Ухвала

від 23.05.2024 по справі 902/1140/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову в задоволенні скарги на дії приватного виконавця

"23" травня 2024 р.Cправа № 902/1140/23

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Данелюк Х.О.,

представниці приватного виконавця Целіної Я.І. - Лейковської А.О.,

у відсутності представників боржника (скаржника) та стягувача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Козятин-Млин" вих. №11 від 02.05.2024 (вх. канцелярії суду №01-39/6/24 від 07.05.2024), за змістом прохальної частини якої скаржник просить скасувати ряд постанов приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Целіної Яни Ігорівни, подану у справі

за позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вернигородоцьке" (вул. Центральна, буд. 45, село Вернигородок, Хмільницький район, Вінницька область, 22125)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Козятин-Млин" (вул. Замостянська, буд. 35, м. Вінниця, 21007)

про стягнення 4 461 439,71 грн,

В С Т А Н О В И В :

Господарським судом Вінницької області 28.04.2020 прийнято рішення у справі №902/1140/23 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вернигородоцьке" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Козятин-Млин" про стягнення 4 461 439,71 грн, відповідно до якого позов задоволено частково. Зокрема, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Козятин-Млин" на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вернигородоцьке" 3 925 569,43 грн - основного боргу; 53 684,46 грн - 3% річних; 38 824,94 грн - інфляційних втрат та 66 271,19 грн - витрат на сплату судового збору.

Згідно із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі №902/1140/23 зазначене рішення залишено без змін.

22.03.2024 на виконання такого рішення видано відповідний наказ, який скеровано стягувачу.

07.05.2024 засобами поштового зв`язку до суду надійшла скарга представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Козятин-Млин" вих. №11 від 02.05.2024, за змістом прохальної частини якої скаржник просить скасувати ряд постанов приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Целіної Яни Ігорівни, прийнятих у процесі примусового виконання рішення у справі №902/1140/23 за наказом від 22.03.2024.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду вищезазначену скаргу передано на розгляд судді Тварковському А.А. Поряд з цим у період з 06.05.2024 по 10.05.2024 суддя Тварковський А.А. перебував у відпустці.

Ухвалою від 13.05.2024 скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.05.2024 о 12:30 год. з повідомленням учасників справи та приватного виконавця Целіної Яни Ігорівни.

20.05.2024 в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява представниці приватного виконавця Целіної Яни Ігорівни - адвоката Лейковської Альони Олександрівни про участь у судовому засіданні 23.05.2024 о 12:30 год. у справі № 902/1140/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Аналогічна заява надійшла в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" 22.05.2024 і від представниці Товариства з обмеженою відповідальністю "Козятин-Млин" Свистак Юлії Володимирівни.

Так, ухвалою від 22.05.2024 забезпечено представникам скаржника (боржника) та приватного виконавця Целіної Яни Ігорівни участь у судовому засіданні 23.05.2024 о 12:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

16.05.2024 в системі "Електронний суд" надійшла заява приватного виконавця Целіної Яни Ігорівни про долучення до матеріалів справи копій виконавчого провадження №74680936, а також відзив на подану скаргу.

23.05.2024 в системі "Електронний суд" надійшло додаткове пояснення боржника до скарги.

На визначений час у судове засідання 23.05.2024 з`явилася представниця приватного виконавця Целіної Яни Ігорівни (в режимі відеоконференції), повідомлені належним чином решта учасників справи (шляхом доставки ухвали від 22.05.2024 до Електронних кабінетів ЄСІТС) правом участі у судовому засіданні не скористалися. Водночас суд враховує, що в силу приписів ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Представниця приватного виконавця висловила заперечення щодо задоволення скарги.

Дослідивши матеріали скарги представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Козятин-Млин", суд враховує таке.

В обґрунтування поданої скарги боржник вказує, що приватним виконавцем Целіною Яною Ігорівною було відкрито виконавче провадження №74680936 з примусового виконання наказу від 22.03.2024 по справі № 902/1140/23 (постанова про відкриття виконавчого провадження від 08.04.2024).

Цією ж датою винесено ряд інших постанов, а саме:

- постанову про арешт майна боржника від 08.04.2024;

- постанову про арешт коштів боржника від 08.04.2024;

- постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 08.04.2024.

Скаржник зазначає, що постанову про відкриття виконавчого провадження №74680936 ухвалено з порушенням територіальної юрисдикції, всупереч ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", за приписами якої приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. При цьому у листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Козятин-Млин" змінило адресу місцезнаходження юридичної особи на: вул. Заводська, 14, смт Великий Березний, Ужгородського району, Закарпатської області.

Як наслідок, скаржник вважає неправомірними ряд інших постанов приватного виконавця, ухвалених після відкриття виконавчого провадження тією ж датою, враховуючи порушення територіальної юрисдикції при відкритті виконавчого провадження.

Зокрема, боржник посилається, що Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 в справі №380/7750/20 виснував про те, що примусове виконання рішень має бути певним чином наближеним, прив`язаним до місця проживання/перебування боржника що, окрім іншого, дасть змогу останньому (чи принаймні створить йому відповідні умови) належним чином реалізовувати свої права та обов`язки як учасника виконавчого провадження.

Крім того, у справі № 380/9335/20 від 15.07.2021 Верховний Суд зробив висновок, що частина друга статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" пов`язує місце виконання рішення приватним виконавцем з фактичним місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходженням боржника - юридичної особи, а не з адресою, зазначеною у виконавчому документі, як це, наприклад, закріплено у частині першій статті 28 Закону України "Про виконавче провадження".

Суть заперечень приватного виконавця Целіної Яни Ігорівни щодо скарги зводиться до того, що підставою відкриття виконавчого провадження № 74680936 було місцезнаходження боржника, тому враховуючи приписи законодавства та практику Верховного Суду, було досліджено безпосередньо виконавчий документ, а саме наказ господарського суду на предмет зазначеної в ньому адреси боржника, а також заяву стягувача, що є достатнім в розумінні чинного законодавства. З цього випливає, що виконавець не міг та не повинен був досліджувати подані стягувачем документи на предмет того, чи наявне у боржника майно в межах Вінницької області, адже та підстава, на яку посилався стягувач для відкриття виконавчого провадження, не передбачає встановлення наявності майна боржника на території Вінницької області.

Дослідивши мотиви поданої скарги та пояснення приватного виконавця, суд враховує таке.

Згідно із ч. 1 ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Питання, що виникають на стадії виконання рішень, винесених господарським судом, вирішуються в порядку, передбаченому нормами ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження". Спеціальним нормативним актом з питань виконання судового рішення є Закон України "Про виконавче провадження", яким врегульовані питання щодо порядку, умов та підстав здійснення виконавчого провадження з примусового виконання рішень. Поряд з цим Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ст. 3 ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Згідно з ч. 1, 2, 6 ст. 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

За приписами ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

За приписами ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

За змістом наведених норм, в разі коли місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташоване в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та на яку поширюється його компетенція, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Тобто, прийняття виконавцем виконавчих документів до виконання здійснюється за територіальним принципом, суть якого полягає у тому, що державний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться на території, на яку поширюються його функції.

Судом встановлено, що виконавче провадження №74680936 за наказом Господарського суду Вінницької області у справі №902/1140/23 від 22.03.2024 відкрито 08.04.2024 на підставі заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вернигородоцьке" (вих. №40 від 01.04.2024) приватним виконавцем Целіною Яною Ігорівною.

Виконавчим округом приватного виконавця Целіної Яни Ігорівни є Вінницька область.

За змістом пред`явленого до виконання наказу у справі №902/1140/23 боржником зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Козятин-Млин" за місцезнаходженням: вул. Замостянська, буд. 35, м. Вінниця, 21007, код ЄДРПОУ 36072551. Тобто, зазначена адреса перебуває в межах виконавчого округу приватного виконавця Целіної Яни Ігорівни.

В заяві про примусове виконання наказу Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Вернигородоцьке" зазначає про територіальне пред`явлення виконавчого документа відповідно до вимог ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження".

Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню визначено Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (Інструкція).

Згідно із п. 10 розд. ІІІ Інструкції місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.

За приписами п. 3 розд. ІІІ Інструкції у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцем проживання чи перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходженням боржника - юридичної особи, адреса якого відрізняється від адреси, зазначеної у виконавчому документі, до заяви про примусове виконання рішення стягувач має додати документ/копію документа, який підтверджує, що місцезнаходженням боржника - юридичної особи або адресою проживання чи перебування боржника - фізичної особи є територія, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або територія виконавчого округу приватного виконавця.

Отже, саме на стягувача покладено обов`язок надання підтверджуючого документа місцезнаходження боржника - юридичної особи у випадку, коли адреса реєстрації відрізняється від адреси, вказаної у виконавчому документі.

Виконавчий документ видав суд і приватний виконавець не може на власний розсуд вносити зміни за цим документом (подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 08.07.2022 у справі № 908/309/21 від 23.03.2020 у справі № 806/2273/17).

В свою чергу на стадії відкриття виконавчого провадження виконавець повинен пересвідчитися чи відповідають виконавчий документ і заява про його виконання вимогам Закону України "Про виконавче провадження", чи надано всі необхідні документи, а також встановить наявність/відсутність підстав для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

В силу процесуального закону та за умови належного виконання процесуальних обов`язків й не зловживання учасниками судового процесу процесуальними правами презюмується правильність інформації про місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника і стягувача, що зазначені у виконавчому документі, який видається судом.

З урахуванням викладеного, немає підстав вимагати від виконавця здійснення додаткової перевірки інформації про місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника і стягувана під час відкриття виконавчого провадження.

Водночас перед прийняттям виконавчого документа, пред`явленого до виконання, виконавець має упевнитися, що адреса місцезнаходження, місця проживання (перебування) боржника належить до території виконавчого округу приватного виконавця.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Закон не містить норми, що встановлює безпосередньо обов`язок виконавця перевірити інформацію про місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) сторін виконавчого провадження.

Якщо інформація про місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника, що міститься у виконавчому документі, не викликає сумнівів в її достовірності, виконавець не має підстав для перевірки цієї інформації.

Крім того, виконавець на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження не зобов`язаний самостійно встановлювати адресу боржника, відповідно не здійснення дій щодо перевірки місця реєстрації боржника не може свідчити про те, що виконавче провадження було відкрито протиправно.

Подібних висновків притримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.01.2024 по справі №640/35340/21.

Також, на думку суду, слушними є посилання приватного виконавця на правові висновки Верховного Суду у складі КГС в п.79 постанови від 17.10.2023 у справі 922/1689/21, згідно із якими: "З огляду на те, що в наказі суду та заяві стягувача про примусове виконання рішення суду зазначена адреса, на яку поширюється територія виконавчого округу приватного виконавця, до заяви не додано документів / копій документів, які підтверджували б, що адресою проживання чи перебування боржника - фізичної особи є територія виконавчого округу іншого приватного виконавця, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Харківської області від 05.10.2022 у справі № 922/1689/21 в межах виконавчого округу Харківської області, тобто за місцем проживання/перебування боржника - фізичної особи, зазначеним у вказаному виконавчому документі".

Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №380/7750/20 та від 15.07.2021 у справі № 380/9335/20 є необґрунтованим, позаяк обставини таких справ є відмінними від спірних у даній справі.

Дійсно Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 року по справі №380/7750/20 зазначив, що примусове виконання рішень має бути певним чином наближеним, прив`язаним до місця проживання/перебування боржника що, окрім іншого, дасть змогу останньому (чи принаймні створить йому відповідні умови) належним чином реалізовувати свої права та обов`язки як учасника виконавчого провадження. Такий висновок зроблено з тих підстав, що у виконавчому документі було зазначено дві різні адреси боржника, тому приватний виконавець не міг не звернути уваги, що ці адреси, якщо вирішувати питання про прийняття до виконання цього виконавчого документа, відсилають до різних виконавчих округів (Львівська область та місто Київ відповідно). Тобто у такому випадку однозначно виникла потреба з`ясування місця проживання боржника як умови прийняття виконавчого документа до примусового виконання приватним виконавцем, територіальним округом якої є місто Київ.

Також у справі №380/7750/20 Верховний Суд, серед іншого, дійшов висновку, що хоча приватний виконавець не має обов`язку перевіряти вірогідність відомостей, які зазначено у виконавчому документі, водночас приватний виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність (частина друга статті 4 Закону №1403-VIII), повинен дотримуватися принципів верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності (частина перша статті 4 Закону № 1403-VIII). Закріплені у статті 4 Закону № 1403-VIII засади діяльності, зокрема, приватного виконавця вимагають діяти добросовісно, що, окрім іншого, вимагає від нього більш вдумливого і ретельно виваженого підходу до виконання своїх професійних обов`язків (пункти 79-80 постанови).

Водночас в силу поданих стягувачем у справі № 902/1140/23 заяви про прийняття до виконання виконавчого документу та наказу суду з визначеним місцезнаходженням боржника, що належить до територіальної юрисдикції приватного виконавця Целіної Яни Ігорівни, у вказаного приватного виконавця на момент відкриття виконавчого провадження об`єктивно не могли виникати сумніви в достовірності відповідних відомостей боржника.

За висновком Верховного Суду у справі №380/9335/20 від 15.07.2021 частина друга статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" пов`язує місце виконання рішення приватним виконавцем з фактичним місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходженням боржника - юридичної особи, а не з адресою, зазначеною у виконавчому документі, як це, наприклад, закріплено у частині першій статті 28 Закону України "Про виконавче провадження".

Поряд з цим мотиви такого висновку слідують з того, що нез`ясування адреси проживання боржника може мати наслідком порушення прав боржника, що виражатиметься у штучному створенні перешкод для вчинення боржником дій, зазначених у статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" (ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій тощо). Верховний Суд наголошує, що відсутність прямої вказівки в Законі України "Про виконавче провадження" на обов`язок виконавця перевіряти місце проживання боржника не повинна слугувати інструментом ймовірних порушень прав боржника з боку виконавця - суб`єкта владних повноважень.

Разом із тим боржником (скаржником) не обґрунтовано жодних обставин, які б свідчили про наявність перешкод у вчиненні ним дій в порядку ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", не підтверджується наявність ймовірних порушень прав боржника з боку виконавця і матеріалами виконавчого провадження №74680936. Описка у даті набрання рішенням у справі законної сили, допущена приватним виконавцем у спірній постанові про відкриття виконавчого провадження від 08.04.2024 та згодом виправлена постановою про зміну реєстраційних даних, не позбавляє обов`язку боржника виконати відповідне рішення суду та жодним чином не свідчить про порушення його прав.

Окремо суд відмічає, що одним із процесуальних обов`язків учасника справи в силу вимог ч.7 ст.120 ГПК України є повідомлення про зміну свого місцезнаходження. За змістом вказаної статті цей обов`язок реалізовується шляхом подання окремої заяви.

Натомість жодних заяв щодо зміни своєї офіційної (юридичної) адреси, адресованої суду першої чи апеляційної інстанції, матеріали справи не містять. У свою чергу зазначення боржником іншої адреси для листування у апеляційній скарзі, на думку суду, не є заявою у розумінні положень ч.7 ст.120 ГПК України, оскільки не містить відповідних пояснень і обґрунтувань щодо вчинення таких реєстраційних дій щодо статусу юридичної особи. Відтак зазначене сприймалося, зокрема, судом першої інстанції при видачі виконавчого документа як чергова поштова адреса для листування.

Згідно із ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги фактичні обставини справи, судом не встановлено ознак протиправності у діях приватного виконавця щодо винесення оскаржуваних постанов в контексті порушення територіальної юрисдикції при відкритті виконавчого провадження. Тому у задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 18, 232, 233, 234, 235, 240, 242, 326, 339, 342, 343, 345 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні скарги представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Козятин-Млин" вих. №11 від 02.05.2024 (вх. канцелярії суду №01-39/6/24 від 07.05.2024) у справі №902/1140/23 відмовити повністю.

2. Відповідно до ст. 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

3. За приписами п. 25 ч.1 ст. 255 ГПК України ухвалу про розгляд скарги на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця може бути оскаржено окремо від рішення суду першої інстанції до Північно-західного апеляційного господарського суду.

4. Згідно із положеннями ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник ухвали надіслати учасникам справи та приватному виконавцю Целіній Я.І. до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Дата складання повного тексту ухвали 28.05.2024.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи.