Ухвала

від 10.05.2007 по справі 22ц-273/2007

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 22 ц - 273\2007 року

Справа 22 ц

- 273\2007 року                                     Головуючий

у 1-й інстанції ЧмельЛ.Л.

Категорія - 43                                                                                         Доповідач

Ігнатоля Т.Г.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10

травня   2007 року колегія суддів судової

палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого

Ігнатоля Т.Г. суддів Кочегарової Л.М., Козлова О.М. при секретарі Стрілецькій

О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні   в місті  

Маріуполі    справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення   збитків та відшкодування моральної шкоди за

апеляційною скаргою позивачки на рішення   

Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 січня

2007 року,-

встановила:

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької

області від 29 січня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1 неустойку в розмірі 600 грв,

моральну шкоду в розмір 400 грв, витрати на юридичну допомогу 106,84 грв,

витрати по оплаті судового збору -51 грв та інформаційно - технічного

забезпечення розгляду справи в розмірі 2,91 грв, а всього 1160,75 грв.

В решті частини

позову відмовлено.

Стягнуто з

ОСОБА_2. судовий збір на користь держави в розмірі 11,50 грв.

В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати і постановити

нове рішення про задоволення її позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на

неповне з"ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду

обставинам справи, на неправильне застосування норм матеріального права та

недоведеність обставин, які суд вважає встановленими.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивачки та її представника ОСОБА_3, які підтримали

апеляційну скаргу, заперечення відповідача, який просив відхилити апеляційну

скаргу, а рішення суду залишити без зміни, перевіривши законність та

обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог,

заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга

не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено і це підтверджується поясненнями сторін

та матеріалами справи, що 21 вересня 2005 року між продавцем - суб"єктом

підприємницької діяльності ОСОБА_2. і позивачкою ОСОБА_1. був укладений договір

купівлі -продажу набору м"якої меблі -„Твікс" вартістю 3800 грв, який

складається з дивану, вартістю 1757,50 грв. і двох крісел. Виробником

м"якої меблі є приватне підприємство "Алекс -Меблі" в м.

Нікополі.        Гарантійний терміні 8

місяців.(а.с. 8,9,62).

10 квітня 2006 року в період гарантійного строку під час святкування ювілею

в присутності гостей, які сиділи на дивані у останнього відвалилися передні

ніжки.

12 квітня 2006 року позивачка звернулася до відповідача з

відповідною претензією j просила замінити диван на якісний (а.с. 6).

26 ^квітня 2006 року відповідач забрав диван для ремонту, склавши акт

огляду (а.с.7),

15.05.2006 року позивачка звернулася до відповідача з

заявою про розірвання договору і повернення вартості меблі, оскільки у 14

денний строк не проведено було ремонт дивану (а.с. 54).

26 травня 2006 року представниками виробника було складено акт , відповідно

до якого було встановлено пошкодження корпусу ящика для білизни, кріплення

ніжок знаходилося в нормальному стані, механічних пошкоджень виявлено не було,

ніжки виготовлені з хромірованої сталі. Був проведений необхідний ремонт дивану,

після якого його відправлено до магазину (а.с.35,36).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, та відмовляючи у задоволенні

позову про розірвання договору купівлі - продажу, суд виходив з того, що

позивачка не надала доказів про існування істотних недоліків дивану; стягуючи

на користь позивачки неустойку за прострочення строку ремонту, суд першої

інстанції виходив з того, що відповідач не усунув недоліки за її претензією у

встановлений законом строк, тому повинен виплатити позивачці неустойку, яка

зменшена судом з урахуванням того, що недоліки були незначними. Задовольняючи

вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з характеру та обсягу

моральних страждань позивачки.

Колегія суддів вважає, що такі

висновки суду відповідають фактичним

обставинам справи і ґрунтуються на

вимогах закону.                                 

Оскільки правовідносини між сторонами виникли у квітні

2006 року, суд обґрунтовано застосував положення Закону України „Про захист

прав споживачів" від 1.12.2005 року (далі Закон).

Згідно з п.1 ч.2 ст.8 Закону в разі виявлення на протязі

встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини

виробника товару або фальсифікації товару, які підтверджені висновком

експертизи, споживач в порядку і строки, встановлені законодавством і на підставі

обов"язкових для сторін правил або договору, має право за своїм вибором

вимагати від продавця чи виготівника:

1) 

розірвання договору і повернення сплаченої за товар

грошової суми;

2) 

вимагати заміни товару на такий же товар або на

аналогічний з числа товару, який є у продавця.

Статтею 1 п.12 Закону передбачено, що істотним недоліком

є недолік, який робить неможливим або недоступним використання товару за його

цільовим призначенням, виник з вини виготівника, після його усунення

проявляється знову і за незалежних від споживача причин і при цьому наділений

хоча б одним з ознак: він зовсім не може бути усунений; його усунення потребує

понад 14 календарних днів; він робить товар істотно іншим, чим передбачено

договором.

Доказів

існування істотних недоліків товару не надано, а тому висновок суду щодо

відсутності підстав для розірвання договору у зв"язку з тим, що недоліки

дивану не є істотними є обґрунтованим. На протязі 6 місяців диван

використовувався позивачкою і ніяких претензій до його якості не було, даних

про те, що цей недолік виник   з   вини -виготівника і що неможливо

відремонтувати ніжки дивану не надано.

Відповідно до ч.9 ст.8 Закону при пред"явленні споживачем вимоги про

безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом 14 днів

з дати його пред"явлення або за згодою сторін в інший термін. За кожний

день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки і за кожний

день прострочки усунення недоліків понад установлений термін споживачеві

виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості товару.

У відповідності з роз'ясненнями, які містяться у п.20 постанови Пленуму

ВерховногЬ Суду України від 12.04.1996 року „ Про практику розгляду цивільних

справ за позовами про захист прав споживачів" при вирішенні питання про

відповідність та про наявність і розмір збитків, заподіяних споживачеві у

зв"зку з  недоліками товару ( робіт,

послуг),

суду належить виходити    як з загальних

положень Закону, а також з умов укладеного сторонами договору.

Неустойка, передбачена ч.7 ст.14 Закону, застосовується в разі

пред"явлення споживачем протягом гарантійного строку вимог про безоплатне

усунення недоліків товару, а на випадки затримки задоволення вимог споживача

про вжиття інших заходів захисту дія цієї норми не поширюється. Разом з тим,

коли споживач у зв"язку з невиконанням виготівником ( виконавцем,

продавцем) його вимог про усунення недоліків товару змінює цей захід захисту на

інший, він не втрачає права на одержання зазначеної неустойки за період, що

передував такій зміні.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1. звернулася до відповідача з

письмовою претензією 12.04.2006 року щодо усунення недоліків, які в

передбачений Законом 14 денний термін не були усунуті.

16.05.2006 року позивачка, замінивши свій захід захисту на інший,

звернулася з позовом про розірвання договору, оскільки недоліки товару не були

відповідачем усунуті та про стягнення суми неустойки в розмірі 700грв за період

з 27 квітня по 14 травня 2006 року, виходячи з вартості всього набору меблі

-3800грв (а.с. 46), а потЦ

змінила свої вимоги та просила стягнути неустойку за період з 12.04.2006 року (

з дня,пред"явлення претензії) до 28 травня 2006 року (до дня виконання

ремонту) (а.с. 75 -77).

Колегія суддів вважає, що в частині стягнення з відповідача неустойки позов

ОСОБА_1 правильно визнаний судом обгрунтованим. З відповідача повинна бути

стягнута сума неустойки в розмірі 1% від вартості дивану за кожен день

прострочки понад 14 днів з моменту звернення з претензією до дня звернення

позивачки до суду з позовом про розірвання договору, тобто за період з 26

квітня 2006 року по 16 травня 2006 року.

Суд першої інстанції суму неустойки розрахував у межах заявлених позивачкою

вимог, тобто за 44 дні, виходячи з вартості дивану. Колегія суддів вважає, що

при визначенні періоду, за який повинна бути сплачена неустойка та при

розрахунку суми неустойки судом першої інстанції допущена помилка. Однак,

оскільки суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обгрунтованість

рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді

першої інстанції, а в частині строку та розміру суми неустойки відповідачем не

оскаржується рішення, тому колегія вважає за можливе погодитись з висновком

суду про розмір стягнутої суми неустойки.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно зменшив суму

неустойки , колегія не приймає до уваги, оскільки у відповідності з ч.3 ст.551

ЦК України розмір неустойки може бути зменшений судом за рішенням суду , якщо

він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, якими суд

обґрунтовано визнав неістотність виявлених недоліків.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що неустойка

повинна бути розрахована з вартості всього набору меблі, оскільки він є

складною річчю.

У відповідності зі ст.188 даного Кодексу, якщо кілька речей утворюють єдине

ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією

річчю. Виходячи з зазначених вимог закону, колегія вважає, що кожна частина

набору м"якої меблі може використовуватися самостійно за тим же

призначенням, а тому ця складна річ є подільною і суд при визначенні розміру

неустойки обгрунтовано виходив з вартості дивану.

Не погоджується колегія суддів і з доводами апеляційної скарги позивачки

про те, що внаслідок затримання виконання відповідачем ремонту та повернення

дивану нею був придбаний інший диван, а тому суд необгрунтовано не задовольнив

її позовні вимоги про4 розірвання договору купівлі - продажу на підставі ч.3

ст.612 ЦК України, якою передбачено, що якщо внаслідок прострочення боржника

виконання зобов"язання втратило інтерес для кредитора, він може

відмовитися від прийняття виконання зобов'язання і вимагати відшкодування

збитків.

Колегія вважає, що спірні правовідносини регулюються

Законом України „Про захист прав споживачів" і ст.678 ЦК України, якими

передбачена відмова від договору і повернення сплаченої за товар грошової суми

тільки у разі істотного порушення вимог щодо якості товару ( виявлення

недоліків, які не можна усунути; недоліків, усунення яких пов"язане з

непропорційними витратами або затратами часу; недоліків, які виявилися

неодноразово чи з"явилися знову після їх усунення), наявність яких судом

не встановлена.

Відповідно до ст.22 Закону при задоволенні вимог споживача суд одночасно

вирішує питання про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди. Колегія суддів

вважає, що в цій частині позов також вирішений судом з урахуванням обставин

справи, заявлених вимог, характеру та обсягу моральних страждань, наведених

позивачкою.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що при вирішенні даного

спору судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального права,

висновки суду відповідають фактичним обставинам справи і наданим сторонами

доказам.

Керуючись

ст.ст.303,307,308,313-314 ЦІЖ України, колегія суддів ,-

ухвалила:                                                    

Апеляційну

скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду М.Маріуполя від 29 січня 2007 року

залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена

протягом двох місяців з дня набрання чинності шляхом подачі касаційної скарги

безпосередньо до суду касаційної інстанції.