Ухвала

від 15.05.2024 по справі 361/5361/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ОКРЕМА ДУМКА

( на підставі ч. 3 ст. 35 ЦПК України )

У постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 6-930цс16 зроблено висновок, що при вирішенні справ за позовом в інтересах дітей про визнання недійсними договорів іпотеки необхідно в кожному конкретному випадку: 1) перевіряти наявність в дитини права користування житловим приміщенням на момент укладення оспорюваного договору, а також місце її фактичного постійного проживання; 2) враховувати добросовісність поведінки іпотекодавців щодо надання документів про права дітей на житло, яке є предметом іпотеки, при укладенні оспорюваного договору; 3) з`ясовувати, чи існує фактичне порушення законних прав дитини внаслідок укладення договору іпотеки.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року № 6-2940цс15, у постановах Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі № 686/24202/16-ц, від 02 вересня 2020 року у справі № 755/18091/18, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

При укладенні іпотечного договору права дитини порушені не були, вона не була власником та не користувалася нерухомим майном, яке передавалось в іпотеку.

Відповідно до відомостей, які були зазначені позивачем в анкеті, яка не була долучена до матеріалів справи, проте оглянута судом, - дитина на час укладення оспорюваного правочину мешкала за іншою адресою.

Вказана обставина свідчить про недобросовісність поведінки позивача щодо надання документів про права дитини на житло при укладенні іпотечного договору.

З огляду на це, отримання дозволу на здійснення правочину не булообов`язковим, оскільки укладення іпотечного договору не призвело до зменшення чи обмеження існуючого права дитини.

Суддя Є.В.Болотов