ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" травня 2024 р. Справа №910/12840/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання - Ярітенко О.В.
представники сторін:
Водяніна Т.О. (особисто)
від позивача: Бєгунова О.О.
від відповідача: Сапегін В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Водяніної Тетяни Олександрівни
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2024
у справі №910/12840/23 (суддя Щербаков С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "П.Р.С. і Компанія"
до Фізичної особи-підприємця Водяніної Тетяни Олександрівни
про стягнення 328 181,83 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "П.Р.С. і Компанія" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Водяніної Тетяни Олександрівни заборгованості у розмірі 328 181,83 грн, з яких: 300 657,88 грн - основний борг, 5 742,29 грн - три проценти річних, 21 781,66 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення від 26.10.2020 №Т21/12/35, в частині сплати орендних платежів та комунальних послуг, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 300 657,88 грн. Крім того, за порушення умов договору позивач нарахував відповідачу 5 742,29 грн трьох процентів річних та 21 781,66 грн інфляційних втрат, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 у справі №910/12840/23 позов задоволено.
Стягнуто з ФОП Водяніної Т.О. на користь Товариства 300 657,88 грн заборгованості, 5 742,29 грн трьох процентів річних, 21 781,66 грн інфляційних втрат та 4 922,73 грн судового збору.
Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції встановивши, що відповідач не надав доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати орендної плати та комунальних послуг, дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору оренди нежитлового приміщення від 26.10.2020 №Т21/12/35, та положення статей 525, 526 ЦК України, статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), а тому вимоги про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 300 657,88 грн. При цьому, місцевим господарським судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків трьох процентів річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення, у зв`язку з чим вимоги про стягнення з відповідача вищенаведених компенсаційних виплат підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ФОП Водяніна Т.О. звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 у справі №910/12840/23 змінити та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача 118 948,44 грн основного боргу. Три проценти річних та інфляційні втрати, за період з 11.02.2022 до 31.10.2022 включно, стягнути відповідно до суми задоволених позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції, під час розгляду справи, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що спричинило порушення норм матеріального права, в частині стягнення 300 657,88 грн заборгованості, 5 742,29 грн трьох процентів річних, 21 21 781,66 грн інфляційних втрат, та порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення рішення у справі, яке не можна визнати законним та обґрунтованим.
Так, апелянт стверджує, що суд першої інстанції не взяв до уваги належні докази факту того, що відповідач не мала намірів продовжувати користуватися приміщенням після закінчення строку дії договору оренди (31.10.2022); відповідач повідомила позивача про вплив на неї обставин воєнного стану та вчиняла всі дії щодо повернення приміщення позивачу; неповернення орендованого приміщення відповідачем по закінченню строку дії договору оренди відбулось виключно з підстав прострочення позивача та у зв`язку з індивідуальним впливом на відповідача обставин воєнного стану; у матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази наявності у позивача, відповідно до умов договору управління майном від 03.08.2018 №828, зі змінами та доповненнями, права управителя майна (нежитлового приміщення).
Також, скаржник зазначає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, в частині заперечення відповідача про розгляд справи без виклику сторін.
Крім того, відповідачем заявлено клопотання про продовження строку на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, а також долучено до апеляційної скарги ряд нових доказів.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2024 апеляційну скаргу ФОП Водяніної Т.О. у справі №910/12840/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12840/23. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги ФОП Водяніної Т.О. на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/12840/23.
21.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/12840/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 поновлено ФОП Водяніній Т.О. строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 у справі №910/12840/23. Відкрито апеляційне провадження у справі №910/12840/23. Розгляд апеляційної скарги ФОП Водяніної Т.О. на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 у справі №910/12840/23 призначено на 17.04.2024. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 у справі №910/12840/23 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, пояснень, клопотань, заперечень до 14.04.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 розгляд апеляційної скарги ФОП Водяніної Т.О. на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 у справі №910/12840/23 відкладено до 22.05.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 відмовлено у задоволенні клопотання ФОП Водяніної Т.О. про продовження строку на подання клопотання про виклик свідка. Клопотання ФОП Водяніної Т.О. про виклик свідка залишено без розгляду.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
12.04.2024, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Так, у відзиві позивач зазначає, що відповідач погодила умови продовження договору до 31.10.2023 в усному порядку, на підставі усних домовленостей між сторонами договору. Позивач підготував і направив для підписання примірник додаткової угоди №10 до договору, але відповідач не повернула примірник позивача зі своїм підписом. При цьому, відповідач, отримуючи всі документи на електронну адресу та в паперовому вигляді, не повертала їх позивачу в підписаному вигляді починаючи з січня 2022 року, продовжуючи користуватися орендованим приміщенням і частково виконуючи свої зобов`язання за договором. Таким чином, твердження відповідача про те, що "висновок суду першої інстанції, що відповідач не повернув позивачу приміщення після закінчення строку оренди, тобто після 31.10.2022, а продовжив ним користуватися побудовано виключно на припущеннях" не відповідає дійсності і спростовується оплатою відповідачем комунальних послуг за грудень 2022 року та січень 2023 року на підставі рахунків, виставлених позивачем. Крім того, у листі відповідача до позивача від 29.07.2022 зазначено, що відповідач планує продовжувати використовувати орендоване приміщення.
Також, позивач вважає, що твердження відповідача, що Товариство було зобов`язане розірвати договір оренди ще в квітні 2022 року, не заслуговує на увагу, оскільки це є правом позивача, а не обов`язком орендодавця.
Крім того, відповідач звертає увагу на те, що:
- укладення контракту стороною не можна розцінювати як причину, яка перебуває поза контролем сторін. Це було добровільне волевиявлення відповідача;
- відповідач, відповідно до пункту 9.2 договору, позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини, якщо він не повідомив або несвоєчасно повідомив про настання обставин непереборної сили. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують, що відповідач повідомила про настання тих обставин, на які вона посилається зараз, а саме про той факт, що вона уклала контракт добровольця з ДФТГ м. Києва "Легіон Оболонь", протягом трьох днів, а саме з 04.04.2022;
- перебування відповідача у складі ДФТГ не припиняє дію договору і не припиняє обов`язку відповідача по виконанню зобов`язань за договором оренди.
Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення
Стосовно наданих відповідачем до суду апеляційної інстанції додаткових доказів, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
У силу статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Отже, з метою забезпечення своєчасного розгляду справ і правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, чинним ГПК України встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, визначено стадії судового процесу, запроваджено розумні обмеження, у тому числі щодо подання доказів.
Так, з аналізу наведених вище норм слідує, що суд апеляційної інстанції може прийняти до розгляду докази, які не були подані стороною до суду першої інстанції, лише у виняткових випадках за умови, якщо учасник справи доведе, що з об`єктивних, незалежних від нього причин не мав можливості подати їх до суду першої інстанції.
Разом із тим, відповідач не надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
За наведених обставин, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, оскільки на підставі частини 3 статті 269 ГПК України останній, не надав суду апеляційної інстанції доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Також, до початку судового засідання, призначеного на 22.05.2024, відповідачем подано до суду клопотання про долучення доказів.
Колегія суддів, розглянувши вищенаведене клопотання про долучення доказів, дійшла висновку про залишення його без розгляду, з огляду на таке.
Статтею 118 ГПК України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 2 статті 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Як зазначалось вище, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі №910/12840/23 відкрито апеляційне провадження та, зокрема, встановлено строк для подання відзиву, пояснень, клопотань, заперечень - до 14.04.2024. Попереджено учасників справи, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, відповідно до частини 2 статті 207 ГПК України.
Таким чином, клопотання про долучення доказів подане ФОП Водяніною Т.О. з пропуском строку на його подачу, встановленого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі №910/12840/23.
Зважаючи на викладене, подане відповідачем клопотання про долучення доказів залишається без розгляду з одночасним залученням до матеріалів справи.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 22.05.2024 з`явилися відповідач (особисто) та представники сторін.
Відповідач та його представник у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали, з викладених у ній підстав та просили її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 у справі №910/12840/23 змінити та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача 118 948,44 грн основного боргу, три проценти річних та інфляційні втрати, за період з 11.02.2022 до 31.10.2022 включно, стягнути відповідно до суми задоволених позовних вимог.
Представник позивача у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просила суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 у справі №910/12840/23 залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
26.10.2020 між ФОП Водяніною Т.О. (орендар) та Товариством (орендодавець) укладено договір оренди нежитлового приміщення №Т21/12/35, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування протягом терміну оренди, що визначається далі в цьому договорі, нежитлове приміщення загальною площею 61,50 м2, а саме: офіс №501, який розташований на 5 поверсі офісної споруди за адресою: м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 21, корпус 12 (літера А), та яке належить орендодавцю на праві управління майном, передбаченого договором управління майном від 03.08.2018 №828. Право власності на приміщення зареєстровано за установником управління (ТОВ "Творча майстерня "Вісак") на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 25.01.2008 №96-В та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 11.02.2008 записаний у реєстрову книгу №167п-100 за реєстровим №8824п.
Відповідно до пункту 2.1 договору передача приміщення здійснюється шляхом підписання сторонами акта прийому-передачі (додаток №l).
Датою початку оренди є дата підписання сторонами акта прийому-передачі приміщення, але не пізніше 23.11.2020 (пункт 2.2 договору).
Згідно з пунктом 2.4 договору, у разі закінчення терміну дії договору оренди або ж його достроковому припиненні (розірванні), орендар зобов`язаний повернути орендодавцю приміщення в належному стані за актом прийому-передачі приміщення з дати його закінчення або дострокового припинення (розірвання). У разі неповернення приміщення у вказаний вище строк, до орендаря застосовуються положення частини 2 статті 785 ЦК України (право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення). Датою повернення приміщення є дата підписання сторонами акта прийому-передачі.
За умовами пункту 4.1 договору за користування приміщенням орендар сплачує орендодавцю щомісячну орендну плату, розмір та порядок внесення якої визначається цим договором.
Пунктом 4.3 договору встановлено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від результатів його господарської діяльності самостійно щомісячно, але не пізніше 10-го числа календарного місяця, за якою сплачується орендна плата, шляхом перерахування грошової суми на розрахунковий рахунок орендодавця, згідно з договором.
У пункті 4.5 договору визначено, що орендар зобов`язується: до 10.11.2020 перерахувати на розрахунковий рахунок орендодавця орендну пату за 8 днів листопада 2020 року у розмірі 5 466,67 грн, крім того ПДВ 20% - 1 093,33 грн, разом з ПДВ 20% - 6 560,00 грн та авансовий платіж за останній місяць оренди (жовтень 2021 року) у розмірі 20 500,00 грн, крім того ПДВ 20% - 4 100,00 грн, разом з ПДВ 20% - 24 600,00 грн, згідно з договором. Сплачений авансовий внесок за останній місяць оренди для взаєморозрахунків коригуванню не підлягає. Всі наступні платежі з орендної плати орендар здійснює згідно з правилами пунктів 4.3, 4.4 цього договору.
За змістом пункту 4.6 договору у вартість орендної плати не входить вартість комунальних послуг (електропостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення холодної та гарячої води, тощо), витрати на фізичну охорону будівлі та інші послуги. Договори з відповідними підприємствами-постачальниками за надання комунальних послуг (електрична та теплова енергія, водопостачання та водовідведення холодної та гарячої води, тощо) щодо Приміщень, укладаються орендодавцем. Орендодавець сплачує самостійно вартість вказаних послуг, а орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю дані витрати згідно з виставленим рахунком, який орендар має оплачувати шляхом перерахунку відповідної суми на розрахунковий рахунок орендодавця протягом 3-х банківських днів з моменту його отримання. Комунальні послуги сплачуються пропорційно займаної орендарем площі приміщення.
Договір набирає чинності з 23.11.2020 та діє до 31.10.2021 включно (пункт 6.1 договору).
Пунктом 6.2 договору встановлено, що зміни і доповнення до даного договору оренди вносяться за взаємною згодою сторін шляхом підписання відповідної додаткової угоди.
Згідно з пунктом 6.3 договору продовження строку дії договору оренди на новий строк можливе лише за умови підписання сторонами відповідної додаткової угоди, в якій зазначаються нові умови оренди приміщення та термін дії договору. При цьому, орендар зобов`язаний у строк не менше ніж за 30 днів письмово попередити орендодавця про свій намір продовжити термін дії договору оренди. Договір вважається продовженим на новий строк з дати підписання сторонами відповідної додаткової угоди.
У разі звільнення орендарем нежитлового приміщення без підписання акта прийому-передачі орендна плата орендарю нараховується до дати підписання сторонами акта прийому-передачі або ж до дати підписання орендодавцем акта прийому-передачі приміщення в оренду іншому орендарю (пункт 11.3 договору).
Згідно з актом прийому-передачі від 23.11.2020 №1 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 61,50 м2, а саме: офіс №501, який розташований на 5 поверсі офісної споруди за адресою: м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 21, корпус 12 (літера А).
Додатковими угодами №1 від 04.01.2021, №2 від 31.03.2021, №3 від 01.07.2021, №4 від 02.07.2021 до договору оренди нежитлового приміщення від 26.10.2020 №Т21/12/35 сторони погодили, що розмір орендної плати за січень 2021 року - серпень 2021 року становить 17 220,00 грн.
Додатковою угодою №5 від 23.09.2021 до договору сторони дійшли згоди, що договір набирає чинності з 23.11.2020 та діє до 31.10.2022 включно.
Також, в матеріалах справи наявні додаткові угоди №6 від 04.01.2022 щодо зміни розміру орендної плати на січень 2022 року в розмірі 17 220, 00 грн, №7 від 15.03.2022 щодо зміни розміру орендної плати за період з 01.03.2022 до 30.04.2022 у розмірі 0,00 грн, №8 від 02.05.2022 щодо зміни розміру орендної плати за період з 01.05.2022 до 31.05.2022 у розмірі 6 150,00 грн, №9 від 01.06.2022 щодо зміни розміру орендної плати за період з 01.06.2022 до 30.06.2022 у розмірі 12 300,00 грн, №10 від 01.10.2022 щодо зміни розміру орендної плати за період з 01.11.2022 до 31.01.2023 у розмірі 12 300,00 грн, визначення строку дії договору з 23.11.2020 до 31.10.2023 включно, №11 від 01.02.2023 щодо зміни розміру орендної плати за період з 01.02.2023 до 30.06.2023 у розмірі 18 450,00 грн, які підписані в односторонньому порядку орендодавцем й скріплені його печаткою.
На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунки на оплату: від 01.02.2022 №ТМ-00000135 на суму 24 600,00 грн, від 28.02.2022 №ТМ-00000235 на суму 2 945,40 грн, від 31.03.2022 №ТМ-00000301 на суму 2 288,00 грн, від 30.04.2022 №ТМ-00000415 на суму 2 487,25 грн, від 02.05.2022 №ТМ-00000416 на суму 6 150,00 грн, від 31.05.2022 №ТМ-00000418 на суму 2 558,18 грн, від 01.06.2022 №ТМ-00000417 на суму 12 300,00 грн, від 30.06.2022 №ТМ-00000593 на суму 2 589,50 грн, від 01.07.2022 №ТМ-00000507 на суму 12 300,00 грн, від 31.07.2022 №ТМ-00000663 на суму 2 859,02 грн, від 01.08.2022 №ТМ-00000664 на суму 12 300,00 грн, від 31.08.2022 №ТМ-00000764 на суму 2 866,49 грн, від 01.09.2022 №ТМ-00000765 на суму 12 300,00 грн, від 30.09.2022 №ТМ-00000924 на суму 16 152,96 грн, від 30.09.2022 №ТМ-00000923 на суму 3 485,32 грн, від 31.10.2022 №ТМ-00000973 на суму 3 648,50 грн, від 01.11.2022 №ТМ-00000974 на суму 24 600,00 грн, від 30.11.2022 №ТМ-00001118 на суму 4 352,95 грн, від 01.12.2022 №ТМ-00001069 на суму 12 300,00 грн, від 31.12.2022 №ТМ-00001146 на суму 3 021,07 грн, від 02.01.2023 №ТМ-00000037 на суму 12 300,00 грн, від 31.01.2023 №ТМ-00000146 на суму 2 977,27 грн, від 01.02.2023 №ТМ-00000157 на суму 18 450,00 грн, від 28.02.2023 №ТМ-00000211 на суму 8 567,95 грн, від 01.03.2023 №ТМ-00000212 на суму 18 450,00 грн, від 31.03.2023 №ТМ-00000316 на суму 7 275,95 грн, від 03.04.2023 №ТМ-00000317 на суму 18 450,00 грн, від 30.04.2023 №ТМ-00000423 на суму 4 931,77 грн, від 01.05.2023 №ТМ-00000424 на суму 18 450,00 грн, від 31.05.2023 №ТМ-00000560 на суму 3 324,76 грн, від 01.06.2023 №ТМ-00000497 на суму 18 450,00 грн, від 30.06.2023 №ТМ-00000657 на суму 5 409,48 грн, від 04.07.2023 №ТМ-00000600 на суму 18 450,00 грн, а також акти надання послуг, що підтверджується роздруківками з електронної пошти позивача.
Разом із тим, вказані рахунки сплачені відповідачем частково на загальну суму в розмірі 63 300,00 грн, що підтверджується меморіальними ордерами: від 04.01.2022 №@PL086811 на суму 24 600,00 грн, від 01.02.2022 №@PL923532 на суму 12 890,00 грн, від 02.02.2022 №@PL890172 на суму 17 220,00 грн, від 29.07.2022 №@PL699256 на суму 2 590,00 грн та платіжними інструкціями від 20.02.2023 №@PL102569 на суму 3 022,00 грн, від 15.02.2023 №@PL942022 на суму 2 978,00 грн.
01.08.2023 позивачем надіслано на адресу відповідача вимогу №7 про сплату заборгованості у розмірі 282 207,88 грн, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 01.08.2022, накладної, роздруківкою з офіційного сайту Акціонерного товариства "Укрпошта".
Відповідач на вищезазначену вимогу відповіді не надав, заборгованість не погасив.
Звертаючись до суду з даним позовом, Товариство стверджує, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання щодо сплати заборгованості по орендній платі та заборгованості за комунальні послуги, у зв`язку з чим просить суд стягнути з ФОП Водяніної Т.О. заборгованість у розмірі 300 657,88 грн. Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 742,29 грн трьох процентів річних та 21 781,66 грн інфляційних втрат.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення відповідача та представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами статті 629 ЦК України договорі є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 202 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
За змістом частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина 1 статті 759 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Частиною 1 статті 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 61,50 м2, а саме: офіс №501, який розташований на 5 поверсі офісної споруди за адресою: м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 21, корпус 12 (літера А), що підтверджується актом прийому-передачі від 23.11.2020 №1, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.
Частиною 4 статті 284 ГК України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.
Договір набирає чинності з 23.11.2020 та діє до 31.10.2021 включно (пункт 6.1 договору).
Як зазначалось вище, згідно з пунктом 6.3 договору продовження строку дії договору оренди на новий строк можливе лише за умови підписання сторонами відповідної додаткової угоди, в якій зазначаються нові умови оренди приміщення та термін дії договору. При цьому, орендар зобов`язаний у строк не менше ніж за 30 днів письмово попередити орендодавця про свій намір продовжити термін дії договору оренди. Договір вважається продовженим на новий строк з дати підписання сторонами відповідної додаткової угоди.
Додатковою угодою №5 від 23.09.2021 до договору сторони погодили, що договір набирає чинності з 23.11.2020 та діє до 31.10.2022 включно.
Крім того, в матеріалах справи наявна додаткова угода №10 від 01.10.2022, в якій зазначено, що сторони дійшли згоди внести зміни до пункту 6.1 договору: "даний договір набирає чинності з 23 листопада 2020 року та діє до 31 жовтня 2023 року включно", яка підписана в односторонньому порядку орендодавцем й скріплена його печаткою.
За приписами частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 3 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина1 статті 640 ЦК України)
Місцевий господарський суд звернув увагу, що в матеріалах справи відсутні, а позивачем, в свою чергу, не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження надсилання на адресу відповідача пропозиції щодо укладення додаткової угоди №10 від 01.10.2022 до спірного.
За наведених обставин, з урахуванням того, що додаткова угода №10 від 01.10.2022 до договору не підписана ФОП Водяніною Т.О., суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується судова колегія, що строк дії договору, визначений сторонами додатковою угодою №5 від 23.09.2021 до договору, встановлено до 31.10.2022 включно.
За змістом частини 2 статті 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно з частиною 4 статті 291 ГК України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.
За умовами пункту 2.4 договору, у разі закінчення терміну дії договору оренди або ж його дострокового припинення (розірвання), орендар зобов`язаний повернути орендодавцю приміщення в належному стані за актом прийому-передачі приміщення з дати його закінчення або дострокового припинення (розірвання). У разі неповернення приміщення у вказаний вище строк, до орендаря застосовуються положення частини 2 статті 785 ЦК України. Датою повернення приміщення є дата підписання сторонами акта прийому-передачі.
На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд вірно зазначив, що відповідач не повернув позивачу майно після закінчення строку оренди, тобто після 31.10.2022, а продовжив ним користуватися.
Частиною 1 статті 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
При цьому, суд першої інстанції слушно зауважив, що у матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача щодо прийняття нежитлового приміщення з оренди та підписання акта приймання-передачі майна з оренди після 31.10.2022.
За приписами статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму, якщо ним є будівля або інша капітальна споруда (їх окрема частина), оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Отже, у разі припинення цього договору, у відповідача виникає обов`язок повернути наймодавцеві майно з оренди, оскільки договір припинив свою дію, внаслідок чого наймач втратив право на користування об`єктом оренди.
Однак, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом орендоване майно, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 61,50 м2, а саме: офіс №501, який розташований на 5 поверсі офісної споруди за адресою: м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 21, корпус 12 (літера А), не повернуто відповідачем у строк до 31.10.2022.
Згідно зі статтею 764 ЦК України, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Частиною 4 статті 284 ГК України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Суть поновлення договору оренди, у розумінні наведених норм, полягає у тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору в його поновленні. Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді" і у такому випадку орендар у силу закону може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
У контексті наведених норм заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин. Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини 3 статті 202 ЦК України.
Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19.
Таким чином, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду 25.05.2021 у справі №910/9949/20, від 30.01.2020 у справі №904/1207/19, від 28.05.2019 у справі №911/2980/17, від 12.06.2018 у справі №910/15387/17, від 05.06.2018 у справі №904/7825/17, від 29.05.2018 у справі №923/854/17.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі №910/719/19 зазначила, що загальний порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів, які вчиняються в письмовій формі, пов`язує момент реалізації учасником правовідносин власного волевиявлення на виникнення, зміну чи припинення правовідносин зі здійсненням ним такого волевиявлення в належний спосіб.
Отже, враховуючи що як на дату закінчення строку договору оренди 31.10.2022, так і протягом місяця після закінчення цього строку, відповідач не заперечував щодо поновлення договору на новий строк, відповідно договір оренди нежитлового приміщення від 26.10.2020 №Т21/12/35 вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, тобто до 31.10.2023.
З огляду на наведене, місцевий господарський суд обґрунтовано не прийняв до уваги заперечення відповідача щодо припинення дії договору, у зв`язку з закінченням строку на який його було укладено 31.10.2022.
Що стосується заперечень відповідача в частині того, що договір оренди припинився у зв`язку з несплатою відповідачем орендної плати протягом 60 днів, а саме 12.04.2022, слід зазначити, що відповідно до пункту 6.6 договору він може бути достроково припинений за ініціативою орендодавця у випадку несплати орендних та інших платежів впродовж 30 календарних днів. Так, наведеним пунктом спірного договору передбачено право орендодавця, а не його обов`язок щодо ініціювання розірвання договору, а тому суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги заперечення відповідача в цій частині.
Крім того, скаржник вказує про відсутність у нього відомостей про наявність у позивача права управителя майна, яке є предметом оренди за договором оренди, на період спірних правовідносин. Колегія суддів, як і суд першої інстанції, відхиляє такі твердження відповідача, з огляду на предмет та підстави позову у даній справі, оскільки договір управління майном від 03.08.2018 №828, на підставі якого позивача набув право управління орендованим відповідачем майном, не є предметом розгляду даної справи.
Слід також зазначити, що положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочинів.
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина 2 статті 215 ЦК України).
У той же час, матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем договору оренди нежитлового приміщення від 26.10.2020 №Т21/12/35 з наведених вище підстав, як і не містять доказів визнання такого договору недійсним у судовому порядку, та недійсність вказаного договору законом прямо також не встановлена, тож останній є обов`язковим до виконання сторонами.
Між іншим, у матеріалах справи наявні додаткові угоди №6 від 04.01.2022 щодо зміни розміру орендної плати на січень 2022 року у розмірі 17 220,00 грн, №7 від 15.03.2022 щодо зміни розміру орендної плати за період з 01.03.2022 до 30.04.2022 у розмірі 0,00 грн, №8 від 02.05.2022 щодо зміни розміру орендної плати за період з 01.05.2022 до 31.05.2022 у розмірі 6 150,00 грн, №9 від 01.06.2022 щодо зміни розміру орендної плати за період з 01.06.2022 до 30.06.2022 у розмірі 12 300,00 грн, №10 від 01.10.2022 щодо зміни розміру орендної плати за період з 01.11.2022 до 31.01.2023 у розмірі 12 300,00 грн, №11 від 01.02.2023 щодо зміни розміру орендної плати за період з 01.02.2023 до 30.06.2023 у розмірі 18 450,00 грн до договору оренди нежитлового приміщення від 26.10.2020 №Т21/12/35, які підписані в односторонньому порядку орендодавцем й скріплені його печаткою.
Разом із тим, в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження надсилання на адресу відповідача пропозиції щодо укладення додаткових угод №6 від 04.01.2022, №7 від 15.03.2022, №8 від 02.05.2022 №9 від 01.06.2022, №10 від 01.10.2022, №11 від 01.02.2023 до спірного договору.
Отже, враховуючи, що вказані вище додаткові угоди не підписані ФОП Водяніною Т.О., суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо неукладеності наведених додаткових угод до договору оренди.
Так, на виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунки на оплату орендної плати та комунальних платежів: від 01.02.2022 №ТМ-00000135, від 28.02.2022 №ТМ-00000235, від 31.03.2022 №ТМ-00000301, від 30.04.2022 №ТМ-00000415, від 02.05.2022 №ТМ-00000416, від 31.05.2022 №ТМ-00000418, від 01.06.2022 №ТМ-00000417, від 30.06.2022 №ТМ-00000593, від 01.07.2022 №ТМ-00000507, від 31.07.2022 №ТМ-00000663, від 01.08.2022 №ТМ-00000664, від 31.08.2022 №ТМ-00000764, від 01.09.2022 №ТМ-00000765, від 30.09.2022 №ТМ-00000924, від 30.09.2022 №ТМ-00000923, від 31.10.2022 №ТМ-00000973, від 01.11.2022 №ТМ-00000974, від 30.11.2022 №ТМ-00001118, від 01.12.2022 №ТМ-00001069, від 31.12.2022 №ТМ-00001146, від 02.01.2023 №ТМ-00000037, від 31.01.2023 №ТМ-00000146, від 01.02.2023 №ТМ-00000157, від 28.02.2023 №ТМ-00000211, від 01.03.2023 №ТМ-00000212, від 31.03.2023 №ТМ-00000316, від 03.04.2023 №ТМ-00000317, від 30.04.2023 №ТМ-00000423, від 01.05.2023 №ТМ-00000424, від 31.05.2023 №ТМ-00000560, від 01.06.2023 №ТМ-00000497, від 30.06.2023 №ТМ-00000657, від 04.07.2023 №ТМ-00000600, разом з актами надання послуг, що підтверджується роздруківками з електронної пошти позивача.
Вказані рахунки частково оплачені відповідачем на загальну суму в розмірі 63 300,00 грн, що підтверджується меморіальними ордерами: від 04.01.2022 №@PL086811 на суму 24 600,00 грн, від 01.02.2022 №@PL923532 на суму 12 890,00 грн, від 02.02.2022 №@PL890172 на суму 17 220,00 грн, від 29.07.2022 №@PL699256 на суму 2 590,00 грн, платіжними інструкціями: від 20.02.2023 №@PL102569 на суму 3 022,00 грн, від 15.02.2023 №@PL942022 на суму 2 978,00 грн.
Разом із тим, договором чітко визначено суму, яка підлягає сплаті відповідачем кожного місяця та строк оплати орендної плати, тобто договір не містить прив`язки до моменту отримання відповідачем рахунку на оплату або підписання акта, як підставу для здійснення відповідачем оплати орендної плати.
Суд першої інстанції також слушно вказав, що рахунок або рахунок-фактура, що за своїми функціями є тотожними документами, за своїм призначенням не відповідають ознакам первинного документа, оскільки ними не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а вони мають лише інформаційний характер. Рахунок є розрахунковим документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.
Ненадання рахунка-фактури, у контексті спірних правовідносин, не є відкладальною умовою, у розумінні статті 212 ЦК України, та не є простроченням кредитора, у розумінні статті 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунка-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити грошові кошти за договором.
Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, від 29.04.2020 у справі №915/641/19.
Здійснення оплати відповідачем за комунальні послуги відбувається шляхом перерахунку відповідної суми на розрахунковий рахунок орендодавця протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку (пункт 4.6 договору).
Як стверджує позивач, рахунки по оплаті комунальних послуг надіслані на електронну адресу орендаря, визначену в пункті 8.1 договору. При цьому, відповідач у поданому відзиві на позовну заяву не заперечив факт отримання вказаних рахунків.
Таким чином, відповідач, в порушення вищезазначених норм ЦК України, не здійснив сплату орендної плати та комунальних платежів у повному обсязі за період користування орендованим майном, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
За приписами частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Отже, відповідач відповідно до пункту 4.3 зобов`язаний був щомісячно, але не пізніше 10-го числа календарного місяця, за який сплачується орендна плата, здійснювати сплату орендної плати, тож, починаючи з 11 числа кожного календарного місяця, за який сплачується орендна плата, відбувалося прострочення сплати орендної плати.
Що стосується сплати за комунальні послуги, то відповідно до пункту 4.6 договору відповідач був зобов`язаний протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку, здійснювати сплату комунальних послуг, а тому на наступний календарний день відбувалося прострочення сплати за комунальні послуги.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Згідно з частиною 1 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.
З огляду на наведене та враховуючи, що відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати орендної плати та комунальних послуг, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується судова колегія, що відповідачем порушено умови договору оренди нежитлового приміщення від 26.10.2020 №Т21/12/35 та положення статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 300 657,88 грн підлягають задоволенню.
Крім того, за порушення умов договору позивач просить стягнути з відповідача 5 742,29 грн трьох процентів річних та 21 781,66 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 11.02.2022 по 31.07.2023.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Колегія суддів, здійснивши розрахунок вищенаведених компенсаційних виплат, погоджується з висновком місцевого господарського суду про правильне їх нарахування, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 5 742,29 грн трьох процентів річних та 21 781,66 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Доводи відповідача стосовно порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, в частині заперечення відповідача про розгляд справи без виклику сторін, відхиляються колегіє суддів з огляду на таке.
30.08.2023 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ФОП Водяніної Т.О. про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, в якому остання вказує, що предметом стягнення є грошова сума, яка перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також, що предмет доказування у справі вимагає проведення судового засідання з повідомлення сторін.
За приписами частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до частини 6 статті 252 ГПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:
1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Згідно з частиною 7 статті 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.
З огляду на наведене, беручи до уваги категорію та складність даної справи, обсяг та характер доказів у справі та те, що справа не є складною з огляду на наявні в ній матеріали, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, в свою чергу, клопотання не містить обґрунтування необхідності розгляду даної справи у судовому засіданні, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для його задоволення.
При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що заперечення щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права викладаються у відзиві на позовну заяву. Тож, відповідач не обмежений у праві подати відзив на позовну заяву, у разі наявності заперечень щодо заявлених позовних вимог.
Крім того, суд першої інстанції зауважив, що у разі встановлення судом в подальшому підстав для розгляду даної справи у судовому засіданні, суд може з власної ініціативи постановити ухвалу про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та/або про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки місцевий господарський суд, на переконання судової колегії, діяв у межах положень встановлених статтею 252 ГПК України.
Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 у справі №910/12840/23 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ФОП Водяніної Т.О. задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на ФОП Водяніну Т.О.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Водяніної Тетяни Олександрівни на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 у справі №910/12840/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 у справі №910/12840/23 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Водяніну Тетяну Олександрівну.
4. Матеріали справи №910/12840/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано - 31.05.2024.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 22.05.2024 |
Оприлюднено | 03.06.2024 |
Номер документу | 119415828 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань оренди |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Сітайло Л.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні