Ухвала

від 27.06.2024 по справі 910/12840/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

27.06.2024Справа № 910/12840/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у господарській справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "П.Р.С. і Компанія"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 328 181, 83 грн.

Представники:

від позивача: Бєгунова О.О.;

від відповідача: ОСОБА_1, Сапегін В.В.;

вільний слухач: ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "П.Р.С. і Компанія" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 328 181, 83 грн., з яких: 300 657, 88 грн. - основного боргу, 5 742, 29 грн. - 3 % річних та 21 781, 66 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди № Т21/12/35 нежитлового приміщення від 26.10.2020.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "П.Р.С. і Компанія" задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "П.Р.С. і Компанія" 300 657 (триста тисяч шістсот п`ятдесят сім) грн. 88 коп.- заборгованості, 5 742 (п`ять тисяч сімсот сорок дві) грн. 29 коп. - 3 % річних, 21 781 (двадцять одну тисячу сімсот вісімдесят одну) грн. 66 коп. - інфляційних втрат та 4 922 (чотири тисячі дев`ятсот двадцять дві) грн 73 коп. - судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 у справі № 910/12840/23 залишено без змін.

03.06.2024 через відділ автоматизованого документообігу суду від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшло клопотання про розстрочення виконання рішення суду, в якому відповідач просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 у справі № 910/12840/23 на термін 5 років, затвердивши графік його виконання, наведений у прохальній частині клопотання.

10.06.2024 матеріали справи № 910/12840/23 надійшли до Господарського суду міста Києва з Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у справі № 910/12840/23 - повернуто без розгляду.

12.06.2024 через відділ автоматизованого документообігу суду від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшло клопотання про розстрочення виконання рішення суду, в якому відповідач просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 у справі № 910/12840/23 на термін 5 років, затвердивши наступний графік його виконання:

1) судовий збір у розмірі 4 922, 73 грн розстрочити до 31.12.2024 року;

2) заборгованість по договору оренди № Т21/12/35 нежитлового приміщення від 26.10.2020 у розмірі 300 657, 88 грн розстрочити до 31.12.2019 року, а саме:

-10 % від суми заборгованості у розмірі 30 065, 80 грн розстрочити до 31.12.2024 року;

- решту заборгованості у розмірі 270 592, 09 грн розстрочити до 12.02.2029 року, рівними частинами, зокрема: 67 648, 02 грн до 31.12.2026; 67 648, 02 грн до 31.12.2027; 67 648, 02 грн до 31.12.2028; 67 648, 02 грн - до 31.12.2019;

3) 3 % річних у розмірі 5 742, 29 грн та інфляційних втрат 21 781, 66 грн до 31.12.2029.

17.06.2024 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 видано наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2024 року у справі № 910/12840/23 призначено до розгляду у судовому засіданні на 27.06.2024.

26.06.2024 до суду надійшли заперечення позивача на клопотання про розстрочення виконання рішення суду, в яких позивач, зокрема зазначає, що відсутність коштів у відповідача від ведення господарської діяльності не є безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення. Також, позивач вказує, що введення воєнного стану на території України і укладення відповідачем контракту добровольця ДФТГ не є обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим.

27.06.2024 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав клопотання про залучення письмових доказів та клопотання про виклик свідка.

У цьому судовому засіданні представник відповідача підтримав подані клопотання про залучення письмових доказів та клопотання про виклик свідка.

Суд, дослідивши клопотання відповідача про залучення письмових доказів, а саме постанов приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Л. винесених під час примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 у справі № 910/12840/23, вважає за можливе долучити їх до матеріалів справи, оскільки вони підтверджують вчинення дій з примусового виконання виконавчого документа, виданого судом.

Щодо клопотання відповідача про виклик свідка, а саме начальника штаба Добровольчого формування № 42 територіальної громади міста Києва «Легіон Оболонь» ОСОБА_2, суд відмовляє у його задоволенні, оскільки процесуальним законодавством не передбачено виклик свідка на даній стадії судового провадження.

Також, у цьому судовому засіданні представник відповідача підтримав подане клопотання про розстрочення виконання рішення суду.

Представник позивача заперечив проти задоволення вказаного клопотання.

Отже, дослідивши матеріали клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду, суд приходить до висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на наступне.

Згідно статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Частиною 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Як на підставу для розстрочення виконання рішення суду у даній справі відповідач вказує на те, що перебування ОСОБА_1 в основному особовому складі добровольчого формування ДФТГ № 42 міста Києва «Легіон Оболонь» на постійній основі є обставиною, що істотно ускладнює виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 у справі № 910/12840/23 або робить його виконання неможливим на період воєнного стану, оскільки починаючи з 24.02.2022 доброволець ОСОБА_1 припинила здійснювати свою господарську діяльність, як фізична особа-підприємець, не має найманих працівників, які б могли здійснювати таку діяльність у її відсутність, не набуває від ведення господарської діяльності грошові кошти, не має можливості перебувати особисто в раніше орендованому приміщенні та не використовує це приміщення за цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 3-5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до ч. 1 ст.18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

З огляду на викладені норми вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили підлягає безумовному виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, однак у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може розстрочити таке виконання.

Конституційний Суд України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Тобто, розстрочення виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком, а обґрунтування пов`язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, покладається на зацікавлену особу.

Можливість розстрочення або відстрочення виконання рішення суду залежить виключно від винятковості обставин, які виникли у процесі виконання рішення суду.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Подібна за своїм змістом правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі №905/30/16.

Особа, яка подала заяву про відстрочку/розстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі, а також повідомити суд, що така обставина зникне за час на який здійснена відстрочка виконання рішення.

За змістом ст.ст. 73, 74 Господарського просувального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у поданому до суду клопотанні не наведено існування виняткових обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду у даній справі, як і не надано доказів на підтвердження скрутного фінансового становища - відсутності грошових коштів на банківських рахунках, в матеріалах справи відсутні відповідні банківські виписки по рахунках відповідача.

Суд також зазначає, що відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження часткового погашення заборгованості перед позивачем, враховуючи що рішення суду набрало законної сили 22.05.2024, як підставу для розстрочення виконання рішення суду та намір відповідача в подальшому погашати заборгованість перед позивачем.

При цьому, судом враховано, що Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони, якою у даному випадку є позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "П.Р.С. і Компанія".

Крім того, в прохальній частині клопотання про розстрочення виконання рішення відповідачем визначені періоди розстрочення - до 31.12.2029, які суперечать приписам ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, оскільки розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Як передбачено ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до п. 1, абз. 4 ст. 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.02.2018 р. у справі № 910/15430/16, від 27.04.2018 р. у справі № 910/313/17 та від 02.05.2018 р. у справі № 910/3816/16.

Суд також звертає увагу на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 р. у справі № 910/1180/19 та від 03.09.2020 р. у справі № 905/30/16.

Так, касаційним судом зазначено, що питання про розстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Підставою для встановлення розстрочки виконання рішення суду може бути доведена належними та допустимими доказами обставина, яка робить виконання такого рішення неможливим. Більше того, заявник має довести повну відсутність грошових коштів та майна, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги.

Господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту скрутного економічного становища відповідача, зокрема документи фінансової звітності, а саме: баланс, звіт про фінансові результати та звіт про рух грошових коштів.

Тобто, як зазначено судом вище. у даному випадку, відповідачем не надано суду жодного доказу, який би підтверджував складний фінансовий стан заявника.

Доказів відсутності у відповідача коштів для виконання рішення суду у даній справі також не надано.

Отже, звертаючись із клопотанням про розстрочення виконання судового рішення, відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність виключних обставин, які можуть бути підставою для надання розстрочки.

При цьому, твердження заявника про перебування ОСОБА_1 в основному особовому складі добровольчого формування ДФТГ № 42 міста Києва «Легіон Оболонь» на постійній основі не є тими обставинами, з якими приписи статті 331 Господарського процесуального кодексу України пов`язують можливість надання розстрочки, оскільки відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги що заявником (боржником) всупереч приписам частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України не надано належних доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, відсутності коштів та винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання розстрочення виконання судового рішення, суд приходить до висновку, що клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 року у справі № 910/12840/23 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 року у справі № 910/12840/23 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 02.07.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, протягом десяти днів з дня її проголошення, з урахуванням вимог ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. О. Щербаков