Постанова

від 16.05.2024 по справі 493/307/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/371/24

Справа № 493/307/19

Головуючий у першій інстанції Ільніцька О.М.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,

при секретарі судового засідання: Узун Н.Д.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

переглянув увідкритому судовомузасіданні врежимі відеоконференціїв залісудових засіданьОдеського апеляційногосуду цивільнусправу заапеляційною скаргою Приватногопідприємства "Левчик"в особідиректора ШаповалаОлександра Анатолійовичана додатковерішення Балтськогорайонного судуОдеської областівід 06травня 2021року по справі за позовом ТОВ "Агро-Нива" до ОСОБА_2 , державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" Бондара Олексія Миколайовича, ПП "Левчик" про визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, -

В С Т А Н О В И В:

19 лютого 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Нива» (далі ТОВ "Агро-Нива") звернулось до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" Бондара Олексія Миколайовича, ПП "Левчик" про визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

20 квітня 2021 року рішенням Балтського районного суду Одеської області позовну заяву ТОВ "Агро-Нива" до ОСОБА_2 , державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" Бондара Олексія Миколайовича, ПП "Левчик", про визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,задоволено повністю.

30 серпня 2020 року стороною позивача у справі подано до районного суду заяву про подання доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Докази понесених судових витрат подавалися позивачем під час розгляду справи, а 26 квітня 2021 року на адресу Балтського районного суду Одеської області від позивача ТОВ «Агро-Нива» надійшли додаткові докази на підтвердження понесених судових витрат.

Обгрунтовуючи свої вимоги щодо ухвалення додаткового рішення, позивач зазначав, що згідно умов договору між позивачем та ТОВ «Юридична компанія «Волхв» за період з 01 липня 2019 року до 31 березня 2020 року вартість правових послуг виконавця за представлення інтересів позивача та підготовку процесуальних документів у справі в місяць складала 2 500 грн, відповідно до умов додаткової угоди про зміну умов договору вартість участі в судових засіданнях в режимі відеоконференції склала 1 000 грн (якщо засідання відбулося), якщо в один день призначені декілька засідань в режимі відеоконференції по 500 грн за кожне наступне засідання. Якщо засідання не відбулося, то вартість першого засідання складає 400 грн, кожне наступне засідання 200 грн.

На виконання вищевказаного договору з липня 2019 року до березня 2020 року позивачем сплачено адвокату 27 801, 50 грн (8 місяців х 2 500 грн = 20 000 грн) та додаткові витрати на паливо для поїздок до суду з м. Києва до м. Балта 7 801,50 грн. Крім того з квітня 2020 року до квітня 2021 року за 6 засідань 2 800 грн, а також плануються витрати за участь у судовому засіданні для розгляду питання про розподіл судових витрат 1 000 грн, що в сумі складає 31 601,50 грн.

Також позивачем сплачений судовий збір в сумі 5 763 грн та поштові витрати в сумі 138 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надіслав клопотання про розгляд питання про судові витрати у його відсутності.

Відповідач ПП «Левчик» надіслав до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що повноваження представників позивача адвокатів Дубовика В.В. та Навальнєва О.Ю. не були належним чином оформлені, так як договір про надання правових послуг був укладений між позивачем та ТОВ «Юридична компанія «Волхв», яке не може надавати правову допомогу, вартість послуг, зазначена в договорі є неспівмірною зі складністю справи. Крім того, не обґрунтовано розмір витрат на харчування та придбання пального, також відповідач вважає безпідставною оплату послуг адвоката за участь в судових засіданнях, які не відбулись, так як відповідно не були надані будь-які послуги.

ПП "Левчик" також посилається на ту обставину, що при подачі першої заяви по суті спору позивачем не подано до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи. Тому, просить відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

В судове засідання представник відповідача ПП «Левчик» не з`явився, подавши клопотання про розгляд питання про судові витрати у його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_2 до судового засідання не з`явилася, раніше нею були подані клопотання про розгляд справи у її відсутності.

Відповідач - державний реєстратор КП Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" Бондара О.М. до судового засідання не з`явився.

06 травня 2021 року додатковим рішенням Балтського районного суду Одеської області стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_2 , державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" Бондара О.М., ПП «Левчик» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Нива» судові витрати в сумі 35 502,50 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, 02 червня 2021 року ПП "Левчик" в особі директора Шаповала Олександра Анатолійовича подано апеляційну скаргу в якій апелянт просить суд скасувати додаткове рішення Балтського районного суду Одеської області від 06 травня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог ТОВ «Агро-Нива» відмовити в повному обсязі.

31 серпня 2021 року Одеським апеляційним судом отримано відзив на апеляційну скаргу від позивача ТОВ «Агро-Нива». У поданому відзиві позивач наголошує на правильності висновків суду першої інстанції та просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

29 квітня 2024 року Одеським апеляційним судом отримано заяву представника ТОВ «Агро-Нива» - Балацько М.В. заяву про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

13 травня 2024 року ухвалою Одеського апеляційного суду клопотання представника ТОВ «Агро-Нива» - адвоката Балацько Марії Володимирівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке призначено на 16 травня 2024 року о 14 год. 10 хв. задоволено.

В судове засідання, призначене на 16 травня 2024 року об 14 год 10 хв з`явились: представник позивача Балацько М.В. (в режимі відеоконференції), інші сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Так, судова повістка про виклик в судове засідання, яке призначено на 16 травня об 14 год 10 хв. було направлено апелянту ПП «Левчик» в особистий електронний кабінет у підсистемі Електронний суд (т. 4, а.с. 117).

Заяв, або клопотань про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду не надходило.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи,явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає не в повному обсязі, з огляду на таке.

Задовольняючи вимоги про стягнення судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що є доведеними понесені заявником судові витрати про які вказано в заяві, належним чином підтверджений факт понесення таких витрат, а заява є вмотивованою та обґрунтованою.

Апеляційний суд, дослідивши фактичні обставини справи, вважає висновки суду першої інстанції про задоволення вимог про стягнення судових витрат в повному обсязі передчасними з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що 12 липня 2019 року між ТОВ «Агро-Нива» та ТОВ «Юридична компанія «Волхв» укладено договір №12072019-3 про надання правових послуг, згідно якого Виконавець зобов`язується надати Замовнику юридичні, консультаційні та інші пов`язані з ними послуги в 5 судових провадженнях ( згідно додатку №1 до Договору одне з яких справа №493/307/19 за позовомТОВ "Агро-Нива" до ОСОБА_2 , державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" Бондара Олексія Миколайовича, ПП "Левчик", про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації рішення про припинення речового права) на строк з 12 липня 2019 року до 31 грудня 2019 року, аналогічний договір №АН000397 був укладений 02 січня 2020 року строком дії до 31 березня 2020 року та додаткові угоди до них, якими строк дії договору продовжений до 31 грудня 2021 року. (т. 3 а.с. 69-78).

Як визначено п.2.2 Договорів плата за послуги, надані відповідно до їхніх умов, складає 12 500 грн щомісячно.

Відповідно до п.3 Додаткової угоди №3 від 31 травня 2020 року та Додаткової угоди №4 від 31 серпня 2020 року змінено розмір оплати за надані послуги та встановлено, що вартістьучасті в судових засіданнях в режимі відеоконференції складає 1 000 грн (якщо засідання відбулося), якщо в один день призначені декілька засідань в режимі відеоконференції по 500 грн за кожне наступне засідання. Якщо засідання не відбулося, то вартість першого засідання складає 400 грн, кожне наступне засідання 200 грн.

Представництво позивача в судових засіданнях здійснювали адвокати Дубовик В.В. та Навальнєв О.Ю., які перебувають в трудових відносинах з ТОВ «Юридична компанія «Волхв», а саме ОСОБА_3 перебуває на посаді юриста, ОСОБА_4 є її директором.

Звертаючись з апеляційною скаргою апелянт наголошує на тому, що заявником не було доведено належними доказами факт понесення вказаних у заяві витрат, а саме витрат на пальне, харчування, не обґрунтовано відмінність сум на однакові витрати в різні дні, не надано доказів з яких можна встановити наявність таких витрат. Апелянт зазначає, що заявником вказано про наявність чеків, платіжних доручень проте їх не було надано до суду. Також, апелянт вважає, що законною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог є те, що позивачем не було надано попередній розрахунок судових витрат. З огляду на вказане, апелянт вважає, що наявні підстави для відмови у стягненні судових витрат.

Апеляційний суд, дослідивши вказані доводи апеляційної скарги, вважає їх такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції в повному обсязі, проте слід звернути увагу на наступне.

Так, щодо обов`язку заявника надати попередній розрахунок судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Як визначено ч. 2 ст. 134 ЦПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Як вірно вказано судом першої інстанції, в позовній заяві позивач зазначив, що судові витрати, які він поніс, будуть складатися виключно із суми судового збору, інших судових витрат, які позивач очікував понести у зв`язку з розглядом справи, на час подачі позову не передбачалося (т. 1 а.с. 7).

В свою чергу, слід звернути увагу на положення ч. 3 ст. 134 ЦПК України, в якій вказано, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Отже відмова у відшкодуванні судових витрат у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат відповідно до ч. 2 ст. 134 ЦПК України є правом, а не обов`язком суду.

З огляду на те, що при подачі позову позивачем зазначався попередній розрахунок судових витрат, який був збільшений в процесі розгляду справи, враховуючи, що позов був поданий до суду 19 лютого 2019 року, а договір про надання правових послуг, відповідно до якого позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу, укладений тільки 12 липня 2019 року, після чого 17 липня 2019 року позивачем подано клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якому зазначено орієнтовну суму витрат на правничу допомогу (т. 1 а.с. 150-151), з урахуванням положень ч.3 ст.134 ЦПК України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відмови у задоволенні заяви тільки з причин неподання повного попереднього розрахунку судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що 12 липня 2019 року між ТОВ «Агро-Нива» та ТОВ «Юридична компанія «Волхв» укладено договір №12072019-3 про надання правових послуг, згідно якого Виконавець зобов`язується надати Замовнику юридичні, консультаційні та інші пов`язані з ними послуги в 5 судових провадженнях ( згідно додатку №1 до Договору одне з яких справа №493/307/19 за позовомТОВ "Агро-Нива" до ОСОБА_2 , державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" Бондара О.М., ПП "Левчик", про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації рішення про припинення речового права) на строк з 12 липня 2019 року до 31 грудня 2019 року, аналогічний договір №АН000397 був укладений 02 січня 2020 року строком дії до 31 березня 2020 року та додаткові угоди до них, якими строк дії договору продовжений до 31 грудня 2021 року. (т. 3 а.с. 69-78).

Як визначено п. 2.2 Договорів плата за послуги, надані відповідно до їхніх умов, складає 12 500 грн щомісячно.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди №3 від 31 травня 2020 року та Додаткової угоди №4 від 31 серпня 2020 року змінено розмір оплати за надані послуги та встановлено, що вартістьучасті в судових засіданнях в режимі відеоконференції складає 1 000 грн (якщо засідання відбулося), якщо в один день призначені декілька засідань в режимі відеоконференції по 500 грн за кожне наступне засідання. Якщо засідання не відбулося, то вартість першого засідання складає 400 грн, кожне наступне засідання 200 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьоїстатті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно вимог ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і суд не може втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Згідно платіжних доручень №1487 від 23.07.2019 (т. 3 а.с. 80), №1974 від 06.09.2019 (т. 3 а.с 92), №2313 від 16.10.2019 (т. 3 а.с. 98), №2684 від 15.11.2019 (т. 3 а.с. 101), №118 від 10.12.2019 (т. 3 а.с. 104), №109 від 23.01.2020 (т. 3 а.с. 107), №419 від 17.02.2020 (т. 3 а.с. 110), №396 від 06.03.2020 (т .3 а.с. 113) ТОВ «Агро-Нива» сплатило ТОВ «Юридична компанія «ВОЛХВ» за юридичні, консультаційні послуги згідно Договорів про надання правових послуг (у 5-ти справах) кошти в загальній сумі 100000 грн, що відповідно за 1 справу складає 20 000 грн (100 000 грн:5).

Представник позивача приймав участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції 09.12.2020 та 22.03.2021, за що йому у відповідності до п.3 Додаткової угоди №4 до Договору про надання правових послуг №АН000397 від 02.01.2020 сплачено по 400 грн за участь в кожному судовому засіданні (т. 3 а.с. 125, 128), а також 20.04.2021, за що йому сплачено 1000 грн, що підтверджується відповідним платіжним дорученням (т.3 а.с.128).

На думку апеляційного суду, вищевказані витрати, які були понесені позивачем є доведеними та співмірними із виконаною роботою, що також підтверджується матеріалами справи.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу на положення п.2.5, 2.6 Договору, щодо витрат сплачених представнику, які пов`язані з поїздками з м.Києва до м.Балти для участі в судових засіданнях 17.07.2019, 05.08.2019, 30.08.2019 та 19.09.2019, а саме на придбання пального для автомобіля, в загальній сумі 7801,50 грн, що підтверджується платіжними дорученнями на перерахування коштів.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Стаття 138 ЦПК Українирегулює витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду.

У ч. 1ст. 138 ЦПК Українивитрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 вказав, що вирішуючи питання про відшкодування витрат стороні, пов`язаних із прибуттям до суду, необхідно виходити з конкретних обставин справи, зважаючи на вид транспорту, яким скористалась особа, а також документи, подані нею на підтвердження здійснення цих витрат.

Позивачем у заяві про стягнення судових витрат вказуються конкретні суми, витрачені на пальне, проте слід звернути увагу на те, що не підтверджується жодними доказами.

Тому, вказане не може бути достатніми доказами в розумінні наведених обставин та не можуть спонукати до відшкодування понесених на явку до суду представника витрат у визначеному розмірі, оскільки заявником не підтверджено, що адвокат заправив саме власний автомобіль відповідним пальним та дійсно використав його на прибуття до суду. Також не надано жодних доказів на підтвердження середньої витрати пального транспортним засобом, обумовленості направлення адвоката у відрядження на власному автомобілі, варіанти його використання та маршрут.

Вказане унеможливлює відшкодування вищезазначених витрат в порядкуст.138 ЦПК України, а відтак, суд доходить до висновку, що позивачем не підтверджено належними та допустими доказами витрати, пов`язані з явкою до суду його представників, тому підстав для задоволення заяви ТОВ «Агро-Нива» в цій частині про ухвалення додаткового рішення немає.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на відповідачів судових витрат, понесених позивачем, в розмірі 27701 грн (35502 7801,50), що буде відповідати критерію розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на вищевказане, в апеляційній скарзі відсутні доводи, які б свідчили про порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до формальних міркувань та не впливають на розгляд справи по суті. При цьому апеляційний суд зауважує, що Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі RuizTorija v. Spain, серія A, №303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.Більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1ст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргуПриватного підприємства"Левчик"в особідиректора ШаповалаОлександра Анатолійовича задовольнити частково.

Додаткове рішення Балтського районного суду Одеської області від 06 травня 2021 року змінити, зменшити розмір витрат на правничу допомогу з 35502,50 грн до 27701 грн.

В решті додаткове рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 29 травня 2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

С.М. Сегеда

Р.Д. Громік