Рішення

від 31.05.2024 по справі 464/5761/22

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/5761/22

пр.№ 2/464/49/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.05.2024 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Борачка М.В.,

секретар судового засідання Дзьобан Н.С.,

за участі: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дулик Мирослава Богданівна про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_6 , приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дулик Мирослава Богданівна про визнаннянедійсним свідоцтва про право на частку у спільному майні подружжя, -

в с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

У провадженні Сихівського районного суду м. Львова перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (надалі Позивачка, ОСОБА_1 ) до ОСОБА_5 (надалі Відповідач-1, ОСОБА_7 ), ОСОБА_6 (надалі Відповідач-2) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дулик Мирослави Богданівни (надалі Третя особа, Приватний нотаріус), про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності, та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дулик Мирослави Богданівни про визнання недійсним свідоцтва про право на частку у спільному майні подружжя.

Ухвалою від 05.12.2022 суд прийняв до розгляду та відкрив провадження у цивільній справі №464/5761/22, розгляд справи ухвалив розглядати в порядку загального позовного провадження, призначив підготовче судове засідання у справі на 05.01.2023.

Ухвалою від 06.02.2023 суд прийняв зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом, об`єднав вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом.

Процесуальний хід розгляду справи відображений в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Ухвалою від 17.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 06.09.2023.

06.09.2023 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 21.09.2023.

21.09.2023 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 05.10.2023.

Ухвалою від 05.10.2023 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, витребувано у ПрАТ «Київстар» інформаційну довідку з відомостями про місце знаходження абонента з відповідним мобільним номером за період з 01.02.2011 по 21.04.2015. Судове засідання у справі було відкладено на 23.10.2023.

23.10.2023 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 26.10.2023.

У зв`язку із перебування головуючого судді на лікарняному судові засідання у справі не відбувались.

У судовому засіданні 20.12.2023 судом оголошено перерву до 08.01.2024.

08.01.2024, 23.01.2024, 07.02.2024 судом оголошувалась перерва у судовому засіданні до 23.01.2024, до 07.02.2024 та до 21.02.2024 відповідно.

Ухвалою від 21.02.2024 задоволено клопотання відповідача за первісним позовом про витребування доказів, витребувано у Державної установи «Національний науковий центр «Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини імені академіка М.Д. Стражеска» Національної академії медичних наук України медичну картку стаціонарного хворого або виписку з неї щодо ОСОБА_8 , який перебував на стаціонарному лікуванні у січні-лютому 2012 року.

01.03.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 13.03.2024.

13.03.2024 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 11.04.2024.

11.04.2024 також оголошувалась перерва у судовому засіданні до 29.04.2024.

29.04.2024 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 20.05.2024.

У судове засідання 20.05.2023 позивачка за первісним позовом та її представник з`явились, просили задовольнити первісні позовні вимоги та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Представник відповідача-1 у судове засідання 20.05.2023 з`явився, просив задовольнити зустрічні позовні вимоги та відмовити у задоволенні первісного позову.

ОСОБА_6 та третя особа не забезпечили явку повноважних представників у судове засідання 20.05.2023.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Аргументи позивачки за первісним позовом.

Позов обґрунтовано тим, що 21.04.2015 між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 укладено шлюб. 27.05.2021 чоловік позивачки помер, у зв`язку із чим приватним нотаріусом заведено спадкову справу. До спадкоємців першої черги спадкування віднесено сторін у справі. 05.07.2015 ОСОБА_1 отримала свідоцтва про право на спадщину, згідно із якими їй належать 1/3 частини: (1) квартири АДРЕСА_1 ; (2) автомобіля марки КІА, модель СЕRATO, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; (3) місця для зберігання транспортного засобу № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Як стверджує позивачка, спадкове майно було придбане та зареєстроване за її чоловіком в період спільного проживання без реєстрації шлюбу, а саме у проміжку з лютого 2011 року по квітень 2015 року. Зважаючи на це, воно є спільною сумісною власністю, а позивачці, відповідно, належить частки у цьому майні. На підтвердження відповідних обставин ОСОБА_1 посилається на:

- факт проживання у період з лютого 2011 року по вересень 2014 року у її квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , а з жовтня 2014 року за адресою: АДРЕСА_4 ;

- факт понесення спільних витрат на придбання майна спільного користування: а саме квартири та місця для зберігання індивідуального автотранспорту за адресою: АДРЕСА_4 , а також автомобіля марки КІА, модель СЕRATO;

- факт спільного придбання будівельних матеріалів, меблів та предметів домашнього вжитку у нову квартиру, а також проведення ремонту перед заселенням;

- факт спільної витрати коштів на спільні цілі, зокрема на купівлю/ремонт побутової техніки;

- факти спільного святкування у 2011-2013 роках нового року в ресторанах «Купава», « ОСОБА_10 », « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; спільного відпочинку у смт. Затока (2012 рік), у м. Миргород (2013 рік), у м. Вінниця (2014 рік);

Зважаючи на це, позивачка просить суд:

- встановити факт її спільного проживання із ОСОБА_9 у період з лютого 2011 року по 21.04.2015 року;

- визнати спадкове майно спільною сумісною власністю подружжя, визнати право власності на частину відповідного майна, як обов`язкову частку майна, яке належало на праві спільної сумісної власності чоловіку та дружині, та виключити це майно зі складу спадкового майна померлого чоловіка.

Аргументи відповідача-1 за первісним позовом.

Відповідач-1 заперечив проти задоволення первісних позовних вимог з таких підстав:

- позивачкою не доведено факту спільного проживання із ОСОБА_11 , ведення із ним спільного господарства і понесення спільних витрат. Надані нею письмові докази не дають змоги встановити факту проживання однією сім`єю;

- до моменту одруження із позивачкою ОСОБА_9 проживав за адресою: АДРЕСА_5 (в помешканні, де покійний мешкав разом зі своєю попередньою дружиною, матір`ю відповідачів, яка померла у 2010 році);

- спірне майно придбане за особисті кошти ОСОБА_8 , зокрема за заощадження та кошти від продажу іншого майна. Так, спірна квартира придбана у тому числі за грошові кошти від продажу квартири АДРЕСА_6 , а транспортний засіб марки КІА частково за рахунок коштів від продажу автомобіля марки Volkswagen, модель Bora, реєстраційний номер НОМЕР_3 ;

- у позивачки були відсутні грошові кошти для придбання такого майна, з огляду на займану нею посаду слюсаря, відсутність депозитних рахунків у банках, вихід у 2010 році на пенсію за інвалідністю, отримання субсидій на оплату комунальних послуг. Зважаючи на це, доводи ОСОБА_1 про придбання майна за спільні кошти не відповідають дійсності.

Аргументи позивача за зустрічним позовом.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що 08.06.2022 приватним нотаріусом видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на частки у спільному майні подружжя, до якого включені, зокрема грошові вклади з відповідними відсотками та з усіма компенсаційними нарахуваннями, що знаходяться на рахунках банків, у загальній сумі 937926,70 грн.

На переконання позивача, вказане свідоцтво підлягає визнанню недійсним, позаяк відповідні грошові кошти були зароблені ОСОБА_11 за період перебування на керівній посаді ДП «Магістральні нафтопроводи «Дружба», тобто до моменту укладення шлюбу із ОСОБА_1 . Відтак, вони були його особистою власністю. Відповідачка за зустрічним позовом не мала достатньої кількості грошових коштів для внесення вкладів (у цій частині позивач посилається на ті ж обставини, що викладені ним у відзиві на первісний позов). До того ж, обидва із подружжя були пенсіонерами, єдиним джерелом доходу яких є пенсія. Тому, відповідні грошові вклади не могли бути зроблені за рахунок пенсійного забезпечення та, відповідно, не можуть мати статусу спільного майна подружжя.

Той факт, що договори банківських вкладів укладено після реєстрації шлюбу не може свідчити про безпосереднє набуття вкладником грошових коштів. Позивач вважає, що банківські вклади були здійснені внаслідок переукладення договорів, укладених до моменту внесення грошових вкладів.

Аргументи відповідачки за зустрічним позовом.

Відповідачка за зустрічним позовом заперечила проти задоволення зустрічного позову. Вона вказує, що заробляла достатню кількість грошових коштів, оскільки з 25.02.1986 по 06.02.2009 працювала на посаді слюсаря та водночас виконувала обов`язки лаборанта, після виходу на пенсію на оплатній основі доглядала за хворою дружиною ОСОБА_8 , неофіційно виконувала обов`язки кухара та офіціанта в кафе, отримувала плату за оренду належних їй на праві власності земельних ділянок, продавала вирощену власними силами городину. До того ж, квартира АДРЕСА_3 отримана нею в порядку безоплатної приватизації, що дало змогу заощаджувати грошові кошти.

ОСОБА_1 також просить врахувати, що ОСОБА_9 неодноразово матеріально допомагав відповідачам. Так, грошові кошти, виручені від продажу квартири по АДРЕСА_7 поділені ним на три рівні частини, дві із яких передано дітям. Третя частина цих грошових коштів у розмірі 8000,00 доларів США була поділена між сторонами у цій справі після смерті її чоловіка.

Доводи позивача за зустрічним позовом щодо придбання автомобіля марки КІА за рахунок коштів від продажу автомобіля марки Volkswagen Bora, реєстраційний номер НОМЕР_4 є безпідставними, оскільки останній автомобіль продано на два місяці пізніше дати придбання першого автомобіля. До того ж, в повноважних органів відсутня інформація щодо вартості продажу транспортного засобу Volkswagen Bora.

Твердження позивача за зустрічним позовом про належність банківських вкладів до особистого майна спадкодавця спростовуються змістом свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.06.2022, зареєстрованого за №927.

Аргументи ОСОБА_6 .

Представником ОСОБА_6 подано до суду заяву від 20.09.2023 (Т.3; а.с. 136), у якій нею висловлено заперечення проти задоволення первісного позову та підтримано вимоги за зустрічним позовом. Розгляд справи вона просить здійснювати за її відсутності.

Аргументи третьої особи.

Третя особа своїм правом на надання пояснень щодо позову, передбаченим статтею 181 ЦПК України, не скористалась та не виклала у встановлений строк свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення первісних та зустрічних позовних вимог.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

21.04.2015 між позивачкою за первісним позовом та ОСОБА_8 (надалі ОСОБА_9 ) зареєстровано шлюб, що вбачається зі змісту свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 (Т.1; а.с. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 від 28.05.2021 (Т.1; а.с. 10).

У зв`язку із цим, приватним нотаріусом зареєстровано спадкову справу №67977937 (номер у нотаріуса 23/2021).

Спадкоємцями померлого визнано ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_5 (син) та ОСОБА_6 (донька).

05.07.2022 приватним нотаріусом видано сторонам у цій справі свідоцтва про право на спадщину за законом (Т.1; а.с. 23, 25, 40), а саме на:

1) квартиру АДРЕСА_1 із таким її розподілом: 1/3 частки майна ОСОБА_1 , а 2/3 частки майна відповідачам;

2) місце для зберігання індивідуального автотранспорту №ХХІ загальною площею 13,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , із таким його розподілом: 1/3 частки майна ОСОБА_1 , а 2/3 частки майна відповідачам;

3) автомобіль марки КІА, модель CERATO, 2014 року випуску, тип транспортного засобу: загальний легковий седан В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 , реєстраційний номер НОМЕР_1 із таким його розподілом: 1/3 частки майна ОСОБА_1 , а 2/3 частки майна відповідачам.

Приватним нотаріусом внесено до Спадкового реєстру відомості про видачу згаданих вище свідоцтв, що прослідковується зі змісту наявних у матеріалах справи витягів №69380452, №69380753, №69380683, які датовані 05.07.2022 (Т.1;а.с.24,26,41), та проведено державну реєстрацію права спільної часткової власності позивачів за первісним і зустрічним позовами на паркомісце, а також права власності ОСОБА_1 на частку у квартирі, що підтверджується відповідно витягами №304241037 від 05.07.2022 (Т.1; а.с. 27), №322406770 від 09.02.2023 (Т.1;а.с.150-151) та №304238191 від 05.07.2022 (Т.1; а.с. 42).

Судом встановлено, що майно, яке увійшло до складу спадкової маси, належало ОСОБА_12 , а право приватної власності на таке майно було зареєстровано за ним до моменту укладення шлюбу із ОСОБА_1 , а саме:

1) Право власності спадкодавця на квартиру підтверджується свідоцтвом про право власності № НОМЕР_8 від 22.05.2013 (Т.1;а.с.18) та було зареєстроване за ним 18.05.2013, що вбачається із відповідного витягу №3794443 від 22.05.2013 (Т.1; а.с. 19).

Означена квартира придбана спадкодавцем за результатами участі у фонді фінансування будівництва виду «А» «Еко-Дім», про що свідчать копії Договору про участь у ФФБ №120-84-ФФБ-СК від 11.05.2012 (Т.2; а.с. 41-42), Договору уступки майнових прав №100-84-УМП-СК від 19.07.2012 (Т.2; а.с. 58), Акта приймання-передачі квартири від 04.03.2013 (Т.2; а.с. 43), Довідки управителя №109/84 від 11.05.2012 про резервування об`єкта інвестування за довірителем (Т.1; а.с. 33), Довідки управителя №1159 від 10.12.2012, яка засвідчує виконання ОСОБА_9 своїх обов`язків щодо сплати вартості об`єкта інвестування (Т.2; а.с. 44), а також картки рахунку: НОМЕР_9 за період з 11.05.2012 по 31.12.2015, згідно із якою останній платіж за квартиру здійснено 28.11.2012 (Т.2; а.с. 59).

2) Право власності спадкодавця на місце для зберігання індивідуального автотранспорту підтверджується свідоцтвом про право власності № НОМЕР_10 від 26.12.2024 (Т.1;а.с.21) та було зареєстроване за ним 10.12.2014, що вбачається із відповідного витягу №31733512 від 26.12.2014 (Т.1; а.с. 22).

На підтвердження факту придбання спадкодавцем паркомісця суду надано копії Інвестиційного договору М-27 про пайову участь у будівництві від 11.05.2012 (Т.1;а.с.37-39) та картки рахунку: НОМЕР_11 за період з 11.05.2012 по 31.12.2015, згідно із якою останній платіж за паркомісце здійснено 17.05.2012 (Т.2; а.с. 60). Предметом згаданого договору виступає машино-місце АДРЕСА_8 .

3) Право власності на автомобіль марки КІА набуто спадкодавцем у серпні 2014 року на підставі Договору купівлі-продажу автомобіля №812723-Y03621 від 11.08.2014 (Т.1;а.с.34-35) та видаткової накладної №РН-0000245 від 14.08.2014 (Т.1; а.с. 36). Окрім цього, зі змісту витягу із Єдиного державного реєстру транспортних засобів простежується, що на згаданий транспортний засіб ОСОБА_12 видавалося свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_12 від 16.08.2014 (Т.2; а.с. 155).

Позивачка за первісним позовом зверталася до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на частку у спільному майні, яке перелічене вище. Однак, їй було відмовлено, адже надані нею документи підтверджують факт реєстрації права власності за померлим чоловіком до моменту укладення шлюбу. Вказане підтверджується листом приватного нотаріуса №58/02-14 від 08.06.2022 (Т.1; а.с. 17).

Разом з цим, ОСОБА_1 переконана, що спадкове майно є спільною сумісною власністю, оскільки було придбане та зареєстроване за її чоловіком в період спільного проживання без реєстрації шлюбу, а саме у період з лютого 2011 року по 21.04.2015 року.

Досліджуючи питання спільного проживання подружжя, суд насамперед зазначає, що ОСОБА_9 у період з 19.07.2005 по 25.12.2015 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_9 , а ОСОБА_1 у період з 24.02.1997 по 25.12.2015 проживала за адресою: АДРЕСА_3 . Лише 29.12.2015 подружжя зареєструвалось за адресою: АДРЕСА_4 . Вказане підтверджується копіями наявних у матеріалах справи паспортів (Т.1; а.с. 113-114).

У квартирі по проспекту Червоної Калини подружжя спільно проживало у період з 29.12.2015 по 27.05.2021, що підтверджується Довідкою з місця проживання про склад сім`ї і прописки №329 від 06.08.2021 та Актом №19 від 06.08.2021, складеним ПП «УК «Рідний дім Сихів» (Т.1; а.с. 116).

Щодо фактичногомісця проживаннядо моментуукладення шлюбу,то згідноіз показаннямисвідків зісторони позивачаза первіснимпозовом подружжя спільно мешкало за адресою: АДРЕСА_3 . Крім цього, ними надано суду таку інформацію:

1) ОСОБА_1 (допитана 20.12.2023) вказала, що знайома з сім`єю ОСОБА_13 з 25.08.1986, працювала разом із першою дружиною ОСОБА_14 до моменту звільнення у 2008 році, доглядала за хворою дружиною ОСОБА_14 у 2010 році.

Після спільного святкування нового 2011 року, ОСОБА_14 часто приходив у гості до неї, а вона спочатку сприймала його як старого, немічного дідуся. Поминання першої дружини на річницю смерті проводили у квартирі по АДРЕСА_8 . З лютого 2011 року вони спільно жили в даній квартирі. Ії племінниця ОСОБА_15 , яка проживала разом із ОСОБА_1 з 1996 року, у 2011 році переїхала жити у квартиру по АДРЕСА_2 , де раніше мешкав ОСОБА_14 .

До моменту реєстрації шлюбу вони з ОСОБА_14 займалися ремонтом, їздили в село, на дачу, купляли продукти, готували їжу, за спільні кошти придбали квартиру на проспекті Червоної Калини ( ОСОБА_1 на той час володіла 30`000,00 доларами США), паркомісце та машину.

2) ОСОБА_16 (племінниця ОСОБА_1 , допитана 20.12.2023) вказала, що проживала разом із ОСОБА_1 по вул. Скрипника з 1996 року, а зимою 2011 року вона змінила місце проживання на АДРЕСА_10 . У грудні 2011 року ОСОБА_14 переїхав у згадану квартиру. При цьому до моменту переїзду він приходив у гості до ОСОБА_1 . У 2014 році подружжя переселилось на АДРЕСА_1 ;

3) ОСОБА_17 (подруга ОСОБА_1 , допитана 20.12.2023) вказала, що знайома із ОСОБА_1 з 1989 року. Їй відомо, що ОСОБА_1 доглядала за першою дружиною ОСОБА_14 , а після смерті останньої він часто приходив до її подруги у гості. Познайомитись із ним свідку вдалося у жовтні-листопаді 2010 року у гостях у ОСОБА_1 . З лютого 2011 року позивачка за первісним позовом та ОСОБА_14 проживали спільно. До цього моменту ОСОБА_1 проживала разом із племінницею. Відповідні доводи свідка ґрунтуються на тому, що вона відвідувала свою подругу один-два рази в місяць, а подружжя приходило до неї у гості, зустрічало разом 2013, 2014 роки. У 2014 році ОСОБА_1 повідомила про бажання ОСОБА_14 укласти шлюб;

4) ОСОБА_18 (подруга ОСОБА_19 , допитана 08.01.2024) вказала, що знайома із ОСОБА_1 з 1989 року та працювала разом із нею на одній роботі. Під час відвідування своєї подруги свідок зустріла ОСОБА_14 , який був у домашньому одязі. Зі слів ОСОБА_1 їй стало відомо про те, що вони проживають разом з нового року. У новій квартирі на проспекті Червоної Калини свідок не була.

5) ОСОБА_20 (сусідка ОСОБА_1 , допитана 08.01.2024) зазначила, що проживає по АДРЕСА_11 та знайома із ОСОБА_1 приблизно 25 років. Орієнтовно у період з 2012 по 2013 роки ОСОБА_1 та ОСОБА_14 проживали разом (проживали менше 5 років). Однак, вказати рік, з якого він почав спільно проживати із ОСОБА_1 , вона не може. Свідок повідомила, що не ходила у гості до позивачки за первісним позовом, з батьком відповідачів та племінницею ОСОБА_1 не знайома, про переїзд на спірну квартиру їй не відомо. Зустрічала подружжя один-два рази на тиждень (гуляли, тримаючись за руку). Знає, що у ОСОБА_14 машина сірого кольору;

6) ОСОБА_21 (кум ОСОБА_1 , допитаний 08.01.2024) вказав, що ОСОБА_1 є хрещеною матір`ю його доньки і подругою його дружити, він знайомий із нею з 1980 року. Йому відомо, що ОСОБА_1 працювала із першою дружиною ОСОБА_14 та згодом доглядала за нею. У ході надання показань свідок також зазначив, що:

- у січні 2011 року ОСОБА_14 просив ОСОБА_1 прибрати у квартирі на ОСОБА_22 ;

- 15.02.2011 позивачка за первісним позовом запросила його з дружиною у гості, де він познайомився із ОСОБА_14 . Вони повідомили, що вже два тижні живуть однією сім`єю та хочуть купити двокімнатну квартиру. У цивільному шлюбі вони жили до квітня 2015 року. ОСОБА_14 зберігав у квартирі особисті речі (тапочки, халат тощо), ходив на ринок за продуктами, їздив разом із ОСОБА_1 на належні йому дві дачі. У 2013 році позивачка за первісним позовом почала спілкуватись з ОСОБА_14 на «ти»;

- у травні 2012 року ОСОБА_23 та ОСОБА_24 квартиру на проспекті Червоної Калини, запросили свідка з дружиною в гості та повідомили, що купляють дану квартиру, а в середині травня 2012 року оплатили усю вартість квартири і їм запропонували паркомісце. У 2012 році під час розмови про придбання квартири ОСОБА_14 говорив, що «ми маємо гроші», а після її придбання стверджував, що витрати на придбання квартири вони поділили «по половині». Однак, свідку не відомо, який розмір грошових коштів надала ОСОБА_1 ;

- у серпні 2014 року продано ОСОБА_14 квартиру по АДРЕСА_7 і куплено автомобіль за спільні кошти. У той період часу ОСОБА_1 описувала надбання таким чином: «нова машина за спільні кошти»;

- племінниця жила разом із ОСОБА_1 , але в жовтні 2011 року переїхала на АДРЕСА_2 ;

- свідок підтримував зв`язок із ОСОБА_1 , часто спілкувався із нею по телефону, а після 15.02.2011 вони бачились кожен тиждень, ходили один до одного в гості.

Що стосується свідків зі сторони позивача за зустрічним позовом, то такі вказали, що ОСОБА_9 фактично проживав за адресою: АДРЕСА_12 . Крім цього, ними надано суду таку інформацію:

1) ОСОБА_25 (знайомий-сусід ОСОБА_14 допитаний 07.02.2024) повідомив про те, що проживає по АДРЕСА_12 у п`ятому під`їзді та знав ОСОБА_14 з 1990-х років. Останній постійно проживав за згаданою адресою у другому під`їзді разом із першою дружиною та дітьми. Приблизно у 2010 році його дружина померла, а ОСОБА_14 ще декілька років не залишав квартири. Відповідні доводи свідка ґрунтуються на тому, що він зустрічав батька відповідачів приблизно один раз у два-три тижні у дворі, біля стоянки та магазину, а його машина марки «Volkswagen Bora» сірого кольору інколи була припаркована біля будинку.

У квартирі ОСОБА_14 свідок був лише один раз, у період часу, коли його перша дружина ще була жива. Він не бачив ОСОБА_1 разом із ОСОБА_14 ;

2) ОСОБА_26 (знайома ОСОБА_7 допитана 21.02.2024) повідомила про те, що з 2007-2008 років проживала по АДРЕСА_13 . ОСОБА_9 знала як батька ОСОБА_27 , з котрим дружив її чоловік. Особисто вона познайомилась із ним приблизно у 2009-2010 роках. Орієнтовно у цей період померла його перша дружина, а станом на 2013 рік він ще жив по АДРЕСА_2 . Свідок часто зустрічала його (кілька разів на тиждень) у супермаркеті, у дворі, коли той ішов зі стоянки чи заїжджав на неї. Після народження дитини у січні 2014 року, вона часто бачила ОСОБА_14 під час прогулянок у різні пори доби. Приблизно осінню 2014 року (через рік після одруження) свідок виїхала із квартири по

АДРЕСА_14 ) ОСОБА_5 (допитаний 21.02.2024) вказав, що у 2010 році померла його матір, яка на момент смерті проживала з батьком по АДРЕСА_5 . Приблизно чотири роки після цього батько продовжував проживати за вказаною адресою. У період з 2010 по 2014 роки він відвідував батька орієнтовно один-два рази на тиждень.

У січні 2012 року виникла потреба провести стентування судин серця батька у м. Києві в Інституті кардіології імені Стражеска. Він виїжджав із батьком до Києва вночі, оскільки на одинадцяту годину ранку вони повинні були прибути до лікарні. У столиці вони перебували приблизно тиждень (свідок проживав у товариша ОСОБА_28 ), після чого він відвіз батька до Львова на АДРЕСА_2 .

У 2013 році професор ОСОБА_29 оперував батьку очі (заміна кришталику) у клініці «Візекс». Він забрав батька на операцію із квартири по АДРЕСА_2 та відвіз його туди ж після її проведення.

Щодо квартири по АДРЕСА_15 , то така успадкована батьком приблизно у 2012 році, а кошти виручені від її продажу у розмірі 269`252,00 грн. використані ним для оплати вартості спірних квартири та паркомісця. Окрім цього, ним продано по довіреності автомобіль марки «Volkswagen Bora» клієнту, якого знайшов свідок, і куплено спірний транспортний засіб. При цьому жодних коштів батько не передав сину.

У 2012-2013 роках йому було відомо про відносини ОСОБА_14 із ОСОБА_1 . На одруження зі згаданою особою батько не запрошував. Спільне проживання вони почали в кінці 2014 року на АДРЕСА_1 . На вулиці Скрипника він був один раз на запрошення батька (не раніше 2013 року). На той час, батько не проживав там постійно;

4) ОСОБА_30 (знайомий ОСОБА_14 допитаний 11.04.2024) повідомив про те, що з 1983 року проживає по АДРЕСА_16 та знав ОСОБА_14 приблизно з 1985 року. Останній проживав за цією ж адресою, однак у іншому під`їзді, і після смерті дружини. Свідок зустрічав батька відповідачів у магазині та автостоянці; бачив його востаннє у 2014 році. ОСОБА_14 користувався автомобілем марки «Volkswagen Bora».

Крім цього, 01.03.2024 судом було допитано ОСОБА_31 (товариш позивача за зустрічним позовом) стосовно обставин перебування ОСОБА_14 на лікуванні у Києві. Свідок вказав, що є хрещеним батьком доньки відповідача-1 за первісним позовом і знав ОСОБА_14 . У лютому 2012 року ОСОБА_27 проживав у нього тиждень ( АДРЕСА_17 ), оскільки його батько був на лікуванні у Інституті кардіології імені Стражеска (проводили стентування судин серця). У цей період він підвозив ОСОБА_27 до лікарні. Позивач за зустрічним позовом купляв батьку продукти. Ніхто окрім нього не підтримував ОСОБА_14 . Із ОСОБА_1 він не знайомий.

У ході розгляду справи судом також встановлено, що 08.06.2022 приватним нотаріусом видано ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на частки у праві спільної сумісної власності на майно набуте подружжям під час шлюбу (Т.2; а.с. 90). Відповідно до цього свідоцтва спільне сумісне майно, право власності на яке у вказані частці посвідчується, складається з грошових вкладів з відповідними відсотками та з усіма компенсаційними нарахуваннями, що знаходяться:

- в установах філії Львівське обласне управління AT «Ощадбанк» у ТВБВ №10013/0331: рахунок № НОМЕР_13 (відкритий 23.02.2017). Залишок станом на 25.01.2022 становить 200200,00 грн.;

- у АТ «Кредобанк» на рахунку № НОМЕР_14 (договір банківського вкладу №2630/72/860120 від 06.12.2017). Залишок коштів станом на 28.01.2022 становить 10000,00 грн.;

- в АТ «Таскомбанк» на рахунку № НОМЕР_15 (дата відкриття 19.11.2018). Залишок станом на 25.05.2022 становить 210738,35 грн.;

- в АТ «Райффайзен Банк Аваль» на депозитному рахунку № НОМЕР_16 (дата відкриття 06.05.2019). Залишок станом на 17.01.2022 становить 200055,39 грн.;

- в установах філії АТ «Державний експортно-імпортний банк України» на депозитному рахунку № НОМЕР_17 (дата відкриття 01.07.2019) із залишком станом на 11.01.2022 у розмірі 67000,00 грн.; рахунку для обліку нарахованих відсотків по депозиту № НОМЕР_18 (дата відкриття 01.07.2019) із залишком станом на 11.01.2022 у розмірі 2279,80 грн.; депозитному рахунку № НОМЕР_19 (дата відкриття 20.03.2020) із залишком станом на 11.01.2022 у розмірі 133000,00 грн.; рахунку для обліку нарахованих відсотків по депозиту № НОМЕР_20 (дата відкриття 20.03.2020) із залишком станом на 11.01.2022 у розмірі 5989,19 грн.;

- в AT «Ідея Банк» на поточному рахунку № НОМЕР_21 (договір №40.85.004170 від 04.07.2016) із залишком станом на 28.12.2021 у розмірі 5318,97 грн.; на депозитному рахунку № НОМЕР_22 (договір №D-0205/174092 від 13.10.2020) із залишком станом на 28.12.2021 у розмірі 103345,00 грн.

Судом з`ясовано, що вказане свідоцтво видане на підставі довідок банків про рахунки спадкодавця та залишок грошових коштів на них (Т.2; а.с. 173-179), а при включенні до складу спільного сумісного майна перелічених вище грошових вкладів приватний нотаріус керувалась тим, що відповідні банківські рахунки були відкриті, а грошові кошти внесені на них у період після реєстрації шлюбу.

Існування банківських рахунків ОСОБА_8 , у тому числі тих, щодо яких видане оскаржуване свідоцтво, та рух коштів за такими рахунками підтверджується матеріалами справи, а саме:

- листами АТ «Райффайзен Банк» від 09.03.2023, від 23.05.2023, від 14.03.2024 із долученими до них дисками, на яких записані виписки по банківських рахунках (Т.2; а.с. 51-53, 210-211; Т.4; а.с. 57-58);

- листом АТ «Таскомбанк» від 09.03.2023 із долученим до нього диском, на якому записані виписки по банківських рахунках (Т.2; а.с. 54-56);

- листом АТ «Укрексімбанк» від 07.03.2023 із долученим до нього диском, на якому записані виписки по банківських рахунках (Т.2; а.с. 63-64);

- листом АТ «Кредобанк» від 13.04.2023 із переліком банківських рахунків за період з 01.01.2011 по 27.05.2021, датою їх відкриття і закриття та залишком грошових коштів на них (Т.2; а.с. 132-134);

- листами АТ «Ощадбанк» від 11.04.2023, від 19.06.2023, від 25.03.2024, від 26.04.2024 із долученими до них дисками, на яких записані виписки по банківських рахунках та копіями відповідних виписок (Т.2; а.с. 136-137; Т.3; а.с. 62-74; Т.4; а.с. 73-78, 101-124);

- листом АТ «Ідея Банк» від 23.05.2023 із долученим до нього копіями виписок по банківських рахунках (Т.2; а.с. 194-197).

При цьому у ОСОБА_8 були відсутні будь-які рахунки у АБ «Укргазбанк» за період з 01.01.2011 по 27.05.2021, що вбачається із відповіді банку від 23.05.2023 (Т.2; а.с.192).

Варто зауважити, що у матеріалах справи наявне також свідоцтво про право на спадщину за законом від 15.06.2022 (Т.1; а.с. 89-90), видане приватним нотаріусом, серед іншого, на другу половину перелічених вище грошових вкладів з відповідними відсотками та з усіма компенсаційними нарахуваннями. При цьому розподіл часток визначений по 1/3 частки кожній зі сторін у цій справі.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до частини 1 статі 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З матеріалів справи прослідковується наступне:

1) Предметом первісного позову виступають матеріально-правові вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про:

- встановлення факту її спільного проживання із батьком відповідачів у період з лютого 2011 року по 21.04.2015 року;

- визнання спільною сумісною власністю подружжя спадкового майна, а саме: квартири, місця для зберігання індивідуального автотранспорту, автомобіля марки КІА, визнання права власності на частину відповідного майна та виключення такого майна зі складу спадкового майна померлого чоловіка.

Підставами первісного позову є обставини спільного проживання ОСОБА_1 та батька відповідачів, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , без реєстрації шлюбу у період з лютого 2011 року по 21.04.2015 року та придбання у цьому проміжку спадкового майна за спільні кошти.

2) Предметом зустрічного позову є матеріально-правові вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про визнання недійсним виданого відповідачці свідоцтва про право на частку у грошових вкладах від 08.06.2022.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на те, що грошові вклади є особистою власністю ОСОБА_8 , позаяк здійснені ним до моменту укладення шлюбу із ОСОБА_1 та за рахунок зароблених лише ним грошових коштів. ОСОБА_1 не заробляла достатньої кількості грошових коштів для того, щоб вносити грошові вклади.

Враховуючи предмет та підстави первісного та зустрічного позову, а також пояснення сторін, викладені ними в заявах по справі, суд зазначає таке.

Щодо первісного позову.

Відповідно до частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України (надалі СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з частинами 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини 1 статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Правило статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

У постанові від 10.04.2024 у справі №521/9056/20 Верховний Суд вказав, що встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту їх:

1) спільного проживання. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).

2) наявності у них спільного побуту. Спільний побут передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.

3) виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

Суд касаційної інстанції наголошує, що має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Дослідивши наявні матеріали справи, а також докази подані на підтвердження сторонами своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позивачка за первісним позовом не довела у встановленому законом порядку факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_9 без реєстрації шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Судом встановлено, що ОСОБА_9 :

- у 2013 році придбав квартиру АДРЕСА_1 за результатами участі у фонді фінансування будівництва, а право приватної власності було зареєстроване за ним 18.05.2013;

- у 2014 році придбав місце для зберігання індивідуального автотранспорту №ХХІ загальною площею 13,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , а право приватної власності зареєстроване за ним 10.12.2014;

- у серпні 2014 року придбав автомобіль марки КІА.

З матеріалів справи вбачається, що у період придбання переліченого вище майна ОСОБА_1 та ОСОБА_9 були зареєстровані за різними адресами місця проживання. Так, місцем проживання першої було: АДРЕСА_3 , а батька відповідачів: АДРЕСА_9 .

Разом з цим, позивачка за первісним позовом стверджує, що у період придбання спірного майна вона проживала із ОСОБА_11 за адресою своєї реєстрації. На підтвердження цих обставин вона посилається на показання свідків, а саме ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 .

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити таке.

За результатами проведення допиту перелічених вище свідків, суд дійшов висновку, що показання деяких із них слід оцінювати критично. Так, ОСОБА_18 хоча і стверджувала про факт спільного проживання, однак її доводи ґрунтуються на словах позивачки за первісним позовом, яка і повідомила свідку про спільне проживання із ОСОБА_9 з нового року. До того ж, свідок додатково змогла лише зазначити, що одного разу зустріла ОСОБА_14 у квартирі ОСОБА_1 у домашньому одязі.

Щодо показань ОСОБА_20 , то вона не змогла назвати рік, з якого ОСОБА_14 почав спільно проживати із ОСОБА_1 . При цьому вона не ходила до ОСОБА_1 у гості, не знайома з батьком відповідачів, їй не відомо про переїзд на спірну квартиру.

Достовірність показань ОСОБА_21 ставиться судом під сумнів. Під час допиту свідок повідомив, що познайомився із ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 у гостях у ОСОБА_1 . На уточнююче запитання головуючого щодо того, як він може точно пам`ятати дату події, яка відбулася більше тринадцяти років тому, ОСОБА_21 відповів, що у цей день святкувалось Стрітення Господнє. Конкретний рік він зміг запам`ятати через те, що за рік до цього, а саме у 2010 році, померла перша дружина батька відповідачів. При цьому він стверджував, що ніколи не був знайомий із першою дружиною спадкодавця.

Не менш важливе значення має і те, що він доволі точно зміг назвати місяці та роки, у яких відбувалися нічим непримітні події, які жодним чином його не стосувалися, а саме те, що у січні 2011 року ОСОБА_9 просив ОСОБА_1 прибрати у квартирі на ОСОБА_22 , а у 2013 році позивачка за первісним позовом почала спілкуватись з ОСОБА_9 на «ти». У ході проведення допиту він також вдавався до цитування слів позивачки і батька відповідачів, які ті говорили більше десяти років тому.

Щодо показань ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , то хоча такі і можуть братися до уваги судом при вирішенні спору у цій справі, вони не здатні бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №466/3769/16, від 27.02.2019 у справі №522/25049/16-ц, від 11.12.2019 у справі №712/14547/16-ц, від 24.01.2020 у справі №490/10757/16-ц).

До того ж, суд враховує, що на противагу показанням цих двох свідків, свідки зі сторони позивача за зустрічним позовом стверджували, що батько відповідачів проживав за іншою адресою ( АДРЕСА_5 ), а ОСОБА_7 на підтвердження цієї обставини подав до суду, серед іншого, лист Управління поліції охорони у Львівській області №478/43/33/02-2023 від 23.01.2023 (Т.1; а.с. 105), зі змісту якого простежується надання за відповідною адресою послуг охорони у період з 01.01.2006 по 31.07.2014.

Таким чином, показання свідків не підтверджують обставини, на які ОСОБА_1 посилається як на підставу позовних вимог.

Аналогічні висновки суду стосуються також і Акта №6 від 27.01.2023, складеного комісією ТОВ «Сихівська управляюча компанія (Т.1; а.с. 117-119), у якому відображено інформацію зі слів свідків ( ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 ) про спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_8 у період з лютого 2011 року до грудня 2015 року по АДРЕСА_3 у цивільному шлюбі.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_20 , яка брала участь у його складанні, під час проведення допиту у межах цієї справи не надала показань аналогічних тим обставинам, що викладені у підписаному нею Акті №6 від 27.01.2023. Так, вона не змогла назвати рік, з якого ОСОБА_14 почав спільно проживати із ОСОБА_1 , а у відповідній квартирі вона ніколи не була, з батьком відповідачів вона не знайома, про що уже зазначалось вище. До того ж вона стверджувала, що ОСОБА_1 та ОСОБА_14 проживали разом орієнтовно з 2012-2013 року, а не з лютого 2011 року до грудня 2015 року, як це відображено у підписаному нею ж акті.

Зважаючи на викладене вище, наданий позивачкою за первісним позовом акт не може бути визнаний судом достовірним доказом у розумінні статті 79 ЦПК України.

Що стосується фотографій спільного святкування нового року у ресторанах, відпочинку із батьком відповідачів у Миргороді, Затоці, Вінниці (Т.1; а.с.12-16), то згідно із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.06.2022 у справі №694/1540/20, факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може достовірно свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

Суд звертає увагу на те, що позивачкою за первісним позовом не доведено факту ведення із ОСОБА_11 спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю. Так, дійсно, у своєму позові вона посилається на факт спільного придбання будівельних матеріалів, меблів та предметів домашнього вжитку у нову квартиру, а також проведення ремонту перед заселенням. Разом з цим, жодних доказів на підтвердження цих обставин нею до суду подано не було.

Надані нею гарантійні талони на телевізор від 11.02.2014, на детектор газів 2013 року, на сокодавку від 06.10.2014, товарні чеки від 07.02.2011 та від 19.01.2012, видані магазином « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ТОВ «Фокстрот» (Т.1;а.с.29-31), не дають можливості встановити особу, яка придбала вказане у цих документах майно, та не дозволяють беззаперечно стверджувати про його придбання ОСОБА_1 та ОСОБА_11 за спільні кошти і внаслідок спільної праці.

Будь-яких інших доказів, зокрема заяв, анкет, ділової та особистої переписки, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, виписок з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення, піклувалися один про одного тощо, ОСОБА_1 не подала до суду.

Як уже зазначалось вище, однією із обставин, яка підлягає доказуванню стороною у цій категорії спорів, є доведення факту наявності спільного побуту, що передбачає, зокрема піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.

У ході розгляду справи судом встановлено, що 30.01.2012 ОСОБА_9 був госпіталізований до Інституту кардіології імені академіка М.Д. Стражеска (м. Київ), де йому проводили коронарографію та стентування судин серця. 06.02.2012 його було виписано з лікарні.

Вказані обставини підтверджується листом ДУ «ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України №2.1-10/11 від 19.03.2024, Журналом стаціонарним №1 приймального відділення 2012 рік, Статистичною картою хворого №716 від 30.01.2012, Журналом протоколів №3 (Т.4; а.с. 60-68), Випискою з історії хвороби №716 (Т.4; а.с. 89-92).

Згідно із показаннями свідків (позивача за зустрічним позовом та ОСОБА_37 ) на час перебування батька відповідачів на лікуванні із ним перебував тільки ОСОБА_7 , який відвіз першого у клініку та доглядав за ним протягом тижня.

Відповідні доводи ОСОБА_1 не заперечувала. При цьому вона не надала жодних пояснень щодо її перебування / не перебування разом із спадкодавцем у цей проміжок часу та/або піклування про нього після проведення операції. Більше того, під час проведення додаткового допиту 14.04.2024 ОСОБА_1 повідомила, що ОСОБА_9 міг приховувати від неї хворобу серця. Так, коли вона побачила лікарський рецепт, він сказав, що їй це не потрібно та просив покласти призначення лікаря на місце. Крім цього, вона не заперечувала, що ОСОБА_7 міг відвозити батька до Києва на операцію із квартири по АДРЕСА_2 .

Викладене вище, на переконання суду, ставить під сумнів здійснення ОСОБА_1 піклування про батька відповідачів, а отже і ведення із ним спільного побуту. Будь-яких інших конкретних обставин, які б свідчили про те, що до моменту укладення шлюбу вона доглядала за своїм чоловіком, нею повідомлено не було.

Однією із підстав заявлених позовних вимог ОСОБА_1 визначила обставини придбання спірного майна за спільні кошти.

Проаналізувавши відповідні доводи, суд зазначає таке.

Згідно із частиною 4 статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

У постанові від 10.04.2024 у справі №521/9056/20 Верховний Суд, звертаючись до висновків Верховного Суду України у постанові від 23.09.2015 у справі №6-1026цс15, вказав, що майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо:

1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету);

2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У зв`язку із цим, суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.

Як уже було встановлено судом вище, позивачка не довела факту спільного проживання однією сім`єю із ОСОБА_11 без реєстрації шлюбу у період придбання спірно майна, що виключає можливість визнання за нею права спільної сумісної власності на таке майно згідно із приписами статті 74 СК України.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 не надала доказів того, що придбання спірного майна відбувалось не за особисті кошти ОСОБА_8 , а як результат спільної праці із ним як однієї сім`ї. До того ж, що спірні квартира, паркомісце та автомобіль придбані на підставі документів, у яких у статусі покупця виступає лише ОСОБА_9 . Останній виступає також у якості платника вартості квартири і паркомісця, про що свідчать наявні у матеріалах справи картки рахунку (Т.2; а.с. 59-60).

Позивачка за первісним позовом помилково вважає, що про придбання спірної квартири за спільні кошти свідчить відображення ОСОБА_11 у Довідці №109/84 про резервування об`єкта інвестування від 11.05.2012 (Т.1;а.с.33) номеру телефону, який вказаний у квитанції за вересень 2022 року, виставленій АТ «Укртелеком» за адресою: АДРЕСА_3 , (Т.1;а.с.28). Відповідна обставина жодним чином не підтверджує ту обставину, що «подружжя» мало спільні витрати на купівлю квартири.

Таким чином, суд, дослідивши і оцінивши обставини справи, належність, допустимість, достовірність кожного наданого сторонами доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення первісних позовних вимог.

ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження спільного проживання з ОСОБА_11 на час придбання спірного майна, ведення спільного бюджету, господарства та побуту, що свідчить про відсутність підстав для визнання такого майна спільною сумісною власністю, визнання за позивачкою права на частини цього майна та виключення його зі складу спадкового майна.

Щодо зустрічного позову.

Статтею 60 СК Українипередбачено, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, згідно із частиною 2 статті 61 СК України, є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини 1 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Після смерті одного із подружжя відкривається спадщина тільки на майно, яке належало спадкодавцю особисто, тобто частка іншого із подружжя у об`єкті, який є спільним сумісним майно, не входить до складу спадщини.

Отже, той з подружжя, хто є живим, реалізуючи свої права як спадкоємець, має право подати заяву про прийняття спадщини, а також заяву про видачу свідоцтва про право на частку в спільному майні подружжя, що й вчинила відповідачка за зустрічним позовом.

За результатами подання відповідної заяви їй було видано свідоцтво про право на частки у спільному майні подружжя, до якого включені, серед іншого, грошові вклади з відповідними відсотками та з усіма компенсаційними нарахуваннями у загальній сумі 937`926,70 грн.

Позивач за зустрічним позовом просить визнати це свідоцтво недійсним з огляду на те, що відповідні грошові кошти були особистими коштами його покійного батька.

Проаналізувавши відповідні доводи, суд насамперед зазначає, що грошові кошти, які внесені за час зареєстрованого шлюбу та які обліковуються на розрахунковому рахунку на ім`я одного з подружжя, є спільним майном подружжя, а тому підлягають поділу.

Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.06.2018 у справі № 756/14404/15-ц.

Судом встановлено, що грошові вклади, які зазначені у оскаржуваному свідоцтві, відкриті після реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 . Відповідна обставина підтверджується наявними у матеріалах справи листами АТ «Райффайзен Банк», АТ «Таскомбанк», АТ «Укрексімбанк», АТ «Кредобанк», АТ «Ощадбанк» та АТ «Ідея Банк», а також наданими ними виписками по банківських рахунках, у т.ч. тими, що записані на оптичних дисках.

Відтак, відповідні грошові вклади слід вважати спільним майном подружжя.

На майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення.

Враховуючи викладене вище, визнання недійсним свідоцтва про право на частку, виданого відповідачці за зустрічним позовом, є можливим у випадку, якщо позивач за зустрічним позовом наведе переконливі аргументи та надасть належні і допустимі докази на підтвердження того, що спірне майно належало особисто його померлому батькові.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_7 у встановленому законом порядку не спростував презумпції права спільної сумісної власності, яка поширюється на відповідні грошові вклади.

Згідно із його твердженнями укладення договорів банківських вкладів після реєстрації шлюбу не може свідчити про безпосереднє набуття вкладником грошових коштів. Грошові вклади, які включені до оскаржуваного свідоцтва, здійснені його батьком до моменту одруження із ОСОБА_1 , а договори щодо їх внесення неодноразово переукладалися, внаслідок чого грошові кошти спочатку знімались із відповідних рахунків, а потім повторно вносились уже на нові рахунки.

Слід зазначити, що для перевірки обґрунтованості доводів позивача за зустрічним позовом суд витребовував у банків інформацію по всіх рахунках (поточних, депозитних) / вкладах, відкритих / здійснених батьком відповідачів за період з 01.01.2011 по 27.05.2021.

За результатами аналізу отриманої інформації, суд дійшов висновку, що достовірно встановити обставини того, що грошові вклади, які включені до оскаржуваного свідоцтва, є тими самими грошовими вкладами, які здійснені ОСОБА_9 до моменту укладення шлюбу із ОСОБА_1 не видається можливим.

Надані банками відомості дозволяють з`ясувати обмежений спектр інформації щодо операцій з грошовими коштами, які здійснював ОСОБА_9 , та не дозволяють встановити обставини, на які позивач за зустрічним позовом посилається як на підставу своїх позовних вимог.

У письмових поясненнях вх. №11812 від 10.05.2024 представник ОСОБА_5 вказує, що попри відкриття рахунків у АТ «Райфайзен банк» та АТ «Ощадбанк» після 2015 року, кошти на таких рахунках розміщувались з попередньо закритих депозитів і таке почергове розміщення здійснювалось, починаючи з 2011 року в АТ «Райфайзен банк» та з 2012 року в АТ «Ощадбанк».

Слід зазначити, що відповідні доводи не спростовують означених вище висновків суду та ґрунтуються на припущеннях. До того ж, окремі із депозитних вкладів у викладеному представником позивача ланцюжку вкладів, які відкривалися раніше (спочатку), були закриті на декілька днів (місяців) пізніше, ніж відкривався новий рахунок, що порушує його припущення про походження спірних грошових вкладів.

Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Що стосується доводів про те, що ОСОБА_1 , на відміну від ОСОБА_8 , не мала фінансової можливості накопичити грошові кошти для здійснення грошових вкладів, то такі судом відхиляються, позаяк у ході розгляду справи не вдалось встановити, що спірні грошові вклади є особистою власністю батька відповідачів, виходячи лише із припущення про їх здійснення ще до моменту реєстрації шлюбу.

Відтак, факт внесення цих грошових вкладів під час шлюбу обумовлює поширення на них презумпції спільної сумісної власності, яка не була спростована позивачем за зустрічним позовом у ході розгляду справи.

Зважаючи на викладене вище, суд відмовляє у задоволенні зустрічних позовних вимог.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на відмову у задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог, судовий збір за подання позову покладається на позивачів за первісним та зустрічним позовами.

Керуючись ст.ст.2, 10, 12, 133, 141, 258, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дулик Мирослава Богданівна про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_6 , приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дулик Мирослава Богданівна про визнаннянедійсним свідоцтва проправо начастку успільному майніподружжя відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_23 , адреса проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_24 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_9 .

Відповідач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_25 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_18 .

Повне судове рішення складено 31 травня 2024 року.

Головуючий Борачок М.В.