01 червня 2023 року у справі №924/1022/22 позов задоволено. Витребувано з незаконного володіння Фермерського господарства "Еко-Земля" (32316, Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський, вул. Пушкінська, буд. 35, кв. 47, код 43532443) у комунальну власність Жванецької сільської ради (32365, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с. Жванець, вул. Центральна, 57, код 04404036) земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер 6822487900:03:002:0011, яка розташована за адресою: с. Межигір, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області. Стягнуто з фермерського господарства "ЕКО-ЗЕМЛЯ" (32316, Хмельницька обл., м. Кам`янець-Подільський, вул. Пушкінська, буд. 35, кв. 47, код 43532443) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29000, м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код 02911102, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, рахунок UA188201720343120002000002814) судовий збір в сумі 2 481, 00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 коп.).

При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що з наявних у матеріалах справи засвідчених архівних копій протоколу 46 позачергової сесії VI-го скликання Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району від 29 серпня 2014 року та усіх прийнятих рішень відповідної сесії, як документів постійного зберігання архівного фонду Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області за 2014 рік, встановлено, що питання про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу її у власність ОСОБА_3 на відповідній сесії не розглядалося, рішення Сокільської сільської ради від 29 серпня 2014 року №22, яке слугувало підставою для реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822487900:03:002:0011, сільська рада не приймала.

З огляду на викладене, наявна в матеріалах справи копія рішення від 29 серпня 2014 року №22, яке слугувало підставою для реєстрації права власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку, судом оцінена критично.

Відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки на користь ОСОБА_3 рішення повноважного органу місцевого самоврядування (про затвердження проєкту землеустрою та передачу в приватну власність) Сокільської сільської ради означає, що орган місцевого самоврядування, як власник землі, волю на відчуження цієї ділянки не виявив, тому вона вибула з володіння власника поза його волею без прийняття ним відповідного рішення.

Спосіб, у який земельна ділянка, з кадастровим номером 6822487900:03:002:0011, вибула із комунальної власності, свідчить про низку послідовних дій щодо отримання в приватну власність з комунальної власності земельної ділянки з одночасним вчиненням дій щодо унеможливлення подальшого повернення такої земельної ділянки.

Щодо заявленого клопотання про застосування позовної давності суд першої інстанції зазначив, що в жовтні 2022 року за результатами вивчення відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з метою встановлення фактів зловживання громадянами своїм право на безоплатну приватизацію земельних ділянок в межах одного виду використання, окружна прокуратура виявила факт незаконного заволодіння земельними ділянками на території Жванецької сільської ради, на момент виникнення спірних правовідносин Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області. Саме з цією датою пов`язується момент обізнаності прокурора про незаконність вибуття з комунальної власності спірних земельних ділянок. Доказів того, що прокурор довідався чи міг довідатися про таке порушення раніше, суду не надано. Жванецькій сільській раді про порушення закону та порушення, у зв`язку з цим, прав і охоронюваних законом інтересів територіальної громади стало відомо лише у листопаді 2022 року, тобто з моменту отримання запитів прокурора. З урахуванням вищевикладеного, прокурор строк для звернення до суду не пропустив, оскільки вимога про витребування майна заявлена в межах трирічного строку для пред`явлення віндикаційного позову 26 грудня 2022 року.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Фермерське господарство "Еко-Земля" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Хмельницької області від 01 червня 2023 року у справі №924/1022/22; скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 01 червня 2023 року у справі №924/1022/22 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апелянт, зокрема, вказує на неналежне дослідження судом першої інстанції наданих доказів, оскільки стороною відповідача та третіми особами надані більш вірогідні, достовірні та належні докази на спростування доводів позивача, які не були прийняті до уваги господарським судом.

Звертає увагу, що в наданій місцевому господарському суду копії рішення №22 від 29 серпня 2014 року наявні усі необхідні реквізити (дата, підпис голови Сокільської сільської ради та печатка), що свідчить про правомірність та законність дій для прийняття таких рішень.

Додатково вказує, що на даний час відсутній вирок за вчинення кримінального правопорушення, відомості про яке внесені до ЄРДР, а саме - службового підроблення вказаних рішень сесії, що у свою чергу свідчить про його законність.

Скаржник також зазначає, що факт самостійного виявлення правопорушення прокурором 18 жовтня 2022 року жодним чином не скасовує презумпцію можливості та обов`язку Жванецької сільської ради знати про свої права та належно і ретельно виконувати власні обов`язки. Відтак, вважає, що строк позовної давності по витребуванню земельної ділянки у комунальну власність - сплинув 29 серпня 2017 року, після закінчення три річного строку для подання такого позову, оскільки саме 29 серпня 2014 року Сокільською сільською радою було видано спірне рішення №22

Підсумовує, що оскаржене судове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права та без врахування правових висновків Верховного Суду щодо аналогічних справ, а тому відповідно воно підлягає скасуванню, з ухваленням нового про відмову в задоволені позовних вимог.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09 листопада 2023 року у справі №924/1022/22 рішення Господарського суду Хмельницької області від 01 червня 2023 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постанова аргументована тим, що ОСОБА_3 як особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки, виконав всі взаємопов`язані, послідовні дії, спрямовані на досягнення результату відповідно до вищенаведених норм. Орган місцевого самоврядування також вчинив такі ж взаємопов`язані, послідовні дії, що передували передачі земельної ділянки у власність громадянину: так, сільською радою надано дозвіл і в подальшому за участі голови сільради відбулося погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами.

Суд апеляційної інстанції вказав про те, що в матеріалах справи наявна належним чином завірена копія рішення Сокільської сільської ради від 29 серпня 2014 року №22 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 як завершальний етап процедури, визначеної статтею 118 Земельного кодексу України. Рішення від 29 серпня 2014 року №22 підписане головою сільради і містить необхідні реквізити. Чинність такого рішення не була предметом судового розгляду.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження підроблення рішення від 29 серпня 2014 року №22, у тому числі відсутній обвинувальний вирок у межах кримінального провадження та висновок експертизи щодо підроблення підпису чи відбитку печатки на рішенні сесії.

Стверджуючи про відсутність рішення Сокільської сільської ради від 29 серпня 2014 року №22, прокурор повинен був пересвідчитися про відсутність кримінальної складової у діях осіб, підписи яких містяться у даному документі, на предмет його підроблення (фальсифікації). При цьому встановлений у кримінальному провадженні факт підробки офіційного документа виключав би необхідність визнання його незаконним чи скасування у господарському чи іншому провадженні, оскільки підроблений документ, по суті, є таким, що ніколи не видавався (не створювався), а суб`єкт його видачі не виражав волі, що закріплена в такому документі. Натомість наявність порушеного кримінального провадження №42022242230000034 за частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України з огляду на приписи статті 61 Конституції України щодо презумпції невинуватості та статей 75, 76 Господарського процесуального кодексу України щодо підстав для звільнення від доказування та належності доказів, недостатньо для доведення підроблення рішення від 29 серпня 2014 року №22, як це доводить прокурор.

Досліджуючи зміст протоколу від 29 серпня 2014 року №1 46 позачергової сесії Сокольської сільської ради, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що в порядку денному питання №3 і №8 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку" не є персоналізованими, натомість чинність наявного рішення №22 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 не зумовлює висновку про те, що рада не затверджувала технічну документацію із землеустрою та не приймала рішення про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_3 .

Відображення процедури прийняття рішень на сесії ради у протоколі є прерогативою відповідних працівників ради і не залежить від волі ОСОБА_3 , яка, зі свого боку, вчинила відповідні дії, які передують прийняттю органом самоврядування рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, таким чином, - покладалася на легітимність добросовісних дій органа місцевого самоврядування.

Інформація про те, що земельна ділянка вибула з власності територіальної громади знаходилася у відкритому доступі з березня 2015 року, що об`єктивно дозволяло Сокільській сільській раді дізнатись про можливу помилку та вжити необхідних заходів для виправлення такої помилки та повернення земельної ділянки у випадку її незаконного відчуження.

Оскільки державні органи і органи місцевого самоврядування повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, тому як Сокільська сільська рада так і її правонаступник Жванецька сільська рада, мали об`єктивну можливість протягом тривалого періоду часу виявити можливу помилку або порушення, яке полягало в неправомірному, поза волевиявленням ради, відчуженням землі.

Матеріали справи не містять жодних відомостей про вчинення Сокільською сільською радою будь-яких дій, направлених на повернення земельної ділянки протягом тривалого періоду часу з моменту рішення ради 29 серпня 2014 року, державної реєстрації 04 березня 2015 року і до початку процедури реорганізації 02 січня 2018 року. Так само не вчинялись подібні дії Жванецькою сільською радою, в тому числі під час процедури реорганізації.

На підставі договору дарування від 07 липня 2015 року №634 припинено право власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_1 19 серпня 2020 року право власності на земельну ділянку зареєстровано за ФГ "Еко-Земля" на підставі акта приймання передачі нерухомого майна від 24 квітня 2020 року та рішення від 24 лютого 2020 року №1, видавник: ФГ "Еко-Земля", засновником якого є ОСОБА_1 . Правомірність таких правочинів прокурор і позивач не спростували.

За відсутності доказів неправомірного набуття земельної ділянки ФГ "Еко-Земля" позовні вимоги про витребування земельної ділянки з володіння відповідача мають характер невиправданого втручання держави у право власності особи і не підлягають задоволенню.

Окрім того, апеляційний господарський суд наголосив на тому, що позовна давність у цій справі є очевидно пропущена, однак, враховуючи встановлені обставини щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, заява про застосування позовної даності не була задоволена.

Перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив постанову апеляційного господарського суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Постановою Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі №924/1022/22 за позовом заступника керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Жванецької сільської ради до Фермерського господарства "Еко-Земля", за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, касаційну скаргу першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09 листопада 2023 року у справі №924/1022/22 скасовано. Справу №924/1022/22 направлено на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Вказане судове рішення мотивоване тим, що суд апеляційної інстанції формально підійшов до розгляду справи та не врахував висновки Верховного Суду щодо стандарту доказування "вірогідності доказів", а також не надав оцінки посиланням прокурора на те, що питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки та її передачу у власність на розгляд 46 позачергової сесії VI скликання колишньої Сокільської сільської ради 29 серпня 2014 року не виносилися, не розглядалися та відповідні рішення нею не приймалися, а встановлення факту службового підроблення офіційного документа (події злочину) є предметом доказування у кримінальному судочинстві, тоді як предметом доказування в цьому спорі є недотримання процедури набуття громадянами права власності на землю без прийняття шляхом голосування депутатами сільської ради рішень на пленарному засіданні сесії ради про затвердження проектів землеустрою щодо відведення їм землі та передачу її у власність (пункт 50 постанови).

Верховний Суд вказав про передчасність висновків суду апеляційної інстанції, які стали підставою для відмови у позові, про не підтвердження підроблення рішення Сокільської сільської ради від 29 серпня 2014 року №22 внаслідок відсутності обвинувального вироку в межах кримінального провадження та висновку експертизи щодо підроблення підпису чи відбитку печатки на рішенні сесії, оскільки предметом доказування у цій справі є не підробка підпису голови сільської ради у рішеннях, а відсутність волевиявлення його власника, а саме сесії Сокільської сільської ради на прийняття такого рішення (пункт 51 постанови).

Відображення процедури прийняття рішень на сесії ради у протоколі є прерогативою відповідних працівників ради, так само і належний документообіг, зберігання офіційних документів ради тощо не залежить від волі громадян/заявників, які зі свого боку вчинили відповідні дії, які передують прийняттю органом самоврядування рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (пункт 52 постанови).

Водночас рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є одним із етапів процесу отримання такого права власності чи користування на земельну ділянку, однак отримання такого дозволу не гарантує особі набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим документом. Отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування (пункт 53 постанови).

Відсутність рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи користування є порушенням виключної компетенції органу місцевого самоврядування на розпорядження землею від імені народу України (пункт 54 постанови).

Суд зазначив, що вдавшись до оцінки питань №3 і №8 протоколу порядку денного сорок шостої позачергової сесії Сокільської сільської ради від 29 серпня 2014 року №1 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку", апеляційний господарський суд не врахував предмет доказування в межах справи, яка розглядається, і доводи прокурора щодо неприйняття Радою рішення №22 "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу земельної ділянки у власність" на вказаному засіданні (пункт 55 постанови).

Тому, суд касаційної інстанції виснував, що апеляційна інстанція передчасно встановила обставини вибуття спірної земельної ділянки з комунальної власності на підставі рішення органу місцевого самоврядування, не оцінивши наявність або відсутність факту їх прийняття в порядку, передбаченому законодавством з урахуванням стандартів доказування (пункт 56 постанови).

Колегія суддів звернула увагу на те, що в межах справи, яка розглядається, суду необхідно було встановити чи є останній набувач спірної земельної ділянки добросовісним. Однак, узагальнено зазначивши, що прокурор і позивач не спростували правомірність договору дарування від 07 липня 2015 року №634, акта приймання передачі нерухомого майна від 24 квітня 2020 року та рішення від 24 лютого 2020 року №1, апеляційний господарський суд не надав оцінки доводам про те, що ОСОБА_1 був директором ПП "Земля-2012", яке розробляло проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, яку він у подальшому отримав за договором дарування, так як і інші, отримані з посиланням на рішення, прийняті на цій же сесії та передав ФГ "Еко-Земля", директором якого він є. Додатково у позові вказано на вчинення низки подібних дій щодо сусідніх земельних ділянок. Однак, суд апеляційної інстанції не оцінив такі доводи, не спростував/не погодився з твердженнями щодо можливої недобросовісності відповідача у розумінні приписів 388 ЦК України, що у свою чергу впливає на правильність застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції до спірних правовідносин (пункт 74 постанови).

Також, Верховний Суд вказав, що суд фактично не дослідив в повному обсязі докази, які наявні в матеріалах справи та дійшов висновку про наявність підстав констатувати, що під час розгляду справи допущено порушення норм матеріального і процесуального права і такі порушення впливають на можливість повного та всебічного розгляду справи (пункт 76 постанови).

В подальшому справа №924/1022/22 надійшла на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 березня 2024 року визначено колегію суддів для розгляду справи №924/1022/22 у складі: головуючий суддя Маціщук А.В., судді-учасники колегії Василишин А.Р., Бучинська Г.Б.

11 березня 2024 року від головуючого судді Маціщук А.В. надійшла заява про самовідвід.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 березня 2024 року у справі №924/1022/22 розгляд заяви про самовідвід призначено на 11 березня 2024 р. о 14:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 березня 2024 року у справі №924/1022/22 заяву головуючого судді Маціщук А.В. про самовідвід від розгляду справи №924/1022/22 залишено без задоволення. Ухвала постановлено з окремою думкою судді Маціщук А.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 березня 2024 року у справі №924/1022/22 розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні призначено на 23 квітня 2024 року о 11:10 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань № 2.

22 березня 2024 року від Фермерського господарства "Еко-Земля" надійшли письмові пояснення, в яких відповідач звертає увагу суду, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження підроблення рішення Сокільської сільської ради від 29 серпня 2014 року №22, у тому числі відсутність обвинувального вироку в межах кримінального провадження та висновку експертизи щодо підроблення підпису чи відбитку печатки на рішенні сесії, що у свою чергу прєзюмує таке рішення як чинним та законним. Стверджуючи про відсутність рішень Сокільської сільської ради №22 від 29 серпня 2014 року, прокурор повинен був пересвідчитися про відсутність кримінальної складової у діях осіб, підписи яких містяться у даному документі, на предмет його підроблення (фальсифікації). При цьому встановлений у кримінальному провадженні факт підробки офіційного документа виключав би необхідність визнання його незаконним чи скасування у господарському чи іншому провадженні, оскільки підроблений документ, по суті, є таким, що ніколи не видавався (не створювався), а суб`єкт його видачі не виражав волі, що закріплена в такому документі. Натомість, наявність порушеного кримінального провадження №42022242230000034 за частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України з огляду на статтю 61 Конституції України щодо презумпції невинуватості та статей 75, 76 ГПК України щодо підстав для звільнення від доказування та належності доказів, недостатньо для доведення підроблення рішення Сокільської сільської ради №22 від 29 серпня 2014 року, як це доводить прокурор.

Вказує, що ОСОБА_2 як фізичною особою, яка зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки, виконані всі взаємопов`язані, послідовні дії, спрямовані на досягнення результату відповідно до вищенаведених норм. Органом місцевого самоврядування також вчинені такі ж взаємопов`язані, послідовні дії, що передували передачі земельної ділянки у власність громадянину: так, сільською радою надано дозвіл і в подальшому за участі голови Сокільської ради відбулось погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами.

Прокурором, на підтвердження своєї позиції, надано один єдиний доказ - протокол засідання сесії Сокільської сільської ради, однак прокурор не надав: вироку суду у кримінальному провадженні, висновків експертів про підробку документів, покази свідків, які б спростували факт голосування.

В свою чергу, стороною відповідача системною сукупністю доказів, виходячи з стандартів доказування, доведено факт прийняття спірного рішення, який, з невідомих причин, не був внесений секретарем ради до протоколу. На спростування доводів прокурора було подано заяви шести свідків - депутатів Сокільської сільської ради, з восьми, які брали участь у сесії. Шість з восьми депутатів підтвердили факт голосування і прийняття спірного рішення.

За відсутності доказів неправомірного набуття земельної ділянки ФГ "Еко-Земля" позовні вимоги про витребування земельної ділянки з володіння відповідача мають характер невиправданого втручання держави у право власності особи.

Також, відповідач звертає увагу на пропуск прокурором позовної давності на звернення до суду із позовом у цій справі. Зокрема вважає, що позовна давність сплинула 29 серпня 2017 року і сільська рада була обізнана у відчужені спірної земельної ділянки.

За наведеного просить суд відмовити у задоволенні позову.

До таких пояснень додані: список депутатів Сокільської сільської ради VI скликання та заяви свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

28 березня 2024 року від Кам`янець-Подільської окружної прокуратури надійшли письмові пояснення по справі №924/1022/22 у яких прокурор вказує, що ним у відповідності до вимог статей 76-79 ГПК України надано належні, допустимі, достатні та вірогідні докази, а саме належним чином завірені архівні копії протоколу №1 46-ї позачергової сесії 6-го скликання Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району від 29 серпня 2014 року та усіх прийнятих того дня рішень відповідною сесією ради, які є офіційними документами представницького органу місцевого самоврядування постійного зберігання, відомості яких логічно узгоджуються між собою, підтверджують той факт, що питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки та передачу її у власність ОСОБА_2 на розгляд сесії сільської ради не виносилося, не обговорювалося більшістю депутатів та відповідне рішення №22 від 29 серпня 2014 року сесією не приймалось.

Наявність рішення сесії Сокільської сільської ради №28 від 27 грудня 2013 року про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки, подальше виготовлення та погодження такої документації із землеустрою без прийняття у порядку статті 118 Земельного кодексу України рішення уповноваженого органу про її затвердження свідчить про недотримання передбаченої законом процедури набуття громадянами права власності на землю.

Заперечує щодо доводів про пропуск позовної давності, вважає, що строк позовної давності прокурором у цій справі не пропущений.

Також вказує про подання відповідачем нових доказів із порушенням вимог процесуального законодавства та те, що на підставі показів свідків не можуть встановлюватись обставини прийняття або не прийняття рішення органу місцевого самоврядування, в цьому випадку рішення Сокільської сільської ради №22 від 29 серпня 2014 року, оскільки відповідні обставини відображені в організаційно-розпорядчих документах Сокільської сільської ради, які долучені до позову.

За наведеного прокурор вважає, що рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги прокурора, ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 23 квітня 2024 року прокурор заперечив проти доводів апеляційної скарги. Просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання 23 квітня 2024 року представники позивача, відповідача та третіх осіб не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, на підставі заяви ОСОБА_2 рішенням 41 позачергової сесії VI скликання Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 27 грудня 2013 року №28 ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель запасу сільської ради для ведення особистого селянського господарства площею по 2,0000 га, в межах населеного пункту с. Межигір, достовірність якого жодною стороною, в тому числі прокурором під сумнів не ставиться.

За заявою ОСОБА_2 Приватним підприємством "Земля 2012" (далі ПП "Земля 2012") розроблений проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 , який погоджений відділом Держземагенства у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України (далі ЗК України).

До технічної документації долучений акт погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами, який 09 січня 2014 року складений і підписаний головою Сокільської сільської ради Бешлей І.В., ОСОБА_2 як повноважним власником земельної ділянки, представником ПП "Земля 2012" та суміжним користувачем ОСОБА_8 .

В матеріалах справи наявна копія рішення 46 сесії VI скликання Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 29 серпня 2014 року №22 "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу земельної ділянки у власність", відповідно до якої затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га кадастровий номер 6822487900:03:002:0011 громадянці ОСОБА_2 у власність за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення Сокільської сільської ради, що розташовані у межах населеного пункту с.Межигір на території Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, для ведення особистого селянського господарства. Рішення підписано головою Сокільської сільської ради Бешлей І. В. Суду надана належним чином завірена копія рішення від 29 серпня 2014 року №22.

В подальшому на підставі договору дарування земельної ділянки від 07 липня 2015 року ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 у власність спірну земельну ділянку. Договір посвідчено приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу Хмельницької області та зареєстровано в реєстрі за №669.

Рішенням першої організаційної сесії VII скликання Жванецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 02 січня 2018 року №8 розпочато процедуру реорганізації, в тому числі, Сокільської сільської ради шляхом приєднання до Жванецької сільської ради. Жванецька сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Сокільської сільської ради.

Відповідно до Рішення від 24 лютого 2020 року №1 засновника ФГ "Еко-Земля" Дивдика М.В., останній вирішив створити ФГ "Еко-Земля" та передав за актом приймання-передачі від 24 квітня 2020 року у безоплатне користування ФГ "Еко-Земля" земельні ділянки, в тому числі з кадастровим номером 6822487900:03:002:0011, площею 2 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: с. Межигір Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Листом від 07 жовтня 2022 року №52-8214вих-22 керівник Кам`янець-Подільської окружної прокуратури, з метою вирішення питання наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави в суді, повідомив начальника архівного відділу Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації про необхідність надання належним чином засвідчених копій протоколу сесії Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району (з усіма наявними додатками) та усіх рішень відповідної сесії Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району, яка відбулася 29 серпня 2014 року.

Архівний відділ із супровідним листом від 17 жовтня 2022 року №70/04-06 надав Кам`янець-Подільській окружній прокуратурі належним чином завірені копії протоколу 46 позачергової сесії VI скликання Сокільської сільської ради від 29 серпня 2014 року з усіма рішеннями сесії.

Листом від 12 жовтня 2022 року №52-8290-вих керівник окружної прокуратури, з метою вирішення питання наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави в суді, звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з проханням надати інформацію: який правовий статус (форма власності, категорія земель, вид використання в межах категорій, склад угідь, площа, розташування в межах чи за межами населеного пункту) мали земельні ділянки, в тому числі з кадастровим номером 6822487900:03:002:0011 до моменту їх передачі у приватну власність згідно з обліковими даними.

Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області листом від 18 жовтня 2022 року №3050/281-22 повідомило прокуратуру, що відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 6822487900:03:002:0011, площею 2 га станом на 29 серпня 2014 року мала такий правовий статус: форма власності комунальна, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, вид використання в межах категорії особисте селянське господарство, склад угідь рілля, місце розташування - в межах населеного пункту с. Межигір.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 19 жовтня 2022 року прокуратура зареєстровала кримінальне провадження №42022242230000034 за частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України, по факту незаконного вибуття з комунальної власності Сокільської (Жванецької) сільської ради земельних ділянок загальною прощею 15,6 га без відповідного рішення сесії сільської ради.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, 09 червня 2015 року на підставі рішення від 29 серпня 2014 року № 22 здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822487900:03:002:0011, площею 2 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: с. Межигір Кам`янець-Подільського району Хмельницької області за ОСОБА_2 . Надалі, на підставі договору дарування від 07 липня 2015 року №669, зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 та 19 серпня 2020 року зареєстровано право власності на земельну ділянку за ФГ "Еко-Земля" згідно з актом приймання-передачі нерухомого майна від 24 квітня 2020 року та рішення від 24 квітня 2020 року №1.

Згідно з заявами свідків ОСОБА_9 . голови Сокільської сільської ради з моменту обрання до 2015 року, ОСОБА_10 секретаря Сокільської сільської ради в період з 2010 по 2015 роки та Берцулевич В.В. депутата Сокільської сільської ради в період з 2010 по 2015 роки, під час їхньої роботи в раді прийнято ряд рішень, зокрема рішення від 27 грудня 2013 року №28; рішення від 29 серпня 2014 року №22. Засвідчують, що наведені рішення приймалися шляхом голосування місцевими депутатами на 46 сесії Сокільської сільської ради.

Прокуратура листом від 18 листопада 2022 року №52-9367вих-22 звернулася до Жванецької сільської ради з вимогою надати інформацію, чи було відомо Жванецькій сільській раді про незаконне вибуття з комунальної власності земельних ділянок, в тому числі з кадастровим номером 6822487900:03:002:0011, чи вживалися Жванецькою сільською радою заходи щодо витребування вказаних земельних ділянок та чи має намір звертатися в майбутньому до суду для захисту порушеного права.

У відповідь листом від 02 грудня 2022 року Жванецька сільська рада повідомила прокуратуру, що нею не приймалися заходи щодо повернення земельної ділянки з кадастровим номером 6822487900:03:002:0011 у зв`язку з відсутністю інформації про її незаконне вибуття з комунальної власності; не заперечує щодо здійснення Кам`янець-Подільською окружною прокуратурою заходів державного впливу щодо вирішення даного питання.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Щодо звернення прокурора до суду із цим позовом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За змістом частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 20 листопада 2018 року у справі №5023/10655/11, в постанові від 26 лютого 2019 року у справі №915/478/18, в постанові від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц, в постанові від 15 січня 2020 року у справі №698/119/18, в постанові від 18 березня 2020 року у справі №553/2759/18, в постанові від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20).

Під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

Обґрунтовуючи порушення інтереси держави, прокурор вказує, що у цьому випадку порушення державних інтересів полягає в тому, що при отриманні земельної ділянки у власність були порушені статті 13, 14 Конституції України, статті 116, 118, 122, 152 Земельного кодексу України, а Жванецька сільська рада, не здійснює заходи з метою відновлення порушених інтересів територіальної громади.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18.

Як вбачається із матеріалів справи, 18 листопада 2022 року керівником Кам`янець-Подільської окружної прокуратури направлено на адресу Жванецької сільської ради лист з вимогою надати інформацію чи було відомо раді про незаконне вибуття з комунальної власності земельних ділянок, в тому числі з кадастровим номером 6822487900:03:002:0011, а також, чи вживались сільською радою заходи щодо витребування вказаної земельної ділянки та чи має намір звертатися в майбутньому до суду для захисту порушеного права.

У відповідь листом від 02 грудня 2022 року Жванецька сільська рада повідомила прокуратуру, що нею не приймалися заходи щодо повернення земельної ділянки з кадастровим номером 6822487900:03:002:0011 у зв`язку з відсутністю інформації про її незаконне вибуття з комунальної власності; не заперечує щодо здійснення Кам`янець-Подільською окружною прокуратурою заходів державного впливу щодо вирішення даного питання.

В грудні 2022 року прокурор повідомив сільську раду про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді.

При цьому, суд враховує, що підтримка котра надається прокуратурою одній зі сторін не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти російської федерації" (рішення від 15 січня 2009 року, заява №42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави" (пункт 6.37 Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №903/129/18, провадження №12-72гс19 від 15 жовтня 2019 року).

Тому, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у цьому випадку прокурором обґрунтовано звернення до суду та дотримано порядок, установлений законодавством.

Щодо позову про витребування спірної земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

У відповідності до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За приписами частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Колегія суддів зазначає, що віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно. Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин, і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі №907/452/20, від 05 вересня 2023 року у справі №910/2722/22, від 25 липня 2023 року у справі №914/106/22, від 27 червня 2023 року у справі №916/2851/17.

Отже, з урахуванням положень статті 387 Цивільного кодексу України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Об`єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18 та постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі №910/8298/21, від 25 липня 2023 року у справі №914/106/22.

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема, не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі №915/690/19, від 09 лютого 2023 року у справі №904/4140/21, від 21 березня 2023 року у справі №925/1288/20, від 25 липня 2023 року у справі №917/1058/22.

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі №925/1351/19 та постановах Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у справі №910/9990/21, від 30 серпня 2023 року у справі №909/171/21, від 30 листопада 2022 року у справі №906/779/21.

В матеріалах справи наявні копії рішень 46 сесії VI скликання Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області №22 від 29 серпня 2014 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу земельної ділянки у власність", згідно якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок (кадастровий номер 6822487900:03:002:0011) гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства за адресою: с. Межигір Кам`янець-Подільського району Хмельницької області. Надано гр. ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 2 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення Сокільської сільської ради, що розташована у межах населеного пункту с. Межигір на території Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, для ведення особистого селянського господарства. Підписано - голова Сокільської ради Бешлей І.В.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та, здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною 16 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті нею рішення підписуються особисто сільським, селищним, міським головою, районної у місті, районної, обласної ради - головою відповідної ради, у разі їх відсутності - відповідно секретарем сільської, селищної, міської ради, відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради, а у випадку, передбаченому частинами сьомою та восьмою цієї статті, - депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на її засіданні.

За правилами частин 1, 2, 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції чинній на 29 серпня 2014 року) рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням. Таємне голосування обов`язково проводиться у випадках, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону.

Враховуючи викладене, судом з наявних у матеріалах справи засвідчених архівних копій протоколу 46 позачергової сесії 6-го скликання Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району від 29 серпня 2014 року та усіх прийнятих рішень відповідної сесії, як документів постійного зберігання архівного фонду "Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області за 2014 рік", встановлено, що питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та передачу її у власність ОСОБА_2 на відповідній сесії не розглядалось, рішення Сокільської сільської ради №22 від 29 серпня 2014 року, яке слугувало підставою для реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822487900:03:002:0011 сільською радою не приймалось.

Тому, наявне у матеріалах справи рішення Сокільської сільської ради №22 від 29 серпня 2014 року, яке слугувало підставою для реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822487900:03:002:0011 судом оцінється критично, оскільки воно суперечить нормам наведеного вище Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та не підтверджує волевиявлення органу місцевого самоврядування Сокільської сільської ради на відчуження земельних ділянок як їх власника.

Враховуючи відсутність спрямованих на відчуження земельної ділянки на користь ОСОБА_2 рішення повноважного органу місцевого самоврядування (про затвердження проекту землеустрою та передача у приватну власність) - Сокільської сільської ради - означає, що орган місцевого самоврядування, як власник землі, волю на відчуження цих ділянок не виявив, тому вона вибула з володіння власника поза його волею - без прийняття ним відповідного рішення.

При цьому, надання дозволу уповноваженим органом місцевого самоврядування на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності не означає позитивного рішення про передачу її в користування або у власність, а направлене на ідентифікацію земельної ділянки, яка в подальшому може стати предметом договору оренди (відчуження) за умови досягнення сторонами згоди щодо умов такого договору. Відповідні висновки узгоджуються з правовою позицією зробленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2018 року у справі №32/563 (провадження № 12-172гс18). Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №826/5737/16 (провадження № 11-475апп18).

З огляду на викладене, доводи відповідачів щодо правомірності набуття права власності на спірну земельну ділянку, з підстав прийняття сільською радою рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, судом до уваги не приймаються.

Також, відповідачем долучено до матеріалів справи нотаріально завірені копії заяв свідків, саме: ОСОБА_9 Голови Сокільської сільської ради з моменту обрання до 2015 року, ОСОБА_10 секретаря Сокільської сільської ради в період з 2010 по 2015 роки та ОСОБА_11 депутата Сокільської сільської ради в період з 2010 по 2015 роки, які засвідчили, що під час їхньої роботи в раді були прийняті ряд рішень, зокрема щодо: "Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 " №28 від 27 грудня 2013 року; "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 " Засвідчують, що наведені рішення приймалися шляхом голосування місцевими депутатами на 46 сесії Сокільської сільської ради.

Щодо таких заяв, суд вказує, що за змістом частини 1 статті 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Частина 2 цієї статті Кодексу встановлює, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, відносно заяв свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , котрі подані відповідачем, апеляційний суд господарський суд, зазначає таке.

ФГ "Еко Земля" до суду апеляційної інстанції 22 березня 2024 року разом із поясненнями були подані письмові пояснення по справі №924/1022/22, разом з якими були подані нові докази - заяви свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які до суду першої інстанції не подавались, судом першої інстанції не приймались та не досліджувались. Жодних обґрунтувань причин неможливості їх подання до суду першої інстанції відповідачем не наведено.

Згідно частин 1, 2, 3, 8 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - разом з поданням відзиву або письмових пояснень. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як вбачається з наданих заяв свідків, вони оформлені і посвідчені нотаріально у лютому і березні 2024 року, в той час коли оскаржене рішення суду першої інстанції постановлено у цій справі 01 червня 2023 року.

Така обставина, як відсутність доказів на момент розгляду спору судом першої інстанції, виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №911/3250/16, від 06 лютого 2019 року у справі №916/3130/17, від 26 лютого 2019 року у справі №913/632/ 17, від 06 березня 2019 року у справі №916/4692/15 та від 11 вересня 2019 року у справі №922/393/18.

З огляду на усе викладене, апеляційний господарський суд не приймає подані відповідачем нові докази у справі.

Оскільки, згідно з архівною копією Протоколу №1 46 позачергової сесії VI скликання Сокільської сільської ради від 29 серпня 2014 року на сесії ради рішення №22 від 29 серпня 2014 року щодо передачі спірної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2 не приймалось, твердження свідків ОСОБА_9 (як колишнього голови Сокільської сільської ради), ОСОБА_10 (колишнього секретаря Сокільської сільської ради), ОСОБА_12 (колишнього депутата Сокільської сільської ради) щодо фактичного винесення та прийняття 46-ю сесією Сокільської сільської ради питань про затвердження технічної документації із землеустрою та передачі спірної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2 оцінюються критично, оскільки відповідні повноваження щодо ведення протоколу сесії сільської ради, його підписання входили до їх безпосередніх посадових обов`язків відповідно до займаних посад.

Крім того, з аналізу архівної копії Протоколу №1 46 позачергової сесії VI скликання Сокільської сільської ради від 29 серпня 2014 року, зокрема питань порядку денного, в сукупності із додатками до нього - рішеннями №№1-9 46 позачергової сесії VI скликання Сокільської сільської ради від 29 серпня 2014 року вбачається, що на розгляд сесії не виносились питання щодо затвердження технічної документації із землеустрою та передачі спірної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2 , а відповідно такі питання не розглядались та не вирішувалися на засіданні сесії ради.

Більше того, рішення №22 46 позачергової сесії VI скликання Сокільської сільської ради від 29 серпня 2014 року, на яке посилається скаржник, відсутнє у додатках до Протоколу №1 46 позачергової сесії VI скликання Сокільської сільської ради від 29 серпня 2014 року, сам порядок денний не містить пункту за номером 22. При цьому суд зважає на те, що нумерація прийнятих рішень, відповідає нумерації питань, поставлених на порядок денний.

Вказане додатково підтверджує відсутність волевиявлення Сокільської сільської ради на передання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 .

З огляду на те, що земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер 6822487900:03:002:0011, що розташована за адресою с. Мижгір Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, вибула з державної власності на підставі рішення Сокільської сільської ради №22 від 29 серпня 2014 року, яке не відповідає закону, то суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що волі держави на таке вибуття не було. Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 26 листопада 2019 року по справі №914/3224/16 та від 29 травня 2019 року по справі №367/2022/15-ц.

Установлення факту вибуття земельних ділянок поза волевиявленням власника є достатнім для виникнення правової підстави для витребування спірної земельної ділянки в порядку статті 388 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із змісту інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, гр. ОСОБА_2 на підставі договору дарування №669 від 07 липня 2015 року відчужила право власності на земельну ділянки з кадастровим номером 6822487900:03:002:0011, площею 2,0га, на користь ОСОБА_1 , який в свою чергу 19 серпня 2020 року, на підставі акта приймання передачі нерухомого майна №б/н від 24 квітня 2020 року, передав вказану земельну ділянку у власність Фермерського господарства "Еко-Земля" (код 43532443).

Зважаючи на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822487900:03:002:0011, вибула з комунальної власності поза волею належного розпорядника землі, що встановлено судом вище, то місцевий господарський суд правильно виснував, що існують всі правові підстави для витребування їх з незаконного володіння відповідача на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.

Виконуючи вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 13 лютого 2024 року у цій справі, щодо встановлення добросовісності відповідача, як останнього набувача спірної земельної ділянки, суд апеляційної інстанції бере до уваги таке.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №914/3224/16).

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Слід зазначити, що від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України (пункт 69 постанови Верховного Суд від 18 лютого 2021 року у справі № 14/5026/1020/2011).

Вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 Цивільного кодексу України, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (див., зокрема, постанови від 26 червня 2019 року у справі №669/927/16-ц (пункт 51), від 23 жовтня 2019 року у справі №922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 01 квітня 2020 року у справі №610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див., зокрема, постанови від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (пункт 61), від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункт 211), від 06 липня 2022 року у справі №914/2618/16 (пункт 55), від 21 вересня 2022 року у справі №908/976/19 (пункт 5.66).

Добросовісність чи недобросовісність особи - це правовий висновок, який робиться судом на підставі встановлених обставин справи, які можуть про це свідчити. Добросовісність чи недобросовісність особи не залежить від того, чи був визнаний договір недійсним, чи ні. Аналогічний висновки викладено у постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/20528/21.

Із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору дарування №669 від 07 липня 2015 року відчужила право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822487900:03:002:0011, площею 2,0 га, на користь ОСОБА_1 , який в свою чергу 19 серпня 2020 року, на підставі Акта приймання передачі нерухомого майна від 24 квітня 2020 року, передав вказану земельну ділянку у власність Фермерського господарства "Еко-Земля".

Також, як вбачається із проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 був керівником та одним із учасників ПП "Земля 2012" (код 37863940), котрим і розроблявся вказаний проект землеустрою щодо спірної земельної ділянки.

Окрім того, ОСОБА_1 є засновником та керівником ФГ "Еко-Земля", і Акт приймання передачі нерухомого майна від 24 квітня 2020 року підписаний двічі ОСОБА_1 , як фізичною особою і як керівником відповідача.

Поруч з вказаним за змістом Акта приймання передачі нерухомого майна від 24 квітня 2020 року вбачається, що крім спірної земельної ділянки, ОСОБА_1 передав ФГ "Еко-Земля" і інші земельні ділянки, а саме земельні ділянки з кадастровими номерами: 6822487900:03:002:0011 (площею 2,0 га); 6822487900:03:002:0012 (площею 2,0 га); 6822487900:03:002:0013 (площею 1,8 га); 6822487900:03:002:0014 (площею 1,8 га); 6822487900:03:002:0015 (площею 2,0га); 6822487900:03:002:0020 (площею 2,0 га); 6822487900:03:002:0021 (площею 2,0га).

Судом апеляційної інстанції із КП "Діловодство спеціалізованого суду" та відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що прокурором заявлені окремі позови щодо витребування вказаних земельних ділянок, а саме: справи №924/1015/22, №924/1018/22, №924/1019/24, №924/1020/22, №924/1022/22.

Узагальнюючи вказані обставини суд дійшов висновку, що відповідач мав знати про порушення порядку про набуття ним майна всупереч законодавства, а відтак ФГ "Еко-Земля" не є добросовісним набувачем.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідач отримав земельну ділянку, за Актом приймання-передачі земельних ділянок від 24 квітня 2020 року, від ОСОБА_1 , який в свою чергу отримав її у власність безоплатно від ОСОБА_2 на підставі Договору дарування від 07 липня 2015 року.

Тобто, у спірних правовідносинах мало місце безоплатне відчуження спірної земельної ділянки особою, яка не мала права її відчужувати ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , який в подальшому безоплатно її передав відповідачу, а враховуючи приписи частини 3 статті 388 Цивільного кодексу України, позивач має право витребувати спірну земельну ділянку, навіть у випадку, якби відповідач був добросовісним набувачем.

Таким чином, аналізом встановлених обставин справи підтверджується, що спосіб, в який земельна ділянка, з кадастровим номером 6822487900:03:002:0011, вибула із комунальної власності, внаслідок низки послідовних дій щодо отримання в приватну власність з комунальної власності земельної ділянки з одночасним вчиненням дій щодо унеможливлення подальшого повернення такої земельної ділянки.

Тому в цьому випадку власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі №910/1809/18 (провадження №12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.

Право власності дійсного власника презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна, відтак право територіальної громади в особі Жванецької сільської ради (правонаступника Сокільської сільської ради) на спірну земельну ділянку підлягає захисту шляхом пред`явлення віндикаційного позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі №911/3749/17, від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16, від 21 листопада 2018 року у справі №444/1786/15, від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17, від 19 листопада 2019 року у справі №911/3680/17.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.

Водночас, на наявність прав власника на майно не впливає і та обставина, що воно було предметом угоди щодо відчуження, укладеної іншими способами, оскільки дійсний власник не був стороною такої угоди.

При цьому, стаття 346 Цивільного кодексу України не передбачено підстав припинення права власності дійсного власника у зв`язку із передачею земельної ділянки, реєстрацію права власності на неї за іншими особами, у тому числі у випадку відчуження власником свого майна, що відбулося без участі та поза волею дійсного власника.

У таких випадках чинність таких правочинів, державної реєстрації прав на майно за іншими особами чи наявність у них правовстановлюючих документів не є перешкодою для витребування власником свого майна від добросовісного набувача на підставі статті 388 Цивільного кодексу України, що є належним способом захисту.

Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права, яка викладена у постановах від 21 лютого 2018 року у справі №363/2936/15-ц, від 12 червня 2018 року у справі №916/3727/15, від 09 липня 2018 року у справі №910/3513/17.

У цій справі незаконна державна реєстрація земельної ділянки у відповідному реєстрі, фактично стала інструментом, який обумовив формальне набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку.

Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам).

Отже, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України).

Вищезазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що передумовою набуття права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку було попереднє незаконне її вибуття з комунальної власності, належним та ефективним способом захисту інтересів держави є заявлення вимоги про витребування з незаконного володіння останнього набувача ФГ "Еко-земля" у комунальну власність Жванецької сільської ради (правонаступника Сокільської сільської ради) спірних земельних ділянок.

Також колегія суддів зважає на те, що гарантування державою об`єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц).

Також, суд зазначає, що витребування майна від недобросовісного набувача без будь-якої компенсації не є порушенням справедливого балансу. Протилежний підхід стимулював би неправомірне та свавільне заволодіння чужим майном та фактично передбачав би винагороду за порушення законодавства і прав інших осіб. Водночас недобросовісне заволодіння чужим майном не відповідає критерію мирного володіння майном. Таке заволодіння є порушенням мирного володіння інших осіб. Отже, витребування майна від недобросовісного набувача не є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, колегія суддів бере до уваги таке.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 3 та частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом статей 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №910/18560/16, якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів (відповідний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №362/44/17).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фінікарідов проти Кіпру" механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права.

Відповідно до вимог статей 330, 387, 388, 658 Цивільного кодексу України право власності дійсного власника підлягає захисту протягом всього часу наявності у особи титулу власника майна, а єдиним обмеженням права власності у часі є інститут набувальної давності, який передбачає право особи, яка добросовісно заволоділа майном, отримати його у власність зі спливом певного строку, встановленого законом, якщо дійсний власник не звернеться до цього часу з вимогою про витребування майна.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами вивчення відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з метою встановлення фактів зловживання громадянами своїм право на безоплатну приватизацію земельних ділянок в межах одного виду використання, окружною прокуратурою виявлено факт незаконного заволодіння земельними ділянками на території Жванецької (на момент виникнення спірних правовідносин Сокільської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Зокрема, в ході вивчення, у жовтні 2022 року окружною прокуратурою скеровано відповідні запити до державних органів влади та органів місцевого самоврядування, в тому числі, які стосуються спірних земельних ділянок, а саме до Жванецької сільської ради, архівного відділу Кам`янець-Подільської РДА.

За результатами опрацювання отриманої інформації та системного аналізу отриманих документів, виявлено факт незаконного оформлення права власності на земельну ділянку, в тому числі з кадастровим номером 6822487900:03:002:0011, яка розташована: с. Межигір Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, зокрема за відсутності рішення уповноваженого органу.

На переконання суду апеляційної інстанції, вищевказане підтверджує той факт, що прокурор не міг довідатися про таке порушення раніше лише шляхом моніторингу відкритих джерел інформації, оскільки у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно державним реєстратором як підставу реєстрації права власності на спірну земельну ділянку долучено рішення Сокільської сільської ради №22 від 29 серпня 2014 року, яке уповноваженим органом у встановленому законом порядку не приймалось.

За виявленим фактом підробки та використання рішення органу місцевого самоврядування, що в подальшому стало підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку, в тому числі з кадастровим номером 6822487900:03:002:0011, прокуратурою 18 жовтня 2022 року внесено відомості до ЄРДР за №42022242230000034 (частина 1 статті 366 КК України) та розпочато досудове розслідування, яке на теперішній час триває.

Відтак, колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції, що саме з цією датою пов`язується момент обізнаності прокурора про незаконність вибуття з комунальної власності спірних земельних ділянок.

Листом №52-9367вих-22 від 18 листопада 2022 року прокуратура повідомила Жванецьку сільську раду про виявленні порушення вимог земельного законодавства під час оформлення права власності на спірні земельні ділянки та в подальшому отримано інформацію №1616/07-20 від 02 грудня 2022 року, про не вжиття відповідних заходів судово-претензійного характеру, у зв`язку з відсутністю інформації.

Оскільки у 2018 році на підставі рішення сесії Жванецької сільської ради №8 від 02 січня 2018 року "Про реорганізацію Ластовецької, Гринчуцької, Сокільської, Рудської сільських рад шляхом приєднання до Жванецької сільської ради", Сокільська сільська рада реорганізована, документація передана на зберігання в архівний відділ Кам`янець-Подільської райдержадміністрації.

Таким чином, Жванецькій сільській раді про порушення закону та порушення, у зв`язку з цим, прав і охоронюваних законом інтересів територіальної громади стало відомо лише у листопаді 2022 року, тобто з моменту отримання запитів прокурора.

Судом враховується позиція прокуратури у справі, що відповідач помилково пов`язує початок перебігу позовної давності з прийняттям рішення Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району №22 від 29 серпня 2014 року про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу їх у власність ОСОБА_2 , яке всупереч доводам відповідача згідно долучених до позову доказів - протоколу 46-ї позачергової сесії 6-го скликання Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району від 29 серпня 2014 року та усіх прийнятих рішень цієї сесії на розгляд відповідної сесії не виносились та у встановленому законом порядку не розглядались.

Крім того, відповідач набув право власності, на спірну земельну ділянку на підставі акта приймання-передачі земельних ділянок від 24 квітня 2020 року, переданої йому ОСОБА_1 в безоплатне користування. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийнято 25 серпня 2020 року.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду, що прокурором строк для звернення до суду не пропущено, оскільки вимога про витребування майна заявлена в межах трирічного строку для пред`явлення віндикаційного позову.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевий господарський суд правомірно ухвалив рішення про задоволення позову прокурора.

Відповідно до статті 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Хмельницької області від 01 червня 2023 у справі № 924/1022/22 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фермерського господарства "Еко Земля" - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Еко Земля" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 01 червня 2023 року у справі №924/1022/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 01 червня 2023 року у справі №924/1022/22 залишити без змін.

Справу №924/1022/22 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "30" квітня 2024 р.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Відповідно до частини третьої статті 281 ГПК України постанова оформлена суддею Бучинською Г.Б.

СудПівнічно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення23.04.2024
Оприлюднено29.05.2024
Номер документу119292265
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про усунення порушення прав власника

Судовий реєстр по справі —924/1022/22

Постанова від 25.10.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Міщенко І.С.

Ухвала від 13.06.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Міщенко І.С.

Окрема думка від 23.04.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Маціщук А.В.

Постанова від 23.04.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Маціщук А.В.

Окрема думка від 11.03.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Маціщук А.В.

Ухвала від 12.03.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Маціщук А.В.

Ухвала від 11.03.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Маціщук А.В.

Ухвала від 11.03.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Маціщук А.В.

Постанова від 13.02.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Случ О.В.

Ухвала від 06.02.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Случ О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні