Постанова

від 31.10.2024 по справі 464/5761/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/5761/22 Головуючий у 1 інстанції: Борачок М.В.

Провадження № 22-ц/811/2038/24 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року м.Львів

Справа№ 464/5761/22

Провадження № 22ц/811/2038/24

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.

секретар Іванова О.О.

з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду міста Львова, ухвалене у м. Львові 21 травня 2024року у складі судді Борачка М.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , з участю третьої особи: приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дулик М.Б., про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності; зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , з участю третіх осіб: ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дулик М.Б., про визнання недійсним свідоцтва про право на частку у спільному майні подружжя,-

встановив:

29 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , з участю третьої особи: приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дулик М.Б., про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності.

В обґрунтування позову посилається на те, що 21 квітня 2015 року між нею ( ОСОБА_1 ) та ОСОБА_5 укладено шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, у зв`язку із чим приватним нотаріусом заведено спадкову справу. Вказує, що спадкоємцями першої черги є сторони у справі.

5 липня 2022 року вона ( ОСОБА_1 ) отримала свідоцтва про право на спадщину, згідно із якими їй належать по 1/3 частини: квартири АДРЕСА_1 ; автомобіля марки КІА, модель СЕRATO, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; місця для зберігання транспортного засобу № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Стверджує, що спадкове майно було придбане та зареєстроване за ОСОБА_5 в період їх спільного проживання без реєстрації шлюбу, а саме: з лютого 2011 року по квітень 2015 року. Зважаючи на це, зазначене майно є спільною сумісною власністю, а їй (позивачу), відповідно, належить 1/2 частки у цьому майні. На підтвердження зазначених обставин ОСОБА_1 посилається на проживання у період з лютого 2011 року по вересень 2014 року у її квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , а з жовтня 2014 року - за адресою: АДРЕСА_4 ; факт понесення спільних витрат на придбання спірного майна; спільного придбання будівельних матеріалів, меблів та предметів домашнього вжитку у нову квартиру, а також проведення ремонту перед заселенням; витрат коштів на спільні цілі, зокрема на купівлю і ремонт побутової техніки; спільного святкування у 2011-2013 роках нового року в ресторанах «Купава», «Вертеп», «Український дворик»; спільного відпочинку у смт. Затока (2012 рік), у м. Миргород (2013 рік), у м. Вінниця (2014 рік). Просить позов задовольнити та встановити факт її спільного проживання із ОСОБА_5 у період з лютого 2011 року по 21 квітня 2015 року; визнати спадкове майно спільною сумісною власністю подружжя, визнати право власності на 1/2 частину відповідного майна, яке належало на праві спільної сумісної власності чоловіку та дружині, та виключити це майно зі складу спадкового майна померлого чоловіка.

27 січня 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , з участю третіх осіб: ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дулик М.Б., про визнання недійсним свідоцтва про право на частку у спільному майні подружжя. В обґрунтування позову посилається на те, що 8 червня 2022 року приватним нотаріусом видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на 1/2 частки у спільному майні подружжя, до якого включені, зокрема грошові вклади з відповідними відсотками та з усіма компенсаційними нарахуваннями, що знаходяться на рахунках банків, у загальній сумі 937 926,70 грн. Зазначає, що вказане свідоцтво підлягає визнанню недійсним, оскільки ці кошти були зароблені ОСОБА_5 за період перебування на керівній посаді ДП «Магістральні нафтопроводи «Дружба», тобто до моменту укладення шлюбу із ОСОБА_1 . Відтак, вони були його особистою власністю. Вказує, що ОСОБА_1 не мала достатньої кількості коштів для внесення на рахунки в банках. Зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 були пенсіонерами, єдиним джерелом доходу яких є пенсія. Тому, грошові вклади не могли бути зроблені за рахунок пенсійного забезпечення та, відповідно, не можуть мати статусу спільного майна подружжя. Стверджує, що укладення договорів банківських вкладів після реєстрації шлюбу не може свідчити про безпосереднє набуття вкладником грошових коштів у цей час. Вважає, що банківські вклади були здійснені внаслідок переукладення договорів, укладених до моменту внесення грошових вкладів.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 21 травня 2024 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення судуоскаржила ОСОБА_1 . Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального права. Просить рішення суду в частині відмови у задоволенні її позову скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, в решті рішення суду - залишити без змін. Посилається на доводи своєї позовної заяви. Вказує, що з 25 лютого 1986 року по 6 лютого 2009 року вона ( ОСОБА_1 ) працювала на посаді слюсаря та водночас виконувала обов`язки лаборанта, після виходу на пенсію на оплатній основі доглядала за хворою дружиною ОСОБА_5 , неофіційно виконувала обов`язки кухаря та офіціанта в кафе, отримувала плату за оренду належних їй на праві власності земельних ділянок, продавала вирощену власними силами городину. Зазначає, що квартира АДРЕСА_3 набута нею в порядку безоплатної приватизації, що дало змогу заощаджувати кошти. Посилається на те, що ОСОБА_5 матеріально допомагав відповідачам.

3 вересня 2024 року ОСОБА_3 подав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Звертає увагу на наявність доказів в підтвердження того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в спірний період не проживали разом на постійній основі як одна сім`я.

З аслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на підтвердження доводів апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 на спростування доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Встановлено, що 21 квітня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_4 від 28 травня 2021 року.

Після смерті ОСОБА_5 приватним нотаріусом відкрито спадкову справу. Спадкоємцями померлого визнано ОСОБА_1 (дружину), ОСОБА_3 (сина) та ОСОБА_3 (дочку).

5 липня 2022 року приватним нотаріусом сторонам у цій справі видано свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме на: квартиру АДРЕСА_1 ; місце для зберігання індивідуального автотранспорту №ХХІ загальною площею 13,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобіль марки КІА, модель CERATO, 2014 року випуску, тип транспортного засобу: загальний легковий седан - В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_1 із таким її розподілом: 1/3 частки - ОСОБА_1 , а 2/3 частки - відповідачам.

Приватним нотаріусом внесено до спадкового реєстру відомості про видачу сторонам свідоцтв про право на спадщину, що вбачається із наявних у матеріалах справи витягів №69380452, №69380753, №69380683 від 5 липням 2022 року, та проведено державну реєстрацію права спільної часткової власності позивачів за первісним і зустрічним позовами на паркомісце, а також права власності ОСОБА_1 на частку у квартирі, що підтверджується відповідно витягами №304241037 від 5 липня 2022 року, №322406770 від 9 лютого 2023 року та №304238191 від 5 липня 2022 року.

Судом встановлено, що майно, яке увійшло до складу спадкової маси, належало ОСОБА_5 , а право приватної власності на таке майно було зареєстровано за ним до часу укладення шлюбу із ОСОБА_1 .

Право власності спадкодавця на квартиру підтверджується свідоцтвом про право власності № НОМЕР_6 від 22 травня 2013 року та було зареєстроване за ним 18 травня 2013 року, що вбачається із відповідного витягу №3794443 від 22 травня 2013 року.

Ця квартира придбана спадкодавцем за результатами участі у фонді фінансування будівництва виду «А» «Еко-Дім», про що свідчать копії договору про участь у ФФБ №120-84-ФФБ-СК від 11 травня 2012 року, договору уступки майнових прав №100-84-УМП-СК від 19 липня 2012 року, акта приймання-передачі квартири від 4 березня 2013 року, довідки управителя №109/84 від 11 травня 2012 про резервування об`єкта інвестування за довірителем, довідки управителя №1159 від 10 грудня 2012 року, яка засвідчує виконання ОСОБА_5 своїх зобов`язань щодо сплати вартості об`єкта інвестування, а також картки рахунку: НОМЕР_7 за період з 11 травня 2012 року по 31 грудня 2015 року, згідно із якою останній платіж за квартиру здійснено 28 листопада 2012 року.

Право власності спадкодавця на місце для зберігання індивідуального автотранспорту підтверджується свідоцтвом про право власності № НОМЕР_8 від 26 грудня 2024 року та було зареєстроване за ним 10 грудня 2014 року, що вбачається із відповідного витягу №31733512 від 26 грудня 2014 року.

На підтвердження факту придбання спадкодавцем паркомісця надано копії інвестиційного договору М-27 про пайову участь у будівництві від 11 травня 2012 року та картки рахунку: НОМЕР_9 за період з 11 травня 2012 року по 31 грудня 2015 року, згідно із якою останній платіж за паркомісце здійснено 17 травня 2012 року.

Право власності на автомобіль марки КІА набуто спадкодавцем у серпні 2014 року на підставі Договору купівлі-продажу автомобіля №812723-Y03621 від 11 серпня 2014 року та видаткової накладної №РН-0000245 від 14 серпня 2014 року. З витягу із Єдиного державного реєстру транспортних засобів вбачається, що на згаданий транспортний засіб ОСОБА_5 видавалося свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_10 від 16 серпня 2014 року.

ОСОБА_1 зверталася до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на частку у спільному майні, яке перелічене вище.

У видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на частку у спільному майні було відмовлено, оскільки надані нею документи підтверджують факт реєстрації права власності за померлим чоловіком до моменту укладення шлюбу. Вказане підтверджується листом приватного нотаріуса №58/02-14 від 8 червня 2022 року.

Ухвалюючи оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 , суд виходив з тих обставин, що нею не доведено у встановленому законом порядку факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу в час придбання спірного майна.

З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з частинами 1 і 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ч. ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно зі ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Правило ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2024 року (справа №521/9056/20) зазначено, що встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту їх: 1) спільного проживання. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи); 2) наявності у них спільного побуту. Спільний побут передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо; 3) виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини. Має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Встановлено, що 2013 - 2014 роках ОСОБА_1 та ОСОБА_5 були зареєстровані за різними адресами. ОСОБА_1 була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_5 у мЛьвові, а ОСОБА_5 - у квартирі АДРЕСА_6 .

ОСОБА_1 стверджує, що у час придбання спірного майна (квартири, автомобіля і місця для зберігання індивідуального автотранспорту) вона проживала із ОСОБА_5 за адресою своєї реєстрації. На підтвердження цих обставин вона посилається на показання свідків.

Суд першої інстанції, проаналізувавши пояснення допитаних ним свідків, прийшов до висновку, що їх пояснення не дають підстав беззаперечно стверджувати, що ОСОБА_1 спільно проживала з ОСОБА_5 на час придбання спірного майна, спільно з ним вела господарство як подружжя, що вони мали спільний бюджет та побут. Лише показаннями свідків і світлинами за відсутності інших доказів не може бути встановлений факт спільного проживання однією сім`єю, особливо коли покази свідків є суперечливими.

Інші належні письмові докази, які б підтверджували доводи позивача ОСОБА_1 щодо обставин спільного її проживання з ОСОБА_5 , ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету і побуту відсутні.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії») Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до нормзакону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про встановлення факту її проживання однією сім`єю із ОСОБА_5 з лютого 2011 року по 21 квітня 2015 року без реєстрації шлюбу та визнання права власності на придбане у цей період майно.

Колегія суддів погоджується у цій частині з висновками суду першої інстанції, які не спростовані доводами апеляційної скарги. Підстави скасування оскарженого рішення у цій частині не встановлені.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , з участю третіх осіб: ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дулик М.Б., про визнання недійсним свідоцтва про право на частку у спільному майні подружжя не оскаржене і не переглядається.

Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 21 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 5 листопада 2024 року.

Головуючий -

---

Т.І.Приколота

Судді:

---

Ю.Р. Мікуш

---

Р.В. Савуляк