Ухвала

від 03.02.2023 по справі 493/307/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1289/23

Справа № 493/307/19

Головуючий у першій інстанції Ільніцька О. М.

Доповідач Князюк О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

03.02.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді Князюка О.В.,

- суддів: - Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря Власенко С.І.,

розглянувши заяву представника ТОВ «АГРО-НИВА» - Сергія Тулупова про забезпечення позову в цивільній справі за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Левчик" в особі директора Шаповала Олександра Анатолійовича на рішення Балтського районного суду Одеської області від 20.04.2021 року у справі за позовом ТОВ "Агро-Нива" до ОСОБА_1 , державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" Бондара Олексія Миколайовича, ПП "Левчик", про визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

19.02.2019 року ТОВ «Агро-Нива» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" Бондара Олексія Миколайовича, ПП "Левчик", про визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 23.09.2015 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Агро-Нива» було укладено договір оренди землі, що розташована на території Обжильської сільської ради Балтського району Одеської області, кадастровий номер 5120684400:01:001:0349 загальною площею 3,16 га, який зареєстрований державним реєстратором Любашівського районного управління юстиції, строком на 10 років.

10.10.2018 року після отримання листа від ПП «Левчик» позивачу ТОВ «Агро-Нива» стало відомо про укладення іншого договору оренди цієї ж земельної ділянки між ОСОБА_1 , яка успадкувала майно ОСОБА_2 , та ПП «Левчик».

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що 14.11.2017 року зареєстровано нового власника земельної ділянки ОСОБА_1 , підстава виникнення права власності рішення Балтського районного суду Одеської області від 09.10.2017 року по справі № 493/1411/17. 07.05.2018 року державним реєстратором КП Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" Бондаром О.М. здійснено державну реєстрацію іншого речового права: права оренди земельної ділянки строком на 10 років, яке виникло не підставі договору оренди землі від 25.04.2018, укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Левчик». Підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40998235 від 08.05.2018 року, прийняте державним реєстратором Бондаром О.М.

Також державним реєстратором КП Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" Бондаром О.М. 07.05.2018 року припинено інше речове право: право оренди земельної ділянки ТОВ «Агро-Нива» на підставі договору оренди земельної ділянки № б/н від 23.09.2015 року, який зареєстровано 23.12.2015 року державним реєстратором Любашівського районного управління юстиції Ігнатовським М.А., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 27486813 від 24.12.2015 року. Підставою для припинення іншого речового права зазначено рішення Балтського районного суду по справі від 09.10.2017 року № 493/1411/17. Відомості до реєстру внесено на підставі рішення за індексним номером 40998235 від 10.05.2018 року, яке слугувало підставою реєстрації іншого речового права права оренди земельної ділянки ПП «Левчик».

До теперішнього часу договір оренди земельної ділянки б/н від 23.09.2015 року, укладений між ТОВ «Агро-Нива» та ОСОБА_2 , не розірваний та не визнаний недійсним. Факт отримання права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 5120684400:01:001:0349 загальною площею 3,16 га не є підставою для припинення/розірвання договору оренди земельної ділянки б/н від 23.09.2015 року, укладеного між ТОВ «Агро-Нива» та ОСОБА_2 (спадкодавцем). Договір оренди землі від 25.04.2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП «Левчик» не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки укладений до закінчення строку дії договору оренди землі від 23.09.2015 року та не направлений на реальне настання правових наслідків, які передбачає будь-який договір оренди землі. Державний реєстратор Бондар О.М. не встановив всіх обставин, передбачених законодавством для прийняття законного рішення про реєстрацію прав користування земельною ділянкою за договором оренди землі від 25.04.2018 року, що призвело до наявності подвійної реєстрації прав користування на одну й ту ж саму земельну ділянку. ТОВ «Агро-Нива» вважає, що укладений між ОСОБА_1 та ПП «Левчик» договір оренди землі від 25.04.2018 року порушує його права на орендоване майно та суперечить вимогам законодавства, тому позивач змушений був звернутися до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішень державного реєстратора.

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 20.04.2021 року позов ТОВ "Агро-Нива" до ОСОБА_1 , державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" Бондара Олексія Миколайовича, ПП "Левчик", про визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки № б/н від 25.04.2018 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Левчик», кадастровий номер: 5120684400:01:001:0349, загальною площею 3,16 га.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40998235 від 08.05.2018 року, прийняте державним реєстратором комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" Бондарем Олексієм Миколайовичем, номер запису про інше речове право 26068297 від 07.05.2018 року, про вид іншого речового права, а саме: про реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 3,16 га за кадастровим номером 5120684400:01:001:0349 на підставі договору оренди земельної ділянки № б/н від 25.04.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Левчик».

Скасовано рішення державного реєстратора комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" Бондара Олексія Миколайовича з індексним номером 40998235, яким припинено інше речове право: права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5120684400:01:001:0349 площею 3,16 га, що розташована на території Обжильської сільської ради Балтського району Одеської області, що належить ТОВ «Агро-Нива» (код ЄДРПОУ 31969556) на підставі договору оренди земельної ділянки № б/н від 23.09.2015 року, який зареєстровано 23.12.2015 року державним реєстратором Любашівського районного управління юстиції Ігнатовським Миколою Анатолійовичем, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 27486813 від 24.12.2015.

Визнано протиправними та скасовано записи у Державному реєстрі речових прав № 26068297 від 07 травня 2018 року про інше речове право, а саме право оренди земельної ділянки, здійснені державним реєстратором Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондарем Олексієм Миколайовичем, на підставі договору оренди землі від 25.04.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Левчик», та № 23434187 від 07.05.2018 року про припинення речового права, а саме - права оренди земельної ділянки ТОВ «Агро-Нива» на підставі рішення Балтського районного суду № 493/1411/17 від 09.10.2017 року.

02 червня 2021 року ПП «Левчик» подано апеляційну скаргу відповідно до якої апелянт просить скасувати рішення Балтського районного суду Одеської області від 20.04.2021 року та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Агро-Нива" до ОСОБА_1 , державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" Бондара Олексія Миколайовича, ПП "Левчик" про визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовити у повному обсязі.

30 вересня 2022 року представником ТОВ «АГРО-НИВА» - Тулуповим Сергієм подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову відповідно до якої, позивач просив суд:

-постановити ухвалу, якою накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 5120684400:01:001:0349 площею 3,16 га, яка розташована на території Обжильської сільської ради Балтського р-ну Одеської області, власником якої є ОСОБА_1 .

-постановити ухвалу, якою заборонити ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії із земельною ділянкою з кадастровим номером 5120684400:01:001:0349, спрямовані на її відчуження з іншими земельними ділянками, зміну її цільового призначення.

-постановити ухвалу, якою заборонити будь-яким особам, органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству Юстиції України та його територіальним органам, будь-яким нотаріусам та іншим особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії (реєстрацію інших речових прав, у тому числі реєстрацію права оренди, користування, права емфітевзису) за будь-якими особами щодо земельної ділянки кадастровий номер 5120684400:01:001:0349 площею 3,16 га, яка розташована на території Обжильської сільської ради Балтського р-ну Одеської області, власником якої є ОСОБА_1 .

В обґрунтування поданої заяви, позивач зазначає, що між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір б/н від 23.09.2015 року щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 5120684400:01:001:0349 площею 3,16 га розташованої на території Обжильської сільської ради Балтського р-ну Одеської області, за умовами якого орендодавець передав позивачу належну йому на праві приватної власності земельну ділянку строком на 10 років.

Позивачем 10.10.2018 року було отримано Лист від ПП «Левчик» зі змісту якого стало відомо про те, що ОСОБА_1 та ПП «Левчик» укладено інший договір оренди земельної ділянки №б/н від 24.04.2018 року, відносно земельної ділянки строком на 10 років, право оренди за яким було зареєстровано 07.05.2018 року Державним реєстратором КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар О.М.

Після цього ОСОБА_1 та ПП «Левчик неодноразово укладали та розривали договори оренди на земельну ділянку, реєстрували та припиняли право оренди в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, у тому числі вже після відкриття провадження у Балтському районному суді Одеської області, зокрема:

-17.09.2020 року на підставі угоди про розірвання б/н від 05.06.2020 року, в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, було зареєстровано припинення права оренди за догоровом-2 з одночасною реєстрацією права оренди на підставі нового договору оренди б/н від 15.07.2020 року строком на 15 років. (далі «Договір-3»);

-24.04.2021 року на підставі угоди про розірвання б/н від 19.04.2021 року, в Державному реєстрі прав на нерухоме майно було зареєстровано припинення права оренди за догоровом-3 з одночасною реєстрацією права оренди на підставі іншого нового договору оренди б/н від 19.04.2021 року строком на 15 років (далі «Договір-4»);

-26.06.2021 року на підставі угоди про розірвання б/н від 04.05.2021 року, в Державному реєстрі прав на нерухоме майно було зареєстровано припинення права оренди за догоровом-4 з одночасною реєстрацією права оренди на підставі іншого нового договору оренди б/н від 04.05.2021 року строком на 15 років (далі «Договір-5»).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.10.2022 року заяву представника ТОВ «АГРО-НИВА» - Сергія Тулупова про забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії із земельною ділянкою з кадастровим номером 5120684400:01:001:0349, спрямовані на зміну орендаря.

В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

01.02.2023 року представником ТОВ «АГРО-НИВА» - Тулуповим Сергієм подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову відповідно до якої, позивач просить суд:

-постановити ухвалу, якою накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 5120684400:01:001:0349 площею 3,16 га, яка розташована на території Обжильської сільської ради Балтського р-ну Одеської області, власником якої є ОСОБА_1 .

-постановити ухвалу, якою заборонити будь-яким особам, органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству Юстиції України та його територіальним органам, будь-яким нотаріусам та іншим особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії (реєстрацію інших речових прав, у тому числі реєстрацію права оренди, користування, права емфітевзису) за будь-якими особами щодо земельної ділянки кадастровий номер 5120684400:01:001:0349 площею 3,16 га, яка розташована на території Обжильської сільської ради Балтського р-ну Одеської області, власником якої є ОСОБА_1 .

Заявник зазначає, що дійсно предметом позову по даній справі є визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Позивач розуміє, що накладання арешту на земельну ділянку не зумовлює фактичного вирішення спору по суті. Однак, йому стали відомі обставини, які змушують звернутися із повторною заявою про забезпечення позову.

В провадженні Балтського районного суду Одеської області перебувала аналогічна цивільна справі №493/646/21, сторонами якої також були Позивач, Відповідач-2 та Відповідач-3, з таким же предметом позову як в даній Справі, але щодо іншої земельної ділянки кадастровий номер 5120684400:01:002:0021. Рішенням від 22.02.2022 р. Балтський районний суд Одеської області задовольнив позов і рішення набрало законної сили 25.03.2022 р.

Проте, як з`ясував після цього Позивач, під час того, як тривав судовий процес, а саме:

15.11.2021 р. приватним нотаріусом Жосан Тетяною Іванівною було посвідчено договір купівлі-продажу № 2241, укладений між ОСОБА_3 (Продавець, Відповідач-1 по справі No493/646/21) та ОСОБА_4 (Покупець, довірена особа Відповідача-3), щодо купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 5120684400:01:002:0021, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис про право власності №45054977 (інформаційна довідка з ДРРП додається).

Таким чином, було порушено переважне право Позивача, як законного орендаря земельної ділянки кадастровий номер 5120684400:01:002:0021, на її купівлю відповідно до ст. 130-1 Земельного кодексу України. У зв`язку з чим, тепер Позивач змушений додатково оспорювати дійсність цього договору, що не можна вважати ефективним захистом його прав.

Враховуючи аналогічність обох справ, Позивач має достатньо обґрунтоване припущення, що Відповідач-1 може в будь-який час відчужити Земельну ділянку у власність довіреної фізичної особи Відповідача-3. Ця обставина свідчить про те, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить ефективний захист прав Позивача.

ТОВ «АГРО-НИВА» зазначає, що безумовно накладення арешту на земельну ділянку призведе до втручання держави у право ОСОБА_1 на мирне володіння її майном. Водночас, таке втручання є не тільки виправданим, але й вкрай необхідним, оскільки воно спрямовано виключно на забезпечення цивільного судочинства та запобігання виникнення нових спорів з ПП «Левчик», який може придбати Земельну ділянку. Вказані цілі становлять суспільний інтерес, який превалює над індивідуальними свободами ОСОБА_1 . Крім того, арешт земельної ділянки полягає у позбавленні ОСОБА_1 можливості лише розпоряджатись цим об`єктом нерухомого майна (оскільки не перешкоджатиме її праву володіти Земельною ділянкою та не позбавить її права користуватися нею згідно з її цільового призначення до вирішення справи по суті). Це свідчить про те, що накладення арешту на земельну ділянку не призведе до жодних негативних наслідків. Вжиття цього процесуального заходу не порушить вимоги ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини i основоположних свобод, а навпаки сприятиме захисту права Позивача на справедливий суд. гарантованого ч. 1 ст. 6 цієї ж Конвенції.

Такий вид та спосіб забезпечення, на думку позивача, є співмірним та достатнім заходом забезпечення позову, який відповідає змісту заявлених позовних вимог. Заходи зустрічного забезпечення позивач просить не застосовувати, оскільки обрані позивачем заходи забезпечення не мають негативного впливу на права відповідачів та не порушують права третіх осіб, які не є учасниками справи, а лише направлені на захист прав позивача. Підстави для обов`язкового застосування заходів зустрічного забезпечення, у розумінні ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутні.

Позивач наголошує на тому, що якщо не вжити заходів забезпечення позову щодо земельної ділянки, відповідачі матимуть змогу знову вчиняти незаконні дії, що в свою чергу істотно ускладнить захист порушених прав позивача та унеможливить виконання рішення суду у справі.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом ч. 1 ст. 151 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. (п.4 постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, у пунктами 2, 4 якої передбачено, що позов може забезпечуватись забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо повязанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Підстави забезпечення позову необхідно доводити документально, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що предмет позову, може бути знищеним на момент виконання рішення.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову бути домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Аналогічний висновок викладений, зокрема, в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 363/2197/17 (провадження № 61-15477св19).

Предметом позову по даній справі є - визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Заходи про забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків забезпечення позову.

Разом з тим, при задоволенні заяви позивача про накладення арешту на земельну ділянку та заборони її відчуження, апеляційний суд вважає за необхідне вказати, що забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві. Тому є помилковим накладення арешту на майно особи, яка на даний момент не є відповідачем у справі.

Предметом позову у цій справі є позовні вимоги немайнового характеру про визнання недійсними договорів. У разі задоволення позову рішення суду не підлягатимуть примусовому виконанню. Отже, такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.

Крім того, відповідно до позиції Верховного суду викладеній у постанові від 10.11.2021 р. у справі № 361/6799/14-ц: «вид забезпечення позову у вигляді арешту земельної ділянки не є співмірним із позовними вимогами про скасування державного акта про право власності на землю та визнання недійсним договору купівлі-продажу, оскільки рішення суду за наслідками розгляду цих вимог не підлягає примусовому виконанню»

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 389 ЦПК України ухвала апеляційного суду щодо забезпечення позову може бути оскаржена в касаційному порядку.

Підстави касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 154, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ТОВ «АГРО-НИВА» - Сергія Тулупова про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної ухвали.

Головуючий: О. В. Князюк

Судді: А. П. Заїкін

С.О. Погорєлової