Ухвала

від 06.02.2007 по справі 22ц-273/2007

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц - 273/07

Справа № 22ц - 273/07                                                                                     Головуючий першої інстанції: Кондрачук А.П.

Категорія: 18                                                                                                    Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

УХВАЛА

Іменем   України

6 лютого 2007 року                          колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Славгородської Н.П.,

суддів:           Мурлигіної

О.Я.,

Базовкіної Т.М.,

при секретарі судового засідання:                                                                               Бобуйок І.Ф.,

за участю відповідача ОСОБА_1., його

представника ОСОБА_2.,

розглянувши у

відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою                                ОСОБА_1

на рішення Кривоозерського

районного суду Миколаївської області від 5 грудня 2006 року, ухвалене за позовом ОСОБА_3до ОСОБА_1 про стягнення боргу

за договором позики,

встановила:

В липні 2006 р. ОСОБА_3.

звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1. про стягнення боргу за договором

позики.

Позивач вказував, що у 2004 р. він дав відповідачу у борг для

здійснення ним підприємницької діяльності по вирощуванню риби у ставку 5000 грн. ОСОБА_1.

зобов'язувався повернути борг до 1

січня 2006 р. з

процентами за користування у вигляді 300

кг риби (короп, карась), про що було складено розписку.

Однак, у

вказаний строк відповідач борг не повернув, тому позивач просив суд стягнути з

нього 5000 грн.

боргу за договором позики, 3%

річних за час прострочення зобов'язання - 75 грн. 50

коп. та витребувати 300

кг риби (короп, карась).

Рішенням

Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 5 грудня 2006 р. позов

задоволено частково.

Постановлено

стягнути з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_3. 4000

грн. боргу за договором позики 481

грн. грн. судових витрат.

В апеляційній

скарзі ОСОБА_1. вказує на те, що висновки суду не відповідають обставинам спору, оскільки гроші в борг у позивача

він не брав, надану їм розписку написав під тиском позивача, а тому просить рішення суду скасувати в частині

задоволення позову й ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в

позову.

В запереченнях

на апеляційну скаргу ОСОБА_3. просить залишити рішення суду без змін, оскільки

вважає доводи апеляційної скарги такими, що суперечать обставинам спору.

Заслухавши

доповідь судді, пояснення відповідача, його представника, дослідивши матеріали

справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає

задоволенню із таких підстав.

З матеріалів

справи вбачається, що ОСОБА_1. у зв'язку з невиконанням попередніх

домовленостей про сумісну діяльність з позивачем взяв на себе зобов'язання по

виплаті ОСОБА_3. 5000 грн., що

підтверджується власноручно написаною відповідачем розпискою (а.с. 7).

Оскільки

відповідач зазначені обов'язки не виконав, суд обґрунтовано, з урахуванням часткового повернення боргу в сумі 1000 грн. та на підставі положень ст. 1049 ЦК України прийшов до висновку про стягнення з ОСОБА_1. 4000 грн.

Колегія суддів не може взяти до уваги доводи апеляційної скарги про те, що

сторони не укладали договір позики, а тому,

як вважає апелянт, відсутні зазначені судом підстави для стягнення боргу. Так,

відповідно до ч. 1 ст. 1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що

виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути

замінений позиковим зобов'язанням. За такого та з урахуванням того, що заміна

існуючого боргу позиковим зобов'язанням

проведена сторонами у відповідності до ч. 2 ст. 1053, ст. 1047 ЦК України, суд правильно застосував

до спірних правовідносин правила, встановлені цивільним

законодавством для позикових зобов'язань.

Що стосується посилань апелянта на написання розписки під примусом зі збоку

позивача та інших осіб, то таке також не заслуговує

на увагу, оскільки ОСОБА_1. до правоохоронних органів з приводу

погроз й вимагання грошей позивачем не звертався (а.с. 14), а навпаки позивач звертався з приводу присвоєння ОСОБА_1.

грошей (а.с. 10,12).

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування

оскарженого рішення суду.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308,

315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1. відхилити, рішення Кривоозерського районного

суду Миколаївської області від 5

грудня 2006 року

залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути

оскаржена у касаційному порядку до Верховного

Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної

сили.