Окрема думка

від 23.04.2024 по справі 924/1022/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОКРЕМА ДУМКА

"23" квітня 2024 р. Справа № 924/1022/22

Окрема думка обумовлена тим, що моя правова позиція стосовно спірних правовідносин вже сформована, оскільки мною у складі різних колегій у справах № 924/1024/22 та № 924/1018/22 вже досліджені ті самі обставини, що мають бути досліджені у справі № 924/1022/22 і мої висновки по суті спору викладені у постановах.

Так, у справах № 924/1018/22, № 924/1022/22, № 924/1024/22 прокурор у позові доводить про те, що земельні ділянки вибули з володіння Сокільської сільської ради поза її волевиявленням, оскільки рішення сільської ради від 29.08.2014 р. про затвердження відповідних проектів землеустрою про передачу земельних ділянок у власність не можуть бути належними доказами за відсутності зазначених рішень у протоколі 46 позачергової сесії VI скликання Сокільської сільської ради № 1 від 29.08.2014 р.

Судові рішення/постанови у справах № 924/1018/22, № 924/1022/22, № 924/1024/22 ухвалені апеляційним судом за однакової фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у них доказів), тобто зазначені справи, є ідентичними за істотними правовими ознаками. Звертаю при цьому увагу, що суд першої інстанції у справі № 924/1018/22, враховуючи ідентичність як предмету, так і підстав позову, об`єднав позовні заяви прокурора для спільного розгляду.

При цьому у всіх трьох справах № 924/1018/22, № 924/1022/22, № 924/1024/22 позиція апеляційного суду про відмову у позові з аналогічних підстав була сформована на підставі тих самих доказів, які оцінені відповідно до норм ст.86 ГПК України безпосередньо за за своїм внутрішнім переконанням, - рішення сільської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель запасу сільської ради для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, акти погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами, рішення Сокільської сільської ради від 29.08.2014 р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, копії протоколу 46 позачергової сесії VI скликання Сокільської сільської ради від 29.08.2014 р.

Необхідно відмітити, що справа № 924/1018/22 переглядалась колегією суддів апеляційної інстанції вже за результатом касаційного перегляду справи з урахуванням вказівок Верховного Суду, які містилися у постанові від 10.10.2023 р. у даній справі.

Так, касаційний суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції у справі № 924/1018/22, зазначив, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків. В контекстів доводів прокурора про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо належності, допустимості та вірогідності доказів, касаційний суд виснував, що апеляційна інстанція передчасно встановила обставини вибуття спірних земельних ділянок з комунальної власності на підставі рішень органу місцевого самоврядування, не оцінивши наявність або відсутність факту їх прийняття в порядку, передбаченому законодавством з урахуванням стандартів доказування.

Скасувавши постанови у справі № 924/1022/22, так само як у справах № 924/1018/22 та № 924/1024/22, Верховний Суд зазначив, що висновки суду апеляційної інстанції щодо "пропорційності" втручання у право власності набувача майна є передчасними за відсутності перевірки обставин добросовісності/недобросовісності набувача, що має важливе значення для застосування положень статей 387, 388 ЦК України. Направляючи справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд дав однакові вказівки, а саме - зазначив що, суду апеляційної інстанції слід дослідити відповідні дії відповідача та третіх осіб в контексті предмета спору, оскільки однією з основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

За результатом вивчення доказів у даній справі № 924/1022/22 вважаю, що прокурор у позові не довів, не підтвердив належними і допустимими доказами обставини недобросовісності набувача.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Слід зазначити, що від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України (пункт 69 постанови Верховного Суд від 18.02.2021 у справі № 14/5026/1020/2011).

Самі по собі доводи прокурора про те, що ОСОБА_1 був директором ПП "Земля-2012", яке розробляло проєкт землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, яку він у подальшому отримав за договором дарування, так як і інші, отримані з посиланням на рішення, прийняті на цій же сесії, та передав ФГ "Еко-земля", - не є підтвердженням недобросовісності набувача, оскільки визначальною обставиною у цьому контексті має бути факт відчуження земельної ділянки особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.

Вважаю, що дослідження відповідних дій не тільки відповідача, але і третіх осіб ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в контексті предмета спору за вказівками Верховного Суду має відбуватись на підставі доказів, однак прокурор доказів про таке не надавав. Пояснення/відзиви третіх осіб ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про таке у справі відсутні.

Так, ОСОБА_1 у письмових поясненнях суду першої інстанції від 31.01.2023 р. просив відмовити у задоволенні позовної заяви. Вказував, що відсутність копії рішення в архівному відділі не свідчить про підроблення такого рішення, а може свідчити про недобросовісне відношення посадових осіб Сокільської сільської ради до своїх обов`язків щодо належного оформлення протоколу сесії сільської ради та відповідного рішення, у тому числі, щодо їх передачі на зберігання до архівного відділу Кам`янець-Подільської РДА.

Третя особа ОСОБА_2 пояснень суду не надавала.

Натомість не погоджуюсь із висновком у постанові (акр.аост.14) про те, що Сокольська сільська рада як власник землі волю на відчуження цих ділянок не виявила, і земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею - без прийняття відповідного рішення.

Дослідивши відповідно до норм ст..86 ГПК України докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному, безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів в їх сукупності, не погоджуюсь з таким висновком і вважаю недоведеним неправомірне набуття права на спірну земельну ділянку третьою особою ОСОБА_2 за відсутності відповідного рішення ради.

Так, на підставі заяви ОСОБА_2 на позачерговій сесії VI скликання Сокільської сільської ради 27.12.2013 р. прийнято рішення № 28 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 ". Таким чином, рада надала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель запасу сільської ради для ведення особистого селянського господарства площею по 2,0000 га, гр. ОСОБА_2 в межах населеного пункту с. Межигір.

Інші рішення про надання ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства земельних ділянок площею по 2,0000 га радою не приймались, доказів такого у справі немає.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 за її зверненням розроблений Приватним підприємством "Земля 2012" та погоджений відділом Держземагентства у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області у порядку, передбаченому ст.186-1 ЗК України.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі рішення 46 сесії VI скликання Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області № 22 від 29.08.2014 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу земельної ділянки у власність" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 6822487900:03:002:0011), гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства за адресою: с. Межигір Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, та надано останній у власність земельну ділянку площею 2 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення Сокільської сільської ради, що розташована у межах населеного пункту с. Межигір на території Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, для ведення особистого селянського господарства.

Таке рішення 46 сесії VI скликання Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області № 22 від 29.08.2014 стало підставою для вибуття з комунальної власності земельної ділянки з кадастровим номером 6822487900:03:002:0011 площею 2 га.

Обставини відчуження ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 6822487900:03:002:0011 площею 2 га третій особі громадянину ОСОБА_1 підтверджені договором дарування земельної ділянки від 07.07.2015р.

Так, за таким договором ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, кадастровий номер 6822487900:03:002:0011, що розташована за адресою: с. Межигір Кам`янець-Подільського району Хмельницької області. Договір посвідчено приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу Хмельницької області та зареєстровано в реєстрі за № 669.

Правомірність такого договору не спростована прокурором і позивачем належними і допустимими доказами. При цьому дослідженню за вказівками Верховного Суду та з метою застосування положень статей 387, 388 ЦК України підлягають діі в тому числі третіх осіб - ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , натомість, як зазначено вище, будь-які пояснення/відзиви третьої особи ОСОБА_2 у справі відсутні.

ОСОБА_1 за актом приймання-передачі земельних ділянок від 24.04.2020 р. передав в безоплатне користування Фермерському господарству "Еко-Земля" земельні ділянки, в тому числі з кадастровим номером 6822487900:03:002:0011, площею 2 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.10.2022 р. прокуратурою зареєстровано кримінальне провадження за № 42022242230000034 за частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України по факту незаконного вибуття з комунальної власності Сокільської (Жванецької) сільської ради земельних ділянок загальною прощею 15,6 га без відповідного рішення сесії сільської ради. Вирок у кримінальній справі, який відповідно до норм ст..75 ГПК України міг би стати доказом умислу фізичних осіб та недобросовісності їх дій, - відсутній.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, 09.06.2015р. на підставі рішення Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області № 22 від 29.08.2014 р. здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822487900:03:002:0011, площею 2 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: с. Межигір Кам`янець-Подільського району Хмельницької області за громадянкою ОСОБА_2 . На підставі договору дарування № 669 від 07.07.2015 р. зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 та 19.08.2020 р. зареєстровано право власності на земельну ділянку за ФГ "ЕКО-ЗЕМЛЯ" згідно з актом приймання-передачі нерухомого майна від 24.04.2020р. та рішення №1 від 24.04.2020 р.

Звертаючись із позовом у даній справі, прокурор доводить, що перевіркою протоколу 46 позачергової сесії УІ скликання Сокільської сільської ради від 29.08.2014 р. з усіма рішеннями сесії підтверджено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822487900:03:002:0011, площею 2 га, вибула з володіння територіальної громади поза її волею без прийняття рішень Сокільської сільської ради, що і стало підставою для задоволення позову судом першої інстанції.

Вважаю такий висновок суду першої інстанції необґрунтованим.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо правомірності та законності прийняття рішення Сокільської сільської ради від 29.08.2014 р. № 18 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу земельної ділянки у власність" та № 19 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу земельної ділянки у власність" і, відповідно, законності набуття права власності на спірні земельні ділянки попередніми власниками та в подальшому - відповідачем, враховую наступне.

Відповідно до норм ч.1 ст. 12 Земельного кодексу України, ч. 5 ст. 16 та ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад.

Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Частиною першою статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України (у редакції чинній на час розгляду заяв фізичних осіб), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частини сьома, восьма статті 118 ЗК України).

Нормами ч.9 ст. 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, у відповідності до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачав послідовність етапів, а саме:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 ЗК України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до норм п. 30 і 34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської ради відповідно до закону приймаються рішення щодо відчуження комунального майна та вирішуються питання регулювання земельних відносин. .

Як зазначено вище, матеріалами справи підтверджено, що для безоплатного одержання земельної ділянки ОСОБА_2 вчинила необхідні взаємопов`язані, послідовні дії, спрямовані на досягнення результату відповідно до вищенаведених норм ст.ст.118, 122, 186-1 ЗК України. Звертається увага, що органом місцевого самоврядування також вчинені такі ж взаємопов`язані, послідовні дії, що передували передачі земельних ділянок у власність громадянинам: так, сільською радою надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність цим громадянам і в подальшому за участі голови Сокольської ради відбулось погодження меж земельних ділянок із суміжними землекористувачами. Такі рішення і діі сільської ради не ставляться під сумнів прокурором у позові.

Суду надано належним чином завірену копію рішення Сокільської сільської ради "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 " № 22 від 29.08.2014 р. - як завершальний етап процедури, визначеної ст.118 ЗК України. Суду повідомлено, що оригінали рішень ради залучені до кримінальної справи.

Рішення № 22 від 29.08.2014 р. підписане головою Сокольської ради і містить необхідні реквізити.

Чинність такого рішення не була предметом судового розгляду.

Зважаю на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів у підтвердження підроблення рішення Сокільської сільської ради від 29.08.2014 р. № 22, у тому числі відсутність обвинувального вироку в межах кримінального провадження та висновку експертизи щодо підроблення підпису чи відбитку печатки на рішенні сесії.

Вважаю, що стверджуючи про відсутність рішень Сокільської сільської ради № 22 від 29.08.2014 р., прокурор повинен був пересвідчитися про відсутність кримінальної складової у діях осіб, підписи яких містяться у даному документі, на предмет його підроблення (фальсифікації). При цьому встановлений у кримінальному провадженні факт підробки офіційного документа виключав би необхідність визнання його незаконним чи скасування у господарському чи іншому провадженні, оскільки підроблений документ, по суті, є таким, що ніколи не видавався (не створювався), а суб`єкт його видачі не виражав волі, що закріплена в такому документі. Натомість наявність порушеного кримінального провадження № 42022242230000034 за ч.1 ст. 366 КК України з огляду на ст.61 Конституції України щодо презумпції невинуватості та ст.75,76 ГПК України щодо підстав для звільнення від доказування та належності доказів, недостатньо для доведення підроблення рішень Сокільської сільської ради, як це доводить прокурор.

Досліджуючи зміст протоколу № 1 від 29.08.2014 р. сорок шостої позачергової сесії Сокольської сільської ради, колегія суддів звернула увагу, що в порядку денному питання № 3 і № 8 "про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку" не є персоналізованими.

Протоколи сесії поряд з рішенням ради є офіційними документами, які підписуються уповноваженими особами в межах їх повноважень, а зафіксована в них інформація має юридично значущий характер.

Відображення процедури прийняття рішень на сесії ради у протоколі є прерогативою відповідних працівників ради, так само і належний документообіг, зберігання офіційних документів ради тощо не залежить від волі громадян/заявників, зокрема, ОСОБА_2 , яка вчинила відповідні дії, які передують прийняттю органом самоврядування рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, таким чином, - така особа покладається на легітимність добросовісних дій державного органу/органу місцевого самоврядування.

Згідно з ч.4 ст.11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд та інші проти Ірландії" від 23.10.1991 ЄСПЛ зазначив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Крім того, за змістом рішення ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Отже, державні органи та органи місцевого самоврядування зобов`язані дотримуватись своїх власних процедур, але не позбавлені можливості/обов`язку виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Рішенням першої організаційної сесії VII скликання Жванецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області № 8 від 02.01.2018 р. розпочато процедуру реорганізації, в тому числі Сокільської сільської ради шляхом приєднання до Жванецької сільської ради. Жванецька сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Сокільської сільської ради.

З часу прийняття рішення Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області № 22 від 29.08.2014 р. ні Сокільська сільська рада ні Жванецька сільська рада не звертались до суду із позовами про витребовування земельної ділянки від недобросовісного набувача, тоді як інформація про те, що земельна ділянка вибула з власності територіальної громади, знаходилась у відкритому доступі з березня 2015 року, що об`єктивно дозволяло Сокільській сільській раді дізнатись про можливу помилку та вжити необхідних заходів для виправлення такої помилки та повернення земельних ділянок у випадку її незаконного, поза волевиявленням ради відчуження.

Матеріали справи не містять жодних відомостей про вчинення Сокільською сільською радою будь-яких дій, направлених на повернення землі протягом тривалого періоду часу - з моменту рішення ради 29.08.2014 р., з моменту державної реєстрації і до початку процедури реорганізації 02.01.2018 р.

Так само не вчинялись подібні дії Жванецькою сільською радою, яка на запит прокурора повідомила про відсутність інформації щодо неправомірного відчуження землі.

Натомість чинність наявного рішення № 22 не зумовлює висновку про те, що радою не було затверджено технічну документацію із землеустрою та не приймалось рішення про надання земельних ділянок у власність, зокрема, ОСОБА_2 .

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння.

Підсумовуючи наведене, вважаю, що суду надані належні, допустимі та вірогідні докази на підтвердження волевиявлення органу місцевого самоврядування на передачу земельної ділянки у приватну власність.

Недобросовісні діі ОСОБА_2 , які були б направлені на неправомірне заволодіння земельною ділянкою, не доведені відповідно до норм ст.74, 75-79 ГПК України і не встановлені судом.

Тому вважаю, що відсутні підстави для висновку, що відповідачем майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, чи відповідач мав знати про порушення порядку набуття ним майна всупереч законодавства, а відтак ФГ «Еко-Земля» не є добросовісним набувачем (арк..мотивувальної частини постанови 17).

Отже, вважаю, що прокурором не доведено відсутність волевиявлення сільської ради на передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , натомість рішення Сокільської сільської ради № 22 від 29.08.2014 р. в судовому порядку на час перегляду апеляційною інстанцією оскаржуваного рішення суду першої інстанції не скасовано, вказане рішення презюмується законними, чинним та таким, що породжує відповідні правові наслідки. За відсутності доказів неправомірного набуття земельної ділянки ФГ "Еко-Земля" позовні вимоги про витребовування земельної ділянки з володіння відповідача задоволенню не підлягають, а висновки суду ґрунтуються на обставинах, які недоведені.

Суддя Маціщук А.В.