Рішення

від 27.05.2024 по справі 709/2/24

ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 709/2/24

2/709/132/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2024 року селище Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Левченка В. В.,

за участі секретаря судового засідання - Нікітенко В. Г.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3 ;

представника відповідача - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі судових засідань Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Національного природного парку «Нижньосульський»до ОСОБА_2 , Чорнобаївської селищної ради, треті особи: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів, Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

Золотоніська окружнапрокуратура (далі-позивач)звернулася доЧорнобаївського районногосуду Черкаськоїобласті зцивільним позовомв інтересахдержави вособі:Черкаської обласноїдержавної адміністрації, Національного природного парку «Нижньосульський» до ОСОБА_2 (далі - відповідач-1), Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, треті особи: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів, Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації, про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки.

В обґрунтування позову зазначалося, що відповідачу-1 на праві приватної власності належить земельна ділянка, що розташована на території НПП «Нижньосульський» в межах Черкаської області, який створений відповідно до Указу Президента України та є територією природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Під час опрацювання Публічної кадастрової карти України, яка містить шар «Природно-заповідний фонд» встановлено, що земельна ділянка відповідача-1 накладається на землі НПП «Нижньосульський». Накладення земельної ділянки відповідача-1 на межі НПП «Нижньосульський» також підтверджується інформацією отриманою від НПП «Нижньосульський», третіх осіб. За фактом відчуження земель природно-заповідного фонду в приватну власність, позивачем зареєстроване та здійснювалося процесуальне керівництво у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України. Відповідно до рішення Великобурімської сільської ради відповідачу-1 передано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Великобурімської сільської ради. На підставі вказаного рішення відповідачу-1 видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку. Разом з тим, Великобурімська сільська рада не мала права приймати спірне рішення щодо передачі у приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки природно-заповідного фонду без її вилучення з користування НПП «Нижньосульський», без зміни цільового призначення земельної ділянки, тобто переведення землі з однієї категорії до іншої, за відсутності погодження Кабінету Міністрів України на вилучення спірної ділянки (припинення права користування), а також погодження Департаменту екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації на її відведення у приватну власність. Таке рішення сільської ради є незаконним, а видане свідоцтво недійсним. Станом на день набуття права власності на земельну ділянку природно-заповідного фонду, розпорядником земель державної власності природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення був Кабінет Міністрів України та лише за його погодженням, відповідно до земельного законодавства, можлива була заміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Зміна цільового призначення особливо цінних земель допускалась лише для визначених законом цілей та за погодженням з Верховною Радою України. При цьому Кабінетом Міністрів України рішення про вилучення або передачу, погодження зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки не приймалось. Також не надавалось жодних погоджень, дозволів на передачу у приватну власність вказаної земельної ділянки відповідачу-1 і зі сторони

НПП «Нижньосульський».

Позивач стверджує, що ефективне поновлення порушеного права можливе при усуненні перешкод у користуванні спірною ділянкою шляхом скасування судом державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Таким чином, на думку позивача спірна земельна ділянка вилучена з державної та передана у приватну власність з порушенням вимог законодавства, та всупереч порядку зміни цільового призначення, чим державі створено перешкоди у користуванні та розпорядженні нею, згідно із вимогами визначеними спеціальним законом, як земельною ділянкою природно-заповідного фонду. За таких обставин посилаючись на приписи законодавства, судову практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини позивач просив усунути перешкоди Черкаській ОДА та НПП «Нижньосульський» у користуванні та розпорядженні вказаною земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідача-1 її повернення на користь держави, та виключити відомості про земельну ділянку з Державного земельного кадастру; а також стягнути із відповідачів на користь Черкаської обласної прокуратури судові витрати.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11 січня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні.

Управління екології та природних ресурсів Черкаської ОДА подало до суду пояснення щодо позову, згідно з яким за період діяльності управління (департаменту) з 01 червня

2013 року по 27 травня 2021 року проект землеустрою щодо відведення вказаної позивачем земельної ділянки у приватну власність не надходив, висновок про погодження не видавався. З 27 травня 2021 року по 23 січня 2024 року звернення щодо надання інформації про обмеження у використанні земель, додержання режиму охорони, використання відповідної території та вимог природоохоронного законодавства на вказаній земельній ділянці, у порядку визначеному розділом ІХ Прикінцеві положення Закону України «Про землеустрій», на розгляд не надходили. Зобов`язання щодо забезпечення режиму, охорони та збереження території Національного природного парку покладено на адміністрацію

НПП «Нижньосульський» з оформленням охоронного зобов`язання від 03 вересня

2012 року, зареєстрованого в Держуправлінні охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області за № 111. На підставі викладеного, посилаючись на приписи законодавства Управління екології та природних ресурсів Черкаської ОДА просило позов задовольнити у повному обсязі.

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області подало до суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого до Державного земельного кадастру відомості про НПП «Нижньосульський» на підставі документації із землеустрою не вносились, кадастровий номер земельній ділянці НПП «Нижньосульський» не присвоювався. Інформація про зареєстроване речове право на земельну ділянку НПП «Нижньосульський» в результаті інформаційного обміну з органами, що здійснюють реєстрацію права власності на нерухоме майно до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області не надходила. Таким чином, земельна ділянка НПП «Нижньосульський» взагалі відсутня як об`єкт цивільних прав, у зв`язку з чим відсутній об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір. З огляду на позовні вимоги позивача, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області заперечує на їх задоволенні, оскільки воно не приймало жодного рішення, яке оскаржується позивачем. Крім того, посилаючись на судову практику Верховного Суду, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області вважає себе неналежним відповідачем. На підставі викладеного посилаючись на приписи законодавства, судову практику ГУ Держгеокадастру у Черкаській області просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05 лютого 2024 року задоволено заяву ОСОБА_2 про продовження строку для подачі відзиву.

Позивач подав до суду додаткові пояснення, згідно з якими зазначив, що

НПП «Нижньосульський» як об`єкт природно-заповідного фонду є юридично створеним з 2010 року, його територіям надано статус земель природно-заповідного та іншого природоохоронного значення. При цьому, хоча межі території НПП «Нижньосульський» не виведені в натурі, відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», його межі визначаються, згідно з проектом створення парку. Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України затверджено проект організації території

НПП «Нижньосульський», яким визначено функціональне зонування території парку. Згідно з картографічними матеріалами, які є додатком до позовної заяви, спірна земельна ділянка накладається на земельну ділянку зони регульованої рекреації парку без вилучення. Чинне земельне законодавство не передбачає можливості і не встановлює порядку безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок, які відносяться до земель природно-заповідного фонду. Положення Земельного кодексу України визначають можливість перебування земель природно-заповідного фонду у приватній власності. При цьому встановлене цільове призначення спірної земельної ділянки (для ведення особистого селянського господарства) жодним чином не впливає на її обмежену оборотоздатність і не передбачає можливості її справжнього використання за таким призначенням, оскільки з часу створення НПП «Нижньосульський» ця територія має статус природно-заповідного фонду та її правовий режим і цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об`єкта.

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України направило до суду письмові пояснення, в яких доводи позовної заяви підтримали повністю, просили позовні вимоги задовольнити. Зазначило, що документації з питань вилучення, надання, зміни цільового призначення спірної земельної ділянки до міністерства не надходило. При цьому звернуло увагу на те, що вилучати земельні ділянки державної власності природоохоронного призначення до 2021 року мав право виключно Кабінет Міністрів України. Таким чином, землі природно-заповідного фонду НПП «Нижньосульський» належать до державної власності та не можуть передаватися у приватну власність. Разом з тим, положеннями Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено вичерпний перелік видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду та не передбачено використання території НПП «Нижньосульський» для ведення особистого селянського господарства.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05 березня 2024 року у справі замінено первісного відповідача Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області на належного відповідача Чорнобаївську селищну раду. Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 квітня 2024 року закрито підготовче провадження у справі, відмовлено у прийнятті визнання відповідачами позову та продовжено судовий розгляд. Призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача позовні вимог підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.

Черкаська обласна державна адміністрація (далі - Черкаська ОДА) подала до суду заяву про розгляд справи без участі свого представника.

Національний природний парк «Нижньосульський» (далі - НПП «Нижньосульський) подав до суду заяву про розгляд справи без участі свого представника, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача-1 позовні вимоги визнала.

Відповідач-1 погодилася з позицією свого представника, заперечувала про стягнення з неї судових витрат.

Представник Чорнобаївської селищної ради (далі - відповідач-2) ОСОБА_4 не заперечувала проти задоволення позову.

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (далі - третя особа-1) у поданому письмовому поясненні, просило розгляд справи проводити без участі представника.

Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації (далі - третя особа-2) подало до суду заяву про розгляд справи без участі представника.

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - третя особа-3) свого представника до суду не направило, про час, дату та місце розгляду повідомлялося належним чином.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Указом Президента України від 10 лютого 2010 року № 155/2010 (далі - Указ), на території Глобинського, Оржицького та Семенівського районів Полтавської області, Чорнобаївського району Черкаської області створено НПП «Нижньосульський».

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до природно-заповідного фонду України належать, з поміж іншого природні території та об`єкти, зокрема, національні природні парки.

Таким чином, НПП «Нижньосульський» входить до природно-заповідного фонду України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 31 серпня 2020 року № 95, затверджено Положення про НПП «Нижньосульський» (далі - Положення).

Пунктами 1.1., 1.2., 1.7. Положення передбачено, що НПП «Нижньосульський» є територією природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються в користування Парку у порядку, встановленому законодавством.

Розділом 2 Положення передбачено, що Парк створений з метою збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об`єктів Середнього Придніпров`я.

Рішенням Великобурімської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області від 10 липня 2012 року № 19-9/У1 «Про затвердження технічної документації та надання земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_2 », вирішено затвердити технічну документацію та надати земельну ділянку площею 0,1956 га у власність для ведення особистого селянського господарства відповідачу-1, яка знаходиться в с. Велика Бурімка; землевпоряднику сільської ради ОСОБА_5 внести відповідні зміни в земельно-облікові документи (т. 1 а.с. 117).

22 травня 2015 року державним реєстратором Чорнобаївського районного управління юстиції Черкаської області Пахар М. С. виготовлено свідоцтво про право власності, індексний номер: 50469085, серія НОМЕР_1 , згідно з яким земельна ділянка площею 0,1956 га, кадастровий номер 7125181200:01:000:2107, для ведення особистого селянського господарства, розташована в с. Велика Бурімка Золотоніського району Черкаської області, на праві приватної власності належить відповідачу-1 (т. 1 а.с. 120).

Крім того, державним реєстратором Чорнобаївського районного управління юстиції Черкаської області Пахар М. С. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено державну реєстрацію речового права за № 12668074, а саме права приватної власності на вищезазначену земельну ділянку за відповідачем-1, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 1 а.с. 121).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від

19 грудня 2023 року № 358954872, 14 грудня 2015 року відділом Держземагенства у Чорнобаївському районі Черкаської області, здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7125181200:01:000:2107 (т. 1 а.с. 122-123).

Під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні

№ 12021255320000763 від 28 жовтня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України позивачем з`ясовано наступне.

У своєму листі від 09 лютого 2022 року № 75/2022 НПП «Нижньосульський» повідомило, що відповідно до картографічних матеріалів, наявних в адміністрації

НПП «Нижньосульський», з-поміж інших, земельна ділянка з кадастровим номером 7125181200:01:000:2107 входить до території НПП «Нижньосульський» без вилучення у власників та первинних користувачів. Про факт вибуття земельних ділянок адміністрації Парку стало відомо із запиту прокуратури, жодних погоджень адміністрацією

НПП «Нижньосульський» щодо вибуття земель не надавалося. Земельна ділянка з кадастровим номером 7125181200:01:000:2107 відноситься до зони регульованої рекреації. Проект землеустрою з організації і встановлення меж території НПП «Нижньосульський» не розроблявся (т. 1 а.с. 48).

Відповідно до листа департаменту забезпечення документообігу секретаріату Кабінету Міністрів України від 13 травня 2022 року № 8926/0/2/22 наданого у відповідь на запит прокуратури, Кабінетом Міністрів рішення щодо вилучення з користування

НПП «Нижньосульський» на надання громадянам, юридичним особам земель в межах території Парку та зміни цільового призначення його земель, не приймались.

За інформацією, що міститься в копії листа третьої особи-1 від 12 травня 2022 року

№ 25/7-11/6002-22, у відповідь на запит прокуратури в межах згаданого кримінального провадження, зазначено, що на виконання Указу Президента України розробляється проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 2187,3 га в постійне користування Парку. Документація із землеустрою на іншу частину земельних ділянок готується для подання до відповідних органів державної влади. Міндовкілля погодило клопотання щодо розширення території Парку, зокрема за рахунок ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Сулинський». Спеціальна адміністрація Парку вживає заходи щодо розширення його території. При цьому проєкти рішень Уряду та відповідна документація з питань вилучення, надання, зміни цільового призначення згаданих земельних ділянок, у тому числі в межах Парку, до Міндовкілля не надходили (т. 1

а.с. 68-69).

Згідно з копією листа третьої особи-2 від 27 липня 2022 року № 02/10-04-17/1607, за період своєї діяльності з 01 червня 2013 року по 27 травня 2021 року проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність, зокрема з кадастровим номером 7125181200:01:000:2107 не надходили, висновки про погодження не видавалися. З 27 травня 2021 року по 25 липня 2022 року звернення щодо надання інформації про обмеження у використанні земель, додержання режиму охорони, використання відповідної території та вимог природоохоронного законодавства на земельних ділянках, зокрема і з вказаним кадастровим номером у порядку, визначеному розділом ІХ «Прикінцеві положення» Закону України «Про землеустрій», на розгляд не надходили (т. 1 а.с. 82-84).

Крім того, третя особа-3 у листі від 16 вересня 2022 року № 10-23-0.21-2979/2-22 повідомила, що до місцевого фонду документації із землеустрою на земельні ділянки, зокрема із кадастровим номером 7125181200:01:000:2107 на зберігання не надходили, накази про надання дозволів на розробку технічної документації, зокрема щодо вказаної земельної ділянки не приймались (т. 1 а.с. 112).

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до ст. 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення. На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки. Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно зі ст. 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до ст.ст. 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.

Оскільки на сьогодні межі парку в натурі не встановлені, тому за ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», межі парку визначаються відповідно до проекту створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням. На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку. Зонування території національного природного парку, рекреаційна та інша діяльність на його території провадяться відповідно до Положення про національний природний парк та Проекту організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, при цьому діяльність національного природного парку спрямовується на доведення площі заповідної зони національного природного парку до рівня не менше 20 відсотків загальної площі.

Згідно з п. 4.1. Положення територія Парку враховується в усіх видах землевпорядної, містобудівної та проектної документації.

Пунктом 4.3. Положення встановлено, що на території Парку відповідно до природоохоронного законодавства виділяються такі зони: заповідна, регульованої рекреації; стаціонарної рекреації та господарська. Для кожної зони з урахуванням її природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів і їх особливостей, встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання.

Оскільки спірна земельна ділянка розміщена на території об`єкта природно-заповідного фонду України, для надання її у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, необхідно було отримати від структурного підрозділу Черкаської обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Статтею 186-1 Земельного кодексу України (у редакціях до змін внесених на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-ІХ від 28 квітня 2021 року) визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища; водного фонду підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Згідно із пунктом «г» ч. 4 ст. 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, процедура погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, визначена ст. 186-1 ЗК України, була порушена, передача земельної ділянки, що належить до земель НПП «Нижньосульський», у власність відповідача-1, є неправомірною.

Щодо питання правомірності втручання в право особи мирно володіти майном суд зазначає наступне.

Предметом безпосереднього регулювання ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно.

У практиці Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), зокрема рішеннях у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від

14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від

22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року виокремлено три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого Протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення ст. 1 Першого Протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого Протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування ст. 1 Першого Протоколу, можуть бути пов`язані з протиправною поведінкою самого набувача майна.

У цьому спорі, з огляду на характер правовідносин, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача-1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Конституція України у ст.ст. 13 та 14 визначає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами ст.ст. 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на вказане, земля, інші природні ресурси є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави та об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (ст. 13 Конституції України) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14, 19 Конституції України).

У спорах стосовно земель природно-заповідного фонду, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. 3 ст. 13, ч. 7 ст. 41, ст. 50 Конституції України).

Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (ст.ст. 18, 19, п. «а» ч. 1 ст. 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (ст. 14 Конституції України).

Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, без належного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

У силу об`єктивних, видимих природних властивостей спірної земельної ділянки, відповідач-1, проявивши розумну обачність, міг та повинен був знати про те, що спірна ділянка належить до земель природно-заповідного фонду (такі висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі

№ 372/2180/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц і від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц).

З огляду на викладене вище, у спірних правовідносинах загальний інтерес у контролі за використанням земель природно-заповідного фонду за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації переважає приватний інтерес відповідача-1 у збереженні земельної ділянки у його власності.

Аналогічний висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц.

Частиною 2 ст. 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Водночас, ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним і може охоплювати не тільки фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

На підставі вище вказаних обставин, наданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що при наданні земельної ділянки із кадастровим номером 7125185600:02:000:3743 із земель природно-заповідного фонду державної власності у приватну власність, як земельної ділянки сільськогосподарського призначення, порушено вимоги вказаного вище земельного та природно-заповідного законодавства, а тому позовні вимоги в частині усунення перешкод Черкаській ОДА та НПП «Нижньосульський» у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідача-1 її повернення на користь держави в особі Черкаської ОДА та НПП «Нижньосульський» підлягають до задоволення.

З огляду на особливий статус спірної земельної ділянки її передача в приватну власність є протиправною. Отже, вимога про усунення перешкоди Черкаській ОДА та

НПП «Нижньосульський» у користуванні та розпорядження земельною ділянкою, шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із виключенням відповідних відомостей, є ефективним засобом правомірного інтересу, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки та форми власності.

Враховуючи встановлені обставини, спірна земельна ділянка має бути повернута незаконним володільцем, тобто відповідачем-1 на користь держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації та НПП «Нижньосульський».

Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про скасування державної реєстрації права приватної власності відповідача-1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7125181200:01:000:2107, а також виключення відповідних відомостей щодо цільового призначення з Державного земельного кадастру.

Щодо правових підстав для повернення земельної ділянки суд зазначає наступне.

Предметом спору є земельна ділянка природно-заповідного фонду, яка накладається на території об`єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення -

НПП «Нижньосульський», право розпоряджатися якою на цей час уповноважена Черкаська ОДА, а її титульним користувачем є НПП «Нижньосульський».

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляцїї у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1423-ІХ, який набрав чинності 27 квітня 2021 року внесено зміни до розділу «Перехідні положення» ЗК України, де п. 24 передбачено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення.

Згідно з ч. 7 ст. 122, ч. 4 ст. 149 ЗК України (в редакції від 27 травня 2021 року) розпорядження землями природно-заповідного фонду є повноваженнями обласних державних адміністрацій.

Пунктом 2 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Тобто, на даний момент розпорядником землі є Черкаська ОДА, а пред`явлення цього позову спрямоване на відновлення права держави в особі Черкаської ОДА щодо користування та розпорядження спірною земельною ділянкою природно-заповідного фонду.

Рішенням Великобурімської сільської ради Черкаській області порушено інтереси держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації як власника та розпорядника землями природно-заповідного фонду державної форми власності, оскільки її позбавлено можливості реалізації правомочностей щодо користування та розпорядження спірною земельною ділянкою державної власності, яка за фактом її розташування в межах

НПП «Нижньосульський» є земельною ділянкою природно-заповідного фонду.

З урахуванням змісту ст. 178 ЦК України щодо неможливості вільного розпорядження обмеженими в цивільному обороті об`єктами, за правочинами право на майно набувається лише у разі, якщо майно не має передбачених законодавством обмежень в оборотоздатності.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями, стосовно яких діє чітка заборона на вилучення, зміну цільового призначення та надання у користування всупереч вимогам Земельного кодексу України, є неможливим.

Право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

У разі протиправної передачі цих об`єктів у приватну власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/225/18, саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України), які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб`єктів. Аналогічна правова позиція викладена у п. 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 910/12224/17.

Відповідно до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі

№ 910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Земельна ділянка із кадастровим номером 7125181200:01:000:2107 площею 0,1956 га, зареєстрована на праві приватної власності за відповідачем-1, однак в силу вимог закону не може перебувати у приватній власності із виникненням приватного володільця, а тому права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо спірної земельної ділянки, а саме користування і розпорядження нею, підлягають захисту шляхом зобов`язання відповідача-1 повернути зазначену земельну ділянку у державну власність.

Такі доводи також узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від

12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі

№ 487/10132/14-ц та від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц.

Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу, зокрема належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи визнання відповідачами позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведені та обґрунтовані, а тому підлягають до задоволення у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційного розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п.п. 10, 13 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об`єктом справляння судового збору. Якщо в позовній заяві об`єднано кілька самостійних вимог майнового характеру, пов`язаних між собою, то, враховуючи, що об`єктом справляння судового збору є позовна заява, максимальний розмір судового збору має відповідати загальній сумі всіх вимог. При цьому судовий збір може бути сплачено окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

За ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Водночас, позивачем було заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, та сплачено судовий збір у розмірі 5368,00 гривень. При цьому позовні вимоги про усунення перешкод шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки: 7125181200:01:000:2107, виключивши відповідні відомості щодо цільового призначення з Державного земельного кадастру та скасування у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень речового права приватної власності на неї за відповідачем-1 є похідними вимогами від самостійної вимоги щодо усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідача-1 її повернення на користь держави в особі Черкаської ОДА та НПП «Нижньосульський».

Отже, за подання даної позовної заяви позивачу необхідно було сплатити судовий збір за одну позовну вимогу немайнового характеру, що враховуючи розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, становить 2684,00 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Судом встановлено, що до розгляду справи по суті відповідачами позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки визнані, а тому з останніх на користь Черкаської обласної прокуратури підлягає стягненню 50 % судового збору, що складає 1342,00 гривень.

Таким чином, позивачу необхідно повернути за рахунок коштів Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 4026,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Національного природного парку «Нижньосульський»до ОСОБА_2 ,Чорнобаївської селищноїради,треті особи:Міністерство захистудовкілля таприродних ресурсів,Управління екологіїта природнихресурсів Черкаськоїобласної державноїадміністрації,Головне управлінняДержгеокадастру уЧеркаській області,про усуненняперешкод вкористуванні тарозпорядженні майномшляхом скасуваннядержавної реєстраціїта поверненняземельної ділянки - задовольнити.

Усунути перешкоди Черкаській обласній державній адміністрації (код ЄДРПОУ 00022668) та Національному природному парку «Нижньосульський» (код ЄДРПОУ 37541481) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою із кадастровим номером 7125181200:01:000:2107, площею 0,1956 га, яка розташована в адміністративних межах Великобурімської сільської ради Золотоніського району Черкаської області шляхом зобов`язання ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) її повернення на користь держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації та Національного природного парку «Нижньосульський».

Скасувати у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.12.2015 №27352220 речового права приватної власності на неї за ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 7125181200:01:000:2107, площею 0,1956 га, яка розташована в адміністративних межах Великобурімської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

Усунути перешкоди Черкаській обласній державній адміністрації (код ЄДРПОУ 00022668) та Національному природному парку «Нижньосульський» (код ЄДРПОУ 37541481) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду з кадастровим номером 7125181200:01:000:2107, площею 0,1956 га, яка розташована в адміністративних межах Великобурімської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки із кадастровим номером 7125181200:01:000:2107 у Державному земельному кадастрі із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки: 7125181200:01:000:2107, виключивши відповідні відомості щодо цільового призначення з Державного земельного кадастру.

Стягнути із Чорнобаївської селищної ради (код ЄДРПОУ 26424714) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Черкаської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911119, бульвар Шевченка, 286, м. Черкаси, 18000, р/р: UA138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі України в м. Київ) 1342,00 гривень в якості повернення судових витрат за подачу позовної заяви по 671,00 гривні з кожного.

Повернути на користь Черкаської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911119, бульвар Шевченка, 286, м. Черкаси, 18000, р/р: UA138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі України в м. Київ) за рахунок коштів Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 4026,00 гривень за платіжною інструкцією № 2913 (внутрішній номер 315478402) від 15 грудня 2023 року.

Повні найменування сторін та інших учасників справи:

Золотоніська окружна прокуратура, місцезнаходження: вул. Шевченка, 153,

м. Золотоноша, Черкаська область, код ЄДРПОУ 02911119;

Черкаська обласна державна адміністрація, місцезнаходження: бульвар Шевченка, 185, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 00022668;

Національний природний парк «Нижньосульський», місцезнаходження:

вул. Центральна, 128, селище Оржиця, Лубенський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 37541481;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса:

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Чорнобаївська селищна рада, місцезнаходження: вул. Центральна, 154,

селище Чорнобай, Золотоніський район, Черкаська область, код ЄДРПОУ 26424714;

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, місцезнаходження: вул. Митрополита Василя Липківського, 35, м. Київ, код ЄДРПОУ 43672853;

Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації, місцезнаходження: вул. Вернигори, 17, м. Черкаси, код ЄРПОУ 38715482;

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, місцезнаходження:

вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 39765890.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Повне рішення суду складено 27 травня 2024 року.

Суддя В. В. Левченко